Дозировка
Препарат предназначен для в/в инфузионного введения. Взрослым для лечения инфекций, вызванных вирусами Herpes simplex (за исключением герпетического энцефалита) и Varicella zoster, препарат назначают в дозе 5 мг/кг массы тела каждые 8 ч. Для лечения инфекций, вызванных вирусом Varicella zoster, и герпетического энцефалита у пациентов с иммунодефицитом проводят в/в инфузии в дозе 10 мг/кг массы тела каждые 8 ч (при нормальной функции почек) Для профилактика цитомегаловирусной инфекции при трансплантации костного мозга препарат применяют в дозе 500 мг/м2 поверхности тела 3 раз/ с интервалом 8 ч. Продолжительность лечения — от 5 дней до трансплантации и до 30 дней после трансплантации. У пациентов с ожирением рекомендуются те же дозы, что у пациентов c нормальной массой тела. При назначении в/в инфузий Зовиракса пациентам с почечной недостаточностью следует скорректировать режим дозирования в соответствии со снижением клиренса креатинина
Лекарственная форма
Лиофилизат для приготовления раствора для инфузий в виде порошка белого или почти белого цвета, гигроскопичного или спекшейся массы (пористая лепешка).
Состав
ацикловир250 мг
Вспомогательные вещества: натрия гидроксид.
Фармакологическое действие
Ацикловир - это синтетический аналог пуринового нуклеозида, который обладает способностью ингибировать in vitro и in vivo вирусы герпеса человека, включая вирус простого герпеса (ВПГ) 1-го и 2-го типов, вирус ветряной оспы и опоясывающего герпеса (ВЗВ), вирус Эпштейна-Барр (ЭБВ) и цитомегаловирус (ЦМВ). В культуре клеток ацикловир обладает наиболее выраженной противовирусной активностью в отношении ВПГ-1, далее в порядке убывания активности следуют: ВПГ-2, ВЗВ, ЭБВ и ЦМВ.
Действие ацикловира на вирусы герпеса (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЭБВ, ЦМВ) имеет высоко избирательный характер. Ацикловир не является субстратом для фермента тимидинкиназы неинфицированных клеток, поэтому ацикловир мало токсичен для клеток млекопитающих. Тимидинкиназа клеток, инфицированных вирусами ВПГ, ВЗВ, ЭБВ и ЦМВ, превращает ацикловир в ацикловира монофосфат - аналог нуклеозида, который затем последовательно превращается в дифосфат и трифосфат под действием клеточных ферментов. Включение ацикловира трифосфата в цепочку вирусной ДНК и последующий обрыв цепи блокируют дальнейшую репликацию вирусной ДНК.
У пациентов с выраженным иммунодефицитом длительные или повторные курсы терапии ацикловиром могут приводить к появлению резистентных штаммов, и, поэтому дальнейшее лечение ацикловиром может быть неэффективным. У большинства выделенных штаммов с пониженной чувствительностью к ацикловиру отмечалось относительно низкое содержание вирусной тимидинкиназы, нарушение структуры вирусной тимидинкиназы или ДНК-полимеразы. Воздействие ацикловира на штаммы ВПГ in vitro также может приводить к образованию менее чувствительных к нему штаммов. Не установлена корреляция между чувствительностью штаммов ВПГ к ацикловиру in vitro и клинической эффективностью препарата.
Фармакокинетика
У взрослых после внутривенного введения ацикловира период полувыведения из плазмы составляет около 2,9 ч. Большая часть препарата выводится почками в неизмененном виде. Почечный клиренс ацикловира значительно превышает клиренс креатинина, что свидетельствует о выведении ацикловира посредством не только клубочковой фильтрации, но и канальцевой секреции. Основным метаболитом ацикловира является 9-карбоксиметокси-метилгуанин, на долю которого в моче приходится около 10-15% от введенной дозы препарата. При назначении ацикловира через 1 ч после приема 1 г пробенецида период полувыведения ацикловира и площадь под кривой “концентрация в плазме - время” увеличивались на 18 и 40 % соответственно.
У взрослых средние максимальные концентрации ( Сmax) ацикловира через один час после инфузии в дозе 2,5 мг/кг, 5 мг/кг, 10мг/кг и 15 мг/кг составляли 22,7 мкмоль ( 5,1 мкг/мл); 43,6 мкмоль (9,8 мкг/мл); 92 мкмоль(20,7 мкг/мл) и 105 мкмоль ( 23,6 мкг/мл) соответственно. Сmin через 7 часов после инфузии соответственно равнялись 2,2 мкмоль(0,5 мкг/мл); 3,1 мкмоль(0,7 мкг/мл); 10,2 мкмоль ( 2,3 мкг/мл) и 8,8 мкмоль ( 2,0 мкг/мл). У детей старше 1 года подобные Сmax и Сmin наблюдались при введении в дозе 250 мг/ м2 вместо 5 мг/кг( доза для взрослых) и в дозе 500 мг/м2 вместо 10 мг/кг( доза для взрослых). У новорожденных (от 0 до3 месяцев) , которым ацикловир вводился в виде инфузии в течение более одного часа каждые 8 часов Сmax составляла 61,2 мкмоль( 13,8 мкг/мл), а Сmin была 10,1 мкмоль(2,3 мкг/мл). Период полувыведения у них равнялся 3,8 часа.
У пожилых людей клиренс ацикловира с возрастом снижается параллельно с уменьшением клиренса креатинина, однако период полувыведения ацикловира изменяется незначительно.
У пациентов с хронической почечной недостаточностью период полувыведения ацикловира составлял в среднем 19,5 ч, а при проведении гемодиализа средний период полувыведения ацикловира был 5,7 ч., а концентрация ацикловира в плазме снижалась приблизительно на 60 %.
Концентрация ацикловира в спинномозговой жидкости составляет приблизительно 50% от его плазменной концентрации.
Ацикловир в незначительной степени связывается с белками плазмы крови (9-33%), поэтому лекарственные взаимодействия, вследствие вытеснения из участков связывания с белками, маловероятны.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, обратимое повышение уровня билирубина и активности печеночных ферментов; очень редко – гепатит, желтуха.
Со стороны системы кроветворения: анемия, лейкопения и тромбоцитопения.
Со стороны мочевыделительной системы: редко - повышение уровня мочевины и креатинина в крови, что связано с величиной Cmax и состоянием водного баланса пациента. Чтобы избежать подобных явлений, следует вводить препарат в виде медленной инфузии в течение 1 ч и поддерживать водный баланс пациентов. Возникшие на фоне терапии Зовираксом признаки почечной недостаточности обычно быстро купируются при регидратации пациентов и/или уменьшении дозы препарата или его отмене. Прогрессирование до острой почечной недостаточности происходит в исключительных случаях.
Со стороны ЦНС: обратимые неврологические нарушения, такие как спутанность сознания, галлюцинации, возбуждение, тремор, сонливость, психоз, судороги и кома (обычно у предрасположенных пациентов).
Аллергические реакции: сыпь, фотосенсибилизация, крапивница, зуд, лихорадка; редко - одышка, ангионевротический отек, анафилаксия.
Местные реакции: тяжелые воспалительные реакции, приводящие к некрозу, наблюдались при попадании раствора Зовиракса под кожу
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При почечной недостаточности дозы Зовиракса должны корректироваться в соответствии с ее степенью, чтобы предотвратить кумуляцию ацикловира в организме.
У пациентов, получающих внутривенный Зовиракс в высоких дозах при герпетическом энцефалите, необходимо контролировать функцию почек, особенно, если она исходно нарушена или имеется дегидратация.
Приготовленный раствор Зовиракса имеет pH 11,0 и не может применяться внутрь
Показания
— лечение инфекций, вызванных вирусом Herpes simplex типа 1 и 2;
— профилактика инфекций, вызванных вирусом Herpes simplex типа 1 и 2, у пациентов с иммунодефицитом;
— лечение инфекций, вызванных вирусом Varicella zoster;
— лечение инфекций, вызванных вирусом Herpes simplex типа 1 и 2 у новорожденных;
— профилактика цитомегаловирусной инфекции у реципиентов трансплантатов костного мозга.
Противопоказания
— повышенная чувствительность к ацикловиру или валацикловиру.
С осторожностью следует применять при дегидратации, почечной недостаточности, неврологических нарушениях, а также в период развития реакций на цитотоксические препараты при их в/в введении (и при указаниях на такие реакции в анамнезе).
Лекарственное взаимодействие
Никаких клинически значимых взаимодействий при применении Зовиракса не отмечалось.
Ацикловир выводится в неизмененном виде в мочу путем активной канальцевой секреции. Все препараты с аналогичным путем выведения могут повышать плазменную концентрацию ацикловира. Так, блокаторы кальциевых каналов и циметидин увеличивают AUC (площадь под кривой “концентрация в плазме - время”) ацикловира и снижают его почечный клиренс. Однако коррекции дозы не требуется вследствие широкого диапазона терапевтических доз ацикловира.
У пациентов, получающих внутривенный Зовиракс, необходима осторожность при назначении вместе с ним препаратов, конкурирующих за путь элиминации из-за потенциального повышения в плазме уровня одного, обоих препаратов или их метаболитов. Сочетанное применение ацикловира и микофенолата мофенила, иммуносупрессивного препарата, применяющегося при трансплантации органов, приводит к повышению показателя AUC для ацикловира и неактивного метаболита микофенолата мофенила
(4687)
Дозування
Препарат призначений для внутрішньовенного інфузійного введення. Дорослим для лікування інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex (за винятком герпетичного енцефаліту) та Varicella zoster, препарат призначають в дозі 5 мг/кг маси тіла кожні 8 ч. Для лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster, і герпетичного енцефаліту у пацієнтів з імунодефіцитом проводять в/в інфузії в дозі 10 мг/кг маси тіла кожні 8 год (при нормальній функції нирок) Для профілактика цитомегаловірусної інфекції при трансплантації кісткового мозку препарат застосовують у дозі 500 мг/м2 поверхні тіла 3 раз/ з інтервалом 8 ч. Тривалість лікування — від 5 днів до трансплантації до 30 днів після трансплантації. У пацієнтів з ожирінням рекомендуються ті ж дози, що у пацієнтів з нормальною масою тіла. При призначенні в/в інфузій Зовиракса пацієнтам з нирковою недостатністю слід скорегувати режим дозування у відповідності зі зниженням кліренсу креатиніну
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для інфузій у вигляді порошку білого або майже білого кольору, або гігроскопічного спек��ейся маси (пориста коржик).Склад
ацикловир250 мг
Допоміжні речовини: натрію гідроксид.Фармакологічна дія
Ацикловір - це синтетичний аналог пуринового нуклеозиду, який володіє здатністю інгібувати in vitro та in vivo віруси герпесу людини, включаючи вірус простого герпесу (ВПГ) 1-го і 2-го типів, вірус вітряної віспи та оперізувального герпесу (ВЗВ), вірус Епштейна-Барр (ЭБВ) і цитомегаловірус (ЦМВ). У культурі клітин ацикловір має найбільш виражену противірусну активність відносно ВПГ-1, далі �� порядку убування активності слідують: ВПГ-2, ВЗВ, ЭБВ і ЦМВ.
Дія ацикловіру на віруси герпесу (ВПГ-1, ВПГ-2, ВЗВ, ЭБВ, ЦМВ) має високо виборчий характер. Ацикловір не є субстратом для ферменту тимідинкінази неінфікованих клітин, тому ацикловір мало токсичний для клітин ссавців. Тимідинкіназа клітин, інфікованих вірусами ВПГ, ВЗВ, ЭБВ і ЦМВ, перетворює ацикловір в ацикловіру монофосфат - аналог нуклеозиду, який потім послідовно перетворюється на дифосфат і трифосфат під дією клітинних ферментів��ів. Активація ацикловіру трифосфату в ланцюг вірусної ДНК і подальший обрив ланцюга блокують подальшу реплікацію вірусної ДНК.
У пацієнтів з вираженим імунодефіцитом тривалі або повторні курси терапії ацикловіром можуть призводити до появи резистентних штамів, і тому подальше лікування ацикловіром може бути неефективним. У більшості виділених штамів зі зниженою чутливістю до ацикловіру зазначалося відносно низький вміст вірусної тимідинкінази, порушення структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Дія ацикловіру на штами ВПГ in vitro також може призводити до утворення менш чутливих до нього штамів. Не встановлена кореляція між чутливістю штамів ВПГ до ацикловіру in vitro та клінічною ефективністю препарату.Фармакокінетика
У дорослих після внутрішньовенного введення ацикловіру період напіввиведення з плазми становить близько 2,9 ч. Більша частина препарату виводиться нирками у незміненому вигляді. Нирковий кліренс ацикловіру значно перевищує кліренс креатиніну, що свідчить проыведении ацикловіру шляхом не лише гломерулярної фільтрації, але і канальцевої секреції. Основним метаболітом ацикловіру є 9-карбоксиметокси-метилгуанин, на частку якого в сечі припадає близько 10-15% від введеної дози препарату. При призначенні ацикловіру через 1 год після прийому 1 г пробенециду період напіввиведення ацикловіру та площу під кривою "концентрація в плазмі - час" збільшувалися на 18 і 40 % відповідно.
У дорослих середні максимальні концентрації ( Смах) ацикловіру через одну годину після інфузії в дозі 2,5 мг/��р, 5 мг/кг, 10мг/кг та 15 мг/кг становили 22,7 мкмоль ( 5,1 мкг/мл), 43,6 мкмоль (9,8 мкг/мл); 92 мкмоль(20,7 мкг/мл) і 105 мкмоль ( 23,6 мкг/мл) відповідно. Сміп через 7 годин після інфузії відповідно дорівнювали 2,2 мкмоль(0,5 мкг/мл), 3,1 мкмоль(0,7 мкг/мл); 10,2 мкмоль ( 2,3 мкг/мл) і 8,8 мкмоль ( 2,0 мкг/мл). У дітей старше 1 року подібні Смах і Сміп спостерігалися при введенні в дозі 250 мг/ м2 замість 5 мг/кг( доза для дорослих) та в дозі 500 мг/м2 замість 10 мг/кг( доза для дорослих). У новонароджених (від 0 до3 місяців) , яким ацикловір вводився у вигляді інфузії протягом більше однієї години кожті 8 годин Смах становила 61,2 мкмоль( 13,8 мкг/мл), а Сміп була 10,1 мкмоль(2,3 мкг/мл). Період напіввиведення у них дорівнював 3,8 години.
У літніх людей кліренс ацикловіру з віком знижується паралельно зі зменшенням кліренсу креатиніну, однак період напіввиведення ацикловіру змінюється незначно.
У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю період напіввиведення ацикловіру становив в середньому 19,5 год, а при проведенні гемодіалізу середній період напіввиведення ацикловіру був 5,7 ч., а концентрація ацикловіру в плазмі знижувалась приблизно на 60 %.
Концентрація ацикловіру в спинномозковій рідині становить приблизно 50% від його плазмової концентрації.
Ацикловір в незначній мірі зв'язується з білками плазми крові (9-33%), тому лікарські взаємодії, внаслідок витіснення з ділянок зв'язування з білками, малоймовірні.Побічні дії
З боку травної системи: нудота, блювання, оборотне підвищення рівня білірубіну і активності печінкових ферментів; дуже рідко – гепатит, жовтяниця.
З боку сист��ми кровотворення: анемія, лейкопенія та тромбоцитопенія.
З боку сечовидільної системи: рідко - підвищення рівня сечовини і креатиніну в крові, що пов'язано з величиною Cmax і станом водного балансу пацієнта. Щоб уникнути подібних явищ, слід вводити препарат у вигляді повільної інфузії протягом 1 год і підтримувати водний баланс пацієнтів. Виникли на тлі терапії Зовіракс ознаки ниркової недостатності зазвичай швидко купіруються при регідратації пацієнтів та/або зменшення дози препарату або його відміні. Прогресси��ование до гострої ниркової недостатності відбувається у виняткових випадках.
З боку ЦНС: оборотні неврологічні порушення, такі як сплутаність свідомості, галюцинації, збудження, тремор, сонливість, психоз, судоми і кома (зазвичай у схильних пацієнтів).
Алергічні реакції: висип, фотосенсибілізація, кропив'янка, свербіж, гарячка; рідко - задишка, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.
Місцеві реакції: важкі запальні реакції, що призводять до некрозу, спостерігалися при попаданні розчину Зовиракса під шкіруОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При нирковій недостатності дози Зовиракса повинні коригуватися відповідно до її ступенем, щоб запобігти кумуляцию ацикловіру в організмі.
У пацієнтів, які отримують внутрішньовенний Зовіракс у високих дозах при герпетичному енцефаліті, необхідно контролювати функцію нирок, особливо, якщо вона початково порушена або є дегідратація.
Приготовлений розчин Зовиракса має pH 11,0 і не може застосовуватися всерединуСвідчення
— лікування інфекцій, викликаних вірусом Herpes simplex типу 1 і 2;
— профілактика інфекцій, викликаних вірусом Herpes simplex типу 1 і 2, у пацієнтів з імунодефіцитом;
— лікування інфекцій, спричинених вірусом Varicella zoster;
— лікування інфекцій, викликаних вірусом Herpes simplex типу 1 і 2 у новонароджених;
— профілактика цитомегаловірусної інфекції у реципієнтів трансплантатів кісткового мозку.Протипоказання
— підвищена чутливість до ацикловіру або валацикловіру.
З обережністю слід застосовувати при дегідратації, нирковій недостатності, неврологических порушеннях, а також в період розвитку реакцій на цитотоксичні препарати при їх в/в введенні (і при вказівках на такі реакції в анамнезі).Лікарська взаємодія
Жодних клінічно значущих взаємодій при застосуванні Зовиракса не відзначалося.
Ацикловір виводиться у незміненому стані в сечу шляхом активної канальцевої секреції. Всі препарати з аналогічним шляхом виведення можуть підвищувати плазмову концентрацію ацикловіру. Так, блокатори кальцієвих каналів і циметидин збільшують AUC (площа під крив��ї "концентрація в плазмі - час") ацикловіру та знижують його нирковий кліренс. Однак корекція дози не потрібна внаслідок широкого діапазону терапевтичних доз ацикловіру.
У пацієнтів, які отримують внутрішньовенний Зовіракс, необхідна обережність при призначенні разом з ним препаратів, конкуруючих за шлях елімінації з-за потенційного підвищення в плазмі рівня одного, обох препаратів чи їх метаболітів. Одночасне застосування ацикловіру та мікофенолату мофенила, імуносупресивного препарату, що застосовується при transpose��антации органів, призводить до підвищення показника AUC для ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофенила