Дозировка
Раствор для инфузий следует вводить в течение 30-120 мин. Режим дозирования и продолжительность лечения зависит от возбудителя, локализации и тяжести инфекции, а также от клинической эффективности. Пациентов, которым в начале терапии препарат назначали в/в, в дальнейшем можно перевести на любую лекарственную форму для приема внутрь. При этом подбор дозы не требуется, т.к. биодоступность при приеме внутрь составляет почти 100%. Правила введения раствора Следует удалить защитную оболочку из фольги непосредственно перед проведением инфузии и в течение примерно 1 мин сжимать инфузионный пакет, чтобы убедиться в отсутствии протечек. Если пакет протекает, то раствор нестерилен. Инфузионные пакеты нельзя соединять последовательно. Остатки неиспользованного раствора следует уничтожить. Не использовать частично заполненные упаковки.
Передозировка
В настоящее время о случаях передозировки препарата Зивокс® не сообщалось.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые оболочкой белого или почти белого цвета, овальные, с надписью красной краской "ZYVOX 600 mg" на одной стороне.
Состав
1 таб.
линезолид 600 мг
Фармакологическое действие
Противомикробный препарат, относится к классу оксазолидинонов. Механизм действия препарата обусловлен селективным ингибированием синтеза белка в бактериях. За счет связывания с бактериальными рибосомами линезолид предотвращает образование функционального инициирующего комплекса 70S, который является компонентом процесса трансляции при синтезе белка.
Препарат активен в отношении аэробных грамположительных бактерий: Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faecalis (включая гликопептид-резистентные штаммы), Enterococcus faecium (включая гликопептид-резистентные штаммы), Enterococcus casseliflavus, Enterococcus gallinarum, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus (включая метициллин-резистентные штаммы), Staphylococcus aureus (штаммы с промежуточной чувствительностью к гликопептидам), Staphylococcus epidermidis (включая метициллин-резистентные штаммы), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus lugdunensis, Streptococcus agalactiae, Streptococcus intermedius, Streptococcus pneumoniae (включая штаммы с промежуточной чувствительностью к пенициллину и пенициллин-резистентные штаммы), Streptococcus spp. (стрептококки групп C и G), Streptococcus pyrogenes, Streptococcus viridans; аэробных грамотрицательных бактерий: Pasteurella canis, Pasteurella multocida; анаэробных грамположительных бактерий: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp. (в т.ч. Peptostreptococcus anaerobius); анаэробных грамотрицательных бактерий: Bacteroides fragilis, Prevotella spp.; Chlamydia pneumoniae.
К препарату умеренно чувствительны Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Mycoplasma spp.
К препарату устойчивы Haemophilus influenzae, Neisseria spp., Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp.
Не отмечено перекрестной резистентности между Зивоксом и аминогликозидами, бета-лактамными антибиотиками, антагонистами фолиевой кислоты, гликопептидами, линкозамидами, хинолонами, рифамицинами, стрептограминами, тетрациклинами, хлорамфениколом т.к. механизм действия линезолида отличается от механизмов действия указанных антибактериальных препаратов.
Резистентность по отношению к Зивоксу развивается медленно путем многостадийной мутации 23S рибосомальной РНК и происходит с частотой менее 1х10-9-1х10-11.
In vitro постантибиотический эффект Зивокса составляет около 2 ч для Staphylococcus aureus, in vivo (в экспериментальных исследованиях на животных) - 3.6 ч и 3.9 ч для Staphylococcus aureus и Staphylococcus pneumoniae, соответственно.
Фармакокинетика
Активным веществом препарата Зивокс® является (s)-линезолид, который биологически активен и метаболизируется в организме с образованием неактивных производных. Растворимость линезолида в воде составляет примерно 3 мг/мл и не зависит от рН в диапазоне 3-9.
Средние значения Сmin, достигавшиеся при режиме дозирования 600 мг 2, приблизительно равны наибольшим значениям МПК90 для наименее чувствительных микроорганизмов.
Распределение
Линезолид быстро распределяется в тканях с хорошей перфузией. Vd при достижении Css у здоровых добровольцев составляет в среднем 40-50 л. Связывание с белками плазмы крови составляет 31% и не зависит от концентрации линезолида в крови.
Метаболизм
Установлено, что изоферменты цитохрома P450 не участвуют в метаболизме линезолида in vitro. Линезолид также не ингибирует активность клинически важных изоферментов цитохрома P450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4). Метаболическое окисление приводит к образованию 2 неактивных метаболитов - гидроксиэтилглицина (является основным метаболитом у человека и образуется в результате неферментативного процесса) и аминоэтоксиуксусной кислоты (образуется в меньших количествах). Также описаны другие неактивные метаболиты.
Выведение
Линезолид выводится, в основном, с мочой в виде гидроксиэтилглицина (40%), аминоэтоксиуксусной кислоты (10%) и неизмененного препарата (30-35%). С калом выводится в виде гидроксиэтилглицина (6%) и аминоэтоксиуксусной кислоты (3%). Неизмененный препарат практически не выводится с калом.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Фармакокинетика линезолида изучалась после однократного в/в введения в дозе 10 мг/кг или 600 мг у детей с рождения до 17 лет (включая как доношенных, так и недоношенных новорожденных), у здоровых подростков (12-17 лет) и у детей в возрасте от 1 недели до 12 лет.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: часто (>1%) - извращение вкуса, тошнота, рвота, диарея, боли в животе (в т.ч. спастические), метеоризм, изменение показателей общего билирубина, АЛТ, АСТ, ЩФ.
Со стороны системы кроветворения: часто (>1%) - обратимая анемия, тромбоцитопения, лейкопения, панцитопения.
Прочие: часто (>1%) - головная боль, кандидоз; редко - случаи периферической невропатии и невропатии зрительного нерва при применении более 28 дней (связь между применением Зивокса и развитием невропатии не доказана, поскольку в большинстве этих случаев пациенты или одновременно получали препараты, которые могут вызывать невропатию (амитриптилин, пароксетин, изониазид) и/или имели заболевания, которые могут привести к развитию невропатии (сахарный диабет, артериальная гипертензия, хроническая почечная недостаточность, остеосаркома, абсцесс головного мозга).
Побочные реакции не зависят от дозы и, как правило, не требуют прекращения лечения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При развитии диареи у пациентов, принимающих Зивокс®, следует учитывать риск развития псевдомембранозного колита различной степени тяжести
Контроль лабораторных показателей
В процессе лечения необходимо проводить клинический анализ крови у пациентов с повышенным риском развития кровотечения, миелосупрессией в анамнезе, а также при одновременном применении препаратов, снижающих уровень гемоглобина, количество тромбоцитов или их функциональные свойства, а также у пациентов, получающих линезолид более 2 недель.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Прием препарата Зивокс® не оказывает влияния на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами.
Показания
Лечение инфекционно-воспалительных заболеваний, вызванных чувствительными к препарату анаэробными и аэробными грамположительными микроорганизмами (включая инфекции, сопровождающиеся бактериемией):
— внебольничная пневмония;
— госпитальная пневмония;
— инфекции кожи и мягких тканей;
— инфекции, вызванные Enterococcus spp. (в т.ч. штаммами Enterococcus faecalis и Enterococcus faecium, резистентными к ванкомицину).
Инфекции, вызванные грамотрицательными микроорганизмами, подтвержденными или подозреваемыми (в составе комбинированной терапии
Противопоказания
повышенная чувствительность к линезолиду и/или другим компонентам препарата.
Лекарственное взаимодействие
Линезолид является слабым обратимым неселективным ингибитором МАО, поэтому у некоторых пациентов Зивокс® может вызывать умеренное обратимое усиление прессорного действия псевдоэфедрина и фенилпропаноламина. Учитывая это, при одновременном применении рекомендуется снижать начальные дозы адренергических препаратов (в т.ч. допамина и его агонистов) и в дальнейшем осуществлять подбор дозы титрованием.
Фармакокинетическое взаимодействие
При одновременном назначении Зивокса с азтреонамом и гентамицином не отмечалось изменения фармакокинетики линезолида.
Фармацевтическое взаимодействие
Зивокс® в форме раствора для инфузий совместим со следующими растворами: 5% раствор глюкозы (декстрозы), 0.9% раствор натрия хлорида, раствор Рингера для инъекций с лактозой.
Раствор для инфузий фармацевтически несовместим с амфотерицином В, хлорпромазином, диазепамом, пентамидина изетионатом, фенитоином, эритромицином, ко-тримоксазолом.
(117)
Дозування
Розчин для інфузій слід вводити протягом 30-120 хв Режим дозування і тривалість лікування залежить від збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічної ефективності. Пацієнтів, яким на початку терапії препарат призначали в/в, в подальшому можна перевести на будь-яку лікарську форму для прийому всередину. При цьому підбір дози не потрібен, оскільки біодоступність при прийомі внутрішньо становить майже 100%. Правила введення розчину Слід видалити захисну оболонку з фольги безпосередньо перед проведення медичением інфузії і протягом приблизно 1 хв стискати інфузійний пакет, щоб переконатися у відсутності підтікання. Якщо пакет протікає, то розчин нестерилен. Інфузійні пакети не можна з'єднувати послідовно. Залишки невикористаного розчину слід знищити. Не використовувати частково заповнені упаковки.Передозування
В даний час про випадки передозування препарату Зивокс® не повідомлялося.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті оболонкою білого або майже білого кольору, овальні, з написом червоною фарбою "ZYVOX 600 mg" н�� одній стороні.Склад
1 таб.
лінезолід 600 мгФармакологічна дія
Протимікробний препарат, що відноситься до класу оксазолідинонів. Механізм дії препарату зумовлений селективним інгібуванням синтезу білка в бактеріях. За рахунок зв'язування з бактеріальними рибосомами лінезолід запобігає утворенню функціонального ініціюючого комплексу 70S, який є важливим компонентом процесу трансляції при синтезі білка.
Препарат активний щодо аеробних грампозитивних бактерій: Corynebacterium jeikeium, Enterococcus faeatatürk (включаючи глікопептид-резистентні штами), Enterococcus faecium (включаючи глікопептид-резистентні штами), Enterococcus casseliflavus, Enterococcus gallinarum, Listeria monocytogenes, Staphylococcus aureus (включаючи метицилін-резистентні штами), Staphylococcus aureus (штами з проміжною чутливістю до гликопептидам), Staphylococcus epidermidis (включаючи метицилін-резистентні штами), Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus lugdunensis, Streptococcus agalactiae, Streptococcus intermedius, Streptococcus pneumoniae (включаючи штами з проміжною чутливістю до пеніциліну і пеніцилін-резистентні штами), Streptococcus spp. (стрептококи груп C і G), Streptococcus pyrogenes, Streptococcus viridans; аеробних грамнегативних бактерій: Pasteurella canis, Pasteurella multocida; анаеробних грампозитивних бактерій: Clostridium perfringens, Peptostreptococcus spp. (в т. ч. Peptostreptococcus anaerobius); анаеробних грамнегативних бактерій: Bacteroides fragilis, Prevotella spp.; Chlamydia pneumoniae.
До препарату помірно чутливі Legionella spp., Moraxella catarrhalis, Mycoplasma spp.
До препарату стійкі Haemophilus influenzae, Neisseria spp., Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp.
Не відзначено перехресної резистентності між Зивоксом і аміноглікозидами, бета-лактамними антибіотиками, антагоністами фолієвої кислоти, гликопе��тидами, линкозамидами, хінолонами, рифамицинами, стрептограминами, тетрациклінами, хлорамфеніколом т. к. механізм дії лінезоліду відрізняється від механізмів дії зазначених антибактеріальних препаратів.
Резистентність по відношенню до Зивоксу розвивається повільно шляхом багатостадійної мутації 23S рибосомальною РНК і відбувається з частотою менше 1х10-9-1х10-11.
In vitro постантибіотичний ефект Зивокса становить близько 2 год для Staphylococcus aureus, in vivo (в експериментальних дослідженнях на тваринах) - 3.6 год і 3.9 год для Staphylococcus aureus та Staphylococcus pneumoniae, відповідно.Фармакокінетика
Активною речовиною препарату Зивокс® є (s)-лінезолід, який біологічно активний і метаболізується в організмі з утворенням неактивних похідних. Розчинність лінезоліду у воді становить приблизно 3 мг/мл і не залежить від рН в діапазоні 3-9.
Середні значення Сміп, досягалися при режимі дозування 600 мг 2, приблизно рівні найбільшим значенням МПК90 для найменш чутливих мікроорганізмів.
Розподіл
Лінезолід швидко розподіляється у тканинах з хорошийїй перфузією. Vd при досягненні Css у здорових добровольців становить у середньому 40-50 л. Зв'язування з білками плазми крові становить 31% і не залежить від концентрації лінезоліду в крові.
Метаболізм
Встановлено, що ізоферменти цитохрому Р450 не беруть участі у метаболізмі лінезоліду in vitro. Лінезолід також не інгібує активність клінічно важливих ізоферментів цитохрому P450 (1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1, 3А4). Метаболічне окиснення призводить до утворення 2 неактивних метаболітів - гидроксиэтилглицина (є основним метаболітом у людини і проразуміється внаслідок неферментативного процесу) і аміноетоксіоцтової кислоти (утворюється в менших кількостях). Також описані інші неактивні метаболіти.
Виведення
Лінезолід виводиться, в основному, з сечею у вигляді гидроксиэтилглицина (40%), аміноетоксіоцтової кислоти (10%) і незміненого препарату (30-35%). З калом виводиться у вигляді гидроксиэтилглицина (6%) і аміноетоксіоцтової кислоти (3%). Незмінений препарат практично не виводиться з калом.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Фармакокінетика чинезолида вивчалася після однократного в/в введення в дозі 10 мг/кг або 600 мг у дітей з народження до 17 років (включаючи як доношених, так і недоношених новонароджених), у здорових підлітків (12-17 років) і у дітей у віці від 1 тижня до 12 років.Побічні дії
З боку травної системи: часто (>1%) - збочення смаку, нудота, блювання, діарея, болі в животі (у т. ч. спастичні), метеоризм, зміна показників загального білірубіну, АЛТ, АСТ, ЛФ.
З боку системи кровотворення: часто (>1%) - оборотна анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, панцитопения.
Інші: часто (>1%) - головний біль, кандидоз; рідко - випадки периферичної невропатії і невропатії зорового нерва при застосуванні більше 28 днів (зв'язок між застосуванням Зивокса і розвитком невропатії не доведена, оскільки в більшості цих випадків пацієнти або одночасно отримували препарати, які можуть викликати невропатію (амітриптилін, пароксетин, ізоніазид) та/або мали захворювання, які можуть призвести до розвитку невропатії (цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, хронічна ниркова недостатність, ��стеосаркома, абсцес головного мозку).
Побічні реакції не залежать від дози і, як правило, не потребують припинення лікування.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При розвитку діареї у пацієнтів, які приймають Зивокс®, слід враховувати ризик розвитку псевдомембранозного коліту різного ступеня тяжкості
Контроль лабораторних показників
У процесі лікування необхідно проводити клінічний аналіз крові у пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку кровотечі, миелосупрессией в анамнезі, а також при��ремінному застосуванні препаратів, що знижують рівень гемоглобіну, кількість тромбоцитів або їх функціональні властивості, а також у пацієнтів, які отримують лінезолід довше 2 тижнів.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Прийом препарату Зивокс® не впливає на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами.Свідчення
Лікування інфекційно-запальних захворювань, викликаних чутливими до препарату анаеробними і аеробними грампозитивними мікроорганізм��мі (включаючи інфекції, що супроводжуються бактеріємією):
— позалікарняна пневмонія;
— госпітальна пневмонія;
— інфекції шкіри та м'яких тканин;
— інфекції, спричинені Enterococcus spp. (в т. ч. штамами Enterococcus faecalis і Enterococcus faecium, резистентними до ванкоміцину).
Інфекції, спричинені грамнегативними мікроорганізмами, підтвердженими або підозрюваними (у складі комбінованої терапіїПротипоказання
підвищена чутливість до лінезоліду та/або інших компонентів препарату.Лікарська взаимодействи��
Лінезолід є слабким оборотним неселективним інгібітором МАО, тому у деяких пацієнтів Зивокс® може викликати оборотне помірне посилення пресорного дії псевдоефедрину та фенілпропаноламіну. Враховуючи це, при одночасному застосуванні рекомендується знижувати початкові дози адренергічних препаратів (у т. ч. допаміну і його агоністи) і в подальшому здійснювати підбір дози титруванням.
Фармакокінетична взаємодія
При одночасному призначенні Зивокса з азтреонамом і гентаміцином не відзначалось зміни фармакокінетики лінезоліду.
Фармацевтична взаємодія
Зивокс® у формі розчину для інфузій сумісний з наступними розчинами: 5% розчин глюкози (декстрози), 0.9% розчин натрію хлориду, розчин Рінгера для ін'єкцій з лактозою.
Розчин для інфузій фармацевтично несумісний з амфотерицином В, хлорпромазином, діазепамом, пентамидина изетионатом, фенітоїном, еритроміцином, ко-тримоксазолом.
