Дозировка
Вазотенз принимают внутрь, вне зависимости от приема пищи, кратность приема - 1 раз в сутки. При артериальной гипертензии средняя суточная доза составляет 50 мг. В отдельных случаях для достижения большего эффекта дозу увеличивают до 100 мг в два приема или 1 раз в день. Начальная доза для пациентов с сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Как правило, доза увеличивается с недельным интервалом (т.е.12,5 мг/сутки, 25мг/сутки и 50 мг/сутки) до средней поддерживающей дозы 50 мг 1 раз в сутки в зависимости от переносимости препарата пациентом. При назначении препарата пациентам, получающим диуретики в высоких дозах, начальную дозу препарата Вазотенз следует снизить до 25 мг 1 раз в сутки. Пациентам с нарушениями функции печени следует назначать более низкие дозы Вазотенза. У пациентов пожилого возраста, а также у больных с нарушениями функции почек, включая пациентов на диализе, нет необходимости в коррекции начальной дозы. Применение в педиатрии Безопасность и эффективность препарата у детей не установлены.
Передозировка
Симптомы:выраженное снижение артериального давления, тахикардия, из-за парасимпатической (вагусной) стимуляции может появляться брадикардия. Лечение: форсированный диурез, симптоматическая терапия; гемодиализ неэффективен.
Лекарственная форма
Белые, овальные, двояковыпуклые
таблетки, покрытые оболочкой, с риской с одной стороны таблетки и маркировкой «4L» с другой стороны и боковыми рисками.
Состав
1 таблетка, покрытая оболочкой ,100 мг содержит:
активное вещество: лозартан калия 100 мг;
вспомогательные вещества: маннитол 407,60 мг, целлюлоза микрокристаллическая 162,00 мг, кроскармеллоза натрия 28,76 мг, повидон К-30 14,44 мг, магния стеарат 7,20 мг, гипромеллоза 6 8,88 мг, титана диоксид (Е 171) 1,84 мг, магния гидросиликат (тальк) 1,84 мг, пропиленгликоль 1,84 мг.
Фармакологическое действие
Гипотензивный препарат, является специфическим антагонистом рецепторов
ангиотензина II (подтип АТ1). Не подавляет киназу II - фермент, разрушающий брадикинин. Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление (ОПСС), концентрацию в крови адреналина и альдостерона, артериальное давление (АД), давление в малом круге кровообращения; уменьшает постнагрузку, оказывает диуретический эффект. Препятствует развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с сердечной недостаточностью.
После однократного приема гипотензивное действие (уменьшается систолическое и диастолическое АД) достигает максимума через 6 часов, затем в течение 24 ч постепенно снижается.
Максимальный гипотензивный эффект достигается через 3-6 недель после начала приема препарата.
Фармакологические данные указывают на то, что концентрация лозартана в плазме крови у больных циррозом печени значительно увеличивается, поэтому пациентам с заболеваниями печени в анамнезе следует применять в более низкой дозе.
Фармакокинетика
Лозартан быстро абсорбируется из желудочно-кишечного тракта. Биодоступность - около 33 %. Имеет эффект “первого прохождения” через печень, метаболизируется путем карбоксилирования при участии изофермента 2С9 цитохрома Р450 с образованием активного метаболита. Связь с белками плазмы крови - 99 %.
Время достижения максимальной концентрации лозартана составляет 1 час, активного метаболита 3-4 часа, после приема внутрь. Период полувыведения 1,5 - 2 ч, а его основного метаболита 6-9 ч, соответственно. Около 35 % дозы выводится с мочой, около 60 % - через кишечник.
Побочные действия
* Помечены побочные эффекты, частота развития которых сопоставима с плацебо.
Связь побочных эффектов, встречающихся с частотой менее 1 % случаев, с применением лозартана не доказана.
В большинстве случаев Вазотенз хорошо переносится, побочные эффекты носят преходящий характер и не требуют отмены препарата.
Со стороны нервной системы и органов чувств: 1 % и более - головокружение, астения, головная боль, утомляемость, бессонница; менее 1 % - беспокойство, нарушение сна, сонливость, расстройства памяти, периферическая нейропатия, парестезии, гипостезии, мигрень, тремор, атаксия, депрессия, синкопе, звон в ушах, нарушение вкуса, изменение зрения, конъюнктивит.
Со стороны дыхательной системы: 1 % и более - заложенность носа, кашель*, инфекции верхних дыхательных путей (повышенная температура тела, боль в горле, синусопатия*, синусит, фарингит), менее 1 % - диспноэ, бронхит, ринит.
Со стороны органов желудочно-кишечного тракта: 1 % и более - тошнота, диарея*, диспептические явления*, боль в животе; менее 1 % - анорексия, сухость во рту, зубная боль, рвота, метеоризм, гастрит, запор.
Со стороны опорно-двигателъного аппарата: 1 % и более - судороги, миалгия*, боль в спине, грудной клетке, ногах; менее 1 % -артралгия, боль в плече, колене, артрит, фибромиалгия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия (дозозависимая), сердцебиение, тахи- или брадикардия, аритмии, стенокардия, анемия.
Со стороны мочеполовой системы: менее 1 % - императивные позывы на мочеиспускание, инфекции мочевыводящих путей, нарушение функции почек, ослабление либидо, импотенция.
Со стороны кожных покровов: менее 1 % - сухость кожи, эритема, прилив крови, фотосенсибилизация, повышенное потоотделение, алопеция.
Аллергические реакции: менее 1 % - крапивница, сыпь, зуд, ангионевротический отек, в т.ч. лица, губ, глотки и/или языка.
Прочие: гиперкалиемия (калий сыворотки более 5,5 ммоль/л).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Необходимо проводить коррекцию дегидратации до назначения препарата Вазотенз или начинать лечение с применения препарата в более низкой дозе.
Препараты, оказывающие воздействие на ренин-ангиотензиновую систему, могут увеличивать концентрацию мочевины в крови и сывороточного креатинина у пациентов с билатеральным почечным стенозом или стенозом артерии единственной почки.
В период лечения следует регулярно контролировать концентрацию калия в крови, особенно у пациентов пожилого возраста, при нарушениях функции почек.
Беременность и период лактации
Данных по применению лозартана при беременности нет. Однако, известно, что препараты, воздействующие непосредственно на систему ренин-ангиотензин, при применении их во II и III триместрах беременности, могут вызывать дефект развития или даже смерть развивающегося плода. Поэтому при возникновении беременности прием Вазотенза следует немедленно прекратить.
При назначении в период лактации следует принять решение о прекращении грудного вскармливания или о прекращении лечения Вазотензом.
Показания
Артериальная гипертензия;
Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии, при непереносимости или неэффективности терапии ингибиторами АПФ).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к компонентам препарата;
Артериальная гипотензия;
Г иперкалиемия;
Дегидратация;
Беременность и период лактации;
Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью: печеночная недостаточность.
Лекарственное взаимодействие
Может назначаться с другими гипотензивными средствами.
Не отмечено клинически значимого взаимодействия с гидрохлортиазидом, дигоксином, непрямыми антикоагулянтами, циметидином, фенобарбиталом.
У пациентов с дегидратацией (предшествовавшее лечение большими дозами диуретиков) может возникать выраженное снижение АД.
Усиливает (взаимно) эффект других гипотензивных средств (мочегонных, бета-адреноблокаторов, симпатолитиков).
Повышает риск гиперкалиемии при совместном применении с калийсберегающими диуретиками и препаратами калия.
(5962)
Дозування
Вазотенз приймають всередину, незалежно від прийому їжі, кратність прийому - 1 раз на добу. При артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 50 мг. В окремих випадках для досягнення більшого ефекту дозу збільшують до 100 мг у два прийоми або 1 раз в день. Початкова доза для пацієнтів із серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза збільшується з тижневим інтервалом (тобто 12,5 мг/добу, 25мг/добу і 50 мг/добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу, залежно від переносимості препарату пацієнтом. При призначенні препарату пацієнтам, які отримують діуретики у високих дозах, початкову дозу препарату Вазотенз слід знизити до 25 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з порушеннями функції печінки слід призначати нижчі дози Вазотенза. У пацієнтів літнього віку, а також у хворих з порушеннями функції нирок, включаючи пацієнтів на діалізі, немає необхідності у корекції початкової дози. Застосування в педіатрії Безпека та ефективність препарату у дітей не встановлені.Передозування
Симптоми:виражене снижок в ток артеріального тиску, тахікардія, з-за парасимпатичної (вагусної) стимуляції може виникнути брадикардія. Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія, гемодіаліз неефективний.
Лікарська форма
Білі, овальні, двоопуклі
таблетки, вкриті оболонкою, з рискою з одного боку таблетки і маркуванням «4L» з іншого боку і бічними ризиками.Склад
1 таблетка, вкрита оболонкою ,100 мг містить:
активна речовина: лозартан калію 100 мг;
допоміжні речовини: манітол 407,60 мг, ц��ллюлоза мікрокристалічна 162,00 мг, натрію кроскармелоза 28,76 мг, повідон К-30 14,44 мг, магнію стеарат 7,20 мг, гіпромелоза 6 8,88 мг, титану діоксид (Е 171) 1,84 мг, гідросилікат магнію (тальк) 1,84 мг, пропіленгліколь 1,84 мг.Фармакологічна дія
Гіпотензивний препарат, що є специфічним антагоністом рецепторів
ангіотензину ІІ (підтип АТ1). Не пригнічує кіназу II - фермент, що руйнує брадикінін. Знижує загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), концентрацію в крові адреналіну і альдостерону, артеріальний тиск (АТ), тиск у малому колі кровообігу; зменшує постнавантаження, надає діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з серцевою недостатністю.
Після одноразового прийому гіпотензивну дію (зменшується систолічний і діастолічний АТ) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 год поступово знижується.
Максимальний гіпотензивний ефект досягається через 3-6 тижнів після початку прийому препарату.
Фармакологічні так��ві вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у хворих на цироз печінки значно збільшується, тому пацієнтам із захворюваннями печінки в анамнезі слід застосовувати у більш низькій дозі.Фармакокінетика
Лозартан швидко абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність - близько 33 %. Має ефект "першого проходження" через печінку метаболізується шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту 2С9 цитохрому Р450 з утворенням активного метаболіту. Зв'язок з білками плазми - 99 %.
Час досягнен��ія максимальної концентрації лозартану становить 1 годину, активного метаболіту 3-4 години, після прийому всередину. Період напіввиведення 1,5 - 2 год, а його основного метаболіту 6-9 год, відповідно. Близько 35 % дози виводиться з сечею, близько 60 % - через кишечник.Побічні дії
* Позначені побічні ефекти, частота розвитку яких порівнянна з плацебо.
Зв'язок побічних ефектів, що зустрічаються з частотою менше 1 % випадків, із застосуванням лозартану не доведена.
У більшості випадків Вазотенз добре переноситься, побічні ефекти носять преходящій характер і не потребують відміни препарату.
З боку нервової системи і органів чуття: 1 % - запаморочення, астенія, головний біль, стомлюваність, безсоння; менше 1 % - неспокій, порушення сну, сонливість, розлади пам'яті, периферична нейропатія, парестезії, гипостезии, мігрень, тремор, атаксія, депресія, синкопе, дзвін у вухах, порушення смаку, зміна зору, кон'юнктивіт.
З боку дихальної системи: 1 % і більше - закладеність носа, кашель*, інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, ��оль у горлі, синусопатия*, синусит, фарингіт), менше 1 % - диспное, бронхіт, риніт.
З боку органів шлунково-кишкового тракту: 1 % і більше - нудота, діарея*, диспептичні явища*, біль у животі; менше 1 % - анорексія, сухість у роті, зубний біль, блювання, метеоризм, гастрит, запор.
З боку опорно-двигателъного апарату: 1 % і більше - судоми, міалгія*, біль у спині, грудній клітці, ногах; менше 1 % -артралгія, біль у плечі, коліні, артрит, фіброміалгія.
З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія (дозозави��имая), серцебиття, тахі - або брадикардія, аритмії, стенокардія, анемія.
З боку сечостатевої системи: менш 1 % - імперативні позиви на сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, ослаблення лібідо, імпотенція.
З боку шкірних покривів: менше 1 % - сухість шкіри, еритема, прилив крові, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, алопеція.
Алергічні реакції: менш 1 % - кропив'янка, висип, свербіж, ангіоневротичний набряк, у т. ч. обличчя, губ, глотки і/або язика.
Інші: гіперкаліємія (калій ��ыворотки більше 5,5 ммоль/л).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Необхідно проводити корекцію дегідратації до призначення препарату Вазотенз або починати лікування із застосування препарату в більш низькій дозі.
Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть збільшувати концентрацію сечовини в крові і сироваткового креатиніну у пацієнтів з билатеральным нирковим стенозом або стенозом артерії єдиної нирки.
В період лікування слід регулярно контролювати концентрацію калія в крові, особливо у пацієнтів похилого віку, при порушеннях функції нирок.
Вагітність і період лактації
Даних щодо застосування лозартану при вагітності немає. Однак, відомо, що препарати, що впливають безпосередньо на систему ренін-ангіотензин, при застосуванні їх у II та III триместрах вагітності, можуть викликати дефект розвитку або навіть смерть плода. Тому при виникненні вагітності прийом Вазотенза слід негайно припинити.
При призначенні в період лактації слід прийняти ��ешеніє про припинення грудного вигодовування або припинення лікування Вазотензом.Свідчення
Артеріальна гіпертензія;
Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, при непереносимості або неефективності терапії інгібіторами АПФ).Протипоказання
Підвищена чутливість до компонентів препарату;
Артеріальна гіпотензія;
Р иперкалиемия;
Дегідратація;
Вагітність і період лактації;
Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
З обережністю: печінкова недостатність.Лікарська взаємодія
Може призначатися з іншими гіпотензивними засобами.
Не відмічено клінічно значущої взаємодії з гідрохлортіазидом, дигоксином, непрямими антикоагулянтами, циметидином, фенобарбіталом.
У пацієнтів з дегідратацією (попереднє лікування великими дозами діуретиків) може виникати виражене зниження АТ.
Підсилює (взаємно) ефект інших гіпотензивних засобів (сечогінних, бета-адреноблокаторів, симпатолітиків).
Підвищує ризик гіперкаліємії при спільному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками та препаратами калію.