Дозировка
Препарат принимают внутрь. Для большинства пациентов рекомендуемая доза составляет 50 мг примерно за 1 ч до сексуальной активности. С учетом эффективности и переносимости доза может быть увеличена до 100 мг или снижена до 25 мг. Максимальная рекомендуемая доза составляет 100 мг. Максимальная рекомендуемая кратность применения – 1 раз/ У пациентов пожилого возраста коррекции дозы не требуется. При почечной недостаточности легкой и средней степени тяжести (КК 30-80 мл/мин) коррекции дозы не требуется, при почечной недостаточности тяжелой степени (КК<30 мл/мин) дозу снижают до 25 мг. При нарушениях функции печени дозу препарата можно снизить до 25 мг. При совместном применении с ритонавиром максимальная разовая доза препарата Виагра® должна составлять 25 мг, кратность применения - 1 раз в 48 ч. При совместном применении с ингибиторами изофермента CYP3A4 (эритромицин, саквинавир, кетоконазол, итраконазол) начальная доза препарата Виагра® должна составлять 25 мг. Чтобы свести к минимуму риск развития постуральной гипотензии у пациентов, принимающих альфа-адреноблокаторы, начинать принимать силденафил следует только после того, как будет достигнута стабилизация гемодинамики у этих пациентов. Следует рассмотреть целесообразность снижения начальной дозы препарата Виагра®.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой голубого цвета, ромбовидные, слегка двояковыпуклые, со срезанными и закругленными краями, с надписью "Pfizer" на одной стороне и "VGR 25" - на другой.
Состав
силденафил (в форме цитрата) 25 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, кальция гидрофосфат, кроскармеллоза натрия, магния стеарат.
Состав пленочной оболочки: Opadry голубой OY-LS-20921 (гипромеллоза, лактоза, триацетин, титана диоксид (E171), алюминиевый лак на основе индигокармина (E132)) и Opadry прозрачный YS-2-19114-A (гипромеллоза, триацетин).
Фармакологическое действие
Силденафил является мощным селективным ингибитором цГМФ-специфической фосфодиэстеразы типа 5 (ФДЭ5).
Реализация физиологического механизма эрекции связана с высвобождением оксида азота (NO) в кавернозном теле во время сексуальной стимуляции. Это, в свою очередь, приводит к увеличению уровня цГМФ, последующему расслаблению гладкомышечной ткани кавернозного тела и увеличению притока крови.
Силденафил не оказывает прямого расслабляющего действия на изолированное кавернозное тело у человека, но усиливает эффект NO посредством ингибирования ФДЭ5, которая ответственна за распад цГМФ.
Силденафил селективен в отношении ФДЭ5 in vitro, его активность в отношении ФДЭ5 превосходит активность в отношении других известных изоферментов фосфодиэстеразы: ФДЭ6 - в 10 раз; ФДЭ1 - более чем в 80 раз; ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7-ФДЭ11 - более чем в 700 раз. Силденафил в 4000 раз более селективен в отношении ФДЭ5 по сравнению с ФДЭ3, что имеет важнейшее значение, поскольку ФДЭ3 является одним из ключевых ферментов регуляции сократимости миокарда.
Обязательным условием эффективности силденафила является сексуальная стимуляция.
Клинические данные
Кардиологические исследования
Применение силденафила в дозах до 100 мг не приводило к клинически значимым изменениям ЭКГ у здоровых добровольцев. Максимальное снижение систолического АД в положении лежа после приема силденафила в дозе 100 мг составило 8.3 мм рт. ст., а диастолического АД – 5.3 мм рт. ст. Более выраженное, но также преходящее действие на АД отмечалось у пациентов, принимавших нитраты.
В исследовании гемодинамического эффекта силденафила в однократной дозе 100 мг у 14 пациентов с тяжелой ИБС (более чем у 70% пациентов был стеноз, по крайней мере, одной коронарной артерии), систолическое и диастолическое АД в состоянии покоя уменьшалось на 7% и 6% соответственно, а легочное систолическое давление снижалось на 9%. Силденафил не влиял на сердечный выброс и не нарушал кровоток в стенозированных коронарных артериях, а также приводил к увеличению (примерно на 13%) аденозин-индуцированного коронарного кровотока как в стенозированных, так и в интактных коронарных артериях.
В двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании 144 пациента с эректильной дисфункцией и стабильной стенокардией, принимающих антиангинальные препараты (кроме нитратов), выполняли физические упражнения до того момента, когда выраженность симптомов стенокардии уменьшилась. Продолжительность выполнения упражнения была достоверно больше (19.9 сек; 0.9-38.9 сек) у пациентов, принимавших силденафил в однократной дозе 100 мг по сравнению с пациентами, получавшими плацебо.
В рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании изучали эффект переменой дозы силденафила (до 100 мг) у мужчин (n = 568) с эректильной дисфункцией и артериальной гипертензией, принимающих более двух антигипертензивных препаратов. Силденафил улучшил эрекцию у 71% мужчин по сравнению с 18% в группе плацебо. Частота неблагоприятных эффектов была сравнима с таковой в других группах пациентов, так же как у лиц, принимающих более трех антигипертензивных препаратов.
Исследования зрительных нарушений
У некоторых пациентов через 1 ч после приема силденафила в дозе 100 мг с помощью теста Фарнсворта-Мунселя 100 выявлено легкое и преходящее нарушение способности различать оттенки цвета (синего/зеленого). Через 2 ч после приема препарата эти изменения отсутствовали. Считается, что нарушение цветового зрения вызывается ингибированием ФДЭ6, которая участвует в процессе передачи света в сетчатке глаза. Силденафил не оказывал влияния на остроту зрения, восприятие контрастности, электроретинограмму, внутриглазное давление или диаметр зрачка.
В плацебо-контролируемом перекрестном исследовании пациентов с доказанной ранневозрастной макулярной дегенерацией (n = 9) силденафил в однократной дозе 100 мг переносился хорошо. Не было выявлено никаких клинически значимых изменений зрения, оцениваемых по специальным визуальным тестам (острота зрения, решетка Амслер, цветовое восприятие, моделирование прохождения цвета, периметр Хэмфри и фотостресс).
Эффективность
Эффективность и безопасность силденафила оценивали в 21 рандомизированном двойном слепом плацебо-контролируемом исследовании продолжительностью до 6 месяцев у 3000 пациентов в возрасте от 19 до 87 с эректильной дисфункцией различной этиологии (органической, психогенной или смешанной). Эффективность препарата оценивали глобально с использованием дневника эрекций, международного индекса эректильной функции (валидированный опросник о состоянии сексуальной функции) и опроса партнера. Эффективность силденафила, определенная как способность достигать и поддерживать эрекцию, достаточную для удовлетворительного полового акта, была продемонстрирована во всех проведенных исследованиях и была подтверждена в долгосрочных исследованиях продолжительностью 1 год. В исследованиях с применением фиксированной дозы соотношение пациентов, сообщивших, что терапия улучшила их эрекцию, составляло: 62% (доза силденафила 25 мг), 74% (доза силденафила 50 мг) и 82% (доза силденафила 100 мг), по сравнению с 25% в группе плацебо. Анализ международного индекса эректильной функции показал, что дополнительно к улучшению эрекции лечение силденафилом также повышало качество оргазма, позволяло достичь удовлетворения от полового акта и общего удовлетворения.
Согласно обобщенным данным, среди пациентов, сообщивших об улучшении эрекции при лечении силденафилом были 59% больных диабетом, 43% пациентов, перенесших радикальную простатэктомию и 83% пациентов с повреждениями спинного мозга (по сравнению с 16%, 15% и 12% в группе плацебо соответственно).
Фармакокинетика
Фармакокинетика силденафила в рекомендуемом диапазоне доз носит линейный характер.
Всасывание
После приема внутрь силденафил быстро всасывается. Абсолютная биодоступность в среднем составляет 40% (25-63%). In vitro силденафил в концентрации примерно 1.7 нг/мл (3.5 нМ) подавляет ФДЭ5 человека на 50%. После однократного приема 100 мг препарата внутрь Cmax составляет 18 нг/мл (38нМ) и достигается при приеме натощак в среднем в течение 60 мин (30-120 мин).
При приеме в сочетании с жирной пищей скорость всасывания снижается; Тmax увеличивается на 60 мин, а Cmax снижается в среднем на 29%. Однако степень абсорбции достоверно не изменяется (AUC снижается на 11%).
Распределение
Vd силденафила в равновесном состоянии составляет в среднем 105 л.
Силденафил и его основной циркулирующий N-десметильный метаболит примерно на 96% связываются с белками плазмы. Связывание с белками не зависит от общей концентрации силденафила. Менее 0.0002% дозы (в среднем 188 нг) обнаружено в сперме через 90 мин после приема препарата.
Метаболизм
Силденафил метаболизируется, главным образом, в печени под действием изоферментов CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9 (второстепенный путь).
Основной циркулирующий активный метаболит, который образуется в результате N-деметилирования силденафила, подвергается дальнейшему метаболизму.
По селективности действия на ФДЭ метаболит сопоставим с силденафилом, а его активность в отношении ФДЭ5 in vitro составляет примерно 50% активности силденафила.
Концентрация метаболита в плазме крови составляет примерно 40% от таковой силденафила.
N-деметильный метаболит подвергается дальнейшему метаболизму; его T1/2 составляет около 4 ч.
Выведение
Общий клиренс силденафила из организма равен 41 л/ч, а конечный T1/2 - 3-5 ч. После приема внутрь силденафил выводится в виде метаболитов, в основном, с калом (примерно 80% дозы) и в меньшей степени - с мочой (примерно 13% дозы).
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У здоровых людей пожилого возраста (старше 65 лет) клиренс силденафила снижен, а концентрация свободного активного вещества в плазме примерно на 40% превышает его концентрацию у молодых (18-45 лет) пациентов.
При почечной недостаточности легкой (КК 50-80 мл/мин) и средней (КК 30-49 мл/мин) степени тяжести фармакокинетические параметры силденафила после приема внутрь однократно (50 мг) не изменяются.
При почечной недостаточности тяжелой степени (КК ? 30 мл/мин) клиренс силденафила снижается, что приводит к примерно двукратному увеличению AUC (100%) и Cmax (88%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции почек у пациентов той же возрастной группы.
У пациентов с циррозом печени (класс А и В по шкале Чайлд-Пью) клиренс силденафила снижается, что приводит к повышению AUC (84%) и Cmax (47%) по сравнению с таковыми показателями при нормальной функции печени у пациентов той же возрастной группы.
Фармакокинетика силденафила у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени (класс
Побочные действия
Побочные эффекты обычно преходящие и легкие или умеренно выраженные.
Частота нежелательных явлений повышается с увеличением дозы.
Органы и системы органов Побочные эффекты Силденафил (%) Плацебо (%)
Наиболее часто (>1/10)
Нервная система головная боль 10.8 2.8
Сердечно-сосудистая система вазодилатация (приливы крови к лицу) 10.9 1.4
Часто (>1/100 и < 1/10)
Нервная система головокружение 2.9 1.0
Орган зрения изменения зрения (затуманенное зрение, изменение чувствительности к свету) 2.5 0.4
хроматопсия (легкая и преходящая, главным образом изменение восприятия оттенков цвета) 1.1 0.03
Сердечно-сосудистая система увеличение ЧСС 1.0 0.2
Дыхательная система ринит (заложенность носа) 2.1 0.3
Пищеварительная система диспепсия 3.0 0.4
При применении препарата в дозах, превышавших рекомендуемые, побочные эффекты были сходными с отмеченными выше, но обычно встречались чаще.
Аллергические реакции: реакции повышенной чувствительности (в т.ч. кожная сыпь).
Со стороны ЦНС: судороги.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, снижение АД, обмороки, носовое кровотечение.
Со стороны пищеварительной системы: рвота.
Со стороны органа зрения: боль в глазах, покраснение глаз/инъекции склер.
Со стороны половой системы: длительная эрекция и/или приапизм.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Для диагностики нарушений эрекции, определения их возможных причин и выбора адекватного лечения необходимо собрать полный медицинский анамнез и провести тщательное физикальное обследование.
Сексуальная активность представляет определенный риск при заболеваниях сердца; в связи с этим перед началом любой терапии по поводу нарушений эрекции врач может посчитать нужным обследование сердечно-сосудистой системы. Сексуальная активность является нежелательной у пациентов с сердечной недостаточностью, нестабильной стенокардией, перенесенным в последние 6 месяцев инфарктом миокарда или инсультами, угрожающими жизни аритмиями, артериальной гипертензией (АД>170/100 мм рт.ст.) или гипотензией (АД<90/50 мм рт.ст.). В клинических исследованиях показано отсутствие различий в частоте развития инфаркта миокарда (1.1 на 100 человек в год) или частоте смертности от сердечно-сосудистых заболеваний (0.3 на 100 человек в год) у пациентов, получавших препарат Виагра®, по сравнению с пациентами, получавшими плацебо.
Препараты, предназначенные для лечения нарушений эрекции, не следует назначать мужчинам, для которых сексуальная активность нежелательна.
Виагра® оказывает системное вазодилатирующее действие, которое приводит к преходящему снижению АД. Этот эффект не является клинически значимым и не приводит к каким-либо последствиям у большинства пациентов. Однако до назначения препарата Виагра® врач должен тщательно взвесить риск нежелательных проявлений вазодилатирующего действия у пациентов с определенными сопутствующими заболеваниями, особенно на фоне сексуальной активности. Повышенная восприимчивость к вазодилататорам наблюдается у пациентов с обструкцией выходного тракта левого желудочка (например, аортальный стеноз, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия), а также с редко встречающимся синдромом множественной системной атрофии, проявляющимся тяжелым нарушением регуляции АД со стороны вегетативной нервной системы.
Были отмечены редкие случаи развития передней ишемической оптической невропатии неартериального генеза как причины ухудшения или потери зрения, на фоне применения всех ингибиторов ФДЭ5, включая силденафил. Большинство этих пациентов имели факторы риска, такие как экскавация (углубление) головки зрительного нерва, возраст свыше 50 лет, сахарный диабет, артериальная гипертензия, ИБС, гиперлипидемия, курение. Причинно-следственной связи между приемом ингибиторов ФДЭ5 и передней ишемической оптической невропатией неартериального генеза не выявлено. Врач должен информировать пациента о повышении риска развития передней ишемической оптической невропатии неартериального генеза, если ранее это состояние у него уже отмечалось.
Поскольку совместное применение силденафила и альфа-адреноблокаторов может привести к симптоматической гипотензии у отдельных чувствительных пациентов, силденафил следует с осторожностью назначать пациентам, принимающим альфа-адреноблокаторы. Чтобы свести к минимуму риск развития постуральной гипотензии у пациентов, прини
Показания
— лечение нарушений эрекции, характеризующихся неспособностью к достижению или сохранению эрекции полового члена, достаточной для удовлетворительного полового акта.
Силденафил эффективен только при наличии сексуальной стимуляции.
Противопоказания
повышенная чувствительность к силденафилу или к любому компоненту препарата;
— применение у пациентов, получающих постоянно или с перерывами донаторы оксида азота, органические нитраты или нитраты в любых формах, поскольку силденафил усиливает гипотензивное действие нитратов.
Не рекомендуется применять препарат совместно с другими средствами для лечения нарушений эрекции (безопасность и эффективность комбинированной терапии не изучена).
Препарат не предназначен для применения у детей и подростков в возрасте 18 лет, у женщин.
С осторожностью следует применять препарат при анатомической деформации полового члена (в т.ч. при ангуляции, кавернозном фиброзе или болезни Пейрони); при заболеваниях, предрасполагающих к развитию приапизма (таких как серповидно-клеточная анемия, множественная миелома, лейкоз, тромбоцитопения); при заболеваниях, сопровождающихся кровотечением; при обострении язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки; наследственном пигментном ретините;
Лекарственное взаимодействие
Влияние других лекарственных средств на метаболизм силденафила
Метаболизм силденафила происходит, в основном, в печени под действием изоферментов CYP3A4 (основной путь) и CYP2C9, поэтому ингибиторы этих изоферментов могут снижать клиренс силденафила, а индукторы, соответственно, увеличивать клиренс силденафила.
При одновременном применении ингибиторов CYP3A4 (таких как кетоконазол, эритромицин, циметидин) отмечено снижение клиренса силденафила.
Циметидин (800 мг), являющийся неспецифическим ингибитором CYP3A4, при одновременном приеме с силденафилом (50 мг) вызывает повышение концентрации силденафила в плазме на 56%.
Однократный прием силденафила в дозе 100 мг одновременно с эритромицином, специфическим ингибитором CYP3A4 (при приеме эритромицина 2 по 500 мг в течение 5 дней), на фоне достижения постоянного уровня эритромицина в крови приводит к увеличению AUC силденафила на 182%.
(2440)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо. Для більшості пацієнтів рекомендована доза становить 50 мг приблизно за 1 год. до сексуальної активності. З урахуванням ефективності та переносимості доза може бути збільшена до 100 мг або зменшена до 25 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг. Максимальна рекомендована кратність застосування – 1 раз/ У пацієнтів літнього віку корекції дози не потрібно. При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-80 мл/хв) коригування дози не потрібне, при ниркову недостатністьі важкого ступеня (КК<30 мл/хв) дозу знижують до 25 мг. При порушеннях функції печінки дозу препарату можна знизити до 25 мг. При сумісному застосуванні з ритонавіром максимальна разова доза препарату Віагра® повинна становити 25 мг, кратність застосування - 1 раз на 48 год При спільному застосуванні з інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (еритроміцин, саквінавір, кетоконазол, ітраконазол), початкова доза препарату Віагра® повинна становити 25 мг. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, які приймають альфа-адреноблокатори починати приймати силденафіл слід тільки після того, як буде досягнута стабілізація гемодинаміки у цих пацієнтів. Слід розглянути доцільність зниження початкової дози препарату Віагра®.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою блакитного кольору, ромбоподібні, злегка двоопуклі, зі зрізаними і закругленими краями, з написом "Pfizer" на одному боці і "VGR 25" - на іншому.Склад
силденафіл (у вигляді цитрату) 25 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кальци�� гідрофосфат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.
Склад плівкової оболонки: Opadry блакитний OY-LS-20921 (гіпромелоза, лактоза, триацетин, титану діоксид (E171), алюмінієвий лак на основі індигокарміну (E132)) і Opadry YS прозорий-2-19114-A (гіпромелоза, триацетин).Фармакологічна дія
Силденафіл є потужним селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДЭ5).
Реалізація фізіологічного механізму ерекції пов'язана з вивільненням оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі під час сексуальної стимуляції. Це, в свою чергу, призводить до збільшення рівня цГМФ, подальшого розслабленню гладком'язових тканини кавернозного тіла і збільшення припливу крові.
Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозное тіло людини, але посилює ефект NO допомогою інгібування ФДЭ5, яка відповідальна за розпад цГМФ.
Силденафіл селектівен відносно ФДЭ5 in vitro, його активність відносно ФДЭ5 перевершує активність відносно інших відомих ізоферментів фосфодіестерази: ФДЭ6 - в 10 разів; ФДЭ1 - більш ніж у 80 разів; ФДЭ2, ФДЭ4, ФДЭ7-ФДЭ11 - більш ніж у 700 разів. Силденафіл у 4000 разів більш селектівен відносно ФДЭ5 в порівнянні з ФДЭ3, що має найважливіше значення, оскільки ФДЭ3 є одним із ключових ферментів регуляції скоротливості міокарда.
Обов'язковою умовою ефективності силденафілу є сексуальна стимуляція.
Клінічні дані
Кардіологічні дослідження
Застосування силденафілу у дозах до 100 мг не призводило до клінічно значимих змін ЕКГ у здорових добровольців. Максимальне зниження систоли��еского АТ в положенні лежачи після прийому силденафілу в дозі 100 мг становило 8.3 мм рт. ст., а діастолічного АТ – 5.3 мм рт. ст. Більш виражене, але також минуще дію на ПЕКЛО відзначалося у пацієнтів, що приймали нітрати.
У дослідженні гемодинамічного ефекту силденафілу в одноразовій дозі 100 мг у 14 пацієнтів з тяжкою ІХС (більш ніж у 70% пацієнтів був стеноз, принаймні, однієї коронарної артерії), систолічний і діастолічний артеріальний тиск у стані спокою зменшилася на 7% і 6% відповідно, а легеневий систолічний тиск знижувало��ь на 9%. Силденафіл не впливав на серцевий викид і не порушував кровотік в стенозированных коронарних артеріях, а також приводив до збільшення (приблизно на 13%) аденозин-індукованого коронарного кровотоку як в стенозированных, так і в інтактних коронарних артеріях.
У подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні 144 пацієнта з еректильною дисфункцією і стабільною стенокардією, які приймають антиангінальні препарати (окрім нітратів), виконували фізичні вправи до того моменту, коли вираженість симптомів стенокардії розумі��ьшилась. Тривалість виконання вправи була достовірно більше (19.9 сек; 0.9-38.9 сек) у пацієнтів, що приймали силденафіл в одноразовій дозі 100 мг порівняно з пацієнтами, які отримували плацебо.
У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні вивчали ефект зміною дози силденафілу (100 мг) у чоловіків (n = 568) з еректильною дисфункцією і артеріальною гіпертензією, які приймають більше двох антигіпертензивних препаратів. Силденафіл поліпшив ерекцію у 71% чоловіків у порівнянні з 18% у групі плацебо. Частота небл��гоприятных ефектів була порівнянна з такою у інших групах пацієнтів, так само як у осіб, які приймають більше трьох антигіпертензивних препаратів.
Дослідження зорових порушень
У деяких пацієнтів через 1 год після прийому силденафілу в дозі 100 мг з допомогою тесту Фарнсворта-Мунселя 100 виявлено легке та минуще порушення здатності розрізняти відтінки кольору (синього/зеленого). Через 2 год після прийому препарату ці зміни були відсутні. Вважається, що порушення колірного зору викликається інгібуванням ФДЭ6, яка учасучасть у процесі передачі світла в сітківці ока. Силденафіл не впливав на гостроту зору, сприйняття контрастності, електроретинограму, внутрішньоочний тиск або діаметр зіниці.
У плацебо-контрольованому перехресному дослідженні пацієнтів з доведеною ранневозрастной макулярної дегенерацією (n = 9) силденафіл в одноразовій дозі 100 мг переносився добре. Не було виявлено жодних клінічно значущих змін зору, оцінюваних за спеціальним візуальним тестах (гострота зору, сітка Планіметрії, колірне сприйняття, мод��лирование проходження кольору, периметр Хемфрі і фотостресс).
Ефективність
Ефективність і безпека силденафілу оцінювали в 21 рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні тривалістю до 6 місяців у 3000 пацієнтів у віці від 19 до 87 з еректильною дисфункцією різної етіології (органічної, психогенної або змішаної). Ефективність препарату оцінювали глобально з використанням щоденника ерекцій, міжнародного індексу еректильної функції (валидированный опитувальник про стан сексуальної функції) та опитування партнера. Ефективність силденафілу, визначена як здатність досягати і підтримувати ерекцію, достатню для задовільного статевого акту, була продемонстрована у всіх проведених дослідженнях і була підтверджена в довгострокових дослідженнях тривалістю 1 рік. У дослідженнях із застосуванням фіксованої дози співвідношення пацієнтів, які повідомили, що терапія поліпшила їх ерекцію, становило: 62% (доза силденафілу 25 мг), 74% (доза силденафілу 50 мг) і 82% (доза силденафілу 100 мг), у порівнянні з 25% в группе плацебо. Аналіз міжнародного індексу еректильної функції показав, що додатково до поліпшення ерекції лікування силденафілом також підвищувало якість оргазму, дозволяло досягти задоволення від статевого акту і загального задоволення.
Згідно з узагальненими даними, серед пацієнтів, які повідомили про поліпшення ерекції при лікуванні силденафілом були 59% хворих на діабет, 43% пацієнтів, що перенесли радикальну простатектомію і 83% пацієнтів з ушкодженнями спинного мозку (у порівнянні з 16%, 15% і 12% у групі плацебо відповідно).Фармакокинетика
Фармакокінетика силденафілу у рекомендованому діапазоні доз носить лінійний характер.
Всмоктування
Після прийому внутрішньо силденафіл швидко всмоктується. Абсолютна біодоступність у середньому становить 40% (25-63%). In vitro силденафіл в концентрації приблизно 1.7 нг/мл (3.5 нМ) пригнічує ФДЭ5 людини на 50%. Після одноразового прийому 100 мг препарату внутрішньо Cmax становить 18 нг/мл (38нМ) і досягається при прийомі натще в середньому протягом 60 хв (30-120 хв).
При прийомі в поєднанні з жирною їжею швидкість всмоктування знижується; Тмах збільшувала��ється на 60 хв, а Cmax знижується в середньому на 29%. Однак ступінь абсорбції достовірно не змінюється (AUC знижується на 11%).
Розподіл
Vd силденафілу у рівноважному стані становить у середньому 105 л
Силденафіл та його основний циркулюючий N-десметильный метаболіт приблизно на 96% зв'язуються з білками плазми. Зв'язування з білками не залежить від загальної концентрації силденафілу. Менш 0.0002% дози (в середньому 188 нг) виявлено в спермі через 90 хв після прийому препарату.
Метаболізм
Силденафіл метаболізується, голом чином, в печінці під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та СУР2С9 (другорядний шлях).
Основний циркулюючий активний метаболіт, який утворюється внаслідок N-деметилювання силденафілу, піддається подальшому метаболізму.
По селективності дії на ФДЕ метаболіт можна порівняти з силденафілом, а його активність відносно ФДЭ5 in vitro становить приблизно 50% активності силденафілу.
Концентрація метаболіту в плазмі крові становить приблизно 40% від такої силденафілу.
N-деметильный метаболіт подверпіддається подальшому метаболізму; його T1/2 становить близько 4 ч.
Виведення
Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а кінцевий T1/2 - 3-5 год Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (приблизно 80% дози) і меншою мірою - з сечею (приблизно 13% дози).
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У здорових людей літнього віку (старше 65 років) кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної активної речовини в плазмі приблизно на 40% перевищує його концентрацію у молоді�� (18-45 років) пацієнтів.
При нирковій недостатності легкого (КК 50-80 мл/хв) і середньої (КК 30-49 мл/хв) ступеня тяжкості фармакокінетичні параметри силденафілу після приймання внутрішньо одноразово (50 мг) не змінюються.
При нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК ? 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижується, що призводить до приблизно дворазового збільшення AUC (100%) та Cmax (88%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції нирок у пацієнтів тієї ж вікової групи.
У пацієнтів з цирозом печінки (клас А і В за шкалою Чайлд-Пью) кліренс силденафілу знижується, що призводить до підвищення AUC (84%) та Cmax (47%) у порівнянні з такими показниками при нормальній функції печінки у пацієнтів тієї ж вікової групи.
Фармакокінетика силденафілу у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки (класПобічні дії
Побічні ефекти зазвичай минущі та легкі або помірно виражені.
Частота небажаних явищ підвищується з підвищенням дози.
Органи і системи органів Побічні ефекти Силденафіл (%) у Плацебо (%)
Найбільш часто (>1/10)
> Нервова система головний біль 10.8 2.8
Серцево-судинна система вазодилатація (припливи крові до обличчя) 10.9 1.4
Часто (>1/100 і < 1/10)
Нервова система: запаморочення 2.9 1.0
Орган зору зміни зору (затуманений зір, зміна чутливості до світла) 2.5 0.4
хроматопсия (легка, минуща, головним чином зміна сприйняття відтінків кольору) 1.1 0.03
Серцево-судинна система збільшення ЧСС 1.0 0.2
Дихальна система риніт (закладеність носа) 2.1 0.3
Травна система диспе��ся 3.0 0.4
При застосуванні препарату у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані ефекти були подібними до зазначених вище, але зазвичай зустрічалися частіше.
Алергічні реакції: реакції підвищеної чутливості (у т. ч. шкірні висипання).
З боку центральної нервової системи: судоми.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску, непритомність, носова кровотеча.
З боку травної системи: блювання.
З боку органа зору: біль в очах, почервоніння очей/ін'єкція склер.
З боку статевої системитеми: тривала ерекція і/або пріапізм.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізикальне обстеження.
Сексуальна активність становить певний ризик при захворюваннях серця; у зв'язку з цим перед початком будь-якої терапії з приводу порушень ерекції, лікар може вважати за необхідне обстеження серцево-судинної системи. Сексуальна активність є небажаною у пацієнтів з серцевою недостатністю, нестабільною стенокардією, перенесеним в останні 6 місяців інфаркт міокарда або інсульту, загрозливими для життя аритміями, артеріальною гіпертензією (АТ>170/100 мм рт.ст.) або гіпотензією (АТ<90/50 мм рт.ст.). У клінічних дослідженнях показано відсутність відмінностей у частоті розвитку інфаркту міокарда (1.1 на 100 осіб на рік) або частоті смертності від серцево-судинних захворювань (0.3 на 100 осіб на рік) у пацієнтів, які отримували препарат Віагра®, порівняно з пацієнтами, залучавшими плацебо.
Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, для яких сексуальна активність небажана.
Віагра® чинить системну вазодилатуючу дію, яка призводить до минущого зменшення артеріального тиску. Цей ефект не є клінічно значущим і не призводить до будь-яких наслідків у більшості пацієнтів. Проте до призначення препарату Віагра® лікар повинен ретельно зважити ризик небажаних проявів вазодилатирующего дії у пацієнтів з певними зопутствующими захворюваннями, особливо на фоні сексуальної активності. Підвищена сприйнятливість до вазодилататорам спостерігається у пацієнтів з обструкцією вихідного тракту лівого шлуночка (наприклад, аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія), а також з рідко зустрічається синдром множинної системної атрофії, що проявляється тяжким порушенням регуляції артеріального тиску з боку вегетативної нервової системи.
Були відзначені поодинокі випадки розвитку передньої ішемічної оптичної невропатії неартериального геніяк причини погіршення або втрати зору, на фоні застосування всіх інгібіторів ФДЭ5, включаючи силденафіл. Більшість цих пацієнтів мали фактори ризику, такі як екскавація (поглиблення) головки зорового нерва, вік понад 50 років, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, ІХС, гіперліпідемія, куріння. Причинно-наслідкового зв'язку між прийомом інгібіторів ФДЭ5 і передньої ішемічної оптичної невропатії неартериального генезу не виявлено. Лікар повинен інформувати пацієнта про підвищення ризику розвитку передньої ішемічної оптичес��ой невропатії неартериального генезу, якщо раніше це стан у нього вже зазначалося.
Оскільки одночасне застосування силденафілу і альфа-адреноблокаторів може призвести до симптоматичної гіпотензії у окремих чутливих пацієнтів силденафіл слід з обережністю призначати пацієнтам, які приймають альфа-адреноблокатори. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку постуральної гіпотензії у пацієнтів, приймалаСвідчення
— лікування порушень ерекції, які характеризуються нездатністю до досягнення або збереження ерекції полового члена, достатньої для задовільного статевого акту.
Силденафіл є ефективним тільки при наявності сексуальної стимуляції.Протипоказання
підвищена чутливість до силденафілу або до будь-якого компонента препарату;
— застосування у пацієнтів, які отримують постійно або з перервами донатори оксиду азоту, органічні нітрати або нітрати в будь-яких формах, оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів.
Не рекомендується застосовувати препарат разом з іншими засобами для лікування порушений��ї ерекції (безпека та ефективність комбінованої терапії не вивчена).
Препарат не призначений для застосування у дітей та підлітків віком до 18 років, у жінок.
З обережністю слід застосовувати препарат при анатомічній деформації статевого члена (в т. ч. при ангуляції, кавернозному фіброзі або хворобі Пейроні); при захворюваннях, що привертають до розвитку пріапізму (такі як серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз, тромбоцитопенія); при захворюваннях, що супроводжуються кровотечею; при обострениі виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, спадковому пігментному ретиніті;Лікарська взаємодія
Вплив інших лікарських засобів на метаболізм силденафілу
Метаболізм силденафілу відбувається, в основному, в печінці під дією ізоферментів CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9, тому інгібітори цих ізоферментів можуть знижувати кліренс силденафілу, а індуктори, відповідно, збільшувати кліренс силденафілу.
При одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (таких як кетоконазол, еритроміцин, циметидин) відзначено зниження кліренсу силденафілу.
Циметидин (800 мг), що є неспецифічним інгібітором CYP3A4, при одночасному прийомі з силденафілом (50 мг) викликає підвищення концентрації силденафілу в плазмі на 56%.
Одноразовий прийом силденафілу в дозі 100 мг одночасно з еритроміцином, специфічним інгібітором CYP3A4 (при прийомі еритроміцину 2 по 500 мг протягом 5 днів), на фоні досягнення постійного рівня еритроміцину в крові призводить до збільшення AUC силденафілу на 182%.
