Дозировка
ДО НАЧАЛА ЛЕЧЕНИЯ ПРЕПАРАТОМ ЗОКОР ФОРТЕ ПАЦИЕНТУ СЛЕДУЕТ НАЗНАЧИТЬ СТАНДАРТНУЮ ГИПОХОЛЕСТЕРИНОВУЮ ДИЕТУ, КОТОРАЯ ДОЛЖНА СОБЛЮДАТЬСЯ В ТЕЧЕНИЕ ВСЕГО КУРСА ЛЕЧЕНИЯ. Рекомендуемые дозы Зокора — от 5 до 80 мг, следует принимать один раз в сутки в вечернее время. При подборе дозы Зокора ее изменение следует производить с интервалами не менее, чем в 4 недели, до достижения максимальной суточной дозы 80 мг однократно в сутки в вечерние часы. Пациенты с ишемической болезнью сердца (ИБС) или высоким риском развития ишемической болезни сердца Стандартная начальная доза Зокора для пациентов с высоким риском развития ИБС в сочетании с гиперлипидемией или без нее (при наличии сахарного диабета, перенесенного инсульта или других цереброваскулярных заболеваний в анамнезе, заболеваний периферических сосудов, ишемической болезни сердца) составляет 40 мг один раз в сутки в вечернее время. Медикаментозная терапия может быть назначена одновременно с диетой и лечебной физкультурой. Пациенты с гиперхолестеринемией, не имеющие вышеперечисленных факторов риска Стандартная начальная доза Зокора составляет 20 мг один раз в сутки в вечернее время. Для пациентов, которым необходимо значительное (более, чем на 45%) снижение уровня холестерина ЛПНП, начальная доза может составлять 40 мг один раз в сутки вечером. Пациентам с легкой или умеренной гиперхолестеринемией терапию Зокором можно начинать с дозы 10 мг один раз в сутки. В случае необходимости подбор доз, следует проводить в соответствии с вышеописанной схемой (см. раздел «СПОСОБ ПРИМЕНЕНИЯ И ДОЗЫ/ ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА»). Пациенты с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией Рекомендованная доза Зокора составляет 40 мг один раз в сутки вечером, или 80 мг в сутки в 3 приема: 20 мг утром, 20 мг днем и 40 мг вечером. У таких пациентов ЗОКОР применяют в комбинации с другими методами лечения, снижающими уровень холестерина (например, ЛПНП аферез) или без них, если они недоступны. Сопутствующая терапия ЗОКОР ФОРТЕ может назначаться как в монотерапии, так и в сочетании с секвестрантами желчных кислот. У пациентов, принимающих циклоспорин, даназол, гемфиброзил или другие фибраты (кроме фенофибрата), или ниацин в липидоснижающих дозах (>1 г/сутки) в комбинации с симвастатином, максимальная рекомендуемая доза Зокора составляет 10 мг в сутки. Для пациентов, принимающих амиодарон или верапамил одновременно с Зокором, суточная доза Зокора не должна превышать 20 мг (см. разделы «ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ/МИОПАТИЯ/РАБДОМИОЛИЗ» и «ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С ДРУГИМИ ЛЕКАРСТВЕННЫМИ СРЕДСТВАМИ»). При почечной недостаточности Поскольку ЗОКОР ФОРТЕ выделяется почками в небольшом количестве, нет необходимости в изменении доз у больных, страдающих умеренно выраженной почечной недостаточностью. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), следует тщательно взвесить целесообразность назначения препарата в дозах, превышающих 10 мг в сутки.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой
Состав
симвастатин40 мг
Вспомогательные вещества: бутилгидроксианизол, аскорбиновая кислота, лактозы моногидрат (лактоза водная), лимонная кислота, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатинизированный, магния стеарат, гипромеллоза, гидроксипропилцеллюлоза, титана диоксид, тальк, железа оксид красный
Фармакологическое действие
После приема внутрь симвастатин, являющийся неактивным лактоном, подвергается гидролизу с образованием соответствующего бета-гидроксикислотного производного, являющегося основным метаболитом и обладающего высокой ингибирующей активностью в отношении ГМГ-КоА (З-гидрокси-3-метилглютарил- коэнзим А) редуктазы, фермента, катализирующего начальную и наиболее значимую стадию биосинтеза холестерина. Клинические исследования показали эффективность Зокора в отношении снижения уровней общего холестерина в плазме крови, липопротеинов низкой плотности (ЛПНП), триглицеридов (ТГ) и липопротеинов очень низкой плотности (ЛПОНП), а также повышения уровня липопротеинов высокой плотности (ЛПВП) у пациентов с гетерозиготной семейной и несемейной гиперхолестеринемией, а также смешанной гиперлипидемией в тех случаях, когда повышенный уровень холестерина является фактором риска и назначения одной диеты недостаточно. Заметный терапевтический эффект отмечается в течение 2-х недель приема препарата, максимальный — через 4-6 недель после начала лечения. Эффект сохраняется при продолжении терапии. При прекращении приема симвастатина общее содержание холестерина возвращается к исходному уровню, определенному до начала лечения.
Активный метаболит симвастатина является специфическим ингибитором ГМГ- КоА-редуктазы, фермента, катализирующего реакцию образования мевалоната из ГМГ-КоА. Поскольку конверсия ГМГ-КоА в мевалонат представляет собой ранний этап биосинтеза холестерина, считается, что применение Зокора не должно вызывать накопления в организме потенциально токсичных стеролов. Кроме того, ГМГ-КоА легко метаболизируется до ацетил-КоА, который участвует во многих процессах биосинтеза в организме.
В Скандинавском Исследовании Влияния Симвастатина на Выживаемость (4S), воздействие терапии Зокором на общую смертность (медиана времени участия пациентов 5,4 года) оценивалось на 4444 пациентах с ишемической болезнью сердца (ИБС) и исходным уровнем общего холестерина 212-309 мг/дл (5,5-8,0 ммоль/л). В данном многоцентровом, рандомизированном, двойном слепом, плацебо- контролируемом исследовании ЗОКОР уменьшал риск общей смертности на 30%, смертности от ИБС на 42%, частоту нефатальных подтвержденных инфарктов миокарда на 37%. ЗОКОР также снижал риск необходимости проведения операций по восстановлению коронарного кровотока (аорто-коронарное шунтирование или чрескожная транслюминальная коронарная ангиопластика) на 37%. У пациентов с сахарным диабетом риск возникновения основных коронарных осложнений снижался на 55%. Более того, ЗОКОР значительно (на 28%) снижал риск возникновения смертельных и несмертельных нарушений мозгового кровообращения (инсультов и преходящих нарушений мозгового кровообращения).
В 5-летнем многоцентровом, рандомизированном двойном слепом, плацебо- контролируемом Исследовании Защиты Сердца (Heart Protection Study — HPS) эффективность терапии Зокором была продемонстрирована у 20536 пациентов с гиперлипидемией или без нее, находящихся в группе высокого риска развития ИБС в связи с наличием сахарного диабета, инсульта и других сосудистых заболеваний.
Перед началом терапии у 33% пациентов уровень ЛПНП был ниже 116 мг/дл (>3 ммоль/л), 25% имели уровень ЛПНП от 116 мг/дл до 135 мг/дл (от 3 до 3,5 ммоль/л) и у 42% уровень ЛПНП был выше 135 мг/дл (>3,5 ммоль/л).
В данном исследовании Зокор в дозе 40 мг в день в сравнении с плацебо снижал общую смертность на 13%, риск смерти, связанной с ИБС, на 18%, риск возникновения основных коронарных осложнений (нефатальный инфаркт миокарда или смерть, связанную с ИБС) на 27%, риск возникновения необходимости оперативных вмешательств по восстановлению коронарного кровотока (аорто- коронарное шунтирование и чрескожную транслюминальную ангиопластику) на 30%, риск возникновения необходимости восстановления периферического кровотока и других видов некоронарной реваскуляризации на 16%, риск развития инсульта на 25%. Частота госпитализаций по поводу сердечной недостаточности снижалась на 17%. Риск развития основных коронарных и сосудистых осложнений снижался на 25% у пациентов с ИБС или без нее, включая больных с сахарным диабетом, заболеваниями периферических сосудов и цереброваскулярной патологией. У больных с сахарным диабетом ЗОКОР на 21% снижал риск развития сосудистых осложнений, включая операции по восстановлению периферического кровотока, ампутации нижних конечностей и возникновение трофических язв.
В другом многоцентровом, плацебо-контролируемом исследовании с участием 404 пациентов. ЗОКОР по данным коронарной ангиографии замедлял прогрессирование коронарного атеросклероза и появление как новых участков атеросклероза, так и новых тотальных окклюзий, тогда как у пациентов, получавших стандартную терапию, наблюдалось неуклонное прогрессирование атеросклероза коронарных артерий.
Анализ подгрупп из двух исследований, в которые было включено 147 пациентов с гиперхолестеринемией (гиперлипидемия IV типа по классификации Фредриксона) показал, что в группе ЗОКОРа, принимаемого в дозе 20-80 мг в сутки, уровень триглицеридов снижался на 21-39% (в группе плацебо — на 11-13%), холестерина ЛПНП на 23-35% (в группе плацебо — на 1-3%), всех типов липопротеинов, кроме ЛПВП, на 26-43% (в группе плацебо — на 1-3%), а уровень холестерина ЛПВП повышался на 9-14% (в группе плацебо — на 3%).
У 7 пациентов с дисбеталипопротеинемией (гиперлипидемия III типа по классификации Фредриксона), ЗОКОР в дозе 80 мг/день уменьшал уровень холестерина ЛПНП, включая холестерин ЛППП на 51% (в группе плацебо — на 8%), а уровень холестерина ЛПОНП и ЛППП на 60% (в группе плацебо — на 4%).
Побочные действия
ЗОКОР ФОРТЕ в целом хорошо переносится, и большинство побочных эффектов являются слабо выраженными и преходящими. Менее 2% пациентов в клинических исследованиях прекратили лечение в связи с развитием побочных эффектов, свойственных Зокору.
До начала широкого использования препарата, неблагоприятными эффектами, возникающими с частотой 1% или более, которые оценивались исследователями как возможно, вероятно или определенно связанные с приемом препарата, были боль в животе, запор и метеоризм. Другими побочными эффектами, возникающими у 0,5- 0,9% больных, являлись астения и головная боль.
Имеются редкие сообщения о развитии миопатии.
В Исследовании Защиты Сердца (HPS) применение Зокора в дозе 40 мг в сутки в течение 5 лет подтвердило сопоставимость профиля безопасности препарата у пациентов, получающих ЗОКОР (п= 10269) в сравнении с плацебо (п=10267). Отказ от лечения в результате развития нежелательных явлений составил 4,8% в группе пациентов, получавших ЗОКОР, и 5,1% в группе пациентов, получавших плацебо. Случаи развития миопатии у пациентов, получавших ЗОКОР, составили менее 0,1%. Повышение активности печеночных трансаминаз (более, чем в 3 раза превышающие верхнюю границу нормы и подтвержденное повторным исследованием) наблюдалось у 0,21% пациентов, получавших ЗОКОР и у 0,09% пациентов, получавших плацебо.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
МИОПАТИЯ/РАБДОМИОЛИЗ
Симвастатин, как и другие ингибиторы ГМ-КоА-редуктазы, может вызывать миопатию, которая проявляется в виде мышечной боли, болезненности или общей слабости и сопровождается возрастанием активности креатинфосфокиназы (более, чем в 10 раз выше верхней границы нормы). Миопатия может проявляться в форме рабдомиолиза, иногда сопровождающегося острой почечной недостаточностью, обусловленной миоглобинурией. Риск миопатии увеличивается за счет повышения ингибирующей активности в отношении ГМГ-КоА-редуктазы в плазме крови.
Риск развития миопатии/рабдомиолиза при терапии симвастатином повышается при сопутствующем приеме следующих препаратов:
Мощные ингибиторы CYP3A4: итраконазол, кетоконазол, эритромицин, кларитромицин, телитромицин, ингибиторы ВИЧ-протеазы и нефазодон, особенно, в сочетании с высокими дозами симвастатина (см. раздел «ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С ДРУГИМИ ЛЕКАРСТВЕННЫМИ СРЕДСТВАМИ», «Взаимодействие с CYP3A4»).
Гемфиброзил и другие фибраты (кроме фенофибрата), а также липидснижающие дозы (>1 г/день) ниацина (никотиновой кислоты), особенно в сочетании с высокими дозами симвастатина (см. раздел «ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С ДРУГИМИ ЛЕКАРСТВЕННЫМИ СРЕДСТВАМИ/Взаимодействие с другими гиполипидеми- ческими средствами, способными вызывать развитие миопатии»). Нет доказательств того, что при назначении симвастатина одновременно с фенофибратом риск развития миопатии превышает суммарный риск, создаваемый приемом каждого из этих препаратов. Циклоспорин или даназол, особенно в сочетании с высокими дозами симвастатина (см. раздел «ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С ДРУГИМИ ЛЕКАРСТВЕННЫМИ СРЕДСТВАМИ»)
Амиодарон или верапамил в сочетании с высокими дозами симвастатина (см. раздел «ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С ДРУГИМИ ЛЕКАРСТВЕННЫМИ СРЕДСТВАМИ»). В ходе клинических исследований сообщалось о развитии миопатии у 6% пациентов, получавших симвастатин в дозе 80 мг одновременно с амиодароном.
Дилтиазем. У пациентов, получающих дилтиазем одновременно с симвастатином в дозе 80 мг в сутки риск развития миопатии увеличивается и составляет приблизительно 1%. Риск развития миопатии у пациентов, получающих дилтиазем, одновременно с симвастатином в дозе 40 мг в сутки был приблизительно равным таковому при приеме симвастатина в дозе 40 мг в сутки без сопутствующего приема дилтиазема. (см. раздел «ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ С ДРУГИМИ ЛЕКАРСТВЕННЫМИ СРЕДСТВАМИ»).
Зависимость риска развития миопатии/рабдомиолиза от дозы препарата. В клинических исследованиях, в которых пациенты не принимали сопутствующей терапии, частота возникновения миопатии/рабдомиолиза составляла приблизительно 0,03% у пациентов, получавших симвастатин в дозе 20 мг в сутки, 0,08% у пациентов, получавших симвастатин в дозе 40 мг в сутки и 0,4% у пациентов, получавших симвастатин, в дозе 80 мг в сутки.
Показания
Ишемическая болезнь сердца (ИБС) или высокий риск развития ИБС:
У пациентов с высоким риском развития ИБС (при наличии гиперлипидемии или без нее), например, у пациентов с сахарным диабетом, у пациентов с инсультом или другими цереброваскулярными заболеваниями в анамнезе, у пациентов с заболеваниями периферических сосудов, или у пациентов с ИБС или предрасположенностью к ИБС ЗОКОР ФОРТЕ показан для:
•Снижения риска общей смертности за счет снижения смертности в результате ИБС;
•Уменьшения риска серьезных сосудистых и коронарных осложнений ?нефатальный инфаркт миокарда
?коронарная смерть
?инсульт
?операции реваскуляризации;
•Уменьшения риска необходимости проведения операций по восстановлению коронарного кровотока (таких как аорто-коронарное шунтирование и чрескожная транслюминальная коронарная ангиопластика);
•Уменьшения риска необходимости оперативного вмешательства по восстановлению периферического кровотока и других видов некоронарной реваскуляризации;
Противопоказания
— заболевание печени в активной фазе или стойкое повышение трансаминаз в плазме крови неясной этиологии;
— беременность;
— период лактации;
— повышенная чувствительность к любому компоненту препарата.
С осторожностью:
Симвастатин, как и другие ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы, иногда может вызывать миопатию. Многие из пациентов, перенесших рабдомиолиз во время терапии симвастатином, имели осложненный анамнез, в т.ч. страдали почечной недостаточностью, как правило, вследствие сахарного диабета. Такие пациенты требуют более тщательного наблюдения. Терапия симвастатином должна быть временно прекращена у таких пациентов за несколько дней до выполнения больших оперативных вмешательств, а также в послеоперационном периоде.
Пациентам с устойчивым повышенным уровнем сывороточных трансаминаз, превышающим в 3 раза границы верхней нормы, препарат следует отменить.
Лекарственное взаимодействие
Симвастатин метаболизируется CYP3A4, однако, не обладает ингибирующей активностью в отношении этого кофермента. Поэтому влияния симвастатина на концентрацию в плазме крови лекарственных средств, метаболизирующихся под воздействием CYP3A4, не ожидается. Мощные ингибиторы CYP3A4 увеличивают риск миопатии за счет снижения скорости выведения симвастатина. К числу таких средств относятся итраконазол, кетоконазол, эритромицин, кларитромицин, телитромицин, ингибиторы ВИЧ-протеазы, нефазодон (см. раздел «ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ/ МИОПАТИЯ/РАБДОМИОЛИЗ»). Циклоспорин или даназол: Риск развития миопатии/рабдомиолиза увеличивается при совместном назначении циклоспорина или даназола с высокими дозами симвастатина.
Другие гиполипидемические препараты, способные вызывать развитие миопатии. Риск развития миопатии повышается при совместном назначении других гиполипидемических препаратов, которые не являются сильными ингибиторами CYP3A4, но способны вызывать миопатию в условиях монотерапии.
(6093)
Дозування
ДО ПОЧАТКУ ЛІКУВАННЯ ПРЕПАРАТОМ ЗОКОР ФОРТЕ ПАЦІЄНТУ СЛІД ПРИЗНАЧИТИ СТАНДАРТНУ ГІПОХОЛЕСТЕРИНОВУ ДІЄТУ, ЯКА ПОВИННА ДОТРИМУВАТИСЯ ПРОТЯГОМ УСЬОГО КУРСУ ЛІКУВАННЯ. Рекомендовані дози Зокора — від 5 до 80 мг, слід приймати один раз на добу у вечірній час. При підборі дози Зокора її зміни слід здійснювати з інтервалами не менше, ніж 4 тижні, до досягнення максимальної добової дози 80 мг один раз на добу у вечірні години. Пацієнти з ішемічною хворобою серця (ІХС) або високим ризиком розвитку ішемічної б��хвороби серця Стандартна початкова доза Зокора для пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС у поєднанні з гіперліпідемією або без неї (за наявності цукрового діабету, перенесеного інсульту або інших цереброваскулярних захворювань в анамнезі, захворювань периферичних судин, ішемічної хвороби серця-становить 40 мг один раз на добу у вечірній час. Медикаментозна терапія може бути призначена одночасно з дієтою та фізкультурою. Пацієнти з гіперхолестеринемією, що не мають перерахованих вище факторів ризику Стандартная початкова доза Зокора становить 20 мг один раз на добу у вечірній час. Для пацієнтів, яким необхідне значне (більше, ніж на 45%) зниження рівня холестерину ЛПНЩ, початкова доза може становити 40 мг один раз на добу ввечері. Пацієнтам з легкою або помірною гіперхолестеринемією терапії Зокором можна починати з дози 10 мг один раз на добу. У разі необхідності підбір доз, слід проводити відповідно до вищеописаної схемою (див. розділ «СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ДОЗИ/ ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ»). Пацієнти з гомозиготною семейной гіперхолестеринемією Рекомендована доза Зокора становить 40 мг один раз на добу, ввечері, або 80 мг на добу в 3 прийоми: 20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг ввечері. У таких пацієнтів ЗОКОР застосовують у комбінації з іншими методами лікування, які знижують рівень холестерину (наприклад, аферез ЛПНЩ) або без них, якщо вони недоступні. Супутня терапія ЗОКОР ФОРТЕ може призначатися як у монотерапії, так і в поєднанні з секвестрантами жовчних кислот. У пацієнтів, які приймають циклоспорин, даназол, гемфіброзил або інші фібрати (крім фенофібрат��), або ніацин у липидоснижающих дозах (>1 г/добу) в комбінації із симвастатином, максимальна рекомендована доза Зокора становить 10 мг на добу. Для пацієнтів, які приймають аміодарон або верапаміл одночасно з Зокором, добова доза Зокора не повинна перевищувати 20 мг (див. розділи «ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ/МІОПАТІЯ/РАБДОМІОЛІЗ» та «ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ»). При нирковій недостатності Оскільки ЗОКОР ФОРТЕ виділяється нирками у невеликій кількості, немає необхідності в зміні доз у хворих, що страждають помірно вира��енной нирковою недостатністю. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), слід ретельно зважити доцільність призначення препарату у дозах, що перевищують 10 мг на добу.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкоюСклад
симвастатин40 мг
Допоміжні речовини: бутилгидроксианизол, аскорбінова кислота, лактози моногідрат (лактоза водна), лимонна кислота, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, магнію стеарат, гіпромелоза, гидроксипропилцеллюлоза, титану діоксид, тальк, заліза оксид червонийФармакологічна дія
Після прийому внутрішньо симвастатин, який є неактивним лактоном, піддається гідролізу з утворенням відповідної бета-гидроксикислотного похідного, що є основним метаболітом і володіє високою інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА (З-гідрокси-3-метилглютарил - коензим А) редуктази, ферменту, що каталізує початкову та найбільш важливу стадію біосинтезу холестерину. Клінічні дослідження показали ефективність Зокора відносно зниження рівнів загального холестерину в плазмі крові, ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), тригліцеридів (ТГ) і ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), а також підвищення рівня ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) у пацієнтів з гетерозиготною сімейної і несімейної гіперхолестеринемією, а також змішаною гіперліпідемією у тих випадках, коли підвищений рівень холестерину є чинником ризику та призначення однієї дієти недостатньо. Помітний терапевтичний ефект відзначається протягом 2-х тижнів прийому препарату, максимальний — через 4-6 тижнів після початку лікування. Ефект зберігається при продовженні терапії. При припиненні прийому симвастатину загальний вміст холестерину повертається до початкового рівня, визначеним до початку лікування.
Активний метаболіт симвастатину є специфічним інгібітором ГМГ - КоА-редуктази, ферменту, що каталізує реакцію утворення мевалоната з ГМГ-КоА. Оскільки конверсія ГМГ-КоА в мевалонат являє собою ранній етап біосинтезу холестерину, вважається, що застосування Зокора не повинно визивать накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. Крім того, ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА, який бере участь у багатьох процесах біосинтезу в організмі.
У Скандинавському Дослідженні Впливу Симвастатину на Виживання (4S), вплив терапії Зокором на загальну смертність (медіана часу участі пацієнтів 5,4 роки) оцінювалося на 4444 пацієнтів з ішемічною хворобою серця (ІХС) і вихідним рівнем загального холестерину 212-309 мг/дл (5,5-8,0 ммоль/л). В даному багатоцентровому, рандомізованому, подвійному сліпому, плацебо- контрольованому дослідженні ЗОКОР зменшував ризик загальної смертності на 30%, смертності від ІХС на 42%, частоту нефатальних підтверджених інфарктів міокарда на 37%. ЗОКОР також знижував ризик необхідності проведення операцій по відновленню коронарного кровотоку (аорто-коронарне шунтування або черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика) на 37%. У пацієнтів з цукровим діабетом ризик виникнення основних коронарних ускладнень знижувався на 55%. Більш того, ЗОКОР значно (на 28%) знижував ризик виникнення смертельних і несмертельны�� порушень мозкового кровообігу (інсультів і минущих порушень мозкового кровообігу).
У 5-річному багатоцентровому, рандомізованому подвійному сліпому, плацебо - контрольованому Дослідженні Захисту Серця (Heart Protection Study — HPS) ефективність терапії Зокором була продемонстрована у 20536 пацієнтів з гіперліпідемією або без неї, що перебувають у групі високого ризику розвитку ІХС у зв'язку з наявністю цукрового діабету, інсульту та інших судинних захворювань.
Перед початком терапії у 33% пацієнтів рівень ЛПНЩ був нижче 116 мг/дл (>3 ммоль/л), 25% мали рівень ЛПНЩ від 116 мг/дл до 135 мг/дл (від 3 до 3,5 ммоль/л) і у 42% рівень ЛПНЩ був вище 135 мг/дл (>3,5 ммоль/л).
В даному дослідженні Зокор в дозі 40 мг на день в порівнянні з плацебо знижував загальну смертність на 13%, ризик смерті, пов'язаної з ІХС, на 18%, ризик виникнення основних коронарних ускладнень (нефатальный інфаркт міокарда або смерть, пов'язану з ІХС) на 27%, ризик виникнення необхідності оперативних втручань по відновленню коронарного кровотоку (аорто - коронарне шунтування і черезшкірну транслюминальную ангіопластику) на 30%, ризик виникнення необхідності відновлення периферичного кровотоку та інших видів некоронарной реваскуляризації на 16%, ризик розвитку інсульту на 25%. Частота госпіталізацій з приводу серцевої недостатності знижувалася на 17%. Ризик розвитку основних коронарних і судинних ускладнень знижувався на 25% у пацієнтів з ІХС або без неї, включаючи хворих з цукровим діабетом, захворюваннями периферичних судин і цереброваскулярною патологією. У хворих з цукровим діабетом ЗОКОР на 21% знижував ризик розвитку судинних ускладненийій, включаючи операції з відновлення периферичного кровотоку, ампутації нижніх кінцівок, виникнення трофічних виразок.
В іншому багатоцентровому, плацебо-контрольованому дослідженні за участю 404 пацієнтів. ЗОКОР за даними коронарної ангіографії уповільнював прогресування коронарного атеросклерозу і поява нових ділянок атеросклерозу, так і нових тотальних оклюзій, тоді як у пацієнтів, що отримували стандартну терапію, спостерігалося неухильне прогресування атеросклерозу коронарних артерій.
Аналіз п��дгрупп з двох досліджень, в які було включено 147 пацієнтів з гіперхолестеринемією (гіперліпідемія IV типу за класифікацією Фредріксона) показав, що в групі ЗОКОРа, прийнятого у дозі 20-80 мг на добу, рівень тригліцеридів знижувався на 21-39% (у групі плацебо — на 11-13%), холестерину ЛПНЩ на 23-35% (у групі плацебо — на 1-3%), всіх типів ліпопротеїнів, крім ЛПВЩ, на 26-43% (у групі плацебо — на 1-3%), а рівень холестерину ЛПВЩ підвищувався на 9-14% (у групі плацебо — на 3%).
У 7 пацієнтів із дисбеталіпопротеїнемією (гіперліпідемія III типу за класифікацієюкації Фредріксона), ЗОКОР в дозі 80 мг/день зменшував рівень холестерину ЛПНЩ, включаючи холестерин ЛППП на 51% (у групі плацебо — на 8%), а рівень холестерину ЛПДНЩ і ЛППП на 60% (у групі плацебо — на 4%).Побічні дії
ЗОКОР ФОРТІ в цілому добре переноситься, більшість побічних ефектів є слабо вираженими і минущими. Менше 2% пацієнтів у клінічних дослідженнях припинили лікування у зв'язку з розвитком побічних ефектів, властивих Зокору.
До початку широкого використання препарату, несприятливими ефек��ами, виникають з частотою 1% або більше, які оцінювалися дослідниками як можливо, ймовірно або визначено пов'язані з прийомом препарату, були біль у животі, запор і метеоризм. Іншими побічними ефектами, що виникають у 0,5 - 0,9% хворих, були астенія та головний біль.
Є поодинокі повідомлення про розвиток міопатії.
У Дослідженні Захисту Серця (HPS) застосування Зокора в дозі 40 мг на добу протягом 5 років підтвердило порівнянність профілю безпеки препарату у пацієнтів, які отримують ЗОКОР (п= 10269) в порівнянні з плацебо (п=10267). Відмова від лікування в результаті розвитку небажаних явищ склав 4,8% в групі пацієнтів, які отримували ЗОКОР, і 5,1% у групі пацієнтів, які отримували плацебо. Випадки розвитку міопатії у пацієнтів, які отримували ЗОКОР, склали менше 0,1%. Підвищення активності печінкових трансаміназ (більш ніж у 3 рази перевищують верхню межу норми і підтверджений повторним дослідженням) спостерігалося у 0,21% пацієнтів, які отримували ЗОКОР і у 0,09% пацієнтів, які отримували плацебо.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
МІОПАТІЯ/РАБДОМ��ОЛИЗ
Симвастатин, як і інші інгібітори ГМ-КоА-редуктази, може спричинити міопатію, яка проявляється у вигляді м'язового болю, хворобливості або загальній слабкості та супроводжується зростанням активності креатинфосфокінази (більше ніж у 10 разів вище верхньої межі норми). Міопатія може проявлятися у формі рабдоміолізу, що іноді супроводжується гострою нирковою недостатністю, обумовленою міоглобінурією. Ризик міопатії збільшується за рахунок підвищення інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові.
Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу при терапії симвастатином підвищується при супутньому прийомі таких препаратів:
Потужні інгібітори CYP3A4: ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази та нефазодон, особливо у поєднанні з високими дозами симвастатину (див. розділ «ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ», «Взаємодія з CYP3A4»).
Гемфіброзил та інші фібрати (крім фенофибрата), а також липидснижающие дози (>1 г/день) нікотинової кисло��s), особливо у поєднанні з високими дозами симвастатину (див. розділ «ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ/Взаємодія з іншими гиполипидеми - тичними засобами, здатними спричинити розвиток міопатії»). Немає доказів того, що при призначенні симвастатину одночасно з фенофибратом ризик розвитку міопатії перевищує сумарний ризик, створюваний прийомом кожного із цих препаратів. Циклоспорин або даназол, особливо у поєднанні з високими дозами симвастатину (див. розділ «ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ КОШТІВАМІ»)
Аміодарон або верапаміл у поєднанні з високими дозами симвастатину (див. розділ «ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ»). У ході клінічних досліджень повідомлялося про розвиток міопатії в 6% пацієнтів, які отримували симвастатин у дозі 80 мг одночасно з аміодароном.
Дилтіазем. У пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно із симвастатином у дозі 80 мг на добу ризик розвитку міопатії збільшується та становить приблизно 1%. Ризик розвитку міопатії у пацієнтів, які отримують дилтіазем, одновремвійськово з симвастатином у дозі 40 мг на добу був приблизно дорівнює такому при прийомі симвастатину в дозі 40 мг на добу без супутнього прийому дилтіазему. (див. розділ «ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ»).
Залежність ризику розвитку міопатії/рабдоміолізу від дози препарату. У клінічних дослідженнях, в яких пацієнти не приймали супутньої терапії, частота виникнення міопатії/рабдоміолізу становила приблизно 0,03% у пацієнтів, що отримували симвастатин у дозі 20 мг на добу, 0,08% у пацієнтів, лучавших симвастатин у дозі 40 мг на добу і 0,4% у пацієнтів, які отримували симвастатин, у дозі 80 мг на добу.Свідчення
Ішемічна хвороба серця (ІХС) або високий ризик розвитку ІХС:
У пацієнтів з високим ризиком розвитку ІХС (за наявності гіперліпідемії або без неї), наприклад, у пацієнтів з цукровим діабетом, у пацієнтів з інсультом або іншими цереброваскулярними захворюваннями в анамнезі, пацієнтів з захворюваннями периферичних судин, або пацієнтів з ІХС або схильністю до ІХС ЗОКОР ФОРТЕ показаний для:
•Зниження ��позову загальної смертності за рахунок зниження смертності в результаті ІХС;
•Зменшення ризику серйозних судинних та коронарних ускладнень ?нефатальный інфаркт міокарда
?коронарна смерть
?інсульт
?операції реваскуляризації;
•Зменшення ризику необхідності проведення операцій по відновленню коронарного кровотоку (аорто-коронарне шунтування і черезшкірна транслюмінальна коронарна ангіопластика);
•Зменшення ризику необхідності оперативного втручання з відновновлению периферичного кровотоку та інших видів некоронарной реваскуляризації;Протипоказання
— захворювання печінки в активній фазі чи стійке підвищення трансаміназ в плазмі крові неясної етіології;
— вагітність;
— період лактації;
— підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.
З обережністю:
Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, інколи може викликати міопатію. Багато хто з пацієнтів, які перенесли рабдоміоліз під час терапії симвастатином, мали осложненний анамнез, у т. ч. страждали на ниркову недостатність, як правило, внаслідок цукрового діабету. Такі пацієнти потребують більш ретельного спостереження. Терапія симвастатином повинна бути тимчасово припинена у пацієнтів за кілька днів до виконання великих оперативних втручань, а також у післяопераційному періоді.
Пацієнтам з стійким підвищеним рівнем сироваткових трансаміназ, що перевищує в 3 рази верхньої межі норми, препарат слід відмінити.Лікарська взаємодія
Симвастатин метаболізується CYP3A4, однак, не чинить інгібуючої активності відносно цього коферменту. Тому впливу симвастатину на концентрацію в плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються під дією CYP3A4, не очікується. Потужні інгібітори CYP3A4 збільшують ризик міопатії за рахунок зниження швидкості виведення симвастатину. До числа таких засобів відносяться ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон (див. розділ «ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ/ МІОПАТІЯ/РАБДОМІОЛІЗ»). Циклоспорин або даназол: Ризик розвитку ��иопатии/рабдоміолізу збільшується при одночасному призначенні циклоспорину або даназола з високими дозами симвастатину.
Інші гіполіпідемічні препарати, здатні спричинити розвиток міопатії. Ризик розвитку міопатії підвищується при спільному призначенні інших гіполіпідемічних препаратів, які не є потужними інгібіторами CYP3A4, але здатні спричиняти міопатію в умовах монотерапії.
