Корзина Корзина пуста
Прием заказов через корзину сайта

Венлаксор 0,075 n30 табл (Венлаксор 0,075 n30 табл)

1 414 грн
0 грн
Рейтинг: 86 (4.3) 5
Артикул: 3762
+
Способы доставки
  • Новая Почта (отделение)
  • Курьером Новой Почты
Способы оплаты
  • Наличными при получении
  • Безналичный перевод
  • Приват 24
  • WebMoney
Рассказать друзьям:

Дозировка

Таблетки рекомендуется принимать во время приема пищи. Рекомендуемая начальная доза составляет 75 мг в 2 приема (по 37.5 мг 2) ежедневно. Если после нескольких недель лечения не наблюдается значительного улучшения, суточную дозу можно повысить до 150 мг (по 75 мг 2). Если необходима более высокая доза (тяжелое депрессивное расстройство или другие состояния, требующие стационарного лечения) можно сразу назначить 150 мг в 2 приема (по 75 мг 2). После этого суточную дозу можно увеличивать на 75 мг каждые 2-3 дня до достижения желаемого терапевтического эффекта. Максимальная суточная доза препарата Венлаксор® составляет 375 мг. После достижения необходимого терапевтического эффекта суточная доза может быть постепенно снижена до минимального эффективного уровня. Поддерживающее лечение (в т.ч. для профилактики рецидивов) может продолжаться 6 мес и более. Назначаются минимальные эффективные дозы, применявшиеся при лечении депрессивного эпизода. При почечной недостаточности легкой степени тяжести (скорость клубочковой фильтрации /СКФ/ более 30 мл/мин) коррекция режима дозирования не требуется. При почечной недостаточности средней степени тяжести (СКФ 10-30 мл/мин) дозу следует снизить на 25-50%. В связи с удлинением T1/2 венлафаксина и его активного метаболита ОДВ, таким пациентам следует принимать всю дозу 1 раз/ Не рекомендуется применять венлафаксин при почечной недостаточности тяжелой степени (СКФ менее 10 мл/мин), поскольку надежные данные о такой терапии отсутствуют. Пациентам, находящимся на гемодиализе, назначают 50% обычной суточной дозы венлафаксина после завершения гемодиализа. При легкой печеночной недостаточности (протромбиновое время /ПВ/ менее 14 сек) коррекция режима дозирования не требуется. При умеренной печеночной недостаточности (ПВ от 14 до 18 сек) дозу следует снизить на 50%. Не рекомендуется применять венлафаксин при тяжелой печеночной недостаточности, поскольку надежные данные о такой терапии отсутствуют. Пациентам пожилого возраста не требуется изменения дозы, однако необходимо соблюдать осторожность, например, в связи с возможностью нарушения функции почек. Следует применять наименьшую эффективную дозу. При повышении дозы пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением. Прекращение приема препарата Венлаксор® По окончании приема препарата Венлаксор® рекомендуется постепенно снижать дозировку препарата, по крайней мере, в течение недели и наблюдать за состоянием пациента для того, чтобы свести к минимуму риск, связанный с отменой препарата. Период, требуемый для полного прекращения приема препарата, зависит от его дозировки, длительности курса лечения и индивидуальных особенностей пациента.

Передозировка

изменения ЭКГ (удлинение интервала QT, блокада ножки пучка Гиса, расширение комплекса QRS), синусовая или желудочковая тахикардия, брадикардия, гипотензия, судорожные состояния, изменение сознания (снижение уровня бодрствования).

Лекарственная форма

Таблетки светло-розовые с темно-розовыми вкраплениями, плоскоцилиндрические, с фаской и риской на одной стороне

Состав

венлафаксин (в форме гидрохлорида)75 мг

Вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат безводный, лактоза безводная, карбоксиметилкрахмал натрия, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, краситель железа оксид красный (Е172).

Фармакологическое действие

Антидепрессант. По химической структуре венлафаксин нельзя отнести ни к одному известному классу антидепрессантов (трициклические, тетрациклические или другие), является рацематом двух активных энантомеров.

Механизм антидепрессивного действия препарата связан с его способностью потенциировать передачу нервного импульса в ЦНС. Венлафаксин и его основной метаболит О-десметилвенлафаксин (ОДВ) являются сильными ингибиторами обратного захвата серотонина и норадреналина и слабыми ингибиторами обратного захвата допамина. Кроме того, венлафаксин и ОДВ снижают бета-адренергическую реактивность как после однократного введения, так и при постоянном приеме. Венлафаксин и ОДВ одинаково эффективно влияют на обратный захват нейротрансмиттеров.

Венлафаксин не обладает сродством к м-холинорецепторам, гистаминовым H1-рецепторам и ?1-адренорецепторам головного мозга. Венлафаксин не подавляет активность МАО. Не обладает сродством к опиоидным, бензодиазепиновым, фенциклидиновым или NMDA-рецепторам.

Фармакокинетика

Всасывание

Венлафаксин хорошо всасывается из ЖКТ. После однократного приема внутрь в дозах 25-150 мг Cmax в плазме крови составляет 33-172 нг/мл и достигается в течение приблизительно в течение 2.4 ч. После приема препарата во время еды время достижения Cmax в плазме крови увеличивается на 20-30 мин, однако величины Cmax и абсорбции не изменяются.

Распределение и метаболизм

Подвергается интенсивному метаболизму при "первом прохождении" через печень. Его основной метаболит - О-десметилвенлафаксин (ОДВ). Cmax ОДВ в плазме крови 61-325 нг/мл достигается приблизительно через 4.3 ч после введения. Связывание венлафаксина и ОДВ с белками плазмы крови составляет соответственно 27% и 30%.

При многократном введении Css в плазме венлафаксина и ОДВ достигаются в течение 3 дней. В диапазоне суточных доз 75-450 мг, венлафаксин и ОДВ имеют линейную кинетику.

Выведение

T1/2 венлафаксина и ОДВ составляет соответственно 5 и 11 ч. ОДВ и другие метаболиты, а также неизмененный венлафаксин, выводятся почками.

фармакокинетика в особых клинических случаях

У пациентов с циррозом печени концентрации в плазме крови венлафаксина и ОДВ повышены, а скорость их выведения снижена.

При почечной недостаточности средней или тяжелой степени общий клиренс венлафаксина и ОДВ снижается, а T1/2 увеличивается. Снижение общего клиренса в основном наблюдается у пациентов с КК ниже 30 мл/мин.

Возраст и пол пациента не влияют на фармакокинетику препарата.

Побочные действия

Большинство побочных эффектов зависит от дозы. При длительном лечении тяжесть и частота большинства этих эффектов снижается, причем не возникает необходимость отмены терапии. Определение частоты побочных эффектов: часто (>1%), нечасто (0.1-1%), редко (0.01-0.1%), очень редко (<0.01%).

Со стороны ЦНС: часто - головокружение, астения, бессонница, кошмарные сновидения, повышенная нервная возбудимость, парестезии, гипертонус мышц, тремор, седативный эффект; нечасто - апатия, галлюцинации, миоклонус, обморок; редко - судороги, маниакальные расстройства, ЗНС.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - повышение АД, гиперемия кожных покровов; нечасто - снижение АД, постуральная гипотензия, тахикардия; очень редко - изменение интервала QT, фибрилляция желудочков, желудочковая тахикардия (в т.ч. мерцание желудочков).

Со стороны пищеварительной системы: часто - снижение аппетита, тошнота, рвота; нечасто - бруксизм (непроизвольное скрежетание зубами), повышение активности печеночных трансаминаз; редко - гепатит.

Со стороны половой системы: часто - снижение либидо, нарушение эрекции и/или эякуляции, аноргазмия, меноррагия; нечасто - нарушение оргазма у женщин.

Со стороны мочевыделительной системы: часто - нарушение мочеиспускания; нечасто - задержка мочи.

Со стороны органов чувств: часто - нарушение аккомодации, мидриаз, нарушение зрения; нечасто - нарушение вкусового восприятия

Особенности продажи

рецептурные

Особые условия

Как и при лечении другими антидепрессантами, резкое прекращение терапии венлафаксином - особенно после высоких доз препарата - может вызвать симптомы отмены, в связи с чем рекомендуется перед отменой препарата постепенно снизить его дозу. Длительность периода, необходимого для снижения дозы, зависит от величины дозы, продолжительности терапии, а также индивидуальной чувствительности пациента.

При назначении таблеток Венлаксор® больным с непереносимостью лактозы следует учитывать, что в каждой таблетке 37.5 мг содержится 30 мг лактозы, в каждой таблетке 75 мг содержится 60 мг лактозы.

У пациентов с депрессивными расстройствами перед началом любой лекарственной терапии следует учитывать вероятность суицидальных попыток. Поэтому для снижения риска передозировки начальная доза препарата должна быть по возможности низкой, а пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением.

У пациентов с аффективными расстройствами при лечении антидепрессантами (в т.ч. венлафаксином) могут возникать гипоманиакальные или маниакальные состояния. Как и другие антидепрессанты, венлафаксин должен назначаться с осторожностью больным с манией в анамнезе. Такие пациенты нуждаются в медицинском наблюдении.

Как и другие антидепрессанты, венлафаксин должен назначаться с осторожностью больным с эпилептическими припадками в анамнезе. Лечение венлафаксином должно быть прервано при возникновении эпилептических припадков.

Пациентов следует предупредить о необходимости немедленно обратиться к врачу при возникновении сыпи, крапивницы или других аллергических реакций. У некоторых больных во время приема венлафаксина отмечено дозозависимое повышение АД, в связи с чем рекомендуется регулярный контроль АД, особенно в период подбора или повышения дозы.

С осторожностью следует назначать препарат при тахиаритмии, т.к. возможно увеличение частоты сердечного ритма, особенно во время приема высоких доз.

Пациенты, особенно пожилые, должны быть предупреждены о возможности возникновения головокружения и нарушения чувства равновесия.

Как и другие ингибиторы обратного захвата серотонина, венлафаксин может повысить риск кровоизлияний в кожу и слизистые оболочки. При лечении больных, предрасположенных к таким состояниям, необходима осторожность.

Во время приема венлафаксина, особенно в условиях дегидратации или снижения объема крови (в т.ч. у пожилых пациентов и больных, принимающих диуретики), может наблюдаться гипонатриемия и/или синдром недостаточной секреции антидиуретического гормона.

Во время приема препарата может наблюдаться мидриаз, в связи с чем рекомендуется контроль внутриглазного давления у больных, склонных к его повышению или с закрытоугольной глаукомой.

Применение венлафаксина не исследовано у пациентов, недавно перенесших инфаркт миокарда и с декомпенсированной сердечной недостаточностью. Таким больным препарат следует назначать с осторожностью.

Показания

депрессии различной этиологии (лечение и профилактика).

Противопоказания

— тяжелые нарушения функции почек (СКФ менее 10 мл/мин);

— тяжелые нарушения функции печени;

— одновременный прием ингибиторов МАО;

— возраст до 18 лет (безопасность и эффективность для этой категории пациентов не доказана);

— установленная или предполагаемая беременность;

— период лактации (грудное вскармливание);

— повышенная чувствительность к компонентам препарата.

С осторожностью следует назначать препарат при недавно перенесенном инфаркте миокарда, нестабильной стенокардии, артериальной гипертензии, тахикардии, судорожном синдроме в анамнезе, повышении внутриглазного давления, закрытоугольной глаукоме, маниакальных состояниях в анамнезе, предрасположенности к кровотечениям со стороны кожных покровов и слизистых оболочек, исходно сниженной массе тела, гипонатриемии, гиповолемии, одновременном приеме диуретиков, суицидальных наклонностях, почечной или печеночной недостаточности

Лекарственное взаимодействие

Одновременное применение ингибиторов МАО и венлафаксина противопоказано. Прием препарата Венлаксор® можно начинать не менее чем через 14 дней после окончания терапии ингибиторами МАО. Если применялся обратимый ингибитор МАО (моклобемид), этот интервал может быть короче (24 ч). Терапию ингибиторами МАО можно начинать не менее чем через 7 дней после отмены препарата Венлаксор®.

Венлафаксин не влияет на фармакокинетику лития.

При одновременном применении с имипрамином фармакокинетика венлафаксина и его метаболита ОДВ не изменяется.

При одновременном применении с галоперидолом эффект последнего может усиливаться из-за повышения его концентрации в крови.

При одновременном применении с диазепамом фармакокинетика препаратов и их основных метаболитов существенно не изменяется. Также не обнаружено влияния на психомоторные и психометрические эффекты диазепама
(2762)


Дозування

Таблетки рекомендується приймати під час прийому їжі. Рекомендована початкова доза становить 75 мг у 2 прийоми (по 37.5 мг 2) щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного покращання, добову дозу можна підвищити до 150 мг (по 75 мг 2). Якщо необхідна більш висока доза (важкий депресивний розлад або інші стани, що потребують стаціонарного лікування) можна відразу призначити 150 мг у 2 прийоми (по 75 мг 2). Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапев��ического ефекту. Максимальна добова доза препарату Венлаксор® становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може бути поступово знижена до мінімального ефективного рівня. Підтримуюче лікування (в т. ч. для профілактики рецидивів) може тривати 6 міс і більше. Призначають мінімальні ефективні дози, що застосовувалися при лікуванні депресивного епізоду. При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (швидкість клубочкової фільтрації /СКФ/ більше 30 мл/хв) корекція режиму дозованийія не потрібно. При нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (СКФ 10-30 мл/хв) дозу слід знизити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2 венлафаксину та його активного метаболіту ОДВ, таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз/ Не рекомендується застосовувати венлафаксин при нирковій недостатності тяжкого ступеня (СКФ менше 10 мл/хв), оскільки надійні дані про такий терапії відсутні. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, призначають 50% від звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу. При легкій печінковій недостаточности (протромбіновий час /ПВ/ менше 14 сек) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 сек) дозу слід знизити на 50%. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки надійні дані про такий терапії відсутні. Пацієнтам літнього віку не потребує зміни дози, однак необхідно дотримуватися обережності, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози хворим�� повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Припинення прийому препарату Венлаксор® Після закінчення прийому препарату Венлаксор® рекомендується поступово знижувати дозу препарату, принаймні, протягом тижня і спостерігати за станом пацієнта для того, щоб звести до мінімуму ризик, пов'язаний з відміною препарату. Період, необхідний для повного припинення прийому препарату, залежить від його дозування, тривалості курсу лікування та індивідуальних особливостей пацієнта.

Передозування

зміни ЕКГ (подовження інтервала QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова або шлуночкова тахікардія, брадикардія, гіпотензія, судомні стани, зміна свідомості (зниження рівня бадьорості).

Лікарська форма

Таблетки світло-рожеві з темно-рожевими вкрапленнями, плоскоциліндричні, з фаскою і рискою на одній стороні

Склад

венлафаксин (у формі гідрохлориду)75 мг

Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, лактоза безводна, карбоксиметилкрахмал натрію, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, барвник заліза оксид червоний (Е172).

Фармакологічна дія

Антидепресант. За хімічною структурою венлафаксин не можна віднести ні до одного відомого класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних энантомеров.

Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу в ЦНС. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серото��їна і норадреналіну і слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Крім того, венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергическую реактивність як після одноразового введення, так і при постійному прийомі. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансмітерів.

Венлафаксин не має спорідненості з м-холінорецепторами, гістамінових H1-рецепторів і ?1-адренорецепторами головного мозку. Венлафаксин не пригнічує активність МАО. Не має спорідненості до опіоїдних, бензодіазепіновими, фенциклидиновым або NMDA-ре��епторам.

Фармакокінетика

Всмоктування

Венлафаксин добре всмоктується з ШКТ. Після одноразового прийому внутрішньо у дозах 25-150 мг Cmax у плазмі крові становить 33-172 нг/мл і досягається протягом приблизно протягом 2.4 год. Після прийому препарату під час їжі час досягнення Cmax в плазмі крові збільшується на 20-30 хв, однак величини Cmax та абсорбції не змінюються.

Розподіл і метаболізм

Піддається інтенсивному метаболізму при "першому проходженні" через печінку. Його основний метаболіт О - десметилвенлафаксин (��ДВ). Cmax ОДВ у плазмі крові 61-325 нг/мл досягається приблизно через 4.3 год після введення. Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми крові становить відповідно 27% і 30%.

При багаторазовому введенні Css в плазмі венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів. У діапазоні добових доз 75-450 мг, венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику.

Виведення

T1/2 венлафаксину та ОДВ становить, відповідно, 5 і 11 год ОДВ та інші метаболіти, а також незмінений венлафаксин, виводяться нирками.

фармакокінетика в особливих кліні��ких випадках

У пацієнтів з цирозом печінки концентрації в плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена.

При нирковій недостатності середнього або тяжкого ступеня загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а T1/2 збільшується. Зниження загального кліренсу, в основному, спостерігається у пацієнтів з КК нижче 30 мл/хв.

Вік і стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.

Побічні дії

Більшість побічних ефектів залежить від дози. При тривалому лікуванні тяжкість і частота більшості е��їх ефектів знижується, причому не виникає необхідність відміни терапії. Визначення частоти побічних ефектів: часто (>1%), нечасто (0.1-1%), рідко (0.01-0.1%), дуже рідко (<0.01%).

З боку ЦНС: часто - запаморочення, астенія, безсоння, кошмарні сновидіння, підвищена нервова збудливість, парестезії, гіпертонус м'язів, тремор, седативний ефект; нечасто - апатія, галюцинації, міоклонус, непритомність; рідко - судоми, маніакальні розлади, ЗНС.

З боку серцево-судинної системи: часто - підвищення артеріального тиску, гіперемія шкірних покривів; нечасто - зниження артеріального тиску, постуральна гіпотензія, тахікардія; дуже рідко - зміна інтервалу QT, фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія (у т. ч. мерехтіння шлуночків).

З боку травної системи: часто - зниження апетиту, нудота, блювання; нечасто - бруксизм (мимовільне скреготіння зубами), підвищення активності печінкових трансаміназ; рідко - гепатит.

З боку статевої системи: часто - зниження лібідо, порушення ерекції та/або еякуляції, аноргазмія, менорагія; нечасто - порушення оргазму у жінок.

Зі ст��боку сечовидільної системи: часто - порушення сечовипускання; нечасто - затримка сечі.

З боку органів чуття: часто - порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакового сприйняття

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення терапії венлафаксином, особливо після високих доз препарату, може викликати симптоми відміни, у зв'язку з чим рекомендується перед відміною препарату поступово знизити його дозу. Тривалість періоду, не��бходимого для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта.

При призначенні таблеток Венлаксор® хворим з непереносимістю лактози слід враховувати, що у кожній таблетці 37.5 мг міститься 30 мг лактози в кожній таблетці 75 мг міститься 60 мг лактози.

У пацієнтів з депресивними розладами перед початком будь-якої лікарської терапії слід враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препара��а повинна бути по можливості низькою, а пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом.

У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами (у т. ч. венлафаксином) можуть виникати гипоманіакальні або маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим із манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного нагляду.

Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим з епілептичними п��ипадками в анамнезі. Лікування венлафаксином повинно бути перервано при виникненні епілептичних нападів.

Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при виникненні висипів, кропив'янки або інших алергічних реакцій. У деяких хворих під час прийому венлафаксину зазначено дозозалежне підвищення артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період підбору або підвищення дози.

З обережністю слід призначати препарат при тахіаритмії, оскільки можливо збільшення частоти серцевого ритму, особливо під час прийому високих доз.

Пацієнтів, особливо похилого віку, повинні бути попереджені про можливість виникнення запаморочення і порушення відчуття рівноваги.

Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки. При лікуванні хворих, схильних до таких станів, необхідна обережність.

Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму крові (у т. ч. у літніх пацієнтів й індустріаль��тів та хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія і/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.

Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується контроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або з закритокутовою глаукомою.

Застосування венлафаксину не досліджено у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда і з декомпенсованою серцевою недостатністю. Таким хворим препарат слід призначати з обережністю.

Покизания

депресії різної етіології (лікування і профілактика).

Протипоказання

— тяжкі порушення функції нирок (СКФ менше 10 мл/хв);

— тяжкі порушення функції печінки;

— одночасний прийом інгібіторів МАО;

— вік до 18 років (безпека і ефективність для цієї категорії пацієнтів не доведена);

— встановлена або передбачувана вагітність;

— період лактації (грудне вигодовування);

— підвищена чутливість до компонентів препарату.

З обережністю слід назнача��ь препарат при нещодавно перенесеному інфаркті міокарда, нестабільній стенокардії, артеріальної гіпертензії, тахікардії, судомному синдромі в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутовій глаукомі, маніакальних станах в анамнезі, схильність до кровотеч з боку шкірних покривів і слизових оболонок, початково зниженою масою тіла, гіпонатріємії, гіповолемії, одночасному прийомі діуретиків, суїцидальні нахили, ниркової або печінкової недостатності

Лікарська взаємодія

Одновремее застосування інгібіторів МАО та венлафаксину протипоказано. Прийом препарату Венлаксор® можна починати не раніше ніж через 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався зворотний інгібітор МАО (моклобемид), цей інтервал може бути коротшим (24 год). Терапію інгібіторами МАО можна починати не менш ніж через 7 днів після відміни препарату Венлаксор®.

Венлафаксин не впливає на фармакокінетику літію.

При одночасному застосуванні з имипрамином фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту ОДВ не змінюється.

При одночасному застосуванні з галоперидолом ефект останнього може посилюватися через підвищення його концентрації в крові.

При одночасному застосуванні з діазепамом фармакокінетика препаратів і їхніх основних метаболітів істотно не змінюється. Також не виявлено впливу на психомоторні та психометричні ефекти діазепаму
Форма выпуска: 10 - блистеры (3) - пачки картонные.
Беречь от детей: Да
Производитель: ГРИНДЕКС РУС ООО
Общее описание: Антидепрессант
Хранить при комнатной температуре 15-25 градусов: Да
Хранить в защищенном от света месте: Да
Действующие вещества: Венлафаксин
Страна происхождения: Латвия
Пока нет комментариев
Написать комментарий
captcha
Рекомендуемые товары
Сиофор 1000 n60 табл п/о
0 грн
906 грн
Сейзар 0,2 n30 табл
0 грн
1 302 грн
Лодоз 0,005+0,00625 n30 табл п/плен/оболоч
0 грн
856 грн
© 2024. Интернет-аптека Apo.com.ua
Заказ обратного звонка