Дозировка
Внутрь, независимо от времени приема пищи, запивая достаточным количеством жидкости. Приведенные ниже дозы препарата Валз Н указаны в соотношении валсартан/гидрохлоротиазид. Рекомендуемая доза – по 1 таблетки Валз Н 1 раз/ с дозировкой 80/12.5 мг. У пациентов, для которых суточная доза 80/12.5 мг не дает желаемого эффекта, рекомендуется увеличить суточную дозу Валз Н до 160/12.5 мг. Для тех пациентов, которым показано дальнейшее снижение АД, суточная доза препарата Валз Н составляет 160/25 мг соответственно. Больным с нарушением функции почек, когда КК составляет более 30 мл/мин., а также у больных со слабо или умеренно выраженными нарушениями функции печени при отсутствии явлений холестаза не требуется корректировки дозы препарата Валз Н.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
алсартан* 80 мг
гидрохлоротиазид 12.5 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат, кроскармеллоза натрия, повидон K29-32, тальк, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный.
Состав пленочной оболочки: опадрай II 85G34642 розовый (спирт поливиниловый, тальк, титана диоксид, макрогол 3350, лецитин, краситель железа оксид красный, краситель железа оксид желтый, краситель железа оксид черный).
Фармакологическое действие
Периферический вазодилататор, оказывает гипотензивное действие. Специфический блокатор AT1-рецепторов ангиотензина II, не ингибирует АПФ. Не влияет на содержание общего Хс, ТГ, глюкозы и мочевой кислоты в крови.
Начало эффекта отмечается через 2 ч после приема внутрь, максимум - через 4-6 ч; продолжительность действия - более 24 ч. После регулярного приема максимальное снижение АД наступает через 2-4 недели. Отсутствует синдром отмены при внезапном прекращении приема.
Фармакокинетика
Всасывание
После приема препарата внутрь абсорбция быстрая, степень всасывания вариабельна. Среднее значение абсолютной биодоступности - 23%. При приеме препарата с пищей AUC валсартана уменьшается на 48%, хотя, начиная примерно с 8 часа после приема препарата, концентрации валсартана в плазме крови как в случае приема его натощак, так и в случае приема с пищей, одинаковые. Уменьшение AUC не сопровождается клинически значимым уменьшением терапевтического эффекта валсартана, поэтому препарат можно применять независимо от приема пищи.
В диапазоне изученных доз кинетика валсартана имеет линейный характер. Фармакокинетическая кривая валсартана имеет нисходящий мультиэкспоненциальный характер.
Распределение
Связывание с белками плазмы (преимущественно с альбуминами) высокое - 94-97% . При достижении равновесного состояния Vd - 17 л.
При повторном применении валсартана изменений кинетических показателей не отмечалось. При приеме препарата в дозе 1 раз/ наблюдалась незначительная кумуляция валсартана.
Метаболизм
Фармакологически неактивный гидроксиметаболит обнаруживается в плазме крови в низких концентрациях (менее 10% от AUC валсартана).
Выведение
После приема внутрь 83% валсартана выводится с желчью через кишечник и 13% почками, преимущественно в неизмененном виде.
По сравнению с печеночным кровотоком (около 30 л/ч), плазменный клиренс валсартана относительно небольшой (около 2 л/ч). При нормальном уровне гломерулярной фильтрации (120 мл/мин) почечный клиренс составляет около 30% от общего плазменного клиренса.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
Концентрация валсартана в плазме крови не имеет различий у мужчин и женщин.
Побочные действия
Головокружение, чувство усталости, диарея, боль в животе, тошнота, кашель, ринит, фарингит, вирусные инфекции. Снижение показателя гематокрита, гиперкалиемия, гиперкреатининемия, артралгия, боль в груди, аллергические реакции, ангионевротический отек, зуд, сывороточная болезнь, васкулит, кожная сыпь, нарушение функции почек.
Потенциально возможны: отеки, бессонница, астения, снижение либидо (менее 1%); гидрохлоротиазид – расстройство водно-электролитного баланса; часто - крапивница, снижение аппетита, тошнота, рвота, ортостатическая гипотензия, снижение потенции; редко - фотосенсибилизация, запор или диарея, неприятные ощущения в животе, внутрипеченочный холестаз, желтуха, аритмии, головная боль, депрессия, парестезии, нарушения зрения, тромбоцитопения, иногда с пурпурой; очень редко - некротизирующий васкулит, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), кожные реакции, напоминающие СКВ, обострение кожных проявлений СКВ, панкреатит, лейкопения, агранулоцитоз, угнетение костного мозга, гемолитическая анемия, пневмонит, отек легких.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с выраженным дефицитом натрия в организме и/или сниженным ОЦК, например, вследствие приема диуретиков в высоких дозах, в редких случаях может в начале терапии валсартаном развиться выраженная артериальная гипотензия. Перед началом терапии препаратом Валз рекомендуется восстановить содержание электролитов и жидкости в организме, в частности, путем уменьшения доз диуретиков.
Препарат Валз можно применять совместно с другими препаратами, предназначенными для лечения инфаркта миокарда, такими как тромболитики, ацетилсалициловая кислота, бета-адреноблокаторы, статины и диуретики. Совместный прием ингибиторов АПФ не рекомендуется.
При реноваскулярной гипертензии необходим регулярный контроль содержания мочевины и креатинина в крови.
При совместном применении с препаратами, содержащими калий, его соли и препаратами, относящимися к группе калийсберегающих диуретиков, проводят регулярный контроль уровня калия в плазме крови.
При хронической сердечной недостаточности в начале лечения препаратом Валз может отмечаться некоторое снижение АД , поэтому рекомендуется контролировать АД в начале терапии.
Вследствие ингибирования ренин-ангиотензин-альдостероновой системы у некоторых пациентов возможны изменения функции почек. У пациентов с тяжелой хронической сердечной недостаточностью, у которых функция почек зависит от активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, лечение ингибиторами АПФ и антагонистами ангиотензиновых рецепторов может сопровождаться олигурией и/или нарастанием азотемии и (редко) острой почечной недостаточностью и/или смертельным исходом.
Не рекомендуется совместное применение препарата Валз у пациентов, страдающих хронической сердечной недостаточностью, с ингибиторами АПФ и бета-адреноблокаторами ввиду возможного повышения риска развития побочных эффектов.
У пациентов с двусторонним или односторонним стенозом почечных артерий необходим регулярный контроль содержания креатинина и азота мочевины в сыворотке крови.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
артериальная гипертензия (пациентам, которым показана комбинированная терапия).
Противопоказания
— повышенная чувствительность к активным компонентам или вспомогательным веществам препарата;
— нарушения функции печени, связанные с непроходимостью желчных путей (в т.ч. билиарный цирроз, холестаз);
— анурия;
— хроническая почечная недостаточность (КК менее 30 мл\мин.), в т.ч.пациенты, находящиеся на гемодиализе;
— гипонатриемия, гипокалиемия, гиперкальциемия, гиперурикемия с клиническими проявлениями, рефрактерные к адекватной терапии;
— системная красная волчанка;
— возраст до 18 лет (безопасность и эффективность не установлены);
— беременность, период лактации.
С осторожностью: стеноз почечной атерии (односторонний или двусторонний), трансплантация почки (нет данных по безопасности при применении валсартана у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки); состояния, сопровождающиеся снижением ОЦК (в т.ч. диарея, рвота); одновременный прием с препаратами солей калия, калийсберегающими диуретиками
(5972)
Дозування
Внутрішньо незалежно від часу прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Наведені нижче дози препарату Валз Н вказані в співвідношенні валсартан/гідрохлоротіазид. Рекомендована доза – по 1 таблетки Валз Н 1 раз/ з дозуванням 80/12.5 мг. У пацієнтів, для яких добова доза 80/12.5 мг не дає бажаного ефекту, рекомендується збільшити добову дозу Валз Н до 160/12.5 мг. Для тих пацієнтів, яким показано подальше зниження артеріального тиску, добова доза препарату Валз Н становить 160/25 мг відповідно. Хворим з порушенням функції�� нирок, коли КК становить більше 30 мл/хв., а також у хворих зі слабо або помірно вираженими порушеннями функції печінки за відсутності явищ холестазу не потрібно коригування дози препарату Валз Н.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
алсартан* 80 мг
гідрохлоротіазид 12.5 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, повідон K29-32, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний.
Склад плівкової оболонки: опад��ай II 85G34642 рожевий (спирт полівініловий, тальк, титану діоксид, макрогол 3350, лецитин, барвник заліза оксид червоний, барвник заліза оксид жовтий, барвник заліза оксид чорний).Фармакологічна дія
Периферичний вазодилататор, надає гіпотензивну дію. Специфічний блокатор AT1-рецепторів ангіотензину II, не інгібує АПФ. Не впливає на вміст загального Хс, ТГ, глюкози і сечової кислоти в крові.
Початок ефекту відзначається через 2 год після прийому всередину, максимум - через 4-6 год; тривалість дії - більше 24 год. Пвіслюку регулярного прийому максимальне зниження артеріального тиску настає через 2-4 тижні. Відсутній синдром відміни при раптовому припиненні прийому.Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому препарату внутрішньо абсорбція швидка, ступінь всмоктування варіабельна. Середнє значення абсолютної біодоступності - 23%. При прийомі препарату з їжею AUC валсартану зменшується на 48%, хоча, починаючи приблизно з 8 год після прийому препарату, концентрація валсартану в плазмі як у разі прийому його натщесерце, так і у разі прийому з їжею, однакові. Зменшенняня AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту препарату, тому препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.
В діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. Фармакокінетичний крива валсартану має низхідний мультиэкспоненциальный характер.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми (переважно з альбумінами) висока - 94-97% . При досягненні рівноважного стану Vd - 17 л.
При повторному застосуванні валсартану змін кинетическ��х показників не відзначалося. При прийомі препарату в дозі 1 раз/ спостерігалася незначна кумуляція препарату.
Метаболізм
Фармакологічно неактивний гидроксиметаболит виявляється в плазмі в низьких концентраціях (менше 10% від AUC валсартану).
Виведення
Після прийому всередину 83% валсартану виводиться з жовчю через кишечник і 13% нирками, переважно в незміненому вигляді.
Порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану відносно невеликий (близько 2 л/год). При нор��ному рівні клубочкової фільтрації (120 мл/хв) нирковий кліренс складає приблизно 30% від загального плазмового кліренсу.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Концентрація валсартану в плазмі крові не має відмінностей у чоловіків і жінок.Побічні дії
Запаморочення, відчуття втоми, діарея, біль у животі, нудота, кашель, риніт, фарингіт, вірусні інфекції. Зниження показника гематокриту, гіперкаліємія, гіперкреатинемія, артралгія, біль у грудях, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк, свербіж, сыворото��ва хвороба, васкуліт, шкірний висип, порушення функції нирок.
Потенційно можливі: набряки, безсоння, астенія, зниження лібідо (менше 1%); гідрохлоротіазид – розлад водно-електролітного балансу; часто - кропив'янка, зниження апетиту, нудота, блювання, ортостатична гіпотензія, зниження потенції; рідко - фотосенсибілізація, запор або діарея, неприємні відчуття в животі, внутрішньопечінковий холестаз, жовтяниця, аритмії, головний біль, депресія, парестезії, порушення зору, тромбоцитопенія, інколи з пурпурою; дуже рідко - некротиз��регулює васкуліт, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), шкірні реакції, що нагадують ВКВ, загострення шкірних проявів СЧВ, панкреатит, лейкопенія, агранулоцитоз, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія, пневмоніт, набряк легенів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію в організмі та/або зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок прийому діуретиків у високих дозах, у поодиноких випадках на початку терапії валсартаном розвинутися виражена артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії препаратом Валз рекомендується відновити вміст електролітів і рідини в організмі, зокрема, шляхом зменшення доз діуретиків.
Препарат Валз можна застосовувати разом з іншими препаратами, призначеними для лікування інфаркту міокарда, такими як тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори, статини і діуретики. Спільний прийом інгібіторів АПФ не рекомендується.
При реноваскулярной гіпертензії необхідний регулярний контроль вмісту сечовини і креатиніну в крові.
При спільному застосуванні з препаратами, що містять калій, його солі та препаратами, що відносяться до групи калійзберігаючих діуретиків, проводять регулярний контроль рівня калію в плазмі крові.
При хронічної серцевої недостатності на початку лікування препаратом Валз може відзначатися деяке зниження артеріального тиску , тому рекомендується контролювати АТ на початку терапії.
Внаслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у деяких пацієнтів можливі зміни функції нирок. У пацієнтів з тяжкою хроническ��ї серцевою недостатністю, у яких функція нирок залежить від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами АПФ і антагоністами ангиотензиновых рецепторів може супроводжуватися олігурією і/або наростанням азотемії і (рідко) гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком.
Не рекомендується сумісне застосування препарату Валз у пацієнтів, що страждають хронічною серцевою недостатністю, з інгібіторами АПФ та бета-адреноблокаторами через можливе підвищення ризику розвитку побочных ефектів.
У пацієнтів з двобічним або однобічним стенозом ниркових артерій необхідний регулярний контроль вмісту креатиніну та азоту сечовини в сироватці крові.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
артеріальна гіпертензія (пацієнтам, яким показана комбінована терапія).Протипоказання
— підвищена чутливість до активних компонентів або допоміжних речовин препарату;
— порушення функції печінки, пов'язані з непрохідністю жовчних шляхів (у т. ч. біліарний цироз, холестаз);
— анурія;
— хронічна ниркова недостатність (КК менше 30 мл\хв), в т. ч. пацієнти, які перебувають на гемодіалізі;
— гіпонатріємія, гіпокаліємія, гіперкальціємія, гіперурикемія з клінічними проявами, рефрактерные до адекватної терапії;/>
— системний червоний вовчак;
— вік до 18 років (безпека й ефективність не встановлені);
— вагітність, період лактації.
З обережністю: стеноз ниркової атерии (односторонній або двосторонній), трансплантація нирки (немає даних щодо безпеки при застосуванні валсартану у пацієнтів, що недавно перенесли трансплантацію нирки); стани, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювота); одночасний прийом з препаратами солей калію, калійзберігаючими діуретиками
