Дозировка
Индивидуальный, в зависимости от параметров свертывания крови, реакции больного на лечение, клинической ситуации. Принимают внутрь в дозе 2-10 мг/
Лекарственная форма
таблетки
Состав
Варфарин натрия 2,5мг;
Вспомогательное в-ва: лактозы моногидрат, МКЦ, кросповидон, повидон, крахмал прежелатинизированный, магния стеарат
Фармакологическое действие
Антикоагулянт непрямого действия, производное кумарина. Подавляет синтез витамин К-зависимых факторов свертывания крови (II, VII, IX и X) и антикоагулянтных протеинов C и S в печени.
Фармакокинетика
После приема внутрь варфарин быстро абсорбируется из ЖКТ. Он также абсорбируется через кожу.
Связывание с белками плазмы высокое. Проникает через плаценту. В незначительных количествах выделяется с грудным молоком.
Активное вещество варфарин представляет собой рацемическую смесь изомеров, которые метаболизируются в печени. S-изомер является более активным и быстрее метаболизируется, чем R-изомер. Метаболизм происходит при участии изоферментов системы цитохрома P450 - 2C9, 2C19, 2C8, 2C18, 1A2 и 3A4, 2C9.
T1/2 в среднем составляет 40 ч, в терминальной фазе - приблизительно 1 неделя. Клиренс R-изомера обычно составляет половину от клиренса S-изомера, при близких значениях Vd, T1/2 R-изомера (37-89 ч) больше, чем у S-изомера (21-43 ч).
Исследования с радиоактивной меткой показали, что после однократного приема внутрь около 92% варфарина выводится с мочой в виде метаболитов и только небольшое количество - в неизмененном виде.
Побочные действия
Со стороны свертывающей системы крови: кровотечения, гематомы, анемия; редко - некрозы кожи и других тканей вследствие локальных тромбозов.
Дерматологические реакции: дерматит, буллезная сыпь, алопеция.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, боли в животе, гепатит, холестаз, желтуха, повышение активности печеночных ферментов.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: пурпурное окрашивание пальцев стопы, васкулиты, ощущение холода, озноб, парестезии.
Со стороны ЦНС: усталость, летаргия, астения, головная боль, головокружение, нарушения вкуса
Со стороны дыхательной системы: редко - трахеальная или трахео-бронхиальная кальцификация при длительной терапии (клиническое значение не установлено).
Аллергические реакции: кожная сыпь, отек, лихорадка, крапивница, кожный зуд
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Риск развития кровотечений повышается при интенсивной и длительной антикоагулянтной терапии.
В период лечения следует контролировать дозы и периодически определять протромбиновое время или другие параметры коагуляции.
При применении варфарина одновременно с другими препаратами следует учитывать высокую вероятность лекарственного взаимодействия.
Антикоагулянтная терапия варфарином может повышать риск эмболии частицами атеросклеротических бляшек.
С особой осторожностью и после тщательного анализа соотношения риска и пользы следует применять варфарин в следующих случаях: инфекционные заболеваниях (в т.ч. спру) или дисбактериоз (вследствие терапии антибиотиками); при травме, которая может вызвать внутреннее кровотечение; хирургическое вмешательство или травма с обширной кровоточащей поверхностью; постоянные катетеры; тяжелая и умеренная артериальная гипертензия; известный или ожидаемый дефицит протеина C; истинная полицитемия, васкулиты, тяжелый диабет; умеренные и тяжелые аллергические реакции, анафилактические реакции.
У пациентов с застойной сердечной недостаточностью требуется более частый лабораторный мониторинг и коррекция доз варфарина.
Не рекомендуется одновременное применение варфарина с урокиназой и со стрептокиназой.
При применении варфарина особое наблюдение требуется пациентам пожилого возраста, лицам с умственными нарушениями.
Полагают, что почечный клиренс незначительно влияет на интенсивность действия варфарина.
При нарушениях функции печени возможно потенцирование эффектов варфарина вследствие нарушения синтеза факторов свертывания и уменьшение метаболизма варфарина.
Безопасность и эффективность варфарина у детей и подростков в возрасте до 18 лет не установлены.
Показания
Лечение и профилактика тромбоза и эмболии кровеносных сосудов: острый венозный тромбоз и эмболия легочной артерии; послеоперационный тромбоз; повторный инфаркт миокарда; в качестве дополнительного средства при проведении хирургического или медикаментозного (тромболитического) лечения тромбоза, а также при электрической кардиоверсии мерцательной аритмии; рецидивирующий венозный тромбоз; повторная эмболия легочной артерии; протезирование клапанов сердца и сосудов (возможна комбинация с ацетилсалициловой кислотой); тромбоз периферических, коронарных и мозговых артерий; вторичная профилактика тромбоза и тромбоэмболии после инфаркта миокарда и при мерцании предсердий.
Противопоказания
Заболевания и состояния с высоким риском развития кровотечений, патологические изменения крови. Недавние черепно-мозговые операции, офтальмологические операции, хирургические вмешательства по поводу травмы с обширным операционным полем. Тенденция к кровотечению при язвенных поражениях ЖКТ, при заболеваниях мочеполовой системы, дыхательной системы; цереброваскулярные геморрагии; аневризмы; перикардит, экссудативный перикардит, бактериальный эндокардит. Тяжелые заболевания печени или почек, тяжелая артериальная гипертензия, острый ДВС-синдром.
Угрожающий аборт, беременность.
Неадекватные лабораторные условия наблюдения за больным, отсутствие наблюдения за больными старческого возраста, алкоголизм, психозы, неорганизованность пациента.
Спинальная пункция и другие диагностические процедуры с потенциальной угрозой неконтролируемого кровотечения. Обширная региональная анестезия, проведение блокады. Злокачественная артериальная гипертензия.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении с антикоагулянтами и препаратами с антиагрегантной активностью повышается риск развития кровотечений.
При одновременном применении с антихолинергическими средствами возможны нарушения памяти и внимания у пациентов пожилого возраста.
При одновременном применении с ингибиторами микросомальных ферментов печени усиливается антикоагулянтное действие варфарина и повышается риск развития кровотечений.
При одновременном применении с гипогликемическими средствами производными сульфонилмочевины возможно усиление их гипогликемического эффекта.
При одновременном применении антикоагулянтное действие варфарина уменьшают: индукторы микросомальных ферментов печени (в т.ч. барбитураты, фенитоин, карбамазепин), глутетимид, гризеофульвин, диклоксациллин, коэнзим Q10, миансерин, парацетамол, ретиноиды, рифампицин, сукральфат, феназон, колестирамин, глутетимид, витамин К, ацитретин, диуретики (спиронолактон и хлорталидон), аминоглютетимид, меркаптопурин, митотан
(2241)
Дозування
Індивідуальний, залежно від параметрів згортання крові, реакції хворого на лікування, клінічної ситуації. Приймають внутрішньо у дозі 2-10 мг/
Лікарська форма
таблеткиСклад
Варфарину натрію 2,5 мг;
Допоміжне в-ва: лактози моногідрат, МКЦ, кросповідон, повідон, крохмаль прежелатинізований, магнію стеаратФармакологічна дія
Антикоагулянт непрямої дії, похідне кумарину. Пригнічує синтез вітамін К-залежних факторів згортання крові (II, VII, IX і X) і антикоагулянтных протеинов C і S в печінці.Фармакокінетика
Після прийому всередину варфарин швидко абсорбується з ШКТ. Він також абсорбується через шкіру.
Зв'язування з білками плазми високе. Проникає через плаценту. У незначних кількостях виділяється з грудним молоком.
Активна речовина варфарин являє собою рацемічну суміш ізомерів, які метаболізуються в печінці. S-ізомер є більш активним і швидше метаболізується, ніж R-ізомер. Метаболізм відбувається за участі ізоферментів системи цитохрому P450 - 2С9, 2С19, 2C8, 2C18, 1А2 і 3A4, 2C9.<br />
T1/2 складає в середньому 40 год, у термінальній фазі - приблизно 1 тиждень. Кліренс R-ізомеру зазвичай становить половину від кліренсу S-ізомеру, при близьких значеннях Vd, T1/2 R-ізомеру (37-89 год) більше, ніж у S-ізомеру (21-43 год).
Дослідження з радіоактивною міткою показали, що після одноразового прийому внутрішньо близько 92% варфарину виводиться з сечею у вигляді метаболітів і лише невелика кількість - у незміненому вигляді.Побічні дії
З боку системи згортання крові: кровотечі, гематоми, анемія; рідко - некрози шкіри та інших тканею внаслідок локальних тромбозів.
Дерматологічні реакції: дерматит, бульозні висипання, алопеція.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, болі в животі, гепатит, холестаз, жовтяниця, підвищення активності печінкових ферментів.
З боку серцево-судинної системи: пурпурове забарвлення пальців стопи, васкуліти, відчуття холоду, озноб, парестезії.
З боку ЦНС: втома, летаргія, астенія, головний біль, запаморочення, порушення смаку
З боку дихальної системи: рідко - трахе��льная або трахео-бронхіальна кальцифікація при тривалій терапії (клінічне значення не встановлено).
Алергічні реакції: шкірний висип, набряк, лихоманка, кропив'янка, шкірний свербіжОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Ризик розвитку кровотечі підвищується при інтенсивної і тривалої антикоагулянтної терапії.
В період лікування слід контролювати дози і періодично визначати протромбіновий час або інші параметри коагуляції.
При застосуванні варфарину одночасно з іншими препаратамиі слід враховувати високу ймовірність лікарської взаємодії.
Антикоагулянтна терапія варфарином може підвищувати ризик емболії частками атеросклеротичних бляшок.
З особливою обережністю та після ретельного аналізу співвідношення ризику і користі слід застосовувати варфарин у наступних випадках: інфекційні захворювання (у т. ч. спру) або дисбактеріоз (внаслідок терапії антибіотиками); при травмі, яка може викликати внутрішню кровотечу; хірургічне втручання або травма з великою кровоточить поверхностю; постійні катетери; важка і помірна артеріальна гіпертензія; відомий або очікуваний дефіцит протеїну C; істинна поліцитемія, васкуліти, важкий діабет; помірні і тяжкі алергічні реакції, анафілактичні реакції.
У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю потрібно більш частий лабораторний моніторинг і корекція доз варфарину.
Не рекомендується одночасне застосування варфарину з урокіназою і з стрептокіназою.
При застосуванні варфарину особливого нагляду потребують пацієнти літніхлого віку, осіб з розумовими порушеннями.
Вважають, що нирковий кліренс незначно впливає на інтенсивність дії варфарину.
При порушеннях функції печінки можливе потенціювання ефектів варфарину внаслідок порушення синтезу факторів згортання і зменшення метаболізму варфарину.
Безпека та ефективність варфарину у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені.Свідчення
Лікування і профілактика тромбозу та емболії кровоносних судин: гострий венозний тромбоз та емболія легеневої ар��ерии; післяопераційний тромбоз; повторний інфаркт міокарда; як додатковий засіб при проведенні хірургічного або медикаментозного (тромболітичної) лікування тромбозу, а також при електричній кардиоверсии миготливої аритмії; рецидивуючий венозний тромбоз; повторна емболія легеневої артерії; протезування клапанів серця і судин (можлива комбінація з ацетилсаліциловою кислотою); тромбоз периферичних, коронарних і мозкових артерій; вторинна профілактика тромбозу та тромбоемболії після інфаркту міокардаа і при мерехтінні передсердь.Протипоказання
Захворювання і стани з високим ризиком розвитку кровотеч, патологічні зміни крові. Недавні черепно-мозкові операції, офтальмологічні операції, хірургічні втручання з приводу травми з великим операційним полем. Тенденція до кровотечі при виразкових ураженнях ШЛУНКОВО-кишкового тракту, при захворюваннях сечостатевої системи, дихальної системи; цереброваскулярні геморагії; аневризми; перикардит, ексудативний перикардит, бактеріальний ендокардит. Тяжкі захворювання печінки іл�� нирок, тяжка артеріальна гіпертензія, гострий ДВЗ-синдром.
Загрозливий аборт, вагітність.
Неадекватні лабораторні умови спостереження за хворим, відсутність спостереження за хворими старечого віку, алкоголізм, психози, неорганізованість пацієнта.
Спінальна пункція та інші діагностичні процедури з потенційною загрозою неконтрольованого кровотечі. Велика регіональна анестезія, проведення блокади. Злоякісна артеріальна гіпертензія.Лікарська взаємодія
При одночасному��м застосуванні з антикоагулянтами та препаратами з антиагрегантной активністю підвищується ризик розвитку кровотеч.
При одночасному застосуванні з антихолінергічними засобами можливі порушення пам'яті та уваги у пацієнтів літнього віку.
При одночасному застосуванні з інгібіторами мікросомальних ферментів печінки посилюється антикоагулянтну дію варфарину та підвищується ризик розвитку кровотеч.
При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини вооз��ожна посилення їхнього гіпоглікемічного ефекту.
При одночасному застосуванні антикоагулянтну дію варфарину зменшують: індуктори мікросомальних ферментів печінки (у т. ч. барбітурати, фенітоїн, карбамазепін), глутетимид, гризеофульвін, диклоксацилін, коензим Q10, міансерин, парацетамол, ретиноїди, рифампіцин, сукральфат, феназон, колестирамін, глутетимид, вітамін До, ацитретин, діуретики (спіронолактон і хлорталідон), аминоглютетимид, меркаптопурин, мітотан
