Вамлосет 0,005+0,16 n30 табл п/плен/оболоч (Вамлосет 0,005+0,16 n30 табл п/плен/оболоч)

Дозування

Внутрішньо, запиваючи невеликою кількістю води, незалежно від часу прийому їжі 1 раз на добу. Рекомендована добова доза - 1 таблетка препарату Вамлосет, що містить комбінацію амлодипін/валсартан у дозі 5/80 мг, 5/160 мг, 10/160 мг, 5/320 мг або 10/320 мг. Починати прийом препарату Вамлосет рекомендовано з дози 5/80 мг 1 раз на добу. Збільшувати дозу можна через 1-2 тижні після початку терапії. Максимальна добова доза - 5/320 мг (у перерахунку за валсартану) або 10/160 мг (у перерахунку за амлодипіну) або 10/320 мг. Особливі групи пацієнтів: Амлодипін Пац��енти з порушенням функції нирок: корекція дози не потребується. Пацієнти з порушенням функції печінки: слід застосовувати з обережністю. Пацієнти літнього віку: корекція дози і режиму дозування не потрібна. Валсартан Пацієнти з порушенням функції нирок: у пацієнтів з порушенням функції нирок /КК > 30 мл/хв) коригування початкової дози не потрібно. Пацієнти з порушенням функції печінки: валсартан протипоказаний пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю, біліарний цироз і холестазом. Максимальна добова доза валсарта��а при печінковій недостатності легкого і середнього ступеня тяжкості - 80 мг. Препарат Вамлосет в дозі 5/160 мг, 5/320 мг, 10/160 і 10/320 мг протипоказаний. Пацієнти літнього віку: корекція дози не потребується. Передозування: Симптоми: дані про випадки передозування в даний час відсутні. При передозуванні валсартаном можна очікувати розвиток вираженого зниження артеріального тиску і запаморочення. Передозування амлодипіном може призвести до вираженого зниження артеріального тиску з можливим розвитком рефлекторної тахікардії і надмірної периферичної вазодилатациі (ризик розвитку вираженої і стійкої артеріальної гіпотензії, у т. ч. з розвитком шоку і летального результату). Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що пройшов з моменту прийому препарату, і від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювання (якщо препарат був прийнятий недавно) або провести промивання шлунка. Застосування активованого вугілля у здорових добровольців негайно або протягом 2 год після прийому амлодипіну призводило до значного зниження його всмоктування. При вираженому зниженні АД на тлі прийому препарату Вамлосет необхідно перевести пацієнта в положення "лежачи на спині з піднятими ногами, вжити активних заходів з підтримки діяльності серцево-судинної системи, включаючи регулярний контроль функції серця і дихальної системи, ОЦК і об'єму сечі, що виділяється. При відсутності протипоказань з метою відновлення судинного тонусу та артеріального тиску можливе застосування (з обережністю) судинозвужувальних засобів. Для усунення блокади кальцієвих каналів можливе внутрішньовенне введення розчину кальцію глюконата. Виведення валсартану і амлодипіну при проведенні гемодіалізу малоймовірна.

Лікарська форма

Овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, коричневато-жовтого кольору з можливими темними вкрапленнями.

Склад

1 таблетка 5 мг + 160 мг містить:

Ядро: амлодипіну безилат (амлодипіну бесилат) 6,94 мг, що еквівалентно амлодипіну 5 мг, Валсартан А, субстанція-гранули 251,35 мг

[Діюча речовина субстанції-гранул: валсартан 160,00 мг. Допоміжні речовини субстанції-гранул: целюлоза микрокристаллическая 82,00 мг, натрію кроскармелоза 4,75 мг, повідон 3,00 мг, натрію лаурилсульфат 1,60 мг]

Допоміжні речовини: манітол 50,71 мг, магнію стеарат 9,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 2,00 мг

Плівкова оболонка: Опадрай ІІ білий* 7,00 мг, барвник заліза оксид жовтий Е172 1,0 мг.

Фармакологічна дія

Комбінований антигіпертензивний препарат, що містить дві активні речовини з доповнюють один одного механізмом контролю артеріального тиску (АТ). Амлодипін, похідне дигідропіридину, відноситься до класу блокаторів "повільних" кальцієвих каналів (БМКК), валсартан - до класу антагоністів рецепторів ангіотензину II. Комбінація цих компонентів має взаємно доповнюють гіпотензивну дію, що призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з АД при їх роздільному застосуванні.

Фармакодинаміка

Амлодипін/Валсартан

Комбінація амлодипіну і валсартану адитивно дозозалежно в терапевтичному діапазоні доз знижує АТ. При прийомі однієї дози комбінації амлодипін/валсартан гіпотензивний ефект зберігається протягом 24 годин.

Д��казана клінічна ефективність комбінації амлодипіну/валсартану у пацієнтів з м'якою та помірною артеріальною гіпертензією (середній діастолічний АТ (ДАТ) ? 95 мм рт. ст. та < 110 мм рт. ст.) без ускладнень в порівнянні з плацебо.

Рівень зниження АТ в положенні "сидячи" при артеріальній гіпертензії з ДАТ ? 110 мм рт. ст. і < 120 мм рт. ст. можна порівняти з застосуванням комбінації інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) та тіазидного діуретика.

Гіпотензивний ефект зберігається тривалий час. Раптове припинення прийому препарата не супроводжується різким підвищенням артеріального тиску (відсутній синдром "відміни"). Терапевтична ефективність не залежить від віку, статі, раси пацієнта та індексу маси тіла.

При застосуванні комбінованої терапії амлодипін/валсартан досягається такий же контроль АТ за меншої ймовірності розвитку периферичних набряків у пацієнтів з раніше досягнутим контролем АТ і вираженими периферичними набряками на тлі терапії амлодипіном.

Амлодипін

Амлодипін - похідне дигідропіридину, БМКК, надає антиангинальное і гіпотензивну дію. Інгібує трансмембранне надходження іонів кальцію в кардіоміоцити і гладком'язові клітини судин. Механізм гіпотензивної дії амлодипіну зумовлений прямим розслаблюючим ефектом на гладкі м'язи судин, що призводить до зниження загального периферичного судинного опору (ЗПСО) і ПЕКЛО.

Амлодипін в терапевтичних дозах у пацієнтів з артеріальною гіпертензією викликає розширення кровоносних судин, що призводить до зниження артеріального тиску (в положенні "лежачи" і "стоячи"). Зниження АТ при триваобов'язкове застосування амлодипіну не супроводжується істотною зміною частоти серцевих скорочень (ЧСС) та концентрації катехоламінів у плазмі крові.

Концентрація амлодипіну в плазмі крові корелює з клінічним ефектом, як у молодих пацієнтів, так і у пацієнтів літнього віку.

При артеріальній гіпертензії у пацієнтів з нормальною функцією нирок амлодипін в терапевтичних дозах призводить до зменшення опору ниркових судин і підвищення швидкості клубочкової фільтрації та ефективного ниркового кровот��ка без зміни фільтраційної фракції або протеїнурії.

Амлодипін, як і інші БМКК, у пацієнтів з нормальною функцією лівого шлуночка (ЛШ) викликає зміну гемодинамічних показників функції серця у спокої та при фізичному навантаженні (або стимуляції): незначне збільшення серцевого індексу, без істотного впливу на максимальну швидкість наростання тиску в ЛШ (dP / dt) або кінцевого діастолічного тиску (КДД ЛШ) або кінцевого діастолічного об'єму ЛШ (КДО ЛШ). Застосування амлодипіну в терапевтичному діапазоні доз не викликає негативного інотропного ефекту, навіть при одночасному застосуванні з бета-адреноблокаторами.

Амлодипін не змінює функцію синоатріального вузла або атріовентрикулярну провідність у інтактних тварин або людей. Застосування амлодипіну у комбінації з бета-адреноблокаторами у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або стенокардією не супроводжувалося небажаними змінами на ЕКГ.

Доведена клінічна ефективність амлодипіну у пацієнтів зі стабільною стенокардією напруження, вазоспастичну зтенокардией і ангиографически підтвердженим ураженням коронарних артерій.

Валсартан

Валсартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (типу AT1) для прийому всередину, небілкової природи.

Вибірково блокує рецептори підтипу AT1, які є відповідальними за ефекти ангіотензину ІІ. Підвищення плазмової концентрації ангіотензину II внаслідок блокади AT1-рецепторів під дією валсартану може стимулювати заблоковані рецептори підтипу AT2, які протидіють ефектів при стимуляци�� AT1-рецепторів. Валсартан не має агонистической активністю щодо AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно у 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу AT2.

Валсартан не пригнічує АПФ, відомий також як кініназа ІІ, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ, не потенціюється ефекти брадикініну або субстанції Р, тому при прийомі антагоністів рецепторів ангіотензину II малоймовірно розвиток сухого кашлю. Доведено, що частота розвитія сухого кашлю при лікуванні валсартаном значно нижче в рівнянні із застосуванням інгібіторів АПФ. Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи.

При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартан знижує артеріальний тиск, не впливаючи на ЧСС.

Після прийому внутрішньо разової дози валсартану гіпотензивний ефект розвивається протягом 2-х год, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 ч. Гіпотензивний ефект препарату сохраняе��ся протягом 24 год після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження АТ, незалежно від дози, досягається через 2-4 тижні і підтримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується значним підвищенням АТ або іншими небажаними явищами (синдром "відміни").

Фармакокінетика

Лінійність

Фармакокінетика амлодипіну і валсартану характеризується лінійністю.

Амлодипін/Валсартан

Після прийому всередину комбінації амлодипин/валсартан максимальні концентрації валсартану та амлодипіну у плазмі крові (Смах) досягається через 3 год і 6-8 год, відповідно. Швидкість і ступінь всмоктування еквівалентні біодоступності препарату і амлодипіну при прийомі кожного з них окремо.

Амлодипін

Всмоктування: після прийому внутрішньо амлодипін повільно абсорбується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ). Смах досягається через 6-12 год. Абсолютна біодоступність становить 64 - 80 %. Біодоступність не залежить від прийому їжі.

Розподіл: об'єм розподілений��я становить приблизно 21 л/кг За даними in vitro: зв'язок з білками плазми крові становить 97,5%.

Біотрансформація: амлодипін інтенсивно (близько 90 %) метаболізується в печінці з утворенням неактивних метаболітів.

Виведення: амлодипін виводиться з плазми крові двофазне, з термінальним періодом напіввиведення (T1/2) від 30 до 50 ч. Рівноважні концентрації у плазмі крові досягаються після тривалого застосування всередину протягом 7-8 днів. 10 % незміненого амлодипіну і 60 % амлодипіну у вигляді метаболітів виводиться нирками.

Валсарт��н

Всмоктування: після прийому препарату всередину Смах досягається через 2-3 години. Середня абсолютна біодоступність становить 23 %. При прийомі препарату з їжею відмічається зниження біодоступності (за значенням площі під кривою "концентрація-час" (AUC)) приблизно на 40 %, а Смах - приблизно на 50 %. Приблизно через 8 год після прийому внутрішньо плазмові концентрації валсартану в групі пацієнтів, що приймали з їжею, і в групі, яка приймала натщесерце, вирівнюються. Зменшення AUC не є клінічно значущим, тому валсартан можна приймати вне залежно від прийому їжі.

Розподіл: об'єм розподілу препарату в період рівноважного стану після внутрішньовенного введення становить близько 17 л, що вказує на відсутність екстенсивного розподілу препарату в тканинах. Валсартан значною мірою зв'язується з білками сироватки крові (94 - 97 %), здебільшого з сироватковим альбуміном.

Біотрансформація: валсартан не піддається вираженого метаболізму. Лише близько 20 % прийнятої дози визначається в плазмі крові у вигляді метаболітів. Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі крові у низьких концентраціях (менше 10 % від AUC валсартану). Цей метаболіт фармакологічно неактивний.

Виведення: валсартан виводиться двофазне: ?-фаза з періодом напіввиведення (T1/2?) менше 1 год і ?-фаза з T1/2? - близько 9 год. Валсартан виводиться в основному у незміненому вигляді з жовчю через кишечник (близько 83 %) та нирками (близько 13 %). Після внутрішньовенного введення, плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий кліренс становить 0,62 л/год (близько 30 % загального кліренсу). T1/2 валсартану становить 6 ч.

Фармакокинетика в окремих груп пацієнтів

Діти (вік до 18 років)

Немає фармакокінетичних даних щодо застосування препарату у даної групи пацієнтів.

Пацієнти літнього віку (старше 65 років)

Час досягнення Смах (ТСмах) амлодипіну у плазмі крові у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку однаково. У пацієнтів літнього віку кліренс амлодипіну має тенденцію до зниження, що призводить до збільшення AUC і Т1/2.

У пацієнтів літнього віку середні значення системного впливу (AUC) валсартану кілька б��більш виражено, ніж у пацієнтів молодого віку. Однак це не було клінічно значущим. Враховуючи хорошу переносимість амлодипіну і валсартану у пацієнтів літнього віку і більш молодого віку, рекомендується застосовувати звичайні режими дозування.

Порушення функції нирок

У пацієнтів з нирковою недостатністю фармакокінетичні параметри не змінюються. Нирковий кліренс валсартану становить приблизно 30 % від загального кліренсу з плазми крові, тому кореляції між функцією нирок і системним впливом (ппро значення AUC) препарату не виявлено.

Не вимагається змін початкової дози у пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну (КК) 30-50 мл/хв).

Порушення функції печінки

Досвід застосування препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки обмежений. Пацієнти з порушенням функції печінки мають знижений кліренс амлодипіну, що призводить до підвищення AUC приблизно на 40 - 60 %. В середньому, у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) та помірною (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня біодоступність (за значеннями AUC) валсартану подвоюється порівняно зі здоровими добровольцями відповідного віку, підлоги і маси тіла.

Побічні дії

Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації

охорони здоров'я (ВООЗ):

дуже часто ? 1/10

часто від ?1/100 до <1/10

нечасто ?1/1000 до <1/100

рідко ?1/10000 до <1/1000

дуже рідко <1/10000

частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних.

Препарат Вамлосет

Інфекційні і паразитарные захворювання: часто: назофарингіт, грип.

Порушення з боку імунної системи: рідко: гіперчутливість.

Порушення з боку обміну речовин і харчування: часто: гіпокаліємія, нечасто: анорексія, гіперкальціємія, гіперліпідемія, гіперурикемія, гіпонатріємія.

Порушення психіки: рідко: тривожність.

Порушення з боку нервової системи: часто: головний біль; нечасто: порушення координації, запаморочення, постуральне запаморочення, парестезія, сонливість.

Порушення з боку органу зору��ія: нечасто: погіршення зору; рідко: порушення зору.

Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення: нечасто: вертиго; рідко: шум у вухах.

Порушення з боку серця: нечасто: відчуття серцебиття, тахікардія; рідко: непритомність.

Порушення з боку судин: нечасто: ортостатична гіпотензія; рідко: виражене зниження артеріального тиску.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: кашель, біль у глотці та гортані.

Порушення з боку травної системи: нечасто: діарея, нудота, відчуття дискомфорту в животі, біль у верхній частині живота, запор, сухість слизової оболонки порожнини рота.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: еритема, шкірний висип; рідко: екзантема, гіпергідроз, свербіж шкіри.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: нечасто: артралгія, біль у спині, припухлість суглобів; рідко: м'язові спазми, відчуття важкості у всьому тілі.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко: полакіурія, поліурія.

Порушення зі сторони статевих органів та молочної залози: рідко: еректильна дисфункція.

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: астенія, підвищена втомлюваність, набряк обличчя, відчуття "припливу" крові до шкіри обличчя, набряки, периферичні набряки, пастозність.

Додаткова інформація

У пацієнтів, які отримували комбінацію амлодипін/валсартан, периферичні набряки зустрічалися рідше (5,8 %), ніж у пацієнтів, які отримували терапію тільки амлодипіном (9%).

Амлодипін

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: очень рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, інколи з пурпурою.

Порушення з боку імунної системи: дуже рідко: гіперчутливість.

Порушення з боку обміну речовин і харчування: дуже рідко: гіперглікемія.

Порушення психіки: нечасто: депресія, безсоння/порушення сну, лабільність настрою, рідко: сплутаність свідомості.

Порушення з боку нервової системи: часто: запаморочення, головний біль, сонливість; нечасто: порушення смаку, парестезія, непритомність, тремор, гіпестезія; дуже рідко: м'язовий гіпертонус, п��риферическая нейропатія, нейропатія; частота невідома: екстрапірамідні порушення.

Порушення з боку органа зору: нечасто: погіршення зору, порушення зору.

Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення: нечасто: шум у вухах.

Порушення з боку серця: часто: відчуття серцебиття; дуже рідко: аритмія (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь), інфаркт міокарда.

Порушення з боку судин: часто: відчуття "припливу" крові до шкіри обличчя, виражене зниженийие артеріального тиску; дуже рідко: васкуліт.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: задишка, риніт; дуже рідко: кашель.

Порушення з боку травної системи: часто: нудота, відчуття дискомфорту в животі, біль у верхній частині живота; нечасто: зміна стільця, діарея, сухість слизової оболонки порожнини рота, диспепсія, блювання; рідко: гастрит, гіперплазія ясен, панкреатит.

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: дуже рідко: підвищення активності" печінкових ферментів (частіше з явищами холестазу), підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, гепатит, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто: алопеція, висип, еритема, реакції фоточутливості, свербіж шкіри, гіпергідроз, пурпура, висип, зміна кольору шкіри; дуже рідко: багатоформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, ангіоневротичний набряк.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: часто: набряк щиколоток; нечасто: а��тралгия, біль у спині, м'язові спазми, міалгія.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: нечасто: порушення сечовипускання, ніктурія, полакіурія.

Порушення з боку статевих органів та молочних залоз: нечасто: еректильна дисфункція, гінекомастія.

Загальні розлади та порушення у місці введення: часто: підвищена втомлюваність, периферичні набряки; нечасто: астенія, дискомфорт, нездужання, некардиогенная біль у серці, біль.

Лабораторні та інструментальні дані. нечасто: зниження/підвищення масси тіла.

Валсартан

Порушення з боку крові та лімфатичної системи: частота невідома: зниження гемоглобіну і гематокриту, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, інколи з пурпурою;

Порушення з боку імунної системи: дуже рідко: гіперчутливість.

Порушення з боку органу слуху й лабіринтові порушення: нечасто: вертиго.

Порушення з боку судин: частота невідома: васкуліт.

Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: нечасто: кашель./>
Порушення з боку травної системи: нечасто: відчуття дискомфорту у животі, біль у верхній частині живота;

Порушення з боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома: підвищення активності" печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові;

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: частота невідома: шкірний свербіж, шкірний висип, ангіоневротичний набряк.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини: частота невідома: міалгія.

Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів: частота невідома: підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, порушення функції нирок, включаючи гостру ниркову недостатність.

Загальні розлади та порушення у місці введення: нечасто: підвищена втомлюваність.

Лабораторні та інструментальні дані: частота невідома: підвищення вмісту калію в сироватці крові

Додаткова інформація про компоненти препарату

Небажані явища, про які повідомлялося раніше при застосуванні кожного з компонентів, можуть імати місце при застосуванні препарату Вамлосет, навіть якщо вони не спостерігалися в клінічних дослідженнях.

Амлодипін

часто: сонливість, запаморочення, відчуття серцебиття, біль у животі, нудота, набряки щиколоток; нечасто: безсоння, лабільність настрою (у т. ч. тривожність), депресія, тремор, порушення смаку, непритомність, гіпестезія, порушення зору (в т. ч. диплопія), шум у вухах, виражене зниження артеріального тиску, задишка, риніт, блювання, диспепсія, алопеція, пурпура, зміна кольору шкіри, гіпергідроз, шкірний свербіж, екзантема, міалгія, судоми ми��цах, біль, порушення сечовипускання, збільшення частоти сечовипускання, імпотенція, гінекомастія, біль у грудях, нездужання, збільшення маси тіла, зниження маси тіла; рідко: сплутаність свідомості;

дуже рідко: лейкопенія, тромбоцитопенія, алергічні реакції, гіперглікемія, м'язовий гіпертонус, периферична нейропатія, інфаркт міокарда, аритмії (включаючи брадикардію, шлуночкову тахікардію та фібриляцію передсердь), васкуліт, панкреатит, гастрит, гіперплазія ясен, гепатит, жовтяниця, підвищення активності "печінкових" ферментів (ча��е все внаслідок холестазу), ангіоневротичний набряк, мультиформна еритема, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, фоточутливість. Описані окремі випадки екстрапірамідних синдрому.

Валсартан

частота невідома: зниження гемоглобіну і гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія, збільшення вмісту калію в сироватці крові, підвищення активності" печінкових ферментів, підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну в плазмі крові, порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність, ангіоневротичний набряк, міалгія, васкуліт, гіперчутливість, включаючи сироваткову хворобу.

Особливості продажу

рецептурні

Особливі умови

Пацієнти з гіпонатріємією і/або зменшенням ОЦК

У пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією, які приймають терапію комбінацією амлодипін/валсартан, в 0,4 % випадків спостерігалася виражена артеріальна гіпотензія.

У пацієнтів з активованою РААС (наприклад, у пацієнтів з дегідратацією і/або гіпонатріємією, приймающих діуретики у високих дозах), при прийомі антагоністів рецепторів ангіотензину II, можливий розвиток симптоматичної артеріальної гіпотензії. Перед початком лікування рекомендовано відновити вміст натрію і/або відновити ОЦК, зокрема, шляхом зменшення доз діуретиків або починати терапію під ретельним медичним наглядом. При розвитку вираженого зниження АТ: слід покласти пацієнта у горизонтальне положення з піднятими ногами і, при необхідності, провести внутрішньовенно інфузію 0,9 % розчину натрію хлориду. Терапію ��репаратом Вамлосет можна продовжити після стабілізації показників гемодинаміки.

Гіперкаліємія

При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків, препаратів калію, біологічно активних добавок, що містять калій, або інших препаратів, здатних підвищувати вміст калію в плазмі крові (наприклад, гепарин) слід дотримуватися обережності. Необхідно регулярно контролювати вміст іонів калію в плазмі крові.

Стеноз ниркової артерії

Препарат Вамлосет слід застосовувати з обережністю хворимтов з артеріальною гіпертензією на тлі одностороннього або двостороннього стенозу ниркової артерії або стеноз артерії єдиної нирки, враховуючи можливість збільшення сироваткових концентрацій сечовини і креатиніну.

Стан після трансплантації нирки

Безпека застосування комбінації амлодипін/валсартан у пацієнтів, що недавно перенесли трансплантацію нирки, не встановлена.

Порушення функції печінки

Валсартан виводиться переважно в незміненому вигляді з жовчю. У пацієнтів T1/2 подовжується, a AUC - увеличивается. Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Вамлосет пацієнтам з легким (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або помірним (7-8 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції печінки або обструктивними захворюваннями жовчних шляхів.

Порушення функції нирок

Корекції дози препарату Вамлосет у пацієнтів з легким і помірним порушенням функції нирок не потрібна. У пацієнтів з помірним порушенням функції нирок рекомендується контроль вмісту калію та концентрації креатиніну в плазмі крові. Одночасне пр��застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з алискиреном протипоказано у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв).

Первинний гіперальдостеронізм

Враховуючи поразку РААС при первинному гіперальдостеронізмі, цим пацієнтам не слід призначати антагоністи рецепторів ангіотензину II, в тому числі валсартан.

Ангіоневротичний набряк

Серед пацієнтів з ангіоневротичним набряком (у тому числі набряк гортані й голосових зв'язок, що викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, млотки і/або язика) на тлі терапії препаратом Вамлосет, спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку в анамнезі, в тому числі і на інгібітори АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно відмінити препарат і виключити можливість повторного застосування.

Серцева недостатність/перенесений інфаркт міокарда

У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, при важкій ХСН), терапія інгібіторами АПФ і антагоністами рецепторів ангіотензину II супроводжується олігурією та/або наростанням азотемії, а в поодиноких випадках - гострою нирковою недостатністю та/або летальним результатом. Подібні результати були описані при застосуванні валсартану. У пацієнтів з ХСН або перенесеним інфарктом міокарда завжди слід оцінювати функцію нирок. У пацієнтів з ХСН неішемічною етіології III-IV функціонального класу по класифікації NYHA застосування амлодипіну супроводжувалось збільшенням частоти розвитку набряку легень порівняно з плацебо при відсутності достовірної різниці частоти погіршення ХСН між двома групами. Блокатори &quot;повільних" кальцієвих каналів, у т. ч. амлодипін, слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з ХСН, так як можливе збільшення ризику розвитку серцево-судинних ускладнень і летального результату.

Стеноз аортального клапана легкого та помірного ступеня та мітрального клапана

Як і при застосуванні будь-яких вазодилятаторів, слід дотримуватися обережності у пацієнтів з мітральним стенозом і аортальним стенозом легкого та помірного ступеня. Комбінація амлодипін/валсартан вивчалася тільки у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.

Вплив препарату на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами:

При застосуванні препарату Вамлосет необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами та іншими технічними пристроями, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, оскільки можливо появи запаморочення, стомлюваності і нудоти.

Свідчення

Артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія).

Протипоказання

Підвищена чувствителвимогливість до амлодипіну, інших похідних дигидропиридинового ряду, валсартану або до інших компонентів препарату;

Тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз і холестаз;

Вагітність і період грудного вигодовування;

Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі;

Тяжка артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 90 мм рт.ст.), колапс, шок (включаючи кардіогенний шок);

Обструкція выносящего тракту лівого шлуночка (у т. ч. гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП) і аортальний стеноз тяжкого ступеня);

Гемодинамічно нестабільна серцева недостатність після гострого інфаркту міокарда;

Первинний гіперальдостеронізм.

Одночасне застосування з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв).

Безпека застосування препарату Вамлосет у пацієнтів після перенесеної трансплантації нирки, а так же дітей і підлітків до 18 років не встановлена.

З обережністю:

Порушення функції печінки легкого (5-6 балів за шкалою Чайлд - П'ю) та помірною (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) ступеня тяжкості, а так само при обструктивних захворюваннях жовчних шляхів, порушення функції нирок легкого та середнього ступеня тяжкості (КК 30-50 мл/хв), односторонній або двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, хронічна серцева недостатність (ХСН) III-IV функціонального класу по класифікації NYHA, гіперкаліємія, гіпонатріємія, дієта з обмеженням споживання кухонної солі, знижений об'єм циркулюючої крові (ОЦК) (в т.ч. діарея, блювота), застосування у пацієнтів зі спадковим ангіоневротичним набряком, або набряком на тлі попередньої терапії антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II).

Також, як і при застосуванні інших вазодилататорів, слід дотримуватись особливої обережності при застосуванні у пацієнтів з мітральним та аортальним стенозом легкого та помірного ступеня.

Вагітність та лактація:

Вагітність

Застосування препарату Вамлосет протипоказано при б��ременности.

Враховуючи механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, не можна виключити ризик для плода при застосуванні препарату в I триместр вагітності.

Як і будь-який інший препарат, що чинить безпосередній вплив на ренін - ангіотензин-альдостероновую систему (РААС), препарат Вамлосет не слід застосовувати під час вагітності, а також жінкам, які планують вагітність. При застосуванні засобів, що впливають на РААС, необхідно проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик отрицательного впливу даних препаратів на плід під час вагітності. При плануванні вагітності рекомендується перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. У разі діагностування вагітності, слід припинити прийом препарату Вамлосет і, при необхідності, перевести на альтернативну гіпотензивну терапію.

Препарат Вамлосет, як і інші засоби, що роблять безпосередній вплив на РААС, протипоказаний у П-Ш триместрах вагітності, оскільки може викликати фетотоксические ефективн��кти (порушення функції нирок, уповільнення окостеніння кісток черепа плоду, олігогідрамніон) та неонатальні токсичні ефекти (ниркову недостатність, гіпотензію, гіпокаліємію) і загибель плода. Якщо все ж застосовували препарат у П-Ш триместрах вагітності, то необхідно провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода. Новонароджені, матері яких приймали препарат Вамлосет під час вагітності, повинні знаходитися під спостереженням, оскільки можливий розвиток артеріальної гіпотензії у новонародженого.
> Період грудного вигодовування.

Не рекомендується застосовувати препарат Вамлосет в період грудного вигодовування. При необхідності застосування препарату Вамлосет в період лактації, грудне вигодовування слід припинити.

Лікарська взаємодія

Препарат Вамлосет

Загальні лікарські взаємодії препарату для Вамлосет (амлодипін/валсартан)

Одночасне застосування, що вимагає уваги

Інші гіпотензивні препарати (наприклад, алъфа-адреноблокатори, діуретики) та лікарські засоби, оказыв��регулюють гіпотензивну дію (наприклад, трициклічні антидепресанти, алъфа-адреноблокатори для лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози), можуть посилити гіпотензивний ефект.

Лікарські взаємодії для амлодипіну

Небажане одночасне застосування

Грейпфрут або грейпфрутовий сік: одночасне застосування не рекомендовано, враховуючи можливість збільшення біодоступності у деяких пацієнтів та посилення гіпотензивної дії.

Одночасне застосування, що вимагає осторожность

Інгібітори ізоферменту CYP3A4

Одночасне застосування з сильними або помірними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (інгібіторами протеази, верапамілом або дилтіаземом, азольними протигрибковими лікарськими засобами, макролідами, такими як еритроміцин або кларитроміцин) може призвести до значного збільшення системної експозиції амлодипіну. У пацієнтів літнього віку ці зміни мають клінічне значення, тому необхідні медичне спостереження і корекції дози. Індуктори ізоферменту CYP3A4 (проти��судомні препарати (наприклад, карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн, фосфенітоїн, примідон), рифампіцин, рослинні препарати, що містять Звіробій продірявлений): слід застосовувати з обережністю, оскільки при одночасному застосуванні можливе зниження концентрації амлодипіну в плазмі крові.

Симвастатин

Одночасне повторне застосування амлодипіну в дозі 10 мг і симвастатину в дозі 80 мг збільшує експозицію симвастатину на 77% порівняно з такою при монотерапії симвастатином. Пацієнтам, які отримували амлодипін, реко��ендуется застосовувати симвастатин у дозі не більше 20 мг/добу.

Дантролен (внутрішньовенне введення): в експериментах на тваринах після прийому всередину верапамілу та внутрішньовенного введення дантролену спостерігалися випадки фібриляції шлуночків з летальним результатом і серцево-судинної недостатності, асоційованої з гіперкаліємією. Враховуючи ризик розвитку гіперкаліємії, слід уникати одночасного застосування блокаторів "повільних" кальцієвих каналів, у т. ч. амлодипіну у пацієнтів, схильних до розвитку злоякісної гипертерми��.

Одночасне застосування, що вимагає уваги

Інші: у клінічних дослідженнях амлодипін немає значущої взаємодії з тіазидними діуретиками, альфа-адреноблокаторами, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, нітратами тривалої взаємодії, нітрогліцерином для під'язикового застосування, дигоксином, варфарином, аторвастатином, силденафілом, маалоксом (алюміній - або магнийсодержащие антацидні препарати, симетикон), циметидином, нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), антибіотиками і гипогликемическими засобами для прима всередину.

Лікарські взаємодії для валсартану

Одночасне застосування протипоказане

Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з алискиреном протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом і порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв).

Небажане одночасне застосування

Літій

Одночасне застосування з препаратами літію не рекомендовано, оскільки можливо оборотне збільшення концентрації літію в плазмі крові і розвирозвиток інтоксикації. При необхідності одночасного застосування з препаратами літію необхідно ретельно контролювати концентрацію літію в плазмі крові.

Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, калийсодержащие харчові добавки та інші лікарські засоби і речовини, які можуть збільшити вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин)

При необхідності одночасного застосування з препаратами, що впливають на вміст калію, рекомендується контролювати вміст калію у плазмі крові.

Одночасномуе застосування, що вимагає обережності

НПЗП, у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота в дозі більше 3 г/добу і неселективні НПЗП При одночасному застосуванні можливе послаблення гіпотензивного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень функції нирок і підвищення вмісту калію в плазмі крові. На початку терапії рекомендується оцінити функцію нирок, а так само скорегувати порушення водно-електролітного балансу.

Інгібітори білків-переносників

За результатами досліджено��я in vitro валсартан є субстратом для білків - переносників ОАТР1В1 і MRP2. Одночасне застосування препарату з інгібіторами білка-переносника ОАТР1В1 (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) та інгібітором білка-переносника MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшувати системну експозицію валсартану (Смах і AUC). Це слід враховувати на початку та при закінченні одночасній терапії.

Інші: при монотерапії валсартаном не виявлено клінічно значущих взаємодій з наступними лікарськими засобами: циметидин, варфарин, фуросемід, дігоксин, атенолол, індометацин, гідрохлоротіазид, амлодипін і глібенкламід.