Дозировка
Лечение нарушений эрекции: принимают внутрь примерно за 1 ч до планируемой сексуальной активности. Разовая доза составляет 50 мг. С учетом эффективности и переносимости доза может быть увеличена до 100 мг или снижена до 25 мг. Максимальная разовая доза составляет 100 мг. Максимальная частота применения - 1 раз/сут. Для пожилых пациентов в возрасте старше 65 лет и при сопутствующих нарушениях функции почек или печени доза составляет 25 мг.
Лекарственная форма
Таблетки, диспергируемые в полости рта белого или почти белого цвета, круглые, слегка двояковыпуклые, с мятным запахом; допускается наличие темных вкраплений.
Состав
1 таб.
силденафил 50 мг
Вспомогательные вещества: гипролоза - 3 мг, маннитол - 81 мг, аспартам - 0.75 мг, неогесперидиндигидрохалкон - 0.25 мг, ароматизатор мятный - 0.5 мг, ароматизатор мяты перечной - 0.5 мг, кросповидон типа А - 20 мг, кальция силикат FM1000 - 40 мг, магния стеарат - 4 мг.
Фармакологическое действие
Селективный ингибитор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфической ФДЭ5. ФДЭ5, ответственная за распад цГМФ, содержится не только в кавернозном теле полового члена, но и в сосудах легких.
Восстанавливает нарушенную эректильную функцию и обеспечивает естественный ответ на сексуальное возбуждение. Силденафил не оказывает прямого расслабляющего влияния на кавернозное тело, но активно усиливает расслабляющий эффект окиси азота на эту ткань. При сексуальном возбуждении локальное высвобождение NO под влиянием силденафила приводит к угнетению ФДЭ5 и повышению уровня цГМФ в кавернозном теле, в результате этого происходит расслабление гладких мышц и усиление кровотока в кавернозном теле.
Являясь ингибитором ФДЭ5, силденафил увеличивает содержание цГМФ в гладкомышечных клетках легочных сосудов и вызывает их расслабление. У пациентов с легочной гипертензией прием силденафила приводит к расширению сосудов легких и, в меньшей степени, других сосудов.
Силденафил селективен в отношении ФДЭ5 in vitro. Его активность в отношении ФДЭ5 превосходит активность в отношении других известных изоферментов ФДЭ: ФДЭ6, участвующей в передаче светового сигнала в сетчатой оболочке глаза - в 10 раз; ФДЭ1 - в 80 раз; ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7-ФДЭ11 - более чем в 700 раз. Активность силденафила в отношении ФДЭ5 более чем в 4000 раз превосходит его активность в отношении ФДЭ3, цАМФ-специфической ФДЭ, участвующей в сокращении сердца.
Силденафил может вызывать легкое и преходящее нарушение различения цвета (синего/зеленого). Предполагаемым механизмом нарушения цветного зрения считается угнетение ФДЭ6, которая участвует в процессе передачи света в сетчатке. Исследования in vitro показали, что влияние силденафила на ФДЭ6 в 10 раз уступает его активности в отношении ФДЭ5.
Подробнее см инструкцию
Фармакокинетика
После приема внутрь силденафил быстро всасывается. Абсолютная биодоступность в среднем составляет 40% (25-63%). После однократного приема внутрь в дозе 100 мг Cmax составляет 18 нг/мл и достигается при приеме натощак в течение 30-120 мин. При приеме силденафила в сочетании с жирной пищей скорость всасывания снижается; Тmax увеличивается на 60 мин, а Cmax снижается в среднем на 29%. Vd силденафила в равновесном состоянии составляет в среднем 105 л. Силденафил и его основной циркулирующий N-десметильный метаболит примерно на 96% связываются с белками плазмы. Связывание с белками не зависит от общей концентрации силденафила. Менее 0.0002% дозы (в среднем 188 нг) обнаруживали в сперме через 90 мин после приема силденафила.
Силденафил метаболизируется, главным образом под действием микросомальных изоферментов печени CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9.
Основной циркулирующий метаболит, который образуется в результате N-десметилирования силденафила, подвергается дальнейшему метаболизму. По селективности действия на ФДЭ метаболит сопоставим с силденафилом, а его активность в отношении ФДЭ5 in vitro составляет примерно 50% активности самого силденафила. Концентрация метаболита в плазме составляет примерно 40% от таковой силденафила. N-десметилметаболит подвергается дальнейшему метаболизму; его терминальный T1/2 равен около 4 ч.
Общий клиренс силденафила из организма равен 41 л/ч, а T1/2 в терминальную фазу – 3-5 ч. После приема внутрь силденафил выводится в виде метаболитов в основном с калом (примерно 80% дозы) и в меньшей степени - с мочой (примерно 13% дозы).
У пациентов пожилого возраста (65 лет и старше) клиренс силденафила снижен, а концентрация свободного активного вещества в плазме примерно на 40% превышает его концентрацию у молодых (18-45 лет) пациентов.
При почечной недостаточности легкой (КК 50-80 мл/мин) и средней (КК 30-49 мл/мин) степени тяжести фармакокинетические параметры силденафила после приема внутрь однократно (50 мг) не изменяются. При почечной недостаточности тяжелой степени (КК?30 мл/мин) клиренс силденафила снижается, что приводит к примерно двукратному увеличению AUC (100%) и Cmax (88%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции почек у пациентов той же возрастной группы.
У пациентов с циррозом печени (класс А и В по шкале Чайлд-Пью) клиренс силденафила снижается, что приводит к повышению AUC (84%) и Cmax (47%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции печени у пациентов той же возрастной группы.
Подробнее см инструкцию
Побочные действия
Со стороны ЦНС: возможны головная боль, приливы, головокружение, бессонница.
Со стороны пищеварительной системы: возможны диспепсия, астения, диарея, боли в животе, тошнота.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгии, миалгии, повышение мышечного тонуса.
Со стороны дыхательной системы: заложенность носа, фарингит, ринит, синусит, инфекции дыхательных путей, нарушение дыхания.
Со стороны органа зрения: изменение зрения (легкое и преходящее; главным образом изменение цвета объектов, а также усиленное восприятие света и нарушение четкости зрения), конъюнктивит.
Прочие: возможны гриппоподобный синдром, развитие инфекционных заболеваний, симптомы вазодилатации, боли в спине, сыпь, инфекции мочевыводящих путей, нарушения функции предстательной железы; в единичных случаях - приапизм.
Подробнее см. инструкцию
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом приема силденафила для лечения нарушений эрекции следует провести обследование сердечно-сосудистой системы.
С осторожностью следует применять у пациентов с анатомической деформацией полового члена (например, ангуляция, кавернозный фиброз или болезнь Пейрони) и людей с заболеваниями, которые предрасполагают к развитию приапизма (такими как серповидно-клеточная анемия, множественная миелома или лейкемия).
Не следует применять у пациентов, для которых сексуальная активность нежелательна.
С осторожностью применять у пациентов со склонностью к кровоточивости, при язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения, при наследственном пигментном ретините.
Силденафил не применяют у пациентов в возрасте до 18 лет.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Силденафил не оказывает влияния на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами.
Подробнее см. инструкцию
Показания
Лечение нарушений эрекции, характеризующихся неспособностью к достижению или сохранению эрекции полового члена, достаточной для удовлетворительного полового акта.
Эффективен только при сексуальной стимуляции.
Противопоказания
Одновременный прием донаторов окиси азота или нитратов в любых формах, повышенная чувствительность к силденафилу.
Подробнее см. инструкцию
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении ингибиторов CYP3A4 (эритромицина, циметидина) снижается клиренс силденафила, повышается концентрация силденафила в плазме крови.
При одновременном применении индинавира, саквинавира, ритонавира повышается Cmax в плазме крови и AUC силденафила, что обусловлено ингибированием изофермента CYP3A4 под влиянием индинавира, саквинавира, ритонавира.
Можно ожидать, что более сильные ингибиторы изофермента CYP3A4, такие как кетоконазол или итраконазол, будут повышать концентрацию силденафила в плазме крови
При одновременном применении с нитратами усиливается гипотензивное действие нитратов.
Описан случай развития симптомов рабдомиолиза после однократного приема дозы силденафила у пациента, получающего симвастатин.
Подробнее см. инструкцию
(2454)
Дозування
Лікування порушень ерекції: приймають внутрішньо приблизно за 1 год до запланованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або зменшена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування - 1 раз/сут. Для літніх пацієнтів у віці старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг.
Лікарська форма
Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині білого або майже білого кольору, ��руглые, злегка двоопуклі, з м'ятним запахом; допускається наявність темних вкраплень.Склад
1 таб.
силденафіл 50 мг
Допоміжні речовини: гипролоза - 3 мг, манітол - 81 мг, аспартам - 0.75 мг, неогесперидиндигидрохалкон - 0.25 мг, ароматизатор м'ятний - 0.5 мг, ароматизатор м'яти перцевої - 0.5 мг, кросповідон типу А - 20 мг, кальцію силікат FM1000 - 40 мг, магнію стеарат - 4 мг.Фармакологічна дія
Селективний інгібітор циклогуанозинмонофосфат (цГМФ)-специфічної ФДЭ5. ФДЭ5, відповідальна за розпад цГМФ, міститься не тільки в кавернозному тілі статевого члена, але і в судинах легенів.
Відновлює порушену еректильну функцію і забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Силденафіл не робить прямого розслабляючого впливу на кавернозное тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект оксиду азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільнення NO під впливом силденафілу призводить до пригноблення ФДЭ5 і підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів і посилення кровоструму в кавернозному тілі.
Будучи інгібітором ФДЭ5, силденафіл збільшує вміст цГМФ у гладком'язових клітинах легеневих судин і викликає їх розслаблення. У пацієнтів з легеневою гіпертензією прийом силденафілу призводить до розширення судин легенів і, меншою мірою, інших судин.
Силденафіл селектівен відносно ФДЭ5 in vitro. Його активність відносно ФДЭ5 перевершує активність відносно інших відомих ізоферментів ФДЕ: ФДЭ6, що бере участь у передачі світлового сигналу в сітчастій оболонці ока - в 10 разів; ФДЭ1 - 80 раз; ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7-ФДЭ11 - більш ніж у 700 разів. Активність силденафілу відносно ФДЭ5 більш ніж в 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЭ3, цАМФ-специфічної ФДЕ, що бере участь в скороченні серця.
Силденафіл може викликати легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Ймовірним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЭ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЭ6 у 10 разів поступається його активності відносно ФДЭ5.
Докладніше див інструкціюФармакокінетика
Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо у дозі 100 мг Cmax становить 18 нг/мл і досягається при прийомі натщесерце протягом 30-120 хв При прийомі силденафілу у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тмах збільшується на 60 хв, а Cmax знижується в середньому на 29%. Vd силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметильный метабо��іт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафілу.
Силденафіл метаболізується, головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та СУР2С9.
Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилирования силденафілу, піддається подальшому метаболізму. По селективності дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силде��афилом, а його активність відносно ФДЭ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-десметилметаболит піддається подальшому метаболізму; термінальний T1/2 дорівнює близько 4 ч.
Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів в основному з калом (приблизно 80% дози) і меншою мірою - з сечею (приблизно 13% дози).
У пацієнтів літнього вікта (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини в плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів.
При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) і середньої (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після приймання внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК?30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та Cmax (88%) у порівнянні з такими за��азателями при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи.
У пацієнтів з цирозом печінки (клас А і В за шкалою Чайлд-Пью) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та Cmax (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групи.
Докладніше див інструкціюПобічні дії
З боку ЦНС: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння.
З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, болі в живіте, нудота.
З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу.
З боку дихальної системи: закладеність носа, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання.
З боку органу зору: зміна зору (легке та минуще; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла і порушення чіткості зору), кон'юнктивіт.
Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, болі в с��україні, висип, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; в поодиноких випадках - пріапізм.
Детальніше див. інструкціюОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком прийому силденафілу для лікування порушень ерекції слід провести обстеження серцево-судинної системи.
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей з захворюваннями, які призводять до розвит��ію пріапізму (такі як серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).
Не слід застосовувати у пацієнтів, для яких сексуальна активність небажана.
З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті.
Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Силденафіл не чинить впливу на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами.
Детальніше див. інструкціюСвідчення
Лікування порушень ерекції, які характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньої для задовільного статевого акту.
Ефективний тільки при сексуальній стимуляції.Протипоказання
Одночасне застосування донаторів оксиду азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.
Детальніше див. інструкціюЛікарська взаємодія
При одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметидину) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу в плазмі крові.
При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax у плазмі крові та AUC силденафілу, що зумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру.
Можна очікувати, що більш сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові
При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивну дію нітратів.
Описаний випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин.
Детальніше див. інструкцію
