Дозировка
Таблетки Велаксина рекомендуется принимать во время еды. Рекомендуемая начальная доза составляет 75 мг в 2 приема (по 37.5 мг 2) ежедневно. Если после нескольких недель лечения не наблюдается значительного улучшения, суточную дозу можно повысить до 150 мг (по 75 мг 2). Если по мнению врача необходима более высокая доза (тяжелое депрессивное расстройство или другие состояния, требующие стационарного лечения), можно сразу назначить 150 мг в 2 приема (по 75 мг 2). После этого суточную дозу можно увеличивать на 75 мг каждые 2-3 дня до достижения желаемого терапевтического эффекта. Максимальная суточная доза препарата Велаксин® составляет 375 мг. После достижения необходимого терапевтического эффекта суточная доза может быть постепенно снижена до минимального эффективного уровня. Длительность периода, необходимого для снижения дозы, зависит от величины дозы, продолжительности терапии, а также индивидуальной чувствительности пациента. Поддерживающая терапия и профилактика рецидивов. Поддерживающая терапия может продолжаться 6 мес и более. Препарат назначают в минимальных эффективных дозах, применявшихся при лечении депрессивного эпизода. При почечной недостаточности легкой степени тяжести (КК > 30 мл/мин) коррекция режима дозирования не требуется. При почечной недостаточности средней степени тяжести (КК 10-30 мл/мин) дозу следует снизить на 25-50%. В связи с удлинением T1/2 венлафаксина и его активного метаболита (ОДВ) таким пациентам следует принимать всю дозу 1 раз/ Не рекомендуется применять венлафаксин при почечной недостаточности тяжелой степени (КК < 10 мл/мин), поскольку надежные данные о безопасности такой терапии отсутствуют. Пациенты, находящиеся на гемодиализе, могут получать 50% обычной суточной дозы венлафаксина после завершения сеанса гемодиализа. При легкой печеночной недостаточности (протромбиновое время менее 14 сек) коррекция режима дозирования не требуется. При умеренной печеночной недостаточности (протромбиновое время от 14 до 18 сек) дозу следует снизить на 50%. Не рекомендуется применять венлафаксин при тяжелой печеночной недостаточности, поскольку надежные данные о безопасности такой терапии отсутствуют. У пациентов пожилого возраста препарат следует применять с осторожностью в связи с возможностью нарушения функции почек. Следует применять наименьшую эффективную дозу. При повышении дозы пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением. По окончании приема Велаксина рекомендуется постепенно снижать дозировку препарата, по крайней мере, в течение недели и наблюдать за состоянием пациента, чтобы свести к минимуму риск, связанный с отменой препарата. Длительность периода, необходимого для снижения дозы, зависит от величины дозы, продолжительности терапии, а также индивидуальной чувствительности пациента.
Лекарственная форма
Таблетки белого или почти белого цвета, круглые, плоские, с фаской на одной стороне, с гравировкой "Е741", без или почти без запаха.
Состав
венлафаксин (в форме гидрохлорида) 37.5 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат (84.93 мг), целлюлоза микрокристаллическая, натрия крахмала гликолат (тип А), кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Антидепрессант. По химической структуре венлафаксин нельзя отнести ни к одному известному классу антидепрессантов (трициклические, тетрациклические или другие). Он имеет две активные энантиомерные рацемические формы.
Антидепрессивный эффект венлафаксина связан с усилением нейротрансмиттерной активности в ЦНС. Венлафаксин и его основной метаболит О-десметилвенлафаксин (ОДВ) являются мощными ингибиторами обратного захвата серотонина и норадреналина и слабо подавляют обратный захват допамина нейронами. Венлафаксин и ОДВ одинаково эффективно влияют на обратный захват нейротрансмиттеров. Венлафаксин и ОДВ снижают бета-адренергические реакции.
Венлафаксин не обладает сродством к м- и н-холинорецепторам, гистаминовым H1-рецепторам и альфа1-адренорецепторам головного мозга. Венлафаксин не подавляет активность МАО. Не обладает сродством к опиоидным, бензодиазепиновым, фенциклидиновым или NMDA-рецепторам.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема внутрь венлафаксин хорошо всасывается из ЖКТ. После однократного приема в дозах 25-150 мг Cmax в плазме крови достигается в течение приблизительно 2.4 ч и составляет 33-172 нг/мл. Венлафаксин подвергается интенсивному метаболизму при "первом прохождении" через печень.
Cmax ОДВ в плазме крови достигается приблизительно через 4.3 ч после приема и составляет 61-325 нг/мл.
В диапазоне суточных доз 75-450 мг венлафаксин и ОДВ имеют линейную кинетику. После приема препарата во время еды время достижения Cmax в плазме крови увеличивается на 20-30 мин, однако величины Cmax и абсорбции не изменяются.
Распределение
Связывание венлафаксина и ОДВ с белками плазмы крови составляет соответственно 27% и 30%.
При многократном приеме Css венлафаксина и ОДВ достигаются в течение 3 дней.
Метаболизм и выведение
Основной метаболит - ОДВ.
T1/2 венлафаксина и ОДВ составляет соответственно 5 и 11 ч.
ОДВ и другие метаболиты, а также неизмененный венлафаксин выводятся почками.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У больных с циррозом печени концентрации в плазме крови венлафаксина и ОДВ повышены, а скорость их выведения снижена.
При умеренной или тяжелой почечной недостаточности общий клиренс венлафаксина и ОДВ снижается, а T1/2 удлиняется. Снижение общего клиренса в основном наблюдается у пациентов с КК менее 30 мл/мин.
Возраст и пол пациента не влияют на фармакокинетику препарата.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: снижение аппетита, запор, тошнота, рвота, сухость во рту; редко - гепатит.
Со стороны обмена веществ: повышение уровня холестерина сыворотки крови, снижение массы тела; нечасто - нарушение функциональных проб печени, гипонатриемия, синдром недостаточной секреции АДГ.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипертензия, гиперемия кожных покровов; нечасто - постуральная гипотензия, тахикардия.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: необычные сновидения, головокружение, бессонница, нервная возбудимость, парестезии, ступор, повышение мышечного тонуса, тремор, зевота; нечасто - апатия, галлюцинации, спазмы мышц, серотонинергический синдром; редко - эпилептические припадки, маниакальные реакции, а также симптомы, напоминающие злокачественный нейролептический синдром.
Со стороны мочевыделительной системы: дизурия (в основном - затруднения в начале мочеиспускания); нечасто - задержка мочи.
Со стороны половой системы: нарушения эякуляции, эрекции, аноргазмия; нечасто - снижение либидо, меноррагия.
Со стороны органов чувств: нарушения аккомодации, мидриаз, нарушения зрения; нечасто - нарушение вкусовых ощущений.
Дерматологические реакции: потливость; нечасто - фотосенсибилизация.
Со стороны системы кроветворения: нечасто - кровоизлияния в кожу (экхимозы) и слизистые оболочки, тромбоцитопения; редко - удлинение времени кровотечения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Отмена препарата Велаксин: Как и при лечении другими антидепрессантами, резкое прекращение терапии венлафаксином - особенно после высоких доз препарата - может вызвать симптомы отмены, в связи с чем рекомендуется перед отменой препарата постепенно снизить его дозу. Длительность периода, необходимого для снижения дозы, зависит от величины дозы, продолжительности терапии, а также индивидуальной чувствительности пациента.
При назначении таблеток Велаксин больным с непереносимостью лактозы следует учитывать содержание лактозы (56,62 мг в каждой таблетке 25 мг; 84,93 мг в каждой таблетке 37,5 мг; 113,24 мг в каждой таблетке 50 мг, 169,86 мг в каждой таблетке 75 мг).
У больных с депрессивными расстройствами перед началом любой лекарственной терапии следует учитывать вероятность суицидальных попыток. Поэтому для снижения риска передозировки начальная доза препарата должна быть по возможности низкой, а пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением.
У пациентов с аффективными расстройствами при лечении антидепрессантами, в том числе венлафаксином, могут возникать гипоманиакальные или маниакальные состояния. Как и другие антидепрессанты, венлафаксин должен назначаться с осторожностью больным с манией в анамнезе. Такие пациенты нуждаются в медицинском наблюдении.
Как и другие антидепрессанты, венлафаксин должен назначаться с осторожностью больным с эпилептическими припадками в анамнезе. Лечение венлафаксином должно быть прервано при возникновении эпилептических припадков.
Пациентов следует предупредить о необходимости немедленно обратиться к врачу при возникновении сыпи, уртикарных элементов или других аллергических реакций.
У некоторых больных во время приема венлафаксина отмечено дозо-зависимое повышение артериального давления, в связи с чем рекомендуется регулярный контроль артериального давления, особенно в период уточнения или повышения дозировки.
Может произойти повышение частоты сердечного ритма, особенно во время приема высоких доз. Рекомендуется осторожность при тахиаритмии.
Пациенты, особенно пожилые, должны быть предупреждены о возможности возникновения головокружения и нарушения чувства равновесия.
Как и другие ингибиторы обратного захвата серотонина, венлафаксин может повысить риск кровоизлияний в кожу и слизистые оболочки. При лечении больных, предрасположенных к таким состояниям, необходима осторожность.
Во время приема венлафаксина, особенно в условиях дегидратации или снижения объема крови (в том числе у пожилых пациентов и больных, принимающих диуретики), может наблюдаться гипонатриемия и/или синдром недостаточной секреции антидиуретического гормона.
Во время приема препарата может наблюдаться мидриаз, в связи с чем рекомендуется контроль внутриглазного давления у больных, склонных к его повышению или страдающих закрытоугольной глаукомой.
Венлафаксин не исследован у пациентов, недавно перенесших инфаркт миокарда и страдающих декомпенсированной сердечной недостаточностью. Таким больным препарат следует назначать с осторожностью.
Проведенные до настоящего времени клинические испытания не выявили толерантности к венлафаксину или зависимости от него. Несмотря на это, как и при лечении другими препаратами, действующими на центральную нервную систему, врач должен установить тщательное наблюдение за пациентами для выявления признаков злоупотребления препаратом. Тщательный контроль и наблюдение необходимы для пациентов, имеющих в анамнезе такие симптомы.
Женщины детородного возраста должны применять соответствующие методы контрацепции во время приема венлафаксина.
Несмотря на то, что венлафаксин не влияет на психомоторные и когнитивные функции, следует учитывать, что любая лекарственная терапия психоактивными препаратами может снизить способность вынесения суждений, мышления или выполнения двигательных функций. Об этом следует предупредить пациента перед началом лечения. При возникновении таких эффектов степень и длительность ограничений должны быть установлены врачом. Так же не рекомендуется прием алкоголя.
Показания
депрессии различной этиологии (лечение и профилактика).
Противопоказания
— тяжелые нарушения функции почек (КК < 10 мл/мин);
— тяжелые нарушения функции печени;
— одновременный прием ингибиторов МАО;
— детский и подростковый возраст до 18 лет (безопасность и эффективность для этой категории пациентов не доказана);
— установленная или предполагаемая беременность;
— период лактации (грудное вскармливание);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при недавно перенесенном инфаркте миокарда, нестабильной стенокардии, артериальной гипертензии, тахикардии, судорогах в анамнезе, внутриглазной гипертензии, закрытоугольной глаукоме, маниакальных состояниях в анамнезе, предрасположенности к кровотечениям со стороны кожных покровов и слизистых оболочек, исходно сниженной массе тела.
Лекарственное взаимодействие
Одновременное применение Велаксина с ингибиторами МАО противопоказано. Прием Велаксина можно начинать не менее чем через 14 дней после окончания терапии ингибиторами МАО. Если применялся обратимый ингибитор МАО (моклобемид), этот интервал может быть короче (24 ч). Терапию ингибиторами МАО можно начинать не менее чем через 7 дней после отмены препарата Велаксин® .
Одновременное применение венлафаксина с литием может повысить уровень последнего.
При одновременном применении с имипрамином фармакокинетика венлафаксина и его метаболита ОДВ не меняется.
Возможно усиление эффектов галоперидола из-за повышения его концентрации в крови при совместном применении с Велаксином.
При одновременном применении с диазепамом фармакокинетика препаратов и их основных метаболитов существенно не изменяется. Также не обнаружено влияния на психомоторные и психометрические эффекты диазепама.
(2756)
Дозування
Таблетки Велаксина рекомендується приймати під час їжі. Рекомендована початкова доза становить 75 мг у 2 прийоми (по 37.5 мг 2) щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного покращання, добову дозу можна підвищити до 150 мг (по 75 мг 2). Якщо на думку лікаря необхідна більш висока доза (важкий депресивний розлад або інші стани, що потребують стаціонарного лікування), можна відразу призначити 150 мг у 2 прийоми (по 75 мг 2). Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Максимальна добова доза препарату Велаксин® становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може бути поступово знижена до мінімального ефективного рівня. Тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта. Підтримуюча терапія і профілактика рецидивів. Підтримуюча терапія може тривати 6 міс і більше. Препарат призначають у мінімальних еффективных дозах, що застосовувалися при лікуванні депресивного епізоду. При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (КК > 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (КК 10-30 мл/хв) дозу слід знизити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2 венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз/ Не рекомендується застосовувати венлафаксин при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК < 10 мл/хв), оскільки надійні дані про безпеку такої ��ерапии відсутні. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення сеансу гемодіалізу. При легкій печінковій недостатності (протромбіновий час менше 14 сек) корекція режиму дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (протромбіновий час від 14 до 18 сек) дозу слід знизити на 50%. Не рекомендується застосовувати венлафаксин при тяжкій печінковій недостатності, оскільки надійні дані про безпеку такої терапії відсутні. У пацієнтів пожилогпро віку препарат слід застосовувати з обережністю у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. Слід застосовувати найменшу ефективну дозу. При підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. По закінченні прийому Велаксина рекомендується поступово знижувати дозу препарату, принаймні, протягом тижня і спостерігати за станом пацієнта, щоб звести до мінімуму ризик, пов'язаний з відміною препарату. Тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, продовжить��діяльності терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта.
Лікарська форма
Таблетки білого або майже білого кольору, круглі, плоскі, з фаскою на одній стороні, з гравіруванням "Е741", без або майже без запаху.Склад
венлафаксин (у формі гідрохлориду) 37.5 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат (84.93 мг), целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмалю гликолат (тип А), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Антидепресант. За хімічною структурою венлафак��ін не можна віднести ні до одного відомого класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші). Він має дві активні енантіомерние рацемические форми.
Антидепресивний ефект венлафаксину пов'язаний з посиленням нейротрансмітерної активності у ЦНС. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну і слабо пригнічують зворотне захоплення дофаміну нейронами. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансмиттеров. Венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергічні реакції.
Венлафаксин не має спорідненості з м - і н-холінорецепторами, гістаміновими Н1-рецепторами та альфа1-адренорецепторами головного мозку. Венлафаксин не пригнічує активність МАО. Не має спорідненості до опіоїдних, бензодіазепіновими, фенциклидиновым або NMDA-рецепторів.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому всередину венлафаксин добре всмоктується з ШКТ. Після одноразового прийому в дозах 25-150 мг Cmax у плазмі крові досягається протягом приблизно 2.4 ч і упоряд��здійснює 33-172 нг/мл Венлафаксин піддається інтенсивному метаболізму при "першому проходженні" через печінку.
Cmax ОДВ у плазмі крові досягається приблизно через 4.3 год після прийому і становить 61-325 нг/мл
У діапазоні добових доз 75-450 мг венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Після прийому препарату під час їжі час досягнення Cmax в плазмі крові збільшується на 20-30 хв, однак величини Cmax та абсорбції не змінюються.
Розподіл
Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми крові становить відповіднвійськово 27% і 30%.
При багаторазовому прийомі Css венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів.
Метаболізм і виведення
Основний метаболіт - ОДВ.
T1/2 венлафаксину та ОДВ становить, відповідно, 5 і 11 год
ОДВ та інші метаболіти, а також незмінений венлафаксин виводяться нирками.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У хворих з цирозом печінки концентрації в плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена.
При помірній або тяжкій нирковій недостатністьі загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а T1/2 подовжується. Зниження загального кліренсу, в основному, спостерігається у пацієнтів з КК менше 30 мл/хв.
Вік і стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.Побічні дії
З боку травної системи: зниження апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті; рідко - гепатит.
З боку обміну речовин: підвищення рівня холестерину сироватки крові, зниження маси тіла; нечасто - порушення функціональних проб печінки, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції АДГ.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; нечасто - постуральна гіпотензія, тахікардія.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: незвичні сновидіння, запаморочення, безсоння, нервова збудливість, парестезії, ступор, підвищення м'язового тонусу, тремор, позіхання; нечасто - апатія, галюцинації, спазми м'язів, серотонінергічний синдром; рідко - епілептичні напади, маніакальні реакції, а також симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром.
З боку сечовидільної системи: дизурія (в основному утруднення на початку сечовипускання); нечасто - затримка сечі.
З боку статевої системи: порушення еякуляції, ерекції, аноргазмія; нечасто - зниження лібідо, менорагія.
З боку органів чуття: порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; нечасто - порушення смакових відчуттів.
Дерматологічні реакції: пітливість; нечасто - фотосенсибілізація.
З боку системи кровотворення: нечасто - крововиливи в шкіру (екхімози) та слизові оболокуляри, тромбоцитопенія; рідко - подовження часу кровотечі.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Відміна препарату Велаксин: Як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення терапії венлафаксином, особливо після високих доз препарату, може викликати симптоми відміни, у зв'язку з чим рекомендується перед відміною препарату поступово знизити його дозу. Тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта.<br />
При призначенні таблеток Велаксин хворим з непереносимістю лактози слід враховувати вміст лактози (56,62 мг у кожній таблетці 25 мг; 84,93 мг у кожній таблетці 37,5 мг; 113,24 мг у кожній таблетці 50 мг, 169,86 мг у кожній таблетці 75 мг).
У хворих з депресивними розладами перед початком будь-якої лікарської терапії слід враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути по можливості низькою, а пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним спостеріга��ением.
У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, у тому числі венлафаксином, можуть виникати гипоманіакальні або маніакальні стани. Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим із манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного нагляду.
Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування венлафаксином повинно бути перервано при виникненні эпилепти��еских припадків.
Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при виникненні висипів, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій.
У деяких хворих під час прийому венлафаксину зазначено дозо-залежне підвищення артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період уточнення або підвищення дозування.
Може статися підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час прийому високих доз. Рекомендується осто��ожность при тахіаритмії.
Пацієнтів, особливо похилого віку, повинні бути попереджені про можливість виникнення запаморочення і порушення відчуття рівноваги.
Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки. При лікуванні хворих, схильних до таких станів, необхідна обережність.
Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму крові (у тому числі у літніх пацієнтів і хворих, які приймають діу��етики), може спостерігатися гіпонатріємія і/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.
Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується контроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або страждають закритокутовою глаукомою.
Венлафаксин не досліджений у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда і страждають декомпенсованою серцевою недостатністю. Таким хворим препарат слід призначати з обережністю.
Проведені до настоящйого клінічні випробування не виявили толерантності до венлафаксину або залежності від нього. Незважаючи на це, як і при лікуванні іншими препаратами, що діють на центральну нервову систему, лікар має встановити пильний нагляд за пацієнтами для виявлення ознак зловживання препаратом. Ретельний контроль і спостереження необхідні для пацієнтів, які мають в анамнезі є такі симптоми.
Жінки дітородного віку повинні застосовувати відповідні методи контрацепції під час прийому венлафаксину.
Незважаючи на те, що венлафаксин не впливає на психомоторні та когнітивні функції, слід враховувати, що будь-яка лікарська терапія психоактивними препаратами може знизити здатність винесення суджень, мислення або виконання рухових функцій. Про це слід попередити пацієнта перед початком лікування. При виникненні таких ефектів ступінь і тривалість обмежень повинні бути встановлені лікарем. Так само не рекомендується прийом алкоголю.Свідчення
депресії різної етіології (лікування і профілактика).Протипоказання</h3>— тяжкі порушення функції нирок (КК < 10 мл/хв);
— тяжкі порушення функції печінки;
— одночасний прийом інгібіторів МАО;
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (безпека і ефективність для цієї категорії пацієнтів не доведена);
— встановлена або передбачувана вагітність;
— період лактації (грудне вигодовування);
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при нещодавно перенесеному інфаркті міокарда, нестабил��ної стенокардії, артеріальної гіпертензії, тахікардії, судомах в анамнезі, внутрішньоочної гіпертензії, закритокутовій глаукомі, маніакальних станах в анамнезі, схильність до кровотеч з боку шкірних покривів і слизових оболонок, початково зниженою масою тіла.Лікарська взаємодія
Одночасне застосування Велаксина з інгібіторами МАО протипоказано. Прийом Велаксина можна починати не менше ніж за 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався зворотний інгібітор МАО (моклобемид) цей інтервал може бути коротшим (24 год). Терапію інгібіторами МАО можна починати не менш ніж через 7 днів після відміни препарату Велаксин® .
Одночасне застосування венлафаксину з літієм може підвищити рівень останнього.
При одночасному застосуванні з имипрамином фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту ОДВ не змінюється.
Можливе посилення ефектів галоперидолу через підвищення його концентрації в крові при сумісному застосуванні з Велаксином.
При одночасному застосуванні з діазепамом фармакокінетика п��епаратов і їхніх основних метаболітів істотно не змінюється. Також не виявлено впливу на психомоторні та психометричні ефекти діазепаму.
