Дозировка
общая информация Режим дозирования Янумет подбирают индивидуально, исходя из проводимой терапии, эффективности и переносимости, но не более максимальной рекомендованной суточной дозы ситаглиптина — 100 мг. Янумет обычно применяют 2 раза в сутки во время еды, с постепенным повышением дозы для минимизации возможных побочных эффектов со стороны ЖКТ, которые характерны для метформина. Рекомендации по дозировке. Начальная доза препарата Янумет зависит от проводимой гипогликемизирующей терапии. Янумет принимают 2 раза в сутки во время еды. Предлагаются следующие дозы препарата: 50 мг ситаглиптина/500 мг метформина гидрохлорида; 50 мг ситаглиптина/850 мг метформина гидрохлорида; 50 мг ситаглиптина/1000 мг метформина гидрохлорида. Для пациентов, не достигших адекватного контроля при монотерапии метформином. Начальная рекомендованная доза Янумета для пациентов, не достигших адекватного контроля при монотерапии метформином, должна обеспечить суточную рекомендованную дозу ситаглиптина 100 мг, то есть по 50 мг ситаглиптина 2 раза в сутки плюс текущая доза метформина. Для пациентов, не достигших адекватного контроля при монотерапии ситаглиптином. Начальная рекомендуемая доза Янумета для пациентов, не достигших адекватного контроля при монотерапии ситаглиптином, составляет 50 мг ситаглиптина/500 мг метформина гидрохлорида 2 раза в сутки. В дальнейшем дозу можно повысить до 50 мг ситаглиптина/1000 мг метформина гидрохлорида 2 раза в сутки. Пациентам, которые применяют откорректированную дозу ситаглиптина из-за нарушения функции почек, лечение препаратом Янумет противопоказано. Для пациентов, принимающих комбинацию препаратов ситаглиптина с метформином. При переходе от комбинированного лечения ситаглиптином и метформином начальная доза препарата Янумет может быть эквивалентной дозе, в которой они применяли ситаглиптин и метформин. Для пациентов, принимающих два из трех перечисленных гипогликемических препаратов — ситаглиптин, метформин или производное сульфонилмочевины. Начальная рекомендуемая доза препарата Янумет должна обеспечить суточную терапевтическую дозу ситаглиптина 100 мг (50 мг ситаглиптина 2 раза в сутки). Начальную дозу метформина определяют на основании показателей гликемического контроля и текущей (если пациент принимает этот препарат) дозы метформина. Повышение дозы метформина должно быть постепенным для минимизации связанных с ним побочных эффектов со стороны ЖКТ. Пациентам, принимающим производные сульфонилмочевины, будет целесообразным снизить текущую дозу для снижения риска развития сульфонил-индуцированной гипогликемии. Для пациентов, принимающих два из трех перечисленных гипогликемических препаратов — ситаглиптин, метформин или агонист PPAR-y (например тиазолидиндионы). Начальная рекомендуемая доза препарата Янумет должна обеспечить суточную терапевтическую дозу ситаглиптина 100 мг (50 мг ситаглиптина 2 раза в сутки). Начальную дозу метформина определяют на основании показателей гликемического контроля и текущей (если пациент п
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
Метформин 850мг; Ситаглиптин50мг;
Вспомогательные в-ва: МКЦ, повидон, натрия стеарил фумарат, натрия лаурилсульфат,
Фармакологическое действие
Препарат Янумет представляет собой комбинацию-двух гипогликемических препаратов с взаимодополняющим (комплементарным) механизмом действия, предназначенную для улучшения контроля гликемии у больных сахарным диабетом 2 типа: ситаглиптина, ингибитора фермента дипептидилпептидазы-4 (ДПП-4), и метформина, представителя класса бигуанидов.
Ситаглиптин является активным при пероральном приеме, высоко селективным ингибитором ДПП-4, предназначенным для лечения сахарного диабета 2 типа. Фармакологические эффекты класса препаратов-ингибиторов ДПП-4 опосредованы активацией инкретинов. Ингибируя ДПП-4, ситаглиптин повышает концентрацию двух известных активных гормонов семейства инкретинов: глюкагоно-подобного пептида 1 (ГПП-1) и глюкозо-зависимого инсулинотропного полипептида (ГИП). Инкретины являются частью внутренней физиологической системы регуляции гомеостаза глюкозы. При нормальной или повышенной концентрации глюкозы крови ГПП-1 и ГИП способствуют увеличению синтеза и секреции инсулина бета-клетками поджелудочной железы. ГПП-1 также подавляет секрецию глюкагона альфа-клетками поджелудочной железы, снижая, т.о., синтез глюкозы в печени. Этот механизм действия отличается от механизма действия производных сульфонилмочевины, которые стимулируют высвобождение инсулина и при низких концентрациях глюкозы крови, что чревато развитием сульфонил-индуцированной гипогликемии не только у больных сахарным диабетом 2 типа, но и у здоровых лиц. Будучи высокоселективным и эффективным ингибитором фермента ДПП-4, ситаглиптин в терапевтических концентрациях не подавляет активности родственных ферментов ДПП-8 или ДПП-9. Ситаглиптин отличается по химической структуре и фармакологическому действию от аналогов ГПП-1, инсулина, производных сульфонилмочевины или меглитинидов, бигуанидов, агонистов гамма-рецепторов, активируемых пролифератором пероксисом (PPARy), ингибиторов альфа-гликозидазы и аналогов амилина.
Метформин
Метформин является гипогликемическим препаратом, повышающим толерантность
к глюкозе у больных сахарным диабетом 2 типа, снижая базальную и постпрандиальную
концентрацию глюкозы в крови. Его фармакологические механизмы действия отличаются от
механизмов действия пероральных гипогликемических препаратов других классов.
Метформин снижает синтез глюкозы в печени, снижает всасывание глюкозы в
кишечнике и повышает чувствительность к инсулину путем захвата и утилизации глюкозы
Фармакокинетика
Механизм действия. Комбинированные таблетки Янумет (ситаглиптин/метформина гидрохлорид) по 50 мг/500 мг и 50 мг/1000 мг являются биоэквивалентными при раздельном приеме соответствующих доз ситаглиптина фосфата (Янувия) и метформина гидрохлорида.
С учетом доказанной биоэквивалентности таблеток с минимальной и максимальной дозой метформина таблеткам с промежуточной дозой метформина (850 мг) была также свойственна биоэквивалентность при условии комбинирования в таблетке фиксированных доз препаратов.
Всасывание. Ситаглиптин. Абсолютная биодоступность ситаглиптина составляет примерно 87%. Прием ситаглиптина одновременно с жирной пищей не оказывает влияния на фармакокинетику препарата.
Метформина гидрохлорид. Абсолютная биодоступность метформина гидрохлорида при применении натощак в дозе 500 мг составляет 50–60%. Результаты исследований однократного приема таблеток метформина гидрохлорида в дозах от 500 мг до 1500 мг и от 850 мг до 2550 мг свидетельствуют о нарушении пропорциональности дозы с ее повышением, что скорее обусловлено сниженным всасыванием, чем ускоренным выведением. Одновременный прием препарата с пищей снижает скорость и количество всасываемого метформина, что подтверждается снижением значения Cmax примерно на 40%, снижением значения AUC примерно на 25%, а также 35-минутной задержкой до достижения Tmax после однократного приема метформина в дозе 850 мг одновременно с пищей в сравнении со значениями при приеме аналогичной дозы препарата натощак. Клиническая значимость снижения значений фармакокинетических параметров не установлена.
Распределение. Ситаглиптин. Средний объем распределения в равновесном состоянии после однократного применения 100 мг ситаглиптина у здоровых добровольцев составляет приблизительно 198 л. Фракция ситаглиптина, которая обратно связывается с белками плазмы крови, относительно невелика (38%).
Метформин. Объем распределения метформина после однократного приема внутрь в дозе 850 мг составлял в среднем 654±358 л. Метформин лишь в очень незначительной пропорции связывается с белками плазмы крови, в отличие от производных сульфонилмочевины (до 90%). Метформин частично и временно распределяется в эритроцитах. При применении метформина в рекомендуемых дозах плазменная концентрация равновесного состояния (обычно <1 мкг/мл) достигается примерно через 24–48 ч. По данным контролируемых исследований, Сmax препарата не превышала 5 мкг/мл даже после приема максимальных доз препарата.
Метаболизм. Ситаглиптин. Около 79% ситаглиптина выводится в неизмененном виде с мочой, метаболическая трансформация препарата минимальна.
После введения 14C-меченого ситаглиптина внутрь около 16% введенной дозы экскретировалось в виде метаболитов ситаглиптина. Были выявлены в незначительной концентрации 6 метаболитов ситаглиптина, не имеющих какого-либо влияния на плазменную ДПП-4-ингибирующую активность ситаглиптина.
Побочные действия
Сообщалось о следующих побочных реакциях при применении ситаглиптина с другими препаратами.
Со стороны метаболизма и питания: нечасто — анорексия.
Со стороны лабораторных показателей: нечасто — уменьшение массы тела.
Кроме того, сообщалось о побочных реакциях: часто — головная боль, кашель, рвота, гипогликемия, грибковые инфекции кожи, инфекции верхних дыхательных путей.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
препарат Янумет не применяют для лечения сахарного диабета I типа или диабетического кетоацидоза.
Применение Янумета необходимо прекратить на время проведения радиологических исследований с в/в введением йодсодержащих контрастных веществ, поскольку применение таких препаратов может спровоцировать острое нарушение функции почек.
Мониторинг функции почек. Преобладающий путь выведения метформина и ситаглиптина — почечная экскреция. Риск кумуляции метформина и развития лактатацидоза повышается пропорционально степени нарушения функции почек. Таким образом, пациентам с клиренсом креатинина выше возрастной границы нормы лечение препаратом Янумет не рекомендуется. У пациентов пожилого возраста следует пытаться достичь адекватного контроля с помощью минимальной дозы препарата Янумет из-за возрастного снижения функции почек. У пациентов пожилого возраста, особенно в возрасте старше 80 лет, проводят тщательный мониторинг функции почек.
Перед началом лечения препаратом Янумет, а также не реже 1 раза в год после начала лечения проводят мониторинг функции почек. При повышенной вероятности развития почечной дисфункции контрольное обследование проводят чаще, а при ее выявлении отменяют прием Янумета.
Развитие гипогликемии при комбинировании Янумета с производными сульфонилмочевины или инсулином. Как и в случае комбинирования других гипогликемических препаратов с производными сульфонилмочевины, одновременный прием Янумета с производными сульфонилмочевины или инсулином (группа препаратов, вызывающих гипогликемию) часто вызывает гипогликемию, индуцированную применением сульфонилмочевины или инсулина; частота возникновения гипогликемии выше по сравнению с плацебо в комбинации с метформином, сульфонилмочевиной или инсулином. Поэтому для снижения риска возникновения гипогликемии может потребоваться снижение дозы сульфонилмочевины или инсулина.
Лактатацидоз. При кумуляции метформина очень редко возможно развитие лактатацидоза, что является серьезным состоянием по причине высокого показателя смертности при отсутствии мероприятий неотложной медицинской помощи. Зачастую о развитии лактатацидоза при применении метформина сообщалось у пациентов с сахарным диабетом и сопутствующей почечной недостаточностью или другими патологическими состояниями, сопровождающимися выраженной гипоперфузией и гипоксемией тканей и органов (сердечная недостаточность, нестабильная стенокардия/острая сердечная недостаточность). Для предупреждения развития лактатацидоза необходимо оценить факторы риска, такие как плохо контролируемый диабет, кетоз, длительное голодание, чрезмерное употребление алкоголя, нарушение функции печени и состояния, сопровождающиеся гипоксией.
Лактатацидоз характеризуется ацидозным диспноэ, абдоминальной болью и гипотермией, после чего развивается кома. Лактатацидоз развивается чаще постепенно, начальные симптомы неспецифичны и включают недомогание, миалгию, респираторный дистресс, сонливость и абдоминальные симптомы. С увеличением выраженности ацидоза к вышеуказанны
Показания
Янумет показан как дополнение к диете и режиму физических нагрузок для улучшения контроля гликемии у пациентов с сахарным диабетом II типа, не достигших адекватного контроля на фоне монотерапии метформином или ситаглиптином, или после неуспешного комбинированного лечения двумя препаратами.
Янумет показан в комбинации с производными сульфонилмочевины (комбинация трех препаратов) как дополнение к диете и режиму физических нагрузок для улучшения контроля над гликемией у пациентов с сахарным диабетом II типа, не достигших адекватного контроля после лечения двумя из трех следующих препаратов: метформином, ситаглиптином или производными сульфонилмочевины.
Янумет показан в комбинации с агонистами PPAR-y (например тиазолидиндионы) как дополнение к диете и режиму физических нагрузок для улучшения контроля над гликемией у пациентов с сахарным диабетом II типа, не достигших адекватного контроля после лечения двумя из трех следующих препаратов: метформином, ситаглиптином или агонистом PPAR-y.
Противопоказания
•повышенная чувствительность к ситаглиптина фосфату, метформина гидрохлориду или к любому другому компоненту препарата;
•острые состояния, которые могут влиять на функцию почек: дегидратация, тяжелые инфекции, шок;
•острые или хронические заболевания, которые могут приводить к гипоксии тканей, такие как сердечная или дыхательная недостаточность, недавно перенесенный инфаркт миокарда, шок;
•умеренные или тяжелые нарушения функции почек (клиренс креатинина <60 мл/мин);
•нарушение функции печени;
•острая алкогольная интоксикация, алкоголизм;
•период кормления грудью;
•сахарный диабет I типа;
•острый или хронический метаболический ацидоз, включая диабетический кетоацидоз (с комой или без);
•радиологические исследования (внутрисосудистое введение йодсодержащих контрастных веществ) (см. ОСОБЫЕ УКАЗАНИЯ).
Лекарственное взаимодействие
ситаглиптин и метформин. Одновременный прием многократных доз ситаглиптина (по 50 мг 2 раза в сутки) и метформина (по 1000 мг 2 раза в сутки) не сопровождался значимыми изменениями фармакокинетических параметров ситаглиптина или метформина у больных сахарным диабетом II типа.
Исследований влияния взаимодействия с другими лекарственными средствами на фармакокинетику препарата Янумет не проводили, однако было проведено достаточное количество подобных исследований по каждому из компонентов препарата.
Ситаглиптин. В исследованиях по взаимодействию с другими лекарственными средствами ситаглиптин не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику следующих препаратов: метформин, розиглитазон, глибенкламид, симвастатин, варфарин, пероральные контрацептивы. Основываясь на этих данных, ситаглиптин не ингибирует изоферменты CYP системы цитохрома CYP 3A4, 2C8 или 2C9.
(971)
Дозування
загальна інформація Режим дозування Янумет підбирають індивідуально, виходячи з проведеної терапії, ефективності і переносимості, але не більше максимальної рекомендованої добової дози ситаглиптина — 100 мг. Янумет зазвичай застосовують 2 рази на добу під час їжі, з поступовим підвищенням дози для мінімізації можливих побічних ефектів з боку ШКТ, які характерні для метформіну. Рекомендації по дозуванню. Початкова доза препарату Янумет залежить від проведеної гипогликемизирующей терапії. Янумет приймають 2 рази на добу��і під час їжі. Пропонуються наступні дози препарату: 50 мг ситаглиптина/500 мг метформіну гідрохлориду; 50 мг ситаглиптина/850 мг метформіну гідрохлориду; 50 мг ситаглиптина/1000 мг метформіну гідрохлориду. Для пацієнтів, які не досягли адекватного контролю при монотерапії метформіном. Початкова рекомендована доза Янумета для пацієнтів, які не досягли адекватного контролю при монотерапії метформіном, повинна забезпечити добову рекомендовану дозу ситаглиптина 100 мг, тобто по 50 мг ситаглиптина 2 рази на добу плюс поточна доза метформіну. Для пацієнтів, які не досягли адекватного контролю при монотерапії ситаглиптином. Початкова рекомендована доза Янумета для пацієнтів, які не досягли адекватного контролю при монотерапії ситаглиптином, становить 50 мг ситаглиптина/500 мг метформіну гідрохлориду 2 рази на добу. У подальшому дозу можна підвищити до 50 мг ситаглиптина/1000 мг метформіну гідрохлориду 2 рази на добу. Пацієнтам, які застосовують відкориговану дозу ситаглиптина через порушення функції нирок, лікування препаратом Янумет протипоказано. Для пацієнтів, які приймають комбінацію препаратів ситаглиптина з метформіном. При переході від комбінованого лікування ситаглиптином і метформіном початкова доза препарату Янумет може бути еквівалентній дозі, в якій вони застосовували ситаглиптин і метформін. Для пацієнтів, які приймають два з трьох перерахованих гіпоглікемічних препаратів — ситаглиптин, метформін або похідне сульфонілсечовини. Початкова рекомендована доза препарату Янумет повинна забезпечити добову терапевтичну дозу ситаглиптина 100 мг (50 мг ситаглиптина 2 рази на добу). Початкову доз�� метформіну визначають на підставі показників глікемічного контролю та поточної (якщо пацієнт приймає цей препарат) дози метформіну. Підвищення дози метформіну повинно бути поступовим для мінімізації пов'язаних з ним побічних ефектів з боку ШКТ. Пацієнтам, які приймають похідні сульфонілсечовини, буде доцільним знизити поточну дозу для зниження ризику розвитку сульфоніл-індукованої гіпоглікемії. Для пацієнтів, які приймають два з трьох перерахованих гіпоглікемічних препаратів — ситаглиптин, метформін або агони��т PPAR-y (наприклад тіазолідиндіони). Початкова рекомендована доза препарату Янумет повинна забезпечити добову терапевтичну дозу ситаглиптина 100 мг (50 мг ситаглиптина 2 рази на добу). Початкову дозу метформіну визначають на підставі показників глікемічного контролю та поточної (якщо пацієнт п
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
Метформін 850мг; Ситаглиптин50мг;
Допоміжні в-ва: МКЦ, повідон, натрію стеарил фумарат, натрію лаурилсульфат,Фармакологічна дія
Препарат Янумет представляет собою комбінацію двох гіпоглікемічних препаратів з взаємодоповнюючим (комплементарним) механізмом дії, призначену для поліпшення контролю глікемії у хворих на цукровий діабет 2 типу: ситаглиптина, інгібітору ферменту дипептидилпептидазы-4 (ДПП-4), та метформіну, представника класу бигуанидов.
Ситаглиптин є активним при пероральному прийомі, високо селективним інгібітором ДПП-4, призначеним для лікування цукрового діабету 2 типу. Фармакологічні ефекти класу препаратів-інгібіторів ДПП-4 опосредованы активацією инкретинов. Інгібуючи ДПП-4, ситаглиптин підвищує концентрацію двох відомих активних гормонів сімейства инкретинов: глюкагоно-подібний пептид 1 (ГПП-1) і глюкозо-залежного инсулинотропного поліпептиду (ГІП). Инкретины є частиною внутрішньої фізіологічної системи регуляції гомеостазу глюкози. При нормальній або підвищеній концентрації глюкози крові ГПП-1 і ГІП сприяють збільшенню синтезу і секреції інсуліну бета-клітинами підшлункової залози. ГПП-1 також пригнічує секрецію глюкагону альфа-клітинами поджелудочной залози, знижуючи, т. о., синтез глюкози в печінці. Цей механізм дії відрізняється від механізму дії похідних сульфонілсечовини, які стимулюють вивільнення інсуліну і при низьких концентраціях глюкози крові, що загрожує розвитком сульфоніл-індукованої гіпоглікемії не тільки у хворих на цукровий діабет 2 типу, але і у здорових осіб. Будучи високоселективним і ефективним інгібітором ферменту ДПП-4, ситаглиптин у терапевтичних концентраціях не пригнічує активності споріднених ферментів ДПП-8 або ДПП-9. Ситаглиптин про��відрізняється за хімічною структурою й фармакологічною дією від аналогів ГПП-1, інсуліну, похідних сульфонілсечовини або меглитинидов, бигуанидов, агоністів гамма-рецепторів, які активуються пролифератором пероксисом (PPARy), інгібіторів альфа-глікозідази і аналогів амилина.
Метформін
Метформін є гіпоглікемічним препаратом, підвищує толерантність
до глюкози у хворих на цукровий діабет 2 типу, знижуючи базальну і постпрандиальную
концентрацію глюкози в крові. Його фармакологічні механізми де��дії відрізняються від
механізмів дії пероральних гіпоглікемічних препаратів інших класів.
Метформін знижує синтез глюкози в печінці, знижує всмоктування глюкози в
кишечнику і підвищує чутливість до інсуліну шляхом захоплення та утилізації глюкозиФармакокінетика
Механізм дії. Комбіновані таблетки Янумет (ситаглиптин/метформіну гідрохлорид) по 50 мг/500 мг і 50 мг/1000 мг є биоэквивалентными при роздільному прийомі відповідних доз ситаглиптина фосфату (Янувия) і метформіну гідрохлориду. />
З урахуванням доведеної біоеквівалентності таблеток з мінімальною і максимальною дозою метформіну таблеткам з проміжною дозою метформіну (850 мг) була також властива біоеквівалентність за умови комбінування в таблетці фіксованих доз препаратів.
Всмоктування. Ситаглиптин. Абсолютна біодоступність ситаглиптина становить приблизно 87%. Прийом ситаглиптина одночасно з жирною їжею не впливає на фармакокінетику препарату.
Метформіну гідрохлорид. Абсолютна біодоступність метформіну гидрохлори��а при застосуванні натщесерце в дозі 500 мг становить 50-60%. Результати досліджень одноразового прийому таблеток метформіну гідрохлориду в дозах від 500 мг до 1500 мг та від 850 до 2550 мг мг свідчать про порушення пропорційності дози з її підвищенням, що скоріше обумовлено зниженим всмоктуванням, ніж прискореним виведенням. Одночасний прийом препарату з їжею знижує швидкість і кількість всмоктуваного метформіну, що підтверджується зниженням значення Cmax приблизно на 40%, зниженням значення AUC приблизно на 25%, а також 35-хвилинною затримкою до досягнення��ения Tmax після одноразового прийому метформіну в дозі 850 мг одночасно з їжею, в порівнянні зі значеннями при прийомі аналогічної дози препарату натщесерце. Клінічна значущість зниження значень фармакокінетичних параметрів не встановлена.
Розподіл. Ситаглиптин. Середній об'єм розподілу в рівноважному стані після одноразового застосування 100 мг ситаглиптина у здорових добровольців становить приблизно 198 л. Фракція ситаглиптина, яка зворотно зв'язується з білками плазми крові, відносно невелика (38%).
r /> Метформін. Об'єм розподілу метформіну після одноразового прийому внутрішньо у дозі 850 мг становило в середньому 654±358 л. Метформін лише в дуже незначній пропорції зв'язується з білками плазми крові, на відміну від похідних сульфонілсечовини (до 90%). Метформін частково і тимчасово розподіляється в еритроцитах. При застосуванні метформіну у рекомендованих дозах плазмова концентрація рівноважного стану (зазвичай <1 мкг/мл) досягається приблизно через 24-48 год. За даними контрольованих досліджень, Смах препарату не перевищувала 5 мкг/мл навіть ��ісля прийому максимальних доз препарату.
Метаболізм. Ситаглиптин. Близько 79% ситаглиптина виводиться в незміненому вигляді з сечею, метаболічна трансформація препарату мінімальна.
Після введення 14C-міченого ситаглиптина всередину близько 16% введеної дози экскретировалось у вигляді метаболітів ситаглиптина. Були виявлені в незначній концентрації 6 метаболітів ситаглиптина, не мають будь-якого впливу на плазмову ДПП-4-ингибирующую активність ситаглиптина.Побічні дії
Повідомлялося про наступні побічні реакції п��і застосуванні ситаглиптина з іншими препаратами.
З боку метаболізму та харчування: нечасто — анорексія.
З боку лабораторних показників: рідко — зменшення маси тіла.
Крім того, повідомлялося про побічні реакції: часто — головний біль, кашель, блювання, гіпоглікемія, грибкові інфекції шкіри, інфекції верхніх дихальних шляхів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
препарат Янумет не застосовують для лікування цукрового діабету I типу або діабетичного кетоацидозу.
Застосування Янумета необхідністімо припинити на час проведення радіологічних досліджень з в/в введенням йодовмісних контрастних речовин, оскільки застосування таких препаратів може спровокувати гостре порушення функції нирок.
Моніторинг функції нирок. Переважний шлях виведення метформіну та ситаглиптина — ниркова екскреція. Ризик кумуляції метформіну та розвитку лактатацидозу підвищується пропорційно ступеню порушення функції нирок. Таким чином, пацієнтам з кліренсом креатиніну вище вікової межі норми лікування препаратом Янумет не рекомендується. У пацієнтів літнього віку слід намагатися досягти адекватного контролю з допомогою мінімальної дози препарату Янумет через вікового зниження функції нирок. У пацієнтів літнього віку, особливо у віці старше 80 років, проводять ретельний моніторинг функції нирок.
Перед початком лікування препаратом Янумет, а також не рідше 1 разу на рік після початку лікування проводять моніторинг функції нирок. При підвищеній ймовірності розвитку ниркової дисфункції контрольне обстеження проводять частіше, а при її виявленні отм��няють прийом Янумета.
Розвиток гіпоглікемії при комбінуванні Янумета з похідними сульфонілсечовини або інсуліном. Як і у випадку комбінування інших гіпоглікемічних препаратів з похідними сульфонілсечовини, одночасний прийом Янумета з похідними сульфонілсечовини або інсуліном (група препаратів, що викликають гіпоглікемію) часто викликає гіпоглікемію, індуковану застосуванням сульфонілсечовини або інсуліну; частота виникнення гіпоглікемії вищою порівняно з плацебо у комбінації з метформіном, сульфонілсечовиною або інсуліном. Тому для зниження ризику виникнення гіпоглікемії може знадобитися зниження дози сульфонілсечовини або інсуліну.
Лактатацидоз. При кумуляції метформіну дуже рідко можливий розвиток лактатацидозу, що є серйозним станом з причини високого показника смертності при відсутності заходів невідкладної медичної допомоги. Найчастіше про розвиток лактатацидозу при застосуванні метформіну повідомлялося у пацієнтів з цукровим діабетом та супутньою нирковою недостатністю або іншими патоляогическими станами, що супроводжуються вираженою гіпоперфузією та гіпоксемією тканин і органів (серцева недостатність, нестабільна стенокардія/гостра серцева недостатність). Для попередження розвитку лактатацидозу необхідно оцінити фактори ризику, такі як погано контрольований діабет, кетоз, тривале голодування, надмірне вживання алкоголю, порушення функції печінки і стани, що супроводжуються гіпоксією.
Лактатацидоз характеризується ацидозным диспное, абдомінальним болем і гіпотермією, після чого ра��вивается кома. Лактатацидоз частіше розвивається поступово, початкові симптоми неспецифічні і включають нездужання, міалгію, респіраторний дистрес, сонливість і абдомінальні симптоми. Зі збільшенням вираженості ацидозу до вышеуказанныСвідчення
Янумет показаний як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю глікемії в пацієнтів із цукровим діабетом II типу, які не досягли адекватного контролю на тлі монотерапії метформіном або ситаглиптином, або після неуспішного комбінованого лікування двома препаратами.
Янумет показаний у комбінації з похідними сульфонілсечовини (комбінація трьох препаратів) як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю над гликемией у пацієнтів з цукровим діабетом II типу, які не досягли адекватного контролю після лікування двома із трьох наступних препаратів: метформіном, ситаглиптином або похідними сульфонілсечовини.
Янумет показаний у комбінації з агоністами PPAR-y (наприклад тіазолідиндіони) як доповнення до дієти та режиму фізичних навантажень для поліпшення контролю над гликемией у пацієнтів з цукровим діабетом II типу, які не досягли адекватного контролю після лікування двома із трьох наступних препаратів: метформіном, ситаглиптином або агоністом PPAR-y.Протипоказання
•підвищена чутливість до ситаглиптина фосфату, метформіну гідрохлориду або до будь-якого іншого компонента препарату;
•гострі стани, які можуть впливати на функцію нирок: дегідратація, тяжкі інфекції, шок;
•гострі або хронічні захворювання, які можуть призводити до гіпоксії тканин, такі як серцева або дыхательн��я недостатність, нещодавно перенесений інфаркт міокарда, шок;
•помірні або тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну <60 мл/хв);
•порушення функції печінки;
•гостра алкогольна інтоксикація, алкоголізм;
•період годування груддю;
•цукровий діабет I типу;
•гострий або хронічний метаболічний ацидоз, включаючи діабетичний кетоацидоз (з комою або без);
•радіологічні дослідження (внутрішньосудинне введення йодовмісних контрастних речовин) (див. ОСОБЛИВІ ВКАЗІВКИ).Ле��взаємодія арственное
ситаглиптин і метформін. Одночасний прийом багаторазових доз ситаглиптина (по 50 мг 2 рази на добу) та метформіну (по 1000 мг 2 рази на добу) не супроводжувалось суттєвими змінами фармакокінетичних параметрів ситаглиптина або метформіну у хворих на цукровий діабет II типу.
Досліджень впливу взаємодії з іншими лікарськими засобами на фармакокінетику препарату Янумет не проводили, однак було проведено достатню кількість подібних досліджень по кожному з компонентів препарату.
Ситаглиптин. У дослідженнях взаємодії з іншими лікарськими засобами ситаглиптин не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику таких препаратів: метформін, розиглітазон, глібенкламід, симвастатин, варфарин, пероральні контрацептиви. Грунтуючись на цих даних, ситаглиптин не інгібує ізоферменти CYP системи цитохрому CYP 3A4, 2C8 або 2C9.
