Дозировка
Индивидуальный. Внутрь взрослым - в начальной дозе 40-80 мг 3 Для лекарственных форм пролонгированного действия разовую дозу следует увеличивать, а частоту приема уменьшать. Детям в возрасте 6-14 лет - 80-360 мг/, до 6 лет - 40-60 мг/; частота приема - 3-4 При необходимости верапамил можно вводить в/в струйно (медленно, под контролем АД, ЧСС и ЭКГ). Разовая доза для взрослых составляет 5-10 мг, при отсутствии эффекта через 20 мин возможно повторное введение в той же дозе. Разовая доза для детей в возрасте 6-14 лет составляет 2.5-3.5 мг, 1-5 лет - 2-3 мг, до 1 года - 0.75-2 мг. Для пациентов с выраженными нарушениями функции печени суточная доза верапамила не должна превышать 120 мг. Максимальная суточная доза для взрослых при приеме внутрь составляет 480 мг.
Передозировка
Симптомы: синусовая брадикардия, переходящая в атриовентрикулярную блокаду, иногда асистолию, выраженное снижение артериального давления, сердечная недостаточность, шок, синоатриальная блокада. Лечение: при раннем выявлении - промывание желудка, активированный уголь; при нарушении ритма и проводимости - внутривенное введение изопреналина, норэпинефрина, атропина, 10-20 мл 10 % раствора кальция глюконата, искусственный водитель ритма; внутривенная инфузия плазмозамещающих растворов. Гемодиализ не эффективен.
Лекарственная форма
таблетки, покрытые оболочкой от светло-желтого до желто-оранжевого цвета, круглые, двояковыпуклые.
Состав
одна таблетка содержит:
активного вещества-, верапамила гидрохлорида - 80 мг
вспомогательные вещества: ядро - лактоза (сахар молочный), крахмал картофельный, тальк, кальция стеарат - до получения таблеток массой 80 мг; оболочка - тальк, полисобат-80 (твин-80), титана диоксид, краситель жёлтый хинолиновый, метилцеллюлоза, воск пчелиный, вазелиновое масло - достаточное количество до получения оболочки методом псевдоожижения.
Фармакологическое действие
Верапамил является одним из основных препаратов группы блокаторов «медленных» кальциевых каналов. Он обладает антиаритмической, антиангинальной и антигипертензивной активностью.
Препарат снижает потребность миокарда в кислороде за счет снижения сократимости миокарда и уменьшения частоты . сердечных сокращений. Вызывает расширение коронарных сосудов сердца и увеличивает коронарный кровоток; снижает тонус гладкой мускулатуры периферических артерий и общее периферическое сосудистое сопротивление.
Верапамил существенно замедляет атриовентрикулярную проводимость, угнетает автоматизм синусового узла, что позволяет применять препарат для лечения суправентрикулярных аритмий.
Верапамил является препаратом выбора для лечения стенокардии вазоспастического генеза (стенокардии Принцметала). Оказывает эффект при стенокардии напряжения, а также при лечении стенокардии с суправентрикулярными нарушениями ритма.
Фармакокинетика
При приеме внутрь абсорбируется более 90% дозы. Связывание с белками - 90%. Подвергается метаболизму при "первом прохождении" через печень. Основным метаболитом является норверапамил, обладающий менее выраженной гипотензивной активностью, чем неизмененный верапамил.
T1/2 при приеме однократной дозы составляет 2.8-7.4 ч, при приеме повторных доз - 4.5-12 ч (в связи с насыщением ферментных систем печени и повышением концентрации верапамила в плазме крови). После в/в введения начальный T1/2 - около 4 мин, конечный - 2-5 ч.
Выводится преимущественно почками и 9-16% через кишечник.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия (менее 50 уд./мин), выраженное снижение АД, развитие или усугубление сердечной недостаточности, тахикардия; редко - стенокардия, вплоть до развития инфаркта миокарда (особенно у больных с тяжелым обструктивным поражением коронарных артерий), аритмия (в т.ч. мерцание и трепетание желудочков); при быстром в/в введении - AV-блокада III степени, асистолия, коллапс.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, головная боль, обморок, тревожность, заторможенность, повышенная утомляемость, астения, сонливость, депрессия, экстрапирамидные нарушения (атаксия, маскообразное лицо, шаркающая походка, тугоподвижность рук или ног, дрожание кистей и пальцев рук, затруднение глотания).
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, запор (редко - диарея), гиперплазия десен (кровоточивость, болезненность, отечность), повышение аппетита, повышение активности печеночных трансаминаз и ЩФ.
Аллергические реакции: кожный зуд, кожная сыпь, гиперемия кожи лица, многоформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона).
Прочие: увеличение массы тела, очень редко - агранулоцитоз, гинекомастия, гиперпролактинемия, галакторея, артрит, транзиторная потеря зрения на фоне Cmax, отек легких, тромбоцитопения бессимптомная, периферические отеки.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
C осторожностью следует применять при AV-блокаде I степени, брадикардии, тяжелом стенозе устья аорты, хронической сердечной недостаточности, при легкой или умеренной артериальной гипотензии, инфаркте миокарда с левожелудочковой недостаточностью, печеночной и/или почечной недостаточности, у пациентов пожилого возраста, у детей и подростков в возрасте до 18 лет (эффективность и безопасность применения не исследованы).
При необходимости возможна комбинированная терапия стенокардии и артериальной гипертензии верапамилом и бета-адреноблокаторами. Однако следует избегать в/в введения бета-адреноблокаторов на фоне применения верапамила.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
После приема верапамила возможны индивидуальные реакции (сонливость, головокружение), влияющие на способность пациента выполнять работу, требующую высокой концентрации внимания и скорости психомоторных реакций.
Показания
Стенокардия (напряжения, стабильная без ангиоспазма, стабильная вазоспастическая), суправентрикулярная тахикардия (в т.ч. пароксизмальная, при WPW-синдроме, синдроме Лауна-Ганонга-Левина), синусовая тахикардия, мерцательная тахиаритмия, трепетание предсердий, предсердная экстрасистолия, артериальная гипертензия, гипертонический криз (в/в введение), гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия, первичная гипертензия в малом круге кровообращения.
Противопоказания
Тяжелая артериальная гипотензия, AV-блокада II и III степени, синоатриальная блокада и СССУ (кроме больных с кардиостимулятором), WPW-синдром или синдром Лауна-Ганонга-Левина в сочетании с трепетанием или фибрилляцией предсердий (кроме больных с кардиостимулятором), беременность, период лактации, повышенная чувствительность к верапамилу.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с антигипертензивными препаратами (вазодилататорами, тиазидными диуретиками, ингибиторами АПФ) происходит взаимное усиление антигипертензивного действия.
При одновременном применении с бета-адреноблокаторами, антиаритмическими средствами, средствами для ингаляционного наркоза повышается риск развития брадикардии, AV-блокады, выраженной артериальной гипотензии, сердечной недостаточности, в связи с взаимным усилением угнетающего влияния на автоматизм синоатриального узла и AV-проводимость, сократимость и проводимость миокарда.
При парентеральном введении верапамила пациентам, недавно получавшим бета-адреноблокаторы, существует риск развития артериальной гипотензии и асистолии.
При одновременном применении с нитратами усиливается антиангинальное действие верапамила.
При одновременном применении с алискиреном увеличивается его концентрация в плазме и повышается риск развития побочных эффектов.
При одновременном применении с амиодароном усиливается отрицательное инотропное действие, брадикардия, нарушение проводимости, AV-блокада.
Поскольку верапамил ингибирует изофермент CYP3A4, который участвует в метаболизме аторвастатина, ловастатина и симвастатина, теоретически возможны проявления лекарственного взаимодействия, обусловленные повышением концентраций статинов в плазме крови. Описаны случаи развития рабдомиолиза.
При одновременном применении с ацетилсалициловой кислотой описаны случаи увеличения времени кровотечения вследствие аддитивного антиагрегантного действия.
При одновременном применении с буспироном концентрация буспирона в плазме крови повышается, усиливаются его терапевтические и побочные эффекты.
При одновременном введении верапамила и дантролена (в/в) в экспериментальных исследованиях у животных наблюдалась желудочковая фибрилляция с летальным исходом. Данная комбинация является потенциально опасной.
При одновременном применении с дигоксином описаны случаи повышения концентрации дигитоксина в плазме крови.
При одновременном применении с дигоксином повышается концентрация дигоксина в плазме крови.
При одновременном применении с дизопирамидом возможны тяжелая артериальная гипотензия и коллапс, особенно у пациентов с кардиомиопатией или декомпенсированной сердечной недостаточностью. Риск развития тяжелых проявлений лекарственного взаимодействия связан, по-видимому, с усилением отрицательного инотропного действия.
При одновременном применении с диклофенаком уменьшается концентрация верапамила в плазме крови; с доксорубицином - увеличивается концентрация доксорубицина в плазме крови и повышается его эффективность.
При одновременном применении с имипрамином повышается концентрация имипрамина в плазме крови и возникает риск развития нежелательных изменений на ЭКГ. Верапамил повышает биодоступность имипрамина за счет уменьшения его клиренса. Изменения на ЭКГ обусловлены повышением концентрации имипрамина в плазме крови и аддитивным угнетающим действием верапамила и имипрамина на AV-проводимость.
При одновременном применении с карбамазепином усиливается действие карбамазепина и повышается риск развития побочных эффектов со стороны ЦНС вследствие ингибирования метаболизма карбамазепина в печени под влиянием верапамила.
При одновременном применении с клонидином описаны случаи остановки сердца у пациентов с артериальной гипертензией.
Повышает плазменную концентрацию колхицина (субстрат изофермента CYP3A и P-гликопротеина).
При одновременном применении с лития карбонатом проявления лекарственного взаимодействия неоднозначны и непредсказуемы. Описаны случаи усиления эффектов лития и развития нейротоксичности, уменьшения концентрации лития в плазме крови, тяжелой брадикардии.
Вазодилатирующее действие альфа-адреноблокаторов и блокаторов кальциевых каналов может быть аддитивным или синергичным. При одновременном применении теразозина или празозина и верапамила развитие выраженной артериальной гипотензии частично обусловлено фармакокинетическим взаимодействием: повышение Cmax и AUC теразозина и празозина.
При одновременном применении рифампицин индуцирует активность ферментов печени, ускоряя метаболизм верапамила, что приводит к уменьшению его клинической эффективности.
При одновременном применении с сертиндолом повышается риск развития желудочковых нарушений сердечного ритма, особенно желудочковой аритмии типа "пируэт".
При одновременном применении повышается концентрация теофиллина в плазме крови.
При одновременном применении с тубокурарина хлоридом, векурония хлоридом возможно усиление миорелаксирующего действия.
При одновременном применении с фенитоином, фенобарбиталом возможно значительное уменьшение концентрации верапамила в плазме крови.
При одновременном применении с флуоксетином усиливаются побочные эффекты верапамила вследствие замедления его метаболизма под влиянием флуоксетина.
При одновременном применении снижается клиренс хинидина, повышается его концентрация в плазме крови и возрастает риск развития побочных эффектов. Наблюдались случаи развития артериальной гипотензии.
При одновременном применении верапамил ингибирует метаболизм циклоспорина в печени, что приводит к уменьшению его выведения и повышению концентрации в плазме крови. Это сопровождается усилением иммунодепрессивного действия, отмечено уменьшение проявлений нефротоксичности.
При одновременном применении с циметидином усиливаются эффекты верапамила.
При одновременном применении с энфлураном возможно пролонгирование анестезии.
При одновременном применении с этомидатом увеличивается продолжительность анестезии.
(6008)
Дозування
Індивідуальний. Внутрішньо дорослим у початковій дозі 40-80 мг 3 Для лікарських форм пролонгованої дії разову дозу слід збільшувати, а зменшувати частоту прийому. Дітям віком 6-14 років - 80-360 мг, до 6 років - 40-60 мг/; частота прийому - 3-4 При необхідності верапаміл можна вводити в/в струминно (повільно, під контролем АТ, ЧСС і ЕКГ). Разова доза для дорослих становить 5-10 мг, при відсутності ефекту через 20 хв можливо повторне введення в тій же дозі. Разова доза для дітей у віці 6-14 років складає 2.5-3.5 мг, 1-5 років - 2-3 мг, до 1 р��так - 0.75-2 мг. Для пацієнтів з вираженими порушеннями функції печінки добова доза верапамілу не повинна перевищувати 120 мг. Максимальна добова доза для дорослих при прийомі внутрішньо становить 480 мг.Передозування
Симптоми: синусова брадикардія, що переходить в атріовентрикулярну блокаду, іноді асистолию, виражене зниження артеріального тиску, серцева недостатність, шок, синоатріальна блокада. Лікування: при ранньому виявленні - промивання шлунка, активоване вугілля; при порушенні ритму і провідності - внутрішньовенне введення ізопреналіну, норадреналіну, атропіну, 10-20 мл 10 % розчину кальцію глюконату, штучний водій ритму; внутрішньовенна інфузія плазмозамінних розчинів. Гемодіаліз не ефективний.
Лікарська форма
таблетки, вкриті оболонкою від світло-жовтого до жовто-оранжевого кольору, круглі, двоопуклі.Склад
одна таблетка містить:
активної речовини-, верапамілу гідрохлориду - 80 мг
допоміжні речовини: ядро - лактоза (цукор молочний), крохмаль картопляний, тальк, кальцію стеарат - до отримання таблеток масою 80 мг; оболонка - тальк, полисобат-80 (твін-80), титану діоксид, барвник хіноліновий жовтий, метилцелюлоза, віск бджолиний, вазелінове масло - достатня кількість до одержання оболонки методом псевдозрідження.Фармакологічна дія
Верапаміл є одним з основних препаратів групи блокаторів «повільних» кальцієвих каналів. Він має антиаритмічної, антиангінальної та антигіпертензивної активністю.
Препарат знижує потребу міокарда в кисні за рахунок зниження скоротливості міокарда і зменшення частоти . серцевих скорочень. Викликає розширення коронарних судин серця і збільшує коронарний кровообіг; знижує тонус гладкої мускулатури периферичних артерій і загальний периферичний судинний опір.
Верапаміл істотно уповільнює атріовентрикулярну провідність, пригнічує автоматизм синусового вузла, що дозволяє застосовувати препарат для лікування суправентрикулярних аритмій.
Верапаміл є препаратом вибору для лікування стенокардії вазоспастического генезу (стенокардії Принцметала). Надає ефект при стенокардії напруги, а також при лікуванні стенокардії з суправентрикулярными порушеннями ритму.Фармакокінетика
При прийомі внутрішньо абсорбується понад 90% дози. Зв'язування з білками - 90%. Піддається метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Основним метаболітом є норверапамил, володіє менш вираженої гіпотензивної активністю, ніж незмінений верапаміл.
T1/2 при прийомі одноразової дози становить 2.8-7.4 год, при прийомі повторних доз - 4.5-12 год (у зв'язку з насиченням ферментних систем печінки і підвищенням ��онцентрации верапамілу в плазмі крові). Після в/в введення початковий T1/2 - близько 4 хв, кінцевий - 2-5 ч.
Виводиться переважно нирками і 9-16% через кишечник.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: брадикардія (менше 50 уд./хв), виражене зниження артеріального тиску, розвиток або посилення серцевої недостатності, тахікардія; рідко - стенокардія, аж до розвитку інфаркту міокарда (особливо у хворих з важким обструктивним ураженням коронарних артерій), аритмія (в т. ч. мерехтіння і тріпотіння шлуночків); при швидкому в/в вв��затвердження - AV-блокада III ступеня, асистолія, колапс.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, запаморочення, тривожність, загальмованість, підвищена стомлюваність, астенія, сонливість, депресія, екстрапірамідні порушення (атаксія, маскоподібне обличчя, шаркающая хода, тугоподвижность рук або ніг, тремтіння кистей і пальців рук, утруднення ковтання).
З боку травної системи: нудота, запор (рідко - діарея), гіперплазія ясен (кровоточивість, болючість, набряклість), підвищення аппетіта, підвищення активності печінкових трансаміназ і ЛФ.
Алергічні реакції: шкірний свербіж, шкірний висип, гіперемія шкіри обличчя, багатоформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона).
Інші: збільшення маси тіла, дуже рідко - агранулоцитоз, гінекомастія, гіперпролактинемія, галакторея, артрит, транзиторна втрата зору на тлі Cmax, набряк легенів, безсимптомна тромбоцитопенія, периферичні набряки.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
C обережністю слід застосовувати при AV-блокаді I ступеня, брадикардии, тяжкому стенозі гирла аорти, хронічній серцевій недостатності, при легкій або помірній гіпотензії, інфаркті міокарда з лівошлуночковою недостатністю, печінковій і/або нирковій недостатності, у пацієнтів літнього віку, у дітей і підлітків віком до 18 років (ефективність і безпека застосування не досліджені).
При необхідності можлива комбінована терапія стенокардії та артеріальної гіпертензії верапамілом і бета-адреноблокаторами. Однак слід уникати в/в введення бета-adrainоблокаторов на тлі застосування верапамілу.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Після прийому верапамілу можливі індивідуальні реакції (сонливість, запаморочення), які впливають на здатність пацієнта виконувати роботу, що вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Стенокардія (напруги, стабільна без ангіоспазму, стабільна вазоспастична), суправентрикулярная тахікардія (у т. ч. пароксизмальна, при WPW-синдром, синдром Лауна-Ганонга-Левина), синусова тахікардія, миготлива тахіаритмія, тріпотіння передсердь, передсердна екстрасистолія, артеріальна гіпертензія, гіпертонічний криз (в/в введення), гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, первинна гіпертензія в малому колі кровообігу.Протипоказання
Тяжка артеріальна гіпотензія, AV-блокада II і III ступеня, синоатріальна блокада і СССУ (крім хворих з кардіостимулятором), WPW-синдром або синдром Лауна-Ганонга-Левіна в поєднанні з тріпотінням або фібриляцією передсердь (крім хворих з кардиости��улятором), вагітність, період лактації, підвищена чутливість до верапамилу.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з антигіпертензивними препаратами (вазодилататорами, тіазидними діуретиками, інгібіторами АПФ) відбувається взаємне посилення антигіпертензивної дії.
При одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами, антиаритмічними засобами, засобами для інгаляційного наркозу підвищується ризик розвитку брадикардії, AV-блокади, вираженої артеріальної гіпотензії, серцевої недост��точності, в зв'язку з взаємним посиленням пригнічуючого впливу на автоматизм синоатріального вузла, AV-провідність, скоротливість і провідність міокарда.
При парентеральному введенні верапамілу пацієнтам, які нещодавно отримували бета-адреноблокатори, існує ризик розвитку артеріальної гіпотензії та асистолії.
При одночасному застосуванні з нітратами посилюється антиангінальна дія верапамілу.
При одночасному застосуванні з алискиреном збільшується його концентрація в плазмі і підвищується ризик розвитку побічних ефектів.
При одночасному застосуванні з аміодароном посилюється негативна інотропна дія, брадикардія, порушення провідності, AV-блокада.
Оскільки верапаміл інгібує ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, ловастатину та симвастатину, теоретично можливі прояви лікарської взаємодії, обумовлені підвищенням концентрацій статинів у плазмі крові. Описані випадки розвитку рабдоміолізу.
При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою описані випадки увеличения часу кровотечі внаслідок адитивного антиагрегантної дії.
При одночасному застосуванні з буспироном концентрація буспирона в плазмі крові підвищується, посилюються його терапевтичні та побічні ефекти.
При одночасному введенні верапамілу і дантролену (в/в) в експериментальних дослідженнях у тварин спостерігалася шлуночкова фібриляція з летальним результатом. Дана комбінація є потенційно небезпечною.
При одночасному застосуванні з дигоксином описані випадки підвищення концентрац��і дигітоксину в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з дигоксином підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з дизопірамідом можливі тяжка артеріальна гіпотензія та колапс, особливо у пацієнтів з кардіоміопатією або декомпенсованою серцевою недостатністю. Ризик розвитку тяжких проявів лікарської взаємодії пов'язаний, мабуть, з посиленням негативної інотропної дії.
При одночасному застосуванні з диклофенаком зменшується концентрація верапамілу в плазмі крові; з доксорубіцином - збільшується концентрація доксорубіцину в плазмі крові та підвищується його ефективність.
При одночасному застосуванні з имипрамином підвищується концентрація іміпраміну в плазмі крові і виникає ризик розвитку небажаних змін на ЕКГ. Верапаміл підвищує біодоступність іміпраміну за рахунок зменшення його кліренсу. Зміни на ЕКГ обумовлені підвищенням концентрації іміпраміну в плазмі крові і адитивним пригнічуючою дією верапамілу та іміпраміну на AV-провідність.
Прта одночасному застосуванні з карбамазепіном посилюється дія карбамазепіну і підвищується ризик розвитку побічних ефектів з боку ЦНС внаслідок інгібування метаболізму карбамазепіну в печінці під впливом верапамілу.
При одночасному застосуванні з клонідином описані випадки зупинки серця у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Підвищує плазмову концентрацію колхіцину (субстрат ізоферменту CYP3A і P-глікопротеїну).
При одночасному застосуванні з літію карбонатом прояви лікарської взаємодії��відсутність неоднозначні й непередбачувані. Описані випадки посилення ефектів літію та розвитку нейротоксичності, зменшення концентрації літію в плазмі крові, тяжкої брадикардії.
Вазодилатуючу дію альфа-адреноблокаторів та блокаторів кальцієвих каналів може бути адитивним або синергічна. При одночасному застосуванні теразозина або празозину та верапамілу розвиток вираженої артеріальної гіпотензії частково обумовлено фармакокінетичною взаємодією: підвищення Cmax та AUC теразозина і празозину.
При одночасном застосуванні рифампіцин індукує активність ферментів печінки, прискорюючи метаболізм верапамілу, що призводить до зменшення його клінічної ефективності.
При одночасному застосуванні з сертиндолом підвищується ризик розвитку шлуночкових порушень серцевого ритму, особливо шлуночкової аритмії типу "пірует".
При одночасному застосуванні підвищується концентрація теофіліну в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з тубокурарину хлоридом, векуронію хлоридом можливе посилення миорелаксирующего дії./>
При одночасному застосуванні з фенітоїном, фенобарбіталом можливо значне зменшення концентрації верапамілу в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з флуоксетином посилюються побічні ефекти верапамілу внаслідок уповільнення його метаболізму під впливом флуоксетину.
При одночасному застосуванні знижується кліренс хінідину, підвищується його концентрація в плазмі крові і зростає ризик розвитку побічних ефектів. Спостерігалися випадки розвитку артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосованоіі верапаміл інгібує метаболізм циклоспорину в печінці, що призводить до зменшення його виведення і підвищення концентрації у плазмі крові. Це супроводжується посиленням імунодепресивної дії, відмічено зменшення проявів нефротоксичності.
При одночасному застосуванні з циметидином посилюються ефекти верапамілу.
При одночасному застосуванні з енфлураном можливе пролонгування анестезії.
При одночасному застосуванні з этомидатом збільшується тривалість анестезії.
