Дозировка
Выбор режима дозирования определяется эметогенностью противоопухолевой терапии. Препарат применяют внутрь (в виде таблеток или сиропа), в/в или в/м (в виде раствора для инъекций) или ректально (в виде суппозиториев). Для взрослых суточная доза, как правило, составляет 8-32 мг. Таблетки для рассасывания и сироп При умеренной эметогенной химиотерапии или радиотерапии препарат назначают в дозе 8 мг за 1-2 ч до начала проведения основной терапии с последующим приемом еще 8 мг через 12 ч. При высокоэметогенной химиотерапии рекомендуемая доза составляет 24 мг ондансетрона одновременно с приемом дексаметазона внутрь в дозе 12 мг за 1-2 ч до начала проведения химиотерапии. Для профилактики поздней или длительной рвоты, возникающей через 24 ч, следует продолжить прием Зофрана в дозе 8 мг 2 в течение 5 дней. Детям для профилактики тошноты и рвоты, связанных с химиотерапией, Зофран обычно вводят в виде раствора для инъекций однократно в/в непосредственно перед началом химиотерапии с последующим приемом Зофрана внутрь в форме таблеток или сиропа в дозе 4 мг (1 таблетки 4 мг или 5 мл сиропа) через 12 ч. После окончания курса химиотерапии необходимо продолжать прием Зофрана внутрь по 4 мг 2 в течение 5 дней. Для предупреждения и устранения тошноты и рвоты в послеоперационном периоде взрослым рекомендуют прием Зофрана внутрь в дозе 16 мг за 1 ч до проведения наркоза. Для купирования послеоперационной тошноты и рвоты рекомендуется применение Зофрана для инъекций. Детям для предупреждения и купирования послеоперационной тошноты и рвоты Зофран назначают в/в в виде инъекции.
Передозировка
в большинстве случаев симптомы похожи на побочные реакции при применении препарата в рекомендованных дозах
Лекарственная форма
Таблетки для рассасывания белого цвета, круглые, выпуклые с одной стороны и плоские с другой стороны.
Состав
ондансетрон 4 мг
Вспомогательные вещества: желатин, маннитол, аспартам, метилгидроксибензоат натрия, пропилгидроксибензоат натрия, ароматизатор клубничный, вода очищенная
Фармакологическое действие
Противорвотный препарат, селективный антагонист серотониновых 5НТ3-рецепторов.
Механизм действия связан с подавлением рвотного рефлекса путем блокады серотониновых 5НТ3-рецепторов на уровне нейронов как центральной, так и периферической нервной системы. На этом механизме действия основано предупреждение и лечение послеоперационных и вызванных цитостатической химио- и радиотерапией рвоты и тошноты, связанных с повышением уровня серотонина, который путем активации вагусных афферентных, содержащих 5НТ3-рецепторы волокон, вызывает рвотный рефлекс.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь ондансетрон полностью абсорбируется из ЖКТ и подвергается эффекту "первого прохождения" через печень. Cmax достигается приблизительно через 1.5 ч после приема. Биодоступность несколько увеличивается при одновременном приеме пищи, но не изменяется при приеме антацидов.
После ректального введения ондансетрон определяется в плазме через 15-60 мин. Концентрация активного вещества повышается линейно, Cmax достигается приблизительно через 6 ч после введения и составляет 20-30 нг/мл. Снижение концентрации в плазме происходит с меньшей скоростью, чем после приема препарата внутрь (вследствие продолжающейся абсорбции). Абсолютная биодоступность составляет 60% и не зависит от пола.
Распределение
Распределение ондансетрона одинаково при приеме внутрь, в/м и в/в введении; Vd при достижении равновесного состояния — около 140 л. Связывание с белками плазмы — 70-76%.
Фармакокинетические параметры ондансетрона не изменяются при его многократном применении внутрь, парентерально или ректально.
Метаболизм
Из системного кровотока ондансетрон элиминируется главным образом в результате метаболизма в печени при участии нескольких ферментных систем.
При применении в дозах, превышающих 8 мг, содержание в крови ондансетрона увеличивается непропорционально, т.к. при приеме в высоких дозах внутрь возможно уменьшение его метаболизма при "первом прохождении" через печень.
Отсутствие фермента CYP2D6 (полиморфизм дебрисоквина) не влияет на фармакокинетику ондансетрона.
Выведение
В неизмененном виде с мочой выводится менее 5% введенной дозы. T1/2 после приема внутрь, в/м и в/в введения составляет приблизительно 3 ч.
T1/2 после ректального введения - 6 ч.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Распределение ондансетрона зависит от пола пациентов. Так, у женщин при приеме препарата внутрь отмечается большая скорость и степень абсорбции ондансетрона, а также снижение системного клиренса и Vd.
У пациентов с КК 15-60 мл/мин снижены как системный клиренс, так и Vd ондансетрона, результатом чего является небольшое и клинически незначимое увеличение T1/2 (до 5.4 ч). Фармакокинетика ондансетрона практически не меняется у пациентов с тяжелым нарушением функции почек, находящихся на гемодиализе.
У пациентов с тяжелым нарушением функции печени резко снижается системный клиренс ондансетрона, в результате этого увеличивается его T1/2 (до 15-32 ч), а биодоступность при пероральном приеме достигает 100% вследствие снижения пресистемного метаболизма.
Исследования у здоровых добровольцев пожилого возраста показали незначительное, клинически незначимое, зависимое от возраста увеличение биодоступности и T1/2, которое может достигать 5 ч.
При изучении действия ондансетрона у детей оказалось, что после однократного в/в введения препарата в дозе 2 мг (дети в возрасте 3-7 лет) или 4 мг (дети 8-12 лет) были снижены абсолютные значения клиренса и Vd, при этом величина изменения зависела от возраста. Так, у детей
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: икота, сухость во рту, запоры или диарея, иногда бессимптомное преходящее повышение активности печеночных ферментов.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: боли в грудной клетке, в ряде случаев с депрессией сегмента ST, аритмии, брадикардия, снижение АД.
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение, спонтанные двигательные расстройства и судороги, временное нарушение остроты зрения.
При парентеральном применении сообщается об экстрапирамидных нарушениях, таких как окулогирный криз/дистонические реакции, которые протекали без устойчивых клинических осложнений.
Аллергические реакции: крапивница, бронхоспазм, ларингоспазм, ангионевротический отек, анафилаксия.
Прочие: прилив крови к лицу, чувство жара, гипокалиемия, гиперкреатининемия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
В ряде случаев у лиц, имеющих в анамнезе повышенную чувствительность к другим антагонистам серотониновых 5НТ3-рецепторов, отмечены аллергические реакции к ондансетрону.
Т.к. ондансетрон увеличивает время прохождения содержимого по толстой кишке, после применения препарата требуется специальный контроль состояния пациентов с признаками непроходимости кишечника.
С осторожностью назначают таблетки для рассасывания пациентам с фенилкетонурией в связи с наличием в составе аспартама.
Способ применения
Таблетки для рассасывания не следует выдавливать из фольги. Таблетки из упаковки следует доставать непосредственно перед употреблением. Таблетку для рассасывания помещают на язык, после растворения ее нужно проглотить.
Растворы Зофрана для инъекций в соответствующих жидкостях для в/в вливания устойчивы в условиях комнатной освещенности или при дневном свете в течение, по крайней мере, 24 ч, поэтому при введении препарата через капельницу защиты раствора от света не требуется.
Содержимое ампул не включает консервантов, поэтому раствор для инъекций в ампулах следует использовать только один раз, разводить или вводить пациенту сразу после вскрытия ампулы; любое количество оставшегося раствора следует выбросить.
Показания
— предупреждение и устранение тошноты и рвоты, вызванных проведением цитостатической химио- или радиотерапии;
— предупреждение и устранение послеоперационной тошноты и рвоты (для приема внутрь).
Противопоказания
— беременность;
— лактация;
— детский возраст до 2 лет (для приема внутрь и парентерального введения);
— детский возраст (для ректального введения);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
Лекарственное взаимодействие
Нет данных о том, что ондансетрон индуцирует или ингибирует метаболизм других препаратов, часто назначаемых в комбинации с ним.
Ондансетрон метаболизируется несколькими изоферментами системы цитохрома Р450 (CYP3A4, CYP2D6 и CYP1A2). Угнетение или снижение активности одного из ферментов обычно в норме компенсируется другими, в связи с чем значимое снижение общего клиренса ондансетрона маловероятно. Следует учитывать вероятность взаимодействия и соблюдать осторожность при совместном применении ондансетрона с индукторами CYP2D6 и CYP3A, такими как барбитураты, карбамазепин, каризопродол, глутетимид, гризеофульвин, закись азота, папаверин, фенилбутазон, фенитоин (вероятно, и другие гидантоины), рифампицин, толбутамид; а также с ингибиторами CYP2D6 и CYP3A, такими как аллопуринол, антибиотики-макролиды, антидепрессанты-ингибиторы МАО, хлорамфеникол, циметидин, пероральные эстрогеносодержащие контрацептивы, дилтиазем, дисульфирам, вальпроевая кислота, вальпроат натрия, флуконазол,
(3912)
Дозування
Вибір режиму дозування визначається эметогенностью протипухлинної терапії. Препарат застосовують всередину (у вигляді таблеток або сиропу), в/в або в/м (у вигляді розчину для ін'єкцій) або ректально (у вигляді супозиторіїв). Для дорослих добова доза, як правило, становить 8-32 мг. Таблетки для розсмоктування і сироп При помірній эметогенной хіміотерапії або радіотерапії препарат призначають у дозі 8 мг за 1-2 год до початку проведення основної терапії з подальшим прийомом ще 8 мг через 12 год. При високоеметогенній хіміотерапії реком��ндуемая доза становить 24 мг ондансетрону одночасно з прийомом дексаметазону всередину в дозі 12 мг за 1-2 год до початку проведення хіміотерапії. Для профілактики пізньої або тривалої блювоти, що виникає через 24 год, слід продовжити прийом Зофрана в дозі 8 мг 2 протягом 5 днів. Дітям для профілактики нудоти та блювання, пов'язаних з хіміотерапією, Зофран зазвичай вводять у вигляді розчину для ін'єкцій одноразово в/в безпосередньо перед початком хіміотерапії з подальшим прийомом Зофрана внутрішньо у формі таблеток або сиропу у дозі 4 мг (1 таблетки 4 мг і��і 5 мл сиропу) через 12 год. Після закінчення курсу хіміотерапії необхідно продовжувати прийом Зофрана всередину по 4 мг 2 протягом 5 днів. Для попередження та усунення нудоти та блювання в післяопераційному періоді дорослим рекомендують прийом Зофрана внутрішньо в дозі 16 мг за 1 год до проведення наркозу. Для усунення післяопераційної нудоти і блювання рекомендується застосування Зофрана для ін'єкцій. Дітям для попередження і лікування післяопераційної нудоти та блювання Зофран призначають в/в у вигляді ін'єкції.Передозування
у більшості випадків симсимптоми схожі на побічні реакції при застосуванні препарату в рекомендованих дозах
Лікарська форма
Таблетки для розсмоктування білого кольору, круглі, опуклі з одного боку і плоскі з іншого боку.Склад
ондансетрон 4 мг
Допоміжні речовини: желатин, манітол, аспартам, метилгидроксибензоат натрію, пропилгидроксибензоат натрію, ароматизатор полуничний, вода очищенаФармакологічна дія
Протиблювотний препарат, селективний антагоніст серотонінових 5НТ3-рецепторів.
Механізм дії свпов язаний з придушенням блювотного рефлексу шляхом блокади серотонінових 5НТ3-рецепторів на рівні нейронів як центральної, так і периферичної нервової системи. На цьому механізмі дії базується попередження і лікування післяопераційного і спричинених цитостатичною хіміо - та радіотерапією блювоти і нудоти, пов'язаних з підвищенням рівня серотоніну, який шляхом активації вагусних аферентних, які містять 5НТ3-рецептори волокон, викликає блювотний рефлекс.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину ондансетрон повністю абсорб��нання з ШЛУНКОВО-кишкового тракту і піддається ефекту "першого проходження" через печінку. Cmax досягається приблизно через 1.5 години після прийому. Біодоступність дещо збільшується при одночасному прийомі їжі, але не змінюється при прийомі антацидів.
Після ректального введення ондансетрон визначається в плазмі через 15-60 хв Концентрація активної речовини підвищується лінійно, Cmax досягається приблизно через 6 год після введення і становить 20-30 нг/мл Зниження концентрації в плазмі відбувається з меншою швидкістю, ніж після прийому препа��ата всередину (внаслідок тривалої абсорбції). Абсолютна біодоступність становить 60% і не залежить від статі.
Розподіл
Розподіл ондансетрону однаково при прийомі всередину, в/м та в/в введенні; Vd при досягненні рівноважного стану — близько 140 л. Зв'язування з білками плазми — 70-76%.
Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому застосуванні всередину, парентерально або ректально.
Метаболізм
Із системного кровотоку ондансетрон елімінується головним чином в результат аналізу кровіьтате метаболізму в печінці за участі декількох ферментних систем.
При застосуванні в дозах, що перевищують 8 мг, вміст у крові ондансетрону збільшується непропорційно, т. к. при прийомі у високих дозах всередину можливе зменшення його метаболізму при "першому проходженні" через печінку.
Відсутність ферменту CYP2D6 (поліморфізм дебрисоквина) не впливає на фармакокінетику ондансетрону.
Виведення
У незміненому вигляді з сечею виводиться менше 5% введеної дози. T1/2 після прийому всередину, в/м та в/в введення становить приблизно 3 ч.
T1/2 після ректального введення - 6 ч.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Розподіл ондансетрону залежить від статі пацієнтів. Так, у жінок при прийомі препарату внутрішньо відзначається велика швидкість та ступінь абсорбції ондансетрону, а також зниження системного кліренсу і Vd.
У пацієнтів з КК 15-60 мл/хв) знижені системний кліренс, так і Vd ондансетрону, результатом чого є невелике і клінічно незначуще збільшення T1/2 (до 5.4 год). Фармакокінетика ондансетрону практично не мен��ється у пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок, які перебувають на гемодіалізі.
У пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки різко знижується системний кліренс ондансетрону, в результаті цього збільшується його T1/2 (до 15-32 год), а біодоступність при пероральному прийомі досягає 100% внаслідок зниження пресистемного метаболізму.
Дослідження у здорових добровольців літнього віку показали незначне, клінічно незначуще, залежне від віку збільшення біодоступності і T1/2, яка може досягати 5 ч.
Пр�� вивченні дії ондансетрону у дітей виявилося, що після однократного в/в введення препарату в дозі 2 мг (діти у віці 3-7 років) або 4 мг (діти 8-12 років) були знижені абсолютні значення кліренсу і Vd, при цьому величина зміни залежала від віку. Так, у дітейПобічні дії
З боку травної системи: гикавка, сухість у роті, запори або діарея, іноді безсимптомне минуще підвищення активності печінкових ферментів.
З боку серцево-судинної системи: біль у грудній клітці, у ряді випадків з депресією сегмента ST, аритмії, брадикардія, зниження АТ.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, спонтанні рухові розлади і судоми, тимчасове порушення гостроти зору.
При парентеральному застосуванні повідомляється про екстрапірамідних порушеннях, таких як окулогирний криз/дистонічні реакції, які протікали без стійких клінічних ускладнень.
Алергічні реакції: кропив'янка, бронхоспазм, ларингоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.
Інші: приплив крові до обличчя, відчуття жару, гіпокаліємія, гіп��ркреатининемия.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У ряді випадків у осіб, які мають в анамнезі підвищену чутливість до інших антагоністів серотонінових 5НТ3-рецепторів, відзначені алергічні реакції до ондансетрону.
Оскільки ондансетрон збільшує час проходження вмісту по товстій кишці, після застосування препарату потрібно спеціальний контроль стану пацієнтів з ознаками непрохідності кишечника.
З обережністю призначають таблетки для розсмоктування пацієнтам з фенілкетонурією у зв'язку�� з наявністю у складі аспартама.
Спосіб застосування
Таблетки для розсмоктування не слід видавлювати з фольги. Таблетки з упаковки слід діставати безпосередньо перед вживанням. Таблетки для розсмоктування поміщають на язик, після розчинення її потрібно проковтнути.
Розчини Зофрана для ін'єкцій у відповідних рідинах для в/в вливання стійкі в умовах кімнатної освітленості або при денному світлі протягом принаймні 24 год, тому при введенні препарату через крапельницю захисту розчину від світла н�� потрібно.
Вміст ампул не містить консервантів, тому розчин для ін'єкцій в ампулах слід використовувати тільки один раз, розводити або вводити пацієнту відразу після розкриття ампули; будь-яка кількість залишкового розчину слід викинути.Свідчення
— попередження і усунення нудоти і блювання, спричинених проведенням цитостатичної хіміотерапії або радіотерапії;
— попередження і усунення післяопераційної нудоти і блювання (для прийому всередину).Протипоказання
— вагітність;
— лактація;
�� дитячий вік до 2 років (для прийому всередину і парентерального введення);
— дитячий вік (для ректального введення);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.Лікарська взаємодія
Немає даних про те, що ондансетрон індукує або інгібує метаболізм інших препаратів, часто призначаються в комбінації з них.
Ондансетрон метаболізується кількома ізоферментами системи цитохрому Р450 (CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2). Пригнічення або зменшення активності одного з ферментів зазвичай в нормі компенсується одинними, у зв'язку з чим значуще зниження загального кліренсу ондансетрону малоймовірно. Слід враховувати ймовірність взаємодії та дотримуватися обережності при сумісному застосуванні ондансетрону з індукторами CYP2D6 та CYP3A, такими як барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глутетимид, гризеофульвін, закис азоту, папаверин, фенілбутазон, фенітоїн (ймовірно, й інші гідантоїни), рифампіцин, толбутамід; а також з інгібіторами CYP2D6 та CYP3A, такі як алопуринол, антибіотики-макроліди, антидепресанти-інгібітори МАО, хлорамфенікол, циметидин, перорал��ьные эстрогеносодержащие контрацептиви, дилтіазем, дисульфірам, вальпроєва кислота, вальпроат натрію, флуконазол,
