Дозировка
Внутрь, независимо от приема пищи, запивая достаточным количеством жидкости. Артериальная гипертензия Рекомендуемая начальная доза препарата Валз составляет 80 мг 1 раз в день. Гипотензивный эффект развивается в первые 2 недели терапии. Максимальный эффект достигается после 4-х недель приема препарата. У пациентов, для которых суточная доза 80 мг не дает желаемого терапевтического эффекта, рекомендуется увеличить суточную дозу до 160 мг. Дополнительно может быть назначено другое антигипертензивное средство (например, диуретик). Хроническая сердечная недостаточность (ХСН): рекомендуемая начальная доза препарата Валз составляет 40 мг 2 раза в сутки. При недостаточном терапевтическом эффекте требуется постепенное повышение дозы до 80 мг 2 раза в сутки и при хорошей переносимости - до 160 мг 2 раза в сутки. От момента начала лечения препаратом Валз до момента достижения приема максимальной дозировки должен быть интервал не менее двух недель. Максимальная суточная доза - 320 мг в 2 приема. Возможно снижение доз при одновременном приеме диуретиков. Валз может применяться в комбинации с другими лекарственными средствами, предназначенными для лечения хронической сердечной недостаточности. Однако прием препарата Валз в комбинации с ингибитором АПФ + бета-адреноблокатор не рекомендуется (см. раздел Особые указания). После перенесенного инфаркта миокарда: при стабильных показателях гемодинамики лечение можно начинать в течение 12 ч после острого инфаркта миокарда. Начальная доза - 1/2 таблетки 40 мг (20 мг) 2 раза в сутки, с последующим увеличением дозы до 40 мг, 80 мг, 160 мг 2 раза в сутки в течение нескольких недель, до достижения максимальной суточной дозы 160 мг 2 раза в сутки. Достижение дозы 80 мг 2 раза в сутки рекомендуется к концу 2-й недели лечения, 160 мг 2 раза в сутки - к концу 3-го месяца терапии. Дозу следует повышать, основываясь на переносимости препарата пациентом. В случае симптоматической артериальной гипотензии или при нарушении функции почек дозу препарата Валз следует снизить. Нарушения функции почек и печени У пациентов с нарушением функции почек при КК более 10 мл/мин коррекции дозы не требуется. У пациентов с легкими и умеренными нарушениями функции печени без развития холестаза максимальная суточная доза препарата Валз не должна превышать 80 мг.
Лекарственная форма
таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
валсартан 80мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, кроскармеллоза натрия, повидон К29-32, тальк, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный;
Фармакологическое действие
Периферический вазодилататор, оказывает гипотензивное действие. Специфический блокатор AT1 рецепторов ангиотензина II, не ингибирует ангиотензин-превращающий фермент (АПФ); не влияет на содержание общего холестерина, триглицеридов, глюкозы и мочевой кислоты в крови. Начало эффекта отмечается через 2 ч после приема внутрь, максимум - через 4-6 ч; продолжительность действия - более 24 ч. После регулярного приема максимальное снижение артериального давления (АД) наступает через 2-4 недели. Отсутствует синдром "отмены" при внезапном прекращении приема.
Фармакокинетика
После приема внутрь абсорбция - быстрая, степень всасывания вариабельна. Среднее значение абсолютной биодоступности - 23%. Фармакокинетическая кривая валсартана имеет нисходящий мультиэкспоненциальный характер (t 1/2a<l ч и t 1/2b около 9 ч).
В диапазоне изученных доз кинетика валсартана имеет линейный характер. При повторном применении валсартана изменений кинетических показателей не отмечалось. При приеме дозы 1 раз в день наблюдалась незначительная кумуляция валсартана. Концентрация валсартана в плазме крови не имеет различий у мужчин и женщин.
Валсартан хорошо связывается с белками плазмы крови (94-97%), преимущественно с сывороточными альбуминами. При достижении равновесного состояния объем распределения - 17 л. По сравнению с печеночным кровотоком (около 30 л/ч), плазменный клиренс валсартана происходит относительно медленно (около 2 л/ч). Препарат выводится с желчью и почками, преимущественно в неизмененном виде. При нормальном уровне гломерулярной фильтрации (120 мл/мин) почечный клиренс составляет около 30% от общего плазменного клиренса. Гидроксиметаболит обнаруживается в плазме крови в низких концентрациях (менее 10% от площади под кривой «концентрация-время» (AUC) для валсартана). Данный метаболит фармакологически не активен. После приема внутрь 83% валсартана выводится через кишечник и 13% через почки, преимущественно в неизмененном виде.
При приеме препарата с пищей AUC валсартана уменьшается на 48%, хотя, начиная примерно с 8-го часа после приема препарата, концентрации валсартана в плазме крови как в случае приема его натощак, так и в случае приема с пищей, одинаковые. Уменьшение AUC не сопровождается клинически значимым уменьшением терапевтического эффекта валсартана, поэтому препарат можно применять независимо от приема пищи.
Побочные действия
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - ортостатическая гипотензия*; иногда – снижение АД, сердечная недостаточность; редко - васкулит; очень редко - кровотечения.
Со стороны дыхательной системы: иногда - кашель.
Со стороны пищеварительной системы: иногда - диарея, абдоминальная боль; очень редко - тошнота #.
Со стороны центральной нервной системы: часто - постуральное головокружение*; иногда - обморок, бессонница, депрессия, снижение либидо; редко - головокружение*, невралгия; очень редко - головная боль.
Со стороны органов слуха и лабиринтового аппарата: иногда - вертиго.
Со стороны органов кроветворения: часто - нейтропения, очень редко - тромбоцитопения.
Аллергические реакции: редко - сывороточная болезнь; повышенная чувствительность; очень редко - ангионевротический отек**, кожная сыпь, зуд.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: иногда - боль в спине, судороги мышц, артрит, миалгия; очень редко - артралгия;
Со стороны мочевыводящих путей: очень редко - нарушение функции почек**##, острая почечная недостаточность.
Со стороны обмена веществ: иногда - гиперкалиемия
Инфекции: часто - вирусные инфекции; иногда - инфекции верхних дыхательных путей, фарингит, синусит, конъюнктивит; очень редко - ринит, гастроэнтерит.
Прочие: иногда - чувство усталости, астения, носовое кровотечение, отеки.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
У пациентов с выраженным дефицитом натрия в организме и/или сниженным ОЦК, например, вследствие приема больших доз диуретиков, в редких случаях может в начале терапии валсартаном развиться выраженная артериальная гипотензия. Перед началом терапии препаратом Валз рекомендуется восстановить содержание электролитов и жидкости в организме, в частности, путем уменьшения доз диуретиков.
Препарат Валз можно применять совместно с другими препаратами, предназначенными для лечения инфаркта миокарда, такими как тромболитики, ацетилсалициловая кислота, бета-адреноблокаторы, статины и диуретики. Совместный прием ингибиторов АПФ не рекомендуется.
При реноваскулярной гипертонии необходим регулярный контроль содержания мочевины и креатинина в крови.
При совместном применении с препаратами, содержащими калий, его соли и препаратами, относящимися к группе калийсберегающих диуретиков, проводят регулярный контроль уровня калия в плазме крови.
У больных ХСН, начинающих лечение Валзом, может отмечаться некоторое снижение артериального давления, в связи с чем рекомендуется контролировать АД в начале терапии.
Вследствие ингибирования ренин-ангиотензин-альдостероновой системы у некоторых пациентов возможны изменения функции почек. У больных с тяжелой ХСН, у которых функция почек зависит от активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы, лечение ингибиторами АПФ и антагонистами ангиотензиновых рецепторов может сопровождаться олигурией и/или нарастанием азотемии и (редко) острой почечной недостаточностью и/или смертельным исходом.
Не рекомендуется совместное применение препарата Валз у пациентов, страдающих ХСН, с ингибиторами АПФ и бета-адреноблокаторами в виду возможного повышения риска проявления побочных эффектов.
У пациентов с двусторонним или односторонним стенозом почечных артерий необходим регулярный контроль содержания креатинина и азота мочевины в сыворотке крови.
Показания
•Артериальная гипертензия.
•Хроническая сердечная недостаточность (II-IV функциональный класс по классификации NYHA) в составе комплексной терапии (исключая комбинацию валсартан + иАПФ + бета-адреноблокатор).
•Повышение выживаемости пациентов с острым инфарктом миокарда (12 ч - 10 дней), осложненным левожелудочковой недостаточностью и/или систолической дисфункцией левого желудочка, при наличии стабильных показателей гемодинамики
Противопоказания
•Повышенная чувствительность к валсартану или к вспомогательным веществам препарата;
•Нарушения функции печени, связанные с непроходимостью желчных путей (в т.ч. билиарный цирроз, холестаз);
•Выраженная почечная недостаточность (клиренс креатинина (КК) менее 10 мл/мин), в том числе пациенты, находящиеся на гемодиализе;
•Беременность и период лактации;
•Возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены);
•Непереносимость лактозы, галактоземия или синдром нарушенного всасывания глюкозы/галактозы;
С осторожностью: артериальная гипотензия, гиперкалиемия, диета с ограничением потребления натрия, гипонатриемия, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки, первичный гиперальдостеронизм, аортальный и митральный стеноз, гипертрофическая обструктивная. кардиомиопатия; состояния, сопровождающиеся снижением объема циркулирующей крови (ОЦК) (в том числе диарея, рвота).
Лекарственное взаимодействие
При лечении артериальной гипертензии валсартаном не было клинически значимых взаимодействий с другими одновременно применяемыми препаратами (например, циметидин, варфарин, дигоксин, атенолол, амлодипин, глибенкламид, фуросемид, индометацин, гидрохлоротиазид).
Калийсберегающие диуретики, препараты калия, соли, содержащие калий, препараты, повышающие уровень калия в плазме крови (такие как гепарин) усиливают развитие гиперкалиемии.
Другие гипотензивные средства и диуретики усиливают антигипертензивный эффект.
Антигипертензивный эффект препарата может быть ослаблен при совместном применении с нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), в том числе селективными ингибиторами циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2) и ацетилсалициловой кислотой более 3 г/день.
При совместном применении с ингибиторами АПФ сообщалось об обратимом повышении концентрации лития в плазме крови и развитии токсических эффектов.
Весьма ограничен опыт применения валсартана и препаратов, содержащих литий.
(5969)
Дозування
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова доза препарату Валз становить 80 мг 1 раз на день. Гіпотензивний ефект розвивається у перші 2 тижні терапії. Максимальний ефект досягається після 4-х тижнів прийому препарату. У пацієнтів, для яких добова доза 80 мг не дає бажаного терапевтичного ефекту, рекомендується збільшити добову дозу до 160 мг. Додатково може бути призначено інший антигіпертензивний засіб (наприклад, диурет��к). Хронічна серцева недостатність (ХСН): рекомендована початкова доза препарату Валз становить 40 мг 2 рази на добу. При недостатньому терапевтичному ефекті потрібно поступове підвищення дози до 80 мг 2 рази на добу та при гарній переносимості - до 160 мг 2 рази на добу. Від моменту початку лікування препаратом Валз до моменту досягнення прийому максимальної дозування повинен бути інтервал не менше двох тижнів. Максимальна добова доза - 320 мг у 2 прийоми. Можливе зниження доз при одночасному прийомі діуретиків. Валз може применяться в комбінації з іншими лікарськими засобами, призначеними для лікування хронічної серцевої недостатності. Однак прийом препарату Валз в комбінації з інгібітором АПФ + бета-адреноблокатор не рекомендується (див. розділ особливості застосування). Після перенесеного інфаркту міокарда: при стабільних показниках гемодинаміки лікування можна починати протягом 12 год після гострого інфаркту міокарда. Початкова доза - 1/2 таблетки 40 мг (20 мг) 2 рази на добу, з подальшим збільшенням дози до 40 мг, 80 мг, 160 мг 2 рази на добу протягом декількох тижнів, до досягнення максимальної добової дози 160 мг 2 рази на добу. Досягнення дози 80 мг 2 рази на добу рекомендується до кінця 2-го тижня лікування, 160 мг 2 рази на добу - до кінця 3-го місяця терапії. Дозу слід підвищувати, грунтуючись на переносимості препарату пацієнтом. У випадку симптоматичної гіпотензії або при порушенні функції нирок дозу препарату Валз слід знизити. Порушення функції нирок і печінки У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК понад 10 мл/хв коригування дози не потрібно. У пацієнтів з легкими та помірними на��ушениями функції печінки без розвитку холестазу максимальна добова доза препарату Валз не повинна перевищувати 80 мг.
Лікарська форма
таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
валсартан 80мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, повідон К29-32, тальк, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний;Фармакологічна дія
Периферичний вазодилататор, надає гіпотензивну дію. Специфічний блокатор рецепторів AT1 ангіотензину II, не ингибирілої ангіотензин-перетворює фермент (АПФ); не впливає на вміст загального холестерину, тригліцеридів, глюкози і сечової кислоти в крові. Початок ефекту відзначається через 2 год після прийому всередину, максимум - через 4-6 год; тривалість дії - більше 24 год Після регулярного прийому максимальне зниження артеріального тиску (АТ) настає через 2-4 тижні. Відсутній синдром "відміни" при раптовому припиненні прийому.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо абсорбція - швидка, ступінь всмоктування варіабельна. Середнє значення абсолют��ой біодоступності - 23%. Фармакокінетичний крива валсартану має низхідний мультиэкспоненциальный характер (t 1/2a<l ч і t 1/2b приблизно 9 год).
В діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні валсартану змін кінетичних показників не відзначалося. При прийомі дози 1 раз в день спостерігалась незначна кумуляція препарату. Концентрація валсартану в плазмі крові не має відмінностей у чоловіків і жінок.
Валсартан добре зв'язується з білками плазми (94-97%), пено з сироватковими альбумінами. При досягненні рівноважного стану об'єм розподілу - 17 л порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану відбувається відносно повільно (приблизно 2 л/год). Препарат виводиться з жовчю та нирками, переважно в незміненому вигляді. При нормальному рівні клубочкової фільтрації (120 мл/хв) нирковий кліренс складає приблизно 30% від загального плазмового кліренсу. Гидроксиметаболит виявляється в плазмі в низьких концентраціях (менше 10% від площі під кривою «концентрація-час» (AUC) для валсартану). Даний метаболіт фармакологічно не активний. Після прийому всередину 83% валсартану виводиться через кишечник і 13% через нирки, переважно у незміненому вигляді.
При прийомі препарату з їжею AUC валсартану зменшується на 48%, хоча, починаючи приблизно з 8 год після прийому препарату, концентрація валсартану в плазмі як у разі прийому його натщесерце, так і у разі прийому з їжею, однакові. Зменшення AUC не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту препарату, ��оетому препарат можна застосовувати незалежно від прийому їжі.Побічні дії
З боку серцево-судинної системи: часто - ортостатична гіпотензія*; іноді – зниження артеріального тиску, серцева недостатність; рідко - васкуліт; дуже рідко - кровотечі.
З боку дихальної системи: іноді - кашель.
З боку травної системи: іноді - діарея, абдомінальний біль; дуже рідко - нудота #.
З боку центральної нервової системи: часто - постуральне запаморочення*; іноді - запаморочення, безсоння, депресія, зниженийие лібідо; рідко - запаморочення*, невралгія; дуже рідко - головний біль.
З боку органів слуху і лабіринтового апарату: іноді - вертиго.
З боку органів кровотворення: часто - нейтропенія, дуже рідко - тромбоцитопенія.
Алергічні реакції: рідко - сироваткова хвороба; підвищена чутливість; дуже рідко - ангіоневротичний набряк**, висип, свербіж.
З боку опорно-рухового апарату: іноді - біль у спині, судоми м'язів, артрит, міалгія; дуже рідко - артралгія;
З боку мочевывовходять шляхів: дуже рідко - порушення функції нирок**##, гостра ниркова недостатність.
З боку обміну речовин: іноді - гіперкаліємія
Інфекції: часто - вірусні інфекції; іноді - інфекції верхніх дихальних шляхів, фарингіт, синусит, кон'юнктивіт; дуже рідко - риніт, гастроентерит.
Інші: іноді - відчуття втоми, астенія, носова кровотеча, набряки.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
У пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію в організмі та/або зниженим ОЦК, наприклад, внаслідок прийому більших доз діуретиків, в окремих випадках на початку терапії валсартаном розвинутися виражена артеріальна гіпотензія. Перед початком терапії препаратом Валз рекомендується відновити вміст електролітів і рідини в організмі, зокрема, шляхом зменшення доз діуретиків.
Препарат Валз можна застосовувати разом з іншими препаратами, призначеними для лікування інфаркту міокарда, такими як тромболітики, ацетилсаліцилова кислота, бета-адреноблокатори, статини і діуретики. Спільний прийом інгібіторів АПФ не рекомендуется.
При реноваскулярной гіпертонії необхідний регулярний контроль вмісту сечовини і креатиніну в крові.
При спільному застосуванні з препаратами, що містять калій, його солі та препаратами, що відносяться до групи калійзберігаючих діуретиків, проводять регулярний контроль рівня калію в плазмі крові.
У хворих на ХСН, які починають лікування Валзом, може відзначатися деяке зниження артеріального тиску, у зв'язку з чим рекомендується контролювати АТ на початку терапії.
Внаслідок ингибирован��я ренін-ангіотензин-альдостеронової системи у деяких пацієнтів можливі зміни функції нирок. У хворих з тяжкою ХСН, у яких функція нирок залежить від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, лікування інгібіторами АПФ і антагоністами ангиотензиновых рецепторів може супроводжуватися олігурією і/або наростанням азотемії і (рідко) гострою нирковою недостатністю та/або летальним наслідком.
Не рекомендується сумісне застосування препарату Валз у пацієнтів, які страждають на ХСН, з інгібіторами АПФ і бета-адреноблокаторами на увазі можливого підвищення ризику прояву побічних ефектів.
У пацієнтів з двобічним або однобічним стенозом ниркових артерій необхідний регулярний контроль вмісту креатиніну та азоту сечовини в сироватці крові.Свідчення
•Артеріальна гіпертензія.
•Хронічна серцева недостатність (ІІ-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у складі комплексної терапії (виключаючи комбінацією валсартан + иАПФ + бета-адреноблокатор).
•Підвищення виживаності пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (12 год - 10 днів), ускладнений лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, при наявності стабільних показників гемодинамікиПротипоказання
•Підвищена чутливість до валсартану або до допоміжних речовин препарату;
•Порушення функції печінки, пов'язані з непрохідністю жовчних шляхів (у т. ч. біліарний цироз, холестаз);
•Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) менше 10 мл/хв), у тому числі пацієнти, які перебувають на гемодіалізі;
•Вагітність і період лактації;
•Вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
•Непереносимість лактози, галактоземія або синдром порушеного всмоктування глюкози/галактози;
З обережністю: артеріальна гіпотензія, гіперкаліємія, дієта з обмеженням споживання натрію, гіпонатріємія, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, первинний гіперальдостеронізм, аортальний та мітральний стеноз, гіпертрофічна обструктивна. кардіоміопатія; стани, що супроводжуються зниження��м об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (в тому числі діарея, блювання).Лікарська взаємодія
При лікуванні артеріальної гіпертензії валсартаном не було клінічно значущих взаємодій з іншими одночасно застосовуваними препаратами (наприклад, циметидин, варфарин, дигоксин, атенолол, амлодипін, глібенкламід, фуросемід, індометацин, гідрохлоротіазид).
Калійзберігаючі діуретики, препарати калію, солі, що містять калій, препарати, що підвищують рівень калію у плазмі крові (наприклад, гепарин) посилюють розвиток гіперкаліємії.
Інші гіпотензивні засоби та діуретики підсилюють антигіпертензивний ефект.
Антигіпертензивний ефект препарату може бути послаблений при спільному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), в тому числі селективними інгібіторами циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) і ацетилсаліциловою кислотою більше 3 г/день.
При спільному застосуванні з інгібіторами АПФ повідомлялося про зворотнє підвищення концентрації літію в плазмі крові і розвиток токсичних ефектів.
Вельми обмежений досвід застосування уалсартана і препаратів, що містять літій.
