Дозировка
Таблетки для рассасывания Заласта® Ку-таб быстро растворяются в ротовой полости под действием слюны, после чего легко проглатываются. Поскольку таблетки хрупкие, после извлечения из блистера их следует принять незамедлительно. В качестве альтернативы, непосредственно перед приемом таблетку можно растворить в полном стакане воды. Таблетки для рассасывания Заласта® Ку-таб биоэквивалентны простым таблеткам Заласта®, скорость и степень всасывания, дозы и режим дозирования так же эквивалентны. Заласта® Ку-таб могут применяться в качестве альтернативы таблеткам Заласта®. Т.к. пища не влияет на всасывание препарата, таблетки для рассасывания Заласта® Ку-таб можно принимать независимо от приема пищи. В случае отмены препарата рекомендуется постепенное снижение дозы. Шизофрения: рекомендуемая начальная доза препарата - 10 мг в сутки. Эпизод мании: начальная доза составляет 15 мг в один прием при монотерапии или 10 мг в сутки в составе комбинированной терапии. Профилактика рецидивов при биполярном расстройстве: рекомендуемая начальная доза препарата в состоянии ремиссии - 10 мг в сутки. Для пациентов, уже получающих препарат Заласта® Ку-таб для лечения эпизода мании, поддерживающая терапия проводится в тех же дозах. На фоне терапии препаратом Заласта® Ку-таб в случае развития нового маниакального, смешанного или депрессивного эпизода при необходимости следует увеличить дозу препарата с дополнительным лечением нарушений настроения, в соответствии с клиническими показаниями. Суточная доза препарата при терапии шизофрении, маниакального эпизода или профилактики рецидивов биполярного расстройства может составлять 5-20 мг/сутки, в зависимости от клинического состояния пациента. Увеличение дозы свыше рекомендуемой начальной возможно только после адекватной повторной клинической оценки состояния пациента и обычно проводится с интервалом не менее 24 часов. Особые группы пациентов: У пожилых пациентов снижение начальной дозы (до 5 мг в сутки) обычно не рекомендуется, но возможно у пациентов старше 65 лет при наличии факторов риска (см. раздел «Особые указания»). Пациентам с заболеваниями печени и/или почек рекомендовано уменьшение начальной дозы до 5 мг/сут. При умеренной печеночной недостаточности (цирроз, класс А или В по классификации Чайлд-Пью печеночно-клеточной недостаточности у больных циррозом печени) начальная доза составляет 5 мг/сут, возможно дальнейшее увеличение дозы с осторожностью. Женщинам не требуется изменения в дозировании по сравнению с мужчинами. У некурящих пациентов коррекции дозы по сравнению с курящими пациентами (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами») не требуется. При наличии у пациента более одного фактора, способного влиять на всасывание препарата (женский пол, пожилой возраст, некурящий), возможно потребуется снижение начальной дозы. При необходимости возможно дальнейшее увеличение дозы с осторожностью.
Лекарственная форма
Таблетки диспергируемые в полости рта
Состав
1 таб.
оланзапин 5 мг
Фармакологическое действие
Оланзапин - антипсихотическое средство (нейролептик) с широким фармакологическим спектром действия. Антипсихотическое действие обусловлено блокадой дофаминовых D2-рецепторов мезолимбической и мезокортикальной системы; седативное действие - блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга; противорвотное действие - блокадой дофаминовых D2-рецепторов триггерной зоны рвотного центра; гипотермическое действие - блокадой дофаминовых рецепторов гипоталамуса. Кроме того, оказывает влияние на мускариновые, адренергические, H1-гистаминовые и некоторые субклассы серотониновых рецепторов.
Оланзапин достоверно снижает продуктивную (бред, галлюцинации) и негативную симптоматику (враждебность, подозрительность, эмоциональный и социальный аутизм) психозов. Редко вызывает экстрапирамидные нарушения.
Фармакокинетика
Абсорбция оланзапина высокая, не зависит от приема пищи; время, необходимое для достижения максимальной концентрации препарата в плазме крови (TCmax) после перорального приема - 5-8 ч. Проникает через гистогематические барьеры, в т.ч. гематоэнцефалический барьер (ГЭБ). Метаболизируется в печени, активных метаболитов не образуется, основной циркулирующий метаболит - глюкуронид, не проникает через ГЭБ. Курение, пол и возраст влияют на T1/2 и плазменный клиренс. У лиц старше 65 лет T1/2 составляет 51,8 ч и плазменный клиренс - 17,5 л/час; у лиц моложе 65 лет - 33,8 ч и плазменный клиренс - 18,2 л/час. Плазменный клиренс ниже у больных с печеночной недостаточностью, женщин и некурящих в сравнении с соответствующими группами лиц. Выводится преимущественно почками (60%) в виде метаболитов.
Побочные действия
Классификация частоты развития побочных эффектов (ВОЗ):
очень часто >1/10
часто от > 1/100 до < 1/10
нечасто от > 1/1000 до < 1/100
редко от >1/10000 до < 1/1000
очень редко от < 1/10000, включая отдельные сообщения.
Со стороны центральной (ЦНС) и периферической нервной системы: очень часто - сонливость; часто - головокружение, акатизия, паркинсонизм, дискинезия; редко - судорожный синдром (чаще на фоне судорожного синдрома в анамнезе); очень редко - злокачественный нейролептический синдром (см. раздел «Особые указания»), дистония (включая окулогирный криз) и позднюю дискинезию. При резкой отмене оланзапина очень редко отмечены такие симптомы, как потливость, бессонница, тремор, тревога, тошнота или рвота.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - артериальная гипотензия (в т.ч. ортостатическая); нечасто - брадикардия с коллапсом или без; очень редко - увеличение интервала QTc на ЭКГ (см. раздел «Особые указания»), желудочковая тахикардия/фибрилляция и внезапная смерть (см. раздел «Особые указания»), тромбоэмболии (включая эмболию легочных артерий и тромбоз глубоких вен).
Со стороны ЖКТ: часто - транзиторные антихолинергические эффекты, в т.ч. запоры и сухость во рту; очень редко - панкреатит.
Нарушения метаболизма и питания: очень часто - прибавка веса; часто - повышение аппетита; очень редко - гипергликемия и/или декомпенсация сахарного диабета, иногда проявляющаяся кетоацидозом или комой, включая фатальный исход; гипертритлицеридемия, гиперхолестеринемия, гипотермия.
Гепато-билиарные нарушения: часто - транзиторное, бессимптомное повышение уровня «печеночных» трансаминаз (аланинаминотрансферазы (ART), аспартатаминотрансферазы (ACT)), особенно в начале лечения (см. «Особые указания»); редко - гепатит (в т.ч. гепатоклеточное, холестатическое или смешанное поражение печени).
Со стороны органов кроветворения и лимфатической системы: часто - зозинофилия; редко - лейкопения; очень редко - тромбоцитопения, нейтропения.
Со стороны органов опорно-двигательного аппарата: очень редко - рабдомиолиз.
Со стороны органов мочеполовой системы: очень редко - задержка мочи, приапизм.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: нечасто - реакции фотосенсибилизации.
Аллергические реакции: редко - кожная сыпь; очень редко - анафилактоидные реакции, ангионевротический отек, кожный зуд или крапивница.
Прочие: часто - астения, периферические отеки; очень редко - алопеция.
Лабораторные параметры: очень часто - гиперпролактинемия, но клинические проявления (например, гинекомастия, галакторея и увеличение молочных желез) редко. У большинства пациентов уровень пролактина спонтанно нормализовывался без отмены терапии. Нечасто - повышение уровня креатинфосфокиназы (КФК); очень редко - повышение уровня щелочной фосфатазы (ЩФ) и общего билирубина.
У пожилых пациентов с деменцией зарегистрирована в исследованиях большая частота смертей и цереброваскулярных нарушений (инсульт, транзиторные ишемические атаки). Очень частыми у этой категории пациентов были нарушения походки и падения. Также часто наблюдались пневмония, повышение температуры тела, летаргия, эритема, зрительные галлюцинации и недержание мочи.
Среди пациентов с лекарственными (на фоне приема агонистов дофамина) психозами на фоне болезни Паркинсона часто регистрировались ухудшение паркинсонической симптоматики и развитие галлюцинаций.
Есть данные о развитии нейтропении (4,1%) на фоне комбинированной терапии с вальпроевой кислотой у пациентов с биполярной манией. Одновременная терапия с вальпроевой кислотой или литием способствует увеличению частоты (> 10%) тремора, сухости во рту, повышения аппетита и прибавки веса. Также часто регистрировались нарушения речи (от 1 до 10%). В первые 6 недель комбинированной терапии с литием увеличивается частота развития прибавки веса. Длительная терапия оланзапином (до 12 месяцев) с целью профилактики рецидивов у пациентов с биполярным расстройством сопровождалась увеличением массы тела.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Имеются очень редкие сообщения о развитии гипергликемии и/или декомпенсации сахарного диабета, иногда сопровождавшиеся развитием кетоацидоза или кетоацидотической комы, в том числе есть сообщения о нескольких фатальных случаях. В некоторых случаях отмечалось предшествующее декомпенсации увеличение массы тела, которое могло стать предрасполагающим фактором. Пациентам, страдающим сахарным диабетом, или с факторами риска развития этого заболевания рекомендован регулярный клинический контроль и контроль уровня глюкозы крови. При изменении уровня липидов требуется коррекция терапии.
При резком прекращении приема оланзапина очень редко (менее 0,01%) возможно развитие следующих симптомов: потливость, бессонница, тремор, тревога, тошнота или рвота. При отмене препарата рекомендуется постепенное снижение дозы.
Антихолинергическая активность. Поскольку клинический опыт применения оланзапина у людей с сопутствующими заболеваниями ограничен, препарат следует с осторожностью назначать пациентам с гиперплазией предстательной железы, паралитической кишечной непроходимостью.
Опыт применения оланзапина у больных с психозами при болезни Паркинсона, вызванных приемом дофаминомиметиков. Оланзапин не рекомендован для лечения психозов при болезни Паркинсона, вызванных приемом дофаминомиметиков. Усиливаются симптомы паркинсонизма и галлюцинации. При этом оланзапин по эффективности лечения психозов не превосходил плацебо.
Оланзапин не показан для лечения психозов и/или поведенческих расстройств при деменции, в связи с повышенной смертностью и увеличением риска цереброваскулярных нарушений (инсульт, транзиторные ишемические атаки). Увеличение смертности не зависит от дозы оланзапина или длительности терапии. К факторам риска, предрасполагающим к увеличению смертности, относятся: возраст старше 65 лет, дисфагия, седация, недостаточное питание и обезвоживание, заболевания легких (например, пневмония, в т.ч. аспирационная), одновременный прием бензодиазепинов. Тем не менее, повышенная частота смерти в группах оланзапина по сравнению с плацебо не зависела от этих факторов риска.
При терапии антипсихотиками улучшение клинического состояния пациента наступает в период от нескольких дней до нескольких недель. В течение этого периода пациент нуждается в тщательном наблюдении.
Нарушения функции печени. В начале терапии возможно бессимптомное повышение трансаминаз печени (АЛТ и ACT). У пациентов с изначально повышенными уровнями ACT и/или АЛТ, с печеночной недостаточностью и состояниями, потенциально ограничивающими функциональные возможности печени, а также принимающих гепатотоксические лекарственные препараты, следует соблюдать осторожность при назначении оланзапина. При повышении АЛТ и/или ACT на фоне терапии препаратом рекомендуется медицинское наблюдение за пациентом и, возможно, уменьшение дозы препарата. При диагностировании гепатита (в том числе гепатоклеточного, холестатического или смешанного) оланзапин необходимо отменить.
Гематологические изменения. Препарат следует с осторожностью применять у пациентов с лейкопенией и/или нейтропенией любого генеза, миелосупрессией лекарственного генеза, а также на фоне радиационной или химиотерапии, вследствие сопутствующих заболеваний, у пациентов с гиперэозинофильными состояниями или миелопролиферативными заболеваниями. Нейтропения часто отмечалась при одновременном применении оланзапина и вальпроевой кислоты (см. раздел «Побочное действие»).
Злокачественный нейролептический синдром (ЗНС). ЗНС - потенциально угрожающее жизни состояние, связанное с терапией антипсихотическими средствами (нейролептиками), в т.ч. оланзапином. Клинические проявления ЗНС: лихорадка, ригидность мышц, нарушение сознания, вегетативные нарушения (нестабильный пульс или лабильное артериальное давление, тахикардия, повышенное потоотделение, аритмии). Дополнительные симптомы ЗНС: повышение КФК, миоглобинурия (на фоне рабдомиолиза) и острая почечная недостаточность. При развитии симптомов ЗНС, а также повышении температуры тела без видимых причин, необходимо отменить все нейролептики, в т.ч. оланзапин.
Судорожный синдром. Оланзапин следует осторожно назначать пациентам с судорогами в анамнезе или наличием факторов, снижающих порог судорожной готовности. На фоне приема оланзапина судороги регистрировались редко.
Поздняя дискинезия. Терапия оланзапином сопровождалась значительно меньшей частотой развития поздней дискинезии, в сравнении с галоперидолом. Риск развития поздней дискинезии повышается при увеличении продолжительности лечения. При появлении признаков этого состояния у пациента, принимающего оланзапин, следует отменить препарат или уменьшить его дозу. Симптомы дискинезии могут временно нарастать после отмены препарата.
Общая активность в отношении ЦНС. Следует соблюдать осторожность при одновременном применении других лекарственных средств центрального действия и алкоголя.
Цереброваскулярные нежелательные явления, включая инсульт у пожилых пациентов с деменцией. У пожилых людей нечасто наблюдается постуральная артериальная гипотензия. У пациентов старше 65 лет рекомендуется периодически контролировать АД. Оланзапин следует с осторожностью назначать пациентам с установленным увеличением интервала QTc, особенно пожилым, с врожденным синдромом удлиненного интервала QT, застойной сердечной недостаточностью, гипертрофией миокарда, гипокалиемией и гипомагниемией.
При приеме оланзапина очень редко (менее 0,01%) зарегистрированы случаи развития тромбоэмболии вен. Причинно-следственная связь между терапией оланзапином и тромбозом вен не установлена. Поскольку у пациентов с шизофренией часто имеются приобретенные факторы риска венозных тромбозов, следует выявлять все возможные другие факторы (например, иммобилизацию) и принимать профилактические меры.
Таблетки Заласта® Ку-таб содержат аспартам - источник фенилаланина. Препарат может быть небезопасен для людей, страдающих фенилкетонурией.
Влияние на способность управлять автомобилем и другими механическими средствами:
Поскольку оланзапин может вызывать сонливость и головокружение, пациентам следует проявлять осторожность при работе с техническими устройствами, в т.ч. при управлении автомобилем.
Передозировка
Симптомы: очень частыми (> 10%) при передозировке оланзапином являются: тахикардия, возбуждение/агрессия, дизартрия, различные экстрапирамидные симптомы, снижение уровня сознания от заторможенности до комы; менее чем в 2% случаев возникают: делирий, конвульсии, кома, злокачественный нейролептический синдром, угнетение дыхания, аспирация, артериальная гипертензия или гипотензия, сердечные аритмии; в очень редких случаях - сердечно-легочная недостаточность. Минимальная доза оланзапина при острой передозировке с летальным исходом - 450 мг, зарегистрирована максимальная доза при передозировке с благоприятным исходом (выживание) - 1500 мг.
Лечение: специфического антидота не существует. Не рекомендуется провоцировать рвоту. Необходимо провести: промывание желудка, прием активированного угля (снижает биодоступность оланзапина на 60%), симптоматическое лечение под контролем жизненно важных функций, включая лечение артериальной гипотензии и сосудистого коллапса, поддержание функции дыхания. Не рекомендуется применение эпинефрина, допамина или других симпатомиметиков с бета-адреномиметической активностью, т.к. последние могут усугубить артериальную гипотензию. Для выявления возможных аритмий необходим мониторинг сердечно-сосудистой деятельности. Пациент должен находиться под непрерывным медицинским наблюдением до полного выздоровления
Показания
— препарат показан для лечения шизофрении.
Заласта® Ку-таб эффективно поддерживает улучшение клинической симптоматики при длительном лечении у пациентов с исходной положительной реакцией на препарат.
— препарат Заласта® Ку-таб показан для лечения умеренных или тяжелых эпизодов мании.
У пациентов с маниакальными эпизодами при хорошем эффекте терапии оланзапином препарат показан для профилактики рецидивов мании при биполярном расстройстве.
Противопоказания
повышенная чувствительность к оланзапину или другим компонентам препарата;
— закрытоугольная глаукома;
— детский возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
— период лактации.
С осторожностью: почечная недостаточность, печеночная недостаточность, гиперплазия предстательной железы, паралитическая кишечная непроходимость, эпилепсия, судорожный синдром в анамнезе, лейкопения и/или нейтропения различного генеза, миелосупрессия различного генеза, в т.ч. миелопролиферативные заболевания, гиперэозинофильный синдром, кардиоваскулярные и цереброваскулярные заболевания или другие состояния, предрасполагающие к артериальной гипотензии, врожденное увеличение интервала QT на ЭКГ (увеличение корригированного интервала QT (QTc) на ЭКГ) или при наличии условий, потенциально способных вызвать увеличение интервала QT (например, одновременное назначение препаратов, удлиняющих интервал QT, застойная сердечная недостаточность, гипокалиемия, гипомагниемия), пожилой возраст, а также одновременный прием других лекарственных средств центрального действия; фенилкетонурия, иммобилизация, беременность.
Применение при беременности и кормлении грудью
В связи с ограниченным опытом применения препарата у беременных, оланзапин следует применять при беременности, только если ожидаемая польза оправдывает потенциальный риск для плода. Женщины должны быть проинформированы о необходимости сообщить врачу о наступившей или планируемой беременности на фоне терапии оланзапином. Имеются единичные сообщения о треморе, артериальной гипертонии, летаргии и сонливости у детей, рожденных от матерей, принимавших оланзапин в третьем триместре беременности. В исследовании было выявлено, что оланзапин выделяется в грудное молоко. Средняя дозировка (мг/кг), получаемая ребенком при достижении равновесной концентрации у матери, составляла 1,8% дозы оланзапина матери (мг/кг). Не рекомендуется кормление грудью на фоне терапии оланзапином.
Лекарственное взаимодействие
Потенциальные лекарственные взаимодействия, влияющие на метаболизм оланзапина: оланзапин метаболизируется ферментом CYP1A2, поэтому ингибиторы или индукторы изоферментов цитохрома Р450, проявляющих специфическую активность в отношении CYP1А2, могут влиять на фармакокинетические параметры оланзапина.
Индукторы CYP1A2: клиренс оланзапина может быть повышен у курящих пациентов или при одновременном приеме карбамазепина, что приводит к снижению концентрации оланзапина в плазме крови. Рекомендуется клиническое наблюдение, т.к. некоторые случаи требуют повышения дозы препарата.
Ингибиторы CYP1A2: флувоксамин, специфический ингибитор CYP1A2 - значительно снижает клиренс оланзапина. Среднее повышение Сmах оланзапина после приема флувоксамина у некурящих женщин составило 54%, а у курящих мужчин - 77%. Среднее увеличение площади под кривой AUC оланзапина в этих категориях пациентов составило соответственно 52% и 108%. У пациентов, принимающих флувоксамин или любой другой ингибитор CYP1A2 (например, ципрофлоксацин), терапию оланзапином рекомендуется начинать с меньших доз. Уменьшение дозы оланзапина также может потребоваться в случае присоединения к терапии ингибиторов CYP1A2.
Лекарственные взаимодействия, влияющие/не влияющие на биодоступность оланзапина: активированный уголь снижает абсорбцию оланзапина при пероральном приеме на 50-60%, поэтому его следует принимать не менее чем за 2 часа до или после приема оланзапина.
Флуоксетин (ингибитор CYP450), однократная доза магний или алюминийсодержащих антацидов или циметидин не влияют на фармакокинетику оланзапина.
Потенциальная способность оланзапина влиять на другие лекарственные средства
Оланзапин может ослаблять действие прямых и непрямых агонистов дофамина. В условиях in vitro оланзапин не подавляет основные изоферменты CYP450 (например, 1А2, 2D6, 2С9, 2С19, ЗА4). In vivo не было обнаружено угнетения метаболизма следующих активных веществ: трициклические антидепрессанты (CYP2D6), варфарин (CYP2C9), теофиллин (CYP1A2) и диазепам (CYP3A4 и 2С19).
Не выявлено взаимодействия при одновременном применении с литием или бипериденом. Терапевтический мониторинг за содержанием вальпроевой кислоты в плазме показал, что при одновременном назначении с оланзапином изменений доз вальпроевой кислоты не требуется (см. раздел «Побочное действие»).
Следует соблюдать осторожность при одновременном применении других лекарственных средств центрального действия. Несмотря на то, что однократная доза алкоголя (45 мг/70 кг) не оказывает фармакокинетического эффекта, прием алкоголя вместе с оланзапином может сопровождаться усилением депрессивного действия на ЦНС.
(2843)
Дозування
Таблетки для розсмоктування Заласта® Ку-таб швидко розчиняються в ротовій порожнині під дією слини, після чого легко проковтують. Оскільки таблетки тендітні, після вилучення з блістера їх слід вжити негайно. В якості альтернативи, безпосередньо перед прийомом таблетку можна розчинити у повному склянці води. Таблетки для розсмоктування Заласта® Ку-таб біоеквівалентні простим таблеткам Заласта®, швидкість і ступінь всмоктування, дози і режим дозування так само еквівалентні. Заласта® Ку-таб можуть застосують��ся як альтернатива таблеткам Заласта®. Оскільки їжа не впливає на всмоктування препарату, таблетки для розсмоктування Заласта® Ку-таб можна приймати незалежно від прийому їжі. У разі відміни препарату рекомендується поступове зниження дози. Шизофренія: рекомендована початкова доза препарату - 10 мг на добу. Епізод манії: початкова доза становить 15 мг в один прийом при монотерапії або 10 мг на добу у складі комбінованої терапії. Профілактика рецидивів при біполярному розладі: рекомендована початкова доза препарату в стані�� ремісії - 10 мг на добу. Для пацієнтів, які вже отримують препарат Заласта® Ку-таб для лікування епізоди манії, підтримуюча терапія проводиться в тих же дозах. На тлі терапії препаратом Заласта® Ку-таб у разі розвитку нового маніакального, змішаного або депресивного епізоду при необхідності слід збільшити дозу препарату з додатковим лікуванням порушень настрою, згідно з клінічними показаннями. Добова доза препарату при лікуванні шизофренії, маніакального епізоду або профілактики рецидивів біполярного расстройства може становити 5-20 мг/добу, залежно від клінічного стану пацієнта. Збільшення дози понад рекомендованої початкової можливе тільки після адекватної повторної клінічної оцінки стану пацієнта і зазвичай проводиться з інтервалом не менше 24 годин. Особливі групи пацієнтів: У літніх пацієнтів зниження початкової дози (до 5 мг на добу) зазвичай не рекомендується, але можливо у пацієнтів старше 65 років при наявності факторів ризику (див. розділ «Особливі вказівки»). Пацієнтам із захворюваннями печінки і/або нирок рекомендується зменшення ��ачальной дози до 5 мг/добу. При помірній печінковій недостатності (цироз, клас А або В за класифікацією Чайлд-П'ю печінково-клітинної недостатності у хворих на цироз печінки) початкова доза становить 5 мг/добу, можливе подальше збільшення дози з обережністю. Жінкам не потребує зміни в дозуванні порівняно з чоловіками. У некурящих пацієнтів корекції дози у порівнянні з курцями пацієнтами (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами») не потрібно. При наявності у пацієнта більше одного фактора, ��пособного впливати на всмоктування препарату (жіноча стать, літній вік, некурящий), можливо буде потрібно зниження початкової дози. При необхідності можливе подальше збільшення дози з обережністю.
Лікарська форма
Таблетки, що диспергуються в ротовій порожниніСклад
1 таб.
оланзапін 5 мгФармакологічна дія
Оланзапін - антипсихотичний засіб (нейролептик) з широким спектром фармакологічних дії. Антипсихотична дія обумовлена блокадою дофамінових D2-рецепторів мезолимбической і мезокорт��кальної системи; седативна дія - блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія - блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічну дію - блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса. Крім того, впливає на мускарінові, адренергічні, H1-гістамінові та деякі субклассы серотонінових рецепторів.
Оланзапін достовірно знижує продуктивної (марення, галюцинації) і негативну симптоматику (ворожість, підозрілість, ем��ціональний і соціальний аутизм) психозів. Рідко викликає екстрапірамідні порушення.Фармакокінетика
Абсорбція оланзапина висока, не залежить від прийому їжі; час, необхідний для досягнення максимальної концентрації препарату в плазмі крові (TCmax) після перорального прийому - 5-8 ч. Проникає через гістогематичні бар'єри, у т. ч. гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ). Метаболізується в печінці, активних метаболітів не утворюється, основний циркулюючий метаболіт - глюкуронід, який не проникає через ГЕБ. Куріння, стать та вік впливають на T1/2 і плазменный кліренс. У осіб старше 65 років T1/2 становить 51,8 год і плазмовий кліренс - 17,5 л/год; в осіб молодше 65 років - 33,8 год і плазмовий кліренс - 18,2 л/год. Плазмовий кліренс нижче у хворих з печінковою недостатністю, жінок і некурців у порівнянні з відповідними групами осіб. Виводиться переважно нирками (60%) у вигляді метаболітів.Побічні дії
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів (ВООЗ):
дуже часто >1/10
часто-від > 1/100 до < 1/10
нечасто від > 1/1000 до < 1/100
рідко-від >1/10000 до < 1/1000
дуже реддо < 1/10000, включаючи окремі повідомлення.
З боку центральної (ЦНС) та периферичної нервової системи: дуже часто - сонливість; часто - запаморочення, акатизія, паркінсонізм, дискінезія; рідко - судомний синдром (частіше на тлі судомного синдрому в анамнезі); дуже рідко - злоякісний нейролептичний синдром (див. розділ «Особливі вказівки»), дистонія (включаючи окулогирний криз) і пізню дискінезію. При різкій відміні оланзапина дуже рідко відзначені такі симптоми, як пітливість, безсоння, тремор, тривога, нудота або блювання.r />
З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпотензія (у т.ч. ортостатична); нечасто - брадикардія з колапсом або без; дуже рідко - збільшення інтервалу QTc на ЕКГ (див. розділ «Особливі вказівки»), шлуночкова тахікардія/фібриляція і раптова смерть (див. розділ «Особливі вказівки»), тромбоемболії (включаючи емболію легеневої артерії та тромбоз глибоких вен).
З боку ШКТ: часто - транзиторні антихолінергічні ефекти, в т. ч. запор і сухість у роті; дуже рідко - панкреатит.
Порушення метаболізму і піт��ня: дуже часто - збільшення ваги; часто - підвищення апетиту; дуже рідко - гіперглікемія та/або декомпенсація цукрового діабету, іноді виявляється кетоацидозом або комою, включаючи фатальний результат; гипертритлицеридемия, гіперхолестеринемія, гіпотермія.
Гепато-билиарные порушення: часто - транзиторне, безсимптомне підвищення рівня «печінкових» трансаміназ (аланінамінотрансферази (ART), аспартатамінотрансферази (ACT)), особливо на початку лікування (див. «Особливі вказівки»); рідко - гепатит (у т. ч. гепатоклеточное, холестатическое або смеша��ве ураження печінки).
З боку органів кровотворення та лімфатичної системи: часто - зозинофилия; рідко - лейкопенія; дуже рідко - тромбоцитопенія, нейтропенія.
З боку органів опорно-рухового апарату: дуже рідко - рабдоміоліз.
З боку органів сечостатевої системи: дуже рідко - затримка сечі, пріапізм.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто - реакції фотосенсибілізації.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип; дуже рідко - анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, шкірний свербіж або кропив'янка.
Інші: часто - астенія, периферичні набряки; дуже рідко - алопеція.
Лабораторні параметри: дуже часто - гіперпролактинемія, але клінічні прояви (наприклад, гінекомастія, галакторея та збільшення молочних залоз) рідко. У більшості пацієнтів рівень пролактину спонтанно нормализовывался без відміни терапії. Нечасто - підвищення рівня креатинфосфокінази (КФК); дуже рідко - підвищення рівня лужної фосфатази (ЛФ) і загального білірубіну.
У літніх пацієнтів з деменцією зареєстрована в іс��ледованиях велика частота смертей і цереброваскулярних порушень (інсульт, транзиторні ішемічні атаки). Дуже частими в цієї категорії пацієнтів були порушення ходи та падіння. Також часто спостерігалися пневмонія, підвищення температури тіла, летаргія, еритема, зорові галюцинації та нетримання сечі.
Серед пацієнтів з лікарськими (на тлі прийому агоністів дофаміну) психозами на фоні хвороби Паркінсона часто реєструвалися погіршення паркинсонической симптоматики і розвиток галюцинацій.
Є дані про роз��іі нейтропенії (4,1%) на фоні комбінованої терапії з вальпроєвою кислотою у пацієнтів з біполярною манією. Одночасна терапія з вальпроєвою кислотою або літієм сприяє збільшенню частоти (> 10%) тремору, сухості у роті, підвищення апетиту і збільшення ваги. Також часто реєструвалися порушення мовлення (від 1 до 10%). У перші 6 тижнів комбінованої терапії з літієм збільшується частота розвитку прибавки ваги. Тривала терапія оланзапином (до 12 місяців) з метою профілактики рецидивів у пацієнтів з біполярним розладом супроводжалась збільшенням маси тіла.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Є дуже рідкі повідомлення про розвиток гіперглікемії та/або декомпенсації цукрового діабету, іноді супроводжувалися розвитком кетоацидозу або кетоацідотіческой коми, у тому числі є повідомлення про кілька фатальних випадках. У деяких випадках відзначалося попереднє декомпенсації збільшення маси тіла, яке могло стати сприяючим чинником. Пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, або з факторами ризику розвитку цього захворювання рекомендован регулярний клінічний контроль і контроль рівня глюкози крові. При зміні рівня ліпідів необхідна корекція терапії.
При різкому припиненні прийому оланзапина дуже рідко (менш 0,01%) можливий розвиток таких симптомів: пітливість, безсоння, тремор, тривога, нудота або блювання. При відміні препарату рекомендується поступове зниження дози.
Антихолинергическая активність. Оскільки клінічний досвід застосування оланзапина у людей з супутніми захворюваннями обмежений, препарат слід з обережністю�� призначати пацієнтам з гіперплазією передміхурової залози, паралітичною кишковою непрохідністю.
Досвід застосування оланзапина у хворих з психозами при хворобі Паркінсона, викликаних прийомом дофаминомиметиков. Оланзапін не рекомендований для лікування психозів при хворобі Паркінсона, викликаних прийомом дофаминомиметиков. Посилюються симптоми паркінсонізму та галюцинації. При цьому оланзапін за ефективністю лікування психозів не перевершував плацебо.
Оланзапін не показаний для лікування психозів та/або поведінкових расстройст�� при деменції, у зв'язку з підвищеною смертністю і збільшенням ризику цереброваскулярних порушень (інсульт, транзиторні ішемічні атаки). Збільшення смертності не залежить від дози оланзапина або тривалості терапії. До факторів ризику, що привертає до збільшення смертності, належать: вік старше 65 років, дисфагія, седація, недостатнє харчування і зневоднення, захворювання легенів (наприклад, пневмонія, у т. ч. аспіраційна), одночасний прийом бензодіазепінів. Тим не менш, підвищена частота смерті в групах порівняно оланзапинаю з плацебо не залежала від цих факторів ризику.
При терапії антипсихотиками поліпшення клінічного стану пацієнта настає у період від кількох днів до кількох тижнів. Протягом цього періоду пацієнт потребує ретельному спостереженні.
Порушення функції печінки. На початку терапії можливе безсимптомне підвищення трансаміназ печінки (АЛТ і ACT). У пацієнтів з початково підвищеними рівнями АСТ та/або АЛТ, з печінковою недостатністю і станами, потенційно обмежують функціональні можливості печінки, а так��е приймаючих гепатотоксичні лікарські препарати, слід дотримуватися обережності при призначенні оланзапина. При підвищенні АЛТ і/або АСТ на тлі терапії препаратом рекомендується медичний нагляд за пацієнтом та, можливо, зменшення дози препарату. При діагностуванні гепатиту (в тому числі гепатоклеточного, холестатичного або змішаного) оланзапін необхідно відмінити.
Гематологічні зміни. Препарат слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з лейкопенією та/або нейтропенією будь-якого генезу, миелосупресси��ї лікарського генезу, а також на тлі радіаційного або хіміотерапії, внаслідок супутніх захворювань у пацієнтів з гиперэозинофильными станами або миелопролиферативными захворюваннями. Нейтропенія часто відмічалася при одночасному застосуванні оланзапина і вальпроєвої кислоти (див. розділ «Побічна дія»).
Злоякісний нейролептичний синдром (ЗНС). ЗНС - потенційно загрозливе життя стан, пов'язаний з терапією антипсихотичними засобами (нейролептиками), в т. ч. оланзапином. Клінічні прояви ЗНС: лихоманка, ригідність м'язів, порушення свідомості, вегетативні порушення (нестабільний лабільний пульс або артеріальний тиск, тахікардія, підвищене потовиділення, аритмії). Додаткові симптоми ЗНС: підвищення КФК, міоглобінурія (на фоні рабдоміолізу) і гостра ниркова недостатність. При розвитку симптомів ЗНС, а також підвищення температури тіла без видимих причин, необхідно скасувати всі нейролептики, у т. ч. оланзапін.
Судомний синдром. Оланзапін слід обережно призначати пацієнтам із судомами в анамнезі або нал��чием факторів, що знижують поріг судомної готовності. На тлі прийому оланзапина судоми реєструвалися рідко.
Пізня дискінезія. Терапія оланзапином супроводжувалася значно меншою частотою розвитку пізньої дискінезії, порівняно з галоперидолом. Ризик розвитку пізньої дискінезії зростає при збільшенні тривалості лікування. При появі ознак цього стану у пацієнта, що приймає оланзапін, слід відмінити препарат або зменшити його дозу. Симптоми дискінезії можуть тимчасово наростати після скасування пр��параті.
Загальна активність щодо ЦНС. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні інших лікарських засобів центральної дії та алкоголю.
Цереброваскулярні небажані явища, включаючи інсульт у літніх пацієнтів з деменцією. У літніх людей часто спостерігається постуральна артеріальна гіпотензія. У пацієнтів старше 65 років рекомендується періодично контролювати АТ. Оланзапін слід з обережністю призначати пацієнтам з встановленим збільшенням інтервалу QTc, особливо літнім, з вро��затвердженим синдромом подовженого інтервалу QT, застійною серцевою недостатністю, гіпертрофією міокарда, гіпокаліємією і гіпомагніємією.
При прийомі оланзапина дуже рідко (менш 0,01%) зареєстровані випадки розвитку тромбоемболії вен. Причинно-наслідковий зв'язок між терапією оланзапином і тромбозом вен не встановлена. Оскільки у пацієнтів із шизофренією часто є набуті фактори ризику венозних тромбозів, слід виявляти всі можливі інші фактори (наприклад, іммобілізацію) і приймати профілактичні заходи.
r /> Таблетки Заласта® Ку-таб містять аспартам - джерело фенілаланіну. Препарат може бути небезпечний для людей, які страждають на фенілкетонурію.
Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами:
Оскільки оланзапін може викликати сонливість та запаморочення, пацієнтам слід проявляти обережність при роботі з технічними пристроями, в т. ч. при управлінні автомобілем.
Передозування
Симптоми: дуже часто (> 10%) при передозуванні оланзапином є: тахікардія, порушеноня/агресивність, дизартрія, різні екстрапірамідні симптоми, зниження рівня свідомості від загальмованості до коми; менш ніж у 2% випадків виникають: делірій, конвульсії, кома, злоякісний нейролептичний синдром, пригнічення дихання, аспірація, артеріальна гіпертензія або гіпотензія, серцеві аритмії; у дуже рідких випадках - серцево-легенева недостатність. Мінімальна доза оланзапина при гострому передозуванні з летальним результатом - 450 мг, зареєстрована максимальна доза при передозуванні із сприятливим результатом (виживання) - 1500 мг.
Лікування: специфічного антидоту не існує. Не рекомендується викликати блювоту. Необхідно провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапина на 60%), симптоматичне лікування під контролем життєво важливих функцій, включаючи лікування артеріальної гіпотензії та судинного колапсу, підтримка функції дихання. Не рекомендується застосування епінефрину, допаміну або інших симпатоміметиків з бета-адреномиметической активністю, оскільки останні можуть посилити артеріальну гіпотензію. ��ля виявлення можливих аритмій необхідний моніторинг серцево-судинної діяльності. Пацієнт повинен перебувати під безперервним медичним наглядом до повного одужанняСвідчення
— препарат показаний для лікування шизофренії.
Заласта® Ку-таб ефективно підтримує поліпшення клінічної симптоматики при тривалому лікуванні у пацієнтів з вихідною позитивною реакцією на препарат.
— препарат Заласта® Ку-таб показаний для лікування помірних або важких епізодів манії.
У пацієнтів з маніакальными епізодами при доброму ефекті терапії оланзапином препарат показаний для профілактики рецидивів манії при біполярному розладі.Протипоказання
підвищена чутливість до оланзапину або інших компонентів препарату;
— закритокутова глаукома;
— дитячий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
— період лактації.
З обережністю: ниркова недостатність, печінкова недостатність, гіперплазія передміхурової залози, паралітична кишкова непрохідність, епілепсия, судомний синдром в анамнезі, лейкопенія та/або нейтропенія різного генезу, мієлосупресія різного генезу, в т. ч. мієлопроліферативні захворювання, гиперэозинофильный синдром, кардіоваскулярні та цереброваскулярні захворювання або інші стани, що призводять до артеріальної гіпотензії, вроджене подовження інтервалу QT на ЕКГ (збільшення корригированного інтервалу QT (QTc) на ЕКГ) або при наявності умов, потенційно здатних викликати збільшення інтервалу QT (наприклад, одночасне призначення препаратів, удлиняющ��х інтервал QT, застійна серцева недостатність, гіпокаліємія, гіпомагніємія), літній вік, а також одночасний прийом інших лікарських засобів центральної дії; фенілкетонурія, іммобілізація, вагітність.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
У зв'язку з обмеженим досвідом застосування препарату у вагітних, оланзапін слід застосовувати при вагітності, тільки якщо очікувана користь виправдовує потенційний ризик для плода. Жінки повинні бути поінформовані про необхідність повідомити лікарю про настала або планованої вагітності на тлі терапії оланзапином. Є поодинокі повідомлення про тремор, артеріальної гіпертонії, летаргії і сонливості у дітей, народжених від матерів, які приймали оланзапін в третьому триместрі вагітності. У дослідженні було виявлено, що оланзапін виділяється в грудне молоко. Середня дозування (мг/кг), отримувана дитиною при досягненні рівноважної концентрації у матері, становила 1,8% дози оланзапина матері (мг/кг). Не рекомендується годування груддю на фоні терапії оланзапином.Лікарська взавзаємодія
Потенційні лікарські взаємодії, що впливають на метаболізм оланзапина: оланзапін метаболізується ферментом CYP1A2, тому інгібітори або індуктори ізоферментів цитохрому Р450, що виявляють специфічну активність щодо СУР1А2, можуть впливати на фармакокінетичні параметри оланзапина.
Індуктори CYP1A2: кліренс оланзапина може бути підвищений у пацієнтів-курців або при одночасному прийомі карбамазепіну, що призводить до зниження концентрації оланзапина в плазмі крові. Рекомендується клінічне спостереження, ��.до. деякі випадки вимагають підвищення дози препарату.
Інгібітори CYP1A2: флувоксамін, специфічний інгібітор CYP1A2 - значно знижує кліренс оланзапина. Середнє підвищення Смах оланзапина після прийому флувоксаміну у некурящих жінок склало 54%, а у чоловіків-курців - 77%. Середнє збільшення площі під кривою AUC оланзапина у цих категоріях пацієнтів склало відповідно 52% та 108%. У пацієнтів, які приймають флувоксамін або будь-який інший інгібітор CYP1A2 (наприклад, ципрофлоксацин), терапію оланзапином рекомендується починати з менших до��. Зменшення дози оланзапина також може знадобитися в разі приєднання до терапії інгібіторів CYP1A2.
Лікарські взаємодії, що впливають/не впливають на біодоступність оланзапина: активоване вугілля знижує абсорбцію оланзапина при пероральному прийомі на 50-60%, тому його слід приймати не менш ніж за 2 години до або після прийому оланзапина.
Флуоксетин (інгібітор CYP450), однократна доза магній або алюмінійвмісних антацидів або циметидин не впливає на фармакокінетику оланзапина.
Потенційна способнос��ь оланзапина впливати на інші лікарські засоби
Оланзапін може послаблювати дію прямих та непрямих агоністів дофаміну. В умовах in vitro оланзапін не пригнічує основні ізоферменти CYP450 (наприклад, 1А2, 2D6, 2С9, 2С19, ЗА4). In vivo не було виявлено пригнічення метаболізму таких активних речовин: трициклічні антидепресанти (CYP2D6), варфарин (CYP2C9), теофілін (CYP1A2) і діазепам (CYP3A4 та 2С19).
Не виявлено взаємодії при одночасному застосуванні з літієм або бипериденом. Терапевтичний моніторинг за вмістом вальпроєвої кислоты в плазмі показав, що при одночасному призначенні з оланзапином змін доз вальпроєвої кислоти не потрібна (див. розділ «Побічна дія»).
Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні інших лікарських засобів центральної дії. Незважаючи на те, що одноразова доза алкоголю (45 мг/70 кг) не має фармакокінетичної ефекту, прийом алкоголю разом з оланзапином може супроводжуватися посиленням депресивного дії на ЦНС.
