Дозировка
Внутрь. Взрослые. Опоясывающий герпес — по 1000 мг 3 раза в сутки в течение 7 дней. Простой герпес — по 500 мг 2 раза в сутки. В случае рецидивов курс должен составлять 3 или 5 дней. При первом эпизоде с тяжелым течением длительность лечения может быть увеличена до 10 дней (при рецидивах идеально назначать Валвир в продромальном периоде или при появлении первых симптомов заболевания, т.е. пощипывании, зуде, жжении). Для терапии лабиального герпеса эффективно назначение препарата в дозе 2 г 2 раза в течение 1 дня: вторая доза должна быть принята примерно через 12 ч (но не раньше, чем через 6 ч) после первой дозы (не применять данный режим дозирования более 1 дня, поскольку, как показано, это не дает дополнительных клинических преимуществ). Профилактика рецидивов инфекций, вызванных вирусом простого герпеса: у пациентов с сохраненным иммунитетом — по 500 мг 1 раз в сутки; с очень частыми рецидивами (10 и более в год) — по 250 мг 2 раза в сутки; для взрослых пациентов с иммунодефицитом — 500 мг 2 раза в сутки. Продолжительность курса — 4-12 мес. Профилактика инфицирования генитальным герпесом здорового партнера: инфицированным гетеросексуальным взрослым с сохраненным иммунитетом и с числом обострений до 9 в год — по 500 мг 1 раз в день в течение 1 года и более, каждый день при регулярной половой жизни, при нерегулярных половых контактах прием Валвира необходимо начинать за 3 дня до предполагаемого полового контакта (данные о профилактике инфицирования в других популяциях больных отсутствуют). Профилактика цитомегаловирусной инфекции: взрослым и подросткам старше 12 лет — по 2 г 4 раза в сутки (как можно раньше, после трансплантации). Продолжительность курса — 90 дней, но у больных с высоким риском лечение может быть более длительным. Дозу Валвира рекомендуется уменьшать у пациентов со значительным снижением функции почек
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
валацикловир \00091000 мг
что соответствует валацикловира гидрохлорида гидрату \00091223,40 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая 119,20 мг, повидон-К-30 49,00 мг, магния стеарат 8,40 мг.
Состав пленочной оболочки: опадрай белый Y-5-7068 (гипромеллоза 3cP 7.35 мг, гипролоза 6.3 мг, титана диоксид 4.2 мг, макрогол/ПЭГ 400 2.1 мг, гипромеллоза 50cP 1.05 мг) 21 мг.
Фармакологическое действие
Противовирусный препарат. В организме человека валацикловир быстро и полностью превращается в ацикловир и L-валин под воздействием валацикловиргидролазы. Ацикловир in vitro обладает специфической ингибирующей активностью в отношении вирусов Herpes simplex типов 1 и 2, Varicella zoster и Эпштейна-Барра, цитомегаловируса (ЦМВ) и вируса герпеса человека типа 6. Ацикловир ингибирует синтез вирусной дезоксирибонуклеиновой кислоты (ДНК) сразу после фосфорилирования и превращения в активную форму трифосфат ацикловира. Первая стадия фосфорилирования происходит при участии вирусоспецифических ферментов. Для вирусов Herpes simplex, Varicella zoster и Эпштейна-Барра таким ферментом является вирусная тимидинкиназа, которая присутствует в пораженных вирусом клетках. Частичная селективность фосфорилирования сохраняется у ЦМВ и опосредуется через продукт гена фосфотрансферазы UL 97. Активация ацикловира специфическим вирусным ферментом в огромной степени объясняет его селективность.
Процесс фосфорилирования ацикловира (превращение из моно- в трифосфат) завершается клеточными киназами. Ацикловир трифосфат конкурентно ингибирует вирусную ДНК-полимеразу и, будучи аналогом нуклеозида, встраивается в вирусную ДНК, что приводит к облигатному (полному) разрыву цепи, прекращению синтеза ДНК и, следовательно, к блокированию репликации вируса.
У пациентов с сохраненным иммунитетом вирусы Herpes simplex и Varicella zoster с пониженной чувствительностью к валацикловиру встречаются крайне редко (менее 0.1%), но иногда могут быть обнаружены у пациентов с тяжелыми нарушениями иммунитета, например, с трансплантатом костного мозга, у получающих химиотерапию по поводу злокачественных новообразований и у инфицированных вирусом иммунодефицита человека (ВИЧ).
Резистентность обусловлена дефицитом тимидинкиназы вируса, что приводит к чрезмерному распространению вируса в организме хозяина. Иногда снижение чувствительности к ацикловиру обусловлено появлением штаммов вируса с нарушением структуры вирусной тимидинкиназы или ДНК-полимеразы. Вирулентность этих разновидностей вируса напоминает таковую у его дикого штамма.
Фармакокинетика
Валацикловир и ацикловир имеют аналогичные фармакокинетические параметры после приема внутрь.
Всасывание
После приема внутрь валацикловир хорошо абсорбируется из желудочно-кишечного тракта (ЖКТ), быстро и практически полностью превращается в ацикловир и L-валин. Это превращение катализируется ферментом валацикловиргидролазой, выделенной из печени человека.
После однократного приема 0.25-2 г валацикловира максимальная концентрация в плазме крови (Сmax) ацикловира у здоровых добровольцев с нормальной функцией почек составляет в среднем 10-37 мкмоль/л (2.2-8.3 мкг/мл), а медиана времени достижения этой концентрации 1 -2 ч.
При приеме валацикловира в дозе от 1 г биодоступность ацикловира составляет 54% и не зависит от приема пищи.
Сmax валацикловира в плазме составляет всего 4% от концентрации ацикловира и достигается в среднем через 30-100 мин после приема препарата; через 3 ч уровень Сmax остается прежним или снижается.
Распределение
Степень связывания ацикловира с белками плазмы очень низкая - около 15%. Ацикловир быстро распределяется по тканям организма особенно в печень, почки, мышцы, легкие. Он также проникает в секрет влагалища, цереброспинальную жидкость и жидкость герпетических пузырьков.
Выведение
У пациентов с нормальной функцией почек период полувыведения (Т1/2) ацикловира после разовой дозы и повторного применения составляет примерно 3 ч. Валацикловир выводится с мочой, главным образом в виде ацикловира (более 80% дозы) и его метаболита 9-карбоксиметоксиметилгуанина, в неизмененном виде выводится менее 1% препарата.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности Т1/2 ацикловира составляет примерно 14 ч.
Фармакокинетика ацикловира в значительной степени не нарушается у пациентов, инфицированных вирусами Herpes simplex и Varicella zoster, а также у пожилых пациентов и пациентов с циррозом печени.
У пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек Сmax ацикловира приблизительно в два раза больше по сравнению со здоровыми пациентами и Т1/2 ацикловира увеличивается в 5 раз.Ацикловир, основной метаболит валацикловира, экскретируется с грудным молоком.
После назначения валацикловира внутрь в дозе 500 мг Сmax ацикловира в грудном молоке в 0,5-2,3 раза (в среднем в 1,4 раза) превышала соответствующие его концентрации в плазме матери. Отношение площади под кривой «концентрация-время» (AUC) ацикловира, находящегося в грудном молоке, к AUC ацикловира в плазме матери составляло 1,4-2,6 (в среднем 2,2). Среднее значение концентрации ацикловира в грудном молоке — 2,24 мкг/мл. При назначении матери валацикловира в дозе 500 мг 2 раза в день ребенок подвергнется такому же воздействию ацикловира, как при приеме его внутрь в дозе около 0,61 мг/кг/день. Т1/2 ацикловира из грудного молока такой же, как из плазмы крови. Валацикловир в неизмененном виде не определяется в плазме матери, грудном молоке или моче ребенка.
Побочные действия
Со стороны крови и лимфатической системы: очень редко — лейкопения (в основном у пациентов со сниженным иммунитетом), тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: очень редко — анафилаксия.
Психические нарушения и нарушения со стороны нервной системы: часто — головная боль; иногда - ажитация, включая агрессивное поведение; редко — головокружение, спутанность сознания, галлюцинации, снижение умственных способностей; очень редко — возбуждение, тремор, атаксия, дизартрия; психотические симптомы, включая манию; депрессия, судороги, энцефалопатия, кома. Перечисленные симптомы обратимы и обычно наблюдаются у больных с нарушением функции почек или на фоне других заболеваний. У больных с трансплантированным органом, получающих высокие дозы валацикловира (8 г/день) для профилактики ЦМВ-инфекции, неврологические реакции развиваются чаще, чем при приеме более низких доз.
Со стороны органов дыхания и средостения: иногда — диспноэ.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: иногда — высыпания, включая проявления фоточувствительности; редко — зуд.
Аллергические реакции: очень редко — крапивница, ангионевротический отек.
Со стороны мочевыделителъной системы: редко — нарушение функции почек; очень Редко — острая почечная недостаточность, почечная колика (может быть связана с нарушением функции почек).
Прочие: у больных с тяжелыми нарушениями иммунитета, особенно у пациентов с далеко зашедшей стадией синдрома приобретённого иммунного дефицита, получающих высокие дозы валацикловира
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Прием препарата в высоких дозах в течение длительного времени при состояниях, сопровождающихся выраженным иммунодефицитом (трансплантация костного мозга, клинически выраженные формы ВИЧ-инфекции, трансплантация почки), приводили к развитию тромбоцитопенической пурпуры и гемолитико-уремическому синдрому, вплоть до летального исхода. При возникновении побочных эффектов со стороны центральной нервной системы (в т.ч. ажитации, галлюцинаций, спутанности сознания, бреда, судорог и энцефалопатии) препарат отменяют.
Пациентам с риском дегидратации, особенно больным пожилого возраста, в период лечения препаратом Валвир необходимо обеспечить адекватную гидратацию организма. У пациентов с почечной недостаточностью имеется повышенный риск развития неврологических осложнений.
При нарушениях функции печени у пациентов со слабо или умеренно выраженным циррозом печени (синтетическая функция печени сохранена) коррекции дозы препарата Валвир не требуется. При исследовании фармакокинетики у пациентов с тяжелым циррозом печени (с нарушением синтетической функции печени и наличием шунтов между портальной системой и общим сосудистым руслом) также не получено данных, свидетельствующих о необходимости коррекции режима дозирования; однако клинический опыт применения препарата Валвир у этой категории пациентов органичен. Нет данных о применении препарата Валвир в высоких дозах (4 г/сут и более) у пациентов с заболеваниями печени, поэтому следует с осторожностью назначать препарат в высоких дозах этой категории пациентов.
Пациентам пожилого возраста коррекции дозы не требуется, за исключением случаев значительного нарушения функции почек. Необходимо поддерживать адекватный водно-электролитный баланс.
Специальных исследований по изучению действия препарата Валвир у пациентов при пересадке печени не проводилось. Однако было показано, что профилактическое назначение ацикловира в высоких дозах редуцирует цитомегаловирусную инфекцию. Супрессивная терапия препаратом Валвир снижает риск передачи генитального герпеса, но не исключает его полностью и не приводит к полному излечению. Во время терапии препаратом Валвир пациент должен принять меры для обеспечения безопасности партнера при половых контактах.
Использование в педиатрии
Опыт клинического применения препарата у детей отсутствует.
Влияние на способность управлять автомобилем и/или другими механизмами
Следует соблюдать осторожность в случае развития побочных реакций, влияющих на скорость психомоторных реакций.
Показания
•лечение опоясывающего герпеса;
•лечение и профилактика рецидивов инфекций кожи и слизистых оболочек, вызванных вирусом простого герпеса (включая впервые выявленный и рецидивирующий генитальный герпес);
•лечение лабиального герпеса;
•снижение инфицирования генитальным герпесом здорового партнера, если его принимать в качестве супрессивной терапии в сочетании с безопасным сексом;
•профилактика цитомегаловирусной инфекции, возникающей при трансплантации органов (уменьшает выраженность реакции острого отторжения трансплантата у пациентов с трансплантатами почек, развитие оппортунистических инфекций и другихвирусных инфекций, вызванных вирусами Herpes simplex и Varicella zoster) у взрослых и детей старше 12 лет.
Противопоказания
Гиперчувствительность к валацикловиру, ацикловиру и другим компонентам препарата, клинически выраженные формы ВИЧ-инфекции при содержании С04+-лимфоцитов менее 100/мкл, трансплантация костного мозга, трансплантация почки, детский возраст (до 12 лет при ЦМВ, до 18 лет - по остальным показаниям).
С осторожностью: печеночная недостаточность (высокие дозы препарата), почечная недостаточность, беременность, период лактации
Лекарственное взаимодействие
Клинически значимых взаимодействий не установлено.
Циметидин и пробенецид после приема 1 г валацикловира повышают AUC ацикловира, снижая его почечный клиренс (однако коррекции дозы валацикловира не требуется из-за широкого терапевтического индекса ацикловира).
Необходимо соблюдать осторожность в случае одновременного применения валацикловира в высоких дозах (4 г/сут) и лекарственных средств, которые конкурируют с ацикловиром за путь элиминации (последний элиминируется с мочой в неизмененном виде в результате активной канальцевой секреции), поскольку существует потенциальная угроза повышения в плазме уровня одного или обоих препаратов или их метаболитов.
При одновременном применении ацикловира с микофенолатом мофетила было отмечено повышение AUC первого и неактивного метаболита второго.
Необходимо также соблюдать осторожность при сочетании валацикловира в высоких дозах (4 г/сут и выше) с препаратами, влияющими на функции почек (например циклоспорин, такролимус).
(4677)
Дозування
Всередину. Дорослі. Оперізуючий герпес — по 1000 мг 3 рази на добу протягом 7 днів. Простий герпес — по 500 мг 2 рази на добу. У разі рецидивів курс повинен становити 3 або 5 днів. При першому епізоді з тяжким перебігом тривалість лікування може бути збільшена до 10 днів (при рецидивах ідеально призначати Валвир у продромальному періоді або при появі перших симптомів захворювання, тобто пощипуванні, свербінні, палінні). Для лікування лабіального герпесу ефективно призначення препарату у дозі 2 г 2 рази протягом 1 дня: друга доза повинна б��ь прийнята приблизно через 12 годин (але не раніше, ніж через 6 годин) після першої дози (не застосовувати даний режим дозування більше 1 дня, оскільки, як показано, це не дає додаткових клінічних переваг). Профілактика рецидивів інфекцій, спричинених вірусом простого герпесу: у пацієнтів зі збереженим імунітетом — по 500 мг 1 раз на добу; з дуже частими рецидивами (10 і більше на рік) — по 250 мг 2 рази на добу; для дорослих пацієнтів з імунодефіцитом — 500 мг 2 рази на добу. Тривалість курсу — 4-12 міс. Профілактика інфікування генітальним герпесом здорового партнера: інфікованим дорослим гетеросексуальним з збереженим імунітетом і з числом загострень до 9 в рік — по 500 мг 1 раз на день протягом 1 року і більше, кожен день при регулярного статевого життя, при нерегулярних статевих контактах прийом Валвира необхідно починати за 3 дні до передбачуваного статевого контакту (дані про профілактику інфікування в інших популяціях хворих немає). Профілактика цитомегаловірусної інфекції: дорослим і підліткам старше 12 років — по 2 г 4 рази на добу (як можна раніше, після трансплантации). Тривалість курсу — 90 днів, але у хворих з високим ризиком лікування може бути більш тривалим. Дозу Валвира рекомендується зменшувати у пацієнтів зі значним зниженням функції нирок
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
валацикловір \00091000 мг
що відповідає валацикловіру гідрохлориду гидрату \00091223,40 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна 119,20 мг, повідон К-30 49,00 мг, магнію стеарат 8,40 мг.
Склад плівкової оболонки: опадрай білий Y-5-7068 (��ипромеллоза 3cP 7.35 мг, гипролоза 6.3 мг, титану діоксид 4.2 мг, макрогол/ПЕГ 400 2.1 мг, гіпромелоза 50cP 1.05 мг) 21 мг.Фармакологічна дія
Противірусний препарат. В організмі людини валацикловір швидко і повністю перетворюється в ацикловір і L-валін під впливом валацикловіргідролази. Ацикловір in vitro має специфічну інгібуючої активності відносно вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster та Епштейна-Барра, цитомегаловірусу (ЦМВ) та вірусу герпесу людини типу 6. Ацикловір інгібує синтез вірусної дезоксирибонуклеїнової до��слоти (ДНК) одразу після фосфорилування і перетворення в активну форму трифосфат ацикловіру. Перша стадія фосфорилювання відбувається при участі вирусоспецифических ферментів. Для вірусів Herpes simplex, Varicella zoster та Епштейна-Барра таким ферментом є вірусна тимідинкіназа, яка присутня в уражених вірусом клітинах. Часткова селективність фосфорилування зберігається у ЦМВ і опосередковується через продукт гена фосфотрансферазы UL 97. Активація ацикловіру специфічним вірусним ферментом значною мірою пояснює його селект��вности.
Процес фосфорилування ацикловіру (перетворення з моно - в трифосфат) завершується клітинними киназами. Ацикловір трифосфат конкурентно інгібує вірусну ДНК-полімеразу та, будучи аналогом нуклеозиду, вбудовується у вірусну ДНК, що призводить до облігатного (повного) розриву ланцюга, припинення синтезу ДНК і отже до блокування реплікації вірусу.
У пацієнтів зі збереженим імунітетом віруси Herpes simplex та Varicella zoster зі зниженою чутливістю до валацикловіру зустрічаються вкрай рідко (менше 0,1%), але іноді можуть бути виявлені у пацієнтів з тяжкими порушеннями імунітету, наприклад, з трансплантатом кісткового мозку, які отримують хіміотерапію з приводу злоякісних новоутворень та у інфікованих вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ).
Резистентність зумовлена дефіцитом тимідинкінази вірусу, що призводить до надмірного розповсюдження вірусу в організмі хазяїна. Іноді зниження чутливості до ацикловіру зумовлена появою штамів вірусу з порушенням структури вірусної тимідинкінази або ДНК-полімерази. Вірулентность цих різновидів вірусу нагадує таку у його дикого штаму.Фармакокінетика
Валацикловір і ацикловір мають аналогічні фармакокінетичні параметри після прийому всередину.
Всмоктування
Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується з шлунково-кишкового тракту (ШКТ), швидко та майже повністю перетворюється в ацикловір і L-валін. Це перетворення каталізується ферментом валацикловиргидролазой, виділеної з печінки людини.
Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловира максимальна концентрація в плазмі крові (Смах) ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10-37 мкмоль/л (2.2-8.3 мкг/мл), а медіана часу досягнення цієї концентрації 1 -2 ч.
При прийомі валацикловіру в дозі від 1 р біодоступність ацикловіру становить 54% і не залежить від прийому їжі.
Смах валацикловіру в плазмі становить всього 4% від концентрації ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Смах залишається незмінним чи знижується.
Распределение
Ступінь зв'язування ацикловіру з білками плазми дуже низька - близько 15%. Ацикловір швидко розподіляється по тканинах організму, особливо в печінку, нирки, м'язи, легені. Він також проникає в секрет піхви, цереброспінальну рідина та рідина герпетичних пухирців.
Виведення
У пацієнтів з нормальною функцією нирок період напіввиведення (Т1/2) ацикловіру після разової дози та повторного застосування становить приблизно 3 ч. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% ��ози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуаніну, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності Т1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год
Фармакокінетика ацикловіру у значній мірі не порушується у пацієнтів, інфікованих вірусами Herpes simplex та Varicella zoster, а також у літніх пацієнтів та пацієнтів з цирозом печінки.
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок Смах ацикловіру приблизно в два рази більше порівняно зі здоровими пацієнтами та Т1/2 ацикловіру збільшується в 5 разів.Ацикловір, основний метаболіт валацикловіру, екскретується з грудним молоком.
Після призначення валацикловіру внутрішньо в дозі 500 мг Смах ацикловіру в грудному молоці в 0,5-2,3 рази (в середньому в 1,4 рази) перевищувала відповідні його концентрації в плазмі матері. Відношення площі під кривою «концентрація-час» (AUC) ацикловіру, знаходиться в грудному молоці, до AUC ацикловіру в плазмі матері становило 1,4-2,6 (в середньому 2,2). Середнє значення концент��ації ацикловіру в грудному молоці — 2,24 мкг/мл При призначенні матері валацикловіру в дозі 500 мг 2 рази в день дитина зазнає такого ж впливу ацикловіру, як при прийомі його всередину в дозі близько 0,61 мг/кг/день. Т1/2 ацикловіру з грудного молока такий же, як з плазми крові. Валацикловір у незміненому вигляді не визначається в плазмі матері, грудному молоці або сечі дитини.Побічні дії
З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — лейкопенія (в основному у пацієнтів зі зниженим імунітетом), тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: дуже рідко — анафілаксія.
Психічні порушення і порушення з боку нервової системи: часто — головний біль; іноді - ажитація, включаючи агресивну поведінку; рідко — запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації, зниження розумових здібностей; дуже рідко — збудження, тремор, атаксія, дизартрія; психотичні симптоми, включаючи манію; депресія, судоми, енцефалопатія, кома. Перераховані симптоми оборотні і звичайно спостерігаються у хворих з порушенням функції нирок або на тлі інших захворюваний. У хворих з трансплантированным органом, що отримують високі дози валацикловіру (8 г/день) для профілактики ЦМВ-інфекції, неврологічні реакції розвиваються частіше, ніж при прийомі більш низьких доз.
З боку органів дихання і середостіння: іноді — диспное.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: іноді — висипання, включаючи прояви фоточутливості; рідко — свербіж.
Алергічні реакції: дуже рідко — кропив'янка, ангіоневротичний набряк.
З боку мочевыделителъной системи: рідко — порушення фун��ції нирок; дуже Рідко — гостра ниркова недостатність, ниркова коліка (може бути пов'язана з порушенням функції нирок).
Інші: у хворих з тяжкими порушеннями імунітету, особливо у пацієнтів з далеко зайшла стадією синдрому набутого імунного дефіциту, що отримують високі дози валацикловіруОсобливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Прийом препарату у високих дозах протягом тривалого часу при станах, що супроводжуються вираженим імунодефіцитом (трансплантація кісткового мозку, клінічно вирарозташовані форми ВІЛ-інфекції, трансплантація нирки), приводили до розвитку тромбоцитопенічної пурпури і гемолітико-уремическому синдрому, аж до летального результату. При виникненні побічних ефектів з боку центральної нервової системи (у т. ч. ажитації, галюцинації, сплутаності свідомості, марення, судоми і енцефалопатії) препарат відміняють.
Пацієнтам з ризиком дегідратації, особливо хворим літнього віку, у період лікування препаратом Валвир необхідно забезпечити адекватну гідратацію організму. У пацієнтів з почечной недостатністю є підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень.
При порушеннях функції печінки у пацієнтів зі слабко або помірно вираженим цирозом печінки (синтетична функція печінки збережена) корекції дози препарату Валвир не потрібно. При дослідженні фармакокінетики у пацієнтів з тяжким цирозом печінки (з порушенням синтетичної функції печінки та наявністю шунтів між портальною системою і загальним судинним руслом) також не отримано даних, які свідчать про необхідність корекції режиму дозування; однак клінічний досвід застосування препарату Валвир у цієї категорії пацієнтів обмежений. Немає даних про застосування препарату Валвир у високих дозах (4 г/добу і більше) у пацієнтів із захворюваннями печінки, тому слід з обережністю призначати препарат у високих дозах цієї категорії пацієнтів.
Пацієнтам літнього віку корекції дози не потрібна, за винятком випадків значного порушення функції нирок. Необхідно підтримувати адекватний водно-електролітний баланс.
Спеціальних досліджень ��про вивчення дії препарату Валвир у пацієнтів при пересадці печінки не проводилося. Проте було показано, що профілактичне призначення ацикловіру у високих дозах редукує цитомегаловирусную інфекцію. Супресивна терапія препаратом Валвир знижує ризик передачі генітального герпесу, але не виключає його повністю і не призводить до повного виліковування. Під час терапії препаратом Валвир пацієнт повинен вжити заходів для забезпечення безпеки партнера при статевих контактах.
Використання в педіатрії
Досвід кл��технічного застосування препарату у дітей відсутній.
Вплив на здатність керувати автомобілем та/або іншими механізмами
Слід дотримуватися обережності у випадку розвитку побічних реакцій, що впливають на швидкість психомоторних реакцій.Свідчення
•лікування оперізувального герпесу;
•лікування та профілактика рецидивів інфекцій шкіри та слизових оболонок, спричинених вірусом простого герпесу (включаючи вперше виявлений і рецидивуючий генітальний герпес);
•лікування лабіального герпесу;
•зниженняження інфікування генітальним герпесом здорового партнера, якщо його приймати в якості супресивної терапії у комбінації з безпечним сексом;
•профілактика цитомегаловірусної інфекції, що виникає при трансплантації органів (зменшує вираженість реакції гострого відторгнення трансплантата у пацієнтів з трансплантатами нирок, розвиток опортуністичних інфекцій і другихвирусных інфекцій, спричинених вірусами Herpes simplex та Varicella zoster) у дорослих та дітей старше 12 років.Протипоказання
Гіперчутливість до валацикловіру, ацикловиру та інших компонентів препарату, клінічно виражені форми ВІЛ-інфекції при вмісті С04+-лімфоцитів менше 100/мкл, трансплантація кісткового мозку, трансплантація нирки, дитячий вік (до 12 років при ЦМВ, до 18 років - за іншими показаннями).
З обережністю: печінкова недостатність (високі дози препарату), ниркова недостатність, вагітність, період лактаціїЛікарська взаємодія
Клінічно значущих взаємодій не встановлено.
Циметидин і пробенецид після прийому 1 г валацикловіру підвищують AUC ацикловіру, знижуючи його нирковий кліренс (корекція дози валацикловіру не потрібно з-за широкого терапевтичного індексу ацикловіру).
Необхідно дотримуватися обережності в разі одночасного застосування валацикловіру у високих дозах (4 г/добу) та лікарських засобів, які конкурують з ацикловіром за шлях елімінації (останній елімінується з сечею в незміненому вигляді в результаті активної канальцевої секреції), оскільки існує потенційна загроза підвищення в плазмі рівня одного або обох препаратів чи їх ��етаболитов.
При одночасному застосуванні ацикловіру з микофенолатом мофетилу було відмічено підвищення AUC першого та неактивного метаболіту другого.
Необхідно також дотримуватись обережності при поєднанні валацикловіру у високих дозах (4 г/добу і вище) з препаратами, що впливають на функції нирок (наприклад, циклоспорин, такролімус).
