Дозировка
Таблетки Велафакса рекомендуется принимать во время еды. Рекомендуемая начальная доза - по 37.5 мг 2 ежедневно. Если после нескольких недель лечения не наблюдается значительного улучшения, дозу можно увеличить до 150 мг/ - по 75 мг 2 При необходимости применения препарата в более высокой дозе при тяжелом депрессивном расстройстве или других состояниях, требующих стационарного лечения, можно сразу назначить по 75 мг 2 После этого суточную дозу можно увеличивать на 75 мг каждые 2-3 дня до достижения желаемого терапевтического эффекта. Максимальная суточная доза препарата Велафакс составляет 375 мг. После достижения необходимого терапевтического эффекта суточная доза может быть постепенно снижена до минимального эффективного уровня. Поддерживающая терапия и профилактика рецидивов продолжается в течение 6 месяцев и более. Препарат назначают в минимальной эффективной дозе, применявшейся при лечении депрессивного эпизода. При почечной недостаточности легкой степени тяжести (СКФ более 30 мл/мин) коррекции режима дозирования не требуется. При почечной недостаточности средней степени тяжести (СКФ 10-30 мл/мин) дозу следует снизить на 25-50%. В связи с удлинением T1/2 венлафаксина и его активного метаболита (ОДВ) таким пациентам следует принимать всю дозу 1 раз/ При почечной недостаточности тяжелой степени (СКФ менее 10 мл/мин) применение Велафакса не рекомендуется, поскольку опыт такой терапии ограничен. Пациенты, находящиеся на гемодиализе, могут получать 50% обычной суточной дозы венлафаксина после завершения гемодиализа. При легкой печеночной недостаточности (протромбиновое время /ПВ/ менее 14 сек) коррекции режима дозирования не требуется. При умеренной печеночной недостаточности (ПВ от 14 до 18 сек) дозу следует уменьшить на 50%. При тяжелой печеночной недостаточности применение Велафакса не рекомендуется, поскольку опыт такой терапии ограничен. Пациентам пожилого возраста коррекции дозы не требуется, однако (как и при назначении других лекарственных препаратов) при лечении требуется осторожность, например, в связи с возможностью нарушения функции почек. У пациентов пожилого возраста препарат следует назначать в наименьшей эффективной дозе. При повышении дозы пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением. Прекращение приема препарата Велафакс: по окончании лечения дозу рекомендуется снижать постепенно, по крайней мере, в течение недели и наблюдать за состоянием пациента для того, чтобы свести к минимуму риск, связанный с отменой препарата. Период, требуемый для полного прекращения приема препарата, зависит от его дозы, длительности курса лечения и индивидуальных особенностей пациента.
Лекарственная форма
Таблетки светло-желтого цвета, круглые, с делительной риской на одной стороне и гравировкой "PLIVA" - на другой.
Состав
венлафаксин (в форме гидрохлорида) 75 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, железа оксид желтый (Е172), карбоксиметилкрахмал натрия (тип А), тальк, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Антидепрессант. По химической структуре его нельзя отнести ни к одному известному классу антидепрессантов (трициклические, тетрациклические или другие). Он имеет две активные энантиомерные рацемические формы.
Антидепрессивный эффект венлафаксина связан с усилением нейротрансмиттерной активности в ЦНС. Венлафаксин и его основной метаболит О-десметилвенлафаксин (ОДВ) являются мощными ингибиторами обратного захвата серотонина и норадреналина и слабо подавляют обратный захват допамина нейронами. Венлафаксин и ОДВ одинаково эффективно влияют на обратный захват нейротрансмиттеров. Венлафаксин и ОДВ снижают бета-адренергические реакции.
Венлафаксин не обладает сродством к м-холинорецепторам, гистаминовым H1-рецепторам и ?-адренорецепторам головного мозга. Венлафаксин не подавляет активность МАО. Не обладает сродством к опиоидным, бензодиазепиновым, фенциклидиновым и NMDA-рецепторам.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема Велафакса МВ Cmax венлафаксина и ОДВ в плазме достигаются в течение 6.0±1.5 ч и 8.8±2.2 ч соответственно. После приема препарата во время еды время достижения Cmax в плазме крови увеличивается на 20-30 мин, однако величины максимальной концентрации и абсорбции не изменяются.
Распределение
Связывание венлафаксина и ОДВ с белками плазмы крови составляет соответственно 27% и 30%.
При многократном введении Css венлафаксина и ОДВ достигаются в течение 3 дней. В диапазоне суточных доз 75-450 мг, венлафаксин и ОДВ имеют линейную кинетику.
Метаболизм и выведение
ОДВ и другие метаболиты, а также неизмененный венлафаксин, выводятся почками.
Скорость всасывания венлафаксина из капсул пролонгированного действия ниже скорости его элиминации. Поэтому T1/2 венлафаксина после назначения Велафакса MB составляет15±6 ч и представляет собой, фактически, T1/2 всасывания, нежели T1/2 распределения (5±2 ч), который отмечается после назначения препарата Велафакс в форме таблеток.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов с циррозом печени концентрации в плазме крови венлафаксина и ОДВ повышены, а скорость их выведения снижена.
При почечной недостаточности средней или тяжелой степени общий клиренс венлафаксина и ОДВ снижается, а T1/2 удлиняется. Снижение общего клиренса в основном наблюдается у пациентов с КК менее 30 мл/мин.
Возраст и пол не влияют на фармакокинетику препарата.
Побочные действия
Большинство перечисленных ниже побочных эффектов зависят от дозы. При длительном лечении тяжесть и частота большинства этих эффектов снижается, причем не возникает необходимость отмены терапии.
Частота побочных эффектов: часто - ?1%, иногда - ?0.1%-<1%, редко - ?0.01%-<0.1%, очень редко - <0.01%.
Со стороны пищеварительной системы: снижение аппетита, запор, тошнота, рвота, сухость во рту; редко - гепатит.
Со стороны обмена веществ: повышение уровня холестерина сыворотки крови, снижение массы тела; иногда - изменение лабораторных проб функции печени, гипонатриемия, синдром недостаточной секреции антидиуретического гормона.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипертензия, гиперемия кожных покровов; иногда - постуральная гипотензия, тахикардия.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: необычные сновидения, головокружение, бессонница, повышенная возбудимость, парестезии, ступор, повышение мышечного тонуса, тремор, зевота; иногда - апатия, галлюцинации, спазмы мышц, серотониновый синдром; редко - эпилептические припадки, маниакальные реакции, а также симптомы, напоминающие злокачественный нейролептический синдром.
Со стороны мочевыделительной системы: дизурия (в основном - затруднения в начале мочеиспускания); иногда - задержка мочи
Со стороны половой системы: нарушения эякуляции, эрекции, аноргазмия; иногда - снижение либидо, меноррагия.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При депрессии возрастает риск суицидальных мыслей и суицидальных попыток. Этот риск сохраняется до наступления стойкой ремиссии. Поэтому пациентам необходим постоянный медицинский контроль и им следует выдавать лишь небольшое количество капсул препарата, чтобы снизить риск возможного злоупотребления и/или передозировки.
Сообщалось об агрессивном поведении во время приема венлафаксина (особенно в начале курса лечения и после отмены препарата).
Применение венлафаксина может вызвать психомоторное возбуждение, которое клинически напоминает акатизию, характеризуется беспокойством с потребностью двигаться, часто в сочетании с неспособностью сидеть или стоять на месте. Это чаще всего наблюдается на протяжении первых нескольких недель лечения. При возникновении этих симптомов повышение дозы может оказать неблагоприятный эффект и следует рассмотреть вопрос о целесообразности продолжения приема препарата.
Как и все антидепрессанты, препарат следует назначать с осторожностью пациентам с манией и/или гипоманией в анамнезе, т.к. препарат может вызвать усиление их признаков. В этих случаях необходимо медицинское наблюдение.
Следует соблюдать осторожность при лечении пациентов с судорожными припадками в анамнезе. При возникновении судорожных припадков или повышении их частоты лечение венлафаксином следует прервать.
Подобно избирательным ингибиторам обратного захвата серотонина, Велафакс МВ следует назначать с осторожностью при одновременном приеме антипсихотических препаратов, т.к. возможно развитие симптомов, напоминающих ЗНС.
Пациентов следует предупредить о необходимости немедленно обратиться к врачу при возникновении сыпи, крапивницы или других аллергических реакций.
У некоторых пациентов во время приема венлафаксина отмечено дозозависимое повышение АД, поэтому рекомендуется регулярный контроль АД, особенно в начале курса лечения или при повышении дозы.
Во время приема венлафаксина описаны отдельные случаи ортостатической гипотензии.
Пациенты, особенно пожилые, должны быть предупреждены о возможности возникновения головокружения и нарушения чувства равновесия.
Венлафаксин может вызвать повышение ЧСС, особенно во время приема в высоких дозах. Следует соблюдать особую осторожность при назначении препарата пациентам с состояниями, которые могут усугубляться при повышении ЧСС.
Не проведено достаточных исследований применения венлафаксина у пациентов, недавно перенесших инфаркт миокарда или страдающих декомпенсированной сердечной недостаточностью, поэтому применять данный препарат в таких случаях следует с осторожностью.
Как и другие ингибиторы обратного захвата серотонина, венлафаксин может повышать риск кровоизлияний в кожу и слизистые оболочки, поэтому при лечении больных, предрасположенных к кровотечениям, необходима осторожность.
Во время приема венлафаксина, особенно в условиях дегидратации или уменьшения ОЦК
Показания
лечение и профилактика депрессий различной этиологии.
Противопоказания
— тяжелые нарушения функции печени;
— выраженные нарушения функции почек (СКФ менее 10 мл/мин);
— детский и подростковый возраст до 18 лет;
— установленная или подозреваемая беременность;
— период лактации (грудное вскармливание);
— одновременный прием ингибиторов МАО;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью применять в случае недавно перенесенного инфаркта миокарда, при нестабильной стенокардии, артериальной гипертензии, тахикардии, судорожном синдроме в анамнезе, повышении внутриглазного давления, закрытоугольной глаукоме, маниакальном состоянии в анамнезе, предрасположенности к кровоточивости, при исходно сниженной массе тела.
(2760)
Дозування
Таблетки Велафакса рекомендується приймати під час їжі. Рекомендована початкова доза - по 37.5 мг 2 щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного покращання, дозу можна збільшити до 150 мг - по 75 мг 2 При необхідності застосування препарату в більш високій дозі при важкому депресивному розладі або інших станах, що вимагають стаціонарного лікування, можна відразу призначити по 75 мг 2 Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапевтичного ефект��. Максимальна добова доза препарату Велафакс становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може бути поступово знижена до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія і профілактика рецидивів триває протягом 6 місяців і більше. Препарат призначають у мінімальній ефективній дозі, яка застосовувалася при лікуванні депресивного епізоду. При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (СКФ більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (СКФ 10-30 мл/хв) дозу слід знизити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2 венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз/ При нирковій недостатності тяжкого ступеня (СКФ менше 10 мл/хв) застосування Велафакса не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу. При легкій печінковій недостатності (протромбіновий час /ПВ/ менше 14 сек) корекції ре��іма дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 сек) дозу слід зменшити на 50%. При тяжкій печінковій недостатності застосування Велафакса не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений. Пацієнтам літнього віку корекції дози не потрібно, однак, як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні потрібна обережність, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. У пацієнтів літнього віку препарат слід призначати в найменшій ефективній дозі. П��і підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Припинення прийому препарату Велафакс: по закінченні лікування дозу рекомендується знижувати поступово, принаймні протягом тижня і спостерігати за станом пацієнта для того, щоб звести до мінімуму ризик, пов'язаний з відміною препарату. Період, необхідний для повного припинення прийому препарату, залежить від його дози, тривалості курсу лікування та індивідуальних особливостей пацієнта.
Лікарська форма
Таблетки світло-жовтого кольору, круглі, з делительной рискою на одному боці та гравіюванням "PLIVA" - на іншій.Склад
венлафаксин (у формі гідрохлориду) 75 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, заліза оксид жовтий (Е172), карбоксиметилкрахмал натрію (тип А), тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.Фармакологічна дія
Антидепресант. За хімічною структурою його не можна віднести ні до одного відомого класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші). Він має дві активні енантиомерные рацемические форми.
Антидепресивний ефект венлафаксину пов'язаний з посиленням нейротрансмітерної активності у ЦНС. Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну і слабо пригнічують зворотне захоплення дофаміну нейронами. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансмітерів. Венлафаксин та ОДВ знижують бета-адренергічні реакції.
Венлафаксин не має спорідненості з м-холінорецепторами, гістаминовым H1-рецепторів і ?-адренорецепторами головного мозку. Венлафаксин не пригнічує активність МАО. Не має спорідненості до опіоїдних, бензодіазепіновими, фенциклидиновым і NMDA-рецепторів.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому Велафакса МВ Cmax венлафаксину та ОДВ у плазмі досягаються протягом 6.0±1.5 год і 8.8±2.2 год відповідно. Після прийому препарату під час їжі час досягнення Cmax в плазмі крові збільшується на 20-30 хв, однак величини максимальної концентрації та абсорбції не змінюються.
Розподіл
Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми крові становить відповідно 27% і 30%.
При багаторазовому введенні Css венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів. У діапазоні добових доз 75-450 мг, венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику.
Метаболізм і виведення
ОДВ та інші метаболіти, а також незмінений венлафаксин, виводяться нирками.
Швидкість всмоктування венлафаксину з капсул пролонгованої дії нижче швидкості його елімінації. Тому T1/2 венлафаксину після призначення Велафакса MB составляет15±6 год і є��ет собою, фактично, T1/2 всмоктування, ніж T1/2 розподілу (5±2 год), який відзначається після призначення препарату Велафакс у формі таблеток.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з цирозом печінки концентрації в плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена.
При нирковій недостатності середнього або тяжкого ступеня загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а T1/2 подовжується. Зниження загального кліренсу, в основному, спостерігається у пацієнтів з КК менше 30 мл/хв.
Вік і стать не впливають на фармакокінетику препарату.Побічні дії
Більшість перелічених нижче побічних ефектів залежать від дози. При тривалому лікуванні тяжкість і частота більшості цих ефектів знижується, причому не виникає необхідність відміни терапії.
Частота побічних ефектів: дуже часто ?1%, іноді - ?0.1%-<1%, рідко - ?0.01%-<0.1%, дуже рідко - <0.01%.
З боку травної системи: зниження апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті; рідко - гепатит.
З боку обміну речовин: підвищення рівня холестерину си��оротки крові, зниження маси тіла; іноді - зміна лабораторних проб функції печінки, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; іноді - постуральна гіпотензія, тахікардія.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: незвичні сновидіння, запаморочення, безсоння, підвищена збудливість, парестезії, ступор, підвищення м'язового тонусу, тремор, позіхання; іноді - апатія, галюцинації, спазми м'язів, серотоніновий синдром; рідко - епілептичні напади, маніакальні реакції, а також симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром.
З боку сечовидільної системи: дизурія (в основному утруднення на початку сечовипускання); іноді - затримка сечі
З боку статевої системи: порушення еякуляції, ерекції, аноргазмія; іноді - зниження лібідо, менорагія.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При депресії зростає ризик суїцидальних думок та суїцидальних спроб. Цей ризик з��раняется до настання стійкої ремісії. Тому пацієнтам необхідний постійний медичний контроль і їм слід видавати лише невелика кількість капсул препарату, щоб знизити ризик можливого зловживання та/або передозування.
Повідомлялося про агресивній поведінці під час прийому венлафаксину (особливо на початку курсу лікування і після відміни препарату).
Застосування венлафаксину може викликати психомоторне збудження, яке клінічно нагадує акатизию, характеризується занепокоєнням з потребою рухатися, часто у поєднанні з нездатністю сидіти або стояти на місці. Найчастіше це спостерігається протягом перших декількох тижнів лікування. При виникненні цих симптомів підвищення дози може надати несприятливий ефект і слід розглянути питання про доцільність продовження прийому препарату.
Як і всі антидепресанти, препарат слід призначати з обережністю пацієнтам з манією та/або гипоманией в анамнезі, оскільки препарат може викликати посилення їх ознак. У цих випадках необхідно медичне спостереження.
Слідует дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із судомними нападами в анамнезі. При виникненні судомних нападів або підвищенні їх частоти лікування венлафаксином слід перервати.
Подібно виборчим інгібіторів зворотного захоплення серотоніну, Велафакс МВ слід призначати з обережністю при одночасному прийомі антипсихотичних препаратів, оскільки можливий розвиток симптомів, що нагадують ЗНС.
Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при виникненні висипів, кропив'янки ічи інших алергічних реакцій.
У деяких пацієнтів під час прийому венлафаксину зазначено дозозалежне підвищення артеріального тиску, тому рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо на початку курсу лікування або при підвищенні дози.
Під час прийому венлафаксину описані окремі випадки ортостатичної гіпотензії.
Пацієнтів, особливо похилого віку, повинні бути попереджені про можливість виникнення запаморочення і порушення відчуття рівноваги.
Венлафаксин може викликати підвищення ЧСС, особливо під час прийому у високийїх дозах. Слід дотримуватися особливої обережності при призначенні препарату пацієнтам зі станами, які можуть посилюватися при підвищенні ЧСС.
Не проведено достатньо досліджень застосування венлафаксину у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда або страждають декомпенсованою серцевою недостатністю, тому застосовувати даний препарат у таких випадках слід з обережністю.
Як і інші інгібітори зворотного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищувати ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки, тому при лікуванні хворих, схильних до кровотеч, необхідна обережність.
Під час прийому венлафаксину, особливо в умовах дегідратації або зменшення ОЦКСвідчення
лікування і профілактика депресій різної етіології.Протипоказання
— тяжкі порушення функції печінки;
— виражені порушення функції нирок (СКФ менше 10 мл/хв);
— дитячий та підлітковий вік до 18 років;
— встановлена або підозрювана вагітність;
— період лактації (грудне вигодовування);
— одновременный прийом інгібіторів МАО;
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю застосовувати у випадку нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, при нестабільній стенокардії, артеріальної гіпертензії, тахікардії, судомному синдромі в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутовій глаукомі, маніакальному стані в анамнезі, схильність до кровоточивості, при початково зниженою масою тіла.