Дозировка
Внутрь, независимо от времени приема пищи, запивая достаточным количеством жидкости. Приведенные ниже дозы препарата Валз Н указаны в соотношении валсартан/ гидрохлоротиазид. Рекомендуемая доза - по 1 таблетке Валз Н один раз в сутки дозировкой 80/12,5 мг. У пациентов, для которых суточная доза 80/12,5 мг не дает желаемого эффекта, рекомендуется увеличить суточную дозу Валз Н до 160/12,5 мг, для тех пациентов, которым показано дальнейшее снижение АД суточная доза препарата Валз Н составляет 160/25 мг соответственно. Больным с нарушением функции почек, когда КК составляет более 30 мл/мин., а также у больных со слабо или умеренно выраженными нарушениями функции печени при отсутствии явлений холестаза не требуется корректировки дозы препарата Валз Н.
Лекарственная форма
таблетки, покрытые плёночной оболочкой
Состав
валсартан 160 мг + гидрохлоротиазид 12,5 мг;
вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат, кроскармеллоза натрия, повидон К29-32, тальк, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный;
Фармакологическое действие
Комбинированный препарат, обладающий гипотензивным действием, состоящий из блокатора рецепторов ангиотензина II и тиазидного диуретика.
Валсартан - периферический вазодилататор, оказывает гипотензивное и диуретическое действие. Специфический блокатор рецепторов AT1 ангиотензина II, не ингибирует АПФ; не влияет на содержание общего холестерина, триглицеридов, глюкозы и мочевой кислоты, не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, имеющие значение для регуляции функций сердечно-сосудистой системы. Отмечается снижение артериального давления (АД), не сопровождающееся изменением частоты пульса.
Гидрохлоротиазид - тиазидный диуретик средней силы. Снижает реабсорбцию ионов натрия на уровне кортикального сегмента петли Генле, не влияя на ее участок, проходящий в мозговом слое почки, что определяет более слабый диуретический эффект в сравнении с фуросемидом. Блокирует карбоангидразу в проксимальном отделе извитых канальцев, усиливает выведение почками ионов калия (в дистальных канальцах ионы натрия обменивается на ионы калия), гидрокарбонатов и фосфатов. Практически не влияет на кислотно-основное состояние (ионы натрия выводятся либо вместе с ионами хлора, либо с гидрокарбонатом, поэтому при алкалозе усиливается выведение гидрокарбоната, при ацидозе - ионов хлора). Повышает выведение магния; задерживает в организме ионы кальция и ураты.
Диуретический эффект развивается через 1-2 ч, достигает максимума через 4 ч, продолжается 10-12 ч. Действие снижается при уменьшении скорости клубочковой фильтрации и прекращается при ее величине менее 30 мл/мин. Понижает артериальное давление (АД) за счет уменьшения объема циркулирующей крови (ОЦК), изменения реактивности сосудистой стенки, снижения прессорного влияния эндогенных катехоламинов (адреналина и норадреналина) и усиления депрессорного влияния на ганглии.
Максимальный гипотензивный эффект наблюдается в первые 2-4 недели лечения.
Фармакокинетика
Валсартан
После приема внутрь абсорбция - быстрая, степень всасывания вариабельна. Биодоступность - 23%. Время достижения максимальной концентрации (ТСmах) - 2 ч. При приеме с пищей площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) уменьшается на 48%, что не сопровождается клинически значимым уменьшением терапевтического эффекта. Связь с белками плазмы крови - 94-97%. При достижении равновесного состояния объем распределения - 17 л. Препарат метаболизируется ферментной системой CYP2C9. Период полувыведения (Т1/2) -9 ч. Выводится через кишечник - 70%, почками - 30%, преимущественно в неизмененном виде.
Гидрохлоротиазид
После приема внутрь гидрохлоротиазид быстро всасывается. Биодоступность составляет 60-80%. ТСmах -2-5 ч. Связь с белками плазмы крови 60-80%. Проникает через гематоплацентарный барьер и в грудное молоко. T1/2 - 6-15 ч. Не метаболизируется печенью. Выводится почками: более 95% дозы в неизмененном виде и около 4% — в виде гидролизата — 2-амино-4-хлоро-m-бензенедисульфонамида.
Валсартан/гидрохлоротиазид
При совместном применении с валсартаном системная биодоступность гидрохлоротиазида уменьшается примерно на 30%, сам гидрохлоротиазид не оказывает существенного влияния на кинетику валсартана. Отмеченное взаимодействие не влияет на эффективность комбинированного применения.
Побочные действия
Головокружение, чувство усталости, диарея, боль в животе, тошнота, кашель, ринит, фарингит, вирусные инфекции, снижение показателя гематокрита, гиперкалиемия, гиперкреатининемия, артралгия, боль в груди, аллергические реакции, ангионевротический отек, зуд, сывороточная болезнь, васкулит, кожная сыпь, нарушение функции почек.
Потенциально возможны: валсартан - отеки, бессонница, астения, снижение либидо (менее 1%); гидрохлоротиазид - расстройство водно-электролитного баланса; часто: крапивница, снижение аппетита, тошнота, рвота, ортостатическая гипотензия, снижение потенции; редко: фотосенсибилизация, запор или диарея, неприятные ощущения в животе, внутрипеченочный холестаз, желтуха, аритмии, головная боль, депрессия, парестезии, нарушения зрения, тромбоцитопения, иногда с пурпурой; очень редко: некротизирующий васкулит, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), кожные реакции, напоминающие СКВ, обострение кожных проявлений СКВ, панкреатит, лейкопения, агранулоцитоз, угнетение костного мозга, гемолитическая анемия, пневмонит, отек легких.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
До лечения проводят коррекцию содержания ионов натрия в крови и/или ОЦК.
Необходим регулярный контроль содержания в плазме крови ионов калия, глюкозы, мочевой кислоты, липидного профиля и креатинина, так как тиазидные диуретики могут вызывать изменение толерантности к глюкозе, а также повышение концентрации холестерина, триглицеридов и мочевой кислоты в сыворотке крови.
Одновременное применение солей калия, калийсберегающих диуретиков, калийсодержащих заменителей пищевой соли или любых других лекарственных препаратов, которые могут вызвать повышение концентрации калия в крови (например, гепарина), требует соблюдения мер предосторожности и, в частности, частого определения концентрации калия в крови.
Может потребоваться коррекция дозы инсулина или перорального гипогликемического препарата.
Имеются сообщения о том, что тиазидные диуретики могут вызывать обострение системной красной волчанки.
Тиазидные диуретики могут вызвать такие нежелательные эффекты как гипокалиемия или гипомагниемия, которые, в свою очередь, повышают риск развития аритмии при гликозидной интоксикации.
В случае наступления беременности во время лечения препарат следует отменить.
Влияние на способность управлять автомобилем и/или другими механизмами.
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
•Артериальная гипертензия (пациентам, которым показана комбинированная терапия)
Противопоказания
•Повышенная чувствительность к активным компонентам или вспомогательным веществам препарата;
•Нарушения функции печени, связанные с непроходимостью желчных путей (в т.ч. билиарный цирроз, холестаз);
•Анурия;
•Хроническая почечная недостаточность (клиренс креатинина (КК) менее 30 мл/мин.), в т.ч. пациенты, находящиеся на гемодиализе;
•Гипонатриемия, гипокалиемия, гиперкальциемия, гиперурикемия с клиническими проявлениями, рефрактерные к адекватной терапии;
•Системная красная волчанка (СКВ);
•Возраст до 18 лет (безопасность и эффективность не установлены);
•Беременность, период лактации.
С осторожностью: стеноз почечной артерии (односторонний или двусторонний), трансплантация почки (нет данных по безопасности при применении валсартана у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки); состояния, сопровождающиеся снижением ОЦК (в т.ч. диарея, рвота); одновременный прием с препаратами солей калия, калийсберегающими диуретиками, а также с лекарственными средствами, которые мог
Лекарственное взаимодействие
Возможно усиление антигипертензивного эффекта при совместном применении с другими антигипертензивными средствами (такими как вазодилататоры, бета-адреноблокаторы и др.). Усиливает нейротоксичность салицилатов, побочные эффекты сердечных гликозидов, кардиотоксическое и нейротоксическое действие препаратов лития, эффективность курареподобных миорелаксантов.
Снижает выведение хинидина, ослабляет действие гипогликемических средств для приема внутрь, норэпинефрина, эпинефрина и противоподагрических средств.
Увеличивает частоту аллергических реакций к аллопуринолу; уменьшает выведение почками цитотоксичных средств (циклофосфамид, метотрексат) и приводит к усилению их миелосупрессивного действия.
Лекарственные средства, интенсивно связывающиеся с белками крови (непрямые антикоагулянты, клофибрат, нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП)), усиливают диуретический эффект.
Гипотензивный эффект усиливают барбитураты, фенотиазины, трициклические антидепрессанты, этанол.
(5974)
Дозування
Внутрішньо незалежно від часу прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Наведені нижче дози препарату Валз Н вказані в співвідношенні валсартан/ гідрохлоротіазид. Рекомендована доза - по 1 таблетці Валз Н один раз на добу дозуванням 80/12,5 мг. У пацієнтів, для яких добова доза 80/12,5 мг не дає бажаного ефекту, рекомендується збільшити добову дозу Валз Н до 160/12,5 мг, для тих пацієнтів, яким показано подальше зниження артеріального тиску добова доза препарату Валз Н становить 160/25 мг відповідно. Хворим з порушенням��му функції нирок, коли КК становить більше 30 мл/хв., а також у хворих зі слабо або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу не потрібно коригування дози препарату Валз Н.
Лікарська форма
таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
валсартан 160 мг + гідрохлоротіазид 12,5 мг;
допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, повідон К29-32, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний;Фармакологічна дія
Ком��инированный препарат, що володіє гіпотензивною дією, що складається з блокатора рецепторів ангіотензину II та тіазидного діуретика.
Валсартан - периферичний вазодилататор, надає гіпотензивну та діуретичну дію. Специфічний блокатор рецепторів AT1 ангіотензину II, не інгібує АПФ; не впливає на вміст загального холестерину, тригліцеридів, глюкози і сечової кислоти, не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, що мають значення для регуляції функцій серцево-судинної системи. Відзначається зниження артеріального тиску (АТ), що не супроводжується зміною частоти пульсу.
Гідрохлоротіазид - тіазидний діуретик середньої сили. Знижує реабсорбцію іонів натрію на рівні кортикального сегмента петлі Генле, не впливаючи на її ділянка, що проходить у мозковому шарі нирки, що визначає більш слабкий діуретичний ефект у порівнянні з фуросемідом. Блокує карбоангидразу в проксимальному відділі звитих канальців, підсилює виведення іонів калію нирками (в дистальних канальцях іони натрію обмениваеться на іони калію, гідрокарбонатів і фосфатів. Практично не впливає на кислотно-основний стан (виводяться іони натрію або разом з іонами хлору, або з гідрокарбонатом, тому при алкалозі посилюється виведення бікарбонату, при ацидозі - іонів хлору). Підвищує виведення магнію; затримує в організмі іони кальцію і урати.
Діуретичний ефект розвивається через 1-2 год, досягає максимуму через 4 год, триває 10-12 год. Дія знижується при зменшенні швидкості клубочкової фільтрації і припиняється при її величиною менше 30 мл/хв. Знижує артеріальний тиск (АТ) за рахунок зменшення обсягу циркулюючої крові (ОЦК), зміни реактивності судинної стінки, зниження пресорного впливу ендогенних катехоламінів (адреналіну та норадреналіну) та посилення депрессорного впливу на ганглії.
Максимальний гіпотензивний ефект спостерігається в перші 2-4 тижні лікування.Фармакокінетика
Валсартан
Після прийому внутрішньо абсорбція - швидка, ступінь всмоктування варіабельна. Біодоступність - 23%. Час досягнення максимальної концентрації (ТСмах) - 2 ч. При пр��еме з їжею площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зменшується на 48%, що не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту. Зв'язок з білками плазми крові - 94-97%. При досягненні рівноважного стану об'єм розподілу - 17 л. Препарат метаболізується ферментною системою CYP2C9. Період напіввиведення (Т1/2) -9 ч. Виводиться через кишечник - 70%, нирками - 30%, переважно у незміненому вигляді.
Гідрохлоротіазид
Після прийому всередину гідрохлоротіазид швидко всмоктується. Біодоступність становить 60-80%. ТСмах -2-5 ч. Зв'язок з білками плазми крові 60-80%. Проникає через гематоплацентарний бар'єр і в грудне молоко. T1/2 - 6-15 ч. Не метаболізується печінкою. Виводиться нирками: більше 95% дози у незміненому стані і близько 4% — у вигляді гідролізату — 2-аміно-4-хлоро-m-бензенедисульфонамида.
Валсартан/гідрохлоротіазид
При сумісному застосуванні з валсартаном системна біодоступність гідрохлортіазиду зменшується приблизно на 30%, сам гідрохлоротіазид не чинить істотного впливу на кінетику валсартану. Зазначене взаимодейс��вії не впливає на ефективність комбінованого застосування.Побічні дії
Запаморочення, відчуття втоми, діарея, біль у животі, нудота, кашель, риніт, фарингіт, вірусні інфекції, зниження показника гематокриту, гіперкаліємія, гіперкреатинемія, артралгія, біль у грудях, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, свербіж, сироваткова хвороба, васкуліт, шкірний висип, порушення функції нирок.
Потенційно можливі: валсартан - набряки, безсоння, астенія, зниження лібідо (менше 1%); гідрохлоротіазид - розлад водно-��лектролитного балансу; часто: кропив'янка, зниження апетиту, нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, зниження потенції; рідко: фотосенсибілізація, запор або діарея, неприємні відчуття в животі, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця, аритмії, головний біль, депресія, парестезії, порушення зору, тромбоцитопенія, інколи з пурпурою; дуже рідко: некротизуючий васкуліт, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), шкірні реакції, що нагадують ВКВ, загострення шкірних проявів СЧВ, панкреатит, лейкопенія, агранулоцитоз, пригніченийие кісткового мозку, гемолітична анемія, пневмоніт, набряк легенів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
До лікування проводять корекцію вмісту іонів натрію в крові та/або об'єму циркулюючої крові.
Необхідний регулярний контроль вмісту в плазмі крові іонів калію, глюкози, сечової кислоти, ліпідного профілю та креатиніну, так як тіазидні діуретики можуть викликати зміни толерантності до глюкози, а також підвищення концентрації холестерину, тригліцеридів та сечової кислоти в сироватці крові.
Одночасне застосованоие солей калію, калійзберігаючих діуретиків, калійвмісних замінників харчової солі або будь-яких інших лікарських препаратів, які можуть викликати підвищення концентрації калію в крові (наприклад, гепарину), вимагає дотримання запобіжних заходів і, зокрема, частого визначення концентрації калію в крові.
Може знадобитися корекція дози інсуліну або перорального гіпоглікемічного препарату.
Є повідомлення про те, що тіазидні діуретики можуть викликати загострення системного червоного вовчака.
/> Тіазидні діуретики можуть викликати такі небажані ефекти, як гіпокаліємія або гіпомагніємія, які, в свою чергу, підвищують ризик розвитку аритмії при глікозидній інтоксикації.
У разі настання вагітності під час лікування препарат слід відмінити.
Вплив на здатність керувати автомобілем та/або іншими механізмами.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті ін потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації вниманія і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
•Артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія)Протипоказання
•Підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин препарату;
•Порушення функції печінки, пов'язані з непрохідністю жовчних шляхів (у т. ч. біліарний цироз, холестаз);
•Анурія;
•Хронічна ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв), у т. ч. пацієнти, які перебувають на гемодіалізі;
•Гіпонатріємія, гипокалиемия, гіперкальціємія, гіперурикемія з клінічними проявами, рефрактерные до адекватної терапії;
•Системний червоний вовчак (ВКВ);
•Вік до 18 років (безпека й ефективність не встановлені);
•Вагітність, період лактації.
З обережністю: стеноз ниркової артерії (односторонній або двосторонній), трансплантація нирки (немає даних щодо безпеки при застосуванні валсартану у пацієнтів, що недавно перенесли трансплантацію нирки); стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювоти��); одночасний прийом з препаратами солей калію, калійзберігаючими діуретиками, а також з лікарськими засобами, які мігЛікарська взаємодія
Можливе посилення антигіпертензивного ефекту при сумісному застосуванні з іншими антигіпертензивними засобами (такими як вазодилататори, бета-адреноблокатори та ін). Підсилює нейротоксичність саліцилатів, побічні ефекти серцевих глікозидів, кардіотоксичну і нейротоксичну дію препаратів літію, ефективність курареподібних міорелаксантів.
Сниж��ет виведення хінідину, послаблює дію гіпоглікемічних засобів для прийому всередину, норадреналіну, адреналіну і протиподагричних засобів.
Збільшує частоту алергічних реакцій до алопуринолу; зменшує виведення нирками цитотоксичных коштів (циклофосфамід, метотрексат) та призводить до посилення їх мієлосупресивної дії.
Лікарські засоби, інтенсивно зв'язуються з білками крові (непрямі антикоагулянти, клофібрат, нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП)), посилюють діуретичний еф��ект.
Гіпотензивний ефект посилюють барбітурати, фенотіазини, трициклічні антидепресанти, етанол.
