Дозировка
Внутрь, 1 раз/, независимо от приема пищи. Шизофрения Начальная доза 10-15 мг 1 раз/ Поддерживающая доза - 15 мг/ В клинических исследованиях показана эффективность препарата в дозах от 10 до 30 мг/ Максимальная суточная доза - 30 мг/ Маниакальные эпизоды при биполярном расстройстве Начальная доза 15-30 мг/ При необходимости коррекцию дозы проводят с интервалом не менее 24 ч. В клинических исследованиях продемонстрирована эффективность препарата в дозах 15-30 мг/ при маниакальных эпизодах при приеме в течение 3-12 недель. Безопасность дозы выше 30 мг/ в клинических исследованиях не оценивалась. При наблюдении за пациентами с биполярным расстройством 1 типа, перенесшими маниакальный или смешанный эпизод, у которых отмечалась стабилизация симптомов на фоне приема арипипразола (15 мг/ или 30 мг/) в течение 6 месяцев и далее, в течение 17 месяцев - установлен благоприятный эффект такой поддерживающей терапии. Следует периодически обследовать пациентов для определения необходимости продолжения поддерживающей терапии. Почечная недостаточность и печеночная недостаточность (класс А и В по классификации Чайлд-Пью) - коррекция дозы препарата не требуется. Выраженная печеночная недостаточность (класс С по классификации Чайлд-Пью) - рекомендуется осторожно подбирать дозу препарата и с осторожностью применять максимальную суточную дозу в 30 мг. Опыт применения препарата у пациентов старше 65 лет ограничен. Учитывая большую восприимчивость этой популяции пациентов и при наличии тревожных клинических факторов, следует начинать лечение с меньших доз.
Лекарственная форма
Таблетки
Состав
Арипипразол 30мг;Вспомогательные в-ва полуфабриката-гранул: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, МКЦ, гипролоза, краситель; Вспомогательные в-ва: магния стеарат
Фармакологическое действие
Предполагается, что терапевтическое действие арипипразола при шизофрении обусловлено сочетанием частичной агонистической активности в отношении D2-допаминовых и 5НТ1а-серотониновых рецепторов и антагонистической активностью в отношении 5НТ2а-серотониновых рецепторов.
Арипипразол обладает высокой аффинностью in vitro к D2- и D3-допаминовым рецепторам, 5НТ1а- и 5НТ2а-серотониновым рецепторам и умеренной аффинностью к D1-допаминовым, 5НТ2с- и 5НТ7-серотониновым, альфа1-адренорецепторам и гистаминовым Н1-рецепторам.
Арипипразол характеризуется также умеренной аффинностью к участкам обратного захвата серотонина и отсутствием аффинности к мускариновым холинорецепторам. Арипипразол в экспериментах на животных проявлял антагонизм в отношении допаминергической гиперактивности и агонизм в отношении допаминергической гипоактивности. Некоторые клинические эффекты арипипразола можно объяснить взаимодействием с другими рецепторами, помимо допаминовых и серотониновых.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - ортостатическая гипотензия, тахикардия; нечасто - брадикардия, ощущение сердцебиения, инфаркт миокарда, удлинение интервала QT, остановка сердца, кровоизлияния, фибрилляция предсердий, сердечная недостаточность, AV-блокада, ишемия миокарда, тромбоз глубоких вен, флебит, экстрасистолия, снижение АД; редко - вазовагальный синдром, расширение границ сердца, трепетание предсердий, тромбофлебит, внутричерепное кровотечение, ишемия головного мозга; очень редко - обморок.
Со стороны пищеварительной системы: очень часто - тошнота, анорексия; часто - сухость слизистой оболочки носа, диспепсия, ощущение тяжести в животе, рвота, запор; нечасто - повышение аппетита, гастроэнтерит, затрудненное глотание, метеоризм, гастрит, зубной кариес, гингивит, геморрой, желудочно-пищеводный рефлюкс, желудочно-кишечные кровоизлияния, периодонтальный абсцесс, отек языка, недержание кала, колит, ректальные кровоизлияния, стоматит, изъязвления слизистой оболочки полости рта, холецистит, фекалома, кандидоз слизистой оболочки полости рта, холелитиаз, отрыжка, язва желудка; редко - эзофагит, кровотечение из десен, глоссит, мелена, кишечное кровотечение, язва 12-перстной кишки, хейлит, гепатит, увеличение размеров печени, панкреатит, прободение кишечника, кровавая рвота; очень редко - повышение активности АЛТ и ACT, желтуха, дисфагия.
Со стороны иммунной системы: очень редко - аллергические реакции: анафилаксия, ангионевротический отек, ларингоспазм, зуд,
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Суицидные попытки - склонность к суицидным мыслям и попыткам характерна для психозов, поэтому лекарственная терапия должна сочетаться с тщательным медицинским наблюдением. Препарат Зилаксера должен выписываться в минимальном количестве, достаточном для лечения пациента. В связи с риском появления суицидальных мыслей и развития суицидального поведения, препарат Зилаксера необходимо применять с особой осторожностью у лиц в возрасте 18-24 лет. Следует соотнести риск суицида и пользу от применения препарата.
Поздняя дискинезия - риск развития поздней дискинезии возрастает по мере увеличения длительности терапии нейролептиками, поэтому при появлении на фоне приема препарата Зилаксера симптомов поздней дискинезии следует уменьшить дозу этого препарата или отменить его. После отмены терапии эти симптомы могут временно усилиться или даже впервые появиться.
Злокачественный нейролептический синдром - при лечении нейролептиками, в т.ч. арипипразолом, описан угрожающий жизни симптомокомплекс, известный под названием злокачественный нейролептический синдром (ЗНС). Этот синдром проявляется гиперпирексией, мышечной ригидностью, нарушениями психики и нестабильностью вегетативной нервной системы (нерегулярный пульс и АД, тахикардия, потливость и аритмии сердца). Кроме того, иногда возникают увеличение активности КФК, миоглобинурия (рабдомиолиз) и острая почечная недостаточность. В случае возникновения симптомов ЗНС или необъяснимой лихорадки все нейролептики, в т.ч. препарат Зилаксера, должны быть отменены.
Гипергликемия и сахарный диабет
Гипергликемия, в некоторых случаях выраженная и сопровождающаяся кетоацидозом, которая может привести к гиперосмолярной коме и, даже смерти, была отмечена у пациентов, принимавших атипичные нейролептики. Хотя связь между приемом атипичных нейролептиков и нарушениями гипергликемического типа остается неясной, больные, у которых диагностирован сахарный диабет, должны регулярно проводить определение концентрации глюкозы в крови при приеме атипичных нейролептиков. Пациенты, у которых присутствуют факторы риска возникновения сахарного диабета
(ожирение, наличие сахарного диабета в семейном анамнезе) при приеме атипичных нейролептиков должны проводить определение концентрации глюкозы в крови в начале курса и периодически в процессе приема препарата. У любых пациентов, принимающих атипичные нейролептики, необходим постоянный мониторинг возможного развития симптомов гипергликемии, включая усиленную жажду, учащенное мочеиспускание, полифагию, слабость.
Риск развития венозной тромбоэмболии
Применение нейролептиков, в т.ч. арипипразола, может быть связано с риском развития венозной тромбоэмболии. В связи с этим следует выявлять факторы риска развития данного осложнения перед назначением арипипразола, а также во время лечения данным препаратом. В случае необходимости следует применять меры по предотвращению развития венозной тромбоэмболии.
Психозы, связанные со старческим слабоумием и болезнью Альцгеймера
Показания
— шизофрения: острые приступы и поддерживающая терапия;
— биполярное расстройство 1типа: маниакальные эпизоды и поддерживающая терапия с целью предотвращения рецидивов у пациентов с биполярным расстройством I типа, недавно перенесших маниакальный или смешанный эпизод.
Противопоказания
— наследственная галактоземия, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция;
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— период лактации;
— повышенная чувствительность к арипипразолу или другим компонентам препарата.
С осторожностью: сердечно-сосудистые заболевания (ИБС или перенесенный инфаркт миокарда, хроническая сердечная недостаточность или нарушения проводимости в анамнезе); цереброваскулярные заболевания; состояния, предрасполагающие к развитию артериальной гипотензии (дегидратация, гиповолемия, терапия гипотензивными лекарственными средствами) в связи с возможностью развития ортостатической гипотензии или артериальная гипертензия, в т.ч. прогрессирующая или злокачественная; наследственно обусловленный синдром удлиненного интервала QT на ЭКГ; эпилепсия, судорожные припадки или заболевания, при которых возможны судороги, сахарный диабет или наличие факторов риска развития сахарного диабета (ожирение, сахарный диабет в семейном анамнезе);
Лекарственное взаимодействие
Не выявлено значимого влияния блокатора гистаминовых Н2-рецепторов фамотидина, вызывающего мощное угнетение секреции соляной кислоты в желудке, на фармакокинетику арипипразола.
Известны различные пути метаболизма арипипразола, в том числе с участием изоферментов CYP2D6 и CYP3A4. В исследованиях у здоровых людей мощные ингибиторы изофермента CYP2D6 (хинидин) и изоферментов CYP3A4 (кетоконазол) уменьшали клиренс арипипразола при приеме внутрь на 52% и 38%, соответственно. Поэтому следует уменьшать дозу арипипразола при использовании его в сочетании с ингибиторами изоферментов CYP3A4 и CYP2D6.
Прием 30 мг арипипразола вместе с карбамазепином, мощным индуктором изофермента CYP3A4, сопровождался снижением на 68% и 73% Сmах и AUC арипипразола, соответственно, и снижением на 69% и 71% Стах и AUC его активного метаболита дегидроарипипразола, соответственно. Можно ожидать аналогичное действие и других мощных индукторов изоферментов CYP3A4 и CYP2D6.
(2850)
Дозування
Внутрішньо, 1 раз/, незалежно від прийому їжі. Шизофренія Початкова доза 10-15 мг 1 раз/ Підтримуюча доза - 15 мг/ У клінічних дослідженнях показана ефективність препарату в дозах від 10 до 30 мг/ Максимальна добова доза - 30 мг/ Маніакальні епізоди при біполярному розладі Початкова доза-15-30 мг/ При необхідності корекцію дози проводять з інтервалом не менше 24 год. В клінічних дослідженнях продемонстрована ефективність препарату в дозах 15-30 мг/ при маніакальних епізодах при прийомі протягом 3-12 тижнів. Безпека дози вище 30 мг/ у клінічних дослідженнях не оцінювалася. При спостереженні за пацієнтами з біполярним розладом 1 типу, що перенесли маніакальний або змішаний епізод, у яких відзначалася стабілізація симптомів на тлі прийому арипипразола (15 мг/ або 30 мг/) протягом 6 місяців і далі, протягом 17 місяців - встановлений сприятливий ефект такої підтримуючої терапії. Слід періодично обстежувати пацієнтів для визначення необхідності продовження підтримуючої терапії. Ниркова недостатність та печінкова недостатність (класс А і В за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози препарату не потрібна. Виражена печінкова недостатність (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) - рекомендується обережно підбирати дозу препарату і з обережністю застосовувати максимальну добову дозу в 30 мг. Досвід застосування препарату в пацієнтів старше 65 років обмежений. Враховуючи велику сприйнятливість цій популяції пацієнтів і при наявності тривожних клінічних факторів, слід починати лікування з найменших доз.
Лікарська форма
ТаблеткиСклад
Арипипразол 30мг;Aux��гательные в-ва напівфабрикату-гранул: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, МКЦ, гипролоза, барвник; Допоміжні в-ва: магнію стеаратФармакологічна дія
Передбачається, що терапевтична дія арипипразола при шизофренії обумовлено поєднанням часткової агонистической активності відносно D2-допамінових та 5НТ1а-серотонінових рецепторів і антагоністичною активністю відносно 5НТ2а-серотонінових рецепторів.
Арипипразол володіє високою аффинностью in vitro до D2 і D3-допаминовым рецепторів, 5НТ1а - і 5НТ2а-��еротониновым рецепторів та помірну аффинностью до D1-допаминовым, 5НТ2с - та 5НТ7-серотонінових, альфа1-адренорецепторами і гістамінових Н1-рецепторів.
Арипипразол характеризується також помірною аффинностью до ділянок зворотного захоплення серотоніну та відсутністю афінності до мускаринових холінорецепторами. Арипипразол в експериментах на тваринах виявляв антагонізм щодо допаминергической гіперактивності і агонизм щодо допаминергической гипоактивности. Деякі клінічні ефекти арипипразола можна пояснити взамодействием з іншими рецепторами, крім допамінових і серотонінових.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: часто - ортостатична гіпотензія, тахікардія; рідко - брадикардія, відчуття серцебиття, інфаркт міокарда, подовження QT-інтервалу, зупинка серця, крововиливи, фібриляція передсердь, серцева недостатність, AV-блокада, ішемія міокарда, тромбоз глибоких вен, флебіт, екстрасистолія, зниження артеріального тиску; рідко - вазовагальний синдром, розширення меж серця, тріпотіння передсердь, тромбофлебіт, внутричер��пное кровотеча, ішемія головного мозку; дуже рідко - непритомність.
З боку травної системи: дуже часто - нудота, анорексія; часто - сухість слизової оболонки носа, диспепсія, відчуття важкості в животі, блювання, запор; нечасто - підвищення апетиту, гастроентерит, утруднене ковтання, метеоризм, гастрит, зубний карієс, гінгівіт, геморой, шлунково-стравохідний рефлюкс, шлунково-кишкові крововиливи, періодонтальний абсцес, набряк язика, нетримання калу, коліт, ректальні крововиливи, стоматит, виразки слизової оболокуляри порожнини рота, холецистит, фекалома, кандидоз слизової оболонки порожнини рота, холелітіаз, відрижка, виразка шлунка; рідко - езофагіт, кровотеча з ясен, глосит, мелена, кишкова кровотеча, виразка 12-палої кишки, хейліт, гепатит, збільшення розмірів печінки, панкреатит, прорив кишечника, криваве блювання; дуже рідко - підвищення активності АЛТ і ACT, жовтяниця, дисфагія.
З боку імунної системи: дуже рідко - алергічні реакції: анафілаксія, ангіоневротичний набряк, ларингоспазм, свербіж,Особливості продажу
рецептурніОс��бые умови
Суїцидні спроби - схильність до суицидным думок і спроб характерна для психозів, тому лікарська терапія повинна поєднуватися з ретельним медичним наглядом. Препарат Зилаксера повинен виписуватися в мінімальній кількості, достатній для лікування пацієнта. У зв'язку з ризиком появи суїцидальних думок та розвитку суїцидальної поведінки, препарат Зилаксера необхідно застосовувати з особливою обережністю у осіб у віці 18-24 років. Слід співвіднести ризик суїциду і користь від застосування препарату.
Пізня дискинезия - ризик розвитку пізньої дискінезії зростає в міру збільшення тривалості терапії нейролептиками, тому при появі на фоні прийому препарату Зилаксера симптомів пізньої дискінезії слід зменшити дозу препарату або відмінити його. Після відміни терапії ці симптоми можуть тимчасово посилитись або навіть вперше з'явитися.
Злоякісний нейролептичний синдром - при лікуванні нейролептиками, в т. ч. арипипразолом, описаний загрожує життю симптомокомплекс, відомий під назвою злоякісний нейролептичеський синдром (ЗНС). Цей синдром проявляється гиперпирексией, м'язовою ригідністю, порушеннями психіки і нестабільністю вегетативної нервової системи (нерегулярний пульс і АТ, тахікардія, пітливість і аритмії серця). Крім того, іноді виникають збільшення активності КФК, міоглобінурія (рабдоміоліз) і гостра ниркова недостатність. У разі виникнення симптомів ЗНС або незрозумілою лихоманки всі нейролептики, у т. ч. препарат Зилаксера, повинні бути скасовані.
Гіперглікемія і цукровий діабет
Гіперглікемія, в деяких ��випадках виражена і супроводжується кетоацидозом, яка може призвести до гиперосмолярной комі і, навіть смерті, була відзначена у пацієнтів, що приймали атипові нейролептики. Хоча зв'язок між прийомом атипових нейролептиків та порушеннями гіперглікемічної типу залишається неясною, хворі, у яких діагностовано цукровий діабет, повинні регулярно проводити визначення концентрації глюкози в крові при прийомі атипових нейролептиків. Пацієнти, у яких присутні фактори ризику виникнення цукрового діабету
(ожиріння, навідмінність цукрового діабету в сімейному анамнезі) при прийомі атипових нейролептиків повинні проводити визначення концентрації глюкози в крові на початку курсу і періодично в процесі прийому препарату. У будь-яких пацієнтів, які приймають атипові нейролептики, необхідний постійний моніторинг можливого розвитку симптомів гіперглікемії, включаючи посилену спрагу, часте сечовипускання, полифагию, слабкість.
Ризик розвитку венозної тромбоемболії
Застосування нейролептиків, в т. ч. арипипразола, може бути пов'язано з ризиком розвитку уенозной тромбоемболії. У зв'язку з цим слід виявляти фактори ризику розвитку даного ускладнення перед призначенням арипипразола, а також під час лікування даним препаратом. У разі необхідності слід застосовувати заходи щодо запобігання розвитку венозної тромбоемболії.
Психози, пов'язані зі старечим слабоумством і хворобою АльцгеймераСвідчення
— шизофренія: гострі напади і підтримуюча терапія;
— біполярні розлади 1типа: маніакальні епізоди і підтримуюча терапія з метою запобігання рецидивів у пациентов з біполярним розладом I типу, які недавно перенесли маніакальний або змішаний епізод.Протипоказання
— спадкова галактоземія, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція;
— вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— період лактації;
— підвищена чутливість до арипипразолу або інших компонентів препарату.
З обережністю: серцево-судинні захворювання (ІХС або перенесений інфаркт міокарда, хронічна серцева недостатність або порушення провідності в анамнезі); цереброваскулярні захворювання; стани, що призводять до розвитку артеріальної гіпотензії (дегідратація, гіповолемія, терапія гіпотензивними лікарськими засобами) у зв'язку з можливістю розвитку ортостатичної гіпотензії або артеріальна гіпертензія, у т. ч. прогресуюча або злоякісна; спадково обумовлений синдром подовженого інтервалу QT на ЕКГ; епілепсія, судомні напади або захворювання, при яких можливі судоми, цукровий діабет або наявність факторів ризику розвитку сах��рного діабету (ожиріння, цукровий діабет у сімейному анамнезі);Лікарська взаємодія
Не виявлено значущого впливу блокатора гістамінових Н2-рецепторів фамотидину, що викликає потужний пригнічення секреції соляної кислоти в шлунку, на фармакокінетику арипипразола.
Відомі різні шляхи метаболізму арипипразола, в тому числі з участю ізоферментів CYP2D6 і CYP3A4. У дослідженнях у здорових людей потужні інгібітори ізоферменту CYP2D6 (хінідин) та ізоферментів CYP3A4 (кетоконазол) зменшували кліренс арипипразола при прийомі всередину на 52% і 38%, відповідно. Тому слід зменшувати дозу арипипразола при використанні його в сполученні з інгібіторами ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6.
Прийом 30 мг арипипразола разом з карбамазепіном, потужним індуктором ізоферменту CYP3A4, супроводжувався зниженням на 68% і 73% Смах і AUC арипипразола, відповідно, і зниженням на 69% і 71% Стах і AUC активного метаболіту дегидроарипипразола, відповідно. Можна очікувати аналогічну дію і інших потужних індукторів ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6.
