Дозировка
Начальная доза составляет 10-15 мг/ Суточную дозу необходимо подбирать индивидуально в зависимости от клинического состояния больного. Терапевтические дозы - 5-20 мг/ Увеличение дозы свыше стандартной, составляющей (в зависимости от показаний) 10-15 мг/, рекомендуется проводить только после соответствующего клинического обследования пациента. Увеличивать дозу следует постепенно, с интервалами минимум 24 ч. Для пациентов пожилого возраста, а также при почечной недостаточности тяжелой степени или недостаточности функции печени средней степени тяжести начальная доза составляет 5 мг Уменьшение начальной дозы рекомендуется для пациентов с комбинацией факторов (больные женского пола, старческого возраста, некурящие), при которых возможно замедление метаболизма оланзапина.
Лекарственная форма
Таблетки светло-желтого цвета, круглые, слегка двояковыпуклые, с надписью "5"; допускаются вкрапления более темного оттенка
Состав
оланзапин5 мг
Вспомогательные вещества:целлактоза (высушенное распылением соединение, состоящее из 75% альфа-лактозы моногидрата и 25% целлюлозы), крахмал прежелатинизированный, крахмал кукурузный, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат
Фармакологическое действие
Антипсихотическое средство (нейролептик). Обладает сродством к серотониновым 5-НТ2A/C-, 5-НТ3-, 5-НТ6-рецепторам; допаминовым D1-, D2-, D3-, D4-, D5-рецепторам; M1-5-холинорецепторам; ?1-адренорецепторам и гистаминовым H1-рецепторам. Проявляет антагонизм в отношении серотониновых 5-НТ-, допаминовых и холинорецепторов.
В условиях in vitro и in vivo обладает более выраженным сродством и активностью в отношении серотониновых 5-НТ2-рецепторов, по сравнению с допаминовыми D2-рецепторами. По данным электрофизиологических исследований оланзапин селективно снижает возбудимость мезолимбических (А10) допаминергических нейронов и, в тоже время, оказывает незначительное действие на стриатные (А9) нервные пути, участвующие в регуляции моторных функций. Оланзапин снижает условный защитный рефлекс (тест, характеризующий антипсихотическую активность) в более низких дозах, чем это требуется для достижения каталепсии (расстройство, отражающее побочное влияние на моторную функцию). В отличие от других нейролептков, оланзапин усиливает противотревожное действие при проведении анксиолитического теста.
При применении оланзапина уменьшаются как продуктивные (в т.ч. бред, галлюцинации), так и негативные расстройства.
Фармакокинетика
После приема внутрь оланзапин хорошо абсорбируется из ЖКТ, Cmax в плазме достигается через 5-8 ч. Концентрации оланзапина в плазме имеют линейную зависимость от дозы (в диапазоне от 1 до 20 мг). Прием пищи не оказывает влияния на абсорбцию оланзапина.
При концентрации в плазме от 7 до 1000 нг/мл связывание с белками плазмы составляет около 93%.
Оланзапин метаболизируется в печени путем конъюгации и окисления. Основным циркулирующим метаболитом является 10-N-глюкуронид, который теоретически не проникает через ГЭБ. Изоферменты CYP1A2 и CYP2D6 участвуют в образовании N-десметил и 2-гидроксиметил метаболитов оланзапина. В экспериментальных исследованиях на животных показано, что эти метаболиты обладают значительно менее выраженной фармакологической активностью in vivo, чем оланзапин. Основная фармакологическая активность обусловлена неизмененным оланзапином.
Активность изофермента CYP2D6 не влияет на уровень метаболизма оланзапина.
У здоровых добровольцев после приема внутрь T1/2 оланзапина составляет 33 ч (21 - 54 ч), а средний плазменный клиренс - 26 л/ч (12 - 47 л/ч).
Около 57% оланзапина, меченного радиоизотопами, выводится с мочой, в основном в виде метаболитов.
Однако степень изменений T1/2 и плазменного клиренса под влиянием каждого из указанных факторов значительно уступает степени индивидуальных различий этих показателей.
Достоверных различий между средними значениями T1/2 и плазменного клиренса оланзапина у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек, по сравнении с лицами с нормальной функцией почек, не установлено.
У курящих пациентов с незначительными нарушениями функции печени плазменный клиренс оланзапина ниже, чем у некурящих без таких нарушений
Побочные действия
Со стороны ЦНС: нарушение походки (у больных с деменцией альцгеймеровского типа), сонливость, акатизия, головокружение; редко - судорожные припадки, ЗНС.
Со стороны обмена веществ: увеличение массы тела, периферические отеки.
Со стороны эндокринной системы: увеличение содержания пролактина (клинические проявления гиперпролактинемии отмечалось редко, в большинстве случаев нормализация уровня пролактина происходила без отмены оланзапина); в единичных случаях - гипергликемия, диабетическая кома, диабетический кетоацидоз.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия; редко - брадикардия.
Со стороны пищеварительной системы: запоры, сухость во рту, повышение аппетита, повышение активности АЛТ и АСТ; редко - гепатит.
Дерматологические реакции: редко - фотосенсибилизация, сыпь.
Со стороны мочеполовой системы: редко - приапизм.
Со стороны системы кроветворения: эозинофилия; редко - лейкопения, тромбоцитопения.
Прочие: астения
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С особой осторожностью применять при увеличении активности АСТ и АЛТ у больных с недостаточностью функции печени, ограниченным функциональным резервом печени или у пациентов, получающих лечение потенциально гепатотоксическими препаратами. В случае увеличения активности АСТ и/или АЛТ во время лечения оланзапином, требуется тщательное наблюдение за пациентом, и, при необходимости, снижение дозы.
С осторожностью применять у пациентов с эпилептическими припадками в анамнезе или подверженных воздействию факторов, снижающих порог судорожной готовности.
С осторожностью применять у пациентов с пониженным количеством лейкоцитов и/или нейтрофилов, обусловленным различными причинами; с признаками угнетения/токсического нарушения функции костного мозга под воздействием лекарственных средств в анамнезе; с угнетением функции костного мозга, обусловленного сопутствующим заболеванием, радиотерапией или химиотерапией в анамнезе; с гиперэозинофилией или миелопролиферативным заболеванием. В клинических исследованиях применение оланзапина у больных с клозапинзависимой нейтропенией или агранулоцитозом в анамнезе не сопровождалось рецидивами указанных расстройств.
С осторожностью применять у пациентов с клиническими проявлениями гиперплазии предстательной железы, паралитической непроходимостью кишечника, закрытоугольной глаукомой и сходными состояниями.
При лечении нейролептиками, включая оланзапин, возможно развитие ЗНС. Клинические проявления ЗНС или значительное повышение температуры тела без других симптомов данного синдрома требуют отмены всех нейролептиков, включая оланзапин.
При длительной терапии нейролептиками существует риск развития поздней дискинезии. При развитии признаков поздней дискинезии рекомендуется снижение дозы или отмена оланзапина. Симптомы поздней дискинезии могут появляться или нарастать после отмены терапии.
Учитывая характер действия оланзапина на ЦНС, следует с осторожностью применять его в комбинации с другими лекарственными препаратами центрального действия и этанолом.
Безопасность и эффективность оланзапина у пациентов в возрасте до 18 лет не изучены.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и работе с механизмами
В период лечения следует с осторожностью заниматься видами деятельности, связанными с необходимостью концентрации внимания и высокой скорости психомоторных реакций
Показания
Лечение обострений, поддерживающая и длительная противорецидивная терапия шизофрении и других психотических расстройств с выраженной продуктивной (в т.ч. бред, галлюцинации, автоматизм) и/или негативной (в т.ч. эмоциональная уплощенность, снижение социальной активности, обеднение речи) симптоматикой, а также сопутствующими аффективными расстройствами.
Лечение острых маниакальных или смешанных приступов при биполярном аффективном расстройстве с/без психотических проявлений и с/без быстрой смены фаз
Противопоказания
Повышенная чувствительность к оланзапину.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с лекарственными средствами, оказывающими угнетающее влияние на ЦНС, с этанолом усиливается угнетающее влияние на ЦНС, антигипертензивное действие.
Метаболизм оланзапина может изменяться под действием ингибиторов или индукторов изофермента CYP1A2. Плазменный клиренс оланзапина повышается у курящих пациентов и у больных, принимающих карбамазепин (в связи с увеличением активности CYP1A2). Сильные ингибиторы CYP1A2 могут снижать плазменный клиренс оланзапина.
Одновременный прием активированного угля уменьшает биодоступность оланзапина на 50-60%.
При одновременном применении с флувоксамином повышается концентрация оланзапина в плазме крови.
Прием флуоксетина (60 мг однократно или 60 мг ежедневно в течение 8 дней) вызывает увеличение Cmax оланзапина в плазме крови в среднем на 16% и снижение плазменного клиренса оланзапина в среднем на 16%.
(2841)
Дозування
Початкова доза становить 10-15 мг/ Добову дозу необхідно підбирати індивідуально залежно від клінічного стану хворого. Терапевтичні дози - 5-20 мг/ Збільшення дози понад стандартної, складової (залежно від показань) 10-15 мг/, рекомендується проводити лише після відповідного клінічного обстеження пацієнта. Збільшувати дозу слід поступово, з інтервалами щонайменше 24 ч. Для пацієнтів літнього віку, а також при нирковій недостатності тяжкого ступеня або недостатності функції печінки зредньою ступеня тяжкості початкова доза становить 5 мг Зменшення початкової дози рекомендується для пацієнтів з комбінацією факторів (хворі жіночої статі, старечого віку, некурящі), при яких можливе уповільнення метаболізму оланзапина.
Лікарська форма
Таблетки світло-жовтого кольору, круглі, злегка двоопуклі, з написом "5"; допускаються вкраплення більш темного відтінкуСклад
оланзапин5 мг
Допоміжні речовини:целлактоза (висушене розпиленням з'єднання, що складається з 75% альфа-лактози моно��идрата і 25% целюлози), крохмаль прежелатинізований, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеаратФармакологічна дія
Антипсихотичний засіб (нейролептик). Має спорідненість до серотонінових 5-НТ2А/C-, 5-НТ3-, 5-НТ6-рецепторів; допаминовым D1-, D2-, D3-, D4-, D5-рецепторів; M1-5-холінорецепторами; ?1-адренорецепторами і гістамінових H1-рецепторів. Проявляє антагонізм відносно серотонінових 5-НТ-, допамінових і холінорецепторів.
В умовах in vitro та in vivo володіє більш вираженою спорідненістю та активністю в протношении серотонінових 5-НТ2-рецепторів, порівняно з допаминовыми D2-рецепторами. За даними електрофізіологічних досліджень оланзапін селективно зменшує збудливість мезолімбічних (А10) допамінергічних нейронів і, в теж час, чинить незначну дію на стриатные (А9) нервові шляхи, які беруть участь у регуляції моторних функцій. Оланзапін знижує умовний захисний рефлекс (тест, що характеризує антипсихотическую активність) в більш низьких дозах, ніж це потрібно для досягнення каталепсії (розлад, що відображає побочне вплив на моторну функцію). На відміну від інших нейролептков, оланзапін посилює протитривожну дію при проведенні анксіолітичної тесту.
При застосуванні оланзапина зменшуються як продуктивні (у т. ч. марення, галюцинації), так і негативні розлади.Фармакокінетика
Після прийому всередину оланзапін добре абсорбується з ШКТ, Cmax в плазмі досягається через 5-8 ч. Концентрації оланзапина в плазмі мають лінійну залежність від дози (в діапазоні від 1 до 20 мг). Прийом їжі не впливає на абсорбцію оланзапина.
При концентрації в плазмі від 7 до 1000 нг/мл зв'язування з білками плазми становить близько 93%.
Оланзапін метаболізується в печінці шляхом кон'югації і окислення. Основним циркулюючим метаболітом є 10-N-глюкуронід, який теоретично не проникає через ГЕБ. Ізоферменти CYP1A2 та CYP2D6 беруть участь в утворенні N-десметил та 2-гідроксиметил метаболітів оланзапина. В експериментальних дослідженнях на тваринах показано, що ці метаболіти мають значно менш виражену фармакологічну активність in vivo, ніж оланзапін. Осно��ва фармакологічна активність зумовлена незміненим оланзапином.
Активність ізоферменту CYP2D6 не впливає на рівень метаболізму оланзапина.
У здорових добровольців після прийому всередину T1/2 оланзапина становить 33 год (21 - 54 год), а середній плазмовий кліренс - 26 л/год (12 - 47 л/год).
Близько 57% оланзапина, міченого радіоізотопами, виводиться з сечею, в основному у вигляді метаболітів.
Однак ступінь змін T1/2 і плазмового кліренсу під впливом кожного з зазначених факторів значно поступається ступеня індивідуальних раз��ичий цих показників.
Достовірних відмінностей між середніми значеннями T1/2 і плазмового кліренсу оланзапина у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок, порівняно з особами з нормальною функцією нирок, не встановлено.
У курців пацієнтів з незначними порушеннями функції печінки плазмовий кліренс оланзапина нижче, ніж у некурящих без таких порушеньПобічні дії
З боку ЦНС: порушення ходи (у хворих з деменцією альцгеймеровского типу), сонливість, акатизія, запаморочення; рідко - судомні припадки, ЗНС.
З боку обміну речовин: збільшення маси тіла, периферичні набряки.
З боку ендокринної системи: збільшення вмісту пролактину (клінічні прояви гіперпролактинемії зазначалося рідко, в більшості випадків нормалізація рівня пролактину відбувалася без відміни оланзапина); у поодиноких випадках - гіперглікемія, діабетична кома, діабетичний кетоацидоз.
З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія; рідко - брадикардія.
З боку травної системи: запори, сухість у роті, підвищення апетиту, підвищення активності АЛТ і АСТ; рідко - гепатит.
Дерматологічні реакції: рідко - фотосенсибілізація, висип.
З боку сечостатевої системи: рідко - пріапізм.
З боку системи кровотворення: еозинофілія; рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія.
Інші: астеніяОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З особливою обережністю застосовувати при збільшенні активності АСТ і АЛТ у хворих із недостатністю функції печінки, обмеженим функціональним резервом печінки ��у пацієнтів, які отримують лікування потенційно гепатотоксичними препаратами. У разі збільшення активності АСТ і/або АЛТ під час лікування оланзапином, потрібно ретельне спостереження за пацієнтом, і, при необхідності, зниження дози.
З обережністю застосовувати у пацієнтів з епілептичними нападами в анамнезі або схильних до впливу факторів, що знижують поріг судомної готовності.
З обережністю застосовувати у пацієнтів зі зниженим кількістю лейкоцитів і/або нейтрофілів, обумовленим різними причинами; з ознаками пригнічення/токсичного порушення функції кісткового мозку під впливом лікарських засобів в анамнезі; з пригніченням функції кісткового мозку, обумовленого супутнім захворюванням, радіотерапією або хіміотерапією в анамнезі; з гиперэозинофилией або миелопролиферативным захворюванням. У клінічних дослідженнях застосування оланзапина у хворих з клозапинзависимой нейтропенією або агранулоцитозом в анамнезі не супроводжувалося рецидивами зазначених розладів.
З обережністю застосовувати у пацієнтів з клініспецифічними проявами гіперплазії передміхурової залози, паралітичною непрохідністю кишечника, закритокутовою глаукомою та подібними станами.
При лікуванні нейролептиками, включаючи оланзапін, можливо розвиток ЗНС. Клінічні прояви ЗНС або значне підвищення температури тіла без інших симптомів цього синдрому вимагають скасування всіх нейролептиків, включаючи оланзапін.
При тривалій терапії нейролептиками існує ризик розвитку пізньої дискінезії. При розвитку ознак пізньої дискінезії рекомендує��я зниження дози або відміна оланзапина. Симптоми пізньої дискінезії можуть з'являтися або наростати після відміни терапії.
Враховуючи характер дії оланзапина на ЦНС, слід з обережністю застосовувати його в комбінації з іншими лікарськими препаратами центральної дії і етанолом.
Безпека та ефективність оланзапина у пацієнтів віком до 18 років не вивчені.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і роботі з механізмами
В період лікування слід з обережністю займатися видами деятедіяльності, пов'язаними з необхідністю концентрації уваги і високої швидкості психомоторних реакційСвідчення
Лікування загострень, підтримуюча та тривала протирецидивна терапія шизофренії та інших психотичних розладів із вираженою продуктивною (у т. ч. марення, галюцинації, автоматизм) і/або негативної (у т. ч. емоційна уплощенность, зниження соціальної активності, збіднення мови) симптоматикою, а також супутніми афективними розладами.
Лікування гострих маніакальних або змішаних нападів при біпольрном афективному розладі з/без психотичних проявів та з/без швидкої зміни фазПротипоказання
Підвищена чутливість до оланзапину.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що виявляють пригнічувальний вплив на ЦНС, з етанолом посилюється пригнічувальний вплив на ЦНС, антигіпертензивну дію.
Метаболізм оланзапина може змінюватися під дією інгібіторів або індукторів ізоферменту CYP1A2. Плазмовий кліренс оланзапина підвищується у пацієнтів-курців та у больних, які приймають карбамазепін (у зв'язку зі збільшенням активності CYP1A2). Сильні інгібітори CYP1A2 можуть знижувати плазмовий кліренс оланзапина.
Одночасний прийом активованого вугілля зменшує біодоступність оланзапина на 50-60%.
При одночасному застосуванні з флувоксаміном підвищується концентрація оланзапина в плазмі крові.
Прийом флуоксетину (60 мг одноразово або 60 мг щоденно протягом 8 днів) спричиняє збільшення Cmax оланзапина в плазмі крові в середньому на 16% і зниження плазмового кліренсу оланзапина в середньому на 16%.
