Дозировка
Вазотенз принимают внутрь, вне зависимости от приема пищи, кратность приема - 1 раз в сутки. При артериальной гипертензии средняя суточная доза составляет 50 мг. В отдельных случаях для достижения большего эффекта дозу увеличивают до 100 мг в два приема или 1 раз в день. Начальная доза для пациентов с сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Как правило, доза увеличивается с недельным интервалом (т.е.12,5 мг/сутки, 25мг/сутки и 50 мг/сутки) до средней поддерживающей дозы 50 мг 1 раз в сутки в зависимости от переносимости препарата пациентом. При назначении препарата пациентам, получающим диуретики в высоких дозах, начальную дозу препарата Вазотенз следует снизить до 25 мг 1 раз в сутки. Пациентам с нарушениями функции печени следует назначать более низкие дозы Вазотенза. У пациентов пожилого возраста, а также у больных с нарушениями функции почек, включая пациентов на диализе, нет необходимости в коррекции начальной дозы. Применение в педиатрии Безопасность и эффективность препарата у детей не установлены.
Передозировка
Симптомы:выраженное снижение артериального давления, тахикардия, из-за парасимпатической (вагусной) стимуляции может появляться брадикардия. Лечение: форсированный диурез, симптоматическая терапия; гемодиализ неэффективен.
Лекарственная форма
Белые, круглые, двояковыпуклые таблетки, покрытые оболочкой, с риской с двух сторон таблетки и боковыми рисками и с маркировками «3» с одной стороны от риски и «L» с другой стороны от риски.
Состав
1 таблетка, покрытая оболочкой, 50 мг содержит:
активное вещество: лозартан калия 50 мг;
вспомогательные вещества: маннитол 203,80 мг, целлюлоза микрокристаллическая 81,00 мг, кроскармеллоза натрия 14,38 мг, повидон К-30 7,220 мг, магния стеарат 3,60мг, гипромеллоза 6, 4,44 мг, титана диоксид (Е 171) 0,92 мг, магния гидросиликат (тальк) 0,92 мг, пропиленгликоль 0,92 мг.
Фармакологическое действие
Гипотензивный препарат, является специфическим антагонистом рецепторов
ангиотензина II (подтип АТ1). Не подавляет киназу II - фермент, разрушающий брадикинин. Снижает общее периферическое сосудистое сопротивление (ОПСС), концентрацию в крови адреналина и альдостерона, артериальное давление (АД), давление в малом круге кровообращения; уменьшает постнагрузку, оказывает диуретический эффект. Препятствует развитию гипертрофии миокарда, повышает толерантность к физической нагрузке у пациентов с сердечной недостаточностью.
После однократного приема гипотензивное действие (уменьшается систолическое и диастолическое АД) достигает максимума через 6 часов, затем в течение 24 ч постепенно снижается.
Максимальный гипотензивный эффект достигается через 3-6 недель после начала приема препарата.
Фармакологические данные указывают на то, что концентрация лозартана в плазме крови у больных циррозом печени значительно увеличивается, поэтому пациентам с заболеваниями печени в анамнезе следует применять в более низкой дозе.
Фармакокинетика
Лозартан быстро абсорбируется из желудочно-кишечного тракта. Биодоступность - около 33 %. Имеет эффект “первого прохождения” через печень, метаболизируется путем карбоксилирования при участии изофермента 2С9 цитохрома Р450 с образованием активного метаболита. Связь с белками плазмы крови - 99 %.
Время достижения максимальной концентрации лозартана составляет 1 час, активного метаболита 3-4 часа, после приема внутрь. Период полувыведения 1,5 - 2 ч, а его основного метаболита 6-9 ч, соответственно. Около 35 % дозы выводится с мочой, около 60 % - через кишечник.
Побочные действия
* Помечены побочные эффекты, частота развития которых сопоставима с плацебо.
Связь побочных эффектов, встречающихся с частотой менее 1 % случаев, с применением лозартана не доказана.
В большинстве случаев Вазотенз хорошо переносится, побочные эффекты носят преходящий характер и не требуют отмены препарата.
Со стороны нервной системы и органов чувств: 1 % и более - головокружение, астения, головная боль, утомляемость, бессонница; менее 1 % - беспокойство, нарушение сна, сонливость, расстройства памяти, периферическая нейропатия, парестезии, гипостезии, мигрень, тремор, атаксия, депрессия, синкопе, звон в ушах, нарушение вкуса, изменение зрения, конъюнктивит.
Со стороны дыхательной системы: 1 % и более - заложенность носа, кашель*, инфекции верхних дыхательных путей (повышенная температура тела, боль в горле, синусопатия*, синусит, фарингит), менее 1 % - диспноэ, бронхит, ринит.
Со стороны органов желудочно-кишечного тракта: 1 % и более - тошнота, диарея*, диспептические явления*, боль в животе; менее 1 % - анорексия, сухость во рту, зубная боль, рвота, метеоризм, гастрит, запор.
Со стороны опорно-двигателъного аппарата: 1 % и более - судороги, миалгия*, боль в спине, грудной клетке, ногах; менее 1 % -артралгия, боль в плече, колене, артрит, фибромиалгия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия (дозозависимая), сердцебиение, тахи- или брадикардия, аритмии, стенокардия, анемия.
Со стороны мочеполовой системы: менее 1 % - императивные позывы на мочеиспускание, инфекции мочевыводящих путей, нарушение функции почек, ослабление либидо, импотенция.
Со стороны кожных покровов: менее 1 % - сухость кожи, эритема, прилив крови, фотосенсибилизация, повышенное потоотделение, алопеция.
Аллергические реакции: менее 1 % - крапивница, сыпь, зуд, ангионевротический отек, в т.ч. лица, губ, глотки и/или языка.
Прочие: гиперкалиемия (калий сыворотки более 5,5 ммоль/л).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Необходимо проводить коррекцию дегидратации до назначения препарата Вазотенз или начинать лечение с применения препарата в более низкой дозе.
Препараты, оказывающие воздействие на ренин-ангиотензиновую систему, могут увеличивать концентрацию мочевины в крови и сывороточного креатинина у пациентов с билатеральным почечным стенозом или стенозом артерии единственной почки.
В период лечения следует регулярно контролировать концентрацию калия в крови, особенно у пациентов пожилого возраста, при нарушениях функции почек.
Беременность и период лактации
Данных по применению лозартана при беременности нет. Однако, известно, что препараты, воздействующие непосредственно на систему ренин-ангиотензин, при применении их во II и III триместрах беременности, могут вызывать дефект развития или даже смерть развивающегося плода. Поэтому при возникновении беременности прием Вазотенза следует немедленно прекратить.
При назначении в период лактации следует принять решение о прекращении грудного вскармливания или о прекращении лечения Вазотензом.
Показания
Артериальная гипертензия;
Хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии, при непереносимости или неэффективности терапии ингибиторами АПФ).
Противопоказания
Повышенная чувствительность к компонентам препарата;
Артериальная гипотензия;
Гиперкалиемия;
Дегидратация;
Беременность и период лактации;
Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены).
С осторожностью: печеночная недостаточность.
Лекарственное взаимодействие
Может назначаться с другими гипотензивными средствами.
Не отмечено клинически значимого взаимодействия с гидрохлортиазидом, дигоксином, непрямыми антикоагулянтами, циметидином, фенобарбиталом.
У пациентов с дегидратацией (предшествовавшее лечение большими дозами диуретиков) может возникать выраженное снижение АД.
Усиливает (взаимно) эффект других гипотензивных средств (мочегонных, бета-адреноблокаторов, симпатолитиков).
Повышает риск гиперкалиемии при совместном применении с калийсберегающими диуретиками и препаратами калия.
(5961)
Дозування
Вазотенз приймають всередину, незалежно від прийому їжі, кратність прийому - 1 раз на добу. При артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 50 мг. В окремих випадках для досягнення більшого ефекту дозу збільшують до 100 мг у два прийоми або 1 раз в день. Початкова доза для пацієнтів із серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза збільшується з тижневим інтервалом (тобто 12,5 мг/добу, 25мг/добу і 50 мг/добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу, залежно від переносимості препарату пацієнтом. При призначенні препарату пацієнтам, які отримують діуретики у високих дозах, початкову дозу препарату Вазотенз слід знизити до 25 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з порушеннями функції печінки слід призначати нижчі дози Вазотенза. У пацієнтів літнього віку, а також у хворих з порушеннями функції нирок, включаючи пацієнтів на діалізі, немає необхідності у корекції початкової дози. Застосування в педіатрії Безпека та ефективність препарату у дітей не встановлені.Передозування
Симптоми:виражене снижок в ток артеріального тиску, тахікардія, з-за парасимпатичної (вагусної) стимуляції може виникнути брадикардія. Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія, гемодіаліз неефективний.
Лікарська форма
Білі, круглі, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, з рискою з обох боків таблетки та бічними ризиками та з маркуванням «3» з одного боку від риски та «L» з іншого боку від риски.Склад
1 таблетка, вкрита оболонкою, 50 мг містить:
активна речовина: лозартан калію 50 мг;
допоміжні речовини: манітол 203,80 мг, целюлоза мікрокристалічна 81,00 мг, натрію кроскармелоза 14,38 мг, повідон К-30 7,220 мг, магнію стеарат 3,60 мг, гіпромелоза 6, 4,44 мг, титану діоксид (Е 171) 0,92 мг, гідросилікат магнію (тальк) 0,92 мг, пропіленгліколь 0,92 мг.Фармакологічна дія
Гіпотензивний препарат, що є специфічним антагоністом рецепторів
ангіотензину ІІ (підтип АТ1). Не пригнічує кіназу II - фермент, що руйнує брадикінін. Знижує загальний периферичний судинний опір (ЗПСО), концентрацію в крові адреналіну і альдостерону, артеріальний тиск (АТ), тиск в малому колі кровообігу; зменшує постнавантаження, надає діуретичний ефект. Перешкоджає розвитку гіпертрофії міокарда, підвищує толерантність до фізичного навантаження у пацієнтів з серцевою недостатністю.
Після одноразового прийому гіпотензивну дію (зменшується систолічний і діастолічний АТ) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 год поступово знижується.
Максимальний гіпотензивний ефект досягається через 3-6 тижнів після початку прийому препарату.>
Фармакологічні дані вказують на те, що концентрація лозартану в плазмі крові у хворих на цироз печінки значно збільшується, тому пацієнтам із захворюваннями печінки в анамнезі слід застосовувати у більш низькій дозі.Фармакокінетика
Лозартан швидко абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Біодоступність - близько 33 %. Має ефект "першого проходження" через печінку метаболізується шляхом карбоксилювання за участю ізоферменту 2С9 цитохрому Р450 з утворенням активного метаболіту. Зв'язок з білками плазми кров�� - 99 %.
Час досягнення максимальної концентрації лозартану становить 1 годину, активного метаболіту 3-4 години, після прийому всередину. Період напіввиведення 1,5 - 2 год, а його основного метаболіту 6-9 год, відповідно. Близько 35 % дози виводиться з сечею, близько 60 % - через кишечник.Побічні дії
* Позначені побічні ефекти, частота розвитку яких порівнянна з плацебо.
Зв'язок побічних ефектів, що зустрічаються з частотою менше 1 % випадків, із застосуванням лозартану не доведена.
У більшості випадків Вазотенз добре переноситься, побо��ві ефекти носять минущий характер і не потребують відміни препарату.
З боку нервової системи і органів чуття: 1 % - запаморочення, астенія, головний біль, стомлюваність, безсоння; менше 1 % - неспокій, порушення сну, сонливість, розлади пам'яті, периферична нейропатія, парестезії, гипостезии, мігрень, тремор, атаксія, депресія, синкопе, дзвін у вухах, порушення смаку, зміна зору, кон'юнктивіт.
З боку дихальної системи: 1 % і більше - закладеність носа, кашель*, інфекції верхніх дихальних шляхів (��ышенная температура тіла, біль у горлі, синусопатия*, синусит, фарингіт), менше 1 % - диспное, бронхіт, риніт.
З боку органів шлунково-кишкового тракту: 1 % і більше - нудота, діарея*, диспептичні явища*, біль у животі; менше 1 % - анорексія, сухість у роті, зубний біль, блювання, метеоризм, гастрит, запор.
З боку опорно-двигателъного апарату: 1 % і більше - судоми, міалгія*, біль у спині, грудній клітці, ногах; менше 1 % -артралгія, біль у плечі, коліні, артрит, фіброміалгія.
З боку серцево-судинної системи: ортостатическая гіпотензія (дозозалежна), серцебиття, тахі - або брадикардія, аритмії, стенокардія, анемія.
З боку сечостатевої системи: менш 1 % - імперативні позиви на сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, ослаблення лібідо, імпотенція.
З боку шкірних покривів: менше 1 % - сухість шкіри, еритема, прилив крові, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, алопеція.
Алергічні реакції: менш 1 % - кропив'янка, висип, свербіж, ангіоневротичний набряк, у т. ч. обличчя, губ, глотки і/або язика.
Прочие: гіперкаліємія (калій сироватки більше 5,5 ммоль/л).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Необхідно проводити корекцію дегідратації до призначення препарату Вазотенз або починати лікування із застосування препарату в більш низькій дозі.
Препарати, що впливають на ренін-ангіотензинову систему, можуть збільшувати концентрацію сечовини в крові і сироваткового креатиніну у пацієнтів з билатеральным нирковим стенозом або стенозом артерії єдиної нирки.
В період лікування слід регулярно контролировать концентрацію калію в крові, особливо у пацієнтів похилого віку, при порушеннях функції нирок.
Вагітність і період лактації
Даних щодо застосування лозартану при вагітності немає. Однак, відомо, що препарати, що впливають безпосередньо на систему ренін-ангіотензин, при застосуванні їх у II та III триместрах вагітності, можуть викликати дефект розвитку або навіть смерть плода. Тому при виникненні вагітності прийом Вазотенза слід негайно припинити.
При призначенні в період�� лактації слід прийняти рішення про припинення годування груддю або про припинення лікування Вазотензом.Свідчення
Артеріальна гіпертензія;
Хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії, при непереносимості або неефективності терапії інгібіторами АПФ).Протипоказання
Підвищена чутливість до компонентів препарату;
Артеріальна гіпотензія;
Гіперкаліємія;
Дегідратація;
Вагітність і період лактації;
Вік до 18 років (ефективність і безпекисность не встановлені).
З обережністю: печінкова недостатність.Лікарська взаємодія
Може призначатися з іншими гіпотензивними засобами.
Не відмічено клінічно значущої взаємодії з гідрохлортіазидом, дигоксином, непрямими антикоагулянтами, циметидином, фенобарбіталом.
У пацієнтів з дегідратацією (попереднє лікування великими дозами діуретиків) може виникати виражене зниження АТ.
Підсилює (взаємно) ефект інших гіпотензивних засобів (сечогінних, бета-адреноблокатор��в, симпатолітики).
Підвищує ризик гіперкаліємії при спільному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками та препаратами калію.