Дозировка
При умеренной эметогенной химиотерапии или радиотерапии препарат назначают в дозе 8 мг за 1-2 ч до начала проведения основной терапии с последующим приемом еще 8 мг через 12 ч. При высокоэметогенной химиотерапии рекомендуемая доза составляет 24 мг ондансетрона одновременно с приемом дексаметазона внутрь в дозе 12 мг за 1-2 ч до начала проведения химиотерапии. Для профилактики поздней или длительной рвоты, возникающей через 24 ч, следует продолжить прием Зофрана в дозе 8 мг 2 в течение 5 дней. Детям для профилактики тошноты и рвоты, связанных с химиотерапией, Зофран обычно вводят в виде раствора для инъекций однократно в/в непосредственно перед началом химиотерапии с последующим приемом Зофрана внутрь в форме таблеток или сиропа в дозе 4 мг (1 таблетки 4 мг или 5 мл сиропа) через 12 ч. После окончания курса химиотерапии необходимо продолжать прием Зофрана внутрь по 4 мг 2 в течение 5 дней.
Передозировка
в большинстве случаев симптомы похожи на побочные реакции при применении препарата в рекомендованных дозах
Лекарственная форма
Сироп прозрачный, от бесцветного до светло-желтого цвета с запахом клубники.
Состав
ондансетрон (в форме гидрохлорида дигидрата)4 мг
Вспомогательные вещества: лимонная кислота безводная, натрия цитрата дигидрат, натрия бензоат, сорбитол (раствор), ароматизатор клубничный, вода очищенная.
Фармакологическое действие
Противорвотный препарат, селективный антагонист серотониновых 5НТ3-рецепторов.
Механизм действия связан с подавлением рвотного рефлекса путем блокады серотониновых 5НТ3-рецепторов на уровне нейронов как центральной, так и периферической нервной системы. На этом механизме действия основано предупреждение и лечение послеоперационных и вызванных цитостатической химио- и радиотерапией рвоты и тошноты, связанных с повышением уровня серотонина, который путем активации вагусных афферентных, содержащих 5НТ3-рецепторы волокон, вызывает рвотный рефлекс.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь ондансетрон полностью абсорбируется из ЖКТ и подвергается эффекту "первого прохождения" через печень. Cmax достигается приблизительно через 1.5 ч после приема. Биодоступность несколько увеличивается при одновременном приеме пищи, но не изменяется при приеме антацидов.
После ректального введения ондансетрон определяется в плазме через 15-60 мин. Концентрация активного вещества повышается линейно, Cmax достигается приблизительно через 6 ч после введения и составляет 20-30 нг/мл. Снижение концентрации в плазме происходит с меньшей скоростью, чем после приема препарата внутрь (вследствие продолжающейся абсорбции). Абсолютная биодоступность составляет 60% и не зависит от пола.
Распределение
Распределение ондансетрона одинаково при приеме внутрь, в/м и в/в введении; Vd при достижении равновесного состояния — около 140 л. Связывание с белками плазмы — 70-76%.
Фармакокинетические параметры ондансетрона не изменяются при его многократном применении внутрь, парентерально или ректально.
Метаболизм
Из системного кровотока ондансетрон элиминируется главным образом в результате метаболизма в печени при участии нескольких ферментных систем.
При применении в дозах, превышающих 8 мг, содержание в крови ондансетрона увеличивается непропорционально, т.к. при приеме в высоких дозах внутрь возможно уменьшение его метаболизма при "первом прохождении" через печень.
Отсутствие фермента CYP2D6 (полиморфизм дебрисоквина) не влияет на фармакокинетику ондансетрона.
Выведение
В неизмененном виде с мочой выводится менее 5% введенной дозы. T1/2 после приема внутрь, в/м и в/в введения составляет приблизительно 3 ч.
T1/2 после ректального введения - 6 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Распределение ондансетрона зависит от пола пациентов. Так, у женщин при приеме препарата внутрь отмечается большая скорость и степень абсорбции ондансетрона, а также снижение системного клиренса и Vd.
У пациентов с КК 15-60 мл/мин снижены как системный клиренс, так и Vd ондансетрона, результатом чего является небольшое и клинически незначимое увеличение T1/2 (до 5.4 ч). Фармакокинетика ондансетрона практически не меняется у пациентов с тяжелым нарушением функции почек, находящихся на гемодиализе.
У пациентов с тяжелым нарушением функции печени резко снижается системный клиренс ондансетрона, в результате этого увеличивается его T1/2 (до 15-32 ч), а биодоступность при пероральном приеме достигает 100% вследствие снижения пресистемного метаболизма.
Исследования у здоровых добровольцев пожилого возраста показали незначительное, клинически незначимое, зависимое от возраста увеличение биодоступности и T1/2, которое может достигать 5 ч.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: икота, сухость во рту, запоры или диарея, иногда бессимптомное преходящее повышение активности печеночных ферментов.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: боли в грудной клетке, в ряде случаев с депрессией сегмента ST, аритмии, брадикардия, снижение АД.
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, спонтанные двигательные расстройства и судороги, временное нарушение остроты зрения.
При парентеральном применении сообщается об экстрапирамидных нарушениях, таких как окулогирный криз/дистонические реакции, которые протекали без устойчивых клинических осложнений.
Аллергические реакции: крапивница, бронхоспазм, ларингоспазм, ангионевротический отек, анафилаксия.
Прочие: прилив крови к лицу, чувство жара, гипокалиемия, гиперкреатининемия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В ряде случаев у лиц, имеющих в анамнезе повышенную чувствительность к другим антагонистам серотониновых 5НТ3-рецепторов, отмечены аллергические реакции к ондансетрону.
Т.к. ондансетрон увеличивает время прохождения содержимого по толстой кишке, после применения препарата требуется специальный контроль состояния пациентов с признаками непроходимости кишечника.
С осторожностью назначают таблетки для рассасывания пациентам с фенилкетонурией в связи с наличием в составе аспартама.
Способ применения
Таблетки для рассасывания не следует выдавливать из фольги. Таблетки из упаковки следует доставать непосредственно перед употреблением. Таблетку для рассасывания помещают на язык, после растворения ее нужно проглотить.
Растворы Зофрана для инъекций в соответствующих жидкостях для в/в вливания устойчивы в условиях комнатной освещенности или при дневном свете в течение, по крайней мере, 24 ч, поэтому при введении препарата через капельницу защиты раствора от света не требуется.
Содержимое ампул не включает консервантов, поэтому раствор для инъекций в ампулах следует использовать только один раз, разводить или вводить пациенту сразу после вскрытия ампулы; любое количество оставшегося раствора следует выбросить.
Раствор Зофрана для инъекций не следует вводить тем же шприцем или через ту же капельницу, через которые вводили другие лекарственные препараты.
Растворы для в/в введения следует готовить непосредственно перед инфузией. Они остаются стабильными в течение 7 дней при условии хранения при комнатной температуре ниже 25°С, при флуоресцентном освещении или в холодильнике при разведении следующими инфузионными растворами для в/в введения: раствор натрия хлорида 0.9%, раствор глюкозы (декстрозы) 5%, раствор маннитола 10%, раствор Рингера, раствор калия хлорида 0.3% и натрия хлорида 0.9%, раствор калия хлорида 0.3% и глюкозы (декстрозы) 5%.
Струйное в/в вливание следует проводить в течение 5 мин.
Показания
— предупреждение и устранение тошноты и рвоты, вызванных проведением цитостатической химио- или радиотерапии;
— предупреждение и устранение послеоперационной тошноты и рвоты (для приема внутрь)
Противопоказания
— беременность;
— лактация;
— детский возраст до 2 лет (для приема внутрь и парентерального введения);
— детский возраст (для ректального введения);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата
Лекарственное взаимодействие
Нет данных о том, что ондансетрон индуцирует или ингибирует метаболизм других препаратов, часто назначаемых в комбинации с ним.
Ондансетрон метаболизируется несколькими изоферментами системы цитохрома Р450 (CYP3A4, CYP2D6 и CYP1A2). Угнетение или снижение активности одного из ферментов обычно в норме компенсируется другими, в связи с чем значимое снижение общего клиренса ондансетрона маловероятно. Следует учитывать вероятность взаимодействия и соблюдать осторожность при совместном применении ондансетрона с индукторами CYP2D6 и CYP3A, такими как барбитураты, карбамазепин, каризопродол, глутетимид, гризеофульвин, закись азота, папаверин, фенилбутазон, фенитоин (вероятно, и другие гидантоины), рифампицин, толбутамид; а также с ингибиторами CYP2D6 и CYP3A, такими как аллопуринол, антибиотики-макролиды, антидепрессанты-ингибиторы МАО, хлорамфеникол, циметидин, пероральные эстрогеносодержащие контрацептивы, дилтиазем, дисульфирам, вальпроевая кислота, вальпроат натрия, флуконазол
(3913)
Дозування
При помірній эметогенной хіміотерапії або радіотерапії препарат призначають у дозі 8 мг за 1-2 год до початку проведення основної терапії з подальшим прийомом ще 8 мг через 12 год. При високоеметогенній хіміотерапії рекомендована доза становить 24 мг ондансетрону одночасно з прийомом дексаметазону всередину в дозі 12 мг за 1-2 год до початку проведення хіміотерапії. Для профілактики пізньої або тривалої блювоти, що виникає через 24 год, слід продовжити прийом Зофрана в дозі 8 мг 2 протягом 5 днів. Дітям для профілактики нудоти і блювання, пов'язаних з хіміотерапією, Зофран зазвичай вводять у вигляді розчину для ін'єкцій одноразово в/в безпосередньо перед початком хіміотерапії з подальшим прийомом Зофрана внутрішньо у формі таблеток або сиропу у дозі 4 мг (1 таблетки 4 мг або 5 мл сиропу) через 12 год. Після закінчення курсу хіміотерапії необхідно продовжувати прийом Зофрана всередину по 4 мг 2 протягом 5 днів.Передозування
в більшості випадків симптоми схожі на побічні реакції при застосуванні препарату в рекомендованих дозах
Лікарська форма
Сироп прозорий, від безбарвного до світло-жовтого кольору з запахом полуниці.Склад
ондансетрон (у формі гідрохлориду дигідрату)4 мг
Допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію цитрату дигідрат, натрію бензоат, сорбітол (розчин), ароматизатор полуничний, вода очищена.Фармакологічна дія
Протиблювотний препарат, селективний антагоніст серотонінових 5НТ3-рецепторів.
Механізм дії пов'язаний з придушенням блювотного рефлексу шляхом блокади серотонінових 5НТ3-рецепторів на рівні нейронів як центральної, так і периферическої нервової системи. На цьому механізмі дії базується попередження і лікування післяопераційного і спричинених цитостатичною хіміо - та радіотерапією блювоти і нудоти, пов'язаних з підвищенням рівня серотоніну, який шляхом активації вагусних аферентних, які містять 5НТ3-рецептори волокон, викликає блювотний рефлекс.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину ондансетрон повністю абсорбується з ШЛУНКОВО-кишкового тракту і піддається ефекту "першого проходження" через печінку. Cmax досягається приблизно через 1.5 години після прийому. Биодоступність дещо збільшується при одночасному прийомі їжі, але не змінюється при прийомі антацидів.
Після ректального введення ондансетрон визначається в плазмі через 15-60 хв Концентрація активної речовини підвищується лінійно, Cmax досягається приблизно через 6 год після введення і становить 20-30 нг/мл Зниження концентрації в плазмі відбувається з меншою швидкістю, ніж після прийому препарату всередину (внаслідок тривалої абсорбції). Абсолютна біодоступність становить 60% і не залежить від статі.
Розподіл
Розподіл ондансетрону однаково при прийомі всередину, в/м та в/в введенні; Vd при досягненні рівноважного стану — близько 140 л. Зв'язування з білками плазми — 70-76%.
Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому застосуванні всередину, парентерально або ректально.
Метаболізм
Із системного кровотоку ондансетрон елімінується головним чином в результаті метаболізму в печінці за участі декількох ферментних систем.
При застосуванні в дозах, що перевищують 8 мг, вміст у крові прондансетрона збільшується непропорційно, т. к. при прийомі у високих дозах всередину можливе зменшення його метаболізму при "першому проходженні" через печінку.
Відсутність ферменту CYP2D6 (поліморфізм дебрисоквина) не впливає на фармакокінетику ондансетрону.
Виведення
У незміненому вигляді з сечею виводиться менше 5% введеної дози. T1/2 після прийому всередину, в/м та в/в введення становить приблизно 3 ч.
T1/2 після ректального введення - 6 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Розподіл ондансетрону залежить від статі пацієнтів. Так, у жінок при прийомі препарату внутрішньо відзначається велика швидкість та ступінь абсорбції ондансетрону, а також зниження системного кліренсу і Vd.
У пацієнтів з КК 15-60 мл/хв) знижені системний кліренс, так і Vd ондансетрону, результатом чого є невелике і клінічно незначуще збільшення T1/2 (до 5.4 год). Фармакокінетика ондансетрону практично не змінюється у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок, які перебувають на гемодіалізі.
У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки ��езко знижується системний кліренс ондансетрону, в результаті цього збільшується його T1/2 (до 15-32 год), а біодоступність при пероральному прийомі досягає 100% внаслідок зниження пресистемного метаболізму.
Дослідження у здорових добровольців літнього віку показали незначне, клінічно незначуще, залежне від віку збільшення біодоступності і T1/2, яка може досягати 5 ч.Побічні дії
З боку травної системи: гикавка, сухість у роті, запори або діарея, іноді безсимптомне минуще підвищення актив��ості печінкових ферментів.
З боку серцево-судинної системи: біль у грудній клітці, у ряді випадків з депресією сегмента ST, аритмії, брадикардія, зниження АТ.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, спонтанні рухові розлади і судоми, тимчасове порушення гостроти зору.
При парентеральному застосуванні повідомляється про екстрапірамідних порушеннях, таких як окулогирний криз/дистонічні реакції, які протікали без стійких клінічних ускладнень.
Алергічні реакції: крапивница, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.
Інші: приплив крові до обличчя, відчуття жару, гіпокаліємія, гіперкреатинемія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У ряді випадків у осіб, які мають в анамнезі підвищену чутливість до інших антагоністів серотонінових 5НТ3-рецепторів, відзначені алергічні реакції до ондансетрону.
Оскільки ондансетрон збільшує час проходження вмісту по товстій кишці, після застосування препарату потрібно спеціальний контроль стану пацієнтів з ознаками непрохідності кишечника.
З обережністю призначають таблетки для розсмоктування пацієнтам з фенілкетонурією у зв'язку з наявністю у складі аспартама.
Спосіб застосування
Таблетки для розсмоктування не слід видавлювати з фольги. Таблетки з упаковки слід діставати безпосередньо перед вживанням. Таблетки для розсмоктування поміщають на язик, після розчинення її потрібно проковтнути.
Розчини Зофрана для ін'єкцій у відповідних рідинах для в/в вливання стійкі в умовах кімнатної освещенности або при денному світлі протягом принаймні 24 год, тому при введенні препарату через крапельницю захисту розчину від світла не потрібно.
Вміст ампул не містить консервантів, тому розчин для ін'єкцій в ампулах слід використовувати тільки один раз, розводити або вводити пацієнту відразу після розкриття ампули; будь-яка кількість залишкового розчину слід викинути.
Розчин Зофрана для ін'єкцій не слід вводити тим же шприцом або через ту ж крапельницю, через які вводили інші лікарські препара��ти.
Розчини для в/в введення слід готувати безпосередньо перед інфузією. Вони залишаються стабільними протягом 7 днів за умови зберігання при кімнатній температурі нижче 25°С, при флуоресцентному освітленні або в холодильнику при розведенні наступними інфузійними розчинами для в/в введення: розчин натрію хлориду 0.9%, розчин глюкози (декстрози) 5%, розчин манітолу 10%, розчин Рінгера, розчин калію хлориду 0.3% і натрію хлориду 0.9%, розчин калію хлориду 0.3% і глюкози (декстрози) 5%.
Струминне в/в вливання слід проводити в ті��ок в ток 5 хв.Свідчення
— попередження і усунення нудоти і блювання, спричинених проведенням цитостатичної хіміотерапії або радіотерапії;
— попередження і усунення післяопераційної нудоти і блювання (для прийому всередину)Протипоказання
— вагітність;
— лактація;
— дитячий вік до 2 років (для прийому всередину і парентерального введення);
— дитячий вік (для ректального введення);
— підвищена чутливість до компонентів препаратуЛікарська взаємодія
Немає даних про те, що ондансетрон індукує або інгібує метаболізм інших препаратів, часто призначаються в комбінації з них.
Ондансетрон метаболізується кількома ізоферментами системи цитохрому Р450 (CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2). Пригнічення або зменшення активності одного з ферментів зазвичай в нормі компенсується іншими, у зв'язку з чим значуще зниження загального кліренсу ондансетрону малоймовірно. Слід враховувати ймовірність взаємодії та дотримуватися обережності при сумісному застосуванні ондансетрону з індукторами CYP2D6 та CYP3A, такими як барбітурати, карбамаз��пін, каризопродол, глутетимид, гризеофульвін, закис азоту, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн (ймовірно, й інші гідантоїни), рифампіцин, толбутамід; а також з інгібіторами CYP2D6 та CYP3A, такі як алопуринол, антибіотики-макроліди, антидепресанти-інгібітори МАО, хлорамфенікол, циметидин, пероральні эстрогеносодержащие контрацептиви, дилтіазем, дисульфірам, вальпроєва кислота, вальпроат натрію, флуконазол
