Дозировка
Внутрь, вне зависимости от приема пищи. Обычная начальная и поддерживающая доза препарата составляет 50 мг лозартана/12.5 мг гидрохлоротиазида (1 таб.) в день. Для тех пациентов, у которых при этой дозировке не удается добиться адекватного контроля АД, доза может быть увеличена до 2 таб. (50 мг/12.5 мг) или 1 таб. (100 мг/25 мг) 1 раз/сут. Максимальная доза составляет 2 таб. (50 мг/12.5 мг) или 1 таб. (100 мг/25 мг) 1 раз/сут. В целом, максимальный гипотензивный эффект достигается в течение 3 недель после начала лечения. Нет необходимости в специальном подборе начальной дозы пациентам пожилого возраста
Передозировка
Передозировка Симптомы, обусловленные передозировкой лозартана: выраженное снижение АД, тахикардия, брадикардия (в результате вагусной стимуляции). Симптомы, обусловленные передозировкой гидрохлоротиазида: потеря электролитов (гипокалиемия, гиперхлоремия, гипонатриемия), а также дегидратация, возникшая вследствие избыточного диуреза. Лечение: симптоматическая и поддерживающая терапия. Если препарат принят недавно, следует промыть желудок; при необходимости проводят коррекцию водно-электролитных нарушений. Лозартан и его активные метаболиты не удаляются при помощи гемодиализа.
Лекарственная форма
Круглые двояковыпуклые таблетки, белого цвета, покрытые пленочной оболочкой, с обозначением с одной стороны «LH1» (для таблеток с дозировкой 50 мг+12,5 мг)
Состав
1 таб.
лозартан калия 50 мг
гидрохлоротиазид 12.5 мг
Вспомогательные вещества: маннитол - 82.5 мг, целлюлоза микрокристаллическая - 40 мг, кроскармеллоза натрия - 8 мг, повидон - 4 мг, магния стеарат - 3 мг, опадрай белый - 4 мг (гипромеллоза 3cP - 1.4 мг, гидроксипропилцеллюлоза - 1.2 мг, титана диоксид - 0.8 мг, макрогол - 0.4 мг, гипромеллоза 50cP - 0.2 мг).
Фармакологическое действие
Комбинированный препарат, оказывает гипотензивное действие. Содержит лозартан калия – антагонист рецепторов ангиотензина II (подтип AT1) и гидрохлоротиазид - диуретик.
Лозартан является специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (подтип АТ1). Не подавляет киназу II – фермент, разрушающий брадикинин. Снижает общее периферическое сопротивление (ОПСС), концентрацию в крови адреналина и альдостерона, артериальное давление (АД), давление в малом круге кровообращения; уменьшает постнагрузку, оказывает диуретический эффект. Препятствует развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с хронической сердечной недостаточностью.
Гидрохлоротиазид – тиазидный диуретик. Снижает реабсорбцию ионов натрия, усиливает выделение с мочой ионов калия, гидрокарбоната и фосфатов. Понижает АД за счет уменьшения объема циркулирующей крови (ОЦК), изменения реактивности сосудистой стенки, снижения прессорного влияния сосудосуживающих веществ и усиления депрессорного влияния на ганглии.
Фармакокинетика
Лозартан быстро абсорбируется из ЖКТ. Биодоступность – около 30%. Подвергается эффекту первого прохождения через печень, метаболизируется путем карбоксилирования с образованием активного метаболита. Связь с белками плазмы крови – 99%. Tmax в плазме крови лозартана составляет 1 ч, активного метаболита – 3-4 ч после приема внутрь.
T1/2 - 1.5–2 ч, а его основного метаболита - 3-4 ч, соответственно. Около 35% дозы выводится с мочой, около 60% - через кишечник.
Гидрохлоротиазид быстро абсорбируется из ЖКТ.
T1/2 составляет 5.8-14.8 ч. Не метаболизируется печенью. Около 61% выводится почками в неизменном виде.
Побочные действия
Побочные реакции ограничиваются наблюдавшимися ранее при применении лозартана калия и/или гидрохлоротиазида.
К наиболее частым побочным эффектам при лечении эссенциальной гипертензии относят головокружение.
Аллергические реакции: анафилактоидные реакции, ангионевротический отек, включая отек гортани и/или языка, что приводило к обструкции дыхательных путей, и/или отек лица, губ, глотки и/или языка, изредка отмечавшиеся при приеме лозартана. У некоторых из этих пациентов ранее возникал ангионевротический отек при применении других препаратов, в том числе и ингибиторов АПФ. Крайне редко при приеме лозартана отмечались явления васкулита, включая болезнь Шенляйн-Геноха.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение АД.
Со стороны пищеварительного тракта: при приеме лозартана были зарегистрированы редкие (1%) случаи гепатита, диарея.
Со стороны органов дыхания: при приеме лозартана - кашель.
Со стороны кожных покровов: крапивница.
Со стороны лабораторных показателей: редко (1 %) - гиперкалиемия (калий сыворотки более 5.5 ммоль/л), повышение активности печеночных ферментов.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Можно назначать вместе с другими гипотензивными средствами.
Нет необходимости в специальном подборе начальной дозы больным пожилого возраста.
Препарат может повышать концентрацию мочевины и креатинина в плазме крови у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки.
Гидрохлоротиазид может усилить артериальную гипотензию и нарушения водно-электролитного баланса (уменьшение объема циркулирующей крови, гипонатриемию, гипохлоремический алкалоз, гипомагниемию, гипокалиемию), нарушить толерантность к глюкозе, снижать выведение кальция с мочой и вызывать преходящее, незначительное повышение концентрации кальция в плазме крови, повышать концентрацию холестерина и триглицеридов, провоцировать возникновение гиперурикемии и/или подагры.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Нет информации о влиянии на способность управлять автомобилем и другими механизмами.
Показания
— артериальная гипертензия (у пациентов, для которых комбинированная терапия является оптимальной).
Противопоказания
— повышенная чувствительность к компонентам препарата, повышенная чувствительность к другим производным сульфонамидов;
— анурия;
— выраженная артериальная гипотензия;
— выраженные нарушения функции печени;
— выраженные нарушения функции почек (КК ?30 мл/мин.);
— гиповолемия (в т.ч. на фоне высоких доз диуретиков);
— беременность и период лактации;
— возраст до 18 лет ( эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью: пациентам с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки, с нарушениями водно-электролитного баланса крови (обезвоживание, гипонатриемия, гипохлоремический алкалоз, гипомагниемия, гипокалиемия).
С осторожностью препарат применяют у больных сахарным диабетом, гиперкальциемией, гиперурикемией и/или подагрой, а также пациентам с отягощенным аллергологическим анамнезом и бронхиальной астмой, а также при системных заболеваниях соединительной ткани (в том числе системная красная волчанка), при одновременном назначении с НПВС, в т.ч. ингибиторами ЦОГ-2).
Применение при беременности и кормлении грудью
Противопоказано к применению при беременности и в период лактации.
Прием лекарственных средств, непосредственно действующих на систему ренин/ангиотензин, во время II и III триместров беременности может привести к гибели плода. При возникновении беременности показана отмена препарата.
Беременным женщинам использование диуретиков обычно не рекомендуется в связи с риском возникновения желтухи у плода и новорожденного, тромбоцитопении матери. Терапия диуретиками не предупреждает развитие токсикоза беременности
Лекарственное взаимодействие
Лозартан усиливает эффект других гипотензивных средств. Не отмечено клинически значимого взаимодействия с гидрохлоротиазидом, дигоксином, непрямыми антикоагулянтами, циметидином, фенобарбиталом, кетоконазолом, эритромицином. Имеются сообщения, что рифампицин и флуконазол снижают уровень активного метаболита. Клиническое значение данных взаимодействий не изучено.
Как и другие препараты, блокирующие ангиотензин II или его действие, одновременное назначение калийсберегающих диуретиков (например, спиронолактона, триамтерена, амилорида), препаратов калия или заместителей соли, содержащих калий, может привести к гиперкалиемии.
НПВС, в т.ч. селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 могут снижать эффект диуретиков и других гипотензивных средств.
У некоторых пациентов с нарушенной функцией почек, получавших терапию НПВС (включая ингибиторы ЦОГ-2), лечение антагонистами рецепторов ангиотензина II может вызвать дальнейшее ухудшение функции почек, включая острую почечную недостаточность, которая обычно обратима.
Гипотензивный эффект лозартана, как и других антигипертензивных средств, может быть ослаблен при приеме индометацина.
Гидрохлоротиазид
Следующие лекарственные средства могут взаимодействовать с тиазидными диуретиками при одновременном с ними приеме:
Барбитураты, наркотические средства, этанол - может возникать потенцирование ортостатической гипотензии.
Гипогликемические средства (пероральные средства и инсулин) - может потребоваться коррекция дозы гипогликемических средств.
Другие гипотензивные средства - возможен аддитивный эффект.
Колестирамин и колестипол уменьшает абсорбцию гидрохлоротиазида.
ГКС, АКТГ - усиление потери электролитов, в особенности, калия.
Прессорные амины - возможно незначительное снижение эффекта прессорных аминов, не препятствующее их использованию.
Недеполяризующие миорелаксанты (например, тубокурарина хлорид) - возможно усиление действия миорелаксантов.
Препараты лития - диуретики уменьшают почечный клиренс лития и повышают риск интоксикации литием, поэтому одновременное использование не рекомендуется.
НПВС, в т.ч. селективные ингибиторы ЦОГ-2: может снижать диуретический, натрийуретический и антигипертензивный эффект диуретиков.
Воздействие на результаты лабораторных исследований
Благодаря воздействию на экскрецию кальция, тиазиды могут влиять на результаты анализа функции паращитовидных желез.
(5963)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі. Звичайна початкова й підтримуюча доза препарату становить 50 мг лозартану/12,5 мг гідрохлоротіазиду (1 таб.) в день. Для тих пацієнтів, у яких при цій дозі не вдається досягти адекватного контролю АТ, доза може бути збільшена до 2 таб. (50 мг/12,5 мг) або 1 таб. (100 мг/25 мг) 1 раз/добу. Максимальна доза становить 2 таб. (50 мг/12,5 мг) або 1 таб. (100 мг/25 мг) 1 раз/добу. В цілому, максимальний гіпотензивний ефект досягається протягом 3 тижнів після початку лікування. Немає необхідності в спеціальному ��одборе початкової дози пацієнтам літнього вікуПередозування
Передозування Симптоми, зумовлені передозуванням лозартану: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія, брадикардія (в результаті вагусної стимуляції). Симптоми, зумовлені передозуванням гідрохлоротіазиду: втрата електролітів (гіпокаліємія, гіперхлоремія, гіпонатріємія), а також дегідратація, що виникла внаслідок надмірного діурезу. Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія. Якщо препарат прийнятий нещодавно, слід промити шлунок; при необхідності пр��водять корекцію водно-електролітних порушень. Лозартан і його активні метаболіти не видаляються за допомогою гемодіалізу.
Лікарська форма
Круглі двоопуклі таблетки, білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, з позначенням з одного боку «LH1» (для таблеток з дозуванням 50 мг+12,5 мг)Склад
1 таб.
лозартан калію 50 мг
гідрохлоротіазид 12.5 мг
Допоміжні речовини: манітол - 82.5 мг, целюлоза мікрокристалічна - 40 мг, натрію кроскармелоза - 8 мг повідон - 4 мг, магнію стеарат - 3 мг, опадрай білий - 4 мг (гіпромелоза 3cP - 1.4 мг, гідроксипропілцелюлоза - 1.2 мг, титану діоксид - 0.8 мг, макрогол - 0.4 мг, гіпромелоза 50cP - 0.2 мг).Фармакологічна дія
Комбінований препарат, чинить гіпотензивну дію. Містить лозартан калію – антагоніст рецепторів ангіотензину ІІ (підтип AT1) і гідрохлоротіазид - діуретик.
Лозартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (підтип АТ1). Не пригнічує кіназу II – фермент, що руйнує брадикінін. Знижує загальний периферичний опір (ЗПСО), концентрацію в крові адр��налина і альдостерону, артеріальний тиск (АТ), тиск в малому колі кровообігу; зменшує постнавантаження, надає діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю.
Гідрохлоротіазид – тіазидний діуретик. Знижує реабсорбцію іонів натрію, посилює виділення з сечею іонів калію, бікарбонату і фосфатів. Знижує артеріальний тиск за рахунок зменшення обсягу циркулюючої крові (ОЦК), зміни реактивності судинної ��стінки, зниження пресорного впливу судинозвужувальних речовин і посилення депрессорного впливу на ганглії.Фармакокінетика
Лозартан швидко абсорбується з ШКТ. Біодоступність – близько 30%. Піддається ефекту першого проходження через печінку метаболізується шляхом карбоксилювання з утворенням активного метаболіту. Зв'язок з білками плазми – 99%. Tmax у плазмі крові лозартану становить 1 годину, активного метаболіту – 3-4 год після прийому всередину.
T1/2 - 1.5–2 год, а його основного метаболіту - 3-4 год, відповідно. Близько 35% дози выводится з сечею, близько 60% - через кишечник.
Гідрохлоротіазид швидко абсорбується з ШКТ.
T1/2 складає 5.8-14.8 ч. Не метаболізується печінкою. Близько 61% виводиться нирками у незмінному вигляді.Побічні дії
Побічні реакції обмежуються спостерігалися раніше при застосуванні лозартану калію та/або гідрохлоротіазиду.
До найбільш частих побічних ефектів при лікуванні есенціальної гіпертензії відносять запаморочення.
Алергічні реакції: анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк, включаючи набряк гортані та/або мови, що призводило до обструкції дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика, зрідка відзначалися при прийомі лозартану. У деяких із цих пацієнтів раніше виникав ангіоневротичний набряк при застосуванні інших препаратів, у тому числі інгібіторів АПФ. Вкрай рідко при прийомі лозартану відзначалися явища васкуліту, включаючи хворобу Шенляйн-Геноха.
З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску.
З боку травного тракту: при прийомі лозартану, були зареєстровані поодинокі (1%) випадки гепатиту, ��иарея.
З боку органів дихання: при прийомі лозартану - кашель.
З боку шкірних покривів: кропив'янка.
З боку лабораторних показників: рідко (1 %) - гіперкаліємія (калій сироватки більше 5.5 ммоль/л), підвищення активності печінкових ферментів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Можна призначати разом з іншими гіпотензивними засобами.
Немає необхідності у спеціальному підборі початкової дози хворим літнього віку.
Препарат може підвищувати концентрацію сечовини і креатини��а в плазмі крові у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
Гідрохлоротіазид може посилити артеріальну гіпотензію і порушення водно-електролітного балансу (зменшення об'єму циркулюючої крові, гіпонатріємію, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємію, гіпокаліємію), порушити толерантність до глюкози, знижувати виведення кальцію з сечею та спричиняти минуще, незначне підвищення концентрації кальцію в плазмі крові, підвищувати концентрацію холестерину і тригліцеридів, пров��ідентифікувати виникнення гіперурикемії і/або подагри.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Немає інформації про вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.Свідчення
— артеріальна гіпертензія (у пацієнтів, для яких комбінована терапія є оптимальною).Протипоказання
— підвищена чутливість до компонентів препарату, підвищена чутливість до інших похідних сульфонамидов;
— анурія;
— виражена артеріальна р��потензия;
— виражені порушення функції печінки;
— виражені порушення функції нирок (КК ?30 мл/хв);
— гіповолемія (в т. ч. на тлі високих доз діуретиків);
— вагітність і період лактації;
— вік до 18 років ( ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю: пацієнтам з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, з порушеннями водно-електролітного балансу крові (зневоднення, гіпонатріємія, гіпохлоремічний алкалоз, гіпомагніємія, гипокали��мія).
З обережністю препарат застосовують у хворих цукровим діабетом, з гіперкальціємією, гіперурикемією та/або подагрою, а також пацієнтам з обтяженим алергологічним анамнезом і бронхіальною астмою; а також при системних захворюваннях сполучної тканини (у тому числі системний червоний вовчак), при одночасному призначенні з НПЗП, у т. ч. інгібіторами ЦОГ-2).
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Протипоказаний до застосування при вагітності і в період лактації.
Прийом лікарських засобів, неп��безпосередньо діють на систему ренін/ангіотензин, під час II і III триместрів вагітності може призвести до загибелі плоду. При виникненні вагітності показана відміна препарату.
Вагітним жінкам використання діуретиків зазвичай не рекомендується у зв'язку з ризиком виникнення жовтяниці у плода та новонародженого, тромбоцитопенію матері. Терапія діуретиками не попереджає розвиток токсикозу вагітностіЛікарська взаємодія
Лозартан підсилює ефект інших гіпотензивних засобів. Не відзначено кліні��ки значущої взаємодії з гідрохлоротіазидом, дигоксином, непрямими антикоагулянтами, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом, еритроміцином. Є повідомлення, що рифампіцин і флуконазол знижують рівень активного метаболіту. Клінічне значення даних взаємодій не вивчено.
Як і інші препарати, що блокують ангіотензин II або його дію, одночасне призначення калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену, амилорида), препаратів калію або заступників солі, що містять калій, може привести до гіперкаліємії.
НПЗЗ, у т. ч. селективні інгібітори циклооксигенази-2 можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів.
У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які отримували терапію НПЗП (включаючи інгібітори ЦОГ-2), лікування антагоністами рецепторів ангіотензину II може спричиняти подальше погіршення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність, яка зазвичай оборотна.
Гіпотензивний ефект лозартану, як і інших антигіпертензивних засобів, може бути ослаблений при прийомі індіїетацина.
Гідрохлоротіазид
Наступні лікарські засоби можуть взаємодіяти з тіазидними діуретиками при одночасному з ними прийомі:
Барбітурати, наркотичні засоби, етанол - може спостерігатися потенціювання ортостатичної гіпотензії.
Гіпоглікемічні засоби (пероральні засоби та інсулін) - може знадобитися корекція дози гіпоглікемічних засобів.
Інші гіпотензивні засоби - можливий адитивний ефект.
Холестерамін та колестипол зменшує абсорбцію гидрохлоротиазида.
ГКС, АКТГ - посилення втрати електролітів, особливо калію.
Пресорні аміни - можливе незначне зниження ефекту пресорних амінів, не перешкоджає їх використанню.
Недеполяризуючі міорелаксанти (наприклад, тубокурарину хлорид) - можливе посилення дії міорелаксантів.
Препарати літію - діуретики знижують нирковий кліренс літію і підвищують ризик інтоксикації літієм, тому одночасне застосування не рекомендується.
НПЗЗ, у т. ч. селективні інгібітори ЦОГ-2: може знижувати діуретичний, натрийуретический і антигіпертензивний ефект діуретиків.
Вплив на результати лабораторних досліджень
Завдяки впливу на екскрецію кальцію, тіазиди можуть впливати на результати аналізу функції паращитовидних залоз.
