Дозировка
Принимают внутрь примерно за 1 ч до планируемой сексуальной активности. Разовая доза составляет 50 мг. С учетом эффективности и переносимости доза может быть увеличена до 100 мг или снижена до 25 мг. Максимальная разовая доза составляет 100 мг. Максимальная частота применения - 1 раз/сут. Для пожилых пациентов в возрасте старше 65 лет и при сопутствующих нарушениях функции почек или печени доза составляет 25 мг.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
силденафил (в форме цитрата) 25 мг
Фармакологическое действие
Средство для лечения нарушений эрекции. Восстанавливает нарушенную эректильную функцию и обеспечивает естественный ответ на сексуальное возбуждение.
Силденафил является мощным и селективным ингибитором цГМФ-специфической фосфодиэстеразы типа 5 (ФДЭ5), которая ответственна за распад цГМФ в кавернозном теле. Силденафил не оказывает прямого расслабляющего влияния на кавернозное тело, но активно усиливает расслабляющий эффект окиси азота на эту ткань. При сексуальном возбуждении локальное высвобождение NO под влиянием силденафила приводит к угнетению ФДЭ5 и повышению уровня цГМФ в кавернозном теле, в результате этого происходит расслабление гладких мышц и усиление кровотока в кавернозном теле.
Силденафил может вызывать легкое и преходящее нарушение различения цвета (синего/зеленого). Предполагаемым механизмом нарушения цветного зрения считается угнетение ФДЭ6, которая участвует в процессе передачи света в сетчатке. Исследования in vitro показали, что влияние силденафила на ФДЭ6 в 10 раз уступает его активности в отношении ФДЭ5.
Исследования in vitro свидетельствуют о том, что активность силденафила в отношении ФДЭ5 в 10-10000 раз превосходит его активность в отношении других изоформ фосфодиэстеразы (ФДЭ 1, 2, 3, 4 и 6). В частности активность силденафила в отношении ФДЭ5 в 4000 раз превосходит его активность в отношении ФДЭ3 - цАМФ-специфической фосфодиэстеразы, участвующей в сокращении сердца.
Фармакокинетика
После приема внутрь силденафил быстро всасывается. Абсолютная биодоступность в среднем составляет 40% (25-63%). После однократного приема внутрь в дозе 100 мг Cmax составляет 18 нг/мл и достигается при приеме натощак в течение 30-120 мин. При приеме силденафила в сочетании с жирной пищей скорость всасывания снижается; Тmax увеличивается на 60 мин, а Cmax снижается в среднем на 29%. Vd силденафила в равновесном состоянии составляет в среднем 105 л. Силденафил и его основной циркулирующий N-десметильный метаболит примерно на 96% связываются с белками плазмы. Связывание с белками не зависит от общей концентрации силденафила. Менее 0.0002% дозы (в среднем 188 нг) обнаруживали в сперме через 90 мин после приема силденафила.
Силденафил метаболизируется, главным образом под действием микросомальных изоферментов печени CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9.
Основной циркулирующий метаболит, который образуется в результате N-десметилирования силденафила, подвергается дальнейшему метаболизму. По селективности действия на ФДЭ метаболит сопоставим с силденафилом, а его активность в отношении ФДЭ5 in vitro составляет примерно 50% активности самого силденафила. Концентрация метаболита в плазме составляет примерно 40% от таковой силденафила. N-десметилметаболит подвергается дальнейшему метаболизму; его терминальный T1/2 равен около 4 ч.
Общий клиренс силденафила из организма равен 41 л/ч, а T1/2 в терминальную фазу – 3-5 ч. После приема внутрь силденафил выводится в виде метаболитов в основном с калом (примерно 80% дозы) и в меньшей степени - с мочой (примерно 13% дозы).
У пациентов пожилого возраста (65 лет и старше) клиренс силденафила снижен, а концентрация свободного активного вещества в плазме примерно на 40% превышает его концентрацию у молодых (18-45 лет) пациентов.
При почечной недостаточности легкой (КК 50-80 мл/мин) и средней (КК 30-49 мл/мин) степени тяжести фармакокинетические параметры силденафила после приема внутрь однократно (50 мг) не изменяются. При почечной недостаточности тяжелой степени (КК?30 мл/мин) клиренс силденафила снижается, что приводит к примерно двукратному увеличению AUC (100%) и Cmax (88%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции почек у пациентов той же возрастной группы.
У пациентов с циррозом печени (класс А и В по шкале Чайлд-Пью) клиренс силденафила снижается, что приводит к повышению AUC (84%) и Cmax (47%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции печени у пациентов той же возрастной группы
Побочные действия
Со стороны ЦНС: возможны головная боль, приливы, головокружение, бессонница.
Со стороны пищеварительной системы: возможны диспепсия, астения, диарея, боли в животе, тошнота.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгии, миалгии, повышение мышечного тонуса.
Со стороны дыхательной системы: заложенность носа, фарингит, ринит, синусит, инфекции дыхательных путей, нарушение дыхания.
Со стороны органа зрения: изменение зрения (легкое и преходящее; главным образом изменение цвета объектов, а также усиленное восприятие света и нарушение четкости зрения), конъюнктивит.
Прочие: возможны гриппоподобный синдром, развитие инфекционных заболеваний, симптомы вазодилатации, боли в спине, сыпь, инфекции мочевыводящих путей, нарушения функции предстательной железы; в единичных случаях - приапизм
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом приема силденафила следует провести обследование сердечно-сосудистой системы.
С осторожностью следует применять у пациентов с анатомической деформацией полового члена (например, ангуляция, кавернозный фиброз или болезнь Пейрони) и людей с заболеваниями, которые предрасполагают к развитию приапизма (такими как серповидно-клеточная анемия, множественная миелома или лейкемия).
Не следует применять у пациентов, для которых сексуальная активность нежелательна.
С осторожностью применять у пациентов со склонностью к кровоточивости, при язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения, при наследственном пигментном ретините.
В экспериментальных исследованиях не обнаружено доказательств канцерогенности силденафила. Бактериальные и in vivo тесты по изучению мутагенности оказались отрицательными.
Силденафил не применяют у пациентов в возрасте до 18 лет.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Силденафил не оказывает влияния на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами.
Показания
Лечение нарушений эрекции, характеризующихся неспособностью к достижению или сохранению эрекции полового члена, достаточной для удовлетворительного полового акта.
Противопоказания
Одновременный прием донаторов окиси азота или нитратов в любых формах, повышенная чувствительность к силденафилу.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении ингибиторов CYP3A4 (эритромицина, циметидина) снижается клиренс силденафила, повышается концентрация силденафила в плазме крови.
При одновременном применении индинавира, саквинавира, ритонавира повышается Cmax в плазме крови и AUC силденафила, что обусловлено ингибированием изофермента CYP3A4 под влиянием индинавира, саквинавира, ритонавира.
Можно ожидать, что более сильные ингибиторы изофермента CYP3A4, такие как кетоконазол или итраконазол, будут повышать концентрацию сильденафила в плазме крови
При одновременном применении с нитратами усиливается гипотензивное действие нитратов.
Описан случай развития симптомов рабдомиолиза после однократного приема дозы силденафила у пациента, получающего симвастатин
(2448)
Дозування
Приймають внутрішньо приблизно за 1 год до запланованої сексуальної активності. Разова доза становить 50 мг. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або зменшена до 25 мг. Максимальна разова доза становить 100 мг. Максимальна частота застосування - 1 раз/сут. Для літніх пацієнтів у віці старше 65 років і при супутніх порушеннях функції нирок або печінки доза становить 25 мг.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
силденафіл (у вигляді цитрату) 25 мгФармакологическое дію
Засіб для лікування порушень ерекції. Відновлює порушену еректильну функцію і забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження.
Силденафіл є потужним і селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЭ5), яка відповідальна за розпад цГМФ в кавернозному тілі. Силденафіл не робить прямого розслабляючого впливу на кавернозное тіло, але активно посилює розслаблюючий ефект оксиду азоту на цю тканину. При сексуальному збудженні локальне вивільненийие NO під впливом силденафілу призводить до пригноблення ФДЭ5 і підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі, внаслідок цього відбувається розслаблення гладких м'язів і посилення кровотоку в кавернозному тілі.
Силденафіл може викликати легке та минуще порушення розрізнення кольору (синього/зеленого). Ймовірним механізмом порушення кольорового зору вважається пригнічення ФДЭ6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Дослідження in vitro показали, що вплив силденафілу на ФДЭ6 у 10 разів поступається його активності відносно ФДЭ5.
Дослідження in vitro свідчать про те, що активність силденафілу відносно ФДЭ5 у 10-10000 разів перебільшує його активність відносно інших ізоформ фосфодіестерази (ФДЕ 1, 2, 3, 4 та 6). Зокрема, активність силденафілу відносно ФДЭ5 в 4000 разів перевищує його активність щодо ФДЭ3 - цАМФ-специфічної фосфодіестерази, яка бере участь у скороченні серця.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). Після одноразового прийому внутрішньо у дозе 100 мг Cmax становить 18 нг/мл і досягається при прийомі натщесерце протягом 30-120 хв При прийомі силденафілу у поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тмах збільшується на 60 хв, а Cmax знижується в середньому на 29%. Vd силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметильный метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявляли у спермі через 90 хв після прийому силденафила.
Силденафіл метаболізується, головним чином під дією мікросомальних ізоферментів печінки CYP3A4 (основний шлях) та СУР2С9.
Основний циркулюючий метаболіт, який утворюється в результаті N-десметилирования силденафілу, піддається подальшому метаболізму. По селективності дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність відносно ФДЭ5 in vitro становить приблизно 50% активності самого силденафілу. Концентрація метаболіту в плазмі становить приблизно 40% від такої силденафілу. N-��есметилметаболит піддається подальшому метаболізму; термінальний T1/2 дорівнює близько 4 ч.
Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а T1/2 у термінальну фазу – 3-5 год Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів в основному з калом (приблизно 80% дози) і меншою мірою - з сечею (приблизно 13% дози).
У пацієнтів похилого віку (65 років і старше) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини в плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молодих (18-45 років) пацієнтів й індустріальнтов.
При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) і середньої (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після приймання внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються. При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК?30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та Cmax (88%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи.
У пацієнтів з цирозом печінки (клас А і В за шкалою Чайлд-П'ю) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та Cmax (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групиПобічні дії
З боку ЦНС: можливі головний біль, припливи, запаморочення, безсоння.
З боку травної системи: можливі диспепсія, астенія, діарея, болі в животі, нудота.
З боку кістково-м'язової системи: артралгії, міалгії, підвищення м'язового тонусу.
З боку дихальної системи: закладеність але��а, фарингіт, риніт, синусит, інфекції дихальних шляхів, порушення дихання.
З боку органу зору: зміна зору (легке та минуще; головним чином зміна кольору об'єктів, а також посилене сприйняття світла і порушення чіткості зору), кон'юнктивіт.
Інші: можливі грипоподібний синдром, розвиток інфекційних захворювань, симптоми вазодилатації, біль у спині, висипання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції передміхурової залози; в поодиноких випадках - пріапізмОсобливості продажу
рецептурныеОсобливі умови
Перед початком прийому силденафілу слід провести обстеження серцево-судинної системи.
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з анатомічною деформацією статевого члена (наприклад, ангуляція, кавернозний фіброз або хвороба Пейроні) та людей з захворюваннями, які призводять до розвитку пріапізму (такі як серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкемія).
Не слід застосовувати у пацієнтів, для яких сексуальна активність небажана.
>
З обережністю застосовувати у пацієнтів зі схильністю до кровоточивості, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення, при спадковому пігментному ретиніті.
В експериментальних дослідженнях не виявлено доказів канцерогенності силденафілу. Бактеріальні та in vivo тести з вивчення мутагенності виявилися негативними.
Силденафіл не застосовують у пацієнтів віком до 18 років.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню меха��мамі
Силденафіл не чинить впливу на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами.Свідчення
Лікування порушень ерекції, які характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції статевого члена, достатньої для задовільного статевого акту.Протипоказання
Одночасне застосування донаторів оксиду азоту або нітратів у будь-яких формах, підвищена чутливість до силденафілу.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (еритроміцину, циметиди��а) знижується кліренс силденафілу, підвищується концентрація силденафілу в плазмі крові.
При одночасному застосуванні індинавіру, саквінавіру, ритонавіру підвищується Cmax у плазмі крові та AUC силденафілу, що зумовлено інгібуванням ізоферменту CYP3A4 під впливом індинавіру, саквінавіру, ритонавіру.
Можна очікувати, що більш сильні інгібітори ізоферменту CYP3A4, такі як кетоконазол або ітраконазол, будуть підвищувати концентрацію силденафілу в плазмі крові
При одночасному застосуванні з нітратами посилюється гіпотензивну дію нітратів.
Описаний випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, який отримує симвастатин
