Дозировка
Взрослые старше 18 лет, а так же пожилые пациенты Внутрь, по 1 таблетке 1 раз в сутки независимо от приема пищи. Таблетка должна быть принята целиком, её нельзя разжевывать, так как это может повлиять на пролонгированное высвобождение активного вещества.
Передозировка
Передозировка комбинацией солифенацина и тамсулозина может сопровождаться тяжелыми м-холиноблокирующими нарушениями наряду с острой гипотензией. Самая высокая доза, которую приняли случайно в ходе клинического исследования, соответствовала 126 мг солифенацина и 5,6 мг тамсулозииа. Эта доза хорошо переносилась, было отмечено единственное нежелательное явление - сухость во рту слабой степени выраженности в течение 16 дней. Лечение В случаях передозировки следует назначить активированный уголь, промыть желудок, но не следует вызывать рвоту. Как и в случаях передозировки других м-холиноблокаторов, симптомы следует лечить следующим образом: при тяжелых м-холиноблокирующих эффектах центрального действия (галлюцинации, выраженная возбудимость) - физостигмин или активированный уголь. при судорогах или выраженной возбудимости - бензодиазепины. при дыхательной недостаточности - искусственное дыхание, при тахикардии - симптоматическое лечение по необходимости. Бета-адреноблокаторы следует использовать с осторожно
Лекарственная форма
Круглые двояковыпуклые покрытые пленочной оболочкой таблетки коричневато-красного цвета с гравировкой «6/0.4» на одной стороне.
Состав
Каждая таблетка содержит: действующие вещества -солифенацина сукцинат 6,0 мг, тамсулозина гидрохлорид 0,4 мг,
вспомогательные вещества - маннитол 83,0 мг, мальтоза 10,0 мг, магния стеарат 2,2 мг, макрогол 7 000 000 200,0 мг, макрогол 8 000 40,0 мг,
состав оболочки - опадрай красный 03F45072 (гипромеллоза 6 мПа-с 69,536 %, краситель железа оксид красный 17,440 %, макрогол 8000 13,024 %) 10,2 мг.
Каждая двухслойная таблетка содержит один слой солифенацина сукцината (6 мг) и один слой тамсулозина гидрохлорида (0,4 мг).
Фармакологическое действие
Везомни - это комбинированный препарат, который содержит два активных вещества, солифснацин и тамсулозии. Данные активные вещества имеют независимые и взаимодополняющие механизмы действия при лечении симптомов нижних мочевых путей, связанных с доброкачественной гиперплазией предстательной железы, при наличии симптомов наполнения.
Солифенацин - селективный конкурентный ингибитор мускариновых рецепторов мочевого пузыря, преимущественно мЗ-подтина, и имеет низкое или отсутствие сродства к различным другим рецепторам, ферментам и ионным каналам.
Тамсулозии - это альфа 1-адреноблокатор. Он является селективным конкурентным блокатором постсинантичсских ??-адренорецепторов, особенно ??А и ??D подтипов, отвечающих за расслабление гладкой мускулатуры нижних мочевых путей.
Фармакокинетика
Исследование биодоступности при многократном приеме показало, что фармакокинетика при приеме Везомни сопоставима с фармакокинетикой при одновременном приеме солифенацина и тамсулозина ОКАС в аналогичной дозировке.
Абсорбция
После многократного приема Везомни время достижения максимальной концентрации (t max) для солифенацина варьировало между 4,27 ч и 4,76 ч в разных исследованиях, для тамсулозина - между 3,47 ч и 5,65 ч соответственно. Максимальная концентрация в плазме (С max) для солифенацина варьировала между 26,5 нг/мл и 32,0 нг/мл, для тамсулозина - между 6,56 нг/мл и 13,3 нг/мл. Значение площади под кривой «концентрация-время» (AUC ) для солифенацина варьировалось от 528 нгч/мл до 601 нгч/мл, для тамсулозина - между 97,1 нгч/мл и 222 нгч/мл. Абсолютная биодоступность для солифенацина составляет около 90%, в то время как тамсулозин абсорбируется на 70-79%.
Выведение
После однократного приема Везомни время полувыведения (Т1/2) для солифенацина варьируется от 49.5 ч до 53,0 ч, для тамсулозина - от 12,8 ч до 14.0 ч.
Информация о фармакокинетике активных веществ комбинированного препарата дополняет фармакокинетические свойства Везомни:
Солифенацин
Абсорбция
C max достигается через 3-8 часов. t max не зависит от дозы. C max и AUC увеличиваются пропорционально повышению дозы от 5 до 40 мг. Абсолютная биодоступность - 90%.
Распределение
Объем распределения солифенацина после внутривенного введения составляет примерно 600 л. Солифенацин в значительной степени (около 98%) связан с белками плазмы, преимущеетвенно с ??-кислым гликопротеином.
Метаболизм:
Солифенацин активно метаболизируется печенью, преимущественно изоферментом 3А4 (CYP3A4) системы цитохромом Р450. Однако существуют альтернативные меетаболические пути, посредством которых может осуществляться метаболизм солифенацина. Системный клиренс солифенацина составляет около 9,5 л/час, а конечный период полувыведения равен 45-68 часам. После приема препарата внутрь в плазме мимо солифенацина были идентифицированы следующие метаболиты: один фармакологически активный (4R-гидроксисолифенацин) и три неактивных (N-глюкуронид, N-оксид и 4R-гидрокси-N-оксид солифенацина).
Выведение:
После однократного введения 10 мг 14С-меченого солифенацина спустя 26 дней около 70% радиоактивности было обнаружено в моче и 23% в фекалиях. В моче примерно 11% радиоактивности обнаружено в виде неизмененного активного вещества, около 18% в виде N-оксидного метаболита, 9% в виде 4R-гидрокси-N-оксидного метаболита и 8% в виде 4R-гидрокси метаболита (активный метаболит).
Тамсулозин
Абсорбция
Для тамсулозина в форме ОКАС абсорбция оценивается в 57% от введенной дозы. Тамсулозин характеризуется линейной фармакокинетикой. В равновесном состоянии
концентрация тамсулозина в плазме достигает пика через 4-6 часов.
Распределение
Связь с белками плазмы - около 99%, объем распределения небольшой (около 0,2 л/кг).
Метаболизм
Тамсулозин медленно метаболизируется в печени с образованием менее активных метаболитов. Большая часть тамсулозина представлена в плазме крови в неизмененной форме. Тамсулозин в основном метаболизируется в печени, преимущественно с участием изоферментов CYP3A4 и CYP2D6.
Выведение
После однократного приема 0,2 мг 14С-меченого тамсулозина через 1 неделю около 76% радиоактивности было выявлено в моче и 21% в кале. В моче около 9% радиоактивности было обнаружено в виде неизмененного активного вещества; около 16% в виде сульфата о-деэтилированного тамсулозина, и 8% в виде о-этоксифенокси уксусной кислоты.
Особенности фармакокинетики у отдельных категорий пациентов
Пожилые люди
В исследованиях клинической фармакологии и биодоступности возраст пациентов варьировался от 19 до 79 лет. После применения Везомни самые высокие показатели концентрации были выявлены у пожилых пациентов, хотя наблюдалось почти полное совпадение с отдельными показателями более молодых пациентов. Везомни можно использовать у пожилых пациентов.
Почечная недостаточность
Фармакокинетика Везомни не была изучена для пациентов с почечной недостаточностью. Указанные ниже данные отражают информацию, доступную по каждому компоненту препарата относительно пациентов с почечной недостаточностью.
Солифенацин
AUC и Сmах солифенацина у пациентов с легкой и умеренной почечной недостаточностью незначительно отличаются от соответствующих показателей у здоровых добровольцев. У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл/мин) экспозиция солифенацина значительно выше - увеличение Сmах составляет около 30%, AUC- более 100% и t 1/2 - более 60%. Отмечена статистически значимая взаимосвязь между клиренсом креатинина и клиренсом солифенацина. Фармакокинетика у пациентов, которым проводится гемодиализ, не изучалась.
Тамсулозин
Было проведено сравнение фармакокинетики тамсулозина у 6 пациентов с легкой и умеренной формой (30> клиренс креатинина <70 мл/мин/1,73м2) или умеренно-тяжелой формой (<30мл/мин/1,732) почечной недостаточности и у 6 здоровых пациентов (клиренс креатинина >90 мл/мин/1,73м2). В то время как наблюдалось изменение общей концентрации тамсулозина в плазме крови в результате изменения связи с альфа 1-кислым гликопротеином, активная концентрация тамсулозина гидрохлорида, а также собственный клиренс оставались относительно стабильными. Фармакокинетика тамсулозина у пациентов с последней стадией почечной недостаточности (клиренс креатинина < 10мл/мин/1,73м2) не была изучена.
Печеночная недостаточность
Фармакокинетика Везомни не была изучена для пациентов с печеночной недостаточностью. Указанные ниже данные отражают информацию, доступную по каждому компоненту препарата относительно пациентов с печеночной недостаточностью.
Солифенацин
У пациентов с умеренной печеночной недостаточностью (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) величина Сmах не меняется, AUC увеличивается на 60%, t 1/2 увеличивается вдвое. Фармакокинетика у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью не определялась.
Тамсулозин
Было проведено сравнение фармакокинетики тамсулозина у 8 пациентов с умеренной печеночной недостаточностью (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) и у 8 здоровых пациентов. В то время как наблюдалось изменение общей концентрации тамсулозина в плазме крови в результате изменения связи с альфа! 1- кислым гликопротеином, активная концентрация тамсулозина гидрохлорида значительно не изменилась, а собственный клиренс неактивного тамсулозина умеренно изменился (32%). Фармакокинетика тамсулозина у пациентов с тяжелой формой печеночной недостаточности не была изучена.
Побочные действия
Везомни может вызвать побочные эффекты, связанные с м-холиноблокирующим действием солифенацина, чаще слабой или умеренной выраженности. Наиболее часто в ходе проведения клинических исследований с применением Везомни сообщалось о таких побочных эффектах, как сухость во рту (9,5%), запор (3,2%) и диспепсия (включая боли в животе - 2.4%). К другим общим нежелательным реакциям относятся головокружение (1,4%), нечеткость зрения (1,2%), усталость (1.2%) и расстройства эякуляции (включая ретроградную эякуляцию - 1,5%). Острая задержка мочеиспускания (0,3%, редко) - это наиболее серьезный побочный эффект, который наблюдался в ходе лечения препаратом Везомни при проведении клинических исследований.*
*Подробнее смотрите инструкцию в упаковке.
олгосрочные данные по безопасности Везомни
Виды и частота нежелательных реакций, которые наблюдались в ходе лечения в течение 1 года препаратом Везомни, совпадали с данными, которые наблюдались в ходе 12-недельного исследования. Препарат хорошо переносится и не было выявлено особых нежелательных реакций, связанных с длительным приемом препарата.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Влияние на способность управлять транспортными средствами и механизмами
Исследования воздействия препарата Везомни на способность управлять транспортными средствами и заниматься потенциально опасными видами деятельности не проводились. Однако пациент должен быть информирован о возможном возникновении головокружения, нечеткости зрения, усталости и реже сонливости, что может отрицательно сказаться на способности управлять автомобилем и работать с механизмами.
Показания
Лечение симптомов наполнения (ирритативных симптомов), от умеренных до сильно выраженных (ургентные позывы к мочеиспусканию, учащенное мочеиспускание), и симптомов опорожнения (обструктивных симптомов), связанных с доброкачественной гиперплазией предстательной железы у мужчин.
Противопоказания
Проведение гемодиализа
Тяжелая печеночная недостаточность
Тяжелая почечная недостаточность или умеренная печеночная недостаточность при одновременном лечении сильными ингибиторами изофсрмснта CYP3A4, например, кетоконазолом
Наличие тяжелых желудочно-кишечных заболевании (включая токсический мегаколон), миастении и закрытоугольной глаукомы
Ортостатическая гипотензия
Детский возраст до 18 лет (отсутствие данных по эффективности и безопасности)
С осторожностью
Везомни следует с осторожностью назначать пациентам с: тяжелой почечной недостаточностью, риском задержки мочеиспускания, желудочно-кишечными обструктивными заболеваниями, риском пониженной моторики желудочно-кишечного тракта,
с грыжей пищеводного отверстия диафрагмы, гастроэзофагеальным рефлюксом и пациентам, одновременно принимающим лекарственные препараты (например, бисфосфонаты), которые могут вызвать или усилить эзофагит, с автономной нейропатией, у пациентов с такими факторами риска, как синдром удлинения интервала QT и гипокалиемия, наблюдалась пролонгация интервала QT и тахикардия типа «пируэт».
У некоторых пациентов, получавших лечение солифенацином после регистрации препарата, была отмечена анафилактическая реакция. При развитии анафилактических реакций лечение Везомни должно быть прекращено и необходимо проведение соответствующего лечения.
Как и при использовании других ??-адреноблокаторов, при лечении тамсулозином в отдельных случаях может наблюдаться снижение артериального давления, которое в
редких случаях может привести к обморочному состоянию. При первых признаках ортостатической гипотензии (головокружение, слабость) пациент должен сесть или лечь и оставаться в этом положении до тех пор, пока признаки не исчезнут.
У некоторых пациентов, принимающих или ранее принимавших тамсулозина гидрохлорид, во время оперативного вмешательства по поводу катаракты и глаукомы отмечалось развитие синдрома интраоперационной нестабильности радужной оболочки глаза (синдром узкого зрачка), который может привести к осложнениям во время операции или в послеоперационном периоде. Не рекомендуется начинать терапию Везомни у пациентов, которым запланирована операция по поводу катаракты или глаукомы. Целесообразность отмены терапии Везомни за 1-2 недели до операции по поводу катаракты или глаукомы до сих пор не доказана. Во время предоперационного обследования пациентов хирург и врач-офтальмолог должны учитывать, принимает или принимал ли данный пациент Везомни. Это необходимо для подготовки к возможности развития во время операции синдрома интраоперационной нестабильности радужной оболочки глаза.
Везомни следует использовать с осторожностью в комбинации с сильными и умеренными ингибиторами CYP3A4, например, верапамилом, кетоконазолом, ритонавиром, нелфинавиром, итраконазолом. Препарат не следует использовать у пациентов с нарушением метаболизма изофермента CYP2D6 в комбинации с сильными ингибиторами CYP3A4 или сильными ингибиторами CYP2D6, например, пароксетином.
Пациенты с почечной недостаточностью
Везомни может применяться пациентами с легкой и умеренной почечной недостаточностью, но с осторожностью следует применять пациентам с тяжелой почечной недостаточностью.
Пациенты с печеночной недостаточностью
Везомни может применяться пациентами с легкой печеночной недостаточностью (балл по шкале Чайлд-Пью < 7). Пациентам с умеренной печеночной недостаточностью (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) следует принимать препарат с осторожностью. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью (балл по шкале Чайлд-Пью выше 9) применение Везомни противопоказано.
Применение при беременности и в период грудного вскармливании, влияние на фертильность
Воздействие Везомни на репродуктивную функцию не было изучено. Исследования на животных не выявили прямого неблагоприятного воздействия солифенацина или тамсулозина на фертильность или развитие эмбриона/плода.
Беременность и лактация
Препарат Везомни предназначен для применения только у лиц мужского пола.
Лекарственное взаимодействие
Взаимодействие с ингибиторами CYP3A4 и CYP2D6
Одновременное применение солифенацина и кетоконазола (200 мг в день), мощного ингибитора изофермента CYP3A4. вызывало двукратное увеличение AUC солифенацина, а в дозе 400 мг/день - трехкратное увеличение.
Одновременное применение тамсулозииа с кетоконазолом в дозировке 400 мг/день приводит к увеличению Сmax и AUC тамсулозина в 2,2 и 2.8 раза соответственно.
Одновременный прием Везомни с верапамилом (умеренный ингибитор CYP3A4) приводит к увеличению Сmax и AUC тамсулозина в 2,2 раза и увеличению Сmах и AUC солифенацина приблизительно в 1,6 раза.
Одновременный прием тамсулозина с сильным ингибитором CYP2D6 пароксетином (20мг/день) приводит к увеличению Сmах и AUC тамсулозина в 1,3 и 1,6 раза соответственно.
Поскольку солифенацин и тамсулозин метаболизируются изоферментом CYP3A4, возможны фармакокинетические взаимодействия с индукторами изофермента CYP3A4 (например, рифампицином).
Другие взаимодействия
Солифенацин
Солифенацин может снизить эффект лекарственных препаратов, стимулирующих моторику желудочно-кишечного тракта, например - метоклопрамида и цизаприда.
Исследования in vitro показали, что в терапевтических концентрациях солифенацин не ингибирует изоферменты CYP1A1/2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 или ЗА4. Поэтому
маловероятно, что солифенацин изменит клиренс лекарств, метаболизируемых этими изoCYP-ферментами.
Приём солифенацина не вызывал изменений фармакокинетики R-варфарина или S-варфарина или их влияния на протромбиновое время.
Прием солифенацина не оказывает воздействия на фармакокинетику дигоксина.
Тамсулозин
Одновременное назначение других блокаторов а1-адренорецепторов может привести к гипотензивному эффекту.
Диазепам, пропранолол, трихлорметиазид, хлормадинон, амитриптилин, диклофенак, глибенкламид, симвастатин и варфарин не изменяют свободную фракцию тамсулозина в плазме человека in vitro. В свою очередь, тамсулозин также не изменяет свободные фракции диазепама, пропранолола, трихлорметиазида и хлормадинона. Диклофенак и варфарин могут увеличивать скорость выведения тамсулозина.
При одновременном применении с фуросемидом отмечено некоторое снижение концентрации, однако это не требует изменения дозы, поскольку концентрация препарата остается в пределах нормального диапазона.
Исследования in vitro показали, что в терапевтических концентрациях тамсулозин не ингибирует изоферменты CYP1A1/2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 или ЗА4. Поэтому маловероятно, что тамсулозин изменит клиренс лекарств, метаболизируемых этими изoCYP-ферментами.
При назначении тамсулозина вместе с атенололом, эналаприлом или теофиллином взаимодействий обнаружено не было.
(2432)
Дозування
Дорослі віком 18 років, а так само літні пацієнти Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на добу незалежно від прийому їжі. Таблетка повинна бути прийнята цілком, її не можна розжовувати, так як це може вплинути на пролонговане вивільнення активної речовини.Передозування
Передозування комбінацією солифенацина і тамсулозину може супроводжуватися важкими м-холиноблокирующими порушеннями поряд з гострою гіпотензією. Найвища доза, яку прийняли випадково в ході клінічного дослідження, відповідала 126 мг солифен��цина і 5,6 мг тамсулозииа. Ця доза добре переносилася, було відзначено єдине небажане явище - сухість у роті слабкого ступеня вираженості протягом 16 днів. Лікування У випадках передозування слід призначити активоване вугілля, промити шлунок, але не слід викликати блювання. Як і у випадках передозування інших м-холіноблокаторів, симптоми слід лікувати таким чином: при важких м-холіноблокуючих ефекти центральної дії (галюцинації, виражена збудливість) - фізостигмін або активоване вугілля. при суду��рогах або вираженою збудливості - бензодіазепіни. при дихальної недостатності - штучне дихання, при тахікардії - симптоматичне лікування за необхідності. Бета-адреноблокатори слід використовувати обережно
Лікарська форма
Круглі двоопуклі покриті плівковою оболонкою таблетки коричнево-червоного кольору з гравіруванням «6/0.4» на одній стороні.Склад
Кожна таблетка містить: діючі речовини -солифенацина сукцинат 6,0 мг тамсулозину гідрохлориду 0,4 мг,
допоміжні речовини - манітол 83,0 мг, мальтоза 10,0 мг, магнію стеарат 2,2 мг, макрогол 7 000 000 200,0 мг, макрогол 8 000 40,0 мг,
склад оболонки - опадрай червоний 03F45072 (гіпромелоза 6 мПа-з 69,536 %, барвник заліза оксид червоний 17,440 %, макрогол 8000 13,024 %) 10,2 мг.
Кожна двошарова таблетка містить один шар солифенацина сукцинату (6 мг) і один шар тамсулозину гідрохлориду (0,4 мг).Фармакологічна дія
Везомни - це комбінований препарат, який містить дві активні речовини, солифснацин і тамсулозии. Дані активні речовини мають незалежні та взаимодополнячинні механізми дії при лікуванні симптомів нижніх сечових шляхів, пов'язаних з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, при наявності симптомів наповнення.
Солифенацин - селективний конкурентний інгібітор мускариновых рецепторів сечового міхура, переважно мЗ-подтина, і має низьке або відсутність спорідненості до різних іншим рецепторів, ферментів і іонним каналам.
Тамсулозии - це альфа 1-адреноблокатор. Він є селективним конкурентним блокатором постсинантичсских ??-адренорецепторів, особливо ??�� і ??D підтипів, що відповідають за розслаблення гладкої мускулатури нижніх сечових шляхів.Фармакокінетика
Дослідження біодоступності при багаторазовому прийомі показало, що фармакокінетика при прийомі Везомни порівнянна з фармакокінетики при одночасному прийомі солифенацина і тамсулозину ОКАС в аналогічній дозі.
Абсорбція
Після багаторазового прийому Везомни час досягнення максимальної концентрації (т max) для солифенацина варіювало між 4,27 год і 4,76 год в різних дослідженнях, для тамсулозину - між 3,47 год і 5,65 год відповіднетственно. Максимальна концентрація в плазмі (С max) для солифенацина варіювала між 26,5 нг/мл і 32,0 нг/мл, для тамсулозину - між 6,56 нг/мл і 13,3 нг/мл Значення площі під кривою «концентрація-час» (AUC ) для солифенацина варіювалося від 528 нгч/мл до 601 нгч/мл, для тамсулозину - між 97,1 нгч/мл і 222 нгч/мл Абсолютна біодоступність для солифенацина становить близько 90%, у той час як тамсулозин абсорбується на 70-79%.
Виведення
Після одноразового прийому Везомни час напіввиведення (Т1/2) для солифенацина варіюється від 49.5 год до 53,0 г, для тамсулозину - від 12,8 год до 14.0 ч.
Інформація про фармакокінетиці активних речовин комбінованого препарату доповнює фармакокінетичні властивості Везомни:
Солифенацин
Абсорбція
C max досягається через 3-8 годин. t max не залежить від дози. C max і AUC збільшуються пропорційно підвищенню дози від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність - 90%.
Розподіл
Об'єм розподілу солифенацина після внутрішньовенного введення становить приблизно 600 л. Солифенацин значною мірою (майже 98%) пов'язаний з білками плазми, преимущеетвенно з ??-кислим глікопротеїном.
Метаболізм:
Солифенацин активно метаболізується печінкою, переважно ізоферментом 3А4 (CYP3A4) системи цитохромом Р450. Однак існують альтернативні меетаболические шляхи, за допомогою яких може здійснюватися метаболізм солифенацина. Системний кліренс солифенацина становить близько 9,5 л/год, а кінцевий період напіввиведення дорівнює 45-68 годинах. Після прийому препарату внутрішньо в плазмі повз солифенацина були ідентифіковані такі метаболіти: один фармакологічно акти��ний (4R-гидроксисолифенацин) і три неактивних (N-глюкуронід, N-оксид і 4R-гідрокси-N-оксид солифенацина).
Виведення:
Після одноразового введення 10 мг 14С-міченого солифенацина через 26 днів приблизно 70% радіоактивності було виявлено в сечі і 23% у фекаліях. У сечі приблизно 11% радіоактивності виявлено у вигляді незміненої активної речовини, близько 18% у вигляді N-оксидного метаболіту, 9% - у вигляді 4R-гідрокси-N-оксидного метаболіту та 8% - у вигляді 4R-гідрокси метаболіту (активний метаболіт).
Тамсулозин
Абсорбція
Для тамсулозину у формі ОКАС абсорбція оцінюється в 57% від введеної дози. Тамсулозин характеризується лінійною фармакокінетикою. У рівноважному стані
концентрація тамсулозину в плазмі досягає піку через 4-6 годин.
Розподіл
Зв'язок з білками плазми - приблизно 99%, об'єм розподілу невеликий (близько 0,2 л/кг).
Метаболізм
Тамсулозин повільно метаболізується в печінці з утворенням менш активних метаболітів. Більша частина тамсулозину представлена у плазмі у незміненій формі. Тамсулозин в основному метабол��зируется в печінці, переважно за участю ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6.
Виведення
Після одноразового прийому 0,2 мг 14С-міченого тамсулозину через 1 тиждень близько 76% радіоактивності було виявлено в сечі та 21% у калі. У сечі близько 9% радіоактивності було виявлено у вигляді незміненої активної речовини; близько 16% у вигляді сульфату про-деэтилированного тамсулозину, і 8% у вигляді о-етоксифеноксі оцтової кислоти.
Особливості фармакокінетики в окремих категорій пацієнтів
Літні люди
У дослідженнях клінічної фармакологии та біодоступності вік пацієнтів коливався від 19 до 79 років. Після застосування Везомни найвищі показники концентрації були виявлені у літніх пацієнтів, хоча спостерігалося майже повне збіг з окремими показниками більш молодих пацієнтів. Везомни можна використовувати у літніх пацієнтів.
Ниркова недостатність
Фармакокінетика Везомни не була вивчена у пацієнтів з нирковою недостатністю. Наведені нижче дані відображають інформацію, доступну по кожному компоненту препарату щодо паці��нтов з нирковою недостатністю.
Солифенацин
AUC і Смах солифенацина у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв) експозиція солифенацина значно вища - збільшення Смах становить приблизно 30%, AUC - понад 100% і t 1/2 - більше 60%. Відзначена статистично значущий взаємозв'язок між кліренсом креатиніну і кліренсом солифенацина. Фармакокінетика у пацієнтів, кояким проводиться гемодіаліз, не вивчалася.
Тамсулозин
Було проведено порівняння фармакокінетики тамсулозину у 6 пацієнтів з легкою і помірною формою (30> кліренс креатиніну <70 мл/хв/1,73м2) або помірно важкою формою (<30мл/хв/1,732) нирковій недостатності та у 6 здорових пацієнтів (кліренс креатиніну >90 мл/хв/1,73м2). У той час як спостерігалося зміну загальної концентрації тамсулозину в плазмі крові внаслідок зміни згідно з альфа-1-кислим глікопротеїном, активна концентрація тамсулозину гідрохлориду, а також власністьний кліренс залишалися відносно стабільними. Фармакокінетика тамсулозину у пацієнтів з останньою стадією ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 10мл/хв/1,73м2) не була вивчена.
Печінкова недостатність
Фармакокінетика Везомни не була вивчена для пацієнтів з печінковою недостатністю. Наведені нижче дані відображають інформацію, доступну по кожному компоненту препарату щодо пацієнтів з печінковою недостатністю.
Солифенацин
У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) величина Cmax не змінюється, AUC зростає на 60%, t 1/2 збільшується вдвічі. Фармакокінетика у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не визначалася.
Тамсулозин
Було проведено порівняння фармакокінетики тамсулозину у 8 пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та у 8 здорових пацієнтів. У той час як спостерігалося зміну загальної концентрації тамсулозину в плазмі крові внаслідок зміни згідно з альфа! 1 - кислим глікопротеїном, активна концентрація тамсулозину гідрохлориду значно не змінилася, а власний кліренс неактивного тамсулозину помірно змінився (32%). Фармакокінетика тамсулозину у пацієнтів з тяжкою формою печінкової недостатності не була вивчена.Побічні дії
Везомни може викликати побічні ефекти, пов'язані з м-холіноблокуючою дією солифенацина, частіше слабкої або помірної вираженості. Найбільш часто в ході проведення клінічних досліджень із застосуванням Везомни повідомлялося про такі побічні ефекти, як сухість у роті (9,5%), запор (3,2%) і ді��пепсия (включаючи біль у животі - 2.4%). До іншим загальним небажаних реакцій належать запаморочення (1,4%), нечіткість зору (1,2%), втома (1.2%) і розлади еякуляції (включаючи ретроградну еякуляцію - 1,5%). Гостра затримка сечовипускання (0,3%, рідко) - це найбільш серйозний побічний ефект, який спостерігався в ході лікування препаратом Везомни при проведенні клінічних досліджень.*
*Детальніше дивіться інструкцію на упаковці.
олгосрочные дані з безпеки Везомни
Види і частота небажаних реакцій, які наб��юдались в ході лікування протягом 1 року препаратом Везомни, збігалися з даними, які спостерігалися в ході 12-тижневого дослідження. Препарат добре переноситься і не було виявлено особливих небажаних реакцій, пов'язаних з тривалим прийомом препарату.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Дослідження впливу препарату Везомни на здатність керувати транспортними засобами і займатися потенційно небезпечними видами діяльності�� не проводилися. Однак пацієнт повинен бути поінформований про можливе виникнення запаморочення, нечіткість зору, втоми і рідше сонливості, що може негативно позначитися на здатності керувати автомобілем і працювати з механізмами.Свідчення
Лікування симптомів наповнення (ирритативных симптомів), від помірних до сильно виражених (ургентні позиви до сечовипускання, часте сечовипускання), і симптомів випорожнення (обструктивних симптомів), пов'язаних з доброякісною гіперплазією передміхурової залози у чоловіків.П��отивопоказания
Проведення гемодіалізу
Тяжка печінкова недостатність
Тяжка ниркова недостатність або помірна печінкова недостатність при одночасному лікуванні сильними інгібіторами изофсрмснта CYP3A4, наприклад, кетоконазолом
Наявність тяжких шлунково-кишкових захворюваннях (включаючи токсичний мегаколон), міастенії і закритокутової глаукоми
Ортостатична гіпотензія
Дитячий вік до 18 років (відсутність даних щодо ефективності та безпеки)
З обережністю
Візомні слід з обережністю призначати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, ризиком затримки сечовипускання, шлунково-кишковими обструктивними захворюваннями, ризиком зниженою моторики шлунково-кишкового тракту,
з грижею стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальним рефлюксом і пацієнтам, які одночасно приймають лікарські препарати (наприклад, бісфосфонати), які можуть спричинити або посилити езофагіт, з автономною нейропатією, у пацієнтів з такими факторами ризику, як синдром подовження інтервалу QT і р��покалиемия, спостерігалася пролонгація інтервалу QT і тахікардія типу «пірует».
У деяких пацієнтів, які отримували лікування солифенацином після реєстрації препарату, була відмічена анафілактична реакція. При розвитку анафілактичних реакцій лікування Везомни повинно бути припинено і необхідно проведення відповідного лікування.
Як і при використанні інших ??-адреноблокаторів, при лікуванні тамсулозином в окремих випадках може спостерігатися зниження артеріального тиску, яке у
рідкісних випадках може привести до непритомного стану. При перших ознаках ортостатичної гіпотензії (запаморочення, слабкість) пацієнт повинен сісти або лягти і залишатися в цьому положенні до тих пір, поки ознаки не зникнуть.
У деяких пацієнтів, які приймають або раніше приймали тамсулозину гідрохлорид, під час оперативного втручання з приводу катаракти і глаукоми зазначалося розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці), що може призвести до ускладнень під час операції чи в послеопе��ационном періоді. Не рекомендується починати терапію Везомни у пацієнтів, яким запланована операція з приводу катаракти або глаукоми. Доцільність відміни терапії Везомни за 1-2 тижні до операції з приводу катаракти або глаукоми досі не доведена. Під час передопераційного обстеження пацієнтів хірург і лікар-офтальмолог повинні враховувати, приймає або приймав пацієнт Везомни. Це необхідно для підготовки до можливості розвитку під час операції синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки гл��за.
Везомни слід використовувати з обережністю у комбінації з сильними і помірними інгібіторами CYP3A4, наприклад, верапамілом, кетоконазолом, ритонавіром, нелфінавіром, ітраконазолом. Препарат не слід використовувати у пацієнтів з порушенням метаболізму ізоферменту CYP2D6 у комбінації з сильними інгібіторами CYP3A4 або сильними інгібіторами CYP2D6, наприклад, пароксетином.
Пацієнти з нирковою недостатністю
Везомни може застосовуватися пацієнтами з легкою та помірною нирковою недостатністю, але з обережністю слід застосовувати пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю.
Пацієнти з печінковою недостатністю
Везомни може застосовуватися пацієнтами з легкою печінковою недостатністю (бал за шкалою Чайлд-П'ю < 7). Пацієнтам з помірною печінковою недостатністю (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) слід приймати препарат з обережністю. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю (бал за шкалою Чайлд-П'ю вище 9) застосування Везомни протипоказано.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування, вплив на фертильность
Вплив Везомни на репродуктивну функцію не було вивчено. Дослідження на тваринах не виявили прямої несприятливої дії солифенацина або тамсулозину на фертильність або розвиток ембріона/плода.
Вагітність та лактація
Препарат Везомни призначений для застосування тільки у осіб чоловічої статі.Лікарська взаємодія
Взаємодія з інгібіторами CYP3A4 і CYP2D6
Одночасне застосування солифенацина та кетоконазолу (200 мг на день), потужного інгібітору ізоферменту CYP3A4. викликало двукратное збільшення AUC солифенацина, а в дозі 400 мг/день - трикратне збільшення.
Одночасне застосування тамсулозииа з кетоконазолом у дозі 400 мг/день призводить до збільшення Смах і AUC тамсулозину в 2,2 і 2.8 рази відповідно.
Одночасний прийом Везомни з верапамілом (слабкий інгібітор CYP3A4) призводить до збільшення Смах і AUC тамсулозину в 2,2 рази і збільшення Смах і AUC солифенацина приблизно в 1,6 рази.
Одночасний прийом тамсулозину з сильним інгібітором CYP2D6 пароксетином (20 мг/день) призводить до збільшення Смах і AUC тамсулозину в 1,3 та 1,6 рази відповідно.
Оскільки солифенацин і тамсулозин метаболізуються ізоферментом CYP3A4, можливі фармакокінетичні взаємодії з індукторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, рифампіцином).
Інші взаємодії
Солифенацин
Солифенацин може знизити ефект лікарських препаратів, які стимулюють моторику шлунково-кишкового тракту, наприклад, метоклопраміду і цизаприду.
Дослідження in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях солифенацин не інгібує ізоферменти CYP1A1/2, 2В6, 2С8, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 або ЗА4. Тому
малоймовірно, що солифенацин змінить кліренс ліків, метаболизируемых цими изоСУР-ферментами.
Прийом солифенацина не викликав змін фармакокінетики R-варфарину або S-варфарину або їх впливу на протромбіновий час.
Прийом солифенацина не чинить впливу на фармакокінетику дигоксину.
Тамсулозин
Одночасне призначення інших блокаторів a1-адренорецепторів може призвести до гіпотензивного ефекту.
Діазепам, пропранолол, трихлорметиазид, хл��рмадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин і варфарин не змінюють вільну фракцію тамсулозину в плазмі людини in vitro. У свою чергу, тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметиазида і хлормадинона. Диклофенак і варфарин можуть збільшувати швидкість виведення тамсулозину.
При одночасному застосуванні з фуросемідом відзначене деяке зниження концентрації, однак це не вимагає зміни дози, оскільки концентрація препарату залишається в межах нормального діапазон��.
Дослідження in vitro показали, що в терапевтичних концентраціях тамсулозин не інгібує ізоферменти CYP1A1/2, 2С9, 2С19, 2D6, 2Е1 або ЗА4. Тому малоймовірно, що тамсулозин змінить кліренс ліків, метаболизируемых цими изоСУР-ферментами.
При призначенні тамсулозину разом з атенололом, еналаприлом або теофіліном взаємодій виявлено не було.
