Дозировка
Капсулы пролонгированного действия следует принимать во время еды. Каждую капсулу следует проглатывать целиком и запивать жидкостью. Капсулы нельзя делить, измельчать, жевать или помещать в воду. Суточную дозу следует принимать в один прием (утром или вечером) каждый раз приблизительно в одно и тоже время. При депрессии рекомендуемая начальная доза составляет 75 мг 1 раз/ Если по мнению врача необходима более высокая доза (тяжелое депрессивное расстройство или другие состояния, требующие стационарного лечения), можно сразу назначить 150 мг 1 раз/ После этого суточную дозу можно увеличивать на 75 мг с интервалом 2 недели или больше (но не чаще чем через 4 дня) до достижения желаемого терапевтического эффекта. Максимальная суточная доза препарата Велаксин® составляет 350 мг. После достижения необходимого терапевтического эффекта суточная доза может быть постепенно снижена до минимального эффективного уровня. Поддерживающая терапия и профилактика рецидивов. Лечение депрессии должно продолжаться не менее 6 мес. При стабилизирующей терапии и терапии с целью профилактики рецидивов или новых эпизодов депрессии, препарат назначают в дозах, продемонстрировавших свою эффективность. Врач должен регулярно, не менее 1 раза в 3 мес, контролировать эффективность длительной терапии Велаксином. Пациентов, принимающих Велаксин® в форме таблеток можно перевести на прием препарата в форме капсул пролонгированного действия с назначением эквивалентной дозы 1 раз/ Однако может потребоваться индивидуальная коррекция дозы. При почечной недостаточности легкой степени тяжести (КК > 30 мл/мин) коррекция режима дозирования не требуется. При почечной недостаточности средней степени тяжести (КК 10-30 мл/мин) дозу следует снизить на 25-50%. В связи с удлинением T1/2 венлафаксина и его активного метаболита (ОДВ) таким пациентам следует принимать всю дозу 1 раз/ Не рекомендуется применять венлафаксин при почечной недостаточности тяжелой степени (КК < 10 мл/мин), поскольку надежные данные о безопасности такой терапии отсутствуют. Пациенты, находящиеся на гемодиализе, могут получать 50% обычной суточной дозы венлафаксина после завершения сеанса гемодиализа. При легкой печеночной недостаточности (протромбиновое время менее 14 сек) коррекция режима дозирования не требуется. При умеренной печеночной недостаточности (протромбиновое время от 14 до 18 сек) дозу следует снизить на 50%. Не рекомендуется применять венлафаксин при тяжелой печеночной недостаточности, поскольку надежные данные о безопасности такой терапии отсутствуют. У пациентов пожилого возраста препарат следует применять с осторожностью в связи с возможностью нарушения функции почек. Следует применять наименьшую эффективную дозу. При повышении дозы пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением.
Лекарственная форма
Капсулы пролонгированного действия твердые желатиновые, самозакрывающиеся, с бесцветным прозрачным корпусом и оранжево-коричневой крышечкой; содержимое капсул - смесь пеллет белого и желтого цвета, без или почти без запаха
Состав
венлафаксина гидрохлорид84.84 мг,
что соответствует содержанию венлафаксина75 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, натрия хлорид, этилцеллюлоза, тальк, диметикон, калия хлорид, коповидон, кремния диоксид коллоидный безводный, ксантановая камедь, железа оксид желтый.
Состав желатиновых капсул: титана диоксид, железа оксид желтый, железа оксид красный, желатин
Фармакологическое действие
Антидепрессант. По химической структуре венлафаксин нельзя отнести ни к одному известному классу антидепрессантов (трициклические, тетрациклические или другие). Он имеет две активные энантиомерные рацемические формы.
Антидепрессивный эффект венлафаксина связан с усилением нейротрансмиттерной активности в ЦНС. Венлафаксин и его основной метаболит О-десметилвенлафаксин (ОДВ) являются мощными ингибиторами обратного захвата серотонина и норадреналина и слабо подавляют обратный захват допамина нейронами. Венлафаксин и ОДВ одинаково эффективно влияют на обратный захват нейротрансмиттеров. Венлафаксин и ОДВ снижают бета-адренергические реакции.
Венлафаксин не обладает сродством к м- и н-холинорецепторам, гистаминовым H1-рецепторам и ?1-адренорецепторам головного мозга. Венлафаксин не подавляет активность МАО. Не обладает сродством к опиоидным, бензодиазепиновым, фенциклидиновым или NMDA-рецепторам.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь Cmax венлафаксина и ОДВ (основной метаболит) в плазме крови достигаются в течение 6.0±1.5 и 8.8±2.2 ч, соответственно. Скорость всасывания венлафаксина из капсул пролонгированного действия ниже скорости его элиминации. Поэтому T1/2 венлафаксина после назначения капсул пролонгированного действия (15±6 ч) представляет собой фактически T1/2 всасывания, нежели T1/2 распределения (5±2 ч), который отмечается после назначения препарата в форме таблеток.
В диапазоне суточных доз 75-450 мг венлафаксин и ОДВ имеют линейную кинетику. После приема препарата во время еды время достижения Cmax в плазме крови увеличивается на 20-30 мин, однако величины Cmax и абсорбции не изменяются.
Распределение
Связывание венлафаксина и ОДВ с белками плазмы крови составляет соответственно 27% и 30%.
При многократном приеме Css венлафаксина и ОДВ достигаются в течение 3 дней.
Метаболизм и выведение
Основной метаболит - ОДВ.
ОДВ и другие метаболиты, а также неизмененный венлафаксин выводятся почками.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У больных с циррозом печени концентрации в плазме крови венлафаксина и ОДВ повышены, а скорость их выведения снижена. При умеренной или тяжелой почечной недостаточности общий клиренс венлафаксина и ОДВ снижается, а T1/2 удлиняется. Снижение общего клиренса в основном наблюдается у пациентов с КК менее 30 мл/мин.
Возраст и пол пациента не влияют на фармакокинетику препарата.
Побочные действия
Со стороны организма в целом: слабость, утомляемость, озноб, повышение температуры тела.
Со стороны пищеварительной системы: снижение аппетита, запор, тошнота, рвота, сухость во рту, боль в животе; нечасто - бруксизм, обратимое повышение активности печеночных ферментов; редко - желудочно-кишечное кровотечение; очень редко - гепатит.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, бессонница, возбуждение, сонливость; часто - необычные сновидения, тревожность, спутанность сознания, парестезии, повышение мышечного тонуса, тремор; нечасто - апатия, галлюцинации, миоклонус; редко - атаксия, нарушения речи, мания или гипомания, симптомы, напоминающие злокачественный нейролептический синдром, серотонинергический синдром, судорожные припадки; очень редко - бред, экстрапирамидные расстройства (в т.ч дискинезия, дистония, поздняя дискинезия), психомоторное возбуждение/акатизия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипертензия, расширение кровеносных сосудов (приливы крови), учащенное сердцебиение; нечасто - ортостатическая гипотензия, обморок, тахикардия; очень редко - аритмия типа "пируэт", удлинение интервала QT, желудочковая тахикардия, фибрилляция желудочков.
Со стороны органов чувств: нарушения аккомодации, мидриаз, нарушения зрения, шум в ушах; нечасто - нарушение вкусовых ощущений.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Отмена препарата Велаксин: Как и при лечении другими антидепрессантами, резкое прекращение терапии венлафаксином - особенно после высоких доз препарата - может вызвать симптомы отмены, в связи с чем рекомендуется перед отменой препарата постепенно снизить его дозу. Длительность периода, необходимого для снижения дозы, зависит от величины дозы, продолжительности терапии, а также индивидуальной чувствительности пациента.
При назначении таблеток Велаксин больным с непереносимостью лактозы следует учитывать содержание лактозы (56,62 мг в каждой таблетке 25 мг; 84,93 мг в каждой таблетке 37,5 мг; 113,24 мг в каждой таблетке 50 мг, 169,86 мг в каждой таблетке 75 мг).
У больных с депрессивными расстройствами перед началом любой лекарственной терапии следует учитывать вероятность суицидальных попыток. Поэтому для снижения риска передозировки начальная доза препарата должна быть по возможности низкой, а пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением.
У пациентов с аффективными расстройствами при лечении антидепрессантами, в том числе венлафаксином, могут возникать гипоманиакальные или маниакальные состояния. Как и другие антидепрессанты, венлафаксин должен назначаться с осторожностью больным с манией в анамнезе. Такие пациенты нуждаются в медицинском наблюдении.
Как и другие антидепрессанты, венлафаксин должен назначаться с осторожностью больным с эпилептическими припадками в анамнезе. Лечение венлафаксином должно быть прервано при возникновении эпилептических припадков.
Пациентов следует предупредить о необходимости немедленно обратиться к врачу при возникновении сыпи, уртикарных элементов или других аллергических реакций.
У некоторых больных во время приема венлафаксина отмечено дозо-зависимое повышение артериального давления, в связи с чем рекомендуется регулярный контроль артериального давления, особенно в период уточнения или повышения дозировки.
Может произойти повышение частоты сердечного ритма, особенно во время приема высоких доз. Рекомендуется осторожность при тахиаритмии.
Пациенты, особенно пожилые, должны быть предупреждены о возможности возникновения головокружения и нарушения чувства равновесия.
Как и другие ингибиторы обратного захвата серотонина, венлафаксин может повысить риск кровоизлияний в кожу и слизистые оболочки. При лечении больных, предрасположенных к таким состояниям, необходима осторожность.
Во время приема венлафаксина, особенно в условиях дегидратации или снижения объема крови (в том числе у пожилых пациентов и больных, принимающих диуретики), может наблюдаться гипонатриемия и/или синдром недостаточной секреции антидиуретического гормона.
Во время приема препарата может наблюдаться мидриаз, в связи с чем рекомендуется контроль внутриглазного давления у больных, склонных к его повышению или страдающих закрытоугольной глаукомой.
Венлафаксин не исследован у пациентов, недавно перенесших инфаркт миокарда и страдающих декомпенсированной сердечной недостаточностью. Таким больным препарат следует назначать с осторожностью.
Проведенные до настоящего времени клинические испытания не выявили толерантности к венлафаксину или зависимости от него. Несмотря на это, как и при лечении другими препаратами, действующими на центральную нервную систему, врач должен установить тщательное наблюдение за пациентами для выявления признаков злоупотребления препаратом. Тщательный контроль и наблюдение необходимы для пациентов, имеющих в анамнезе такие симптомы.
Женщины детородного возраста должны применять соответствующие методы контрацепции во время приема венлафаксина.
Несмотря на то, что венлафаксин не влияет на психомоторные и когнитивные функции, следует учитывать, что любая лекарственная терапия психоактивными препаратами может снизить способность вынесения суждений, мышления или выполнения двигательных функций. Об этом следует предупредить пациента перед началом лечения. При возникновении таких эффектов степень и длительность ограничений должны быть установлены врачом. Так же не рекомендуется прием алкоголя.
Показания
депрессии (в т.ч. при наличии тревоги), лечение и профилактика рецидивов.
Противопоказания
— тяжелые нарушения функции почек (КК менее 10 мл/мин);
— тяжелые нарушения функции печени;
— одновременный прием ингибиторов МАО
— возраст до 18 лет (безопасность и эффективность для этой категории пациентов не доказана);
— установленная или предполагаемая беременность
— период лактации (грудное вскармливание);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при недавно перенесенном инфаркте миокарда, нестабильной стенокардии, сердечной недостаточности, заболеваниях коронарных артерий, изменениях ЭКГ (в т.ч. удлинение интервала QT), нарушениях электролитного баланса, артериальной гипертензии, тахикардии, судорогах в анамнезе, внутриглазной гипертензии, закрытоугольной глаукоме, маниакальных состояниях в анамнезе, предрасположенности к кровотечениям со стороны кожных покровов и слизистых оболочек, исходно сниженной массе тела.
Лекарственное взаимодействие
Одновременное применение Велаксина с ингибиторами МАО противопоказано. Прием Велаксина можно начинать не менее чем через 14 дней после окончания терапии ингибиторами МАО. Если применялся обратимый ингибитор МАО (моклобемид), этот интервал может быть короче (24 ч). Терапию ингибиторами МАО можно начинать не менее чем через 7 дней после отмены препарата Велаксин®.
Одновременное применение венлафаксина с литием может повысить уровень последнего.
При одновременном применении с имипрамином фармакокинетика венлафаксина и его метаболита ОДВ не меняется. В то же время, их одновременное применение усиливает эффекты дезипрамина - основного метаболита имипрамина - и его другого метаболита 2-ОН-имипрамина, хотя клиническое значение этого феномена неизвестно.
Возможно усиление эффектов галоперидола из-за повышения его концентрации в крови при совместном применении с Велаксином.
(2757)
Дозування
Капсули пролонгованої дії слід приймати під час їжі. Кожну капсулу слід ковтати цілою і запивати рідиною. Капсули не можна ділити, подрібнювати, не жувати або поміщати в воду. Добову дозу слід приймати в один прийом (вранці або ввечері) кожен раз приблизно в одне і теж час. При депресії рекомендована початкова доза становить 75 мг 1 раз/ Якщо на думку лікаря необхідна більш висока доза (важкий депресивний розлад або інші стани, що потребують стаціонарного лікування), можна відразу ��азначить 150 мг 1 раз/ Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг з інтервалом 2 тижні або більше (але не частіше ніж через 4 дні) до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза препарату Велаксин® становить 350 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може бути поступово знижена до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія і профілактика рецидивів. Лікування депресії повинно тривати не менше 6 міс. При стабілізуючої терапії та терапії з метою прктики рецидивів або нових епізодів депресії, препарат призначають в дозах, що продемонстрували свою ефективність. Лікар повинен регулярно, не менше 1 разу в 3 місяці, контролювати ефективність тривалої терапії Велаксином. Пацієнтів, які приймають Велаксин® у формі таблеток можна перевести на прийом препарату у формі капсул пролонгованої дії з призначенням еквівалентної дози 1 раз/ Однак може знадобитися індивідуальна корекція дози. При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (КК > 30 мл/хв) корекція режиму дозир��вання не потрібно. При нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (КК 10-30 мл/хв) дозу слід знизити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2 венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз/ Не рекомендується застосовувати венлафаксин при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 10 мл/хв), оскільки надійні дані про безпеку такої терапії відсутні. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення сеансу гемодіалізу. При ліг��ой печінковій недостатності (протромбіновий час менше 14 сек) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (протромбіновий час від 14 до 18 сек) дозу слід знизити на 50%. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки надійні дані про безпеку такої терапії відсутні. У пацієнтів літнього віку препарат слід застосовувати з обережністю у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підви��нні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом.
Лікарська форма
Капсули пролонгованої дії тверді желатинові, самозакриваються, з безбарвним прозорим корпусом і оранжево-коричневою кришечкою; вміст капсул - суміш пелет білого і жовтого кольору, без або майже без запахуСклад
венлафаксину гидрохлорид84.84 мг,
що відповідає змісту венлафаксина75 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію хлорид, етилцелюлоза, тальк, диметико��, калію хлорид, коповідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, ксантанова камедь, заліза оксид жовтий.
Склад желатинових капсул: титану діоксид, заліза оксид жовтий, заліза оксид червоний, желатинФармакологічна дія
Антидепресант. За хімічною структурою венлафаксин не можна віднести ні до одного відомого класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші). Він має дві активні енантіомерние рацемические форми.
Антидепресивний ефект венлафаксину пов'язаний з посиленням нейротрансмиттерно�� активності у ЦНС. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну і слабо пригнічують зворотне захоплення дофаміну нейронами. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансмітерів. Венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергічні реакції.
Венлафаксин не має спорідненості з м - і н-холінорецепторами, гістамінових H1-рецепторів і ?1-адренорецепторами головного мозку. Венлафаксин не пригнічує активність МАО. Не має спорідненістю до опіоїдних, бензодіазепіновими, фенциклидиновым або NMDA-рецепторів.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину Cmax венлафаксину та ОДВ (основний метаболіт) у плазмі крові досягаються протягом 6.0±1.5 і 8.8±2.2 год, відповідно. Швидкість всмоктування венлафаксину з капсул пролонгованої дії нижче швидкості його елімінації. Тому T1/2 венлафаксину після призначення капсул пролонгованої дії (15±6 год) являє собою фактично T1/2 всмоктування, ніж T1/2 розподілу (5±2 год), який відзначається після призначений��я препарату у формі таблеток.
У діапазоні добових доз 75-450 мг венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Після прийому препарату під час їжі час досягнення Cmax в плазмі крові збільшується на 20-30 хв, однак величини Cmax та абсорбції не змінюються.
Розподіл
Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми крові становить відповідно 27% і 30%.
При багаторазовому прийомі Css венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів.
Метаболізм і виведення
Основний метаболіт - ОДВ.
ОДВ та інші метабо��ити, а також незмінений венлафаксин виводяться нирками.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У хворих з цирозом печінки концентрації в плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена. При помірній або тяжкій нирковій недостатності загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а T1/2 подовжується. Зниження загального кліренсу, в основному, спостерігається у пацієнтів з КК менше 30 мл/хв.
Вік і стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.Побічні дії
З боку організму в цілому: слабкість, втомлюваність, озноб, підвищення температури тіла.
З боку травної системи: зниження апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті, біль у животі; нечасто - бруксизм, оборотне підвищення активності печінкових ферментів; рідко - шлунково-кишкова кровотеча; дуже рідко - гепатит.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння, збудження, сонливість; часто - незвичайні сновидіння, тривожність, сплутаність свідомості, парестезії, підвищення м'язового тону��а, тремор; нечасто - апатія, галюцинації, міоклонус; рідко - атаксія, порушення мовлення, манія або гипомания, симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром, серотонінергічний синдром, судомні напади; дуже рідко - марення, екстрапірамідні розлади (в т. ч дискінезія, дистонія), пізня дискінезія), психомоторне збудження/акатизія.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, розширення кровоносних судин (припливи крові), прискорене серцебиття; нечасто - ортостатична гіпотензія, про��морок, тахікардія; дуже рідко - аритмія типу "пірует", подовження інтервалу QT, шлуночкова тахікардія, фібриляція шлуночків.
З боку органів чуття: порушення акомодації, мідріаз, порушення зору, шум у вухах; нечасто - порушення смакових відчуттів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Відміна препарату Велаксин: Як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення терапії венлафаксином, особливо після високих доз препарату, може викликати симптоми відміни, у зв'язку з чим рекомендується перед від��еной препарату поступово знизити його дозу. Тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта.
При призначенні таблеток Велаксин хворим з непереносимістю лактози слід враховувати вміст лактози (56,62 мг у кожній таблетці 25 мг; 84,93 мг у кожній таблетці 37,5 мг; 113,24 мг у кожній таблетці 50 мг, 169,86 мг у кожній таблетці 75 мг).
У хворих з депресивними розладами перед початком будь-якої лікарської терапії слід ура��ать ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути по можливості низькою, а пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом.
У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, у тому числі венлафаксином, можуть виникати гипоманіакальні або маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим із манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного нагляду.
Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування венлафаксином повинно бути перервано при виникненні епілептичних нападів.
Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при виникненні висипів, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій.
У деяких хворих під час прийому венлафаксину зазначено дозо-залежне підвищення артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується регулярний доонтроль артеріального тиску, особливо в період уточнення або підвищення дозування.
Може статися підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час прийому високих доз. Рекомендується обережність при тахіаритмії.
Пацієнтів, особливо похилого віку, повинні бути попереджені про можливість виникнення запаморочення і порушення відчуття рівноваги.
Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки. При лікуванні хворих, предрасположенн��х до таких станів, необхідна обережність.
Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму крові (у тому числі у літніх пацієнтів і хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія і/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.
Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується контроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або страждають закритокутовою глаукомою.
Венлафаксин не исследован у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда і страждають декомпенсованою серцевою недостатністю. Таким хворим препарат слід призначати з обережністю.
Проведені до цього часу клінічні випробування не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Незважаючи на це, як і при лікуванні іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему, лікар має встановити пильний нагляд за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом. Ретельний контроль і наб��юдение необхідні для пацієнтів, які мають в анамнезі є такі симптоми.
Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні методи контрацепції під час прийому венлафаксину.
Незважаючи на те, що венлафаксин не впливає на психомоторні та когнітивні функції, слід враховувати, що будь-яка лікарська терапія психоактивними препаратами може знизити здатність винесення суджень, мислення або виконання рухових функцій. Про це слід попередити пацієнта перед початком лікування. При виникненні таких ефективн��пунктів ступінь і тривалість обмежень повинні бути встановлені лікарем. Так само не рекомендується прийом алкоголю.Свідчення
депресії (у т. ч. при наявності тривоги), лікування і профілактика рецидивів.Протипоказання
— тяжкі порушення функції нирок (КК менше 10 мл/хв);
— тяжкі порушення функції печінки;
— одночасний прийом інгібіторів МАО
— вік до 18 років (безпека і ефективність для цієї категорії пацієнтів не доведена);
— встановлена або передбачувана вагітність
— період лактації (грудне вигодовування);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при нещодавно перенесеному інфаркті міокарда, нестабільній стенокардії, серцевій недостатності, захворюваннях коронарних артерій, зміни ЕКГ (у т. ч. подовження інтервалу QT), порушеннях електролітного балансу, артеріальної гіпертензії, тахікардії, судомах в анамнезі, внутрішньоочної гіпертензії, закритокутовій глаукомі, маніакальних станах в анамнезі, схильність до кровотечени��м з боку шкірних покривів і слизових оболонок, початково зниженою масою тіла.Лікарська взаємодія
Одночасне застосування Велаксина з інгібіторами МАО протипоказано. Прийом Велаксина можна починати не менше ніж за 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався зворотний інгібітор МАО (моклобемид), цей інтервал може бути коротшим (24 год). Терапію інгібіторами МАО можна починати не менш ніж через 7 днів після відміни препарату Велаксин®.
Одночасне застосування венлафаксину з літієм м��може підвищити рівень останнього.
При одночасному застосуванні з имипрамином фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту ОДВ не змінюється. У той же час, їх одночасне застосування посилює ефекти дезипраміну - основного метаболіту іміпраміну - і його іншого метаболіту 2-ОН-іміпраміну, хоча клінічне значення цього феномену невідоме.
Можливе посилення ефектів галоперидолу через підвищення його концентрації в крові при сумісному застосуванні з Велаксином.
