Дозировка
Внутрь, однократно вечером. Рекомендуемая доза симвастатина варьирует от 5 до 80 мг один раз в день вечером. Наиболее часто начальная доза препарата Вазилип® - 10 мг. Изменения (подбор) дозы следует проводить с интервалами не менее чем через 4 недели. Максимальная суточная доза - 80 мг. Максимальная суточная доза рекомендуется только пациентам с тяжелой гиперхолестеринемией или высоким риском сердечно-сосудистых осложнений. Длительность применения препарата определяется лечащим врачом индивидуально Гиперхолестеринемия: Пациент должен соблюдать стандартную гипохолестериновую диету на протяжении всего периода лечения препаратом Вазилип®. Рекомендуемая начальная доза препарата для пациентов с гиперхолестеринемией, составляет 10 мг. С целью более выраженного снижения уровня холестерина ЛПНП (более чем на 45%), лечение может быть начато с 20 мг - 40 мг/сутки (однократно вечером). У больных с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией рекомендуемая суточная доза препарата Вазилип® составляет 40 мг вечером или 80 мг в 3 приема (20 мг утром, 20 мг днем и 40 мг вечером); этим пациентам Вазилип® рекомендуется применять в сочетании с другой гиполипидемической терапией (например, аферезом ЛПНП). Сердечно-сосудистая профилактика: У пациентов с высоким риском ишемической болезни сердца (ИБС), с гиперлипидемией или без нее эффективные дозы препарата Вазилип® составляют 20 — 40 мг в день. Поэтому рекомендуемая начальная доза у таких больных - 20 мг в день. Изменения (подбор) дозы следует проводить с интервалами в 4 недели, при необходимости дозу можно увеличить до 40 мг в день. Если содержание ЛПНП менее 75 мг/дл (1,94 ммоль/л), содержание общего холестерина - менее 140 мг/дл (3,6 ммоль/л), дозу препарата необходимо уменьшить. Сопутствующая терапия Препарат Вазилип® эффективен в монотерашга или в комбинации с секвестрантами желчных кислот (например, колестирамин и колестипол). У больных, получающих лечение циклоспорином, гемфиброзилом, другими фибратами или никотиновой кислотой (более 1 г/сут), рекомендуемая начальная доза 5 мг, максимальная суточная доза препарата Вазилип®" составляет 10 мг. Дальнейшего повышения дозы в таких ситуациях не рекомендуется. У пациентов, одновременно получающих амиодарон или верапамил, суточные дозы препарата Вазилип® не должны превышать 20 мг. У больных пожилого возраста и у больных с умеренно выраженной почечной недостаточностью изменений дозировки препарата не требуется. У больных с выраженной почечной недостаточностью (КК менее 30 мл/мин) рекомендуемая доза препарата Вазилип® не должна превышать 10 мг в день. При необходимости увеличения дозы, необходимо тщательное наблюдение за такими больными.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
симвастатин 20 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал прежелатинизированный, бутилгидроксианизол, лимонная кислота (безводная), аскорбиновая кислота, крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат, гидроксипропилметилцеллюлоза, тальк, титана диоксид.
Фармакологическое действие
Активным веществом препарата Вазилип® является симвастатин, основным эффектом которого является снижение содержания общего холестерина и холестерина липопротеинов низкой плотности (ЛПНП) в плазме крови. Он является ингибитором З-гидрокси-3-метил глутарил коэнзима А (ГМГ-КоА) - редуктазы, фермента, катализирующего превращение ГМГ-КоА в мевалоновую кислоту (ранний этап синтеза холестерина). Симвастатин снижает концентрацию общего холестерина, холестерина липопротеинов низкой плотности (ЛПНП) и триглицеридов.
Содержание холестерина липопротеинов очень низкой плотности (ЛПОНП) также снижается, в то время как содержание холестерина липопротеинов высокой плотности (ЛПВП) умеренно повышается. Снижает содержание общего холестерина и ЛПНП в случаях гетерозиготной семейной и несемейной форм холестеринемии, при смешанной гиперлипидемии, когда повышенное содержание холестерина является фактором риска. Препарат снижает уровень общего холестерина и холестерина ЛПНП у пациентов с ищемической болезнью сердца, снижая риск инфаркта миокарда и летального исхода для этих больных.
Симвастатин также существенно уменьшает содержание аполидопротеина В, умеренно повышает концентрации холестерина ЛПВП и снижает плазменные концентрации триглицеридов (ТГ). В результате этих эффектов симвастатина уменьшается соотношение общего холестерина (ОХ) к холестерину ЛПВП (ОХ/ЛПВП) и холестерина ЛПНП к холестерину ЛПВН (ЛПНП/ЛПВП).
Антиатеросклеротический эффект симвастатина является следствием воздействия препарата на стенки сосудов и компонентов крови. Симвастатин изменяет метаболизм макрофагов, угнетая активацию макрофагов и разрушение атеросклеротических бляшек. Препарат подавляет синтез изопреноидов, являющихся факторами роста при пролиферации гладкомышечных клеток внутренней оболочки сосудов. Под действием симвастатина улучшается эндотелий-зависимое расширение кровеносных сосудов. Терапевтический эффект наступает через 2 недели, максимальный эффект наблюдается через 4-6 недель лечения.
Фармакокинетика
Всасывание и распределение
Симвастатин представлен в неактивной лактонной форме, которая относительно хорошо абсорбируется (от 61% до 85%) из ЖКТ. Биодоступность - менее 5%. После приема внутрь Cmax достигается через 1-2 ч и снижается на 90% через 12 ч. Одновременный прием пищи не влияет на всасываемость препарата. При длительном приеме кумуляции препарата в организме не происходит. Связывание с белками плазмы крови - 98%.
Метаболизм
Симвастатин является субстратом CYP3А4. Метаболизируется в печени, подвергается эффекту "первого прохождения" через печень (в основном гидролизируется в свою активную форму бета-гидроксикислоту).
Выведение
В основном выводится через кишечник (60%) в виде метаболитов. Около 13% выводится почками в неактивной форме. T1/2 составляет 1.9 ч.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: редко - запор, абдоминальные боли, метеоризм, диспепсия, тошнота, рвота, диарея, панкреатит, гепатит, желтуха, повышение активности печеночных трансаминаз, ЩФ, КФК.
Со стороны центральной и периферической нервной системы и органов чувств: редко - головная боль, парестезии, головокружение, периферическая невропатия, астения, бессонница, судороги, расплывчатость зрения, нарушение вкусовых ощущений.
Со стороны костно-мышечной системы: редко - миопатия, рабдомиолиз, миалгия, мышечные судороги.
Аллергические и иммунопатологические реакции: развернутый синдром повышенной чувствительности (ангионевротический отек, волчаночноподобный синдром, ревматическая полимиалгия, дерматомиозит, васкулит, тромбоцитопения, эозинофилия, увеличение СОЭ, артрит, артралгия, крапивница, фотосенсибилизация, лихорадка, приливы крови к коже лица, одышка и выраженная слабость).
Дерматологические реакции: редко - кожная сыпь, кожный зуд, алопеция.
Прочие: редко - анемия, сердцебиение, острая почечная недостаточность (вследствие рабдомиолиза), снижение потенции.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов со сниженной функцией щитовидной железы (гипотиреоз) или при наличии некоторых заболеваний почек (нефротический синдром) при повышении уровня Хс следует сначала проводить терапию лежащего в основе заболевания.
Пациентам с почечной недостаточностью тяжелой степени лечение проводят под контролем функции почек.
Лечение симвастатином, как и другими ингибиторами ГМК-КоА-редуктазы, может вызывать миопатию, иногда приводящую к рабдомиолизу с развитием или без почечной недостаточности, вследствие миоглобинурии. Риск развития миопатии повышается при увеличении дозы симвастатина и у больных с почечной недостаточностью тяжелой степени. При лечении симвастатином возможно возрастание содержания сывороточной КФК, что следует учитывать при дифференциальной диагностике болей за грудиной и после интенсивных физических нагрузок.
Перед началом терапии препаратом Вазилип® или увеличением его дозы пациенты должны быть проинформированы о риске развития миопатии и необходимости немедленно обратиться к врачу в случае появления необъяснимой боли, напряжения или слабости в мышцах, особенно если это сопровождается недомоганием или лихорадкой. Исходный уровень КФК перед началом терапии необходимо определять в следующих ситуациях:
— у пожилых пациентов;
— при поражении почек;
— при декомпенсированном гипотиреозе;
— при отягощенном семейном анамнезе по наследственным заболеваниям мышц;
— при наличии в анамнезе токсического воздействия на мышцы статинов или фибратов;
— при злоупотреблении алкоголем.
Необходимо оценить возможный риск и ожидаемую пользу и во время терапии рекомендуется клинический мониторинг на фоне терапии. Если исходно уровень КФК значительно повышен (более 5 раз относительно ВГН), измерение необходимо повторить через 5-7 дней для подтверждения результатов. При значительном исходном повышении уровня КФК (более 5 раз относительно ВГН) препарат назначать не рекомендуется.
До начала и во время курса лечения пациент должен находиться на гипохолестериновой диете.
Во время лечения препаратом Вазилип® при появлении боли в мышцах, слабости или судорог необходимо определить уровень КФК. Критерием отмены препарата служит увеличение содержания КФК в сыворотке крови более чем в 5 раз относительно ВГН. Если мышечные симптомы сильно выражены и причиняют дискомфорт, даже при уровне КФК менее 5 раз относительно ВГН, возможно, следует прекратить лечение. При подозрении на миопатию терапию необходимо прекратить, вне зависимости от причины миопатии.
Если симптомы исчезают, и содержание КФК вернулось к нормальному уровню, возможно повторное назначение статина или альтернативного препарата того же класса в минимальной клинически эффективной дозе и под тщательным медицинским наблюдением. Терапию препаратом Вазилип® необходимо временно прекратить за несколько дней до крупных хирургических вмешательств.
Пациентам с почечной недостаточностью тяжелой степени лечение проводят под контролем функции почек.
Показания
Гиперхолестеринемия
— первичная гиперхолестеринемия или смешанная дислипидемия (дополнительно к диете и при неэффективности других немедикаментозных мероприятий /физическая нагрузка и снижение массы тела/);
— гомозиготная наследственная гиперхолестеринемия (дополнительно к специальной диете и гиполипидемической терапии /например, аферезу ЛПНП/ или при неэффективности этих мер).
Профилактика сердечно-сосудистых заболеваний
— уменьшение сердечно-сосудистой смертности и заболеваемости у пациентов с клиническими проявлениями атеросклеротических сердечно-сосудистых заболеваний или сахарным диабетом, при нормальном или повышенном уровне холестерина и в качестве дополнительной меры к коррекции других факторов риска и кардиопротекторной терапии.
Противопоказания
— заболевания печени в активной фазе или стойкое повышение активности печеночных трансаминаз неясной этиологии;
— одновременный прием ингибиторов изофермента CYP3A4 (например, итраконазол, кетоконазол, ингибиторы протеаз ВИЧ, эритромицин, кларитромицин, телитромицин и нефазодон);
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— возраст до 18 лет (эффективность и безопасность применения не изучены);
— повышенная чувствительность к симвастатину и другим компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат при злоупотреблении алкоголем до начала терапии, заболеваниях печени в анамнезе, тяжелых нарушениях электролитного баланса, выраженных эндокринных и метаболических нарушениях, артериальной гипотензии, тяжелых острых инфекциях (сепсис), миопатии, неконтролируемой эпилепсии, обширных хирургических вмешательствах, травмах, дефиците лактазы, галактоземии или синдроме мальабсорбции глюкозы-галактозы (т.к. препарат содержит лактозу)
Лекарственное взаимодействие
Фармакодинамические взаимодействия
Одновременное применение симвастатина с фибратами, никотиновой кислотой (более 1 г/) увеличивает риск развития миопатии, включая рабдомиолиз (при одновременном применении с фенофибратом - не доказано увеличения риска развития миопатии в сравнении с монотерапией каждым препаратом в отдельности).
Одновременное применение с гемфиброзилом может приводить к повышению концентрации симвастатина в сыворотке крови.
Фармакокинетические взаимодействия
Ингибиторы цитохрома CYP3A4 (итраконазол, кетоконазол, эритромицин, кларитромицин, телитромицин, ингибиторы протеаз ВИЧ и нефазодон), участвующего в метаболическом превращении симвастатина в печени, повышают риск развития миопатии и рабдомиолиза на фоне терапии симвастатином. Одновременное применение с этими препаратами противопоказано.
С осторожностью необходимо одновременно назначать с менее сильными ингибиторами CYP3A4: циклоспорином, верапамилом и дилтиаземом.
(5958)
Дозування
Всередину, одноразово ввечері. Рекомендована доза симвастатину варіює від 5 до 80 мг один раз на день ввечері. Найбільш часто початкова доза препарату Вазилип® - 10 мг. Зміни (підбір дози слід проводити з інтервалами не менш ніж через 4 тижні. Максимальна добова доза - 80 мг. Максимальна добова доза рекомендується тільки пацієнтам із тяжкою гіперхолестеринемією або високим ризиком серцево-судинних ускладнень. Тривалість застосування препарату визначається лікарем індивідуально Гіперхолестеринемія: П��пацієнт повинен дотримуватися стандартну гіпохолестеринову дієту протягом усього періоду лікування препаратом Вазилип®. Рекомендована початкова доза препарату для пацієнтів з гіперхолестеринемією, становить 10 мг. З метою більш вираженого зниження рівня холестерину ЛПНЩ (більше ніж на 45%), лікування може бути розпочато з 20 мг - 40 мг/добу (одноразово ввечері). У хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією рекомендована добова доза препарату Вазилип® становить 40 мг ввечері або 80 мг в 3 прийоми (20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг вечір��м); цим пацієнтам Вазилип® рекомендується застосовувати в поєднанні з іншою гиполипидемической терапією (наприклад, аферезом ЛПНЩ). Серцево-судинна профілактика: У пацієнтів з високим ризиком ішемічної хвороби серця (ІХС), з гіперліпідемією або без неї ефективні дози препарату Вазилип® становлять 20 — 40 мг на день. Тому рекомендована початкова доза у таких хворих - 20 мг в день. Зміни (підбір дози слід проводити з інтервалами в 4 тижні, при необхідності дозу можна збільшити до 40 мг на день. Якщо вміст ЛПНЩ менше 75 мг/дл (1,94 ммоль/л), вміст загального холестерину - менше 140 мг/дл (3,6 ммоль/л), дозу препарату необхідно зменшити. Супутня терапія Препарат Вазилип® ефективний у монотерашга або в комбінації з секвестрантами жовчних кислот (наприклад, колестирамін та колестипол). У хворих, які отримують лікування циклоспорином, гемфіброзилом, іншими фібратами або нікотиновою кислотою (більше 1 г/добу), рекомендована початкова доза 5 мг, максимальна добова доза препарату Вазилип®" становить 10 мг. Подальшого підвищення дози в таких ситуаціях не рекомендує��я. У пацієнтів, які одночасно отримують аміодарон або верапаміл, добові дози препарату Вазилип® не повинні перевищувати 20 мг. У хворих літнього віку та у хворих з помірно вираженою нирковою недостатністю змін дозування препарату не потрібна. У хворих з вираженою нирковою недостатністю (КК менше 30 мл/хв) рекомендована доза препарату Вазилип® не повинна перевищувати 10 мг на день. При необхідності збільшення дози необхідно ретельне спостереження за такими хворими.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
симвастатин 20 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль прежелатинізований, бутилгидроксианизол, лимонна кислота (безводна), аскорбінова кислота, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, тальк, титану діоксид.Фармакологічна дія
Активною речовиною препарату Вазилип® є симвастатин, основним ефектом якого є зниження вмісту загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) у плазмі крові. Він є інгібітором З-гідрокси-3-метил глутарил коензиму А (ГМГ-КоА) - редуктази, ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА у мевалонову кислоту (ранній етап синтезу холестерину). Симвастатин знижує концентрацію загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) і тригліцеридів.
Вміст холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) також знижується, тоді як вміст холестерину ліпопротеїнів високої густини (ЛПВГ) помірно підвищується. Знижує вміст загального холестерину і ЛПНЩ у випадках гетерозиготною сімейної та несімейної форм холестеринемии, при змішаній гіперліпідемії, коли підвищений вміст холестерину є фактором ризику. Препарат знижує рівень загального холестерину і холестерину ЛПНЩ у пацієнтів з ищемической хворобою серця, знижуючи ризик інфаркту міокарда і летального результату для цих хворих.
Симвастатин також істотно зменшує вміст аполидопротеина, помірно підвищує концентрації холестерину ЛПВЩ і знижує плазмові концентрації три��лицеридов (ТГ). В результаті цих ефектів симвастатину зменшується співвідношення загального холестерину (ОХ) до холестерину ЛПВЩ (ОХ/ЛПВЩ) і холестерину ЛПНЩ до холестерину ЛПВН (ЛПНЩ/ЛПВЩ).
Антиатеросклеротический ефект симвастатину є наслідком впливу препарату на стінки судин і компонентів крові. Симвастатин змінює метаболізм макрофагів, пригнічує активацію макрофагів і руйнування атеросклеротичних бляшок. Препарат пригнічує синтез ізопреноїдів, які є факторами росту при проліферації гладкомышечны�� клітин внутрішньої оболонки судин. Під дією симвастатину поліпшується ендотелій-залежне розширення кровоносних судин. Терапевтичний ефект настає через 2 тижні, максимальний ефект спостерігається через 4-6 тижнів лікування.Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Симвастатин представлений в неактивній лактонной формі, яка відносно добре абсорбується (від 61% до 85%) із травного ТРАКТУ. Біодоступність - менше 5%. Після прийому всередину Cmax досягається через 1-2 год і знижується на 90% через 12 год. Одночасний прийом їжі не впливає на ��сасываемость препарату. При тривалому прийомі кумуляції препарату в організмі не відбувається. Зв'язування з білками плазми - 98%.
Метаболізм
Симвастатин є субстратом СУР3А4. Метаболізується в печінці, піддається ефекту "першого проходження" через печінку (в основному гідролізується у свою активну форму-бета-гидроксикислоту).
Виведення
В основному виводиться через кишечник (60%) у вигляді метаболітів. Близько 13% виводиться нирками в неактивній формі. T1/2 складає 1.9 ч.Побічні дії
З боку пищеварительной системи: рідко - запор, абдомінальні болі, метеоризм, диспепсія, нудота, блювання, діарея, панкреатит, гепатит, жовтяниця, підвищення активності печінкових трансаміназ, ЛФ, КФК.
З боку центральної і периферичної нервової системи та органів чуття: рідко - головний біль, парестезії, запаморочення, периферична невропатія, астенія, безсоння, судоми, розпливчастість зору, порушення смакових відчуттів.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - міопатія, рабдоміоліз, міалгія, м'язові судоми.
Аллер��ические та імунопатологічні реакції: розгорнутий синдром підвищеної чутливості (ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення ШОЕ, артрит, артралгія, кропив'янка, фотосенсибілізація, пропасниця, припливи крові до шкіри обличчя, задишка і виражена слабкість).
Дерматологічні реакції: рідко - шкірний висип, шкірний свербіж, алопеція.
Інші: рідко - анемія, серцебиття, гостра ниркова недостатність (внаслідок рабдоміолізу), зниження потенції.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів зі зниженою функцією щитовидної залози (гіпотиреоз) або при наявності деяких захворювань нирок (нефротичний синдром) при підвищенні рівня Хс спочатку слід проводити терапію лежить в основі захворювання.
Пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня лікування проводять під контролем функції нирок.
Лікування симвастатином, як і іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази, може спричинити міопатію, іноді приводить до рабдомиолизу з розвитком або без ниркової недостатності, внаслідок міоглобінурії. Ризик розвитку міопатії підвищується при збільшенні дози симвастатину та у хворих з нирковою недостатністю тяжкого ступеня. При лікуванні симвастатином можливе зростання вмісту сироваткової КФК, що слід враховувати при диференційній діагностиці болю за грудиною і після інтенсивних фізичних навантажень.
Перед початком терапії препаратом Вазилип® або збільшенням його дози пацієнти повинні бути поінформовані про ризик розвитку міопатії і необхідністьмости негайно звернутися до лікаря у разі появи нез'ясовної болю, напруження чи слабкості у м'язах, особливо якщо це супроводжується нездужанням або пропасницею. Вихідний рівень КФК перед початком терапії необхідно визначати в наступних ситуаціях:
— у літніх пацієнтів;
— при ураженні нирок;
— при декомпенсованому гіпотиреозі;
— при обтяженому сімейному анамнезі спадкових захворювань м'язів;
— при наявності в анамнезі токсичного впливу на м'язи статинів або фібратів;
— при зловживанні алкоголем.
Необхідно оцінити можливий ризик та очікувану користь і під час терапії рекомендується клінічний моніторинг на тлі терапії. Якщо початково рівень КФК значно підвищений (більше 5 разів відносно ВМН), вимірювання необхідно повторити через 5-7 днів для підтвердження результатів. При значному джерельному підвищення рівня КФК (більше 5 разів відносно ВМН) препарат призначати не рекомендується.
До початку і під час курсу лікування пацієнт повинен перебувати на гипохолестериновой дієті.
/> Під час лікування препаратом Вазилип® при появі болю в м'язах, слабкості або судом необхідно визначити рівень КФК. Критерієм відміни препарату служить збільшення вмісту КФК в сироватці крові більш ніж у 5 разів відносно ВМН. Якщо м'язові симптоми сильно виражені і заподіюють дискомфорт, навіть якщо рівні КФК менш 5 разів відносно ВМН, можливо, слід припинити лікування. При підозрі на міопатію терапію необхідно припинити, незалежно від причини міопатії.
Якщо симптоми зникають, і зміст КФК повернулося до нормального рівня, можливо повторне призначення статину або альтернативного препарату того ж класу мінімальної клінічно ефективній дозі та під ретельним медичним наглядом. Терапію препаратом Вазилип® слід тимчасово припинити за кілька днів до великих хірургічних втручань.
Пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня лікування проводять під контролем функції нирок.Свідчення
Гіперхолестеринемія
— первинна гіперхолестеринемія або змішана дисліпідемія (додатково до дієте і при неефективності інших немедикаментозних заходів /фізичне навантаження і зниження маси тіла/);
— гомозиготная спадкова гіперхолестеринемія (додатково до спеціальної дієті і гиполипидемической терапії /наприклад, аферезу ЛПНЩ/ або при неефективності цих заходів).
Профілактика серцево-судинних захворювань
— зменшення серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з клінічними проявами атеросклеротичних серцево-судинних захворювань або цукровим діабетом, при нормальоном або підвищеному рівні холестерину і в якості додаткової міри до корекції інших факторів ризику та кардиопротекторной терапії.Протипоказання
— захворювання печінки в активній фазі або стійке підвищення активності печінкових трансаміназ неясної етіології;
— одночасний прийом інгібіторів ізоферменту CYP3A4 (наприклад, ітраконазол, кетоконазол, інгібітори протеаз ВІЛ, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин і нефазодон);
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— вік дпро 18 років (ефективність і безпека застосування не досліджені);
— підвищена чутливість до симвастатину та інших компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат при зловживанні алкоголем до початку терапії, захворюваннях печінки в анамнезі, тяжкі порушення електролітного балансу, виражених ендокринних і метаболічних порушеннях, артеріальної гіпотензії, тяжких гострих інфекціях (сепсис), міопатії, неконтрольованої епілепсії, великих хірургічних втручаннях, травмах, дефіциті лактази, ��алактоземии або синдром мальабсорбції глюкози-галактози (оскільки препарат містить лактозу)Лікарська взаємодія
Фармакодинамічні взаємодії
Одночасне застосування симвастатину з фібратами, нікотиновою кислотою (більше 1 г/) збільшує ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз (при одночасному застосуванні з фенофибратом - не доведено збільшення ризику розвитку міопатії у порівнянні з монотерапією кожним препаратом окремо).
Одночасне застосування з гемфіброзилом може призводити до підвищення.ю концентрації симвастатину в сироватці крові.
Фармакокінетичні взаємодії
Інгібітори цитохрому CYP3A4 (ітраконазол, кетоконазол, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори протеаз ВІЛ і нефазодон), який бере участь у метаболічному перетворенні симвастатину в печінці, підвищують ризик розвитку міопатії і рабдоміолізу на тлі терапії симвастатином. Одночасне застосування з цими препаратами протипоказано.
З обережністю необхідно призначати одночасно з менш сильними інгібіторами CYP3A4: циклоспоріншому, верапамілом та дилтіаземом.