Дозировка
Внутрь. Препарат Венлафаксин принимают во время еды, желательно в одно и то же время, не разжевывая и запивая жидкостью. Рекомендуемая начальная доза составляет 75 мг в два приёма ежедневно (по 37.5 мг 2 раза в день). В зависимости от переносимости и эффективности, доза может быть постепенно увеличена до 150 мг/сут. При необходимости дозу увеличивают до 225 мг/сут. Увеличение дозы на 75 мг/сут могут быть сделаны с интервалом в 2 недели и более, в случае клинической необходимости, в связи с тяжестью симптомов возможно увеличение дозы в более короткие сроки, но не менее 4 дней. Более высокие дозы (до максимальной суточной дозы в 375 мг/сут в 2-3 приёма) требуют стационарного наблюдения пациентов. После достижения необходимого терапевтического эффекта суточная доза может быть постепенно снижена до минимального эффективного уровня. Поддерживающая терапия и профилактика рецидивов: поддерживающее лечение может продолжаться 6 месяцев и более. Назначаются минимальные эффективные дозы, применявшиеся при лечении депрессивного эпизода. Почечная недостаточность: при лёгкой почечной недостаточности (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) более 30 мл/мин) коррекция режима дозирования не требуется. При умеренной почечной недостаточности (СКФ 10-30 мл/мин) дозу следует снизить на 25-50%. В связи с удлинением периода полувыведения венлафаксина и его активного метаболита (ОДВ), таким пациентам следует принимать всю дозу один раз в день. Не рекомендуется применять венлафаксин при тяжелой почечной недостаточности (СКФ менее 10 мл/мин), поскольку достоверные данные о такой терапии отсутствуют. При гемодиализе суточная доза должна быть снижена на 50%, принимать препарат следует после окончания сеанса гемодиализа. Печёночная недостаточность: при легкой печёночной недостаточности (протромбиновое время (ПВ) менее 14 сек) коррекция режима дозирования не требуется. При умеренной печёночной недостаточности (ПВ от 14 до 18 сек) суточная доза должна быть снижена на 50% или более. Не рекомендуется применять венлафаксин при тяжелой печёночной недостаточности, поскольку достоверные данные о такой терапии отсутствуют. Пожилые пациенты: пожилой возраст пациента при отсутствии каких-либо острых и хронических заболеваний не требует изменения дозы, однако (как и при назначении других лекарственных препаратов) при лечении пожилых пациентов требуется осторожность. Пожилым пациентам следует применять наименьшую эффективную дозу. При повышении дозы пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением.
Лекарственная форма
таблетки
Состав
венлафаксина гидрохлорид — 84,84 мг, что соответствует 75мг венлафаксина;
вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатинизированный, кремния диоксид коллоидный (аэросил), тальк, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Венлафаксин – антидепрессант, химически не относящийся ни к одному классу антидепрессантов (трициклические, тетрациклические или другие), является рацематом двух активных энантиомеров. Венлафаксин и его основной метаболит, O-десметилвенлафаксин (ОДВ), являются мощными ингибиторами обратного захвата серотонина и норадреналина (в сокращенном виде: ИОЗСН или СИОЗСиН) и слабыми ингибиторами обратного захвата дофамина. Механизм антидепрессивного действия связан со способностью препарата усиливать активность нейромедиаторов при передаче нервных импульсов в центральной нервной системе (ЦНС). Венлафаксин и ОДВ одинаково эффективно влияют на обратный захват вышеназванных нейромедиаторов, при этом они не обладают сродством (изучалось in vitro) с холинергическими (мускариновыми), гистаминовыми (H1), альфа1-адренергическими, опиоидными и бензодиазепиновыми рецепторами, не подавляют активность моноаминоксидазы (МАО). По ингибированию обратного захвата серотонина венлафаксин уступает селективным ингибиторам обратного захвата серотонина (СИОЗС).
Фармакокинетика
Абсорбция:
Всасывание из желудочно-кишечного тракта хорошее, около 92% для однократной дозы, количественно не зависит от приема пищи.
Распределение:
Общая биодоступность – 40-45%, что связано с интенсивным пресистемным метаболизмом в печени. Венлафаксин и ОДВ связываются с белками плазмы человека на 27 и 30%, соответственно; они оба проникают в грудное молоко. В диапазоне суточных доз венлафаксина 75-450 мг сам венлафаксин и ОДВ имеют линейную кинетику. Время достижения максимальной концентрации в плазме крови (TCmax) венлафаксина и ОДВ – 2 и 3 ч, соответственно, после приема таблеток Венлафаксина внутрь. В случае приема пролонгированных форм венлафаксина показатели TCmax 5,5 и 9 ч, соответственно.
Период полувыведения (T1/2) составил 5 ± 2 ч и 11 ± 2 ч, для венлафаксина и ОДВ, соответственно.Равновесная концентрация в плазме (Css) для венлафаксина и ОДВ достигается после 3-х дней многократного приема терапевтических доз.
Метаболизм:
Метаболизируется в основном в печени с участием изофермента CYP2D6 до единственного фармакологически активного метаболита (ОДВ), а также до неактивного метаболита N-десметилвенлафаксина. Венлафаксин является слабым ингибитором изофермента CYP2D6, не ингибирует CYP1A2, CYP2C9 или CYP3A4.
Выведение:
Выводится преимущественно почками: примерно 87% принятой единичной дозы выводится с мочой в течение 48 ч (5% в неизмененном виде, 29% в виде неконъюгированного ОДВ, 26% в виде конъюгированного ОДВ, 27% в виде других неактивных метаболитов), а через 72 ч почками выводится 92% препарата.
Среднее значение ± стандартное отклонение для плазменного клиренса венлафаксина и ОДВ составляет 1.3 ±0.6 и 0.4 ±0.2 л/ч/кг, соответственно; кажущийся период полувыведения 5 ±2 и 11 ±2 часов, соответственно; кажущийся (в равновесном состоянии) объем распределения 7.5 ±3.7 и 5.7 ±1.8 л/кг, соответственно.
Особые группы
Пол и возраст пациента не оказывают существенного влияния на фармакокинетические параметры венлафаксина и ОДВ.
Для пожилых пациентов специальной корректировки дозы в зависимости от возраста не требуется.
У пациентов с низкой активностью изофермента CYP2D6 нет необходимости в подборе индивидуальных доз. Несмотря на разнонаправленное изменение концентраций, взятых по отдельности, а именно венлафаксина (повышается) и ОДВ (снижается), сумма площадей под фармакокинетическими кривыми этих двух активных веществ фактически не изменяется из-за снижения активности изофермента CYP2D6, соответственно корректировки дозы не требуется.
У пациентов с печеночной и почечной недостаточностью от средней до тяжелой степени метаболизм венлафаксина и выведение ОДВ снижается, повышается Cmax венлафаксина и ОДВ, удлиняется T1/2. Снижение общего клиренса венлафаксина наиболее выражено у больных при клиренсе креатинина (КК) почками ниже 30 мл/мин, а также у пациентов, находящихся на почечном диализе (T1/2 увеличивается на 180% для венлафаксина и на 142% для ОДВ, а клиренс обоих активных веществ снижается примерн
Побочные действия
Общие симптомы: часто - слабость, повышенная утомляемость, озноб; нечасто - отек Квинке, реакции фотосенсибилизации; частота не установлена - анафилактические реакции.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Суицид и суицидальное поведение
Депрессия связана с повышенным риском возникновения суицидальных мыслей, нанесения себе телесных повреждений и суицида (суицидальное поведение). Этот риск сохраняется вплоть до наступления выраженной ремиссии. Поскольку в течение первых нескольких недель терапии или даже большего промежутка времени улучшения может не наблюдаться, до наступления такого улучшения необходимо осуществлять тщательное наблюдение за пациентами. Согласно накопленному клиническому опыту риск суицида может увеличиваться на ранних этапах выздоровления.
Пациенты с суицидальными попытками в анамнезе или с высоким уровнем размышления на суицидальные темы до начала лечения в большей степени подвержены риску суицидальных мыслей или попыток суицида, за такими пациентами необходимо осуществлять тщательное наблюдение. Мета-анализ плацебо-контролируемых клинических исследований антидепрессантов с участием взрослых пациентов с психическими нарушениями показал, что при приеме антидепрессантов по сравнению с приемом плацебо у пациентов моложе 25 лет повышен риск суицидального поведения. Медикаментозное лечение этих пациентов и, в частности, пациентов с высокой степенью риска суицида, должно сопровождаться тщательным наблюдением, особенно на раннем этапе терапии и при коррекции дозы. Пациентов (и лиц, ухаживающих за такими пациентами) следует предупредить о необходимости контролировать любые проявления клинического ухудшения, суицидального поведения или мыслей, а также необычных изменений в поведении, и немедленно обращаться за медицинской помощью при появлении этих симптомов.
У небольшого количества пациентов, принимающих антидепрессанты, в том числе венлафаксин, во время начала лечения, изменения дозы или прекращения лечения может наблюдаться агрессия.
Проведенные до настоящего времени клинические исследования не выявили толерантности к венлафаксину или зависимости от него. Несмотря на это, как и при лечении другими препаратами, действующими на центральную нервную систему, врач должен установить тщательное наблюдение за пациентами для выявления признаков злоупотребления препаратом, а также за пациентами, имеющими в анамнезе такие симптомы.
Особые группы пациентов
Венлафаксин не разрешен к применению у детей.
У пациентов с наблюдавшейся ранее агрессией венлафаксин следует применять с осторожностью. У больных с аффективными расстройствами, биполярным расстройством при лечении антидепрессантами, в том числе венлафаксином, могут возникать гипоманиакальные и маниакальные состояния. Как и другие антидепрессанты, венлафаксин должен назначаться с осторожностью больным с манией в анамнезе. Такие пациенты нуждаются в медицинском наблюдении.
Показания
Депрессия. Профилактика и лечение.
Противопоказания
Гиперчувствительность к венлафаксину или к любому из вспомогательных веществ, одновременное применение с ингибиторами МАО (см. также раздел «Взаимодействие с другими лекарственными препаратами»), тяжелые нарушения функции почек и/или печени (скорость клубочковой фильтрации (СКФ) менее 10 мл/мин).
Приём препарата противопоказан в возрасте младше 18 лет, при беременности и в период лактации.
С осторожностью:
Недавно перенесенный инфаркт миокарда, нестабильная стенокардия, артериальная гипертензия, аритмии (особенно тахикардия), судорожный синдром в анамнезе, повышение внутриглазного давления, закрытоугольная глаукома, маниакальные состояния в анамнезе, суицидальные тенденции, предрасположенность к кровотечениям со стороны кожных покровов и слизистых оболочек, исходно сниженная масса тела, гипонатриемия, обезвоживание, одновременно с диуретиками или с лекарственными средствами (ЛС), применяемыми для лечения ожирения (см. также раздел «Особые указания
Лекарственное взаимодействие
Венлафаксин, сам не обладая повышенной связью с белками плазмы крови, практически не повышает концентрацию одновременно принимаемых лекарственных средств, для которых характерна высокая связь с белками плазмы. Клинически значимого взаимодействия с антигипертензивными (многих фармакологических групп, в том числе бета-блокаторами, ингибиторами ангиотензин-превращающего фермента и диуретиками) и противодиабетическими препаратами не обнаружено. Следует проявлять осторожность при одновременном назначении с другими препаратами, влияющими на центральную нервную систему (ЦНС), поскольку комбинации венлафаксина со всеми такими препаратами не изучены.
Ингибиторы моноаминооксидазы (МАО)
Противопоказано одновременное применение венлафаксина с ингибиторами МАО, а также в течение 14 дней после их отмены (вероятен риск развития тяжелых побочных эффектов вплоть до летального исхода). Терапию ингибиторами МАО можно назначать не менее чем через 7 дней после отмены препарата Венлафаксин.
(2764)
Дозування
Всередину. Препарат Венлафаксин приймають під час їжі, бажано в один і той же час, не розжовуючи і запиваючи рідиною. Рекомендована початкова доза становить 75 мг у два прийоми щоденно (за 37.5 мг 2 рази на день). Залежно від переносимості та ефективності, доза може бути поступово збільшена до 150 мг/добу. При необхідності дозу збільшують до 225 мг/добу. Збільшення дози 75 мг/добу можуть бути зроблені з інтервалом в 2 тижні і більше, у разі клінічної необхідності, у зв'язку з тяжкістю симптомів можливо збільшення дози ��більш короткі терміни, але не менше 4 днів. Більш високі дози (до максимальної добової дози 375 мг/добу в 2-3 прийоми) вимагають стаціонарного спостереження пацієнтів. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може бути поступово знижена до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія і профілактика рецидивів: підтримуюче лікування може тривати 6 місяців і більше. Призначають мінімальні ефективні дози, що застосовувалися при лікуванні депресивного епізоду. Ниркова недостатність: при легкій п��чечной недостатності (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній нирковій недостатності (СКФ 10-30 мл/хв) дозу слід знизити на 25-50%. У зв'язку з подовженням періоду напіввиведення венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ), таким пацієнтам слід приймати всю дозу один раз на день. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій нирковій недостатності (СКФ менше 10 мл/хв), оскільки достовірні дані про такий терапії відсутні. При гемодіалізі добова доза долпо винна бути знижена на 50%, приймати препарат слід після закінчення сеансу гемодіалізу. Печінкова недостатність: при легкій печінковій недостатності (протромбіновий час (ПЧ) менше 14 сек) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 сек) добова доза повинна бути знижена на 50% або більше. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки достовірні дані про такий терапії відсутні. Літні пацієнти: літній вік пацієнта при відсутн��виї-яких гострих і хронічних захворювань не вимагає зміни дози, однак, як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні літніх пацієнтів потрібна обережність. Літнім пацієнтам слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом.
Лікарська форма
таблеткиСклад
венлафаксину гідрохлорид — 84,84 мг, що відповідає 75мг венлафаксину;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль першелатинизированный, кремнію діоксид колоїдний (аеросил), тальк, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Венлафаксин – антидепресант, хімічно не відноситься ні до одного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних енантіомерів. Венлафаксин та його основний метаболіт, O-десметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (у скороченому вигляді: ИОЗСН або СИОЗСиН) і слабкими інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Механізм антидепрессивного дії пов'язаний зі спроможністю препарату посилювати активність нейромедіаторів при передачі нервових імпульсів у центральній нервовій системі (ЦНС). Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення вищеназваних нейромедіаторів, при цьому вони не володіють спорідненістю (вивчалося in vitro) з холінергічними (мускариновими), гістаміновими (H1), альфа1-з адренергічними, опіоїдними та бензодіазепіновими рецепторами, не пригнічує активність моноаміноксидази (МАО). За інгібування зворотного захоплення серотоніну венлафаксін поступається селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС).Фармакокінетика
Абсорбція:
Всмоктування з шлунково-кишкового тракту хороше, близько 92% для одноразової дози, кількісно не залежить від прийому їжі.
Розподіл:
Загальна біодоступність – 40-45%, що пов'язано з інтенсивним пресистемним метаболізмом у печінці. Венлафаксин та ОДВ зв'язуються з білками плазми людини на 27 і 30%, відповідно; вони обидва проникають у грудне молоко. У діапазоні добових доз венлафаксину 75-450 мг сам венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (TCmax) венлафаксину та ОДВ – 2 і 3 год, відповідно, після прийому таблеток Венлафаксину всередину. У разі прийому пролонгованих форм венлафаксину показники TCmax 5,5 і 9 год, відповідно.
Період напіввиведення (T1/2) становить 5 ± 2 год і 11 ± 2 год, для венлафаксину і ОДВ, відповідно.Рівноважна концентрація в плазмі (Css) для венлафаксину і ОДВ досягається після 3-х днів багаторазового прийому терапевтичних доз.
Метабопрофесіоналізм:
Метаболізується в основному в печінці за участю ізоферменту CYP2D6 до єдиного фармакологічно активного метаболіту (ОДВ), а також до неактивного метаболіту N-десметилвенлафаксина. Венлафаксин є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6, не інгібує CYP1A2, CYP2C9 або CYP3A4.
Виведення:
Виводиться переважно нирками: приблизно 87% прийнятої одиничної дози виводиться з сечею протягом 48 год (5% у незміненому вигляді, 29% у вигляді некон'югованого ОДВ, 26% у вигляді кон'югованого ОДВ, 27% - у вигляді інших ��еактивных метаболітів), а через 72 год виводиться нирками 92% препарату.
Середнє значення ± стандартне відхилення для плазмового кліренсу венлафаксину та ОДВ становить 1.3 ±0.6 і 0.4 ±0.2 л/год/кг, відповідно; уявний період напіввиведення 5 ±2 і 11 ±2 годин, відповідно; удаваний (в рівноважному стані об'єм розподілу 7.5 ±3.7 і 5.7 ±1.8 л/кг, відповідно.
Особливі групи
Вік і стать пацієнта не роблять істотного впливу на фармакокінетичні параметри венлафаксину та ОДВ.
/> Для літніх пацієнтів спеціальної коригування дози залежно від віку не потрібна.
У пацієнтів з низькою активністю ізоферменту CYP2D6 немає необхідності в підборі індивідуальних доз. Незважаючи на різноспрямована зміна концентрацій, взятих окремо, а саме венлафаксину (підвищується) та ОДВ (знижується), сума площ під фармакокінетичними кривими цих двох активних речовин фактично не змінюється із-за зниження активності ізоферменту CYP2D6, відповідно коригування дози не потрібно.
/>
У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю від середнього до тяжкого ступеня метаболізм венлафаксину і виведення ОДВ знижується, підвищується Cmax венлафаксину та ОДВ, подовжується T1/2. Зниження загального кліренсу венлафаксину найбільш виражено у хворих при кліренсі креатиніну (КК) нирками нижче 30 мл/хв, а також у пацієнтів, які перебувають на нирковому діалізі (T1/2 збільшується на 180% для венлафаксину і на 142% для ОДВ, а кліренс обох активних речовин знижується примернПобічні дії
Загальні симптоми: часто - слабкість, підвищена утомляемость, озноб; нечасто - набряк Квінке, реакції фотосенсибілізації; частота не встановлена - анафілактичні реакції.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Суїцид і суїцидальна поведінка
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдавання собі тілесних пошкоджень та суїциду (суїцидальна поведінка). Цей ризик зберігається аж до настання вираженої ремісії. Оскільки протягом перших декількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу поліпшення може не наб��юдаться до настання такого поліпшення необхідно здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами. Згідно накопиченому клінічним досвідом, ризик суїциду може зростати на ранніх етапах одужання.
Пацієнти з суїцидальними спробами в анамнезі або з високим рівнем суїцидальні роздуми на теми до початку лікування більшою мірою схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, за такими пацієнтами необхідно здійснювати ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних ��сследований антидепресантів з участю дорослих пацієнтів з психічними розладами показав, що при прийомі антидепресантів порівняно з прийомом плацебо у пацієнтів молодше 25 років підвищений ризик суїцидальної поведінки. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, повинно супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранньому етапі терапії і при корекції дози. Пацієнтів (та осіб, які доглядають за такими пацієнтами) необхідно попередити про необхідність контролювати будь-які проявленя клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною допомогою при появі цих симптомів.
У невеликої кількості пацієнтів, які приймають антидепресанти, в тому числі венлафаксин, під час початку лікування, зміни дози або припинення лікування може спостерігатися агресія.
Проведені до цього часу клінічні дослідження не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Незважаючи на це, як �� при лікуванні іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему, лікар має встановити пильний нагляд за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом, а також за пацієнтами, що мають в анамнезі є такі симптоми.
Особливі групи пацієнтів
Венлафаксин не дозволений до застосування у дітей.
У пацієнтів з спостерігалася раніше агресією венлафаксин слід застосовувати з обережністю. У хворих з афективними розладами, біполярним розладом при лікуванні ан��идепрессантами, у тому числі венлафаксином, можуть виникати гипоманіакальні і маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим із манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного нагляду.Свідчення
Депресія. Профілактика і лікування.Протипоказання
Гіперчутливість до венлафаксину або до будь-якої з допоміжних речовин, одночасне застосування з інгібіторами МАО (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»), тяжкі порушенняшення функції нирок і/або печінки (швидкість клубочкової фільтрації (СКФ) менше 10 мл/хв).
Прийом препарату протипоказаний у віці молодше 18 років, при вагітності та в період лактації.
З обережністю:
Нещодавно перенесений інфаркт міокарда, нестабільна стенокардія, артеріальна гіпертензія, аритмії (особливо тахікардія), судомний синдром в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутова глаукома, маніакальні стани в анамнезі, суїцидальні тенденції, схильність до кровотеч зі сторін�� шкірних покривів і слизових оболонок, початково знижена маса тіла, гіпонатріємія, зневоднення, одночасно з діуретиками або з лікарськими засобами (ЛЗ), що застосовуються для лікування ожиріння (див. також розділ «Особливі вказівкиЛікарська взаємодія
Венлафаксин, сам не володіючи підвищеною зв'язком з білками плазми крові, практично не підвищує концентрацію одночасно прийнятих лікарських засобів, для яких характерна висока зв'язок з білками плазми. Клінічно значущої взаємодії з антигіпертензивними (многих фармакологічних груп, у тому числі бета-блокаторами, інгібіторами ангіотензин-перетворюючого ферменту і діуретиками) та протидіабетичними препаратами не виявлено. Слід проявляти обережність при одночасному призначенні з іншими препаратами, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС), оскільки комбінації венлафаксину з усіма такими препаратами не вивчені.
Інгібітори моноамінооксидази (МАО)
Протипоказане одночасне застосування венлафаксину з інгібіторами МАО, а також протягом 14 днів після їх відміни (вірогідний ризик розвитку важких побічних ефектів аж до летального результату). Терапію інгібіторами МАО можна призначати не менш ніж через 7 днів після відміни препарату Венлафаксин.