Дозировка
Верапамил принимают внутрь во время или после еды, запивая небольшим количеством воды. Режим дозирования и продолжительность лечения устанавливаются индивидуально в зависимости от состояния пациента, степени тяжести, особенностей течения заболевания и эффективности терапии. Для профилактики приступов стенокардии, аритмии и при лечении артериальной гипертензии препарат назначают в начальной дозе по 40-80 мг 3-4 раза в день. При необходимости увеличивают разовую дозу до 120-160 мг. Максимальная суточная доза препарата составляет 480 мг. При длительном лечении не следует превышать суточную дозу 480мг. В максимальной дозе препарат необходимо принимать только в стационаре. У пациентов с выраженными нарушениями функции печени выведение верапамила из организма замедленно, поэтому лечение целесообразно начинать с минимальных доз. Суточная доза препарата не должна превышать 120 мг.
Передозировка
Симптомы: синусовая брадикардия, переходящая в атриовентрикулярную блокаду высокой степени, иногда асистолию, выраженное снижение артериального давления, сердечная недостаточность, шок, остановка синусового узла, гипергликемия, ступор и метаболический ацидоз. Лечение при раннем выявлении - промывание желудка, прием активированного угля, постановка искусственного водителя ритма; при нарушении ритма и проводимости - внутривенное введение изопреналина, норэпинефрина, атропина, 10-20 мл 10% раствора кальция глюконата, искусственный водитель ритма; внутривенная инфузия плазмозамещающих растворов. Гемодиализ не эффективен.
Лекарственная форма
Круглые таблетки двояковыпуклой формы, покрытые оболочкой желтого цвета.
Состав
Активное вещество: верапамила гидрохлорид (в пересчете на 100 % вещество) - 40 мг или 80 мг;
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 26,12 мг/52,24 мг, крахмал картофельный - 9,5 мг/19,0 мг, тальк - 0,375 мг/0,75 мг, кальция стеарат - 0,375 мг/0,75 мг, повидон К 17 - 3,63 мг/7,26 мг;
Вспомогательные вещества оболочки: полисорбат-80 (твин-80) - 0,2 мг/0,4 мг,титана диоксид - 0,614 мг/1,228 мг, гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза) - 1,06 мг/2,12 мг, воск пчелиный желтый - 0,002 мг/0,004 мг, парафин жидкий -0,12 мг/0,24 мг, тропеолин О -0,004 мг/0,008 мг.
Фармакологическое действие
Верапамил является одним из основных препаратов группы блокаторов "медленных" кальциевых каналов. Он обладает антиаритмической, антиангинальной и антигипертензивной активностью.
Препарат снижает потребность миокарда в кислороде за счет снижения сократимости миокарда и уменьшения частоты сердечных сокращений. Вызывает расширение коронарных сосудов сердца и увеличивает коронарный кровоток; снижает тонус гладкой мускулатуры периферических артерий и общее периферическое сосудистое сопротивление.
Верапамил существенно замедляет атриовентрикулярную проводимость, угнетает автоматизм синусового узла, что позволяет применять препарат для лечения суправентрикулярных аритмий.
Верапамил является препаратом выбора для лечения стенокардии вазоспастического генеза (стенокардии Принцметала). Оказывает эффект при стенокардии напряжения.
Действие верапамила начинается через 1-2 часа после приема внутрь, максимальное действие развивается в большинстве случаев через 48 часов.
Фармакокинетика
При приеме внутрь всасывается более 90 % от принятой дозы. Биодоступность - 10- 20 %. Максимальная концентрация препарата в плазме крови достигается через 1-2 часа после приема внутрь (80-400 мг/мл). Верапамил проникает через гематоэнцефалический и плацентарный барьеры. Подвергается метаболизму при "первичном прохождении" через печень. Основными метаболитами являются норверапамил, N-деалкилнорверапамил. Накопление препарата и его метаболитов в организме объясняет усиление действия при курсовом лечении. Связь с белками плазмы, крови - 90 %, Период полувыведения при приеме однократной дозы составляет 2,8 - 7,4 часа; при приеме повторных доз - 4,5 - 12 часов. Выводится в небольшом количестве в неизмененном виде (3-4 %), остальная часть - в виде метаболитов (70 %) почками, около 25 % - с желчью. Секреция с грудным молоком низкая.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: AV блокада I, II, III степени, остановка синусового узла, периферические отеки, тахикардия, синусовая брадикардия, сердечная недостаточность, выраженное снижение артериального давления, "приливы" крови к коже лица, ощущение сердцебиения.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, боли и дискомфорт в животе, кишечная непроходимость, запоры, диарея, гиперплазия десен, повышение аппетита; транзиторное повышение "печеночных" трансаминаз и щелочной фосфатазы в плазме крови;
Со стороны центральной нервной системы: головокружение, звон в ушах, головная боль, обморок, тревожность, заторможенность, повышенная утомляемость, астения, сонливость, депрессия, экстрапирамидные нарушения, парастезии, тремор. Аллергические реакции: кожный зуд, крапивница, кожная сыпь, мультиформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона), ангионевротический отек.
Прочие: увеличение массы тела, агранулоцитоз, гинекомастия, гиперпролактинемия, галакторея, артрит, отек легких, тромбоцитопения бессимптомная, пурпура, периферические отеки, алопеция, мышечная слабость миалгия, артралгия, эректильная дисфункция.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При повышении артериального давления у пациентов с гипертрофической обструктивной кардиомиопатией назначают альфа-адреностимуляторы (фенилэфрин); не следует применять изопреналин.
Перед, началом терапии при сердечной недостаточности необходимо достичь состояния компенсации. При лечении необходим контроль функции сердечнососудистой и дыхательной систем, за концентрацией глюкозы и содержанием электролитов крови, объемом циркулирующей крови и количеством выделяемой мочи.
Не рекомендуется прекращать лечение внезапно" на "препарат нельзя отменять резко, рекомендуется постепенно снижать дозу до полной отмены препарата.
При приеме препарата необходимо контролировать функции почек у пациентов с нарушением функции почек.
Влияние препарата на способность к управлению транспортными средствами и другими механизмами:
После приема верапамила возможны индивидуальные реакции (сонливость, головокружение), влияющие на способность выполнять работу, требующую высокой концентрации внимания и скорости психомоторных реакций. С осторожностью применять во время работы водителям транспортных средств и людям, профессия которых связана с повышенной концентрацией внимания (снижается скорость реакции).
Показания
- Артериальная гипертензия.
- Ишемическая болезнь сердца, включая хроническую стабильную стенокардию (классическая стенокардия напряжения); нестабильную стенокардию; стенокардию, обусловленную спазмом сосудов (стенокардия Принцметала).
- Пароксизмальная наджелудочковая тахикардия.
- Мерцание/трепетание предсердий, сопровождающиеся тахиаритмией (за исключением синдрома Вольфа-Паркинсона-Уайта и Лауна-Ганонга-Левина).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к компонентам препарата, выраженная брадикардия (менее 50 уд/мин), хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, артериальная гипотензия (ниже 100/60 мм рт. ст, у мужчин и 95/60 мм рт. ст. у женщин), кардиогенный шок (за исключением вызванного аритмией), синоатриальная блокада, атриовентрикулярная блокада II и III степени (исключая пациентов с искусственным водителем ритма); острый инфаркт миокарда, осложненный брадикардией, выраженной артериальной гипотензией и левожелудочковой недостаточностью, синдром слабости синусового узла (за исключением пациентов с искусственным водителем ритма), стеноз устья аорты, синдром Вольфа-Паркинсона-Уайта, синдром Морганьи-Адамса-Стокса, одновременное применение бета-адреноболокаторов (внутривенно); синдром Лауна- Ганонга-Левина, одновременный прием колхицина, непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция, беременность, период лактации, возраст до 18 лет.
С осторожностью:
С осторожностью азначают препарат пациентам с атриовентрикулярной блокадой I степени, выраженными нарушениями функции печени и почек, в пожилом возрасте, с брадикардией, гипертрофической обструктивной кардиомиопатией, с заболеваниями, касающимися нервно-мышечной передачи (миастения gravis, синдром Ламбера-Итона, мышечная дистрофия Дюшена).
Беременность и лактация:
Верапамил противопоказан при беременности и кормлении грудью.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с карбамазепином у пациентов с устойчивой парциальной эпилепсией вследствие ингибирования метаболизма карбамазепина в печени верапамил усиливает его действие (риск развития побочных эффектов со стороны центральной нервной системы, таких как диплопия, головная боль, атаксия и головокружение).
При одновременном применении верапамил ингибирует метаболизм циклоспорина в печени, что приводит к уменьшению его выведения и повышению концентрации в плазме крови. Это сопровождается усилением иммунодепрессивного действия.
При одновременном применении верапамил повышает концентрацию теофиллина (вследствие снижения клиренса).
При одновременном применении верапамила с хинидином повышается концентрация хинидина в плазме крови (риск выраженного снижения артериального давления особенно у пациентов с гипертрофической обструктивной кардиомиопатией).
При одновременном применении верапамил повышает концентрацию этанола в плазме крови и удлиняет его эффект.
Поскольку верапамил ингибирует изофермент сурЗа4, который участвует в метаболизме аторвастатина, ловастатина и симвастатина, возможны проявления лекарственного взаимодействия, обусловленные повышением концентраций статинов в плазме крови (рабдомиолиз).
При одновременном применении верапамил повышает концентрацию в плазме крови алмотриптана, глибенкламида.
При одновременном применении верапамил повышает концентрацию в плазме крови сиролимуса и такролимуса.
При одновременном применении верапамил повышает концентрацию сердечных гликозидов (требует тщательного наблюдения и снижения дозы гликозидов). При одновременном применении верапамил повышает концентрацию метопролола и пропранолола у пациентов со стенокардией.
При одновременном применении верапамил повышает плазменную концентрацию колхицина (субстрат для изофермента сурЗа и р-гликопротеина).
При одновременном применении верапамила с доксорубицином - увеличивается концентрация доксорубицина в плазме крови и повышается его эффективность.
При одновременном применении верапамила с имипрамином повышается концентрация имипрамина в плазме крови (риск развития нежелательных изменений, обусловленных аддитивным угнетающим действием, верапамила и имипрамина на AV-проводимость). Не влияет на концентрацию активного метаболита, дезипрамина.
Верапамил повышает концентрацию празозина и теразозина при одновременном применении (риск развития выраженной артериальной гипотензии).
При одновременном применении верапамила с буспироном или мидазоламом их концентрация в плазме крови повышается (риск усиления побочных эффектов). Ингибиторы сурЗа4 (в том числе эритромицин, ингибиторы протеазы вируса иммунодефицита человека), телитромицин повышают плазменные концентрации верапамила.
Грейпфрутовый сок повышает концентрацию в плазме крови r- и s-изомера верапамила.
Циметидин или не изменяет, или снижает клиренс верапамила (возможно усиление эффектов верапамила).
Рифампицин может значительно снижать биодоступность (до 92%), а также концентрацию верапамила в плазме крови, что приводит к уменьшению его клинической эффективности.
Фенобарбитал повышает клиренс верапамила в 5 раз.
Сульфинпиразон повышает клиренс верапамила примерно в 3 раза и снижает биодоступность до 60%.
Препараты зверобоя продырявленного снижают концентрацию r- и s-изомера верапамила в плазме крови.
При одновременном применении верапамила с ингаляционными анестетиками повышается риск развития брадикардии, атриовентрикулярной блокады, сердечной недостаточности. Комбинация верапамила с бета-адреноблокаторами может привести к усилению отрицательного инотропного эффекта, увеличению риска развития нарушений атриовентрикулярной проводимости, брадикардии (применение верапамила и бета-адреноблокаторов необходимо проводить с интервалом в несколько часов).
Празозин и другие альфа-адреноблокаторы, а также другие гипотензивные препараты (ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, вазодилататоры, диуретики, бета-адреноблокаторы) усиливают антигипертензивный эффект верапамила.
При одновременном применении верапамила с дизопирамидом и флекаинидом возможны тяжелая артериальная гипотензия и коллапс, вплоть до летального исхода. Риск развития тяжелых проявлений лекарственного взаимодействия связан с усилением отрицательного инотропного действия. Не следует назначать дизопирамид и флекаинид в течение 48 ч до или 24 ч после применения верапамила, Верапамил увеличивает риск возникновения нейротоксического эффекта препаратов лития.
Верапамил усиливает действие периферических миорелаксантов (может потребовать изменения режима дозирования).
При одновременном применении верапамила с ацетилсалициловой кислотой описаны случаи увеличения времени кровотечения.
(8070)
Дозування
Верапаміл приймають внутрішньо під час або після їжі, запиваючи невеликою кількістю води. Режим дозування і тривалість лікування встановлюються індивідуально залежно від стану пацієнта, ступеня тяжкості, особливостей перебігу захворювання та ефективності терапії. Для профілактики нападів стенокардії, аритмії і при лікуванні артеріальної гіпертензії препарат призначають у початковій дозі по 40-80 мг 3-4 рази в день. При необхідності збільшують разову дозу до 120-160 мг. Максимальна добова доза препарату складаєяет 480 мг. При тривалому лікуванні не слід перевищувати добову дозу 480мг. У максимальній дозі препарат необхідно приймати тільки в стаціонарі. У пацієнтів з вираженими порушеннями функції печінки виведення верапамілу з організму уповільнено, тому лікування доцільно починати з мінімальних доз. Добова доза препарату не повинна перевищувати 120 мг.Передозування
Симптоми: синусова брадикардія, що переходить в атріовентрикулярну блокаду високого ступеня, іноді асистолию, виражене зниження артеріального тиску, серцева недостатність, шок, зупинка синусового вузла, гіперглікемія, ступор та метаболічний ацидоз. Лікування при ранньому виявленні - промивання шлунка, прийом активованого вугілля, постановка штучного водія ритму; при порушенні ритму і провідності - внутрішньовенне введення ізопреналіну, норадреналіну, атропіну, 10-20 мл 10% розчину кальцію глюконату, штучний водій ритму; внутрішньовенна інфузія плазмозамінних розчинів. Гемодіаліз не ефективний.
Лікарська форма
Круглі таблетки двоопуклої форми, вкриті оболочкої жовтого кольору.Склад
Активна речовина: верапамілу гідрохлорид (в перерахуванні на 100 % речовину) - 40 мг або 80 мг;
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 26,12 мг/52,24 мг, крохмаль картопляний - 9,5 мг/19,0 мг, тальк - 0,375 мг/0,75 мг, кальцію стеарат - 0,375 мг/0,75 мг, повідон До 17 - 3,63 мг/7,26 мг;
Допоміжні речовини оболонки: полісорбат-80 (твін-80) - 0,2 мг/0,4 мг,титану діоксид - 0,614 мг/1,228 мг, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза) - 1,06 мг/2,12 мг, віск бджолиний жовтий - 0,002 мг/0,004 мг, парафін рідкий -0,12 мг/0,24 мг, тропеолин Про -0,004 мг/0,008 мг.Фармак��логічне дію
Верапаміл є одним з основних препаратів групи блокаторів "повільних" кальцієвих каналів. Він має антиаритмічної, антиангінальної та антигіпертензивної активністю.
Препарат знижує потребу міокарда в кисні за рахунок зниження скоротливості міокарда і зменшення частоти серцевих скорочень. Викликає розширення коронарних судин серця і збільшує коронарний кровообіг; знижує тонус гладкої мускулатури периферичних артерій і загальний периферичний судинний опір.r />
Верапаміл істотно уповільнює атріовентрикулярну провідність, пригнічує автоматизм синусового вузла, що дозволяє застосовувати препарат для лікування суправентрикулярних аритмій.
Верапаміл є препаратом вибору для лікування стенокардії вазоспастического генезу (стенокардії Принцметала). Надає ефект при стенокардії напруги.
Дія верапамілу починається через 1-2 години після прийому внутрішньо, максимальна дія розвивається в більшості випадків через 48 годин.Фармакокінетика
При прийомі всередину вс��приписується більше 90 % від прийнятої дози. Біодоступність - 10 - 20 %. Максимальна концентрація препарату в плазмі крові досягається через 1-2 години після прийому всередину (80-400 мг/мл). Верапаміл проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар'єри. Піддається метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Основними метаболітами є норверапамил, N-деалкилнорверапамил. Накопичення препарату і його метаболітів в організмі пояснює посилення дії при курсовому лікуванні. Зв'язок з білками плазми крові - 90 %, Період напіввиведення при прийом одноразової дози становить 2,8 - 7,4 години; при прийомі повторних доз - 4,5 - 12 годин. Виводиться в невеликій кількості в незміненому вигляді (3-4 %), інша частина - у вигляді метаболітів (70 %) нирками, близько 25 % - з жовчю. Секреція з грудним молоком низька.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: AV блокада I, II, III ступеня, зупинка синусового вузла, периферичні набряки, тахікардія, синусова брадикардія, серцева недостатність, виражене зниження артеріального тиску, "припливи" крові до шкіри обличчя, відчуття сердцебиенія.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, болі і дискомфорт у животі, кишкова непрохідність, запори, діарея, гіперплазія ясен, підвищення апетиту; транзиторне підвищення "печінкових" трансаміназ та лужної фосфатази у плазмі крові;
З боку центральної нервової системи: запаморочення, дзвін у вухах, головний біль, запаморочення, тривожність, загальмованість, підвищена стомлюваність, астенія, сонливість, депресія, екстрапірамідні порушення, парастезії, тремор. Алергічні реакції: шкірний свербіж, крапивниц��, шкірний висип, мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона), ангіоневротичний набряк.
Інші: збільшення маси тіла, агранулоцитоз, гінекомастія, гіперпролактинемія, галакторея, артрит, набряк легенів, безсимптомна тромбоцитопенія, пурпура, периферичні набряки, алопеція, м'язова слабкість, міалгія, артралгія, еректильна дисфункція.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При підвищенні артеріального тиску у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією призначають альфа-адр��ностимуляторы (фенілефрин); не слід застосовувати ізопреналін.
Перед початком терапії при серцевій недостатності необхідно досягти стану компенсації. При лікуванні необхідний контроль функції серцево-судинної і дихальної систем, за концентрацією глюкози і вмістом електролітів крові, об'ємом циркулюючої крові та кількістю сечі, що виділяється.
Не рекомендується припиняти лікування раптово" на "препарат не можна відміняти різко, рекомендується поступово знижувати дозу до повної відміни препарату.
При приеме препарату необхідно контролювати функції нирок у пацієнтів з порушенням функції нирок.
Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами:
Після прийому верапамілу можливі індивідуальні реакції (сонливість, запаморочення), які впливають на здатність виконувати роботу, що вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій. З обережністю застосовувати під час роботи водіям транспортних засобів і людям, професія яких пов'язана з підвищеною концент��ацией уваги (зменшується швидкість реакції).Свідчення
- Артеріальна гіпертензія.
- Ішемічна хвороба серця, включаючи хронічну стабільну стенокардію (класична стенокардія напруги); нестабільну стенокардію; стенокардію, обумовлену спазмом судин (стенокардія Принцметала).
- Пароксизмальна надшлуночкові тахікардія.
- Мерехтіння/тріпотіння передсердь, що супроводжуються тахиаритмией (за винятком синдрому Вольфа-Паркінсона-Уайта і Лауна-Ганонга-Левіна).Протипоказання
Підвищена відчуває��вительность до компонентів препарату, виражена брадикардія (менше 50 уд/хв), хронічна серцева недостатність в стадії декомпенсації, артеріальна гіпотензія (нижче 100/60 мм рт. ст, у чоловіків і 95/60 мм рт. ст. у жінок), кардіогенний шок (за винятком зумовленого аритмією), синоатріальна блокада, атріовентрикулярна блокада II і III ступеня (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму); гострий інфаркт міокарда, ускладнений брадикардією, вираженою артеріальною гіпотензією і лівошлуночковою недостатністю, синдром слабкості синусового вузла (за винятком пацієнтів зі штучним водієм ритму), стеноз гирла аорти, синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта, синдром Морганьї-Адамса-Стокса, одночасне застосування бета-адреноболокаторов (внутрішньовенно); синдром Лауна - Ганонга-Левіна, одночасний прийом колхіцину, непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція, вагітність, період лактації, вік до 18 років.
З обережністю:
З обережністю азначают препарат пацієнтам з атріовентрикулярною блокадою I ступеня, виражені порушенняшениями функції печінки і нирок, у літньому віці, з брадикардією, гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією, із захворюваннями, що стосуються нервово-м'язової передачі (міастенія gravis, синдром Ламбера-Ітона, м'язова дистрофія Дюшена).
Вагітність та лактація:
Верапаміл протипоказаний при вагітності та годуванні груддю.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні з карбамазепіном у пацієнтів зі стійкою парціальну епілепсію внаслідок інгібування метаболізму карбамазепіну в печінці верапаміл посилює його дію (ризик розвитку побічних ефектів з боку центральної нервової системи, таких як диплопія, головний біль, атаксія і запаморочення).
При одночасному застосуванні верапаміл інгібує метаболізм циклоспорину в печінці, що призводить до зменшення його виведення і підвищення концентрації у плазмі крові. Це супроводжується посиленням імунодепресивної дії.
При одночасному застосуванні верапаміл підвищує концентрацію теофіліну (внаслідок зниження кліренсу).
При одночасному застосуванні верапамілу з хінідином підвищується концентрація хінідину в плазмі крові (ризик вираженого зниження артеріального тиску, особливо у пацієнтів з гіпертрофічною обструктивною кардіоміопатією).
При одночасному застосуванні верапаміл підвищує концентрацію етанолу в плазмі крові і подовжує його ефект.
Оскільки верапаміл інгібує ізофермент сурЗа4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, ловастатину та симвастатину, можливі прояви лікарської взаємодії, обумовлені підвищенням концентрацій ста��інів в плазмі крові (рабдоміоліз).
При одночасному застосуванні верапаміл підвищує концентрацію в плазмі крові алмотриптана, глібенкламіду.
При одночасному застосуванні верапаміл підвищує концентрацію в плазмі крові сиролімусу-одного і такролімусу.
При одночасному застосуванні верапаміл підвищує концентрацію серцевих глікозидів (вимагає ретельного спостереження та зниження дози глікозидів). При одночасному застосуванні верапаміл підвищує концентрацію метопрололу та пропранололу у пацієнтів зі стенокардією.
Пр�� одночасному застосуванні верапаміл підвищує плазмову концентрацію колхіцину (субстрат для ізоферменту сурЗа та р-глікопротеїну).
При одночасному застосуванні верапамілу з доксорубіцином - збільшується концентрація доксорубіцину в плазмі крові та підвищується його ефективність.
При одночасному застосуванні верапамілу з имипрамином підвищується концентрація іміпраміну в плазмі крові (ризик розвитку небажаних змін, обумовлених адитивним пригнічуючою дією, верапамілу та іміпраміну на AV-провідність). Не впливаютьет на концентрацію активного метаболіту, дезипраміну.
Верапаміл підвищує концентрацію празозину та теразозина при одночасному застосуванні (ризик розвитку вираженої артеріальної гіпотензії).
При одночасному застосуванні верапамілу з буспироном мідазоламом або їх концентрація в плазмі крові підвищується (ризик посилення побічних ефектів). Інгібітори сурЗа4 (у тому числі еритроміцин, інгібітори протеази вірусу імунодефіциту людини), телітроміцин підвищують плазмові концентрації верапамілу.
Грейпфрутовий сік підвповідомляє концентрацію в плазмі крові r - і s-ізомеру верапамілу.
Циметидин або не зраджує, або знижує кліренс верапамілу (можливе посилення ефектів верапамілу).
Рифампіцин може значно знижувати біодоступність (до 92%), а також концентрацію верапамілу в плазмі крові, що призводить до зменшення його клінічної ефективності.
Фенобарбітал підвищує кліренс верапамілу в 5 разів.
Сульфінпіразон підвищує кліренс верапамілу приблизно в 3 рази і знижує біодоступність до 60%.
Препарати звіробою продірявленого снижа��т концентрацію r - і s-ізомеру верапамілу в плазмі крові.
При одночасному застосуванні верапамілу з інгаляційними анестетиками підвищується ризик розвитку брадикардії, атріовентрикулярної блокади, серцевої недостатності. Комбінація верапамілу з бета-адреноблокаторами може призвести до посилення негативного інотропного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень атріовентрикулярної провідності, брадикардії (застосування верапамілу та бета-адреноблокаторів необхідно проводити з інтервалом у кілька годин).
Празоз��н і інші альфа-адреноблокатори, а також інші гіпотензивні препарати (інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, вазодилататори, діуретики, бета-адреноблокатори) посилюють антигіпертензивний ефект верапамілу.
При одночасному застосуванні верапамілу з дизопірамідом і флекаинидом можливі тяжка артеріальна гіпотензія та колапс, аж до летального результату. Ризик розвитку тяжких проявів лікарської взаємодії пов'язаний з посиленням негативної інотропної дії. Не слід призначати дизопірамід і фле��аинид протягом 48 год до або 24 годин після застосування верапамілу, Верапаміл збільшує ризик виникнення нейротоксичної ефекту препаратів літію.
Верапаміл посилює дію периферичних міорелаксантів (може вимагати зміни режиму дозування).
При одночасному застосуванні верапамілу з ацетилсаліциловою кислотою описані випадки збільшення часу кровотечі.
