Дозировка
Диспергируемые таблетки оланзапина быстро растворяются в слюне, и легко проглатываются. Вынуть таблетку изо рта нерастворенной затруднительно. Из-за хрупкости таблетку следует принимать сразу после извлечения из блистера. Кроме того, непосредственно перед приемом таблетку можно растворить в стакане воды или другой жидкости (апельсиновый сок, яблочный сок, молоко или кофе). Препарат Зипрекса® Зидис™ можно принимать независимо от приема пищи, т.к. пища не влияет на всасывание оланзапина. Суточную дозу необходимо подбирать индивидуально, в зависимости от клинического состояния больного. Для лечения шизофрении и сходных психотических расстройств рекомендуемая начальная доза оланзапина составляет 10 мг 1 раз/ Терапевтические дозы оланзапина колеблются в диапазоне от 5 мг до 20 мг/ Увеличение дозы более стандартной суточной дозы 10 мг рекомендуется проводить только после соответствующего клинического обследования пациента. Для лечения острой мании при биполярном расстройстве рекомендуемая начальная доза оланзапина составляет 15 мг 1 раз/ в качестве монотерапии или 10 мг 1 раз/ в комбинации с литием или вальпроатом. Оланзапин можно принимать вне зависимости от приема пищи, поскольку прием пищи не влияет на всасываемость препарата. Терапевтические дозы оланзапина колеблются в диапазоне от 5 мг до 20 мг/ Увеличение дозы свыше стандартной суточной дозы 15 мг рекомендуется проводить только после соответствующего клинического обследования пациента. Увеличивать дозу следует постепенно, с интервалами минимум 24 ч. Поддерживающая терапия при биполярном расстройстве: пациентам, принимавшим оланзапин для лечения острой мании, необходимо продолжить поддерживающую терапию в той же дозе. У пациентов в состоянии ремиссии рекомендуемая начальная доза оланзапина составляет 10 мг 1 раз/ В дальнейшем суточную дозу необходимо подбирать индивидуально в зависимости от клинического состояния пациента, в пределах от 5 мг до 20 мг/ Оланзапин в комбинации с флуоксетином следует назначать 1 раз/, независимо от приема пищи. Как правило, начальная доза составляет 5 мг оланзапина и 20 мг флуоксетина. При необходимости допускается изменение доз как оланзапина, так и флуоксетина. Для пациентов пожилого возраста или пациентов с другими клиническими факторами риска, включая почечную недостаточность тяжелой степени или печеночную недостаточность средней степени тяжести рекомендуется уменьшить начальную дозу оланзапина до 5 мг/ Для пациентов с комбинацией факторов, при наличии которых возможно замедление матаболизма оланзапина (больные женского пола, старческого возраста, некурящие), которые могут замедлять метаболизм оланзапина также может быть рекомендовано уменьшение начальной дозы оланзапина. Данные исследований оланзапина при терапии у детей и подростков в возрасте до 18 лет ограничены.
Передозировка
тахикардия, возбуждение/агрессивность, расстройство артикуляции, различные экстрапирамидные расстройства и нарушения сознания разной степени тяжести (от седативного эффекта до комы)
Лекарственная форма
Таблетки диспергируемые желтого цвета, круглые
Состав
оланзапин10 мг
Вспомогательные вещества: желатин, маннитол, аспартам, метилпарагидроксибензоат натрия, пропилпарагидроксибензоат натрия.
Фармакологическое действие
Антипсихотический препарат (нейролептик) с широким фармакологическим спектром влияния на ряд рецепторных систем.
В доклинических исследованиях установлено сродство оланзапина к серотониновым 5-НТ2A/2C-, 5-НТ3-, 5-НТ6-рецепторам; допаминовым D1-, D2-, D3-, D4-, D5-рецепторам; мускариновым М1-5-рецепторам; альфа1-адренорецепторам и гистаминовым Н1-рецепторам. В экспериментальных исследованиях на животных было выявлено наличие антагонизма оланзапина в отношении серотониновых 5-НТ-, допаминовых и холинорецепторов. В условиях in vitro и in vivo оланзапин обладает более выраженным сродством и активностью в отношении серотониновых 5-НТ2-рецепторов, по сравнению с допаминовыми D2-рецепторами. По данным электрофизиологических исследований оланзапин селективно снижает возбудимость мезолимбических (А10) допаминергических нейронов, и в тоже время оказывает незначительное действие на стриарные (А9) нервные пути, участвующие в регуляции моторных функций. Оланзапин снижает условный защитный рефлекс (тест, характеризующий антипсихотическую активность) в дозах более низких, чем дозы, вызывающие каталепсию (расстройство, отражающее побочное действие на моторную функцию). Оланзапин усиливает противотревожный эффект при проведении "анксиолитического" теста.
Оланзапин обеспечивает статистически достоверную редукцию как продуктивных (в т.ч. бред, галлюцинации), так и негативных расстройств.
Фармакокинетика
Диспергируемые таблетки оланзапина и таблетки оланзапина, покрытые оболочкой, биоэквивалентны и имеют сходную скорость и степень всасывания. Диспергируемые таблетки оланзапина применяются в том же количестве и с той же частотой, что и таблетки оланзапина, покрытые оболочкой. Диспергируемые таблетки оланзапина можно применять вместо таблеток оланзапина, покрытых оболочкой.
Всасывание
После приема внутрь оланзапин хорошо всасывается из ЖКТ. Cmax в плазме достигается через 5-8 ч. Всасываемость оланзапина не зависит от приема пищи. В исследованиях с разными дозами в диапазоне от 1 мг до 20 мг показано, что концентрации оланзапина в плазме изменяются линейно и пропорционально дозе.
Распределение
При концентрации в плазме от 7 до 1000 нг/мл связывание с белками плазмы составляет около 93%. Оланзапин в основном связывается с альбумином и с кислым ?1-гликопротеином.
Метаболизм
Оланзапин метаболизируется в печени в результате процессов конъюгации и окисления. Основным циркулирующим метаболитом является 10-N -глюкуронид, который теоретически не проникает через ГЭБ. Изоферменты CYP1A2 и CYP2D6 участвуют в образовании N-дезметил и 2-гидроксиметил метаболитов оланзапина. Оба метаболита в экспериментальных исследованиях на животных обладали значительно менее выраженной фармакологической активностью in vivo, чем оланзапин. Основная фармакологическая активность препарата обусловлена неизмененным веществом - оланзапином, обладающим способностью проникать через ГЭБ.
Активность изофермента CYP2D6 не влияет на уровень метаболизма оланзапина.
Выведение
У здоровых добровольцев после приема внутрь средний T1/2 составляет 33 ч (21-54 ч для 5-95%), а средний клиренс оланзапина в плазме - 26 л/ч (12-47 л/ч для 5-95%). Около 57% меченого радиоизотопами оланзапина выводится с мочой и 30% с калом, в основном в виде неактивных метаболитов.
Фармакокинетика в особых клинических случаях.
Однако степень изменений T1/2 и клиренса под влиянием каждого из указанных факторов значительно уступает степени различий этих показателей между отдельными лицами.
Достоверных различий между средними значениями T1/2 и клиренса оланзапина в плазме у лиц с тяжелыми нарушениями функции почек, по сравнению с лицами с нормальной функцией почек, не установлено.
У курящих лиц с незначительными нарушениями функции печени клиренс оланзапина ниже, чем у некурящих без нарушения функции печени.
В исследовании с участием лиц европейского, японского и китайского происхождения, различий в фармакокинетике оланзапина, связанных с расовой принадлежностью, не установлено.
Побочные действия
Очень часто: менее10% - сонливость, увеличение массы тела; 34% - увеличение концентрации пролактина в плазме, которое было слабо выраженным и транзиторным (среднее значение максимальных концентраций пролактина не достигало ВГН и статистически достоверно не отличалось от плацебо). Клинические проявления гиперпролактинемии, связанные с приемом оланзапина (т.е. гинекомастия, галакторея и увеличение молочных желез), отмечалось редко. У большинства больных нормализация уровней пролактина наблюдалась без отмены оланзапина.
Часто: < 10% и менее1% - головокружение, астения, акатизия, увеличение аппетита, периферические отеки, ортостатическая гипотензия, сухость во рту и запоры. В клинических исследованиях (n=107) в 1.9% случаев отмечались уровни триглицеридов в 2 раза и более превышающие ВГН натощак, случаев превышения ВГН > 3 раза не наблюдалось
Редко: транзиторное, асимптоматическое увеличение печеночных трансаминаз (АСТ и АЛТ) в сыворотке крови.
В единичных случаях: повышение уровня глюкозы в плазме крови до менее 200 мг/дл (подозрение на сахарный диабет), а также от160 мг/дл, но до < 200 мг/дл (подозрение на гипергликемию) у больных с исходным уровнем глюкозы более140 мг/дл
В отдельных случаях: асимптоматическая эозинофилия.
Нежелательные эффекты в специальных группах больных
У пациентов с психозом, связанным с деменцией, очень часто (менее10%) наблюдалось нарушение походки и падени
У пациентов пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией, часто (< 10% и менее1%)
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Злокачественный нейролептический синдром (потенциально фатальный симптомокомплекс) может развиваться при лечении любыми нейролептиками, включая оланзапин, однако, к настоящему времени нет данных, подтверждающих достоверную связь приема оланзапина с развитием данного состояния. Клинические проявления ЗНС включают значительное повышение температуры тела, ригидность мускулатуры, изменение психического статуса и вегетативные нарушения (нестабильный пульс или АД, тахикардия, сердечные аритмии, повышенное потоотделение). Дополнительные признаки могут включать увеличение уровня КФК, миоглобинурию (рабдомиолиз) и острую почечную недостаточность. Клинические проявления злокачественного нейролептического синдрома или значительное повышение температуры тела без других симптомов ЗНС требуют отмены всех нейролептиков, включая оланзапин.
В сравнительных исследованиях лечение оланзапином достоверно реже сопровождалось развитием дискинезии, требующей медикаментозной коррекции, чем применение типичных и иных атипичных антипсихотиков. Однако следует учитывать риск поздней дискинезии при длительной терапии нейролептиками. При развитии признаков поздней дискинезии рекомендуется коррекция дозы нейролептика. Следует учитывать, что при переводе на оланзапин симптомы поздней дискинезии могут развиться вследствие одномоментной отмены предшествующей терапии.
Эффективность оланзапина у пациентов пожилого возраста с психозом, связанным с деменцией, не установлена. У данной категории пациентов в плацебо-контролируемых клинических исследованиях частота летальных случаев в группе оланзапина была выше, чем в группе плацебо (3.5% против 1.5% соответственно). Факторы риска, которые могут предрасполагать эту группу пациентов к более высокой смертности при лечении оланзапином, включают возраст ?80 лет, седативное действие, сочетанное применение с бензодиазепинами или наличие патологии легких (например, пневмония с аспирацией или без нее)
Не существует достаточно данных, чтобы установить различия в частоте возникновения церебро-васкулярных нарушений и/или смертности (по сравнению с плацебо), и в факторах риска у этой группы пациентов при приеме оланзапина внутрь и при в/м инъекциях.
В отдельных случаях прием оланзапина, как правило на ранних этапах терапии, сопровождался транзиторным, асимптоматическим увеличением уровней печеночных трансаминаз (АСТ и АЛТ) в сыворотке крови. Отмечались редкие случаи гепатита. Особая предосторожность необходима при увеличении уровней АСТ и/или АЛТ в сыворотке крови у пациентов с печеночной недостаточностью, с ограниченным функциональным резервом печени или у пациентов, получающих лечение потенциально гепатотоксическими препаратами. В случае увеличения уровней АСТ и/или АЛТ во время лечения оланзапином, требуется тщательное наблюдение за пациентом и, при необходимости, снижение дозы.
Отмечается более высокая распространенность сахарного диабета у пациентов с шизофренией.
Показания
Шизофрения:
— для лечения обострений, поддерживающей и длительной противорецидивной терапии больных шизофренией и другими психотическими расстройствами с выраженной продуктивной (в т.ч. бред, галлюцинации, автоматизмы) и/или негативной (эмоциональная уплощенность, снижение социальной активности, обеднение речи) симптоматикой, а также сопутствующими аффективными расстройствами.
Биполярное аффективное расстройство:
— в виде монотерапии или в комбинации с литием или вальпроатом - для лечения острых маниакальных или смешанных эпизодов при биполярном аффективном расстройстве с/без психотических проявлений и с/без быстрой смены фаз;
— для предотвращения рецидивов у пациентов с биполярным расстройством, у которых оланзапин был эффективен при лечении маниакальной фазы.
Лечение депрессивных состояний, связанных с биполярным расстройством (в комбинации с флуоксетином).
Противопоказания
повышенная чувствительность к компонентам препарата.
Лекарственное взаимодействие
Метаболизм оланзапина может изменяться под действием ингибиторов или индукторов изоферментов системы цитохрома Р450, проявляющих специфическую активность в отношении CYP1A2. Клиренс оланзапина повышается у курящих пациентов и у больных, принимающих карбамазепин (в связи с увеличением активности CYP1A2). Известные потенциальные ингибиторы CYP1A2 могут снижать клиренс оланзапина. Оланзапин не является потенциальным ингибитором активности CYP1A2, поэтому при приеме оланзапина фармакокинетика лекарственных средств, таких как теофиллин, в основном метаболизируемых при участии CYP1A2 не изменяется.
В клинических исследованиях показано, что однократное введение дозы оланзапина на фоне терапии следующими препаратами не сопровождалось подавлением метаболизма указанных лекарственных средств: имипрамином или его метаболитом дезипрамином (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарином (CYP2C19), теофиллином (CYP1A2) или диазепамом (CYP3A4, CYP2C19).
(2854)
Дозування
Таблетки, що диспергуються оланзапина швидко розчиняються в слині, і легко проковтують. Вийняти таблетку з рота нерозчиненій важко. З-за крихкості таблетку слід приймати відразу після вилучення з блістера. Крім того, безпосередньо перед прийомом таблетку можна розчинити у склянці води або іншої рідини (апельсиновий сік, яблучний сік, молоко або кава). Препарат Зипрекса® Зидис™ можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на всмоктування оланзапина. Добову дозу необхідно подбират�� індивідуально, залежно від клінічного стану хворого. Для лікування шизофренії та подібних психотичних розладів рекомендована початкова доза оланзапина становить 10 мг 1 раз/ Терапевтичні дози оланзапина коливаються в діапазоні від 5 мг до 20 мг/ Збільшення дози понад стандартної добової дози 10 мг рекомендується проводити лише після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Для лікування гострої манії при біполярному розладі рекомендована початкова доза оланзапина становить 15 мг 1 раз/ як монотерапии або 10 мг 1 раз/ у комбінації з літієм або вальпроатом. Оланзапін можна приймати незалежно від прийому їжі, оскільки прийом їжі не впливає на всмоктуваність препарату. Терапевтичні дози оланзапина коливаються в діапазоні від 5 мг до 20 мг/ Збільшення дози понад стандартної добової дози 15 мг рекомендується проводити лише після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Збільшувати дозу слід поступово, з інтервалами щонайменше 24 год. Підтримуюча терапія при біполярному розладі: пацієнтам, які приймали оланзапін ��ля лікування гострої манії, необхідно продовжити підтримуючу терапію в тій же дозі. У пацієнтів в стані ремісії рекомендована початкова доза оланзапина становить 10 мг 1 раз/ надалі добову дозу необхідно підбирати індивідуально залежно від клінічного стану пацієнта, в межах від 5 мг до 20 мг/ Оланзапін в комбінації з флуоксетином слід призначати 1 раз/, незалежно від прийому їжі. Як правило, початкова доза становить 5 мг оланзапина та 20 мг флуоксетину. При необхідності допускається зміна доз як оланзапін��, так і флуоксетину. Для пацієнтів літнього віку або пацієнтів з іншими клінічними факторами ризику, включаючи ниркову недостатність тяжкого ступеня або печінкову недостатність середнього ступеня тяжкості рекомендується зменшити початкову дозу оланзапина до 5 мг/ Для пацієнтів з комбінацією факторів, за наявності яких можливе уповільнення матаболизма оланзапина (хворі жіночої статі, старечого віку, некурящі), які можуть уповільнювати метаболізм оланзапина також може бути рекомендовано зменшення початкової дози оланзапина. Дані досліджень оланзапина при терапії у дітей і підлітків у віці до 18 років обмежені.Передозування
тахікардія, збудження/агресивність, розлад артикуляції, різні екстрапірамідні розлади і порушення свідомості різного ступеня тяжкості (від седації до коми)
Лікарська форма
Таблетки, що диспергуються жовтого кольору, кругліСклад
оланзапин10 мг
Допоміжні речовини: желатин, манітол, аспартам, натрію метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат натрію.Фармакологическое дія
Антипсихотичний засіб (нейролептик) з широким спектром фармакологічних впливу на ряд рецепторних систем.
У доклінічних дослідженнях встановлено спорідненість оланзапина до серотонінових 5-НТ2А/2C-, 5-НТ3-, 5-НТ6-рецепторів; допаминовым D1-, D2-, D3-, D4-, D5-рецепторів; мускаринових М1-5-рецепторів; альфа1-адренорецепторами і гістамінових Н1-рецепторів. В експериментальних дослідженнях на тваринах було виявлено наявність антагонізму оланзапина відносно серотонінових 5-НТ-, допамінових і холінорецепторів. В условиях in vitro та in vivo оланзапін має більш вираженою спорідненістю і активністю відносно серотонінових 5-НТ2-рецепторів, порівняно з допаминовыми D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів, і в теж час чинить незначну дію на стриарные (А9) нервові шляхи, які беруть участь у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотическую активність) в дозах більше низкїх, ніж дози, що спричиняють каталепсію (розлад, що відображає побічну дію на моторну функцію). Оланзапін посилює противотревожный ефект при проведенні "анксіолітичного" тесту.
Оланзапін забезпечує статистично достовірну редукцію як продуктивних (у т. ч. марення, галюцинації), так і негативних розладів.Фармакокінетика
Таблетки, що диспергуються оланзапина і таблетки оланзапина, вкриті оболонкою, біоеквівалентні і мають подібну швидкість і ступінь всмоктування. Таблетки, що диспергуються оланзапина применя��ться в тій же кількості і з тією ж частотою, що і таблетки оланзапина, вкриті оболонкою. Таблетки, що диспергуються оланзапина можна застосовувати замість пігулок оланзапина, вкритих оболонкою.
Всмоктування
Після прийому всередину оланзапін добре всмоктується з ШКТ. Cmax в плазмі досягається через 5-8 ч. Всмоктуваність оланзапина не залежить від прийому їжі. У дослідженнях з різними дозами в діапазоні від 1 мг до 20 мг показано, що концентрації оланзапина в плазмі змінюються лінійно і пропорційно дозі.
Розподіл
Пр�� концентрації в плазмі від 7 до 1000 нг/мл зв'язування з білками плазми становить близько 93%. Оланзапін в основному зв'язується з альбуміном і з кислим ?1-глікопротеїном.
Метаболізм
Оланзапін метаболізується в печінці в результаті процесів кон'югації і окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N -глюкуронід, який теоретично не проникає через ГЕБ. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 беруть участь в утворенні N-дезметил і 2-гідроксиметил метаболітів оланзапина. Обидва метаболіти в експериментальних дослідженнях на тваринах обладали значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Основна фармакологічна активність препарату обумовлена незміненим речовиною - оланзапином, володіє здатністю проникати через ГЕБ.
Активність ізоферменту CYP2D6 не впливає на рівень метаболізму оланзапина.
Виведення
У здорових добровольців після прийому всередину середній T1/2 становить 33 год (21-54 год для 5-95%), а середній кліренс оланзапина у плазмі - 26 л/год (12-47 л/год для 5-95%). Близько 57% міченого радіоізотопами оланзапина виводиться з сечею і 30% - з калом, переважно у вигляді неактивних метаболітів.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках.
Однак ступінь змін T1/2 і кліренсу під впливом кожного з зазначених факторів значно поступається ступеня відмінностей цих показників між окремими особами.
Достовірних відмінностей між середніми значеннями T1/2 і кліренсу оланзапина в плазмі у осіб з тяжкими порушеннями функції нирок, порівняно з особами з нормальною функцією нирок, не встановлено.
У курців осіб з незначними порушеннями функції печ��ні кліренс оланзапина нижче, ніж у некурящих без порушення функції печінки.
У дослідженні з участю осіб європейського, японського та китайського походження, відмінностей у фармакокінетиці оланзапина, пов'язаних з расовою приналежністю, не встановлено.Побічні дії
Дуже часто: менше 10% - сонливість, збільшення маси тіла; 34% - збільшення концентрації пролактину в плазмі, яке було слабко вираженим і транзиторним (середнє значення максимальних концентрацій пролактину не досягало ВМН і статистично достовірно не отличалось від плацебо). Клінічні прояви гіперпролактинемії, пов'язані з прийомом оланзапина (тобто гінекомастія, галакторея та збільшення молочних залоз), зазначалося рідко. У більшості хворих нормалізація рівнів пролактину спостерігалася без скасування оланзапина.
Часто: < 10% і менше 1% - запаморочення, астенія, акатизія, збільшення апетиту, периферичні набряки, ортостатична гіпотензія, сухість у роті та запор. У клінічних дослідженнях (n=107) 1.9% випадків відзначалися рівні тригліцеридів у 2 рази і більше перевищують ВМН натщесерце, у разі�� перевищення ВМН > 3 рази не спостерігалося
Рідко: транзиторне, асимптоматическое збільшення печінкових трансаміназ (АСТ і АЛТ) у сироватці крові.
У поодиноких випадках: підвищення рівня глюкози в плазмі крові до менше 200 мг/дл (підозра на цукровий діабет), а також от160 мг/дл, але < 200 мг/дл (підозра на гіперглікемію) у хворих з вихідним рівнем глюкози более140 мг/дл
В окремих випадках: асимптоматична еозинофілія.
Небажані ефекти в спеціальних групах хворих
У пацієнтів з психозом, ��в'язаним з деменцією, дуже часто (менше 10%) спостерігалося порушення ходи та падіння
У пацієнтів літнього віку з психозом, пов'язаним з деменцією, часто (< 10% і менше 1%)Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Злоякісний нейролептичний синдром (потенційно фатальний симптомокомплекс) може розвиватися при лікуванні будь-якими нейролептиками, включаючи оланзапін, однак, до теперішнього часу немає даних, що підтверджують достовірну зв'язок прийому оланзапина з розвитком даного стану. Клінічні прояви ЗНС в��включають значне підвищення температури тіла, ригідність мускулатури, зміна психічного статусу і вегетативні порушення (нестабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, серцеві аритмії, підвищене потовиділення). Додаткові ознаки можуть включати збільшення рівня КФК, миоглобинурию (рабдоміоліз) та гостру ниркову недостатність. Клінічні прояви злоякісного нейролептичного синдрому або значне підвищення температури тіла без інших симптомів ЗНС вимагають скасування всіх нейролептиків, включаючи оланзапін.
/> У порівняльних дослідженнях лікування оланзапином достовірно рідше супроводжувалося розвитком дискінезії, що потребує медикаментозної корекції, ніж застосування типових та інших атипових антипсихотиків. Однак слід враховувати ризик пізньої дискінезії при тривалій терапії нейролептиками. При розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендується корекція дози нейролептика. Слід враховувати, що при перекладі на оланзапін симптоми пізньої дискінезії можуть розвинутися внаслідок одномоментної відміни попередньої терапії.
Ефективн��ктивность оланзапина у пацієнтів літнього віку з психозом, пов'язаним з деменцією, не встановлена. У даної категорії пацієнтів у плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях частота летальних випадків у групі оланзапина була вищою, ніж у групі плацебо (3.5% проти 1.5% відповідно). Фактори ризику, які можуть привертати цю групу пацієнтів до більш високої смертності при лікуванні оланзапином, включають вік ?80 років, седативну дію, одночасне застосування з бензодіазепінами або наявність патології легенів (наприклад, пнів��онія з аспірацією або без неї)
Не існує достатньо даних, щоб встановити відмінності в частоті виникнення церебро-васкулярних порушень та/або смертності (порівняно з плацебо), і фактори ризику у цієї групи пацієнтів при прийомі оланзапина всередину і при в/м ін'єкції.
В окремих випадках прийом оланзапина, як правило, на ранніх етапах терапії, супроводжувався транзиторним, асимптоматическим збільшенням рівнів печінкових трансаміназ (АСТ і АЛТ) у сироватці крові. Відзначалися окремі випадки гепатиту. Особлива предостор��жность необхідна при збільшенні рівнів АСТ і/або АЛТ у сироватці крові у пацієнтів з печінковою недостатністю, з обмеженим функціональним резервом печінки або у пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення рівнів АСТ і/або АЛТ під час лікування оланзапином, потрібно ретельне спостереження за пацієнтом та, при необхідності, зниження дози.
Відзначається більш висока поширеність цукрового діабету у пацієнтів з шизофренією.Свідчення
Шизофренія:
— для леченія загострень, підтримуючої та тривалої протирецидивної терапії хворих шизофренією та іншими психотичними розладами з вираженою продуктивною (у т. ч. марення, галюцинації, автоматизми) та/або негативною (емоційна уплощенность, зниження соціальної активності, збіднення мови) симптоматикою, а також супутніми афективними розладами.
Біполярний афективний розлад:
— у вигляді монотерапії або в комбінації з літієм чи вальпроатом для лікування гострих маніакальних або змішаних епізодів при биполярном афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкої зміни фаз;
— для запобігання рецидивам у пацієнтів з біполярним розладом, у яких оланзапін був ефективний при лікуванні маніакальної фази.
Лікування депресивних станів, пов'язаних з біполярним розладом (у комбінації з флуоксетином).Протипоказання
підвищена чутливість до компонентів препарату.Лікарська взаємодія
Метаболізм оланзапина може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів изофермнтів системи цитохрому Р450, що виявляють специфічну активність щодо CYP1A2. Кліренс оланзапина підвищується у пацієнтів-курців та у хворих, які приймають карбамазепін (у зв'язку зі збільшенням активності CYP1A2). Відомі потенційні інгібітори CYP1A2 можуть знижувати кліренс оланзапина. Оланзапін не є потенційним інгібітором активності CYP1A2, тому при прийомі оланзапина фармакокінетика лікарських засобів, таких як теофілін, в основному метаболизируемых за участю CYP1A2 не змінюється.
У клінічних дослідженнях показ��але, що одноразове введення дози оланзапина на тлі терапії такими препаратами не супроводжувалося пригніченням метаболізму зазначених лікарських засобів: имипрамином або його метаболітом дезипрамином (CYP2D6, CYP3A, CYP1A2), варфарином (CYP2C19), теофіліном (CYP1A2) або діазепамом (CYP3A4, CYP2C19).
