Дозировка
Таблетки Велафакса рекомендуется принимать во время еды. Рекомендуемая начальная доза - по 37.5 мг 2 ежедневно. Если после нескольких недель лечения не наблюдается значительного улучшения, дозу можно увеличить до 150 мг/ - по 75 мг 2 При необходимости применения препарата в более высокой дозе при тяжелом депрессивном расстройстве или других состояниях, требующих стационарного лечения, можно сразу назначить по 75 мг 2 После этого суточную дозу можно увеличивать на 75 мг каждые 2-3 дня до достижения желаемого терапевтического эффекта. Максимальная суточная доза препарата Велафакс составляет 375 мг. После достижения необходимого терапевтического эффекта суточная доза может быть постепенно снижена до минимального эффективного уровня. Поддерживающая терапия и профилактика рецидивов продолжается в течение 6 месяцев и более. Препарат назначают в минимальной эффективной дозе, применявшейся при лечении депрессивного эпизода. При почечной недостаточности легкой степени тяжести (СКФ более 30 мл/мин) коррекции режима дозирования не требуется. При почечной недостаточности средней степени тяжести (СКФ 10-30 мл/мин) дозу следует снизить на 25-50%. В связи с удлинением T1/2 венлафаксина и его активного метаболита (ОДВ) таким пациентам следует принимать всю дозу 1 раз/ При почечной недостаточности тяжелой степени (СКФ менее 10 мл/мин) применение Велафакса не рекомендуется, поскольку опыт такой терапии ограничен. Пациенты, находящиеся на гемодиализе, могут получать 50% обычной суточной дозы венлафаксина после завершения гемодиализа. При легкой печеночной недостаточности (протромбиновое время /ПВ/ менее 14 сек) коррекции режима дозирования не требуется. При умеренной печеночной недостаточности (ПВ от 14 до 18 сек) дозу следует уменьшить на 50%. При тяжелой печеночной недостаточности применение Велафакса не рекомендуется, поскольку опыт такой терапии ограничен. Пациентам пожилого возраста коррекции дозы не требуется, однако (как и при назначении других лекарственных препаратов) при лечении требуется осторожность, например, в связи с возможностью нарушения функции почек. У пациентов пожилого возраста препарат следует назначать в наименьшей эффективной дозе. При повышении дозы пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением. Прекращение приема препарата Велафакс: по окончании лечения дозу рекомендуется снижать постепенно, по крайней мере, в течение недели и наблюдать за состоянием пациента для того, чтобы свести к минимуму риск, связанный с отменой препарата. Период, требуемый для полного прекращения приема препарата, зависит от его дозы, длительности курса лечения и индивидуальных особенностей пациента.
Передозировка
изменения ЭКГ (удлинение интервала QT, блокада ножки пучка Гиса, расширение комплекса QRS), синусовая или желудочковая тахикардия; брадикардия, гипотензия, судорожные состояния, изменение сознания (снижение уровня бодрствования).
Лекарственная форма
Таблетки светло-желтого цвета, продолговатые, с делительной риской с обеих сторон
Состав
венлафаксин (в форме гидрохлорида)37.5 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, крахмал кукурузный, железа оксид желтый (Е172), карбоксиметилкрахмал натрия (тип А), тальк, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат.
Фармакологическое действие
Венлафаксин - антидепрессант химически не относящийся ни к одному классу антидепрессантов (трициклические, тетрациклические или другие), является рацематом двух активных энантомеров.
Механизм антидепрессивного воздействия препарата связан с его способностью потенциировать передачу нервного импульса в центральной нервной системе (ЦНС).
Венлафаксин и его основной метаболит О-десметилвенлафаксин (ОДВ) являются сильными ингибиторами обратного захвата серотонина и норадреналина (SNRI) и слабыми ингибиторами обратного захвата допамина. Кроме того, венлафаксин и О-десметилвенлафаксин снижают бета-адренергическую реактивность как после однократного введения, так и при постоянном приёме. Венлафаксин и ОДВ одинаково эффективно влияют на обратный захват нейротрансмиттеров.
Венлафаксин не обладает сродством к мускариновым, холинергическим, гистаминовым (H1) и ?1-адренергическим рецепторам головного мозга. Венлафаксин не подавляет активность моноаминоксидазы (МАО). Не обладает сродством к опиатным, бензодиазепиновым, фенциклидиновым или N-метил-d-аспартатным (NMDA) рецепторам.
Фармакокинетика
Венлафаксин хорошо всасывается из желудочно-кишечного тракта. После однократного приема 25 - 150 мг, максимальная концентрация в плазме крови достигает 33-172 нг/мл в течение приблизительно 2,4 часов. Подвергается интенсивному метаболизму при первом прохождении через печень. Его основной метаболит - О-десметил венлафаксин (ОДВ).
Период полувыведения венлафаксина и ОДВ составляет соответственно 5 и 11 часов.
Максимальная концентрация ОДВ в плазме крови 61-325 нг/мл достигается приблизительно через 4,3 часов после введения. Связывание венлафаксина и ОДВ с белками плазмы крови составляет соответственно 27% и 30%. ОДВ и другие метаболиты, а также неметаболизированный венлафаксин, выделяются почками. При многократном введении равновесные концентрации венлафаксина и ОДВ достигаются в течение 3 дней, В диапазоне суточных доз 75-450 мг, венлафаксин и ОДВ имеют линейную кинетику. После приема препарата во время еды время достижения максимальной концентрации в плазме крови увеличивается на 20-30 минут, однако величины максимальной концентрации и абсорбции не изменяются.
У больных с циррозом печени концентрации в плазме крови венлафаксина и ОДВ повышены, а скорость их выведения снижена. При умеренной или тяжелой почечной недостаточности общий клиренс венлафаксина и ОДВ снижается; а период полувыведения удлиняется. Снижение общего клиренса к основном наблюдается у пациентов с клиренсом креатинина ниже 30 мл/мин. Возраст и пол пациента не влияют на фармакокинетику препарата.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: снижение аппетита, запор, тошнота, рвота, сухость во рту; редко - гепатит.
Со стороны обмена веществ: повышение уровня холестерина сыворотки крови, снижение массы тела; иногда - изменение лабораторных проб функции печени, гипонатриемия, синдром недостаточной секреции антидиуретического гормона.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипертензия, гиперемия кожных покровов; иногда - постуральная гипотензия, тахикардия.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: необычные сновидения, головокружение, бессонница, повышенная возбудимость, парестезии, ступор, повышение мышечного тонуса, тремор, зевота; иногда - апатия, галлюцинации, спазмы мышц, серотониновый синдром; редко - эпилептические припадки, маниакальные реакции, а также симптомы, напоминающие злокачественный нейролептический синдром.
Со стороны мочевыделительной системы: дизурия (в основном - затруднения в начале мочеиспускания); иногда - задержка мочи.
Со стороны половой системы: нарушения эякуляции, эрекции, аноргазмия; иногда - снижение либидо, меноррагия.
Со стороны органов чувств: нарушения аккомодации, мидриаз, нарушение зрения; иногда - нарушение вкусовых ощущений.
Дерматологические реакции: потливость; иногда - реакции светочувствительности; редко - мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны системы кроветворения: иногда - кровоизлияния в кожу (экхимозы) и слизистые оболочки, тромбоцитопения; редко - удлинение
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Отмена препарата Велафакс: Как и при лечении другими антидепрессантами, резкое прекращение терапии венлафаксином - особенно после высоких доз препарата - может вызвать симптомы отмены, в связи с чем рекомендуется перед отменой препарата постепенно снизить его дозу. Длительность периода, необходимого для снижения дозы, зависит от величины дозы, продолжительности терапии, а также индивидуальной чувствительности пациента.
При назначении таблеток Велафакс больным с непереносимостью лактозы следует учитывать содержание лактозы (56,62 мг в каждой таблетке 25 мг; 84,93 мг в каждой таблетке 37,5 мг; 113,24 мг в каждой таблетке 50 мг, 169,86 мг в каждой таблетке 75 мг).
У больных с депрессивными расстройствами перед началом любой лекарственной терапии следует учитывать вероятность суицидальных попыток. Поэтому для снижения риска передозировки начальная доза препарата должна быть по возможности низкой, а пациент должен находиться под тщательным медицинским наблюдением.
У пациентов с аффективными расстройствами при лечении антидепрессантами, в том числе венлафаксином, могут возникать гипоманиакальные или маниакальные состояния.
Как и другие антидепрессанты, венлафаксин должен назначаться с осторожностью больным с манией в анамнезе. Такие пациенты нуждаются в медицинском наблюдении.
Как и другие антидепрессанты, венлафаксин должен назначаться с осторожностью больным с эпилептическими припадками в анамнезе. Лечение венлафаксином должно быть прервано при возникновении эпилептических припадков.
Пациентов следует предупредить о необходимости немедленно обратиться к врачу при возникновении сыпи, уртикарных элементов или других аллергических реакций.
У некоторых больных во время приема венлафаксин а отмечено дозо-зависимое повышение артериального давления, в связи с чем рекомендуется регулярный контроль артериального давления, особенно в период уточнения или повышения дозировки.
Может произойти повышение частоты сердечного ритма, особенно во время приема высоких доз. Рекомендуется осторожность при тахиаритмии.
Пациенты, особенно пожилые, должны быть предупреждены о возможности возникновения головокружения и нарушения чувства равновесия.
Как и другие ингибиторы обратного захвата серотонина, венлафаксин может повысить риск кровоизлияний в кожу и слизистые оболочки, При лечении больных, предрасположенных к таким состояниям, необходима осторожность.
Во время приема венлафаксина. особенно в условиях дегидратации или снижения объема крови (в том числе у пожилых пациентов и больных, принимающих диуретики), может наблюдаться гипонатриемия и/или синдром недостаточной секреции антидиуретического гормона.
Во время приема препарата может наблюдаться мидриаз, в связи с чем рекомендуется контроль внутриглазного давления у больных, склонных к его повышению или страдающих закрытоугольной глаукомой.
Венлафаксин не исследован у пациентов, недавно перенесших инфаркт миокарда и страдающих декомпенсированной сердечной недостаточностью. Таким больным препара
Показания
лечение и профилактика депрессий различной этиологии
Противопоказания
— тяжелые нарушения функции печени;
— выраженные нарушения функции почек (СКФ менее 10 мл/мин);
— детский и подростковый возраст до 18 лет;
— установленная или подозреваемая беременность;
— период лактации (грудное вскармливание);
— одновременный прием ингибиторов МАО;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью применять в случае недавно перенесенного инфаркта миокарда, при нестабильной стенокардии, артериальной гипертензии, тахикардии, судорожном синдроме в анамнезе, повышении внутриглазного давления, закрытоугольной глаукоме, маниакальном состоянии в анамнезе, предрасположенности к кровоточивости, при исходно сниженной массе тела.
Лекарственное взаимодействие
Одновременное применение ингибиторов моноаминоксидазы (МАО) и венлафаксина противопоказано. Прием препарата Велафакс можно начинать не менее чем через 14 дней после окончания терапии ингибиторами МАО. Если применялся обратимый ингибитор МАО (моклобемид), этот интервал может быть короче (24 часа). Терапию ингибиторами МАО можно начинать не менее чем через 7 дней после отмены препарата Велафакс.
Венлафаксин не влияет на фармакокинетику лития.
При одновременном применении с имипрамином фармакокинетика венлафаксина и его метаболита О-дезметилвенлафаксина (ОДВ) не изменяется.
Галоперидол: эффект последнего может усиливаться из-за повышения уровня препарата в крови при совместном применении.
При одновременном применении с диазепамом фармакокинетика препаратов и их основных метаболитов, существенно не изменяются. Также не обнаружено влияния на психомоторные и психометрические эффекты диазепама.
(2759)
Дозування
Таблетки Велафакса рекомендується приймати під час їжі. Рекомендована початкова доза - по 37.5 мг 2 щодня. Якщо після декількох тижнів лікування не спостерігається значного покращання, дозу можна збільшити до 150 мг - по 75 мг 2 При необхідності застосування препарату в більш високій дозі при важкому депресивному розладі або інших станах, що вимагають стаціонарного лікування, можна відразу призначити по 75 мг 2 Після цього добову дозу можна збільшувати на 75 мг кожні 2-3 дні до досягнення бажаного терапевтичного ефект��. Максимальна добова доза препарату Велафакс становить 375 мг. Після досягнення необхідного терапевтичного ефекту добова доза може бути поступово знижена до мінімального ефективного рівня. Підтримуюча терапія і профілактика рецидивів триває протягом 6 місяців і більше. Препарат призначають у мінімальній ефективній дозі, яка застосовувалася при лікуванні депресивного епізоду. При нирковій недостатності легкого ступеня тяжкості (СКФ більше 30 мл/хв) корекція режиму дозування не потрібна. При нирковій недостатності середнього ступеня тяжкості (СКФ 10-30 мл/хв) дозу слід знизити на 25-50%. У зв'язку з подовженням T1/2 венлафаксину та його активного метаболіту (ОДВ) таким пацієнтам слід приймати всю дозу 1 раз/ При нирковій недостатності тяжкого ступеня (СКФ менше 10 мл/хв) застосування Велафакса не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений. Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі можуть отримувати 50% звичайної добової дози венлафаксину після завершення гемодіалізу. При легкій печінковій недостатності (протромбіновий час /ПВ/ менше 14 сек) корекції ре��іма дозування не потрібна. При помірній печінковій недостатності (ПВ від 14 до 18 сек) дозу слід зменшити на 50%. При тяжкій печінковій недостатності застосування Велафакса не рекомендується, оскільки досвід такої терапії обмежений. Пацієнтам літнього віку корекції дози не потрібно, однак, як і при призначенні інших лікарських препаратів) при лікуванні потрібна обережність, наприклад, у зв'язку з можливістю порушення функції нирок. У пацієнтів літнього віку препарат слід призначати в найменшій ефективній дозі. П��і підвищенні дози пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом. Припинення прийому препарату Велафакс: по закінченні лікування дозу рекомендується знижувати поступово, принаймні протягом тижня і спостерігати за станом пацієнта для того, щоб звести до мінімуму ризик, пов'язаний з відміною препарату. Період, необхідний для повного припинення прийому препарату, залежить від його дози, тривалості курсу лікування та індивідуальних особливостей пацієнта.Передозування
зміни ЕКГ (подовження інтервалу QT, блокада ніжки пучка Гіса, розширення комплексу QRS), синусова або шлуночкова тахікардія; брадикардія, гіпотензія, судомні стани, зміна свідомості (зниження рівня бадьорості).
Лікарська форма
Таблетки світло-жовтого кольору, довгасті, з ділильною рискою з обох сторінСклад
венлафаксин (у формі гідрохлориду)37.5 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, заліза оксид жовтий (Е172), карбоксиметилкрахмал натрію (тип А), тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеара��.Фармакологічна дія
Венлафаксин - антидепресант хімічно не відноситься ні до одного класу антидепресантів (трициклічні, тетрациклічні або інші), є рацематом двох активних энантомеров.
Механізм антидепресивної дії препарату пов'язаний з його здатністю потенціювати передачу нервового імпульсу у центральній нервовій системі (ЦНС).
Венлафаксин та його основний метаболіт О-десметилвенлафаксин (ОДВ) є потужними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (SNRI) і слабыми інгібіторами зворотного захоплення дофаміну. Крім того, венлафаксин та О-десметилвенлафаксин знижують бета-адренергическую реактивність як після одноразового введення, так і при постійному прийомі. Венлафаксин та ОДВ однаково ефективно впливають на зворотне захоплення нейротрансмітерів.
Венлафаксин не має спорідненості до мускаринових, холінергічними, гістаміновими (H1)?1-адренергічних рецепторів головного мозку. Венлафаксин не пригнічує активність моноаміноксидази (МАО). Не має спорідненості до опіатних, бензодіазепіновими, фе��циклидиновым або N-метил-d-аспартатным (NMDA) рецепторами.Фармакокінетика
Венлафаксин добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Після одноразового прийому 25 - 150 мг, максимальна концентрація в плазмі крові досягає 33-172 нг/мл протягом приблизно 2,4 годин. Піддається інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку. Його основний метаболіт О - десметил венлафаксин (ОДВ).
Період напіввиведення венлафаксину та ОДВ становить, відповідно, 5 і 11 годин.
Максимальна концентрація ОДВ у плазмі крові 61-325 ��г/мл досягається приблизно через 4,3 год після введення. Зв'язування венлафаксину та ОДВ з білками плазми крові становить відповідно 27% і 30%. ОДВ та інші метаболіти, а також неметаболизированный венлафаксин, виділяються нирками. При багаторазовому введенні рівноважні концентрації венлафаксину та ОДВ досягаються протягом 3 днів, У діапазоні добових доз 75-450 мг, венлафаксин та ОДВ мають лінійну кінетику. Після прийому препарату під час їжі час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові збільшується на 20-30 хвилин, однак уеличины максимальної концентрації та абсорбції не змінюються.
У хворих з цирозом печінки концентрації в плазмі крові венлафаксину та ОДВ підвищені, а швидкість їх виведення знижена. При помірній або тяжкій нирковій недостатності загальний кліренс венлафаксину та ОДВ знижується, а період напіввиведення подовжується. Зниження загального кліренсу до переважно спостерігається у пацієнтів з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв. Вік і стать пацієнта не впливають на фармакокінетику препарату.Побічні дії
З боку травної системи: сниж��ня апетиту, запор, нудота, блювання, сухість у роті; рідко - гепатит.
З боку обміну речовин: підвищення рівня холестерину сироватки крові, зниження маси тіла; іноді - зміна лабораторних проб функції печінки, гіпонатріємія, синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, гіперемія шкірних покривів; іноді - постуральна гіпотензія, тахікардія.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: незвичні сновидіння, запаморочення, біс��онница, підвищена збудливість, парестезії, ступор, підвищення м'язового тонусу, тремор, позіхання; іноді - апатія, галюцинації, спазми м'язів, серотоніновий синдром; рідко - епілептичні напади, маніакальні реакції, а також симптоми, що нагадують злоякісний нейролептичний синдром.
З боку сечовидільної системи: дизурія (в основному утруднення на початку сечовипускання); іноді - затримка сечі.
З боку статевої системи: порушення еякуляції, ерекції, аноргазмія; іноді - зниження лібідо, менорагія.
З боку органів чуття: порушення акомодації, мідріаз, порушення зору; іноді - порушення смакових відчуттів.
Дерматологічні реакції: пітливість, іноді - реакції світлочутливості; рідко - мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку системи кровотворення: іноді - крововиливи в шкіру (екхімози) та слизові оболонки, тромбоцитопенія; рідко - подовженняОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Відміна препарату Велафакс: Як і при лікуванні іншими антидепресантами, різке припинення ��ерапии венлафаксином, особливо після високих доз препарату, може викликати симптоми відміни, у зв'язку з чим рекомендується перед відміною препарату поступово знизити його дозу. Тривалість періоду, необхідного для зниження дози, залежить від величини дози, тривалості терапії, а також індивідуальної чутливості пацієнта.
При призначенні таблеток Велафакс хворим з непереносимістю лактози слід враховувати вміст лактози (56,62 мг у кожній таблетці 25 мг; 84,93 мг у кожній таблетці 37,5 мг; 113,24 мг у кожній таблетці 50 мг, 169,86 мг у кожній таблетці 75 мг).
У хворих з депресивними розладами перед початком будь-якої лікарської терапії слід враховувати ймовірність суїцидальних спроб. Тому для зниження ризику передозування початкова доза препарату повинна бути по можливості низькою, а пацієнт повинен перебувати під ретельним медичним наглядом.
У пацієнтів з афективними розладами при лікуванні антидепресантами, у тому числі венлафаксином, можуть виникати гипоманіакальні або маніакальні стани.
Як і інші антидепре��санти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим із манією в анамнезі. Такі пацієнти потребують медичного нагляду.
Як і інші антидепресанти, венлафаксин повинен призначатися з обережністю хворим з епілептичними нападами в анамнезі. Лікування венлафаксином повинно бути перервано при виникненні епілептичних нападів.
Пацієнтів слід попередити про необхідність негайно звернутися до лікаря при виникненні висипів, уртикарних елементів або інших алергічних реакцій.
У деякихрих хворих під час прийому венлафаксин визначено дозо-залежне підвищення артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується регулярний контроль артеріального тиску, особливо в період уточнення або підвищення дозування.
Може статися підвищення частоти серцевого ритму, особливо під час прийому високих доз. Рекомендується обережність при тахіаритмії.
Пацієнтів, особливо похилого віку, повинні бути попереджені про можливість виникнення запаморочення і порушення відчуття рівноваги.
Як і інші інгібітори про��ратного захоплення серотоніну, венлафаксин може підвищити ризик крововиливів у шкіру та слизові оболонки, При лікуванні хворих, схильних до таких станів, необхідна обережність.
Під час прийому венлафаксину. особливо в умовах дегідратації або зниження об'єму крові (у тому числі у літніх пацієнтів і хворих, які приймають діуретики), може спостерігатися гіпонатріємія і/або синдром недостатньої секреції антидіуретичного гормону.
Під час прийому препарату може спостерігатися мідріаз, у зв'язку з чим рекомендується до��нтроль внутрішньоочного тиску у хворих, схильних до його підвищення або страждають закритокутовою глаукомою.
Венлафаксин не досліджений у пацієнтів, які нещодавно перенесли інфаркт міокарда і страждають декомпенсованою серцевою недостатністю. Таким хворим препараСвідчення
лікування і профілактика депресій різної етіологіїПротипоказання
— тяжкі порушення функції печінки;
— виражені порушення функції нирок (СКФ менше 10 мл/хв);
— дитячий та підлітковий вік до 18 років;
— встановлено��я або підозрювана вагітність;
— період лактації (грудне вигодовування);
— одночасний прийом інгібіторів МАО;
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю застосовувати у випадку нещодавно перенесеного інфаркту міокарда, при нестабільній стенокардії, артеріальної гіпертензії, тахікардії, судомному синдромі в анамнезі, підвищення внутрішньоочного тиску, закритокутовій глаукомі, маніакальному стані в анамнезі, схильність до кровоточивості, при початково зниженою м��ссе тіла.Лікарська взаємодія
Одночасне застосування інгібіторів моноаміноксидази (МАО) та венлафаксину протипоказано. Прийом препарату Велафакс можна починати не менше ніж за 14 днів після закінчення терапії інгібіторами МАО. Якщо застосовувався зворотний інгібітор МАО (моклобемид), цей інтервал може бути коротшим (24 години). Терапію інгібіторами МАО можна починати не менш ніж через 7 днів після відміни препарату Велафакс.
Венлафаксин не впливає на фармакокінетику літію.
При одночасному застосуванні з имипрамином фармакокінетика венлафаксину та його метаболіту О-дезметилвенлафаксина (ОДВ) не змінюється.
Галоперидол: ефект останнього може посилюватися із-за підвищення рівня препарату в крові при сумісному застосуванні.
При одночасному застосуванні з діазепамом фармакокінетика препаратів і їхніх основних метаболітів істотно не змінюються. Також не виявлено впливу на психомоторні та психометричні ефекти діазепаму.
