Дозировка
Принимают внутрь, не разжевывая, независимо от приема пищи. Артериальная гипертензия Рекомендуемая начальная доза составляет 80 мг 1 раз/сут, независимо от расы, пола и возраста пациента. Начало антигипертензивного действия отмечается в пределах 2 ч, максимальное снижение АД достигается в пределах 4-6 ч. Антигипертензивный эффект сохраняется более 24 ч. Максимальная суточная доза - 320 мг. Возможно комбинирование с диуретиками. Хроническая сердечная недостаточность По 40 мг (1/2 таблетки по 80 мг) 2 раза/сут, с постепенным повышением до 80 мг 2 раза/сут, при хорошей переносимости - до 160 мг 2 раза/сут. Максимальная суточная доза - 320 мг в 2 приема. Период после перенесенного инфаркта миокарда Лечение начинают в течение 12 ч после перенесенного инфаркта миокарда с начальной дозы 20 мг 2 раза/сут, с последующим увеличением дозы (40 мг, 80 мг, 160 мг 2 раза/сут) в течение нескольких недель, до достижения целевой дозы 160 мг 2 раза/сут. Достижение дозы 80 мг 2 раза в сутки рекомендуется к концу 2-й недели, 160 мг 2 раза/сут - к концу 3 месяца терапии. Максимальная суточная доза - 320 мг в 2 приема. Достижение целевой дозы зависит от переносимости препарата в период титрования. У пациентов пожилого возраста коррекция дозы не требуется. У пациентов с нарушением функции почек при КК >10 мл/мин коррекция дозы не требуется.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
валсартан 160 мг
Вспомогательные вещества: просолв (смесь целлюлозы микрокристаллической 98% и кремния диоксида коллоидного 2%) - 67 мг, сорбитол - 18.5 мг, дестаб магния карбонат 90 (смесь магния карбоната 90%, крахмала прежелатинизированного 9% и воды 1%) - 18.5 мг, крахмал кукурузный прежелатинизированный - 6 мг, повидон К25 - 15 мг, натрия стеарилфумарат - 8 мг, натрия лаурилсульфат - 2 мг, кросповидон (тип А) - 26 мг, кремния диоксид коллоидный безводный - 4 мг.
Состав пленочной оболочки: опадрай® OY-L-28900 (смесь лактозы моногидрата 36%, гипромеллозы 2910 - 28%, титана диоксида 26% и макрогола 10%) - 6 мг, краситель железа оксид желтый - 0.4 мг, краситель железа оксид коричневый - 0.1 мг.
Фармакологическое действие
Специфический антагонист рецепторов ангиотензина II. Избирательно блокирует рецепторы подтипа AT1, которые ответственны за известные эффекты ангиотензина II. Следствием блокады AT1-рецепторов является повышение плазменной концентрации ангиотензина II, который может стимулировать незаблокированные АТ2-рецепторы.
Валсартан не имеет сколько-нибудь выраженной агонистической активности в отношении AT1-рецепторов. Сродство валсартана к рецепторам подтипа AT1 примерно в 20 000 раз выше, чем к рецепторам подтипа АТ2.
Вероятность возникновения кашля при применении валсартана очень низкая, что связано с отсутствием влияния на АПФ, кининазу II, который отвечает за деградацию брадикинина.
При лечении валсартаном пациентов с артериальной гипертензией отмечается снижение АД, не сопровождающееся изменением ЧСС.
После приема препарата внутрь в разовой дозе у большинства больных начало антигипертензивного действия отмечается в пределах 2 ч, а максимальное снижение АД достигается в пределах 4-6 ч. После приема препарата антигипертензивное действие сохраняется более 24 ч. При повторном приеме максимальное снижение АД, вне зависимости от принятой дозы, обычно достигается в пределах 2-4 недель и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии. В случае комбинации препарата с гидрохлоротиазидом достигается достоверное дополнительное снижение АД. Внезапное прекращение приема валсартана не сопровождается резким повышением АД или другими нежелательными клиническими последствиями.
Механизм действия валсартана при хронической сердечной недостаточности (ХСН) основан на его способности устранять отрицательные последствия хронической гиперактивации РААС и ее главного эффектора, ангиотензина II, а именно, вазоконстрикцию; задержку жидкости в организме; пролиферацию клеток, ведущую к ремоделированию органов-мишеней (сердце, почки, сосуды); стимуляцию избыточного синтеза гормонов, действующих синергично с РААС (катехоламинов, альдостерона, вазопрессина, эндотелина). На фоне применения валсартана при ХСН уменьшается преднагрузка, снижается давление заклинивания в легочных капиллярах (ДЗЛК) и диастолическое давление в легочной артерии, повышается сердечный выброс. Наряду с гемодинамическими эффектами валсартан, за счет опосредованной блокады синтеза альдостерона, уменьшает задержку натрия и воды в организме.
Фармакокинетика
После приема препарата внутрь всасывание валсартана происходит быстро, однако степень всасывания варьирует в широких пределах. Средняя величина абсолютной биодоступности составляет 23%.
В диапазоне изученных доз кинетика валсартана имеет линейный характер. При повторном применении препарата изменений кинетических показателей не отмечалось. Пища снижает воздействие валсартана приблизительно на 40% и Css приблизительно на 50%, хотя примерно через 8 ч после приема дозы концентрация валсартана в плазме крови в группе, получавшей пищу, и группе, принимавшей дозу натощак, была одинаковой. Однако это снижение концентрации не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому валсартан можно назначать вне зависимости от приема пищи.
Vd валсартана в равновесном состоянии после в/в введения составляет около 17 л, что свидетельствует о том, что валсартан распределяется в тканях не интенсивно. Связывание валсартана с белками плазмы значительное - 94-97%, в основном с альбумином.
Валсартан метаболизируется незначительно. Только около 20% дозы обнаруживается в виде метаболитов. В плазме крови обнаруживается фармакологически неактивный гидроксиметаболит.
По сравнению с печеночным кровотоком (около 30 л/ч) плазменный клиренс валсартана относительно небольшой (около 2 л/ч). T1/2 составляет около 9 ч. Количество валсартана, выводящегося через кишечник, составляет 70%. Почками выводится около 30%, преимущественно в неизмененном виде.
Фармакокинетика в особых клинических случаях:
У некоторых пациентов пожилого возраста системное действие валсартана было несколько более выраженным, чем у больных молодого возраста, однако не было показано, что это имеет какое-либо клиническое значение.
Не было выявлено корреляции между функцией почек и системным действием валсартана. У пациентов с нарушением функции почек (КК>10 мл/мин) коррекция дозы препарата не требуется. Опыт безопасного применения препарата у пациентов с КК <10 мл/мин и находящихся на гемодиализе отсутствует. Однако валсартан имеет высокую степень связывания с белками плазмы крови, поэтому его выведение при гемодиализе маловероятно.
Около 70% всосавшейся дозы валсартана выводится через кишечник, преимущественно в неизмененном виде. Валсартан не подвергается значительной биотрансформации, системное действие валсартана не коррелирует со степенью нарушений функции печени. Поэтому у пациентов с печеночной недостаточностью небилиарного происхождения и при отсутствии холестаза не требуется коррекции дозы валсартана. Применение валсартана у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени не изучалось.
Среднее время достижения Cmax и T1/2 валсартана у больных с ХСН сходны с таковыми у здоровых добровольцев. Cmax в плазме крови и AUC увеличиваются линейно и практически пропорционально при увеличении дозы в интервале клинических доз (от 40 до 160 мг 2 раза в сутки).
Побочные действия
Пациенты с артериальной гипертензией
Со стороны сердечно-сосудистой системы: неуточненной частоты - васкулит.
Со стороны дыхательной системы: нечасто - кашель.
Со стороны пищеварительной системы: нечасто - боли в животе; неуточненной частоты - нарушение функции печени, гипербилирубинемия, повышение активности "печеночных" трансаминаз.
Со стороны кожных покровов: очень редко - ангионевротический отек, кожная сыпь, зуд.
Со стороны костно-мышечной системы: неуточненной частоты - миалгия.
Со стороны мочевыделительной системы: неуточненной частоты - нарушение функции почек, повышение концентрации креатинина в сыворотке крови.
Со стороны системы кроветворения: неуточненной частоты - снижение гемоглобина и гематокрита, нейтропения, тромбоцитопения.
Аллергические реакции: неуточненной частоты - реакция повышенной чувствительности, сывороточная болезнь.
Со стороны органов чувств: нечасто - вертиго.
Прочие: нечасто - повышенная утомляемость.
Лабораторные показатели: неуточненной частоты - повышение концентрации калия в сыворотке крови
Пациенты после перенесенного инфаркта миокарда и/или с ХСН
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - ортостатическая гипотензия и выраженное снижение АД); нечасто - усиление симптомов ХСН; неуточненной частоты - васкулит.
Со стороны дыхательной системы: нечасто - кашель.
Со стороны пищеварительной системы: нечасто - диарея, тошнота; неуточненной частоты - нарушение функции печени.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Дефицит в организме натрия и/или ОЦК
У пациентов с выраженным дефицитом натрия и/или сниженным ОЦК, например, получающих высокие дозы диуретиков, в редких случаях после начала терапии препаратом Валсартан Зентива может возникать выраженная артериальная гипотензия. До начала лечения необходимо скорректировать дефицит натрия и/или ОЦК, например, снизив дозу диуретика.
Стеноз почечной артерии
Применение валсартана коротким курсом у 12 пациентов с реноваскулярной гипертензией, развившейся вторично вследствие одностороннего стеноза почечной артерии, не привело к значимым изменениям почечной гемодинамики, концентрации креатинина сыворотки крови или азота мочевины крови. Однако учитывая, что другие лекарственные средства, влияющие на РААС, могут вызывать повышение концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови у больных с двусторонним или односторонним стенозом почечной артерии, в качестве меры предосторожности рекомендуется контроль этих показателей.
Хроническая сердечная недостаточность/период после перенесенного инфаркта миокарда
У больных с ХСН или после перенесенного инфаркта миокарда, начинающих лечение валсартаном, часто отмечается некоторое снижение АД, в связи с чем, рекомендуется контролировать АД в начале терапии. При соблюдении рекомендаций по режиму дозирования отмены препарата обычно не возникает потребности отмены препарата по причине артериальной гипотензии.
Вследствие ингибирования РААС у чувствительных пациентов возможны изменения функции почек. У больных с тяжелой ХСН лечение ингибиторами АПФ и антагонистами ангиотензиновых рецепторов может сопровождаться олигурией и/или нарастанием азотемии и в отдельных случаях острой почечной недостаточностью и/или смертельным исходом. Поэтому необходима оценка степени нарушения функции почек у пациентов с сердечной недостаточностью и пациентов, перенесших острый инфаркт миокарда.
Нарушение функции почек
Опыт безопасного применения у пациентов с КК <10 мл/мин и у пациентов, находящихся на гемодиализе, отсутствует, поэтому применять Валсартан Зентива у таких пациентов необходимо с осторожностью. У пациентов с КК >10 мл/мин коррекция дозы не требуется.
Во время лечения валсартаном необходимо тщательно контролировать функцию почек и содержание калия в плазме крови.
Печеночная недостаточность
У пациентов с легкой или умеренной печеночной недостаточностью без явлений холестаза применять препарат Валсартан Зентива необходимо с осторожностью.
Комбинированная терапия
При ХСН валсартан может назначаться как для монотерапии, так и совместно с другими средствами - диуретиками, сердечными гликозидами, а также ингибиторами АПФ или бета-адреноблокаторами. У пациентов с ХСН следует соблюдать осторожность при применении комбинации ингибитора АПФ, бета-адреноблокатора и валсартана. При артериальной гипертензии Валсартан Зентива можно назначать как для монотерапии, так и совместно с другими антигипертензивными средствами, в частности, диуретиками. Возможно применение валс
Показания
— артериальная гипертензия;
— хроническая сердечная недостаточность (II-IV функциональный класс по классификации NYHA) у больных, получающих стандартную терапию, в т.ч. диуретиками, сердечными гликозидами, а также ингибиторами АПФ или бета-адреноблокаторами (не одновременно) (применение каждого из перечисленных препаратов не является обязательным);
— для повышения выживаемости пациентов с острым инфарктом миокарда и после перенесенного острого инфаркта миокарда, осложненного левожелудочковой недостаточностью и/или систолической дисфункцией левого желудочка, при наличии стабильных показателей гемодинамики
Противопоказания
— тяжелые нарушения функции печени, билиарный цирроз и холестаз;
— возраст до 18 лет;
— беременность;
— период лактации (грудного вскармливания);
— непереносимость лактозы, дефицит лактазы или синдром, глюкозо-галактозная мальабсорбция;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью: при двустороннем стенозе почечных артерий; стенозе артерии единственной почки; при соблюдении диеты с ограничением потребления поваренной соли; при состояниях, сопровождающихся уменьшением ОЦК (в т.ч. диарея и рвота); у больных с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК<10 мл/мин), в т.ч. при проведении гемодиализа, при применении у пациентов после трансплантации почки; при первичном гиперальдостеронизме; легких и умеренных нарушениях функции печени небилиарного генеза без явлений холестаза; при митральном и аортальном стенозах; при гипертрофической обструктивной кардиомиопатии
(5986)
Дозування
Приймають внутрішньо, не розжовуючи, незалежно від прийому їжі. Артеріальна гіпертензія Рекомендована початкова доза становить 80 мг 1 раз/добу, незалежно від раси, статі і віку пацієнта. Початок антигіпертензивної дії відмічається в межах 2 год, максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 ч. Антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 год Максимальна добова доза - 320 мг. Можливе комбінування з діуретиками. Хронічна серцева недостатність По 40 мг (1/2 таблетки по 80 мг) 2 рази/добу, з поступовим вище��ием до 80 мг 2 рази/добу, при добрій переносимості - до 160 мг 2 рази/добу. Максимальна добова доза - 320 мг у 2 прийоми. Період після перенесеного інфаркту міокарда Лікування розпочинають протягом 12 год після перенесеного інфаркту міокарда з початкової дози 20 мг 2 рази/добу, з подальшим збільшенням дози (40 мг, 80 мг, 160 мг 2 рази/добу) протягом кількох тижнів, до досягнення цільової дози 160 мг 2 рази/добу. Досягнення дози 80 мг 2 рази на добу рекомендується до кінця 2-го тижня, 160 мг 2 рази/добу - до кінця 3 місяця терапії. Максимальна добова доза - 320 мг у 2 прийоми. Достижение цільової дози залежить від переносимості препарату в період титрування. У пацієнтів літнього віку корекція дози не потрібна. У пацієнтів з порушенням функції нирок при КК >10 мл/хв корекція дози не потрібна.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
валсартан 160 мг
Допоміжні речовини: просолв (суміш целюлози мікрокристалічної 98% і кремнію діоксиду колоїдного 2%) - 67 мг, сорбітол - 18.5 мг, дестаб магнію карбонат 90 (суміш магнію карбонату 90%, крохмалю прежелатинизированног�� 9% і води 1%) - 18.5 мг, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований - 6 мг, повідон К25 - 15 мг, натрію стеарилфумарат - 8 мг, натрію лаурилсульфат - 2 мг, кросповідон (тип А) - 26 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний - 4 мг.
Склад плівкової оболонки: опадрай® OY-L-28900 (суміш лактози моногідрату 36%, гипромеллозы 2910 - 28%, титану діоксиду 26% і макрогола 10%) - 6 мг, барвник заліза оксид жовтий - 0.4 мг, барвник заліза оксид коричневий - 0.1 мг.Фармакологічна дія
Специфічний антагоніст рецепторів ангіотензину II. Вибірково блокує р��цепторы підтипу AT1, які є відповідальними за відомі ефекти ангіотензину II. Наслідком блокади AT1-рецепторів є підвищення плазмової концентрації ангіотензину II, який може стимулювати заблоковані АТ2-рецептори.
Валсартан не має скільки-небудь вираженої агонистической активності відносно AT1-рецепторів. Спорідненість валсартану до рецепторів підтипу AT1 приблизно у 20 000 разів вище, ніж до рецепторів підтипу АТ2.
Ймовірність виникнення кашлю при застосуванні препарату дуже низька, що пов'язано з відсутністю впливу на АПФ, кініназу II, який відповідає за деградацію брадикініну.
При лікуванні валсартаном пацієнтів з артеріальною гіпертензією відзначається зниження артеріального тиску, що не супроводжується зміною ЧСС.
Після прийому препарату внутрішньо в разовій дозі у більшості хворих початок антигіпертензивної дії відмічається в межах 2 год, а максимальне зниження артеріального тиску досягається в межах 4-6 год Після прийому препарату, антигіпертензивний ефект зберігається більше 24 год. При повторному прийомі максимальне зниження АТ, незалежно від прийнят��ої дози, зазвичай досягається протягом 2-4 тижнів і утримується на досягнутому рівні в ході тривалої терапії. У разі комбінації препарату з гідрохлоротіазидом досягається достовірне додаткове зниження артеріального тиску. Раптове припинення прийому валсартану не супроводжується різким підвищенням АТ або іншими небажаними клінічними наслідками.
Механізм дії препарату при хронічній серцевій недостатності (ХСН) заснований на його здатності усувати негативні наслідки хронічної гіперактивації РААС і ��е головного ефектора, ангіотензину II, а саме, вазоконстрикцію; затримку рідини в організмі; проліферацію клітин, що веде до ремоделированию органів-мішеней (серце, нирки, судини); стимуляцію надлишкового синтезу гормонів, що діють синергічно з РААС (катехоламінів, альдостерону, вазопресину, ендотеліну). На тлі застосування валсартану при ХСН зменшується переднавантаження, знижується тиск заклинювання в легеневих капілярах (ДЗЛК) і діастолічний тиск в легеневій артерії, підвищується серцевий викид. Поряд з гемодинамічними еф��ектами валсартан, за рахунок опосередкованої блокади синтезу альдостерону, зменшує затримку натрію і води в організмі.Фармакокінетика
Після прийому препарату внутрішньо всмоктування валсартану відбувається швидко, однак ступінь всмоктування варіює в широких межах. Середня величина абсолютної біодоступності становить 23%.
В діапазоні вивчених доз кінетика валсартану має лінійний характер. При повторному застосуванні препарату змін кінетичних показників не відзначалося. Їжа знижує вплив валсартану приблизно рівні чпро на 40% і Css приблизно на 50%, хоча через приблизно 8 год після прийому дози концентрація валсартану в плазмі крові в групі, що одержувала їжу, і групі, що приймала дозу натщесерце, була однаковою. Однак це зниження концентрації не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна призначати незалежно від прийому їжі.
Vd валсартану в рівноважному стані після внутрішньовенного введення становить близько 17 л, що свідчить про те, що валсартан розподіляється в тканинах не інтенсивно. Зв'язування валсартана з білками плазми незначне - 94-97%, в основному з альбуміном.
Валсартан метаболізується незначно. Тільки близько 20% дози виявляється у вигляді метаболітів. В плазмі крові виявляється фармакологічно неактивний гидроксиметаболит.
Порівняно з печінковим кровотоком (близько 30 л/год), плазмовий кліренс валсартану відносно невеликий (близько 2 л/год). T1/2 становить близько 9 год. Кількість валсартану, выводящегося через кишечник, становить 70%. Нирками виводиться близько 30%, переважно у незміненому вигляді.
��армакокинетика в особливих клінічних випадках:
У деяких пацієнтів літнього віку системна дія валсартану був дещо більше виражений, ніж у хворих молодого віку, однак, не було показано, що це має якесь клінічне значення.
Не було виявлено кореляції між функцією нирок і системною дією препарату. У пацієнтів з порушенням функції нирок (КК>10 мл/хв) корекція дози препарату не потрібна. Досвід безпечного застосування препарату у пацієнтів з КК <10 мл/хв і перебувають на гемодіалізі від��утствует. Однак валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми крові, тому його виведення при гемодіалізі малоймовірне.
Близько 70% всосавшейся дози валсартану виводиться через кишечник, переважно у незміненому вигляді. Валсартан не піддається значній біотрансформації, системна дія валсартану не корелює зі ступенем порушень функції печінки. Тому у пацієнтів з печінковою недостатністю небіліарного походження і при відсутності холестазу не потребують корекції дози препарату. Застосування��ие валсартану у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалась.
Середній час досягнення Cmax і T1/2 валсартану у хворих з ХСН схожі з такими у здорових добровольців. Cmax в плазмі крові та AUC збільшуються лінійно і майже пропорційно при збільшенні дози у діапазоні клінічних доз (від 40 до 160 мг 2 рази на добу).Побічні дії
Пацієнти з артеріальною гіпертензією
З боку серцево-судинної системи: неуточненої частоти - васкуліт.
З боку дихальної системи: нечасто - кашель.
З боку травної системи: нечасто - біль у животі; неуточненої частоти - порушення функції печінки, гіпербілірубінемія, підвищення активності "печінкових" трансаміназ.
З боку шкірних покривів: дуже рідко - ангіоневротичний набряк, шкірний висип, свербіж.
З боку кістково-м'язової системи: неуточненої частоти - міалгія.
З боку сечовидільної системи: неуточненої частоти - порушення функції нирок, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові.
З боку системи кроветворен��я: неуточненої частоти - зниження гемоглобіну і гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія.
Алергічні реакції: неуточненої частоти - реакція підвищеної чутливості, сироваткова хвороба.
З боку органів чуття: нечасто - вертиго.
Інші: нечасто - підвищена стомлюваність.
Лабораторні показники: неуточненої частоти - підвищення концентрації калію в сироватці крові
Пацієнти після перенесеного інфаркту міокарда і/або з ХСН
З боку серцево-судинної системи: часто - ортостатическая гіпотензія і виражене зниження АТ); нечасто - посилення симптомів ХСН; неуточненої частоти - васкуліт.
З боку дихальної системи: нечасто - кашель.
З боку травної системи: нечасто - діарея, нудота; неуточненої частоти - порушення функції печінки.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Дефіцит в організмі натрію та/або об'єму циркулюючої крові
У пацієнтів з вираженим дефіцитом натрію і/або зниженим ОЦК, наприклад, що отримують високі дози діуретиків, в окремих випадках після початку терапії препарато�� Валсартан Зентіва може виникати виражена артеріальна гіпотензія. До початку лікування необхідно скорегувати дефіцит натрію і/або ОЦК, наприклад, знизивши дозу діуретика.
Стеноз ниркової артерії
Застосування валсартану коротким курсом у 12 пацієнтів з реноваскулярной гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок однобічного стенозу ниркової артерії, не призвело до значимих змін ниркової гемодинаміки, концентрації креатиніну сироватки крові, азоту сечовини крові. Однак враховуючи, що інші лікарські зредства, що впливають на РААС, можуть спричиняти підвищення концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові у хворих з двобічним або однобічним стенозом ниркової артерії, як захід безпеки рекомендується контроль цих показників.
Хронічна серцева недостатність/період після перенесеного інфаркту міокарда
У хворих з ХСН або після перенесеного інфаркту міокарда, початківців лікування валсартаном, часто відзначається деяке зниження артеріального тиску, в зв'язку з чим, рекомендується контролювати АТ на початку тер��піі. При дотриманні рекомендацій щодо режиму дозування відміни препарату зазвичай не виникає потреби відміни препарату з причини артеріальної гіпотензії.
Внаслідок інгібування РААС у чутливих пацієнтів можливі зміни функції нирок. У хворих з тяжкою ХСН лікування інгібіторами АПФ і антагоністами ангиотензиновых рецепторів може супроводжуватися олігурією і/або наростанням азотемії і в окремих випадках гострої ниркової недостатністю та/або летальним наслідком. Тому необхідна оцінка ступеня порушення фу��кції нирок у пацієнтів з серцевою недостатністю та пацієнтів, які перенесли гострий інфаркт міокарда.
Порушення функції нирок
Досвід безпечного застосування у пацієнтів з КК <10 мл/хв, та у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, відсутня, тому застосовувати Валсартан Зентіва у таких пацієнтів слід з обережністю. У пацієнтів з КК >10 мл/хв корекція дози не потрібна.
Під час лікування валсартаном необхідно ретельно контролювати функцію нирок і вміст калію в плазмі крові.
Печінкова недостато��ність
У пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю без явищ холестазу застосовувати препарат Валсартан Зентіва необхідно з обережністю.
Комбінована терапія
При ХСН валсартан може призначатися як для монотерапії, так і спільно з іншими засобами - діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. У пацієнтів з ХСН слід дотримуватися обережності при застосуванні комбінації інгібітора АПФ, бета-адреноблокатора та валсартану. При артеріальної гіпер��ензии Валсартан Зентіва можна призначати як для монотерапії, так і спільно з іншими антигіпертензивними засобами, наприклад діуретиками. Можливе застосування валсСвідчення
— артеріальна гіпертензія;
— хронічна серцева недостатність (ІІ-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у хворих, які отримують стандартну терапію, у т. ч. діуретиками, серцевими глікозидами, а також інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами (не одночасно) (застосування кожного з перерахованих препаратів не є обов'язковим);/>
— для підвищення виживаності пацієнтів з гострим інфарктом міокарда після перенесеного гострого інфаркту міокарда, ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, при наявності стабільних показників гемодинамікиПротипоказання
— тяжкі порушення функції печінки, біліарний цироз і холестаз;
— вік до 18 років;
— вагітність;
— період лактації (грудного вигодовування);
— непереносимість лактози, дефіцит лактази або синдром, глюкозо-��алактозная мальабсорбція;
— підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю: при двосторонньому стенозі ниркових артерій; стенозі артерії єдиної нирки; при дотриманні дієти з обмеженням споживання кухонної солі; при станах, що супроводжуються зниженням ОЦК (в т.ч. діарея, блювота); у хворих з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК<10 мл/хв), у т. ч. при проведенні гемодіалізу, при застосуванні у пацієнтів після трансплантації нирки; при первинному гіперальдостеронізмі; легень і поміркованийвих порушеннях функції печінки небіліарного ґенезу без явищ холестазу; при мітральному і аортальному стенозах; при гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії
