Дозировка
Интратекальное введение винкристина запрещено. Винкристин вводится строго в/в с интервалом в 1 неделю. Длительность инъекции должна составлять примерно 1 мин. Перед введением содержимое флакона разводится в прилагаемом растворителе с добавлением необходимого количества 0.9% раствора натрия хлорида до получения концентрации 0.1 мг/мл. При введении необходимо соблюдать осторожность для избежания экстравазации. Доза подбирается индивидуально. В среднем доза составляет для взрослых: 1.4 мг/м2 поверхности тела, разовая доза не должна превышать 2 мг; для детей - 1.5-2 мг/м2 поверхности тела. Для детей c массой до 10 кг начальная доза должна составлять 0.05 мг/кг в неделю. У пациентов с нарушениями функции печени и концентрацией билирубина в плазме крови выше 51.3 мкмоль/л рекомендуется снижение дозы на 50%.
Передозировка
При случайной передозировке следует ожидать усиления побочных эффектов Винкристина. Специфический антидот не известен.
Лекарственная форма
Раствор для инъекций
Состав
винкристина сульфат 1 мг/мл
Вспомогательные вещества: маннитол, метилгидроксибензоат, пропилгидроксибензоат, натрия гидроксид, серная кислота, вода д/и.
Фармакологическое действие
Противоопухолевое средство растительного происхождения.
Винкристин - алкалоид барвинка розового, относится к цитостатическим химиотерапевтическим средствам. Винкристин связывается с белком-тубулином и приводит к нарушению микротубулярного аппарата клеток и к разрыву митотического веретена. Подавляет митоз в метафазе. Он также препятствует метаболизму глютамата и возможному синтезу нуклеиновой кислоты, оказывает иммунодепрессивное действие.
Фармакокинетика
После в/в введения винкристин быстро выводится из крови. Около 90% препарата связывается с белками плазмы. Винкристин метаболизируется в печени и выводится, в основном, с желчью; 70-80% препарата обнаруживается в фекалиях в неизмененном состоянии и в виде метаболитов, 10-20% препарата определяется в моче. Начальный, средний и конечный T1/2 составляет 5 мин, 2.3 ч и 85 ч соответственно. Терминальный T1/2 может колебаться в пределах от 19 до 155 ч. Винкристин плохо проникает через ГЭБ.
Побочные действия
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: судороги с повышением АД, парестезии, невралгии, нейропатия, боли в челюстях, понижение мышечной силы, потеря рефлексов сухожилий, атаксия, головная боль, депрессия, галлюцинации, нарушения сна, диплопия, птоз, преходящая слепота и атрофия зрительного нерва. Нейротоксичность является ограничивающим дозу фактором.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, стоматиты, запоры, паралитическая кишечная непроходимость (особенно часто у детей), боли в брюшной полости, некроз тонкого кишечника и/или перфорация, диареяю.
Со стороны мочевыделительной системы: полиурия, дизурия, задержка мочи вследствие атонии мочевого пузыря, отеки.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: повышение или понижение АД. У больных с ранее облученным средостением при применении полихимиотерапии с включением винкристина возможно возникновение стенокардии и инфаркта миокарда.
Со стороны дыхательной системы: острая одышка и тяжелый бронхоспазм наблюдались при применении винкристина с митомицином С.
Со стороны эндокринной системы: редко наблюдается синдром, обусловленный нарушением секреции антидиуретического гормона, который характеризуется большим выделением натрия с мочой и вызывает гипонатриемию. При этом отсутствуют признаки поражения почек и надпочечников, артериальная гипотензия, дегидратация, азотемия и отеки.
Со стороны системы кроветворения: не оказывает существенного влияния на кроветворение.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Интратекальное введение винкристина может привести к смерти.
Во время лечения следует осуществлять регулярный гематологический контроль. В случае развития лейкопении при введении повторных доз следует соблюдать особую предосторожность.
При повышении уровня мочевой кислоты рекомендуется ощелачивание мочи и назначение ингибиторов урикосинтеза.
При повышении уровня печеночных проб дозу винкристина следует снизить.
Периодически следует определять концентрацию ионов натрия в сыворотке крови. Для коррекции гипонатриемии рекомендуется введение соответствующих растворов.
Особому контролю подлежат больные имевшие в анамнезе невропатию.
С осторожностью следует назначать Винкристин пожилым пациентам, т.к. нейротоксичность у них может быть более выраженной.
Любые жалобы на боль в глазах или снижение зрения требуют тщательного офтальмологического обследования.
Избегать попадания раствора винкристина в глаза. Если это произошло, следует срочно обильно и тщательно промыть глаза большим количеством жидкости.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Нейротоксичность Винкристина может отрицательно повлиять на способность управления транспортным средством.
Показания
— острые лейкозы;
— ходжкинские и неходжкинские лимфомы;
— опухоль Вильмса;
— рабдомиосаркома;
— нейробластома;
— миелома;
— саркома Капоши;
— саркомы костей и мягких тканей;
— мелкоклеточный рак легкого;
— хориокарцинома матки;
— опухоли мозга.
Винкристин также применяется при идиопатической тромбоцитопенической пурпуре (при устойчивости к кортикостероидным препаратам и неэффективности спленэктомии).
Противопоказания
— нейродистрофические заболевания (например, демиелинизированная форма синдрома Шарко-Мари-Тута);
— беременность;
— период лактации;
— повышенная чувствительность к винкоалкалоидам.
Лекарственное взаимодействие
Винкристин может снизить противосудорожный эффект фенитоина.
При одновременном применении с нейротоксическими препаратами (изониазид, итраконазол, нифедипин) наблюдается усиление побочных явлений со стороны нервной системы.
При одновременном применении винкристин ослабляет действие противоподагрических препаратов. При одновременном применении с лекарственными средствами, повышающими уровень мочевой кислоты в сыворотке крови, увеличивается риск нефропатии.
При назначении в комбинации с митомицином С винкристин может вызвать тяжелый бронхоспазм.
При необходимости применения препарата в комплексе с L-аспарагиназой винкристин нужно вводить за 12-24 ч до применения L-аспарагиназы. Назначение аспарагиназы до введения винкристина может нарушить его выведение из печени.
Одновременное применение винкристина с другими миелодепрессивными препаратами и преднизолоном может усилить угнетение костномозгового кроветворения
(5258)
Дозування
Интратекальное введення вінкристину заборонено. Вінкристин вводиться строго в/в з інтервалом в 1 тиждень. Тривалість ін'єкції повинна становити приблизно 1 хв. Перед введенням вміст флакона розводиться в доданому розчиннику з додаванням необхідної кількості 0.9% розчину натрію хлориду до одержання концентрації 0.1 мг/мл При введенні необхідно дотримуватися обережності, щоб уникнути екстравазації. Доза підбирається індивідуально. В середньому доза становить для дорослих: 1.4 мг/м2 поверхні тіла, разова доза н�� повинна перевищувати 2 мг; для дітей - 1.5-2 мг/м2 поверхні тіла. Для дітей з масою до 10 кг початкова доза повинна становити 0.05 мг/кг в тиждень. У пацієнтів з порушеннями функції печінки і концентрацією білірубіну у плазмі крові вище 51.3 мкмоль/л рекомендується зниження дози на 50%.Передозування
При випадковому передозуванні слід очікувати посилення побічних ефектів Вінкристину. Специфічний антидот не відомий.
Лікарська форма
Розчин для ін'єкційСклад
вінкристину сульфат 1 мг/мл
Допоміжні речовини: манітол, м��тилгидроксибензоат, пропилгидроксибензоат, натрію гідроксид, сірчана кислота, вода д/в.Фармакологічна дія
Протипухлинний засіб рослинного походження.
Вінкристин - алкалоїд барвінка рожевого, належить до цитостатичних хіміотерапевтичних засобів. Вінкристин зв'язується з білком-тубулином і призводить до порушення микротубулярного апарату клітин і до розриву мітотичного веретена. Пригнічує мітоз у метафазі. Він також перешкоджає метаболізму глютамата і можливого синтезу нуклеїнової кислоти, опиниывает імунодепресивну дію.Фармакокінетика
Після в/в введення вінкристин швидко виводиться з крові. Близько 90% препарату зв'язується з білками плазми. Вінкристин метаболізується в печінці та виводиться, в основному, з жовчю; 70-80% препарату виявляється у фекаліях у незміненому стані та у вигляді метаболітів, 10-20% препарату визначається в сечі. Початковий, середній і кінцевий T1/2 становить 5 хв, 2.3 ч 85 ч відповідно. Термінальний T1/2 може коливатися в межах від 19 до 155 ч. Вінкристин погано проникає через ГЕБ.Побічні дії</h3>З боку ЦНС і периферичної нервової системи: судоми з підвищенням артеріального тиску, парестезії, невралгія, нейропатія, біль у щелепах, зниження м'язової сили, втрата рефлексів сухожиль, атаксія, головний біль, депресія, галюцинації, порушення сну, диплопія, птоз, минуща сліпота і атрофія зорового нерва. Нейротоксичність є обмежуючим дозу фактором.
З боку травної системи: нудота, блювання, стоматити, запори, паралітична кишкова непрохідність (особливо часто у дітей), болі у черевній порожнині, некроз тонк��го кишечника та/або перфорація, диареяю.
З боку сечовидільної системи: поліурія, дизурія, затримка сечі внаслідок атонії сечового міхура, набряки.
З боку серцево-судинної системи: підвищення або зниження артеріального тиску. У хворих з раніше опроміненим середостінням при застосуванні поліхіміотерапії з включенням вінкристину можливе виникнення стенокардії і інфаркту міокарда.
З боку дихальної системи: гостра задишка і важкий бронхоспазм спостерігалися при застосуванні вінкристину з мітоміцином С.
Зі сторіни ендокринної системи: рідко спостерігається синдром, обумовлений порушенням секреції антидіуретичного гормону, який характеризується великим виділенням натрію з сечею і викликає гіпонатріємію. При цьому відсутні ознаки ураження нирок і надниркових залоз, артеріальна гіпотензія, дегідратація, азотемія і набряки.
З боку системи кровотворення: не чинить істотного впливу на кровотворення.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Интратекальное введення вінкристину може призвести до смерті.
У час лікування слід здійснювати регулярний гематологічний контроль. У разі розвитку лейкопенії при введенні повторних доз слід дотримуватися особливу обережність.
При підвищенні рівня сечової кислоти рекомендується олужнення сечі і призначення інгібіторів урикосинтеза.
При підвищенні рівня печінкових тестів дозу вінкристину слід знизити.
Періодично слід визначати концентрацію іонів натрію в сироватці крові. Для корекції гіпонатріємії рекомендується введення відповідних розчинів.
Особливому контролю підлягають хворі мали в анамнезі нейропатію.
З обережністю слід призначати Вінкристин літнім пацієнтам, т. к. нейротоксичність у них може бути більш вираженою.
Будь-які скарги на біль в очах або зниження зору вимагають ретельного офтальмологічного обстеження.
Уникати потрапляння розчину вінкристину в очі. Якщо це сталося, слід терміново рясно і ретельно промити очі великою кількістю рідини.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню хутранизмами
Нейротоксичність Вінкристину може негативно вплинути на здатність керування транспортним засобом.Свідчення
— гострі лейкози;
— ходжкинские та неходжкінські лімфоми;
— пухлина Вільмса;
— рабдоміосаркома;
— нейробластома;
— мієлома;
— саркома Капоші;
— саркоми кісток і м'яких тканин;
— дрібноклітинний рак легені;
— хориокарцинома матки;
— пухлини мозку.
Вінкристин також застосовується при ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі (при стійкості до кортикостероидным препаратів і неефективності спленектомії).Протипоказання
— нейродистрофічні захворювання (наприклад, демиелинизированная форма синдрому Шарко-Марі-Тута);
— вагітність;
— період лактації;
— підвищена чутливість до винкоалкалоидам.Лікарська взаємодія
Вінкристин може знизити протисудомний ефект фенітоїну.
При одночасному застосуванні з нейротоксическими препаратами (ізоніазид, ітраконазол, ніфедипін) спостерігається посилений��е побічних явищ з боку нервової системи.
При одночасному застосуванні вінкристин послаблює дію протиподагричних препаратів. При одночасному застосуванні з лікарськими засобами, що підвищують рівень сечової кислоти в сироватці крові, збільшується ризик нефропатії.
При призначенні в комбінації з мітоміцином С вінкристин може викликати важкий бронхоспазм.
При необхідності застосування препарату в комплексі з L-аспарагіназою вінкристин потрібно вводити за 12-24 год до застосування L-аспарагінази. Призначений��е аспарагінази до введення вінкристину може порушити його виведення з печінки.
Одночасне застосування вінкристину з іншими миелодепрессивными препаратами і преднізолоном може посилити пригнічення кістковомозкового кровотворення
