Дозировка
Вводят в/в капельно. Взрослым - по 500 мг каждые 6 ч или по 1 г каждые 12 ч. Во избежание коллаптоидных реакций продолжительность инфузии должна составлять не менее 60 мин. Детям - 40 мг/кг/, каждую дозу следует вводить не менее 60 мин. У больных с нарушением выделительной функции почек дозу уменьшают с учетом значений КК. В зависимости от этиологии заболевания ванкомицин можно принимать внутрь. Для взрослых суточная доза составляет 0.5-2 г в 3-4 приема, для детей - 40 мг/кг в 3-4 приема. Максимальныая суточная доза для взрослых при в/в введении составляет 3-4 г.
Лекарственная форма
Порошок для приготовления раствора для инфузий
Состав
1 фл.
Ванкомицин (в форме гидрохлорида) 1 г
Фармакологическое действие
Антибиотик группы гликопептидов. Оказывает бактерицидное действие. Нарушает синтез клеточной стенки, проницаемость цитоплазматической мембраны и синтез РНК бактерий. Активен в отношении грамположительных бактерий: Staphylococcus spp. (включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу и метициллин-резистентные штаммы), Streptococcus spp., Enterococcus spp., Corynebacterium spp., Listeria spp., Actinomyces spp., Clostridium spp. (в т.ч. Clostridium difficile).
Не отмечено перекрестной резистентности с антибиотиками других групп.
Фармакокинетика
Широко распределяется в большинстве тканей и жидкостей организма. Плохо проникает через ГЭБ, однако при воспалении мозговых оболочек проницаемость возрастает. Проникает через плацентарный барьер. Связывание с белками плазмы крови составляет 55%. T1/2 составляет 4-11 ч. 80-90% выводится с мочой, небольшое количество выводится с желчью.
Побочные действия
При быстром в/в введении возможно развитие "синдрома красной шеи", связанного с высвобождением гистамина: эритема, кожная сыпь, покраснение лица, шеи, верхней половины туловища, рук, учащенное сердцебиение, тошнота, рвота, озноб, повышение температуры, обморок.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение мочеиспускания, интерстициальный нефрит.
Со стороны ЦНС: снижение слуха, звон и ощущение "закладывания" в ушах.
Со стороны системы кроветворения: нейтропения, эозинофилия, тромбоцитопения, агранулоцитоз.
Аллергические реакции: кожный зуд, крапивница, анафилактические реакции.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью применяют при нарушениях функции почек. В период лечения пациентам с заболеваниями почек и/или повреждением VIII пары ЧМН необходимо проводить контроль функции почек, слуха.
Не допускается в/м введение ванкомицина из-за высокого риска развития некроза тканей.
При применении у новорожденных или пациентов пожилого возраста необходимо контролировать концентрацию ванкомицина в плазме крови.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания тяжелого течения, вызванные чувствительными к ванкомицину возбудителями (при неэффективности или непереносимости пенициллинов и цефалоспоринов): сепсис, эндокардит, пневмония, абсцесс легких, менингит, остеомиелит. Псевдомембранозный колит, вызванный Clostridium difficile.
Противопоказания
Неврит слухового нерва, I триместр беременности, выраженные нарушения функции почек, повышенная чувствительность к ванкомицину.
Лекарственное взаимодействие
Одновременное применение ванкомицина и местных анестетиков может привести к развитию эритемы, гистаминоподобных приливов и анафилактическому шоку.
При одновременном применении ванкомицина с аминогликозидами, амфотерицином В, цисплатином, циклоспорином, фуросемидом, полимиксинами отмечается усиление ото- и нефротоксического действия.
(93)
Дозування
Вводять в/в крапельно. Дорослим - по 500 мг кожні 6 год або по 1 г кожні 12 год, щоб уникнути колаптоїдних реакцій тривалість інфузії повинна становити не менше 60 хв. Дітям - 40 мг/кг/, кожну дозу слід вводити не менше 60 хв. У хворих з порушенням видільної функції нирок дозу зменшують з урахуванням значень КК. Залежно від етіології захворювання ванкоміцин можна приймати всередину. Для дорослих добова доза становить 0.5-2 г в 3-4 прийоми, для дітей - 40 мг/кг в 3-4 прийоми. Максимальныая добова доза для дорослих при в/в запровадження�� становить 3-4 р.
Лікарська форма
Порошок для приготування розчину для інфузійСклад
1 фл.
Ванкоміцин (у формі гідрохлориду) 1 гФармакологічна дія
Антибіотик групи глікопептидів. Чинить бактерицидну дію. Порушує синтез клітинної стінки, проникність цитоплазматичної мембрани та синтез РНК бактерій. Активний відносно грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp. (включаючи штами, що продукують пеніциліназу і метицилін-резистентні штами), Streptococcus spp., Enterococcus spp., Corynebacterium spp., Listeria spp., Actinomyces spp., Clostridium spp. (в т. ч. Clostridium difficile).
Не відзначено перехресної резистентності з антибіотиками інших груп.Фармакокінетика
Широко розподіляється в більшості тканин і рідин організму. Погано проникає через ГЕБ, однак при запаленні мозкових оболонок проникність зростає. Проникає через плацентарний бар'єр. Зв'язування з білками плазми становить 55%. T1/2 становить 4-11 ч. 80-90% виводиться з сечею, незначна кількість виводиться з жовчю.Побічні дії
При швидкому в/в введенні можливий розвиток "синдрому червоної шиї", пов'язаного з вивільненням гістаміну: еритема, шкірний висип, почервоніння обличчя, шиї, верхньої половини тулуба, рук, прискорене серцебиття, нудота, блювота, озноб, підвищення температури, непритомність.
З боку сечовидільної системи: порушення сечовипускання, інтерстиціальний нефрит.
З боку ЦНС: зниження слуху, дзвін і відчуття "закладання" у вухах.
З боку системи кровотворення: нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
Алергічні реакції: шкірний свербіж, кропив'янка, анафила��тичні реакції.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю застосовують при порушеннях функції нирок. В період лікування пацієнтам із захворюваннями нирок та/або пошкодженням VIII пари ЧМН необхідно проводити контроль функції нирок, слуху.
Не допускається в/м введення ванкоміцину з-за високого ризику розвитку некрозу тканин.
При застосуванні у новонароджених або пацієнтів літнього віку необхідно контролювати концентрацію ванкоміцину в плазмі крові.Свідчення
Інфекційно-запальні захвоln тяжкого перебігу, спричинені чутливими до ванкоміцину збудниками (при неефективності або непереносимості пеніцилінів та цефалоспоринів): сепсис, ендокардит, пневмонія, абсцес легенів, менінгіт, остеомієліт. Псевдомембранозний коліт, спричинений Clostridium difficile.Протипоказання
Неврит слухового нерва, I триместр вагітності, виражені порушення функції нирок, підвищена чутливість до ванкоміцину.Лікарська взаємодія
Одночасне застосування ванкоміцину та місцевих анестетиків може призвести до розвиненийію еритеми, гистаминоподобных припливів і анафілактичного шоку.
При одночасному застосуванні ванкоміцину з аміноглікозидами, амфотерицином В, цисплатином, циклоспорином, фуросемідом, поліміксинами відзначається посилення ото - та нефротоксичної дії.
