Дозировка
Внутрь, независимо от времени приема пищи, не разжевывая, однократно в сутки. Пациенты старше 18 лет Артериальная гипертензия Применение препарата Вальсакор возможно в дозе 40 мг, 80 мг, 160 мг, 320 мг. Рекомендуемая начальная доза составляет 80 мг 1 раз в сутки, вне зависимости от расовой принадлежности, возраста и пола пациента. Антигипертензивный эффект развивается в течение 2-х недель терапии и достигает своего максимума через 4 недели. Пациентам, у которых не удается достичь оптимального контроля АД, суточная доза препарата Вальсакор® может быть постепенно увеличена до максимальной суточной дозы 320 мг. Одновременное применение диуретиков, например гидрохлоротиазида, позволяет достичь значимого дополнительного снижения АД. Хроническая сердечная недостаточность (II-IV ФК по классификации NYHA) Рекомендуемая начальная доза препарата Вальсакор® составляет 40 мг 2 раза в сутки. Дозу препарата следует увеличивать постепенно в течение, как минимум, двух недель до 80 мг 2 раза в сутки, а при хорошей переносимости - до 160 мг 2 раза в сутки. Максимальная суточная доза 320 мг в два приема. При одновременном приеме диуретиков дозу рекомендуется снизить. Возможно, применение одновременно с другими препаратами, предназначенными для лечения ХСН. Однако комбинация ингибитора АПФ, бета-адреноблокатора и валсартана не рекомендуется. У пациентов с ХСН следует всегда оценивать функцию почек. Повышение выживаемости пациентов с острым инфарктом миокарда У пациентов со стабильной гемодинамикой лечение следует начинать уже через 12 часов после инфаркта миокарда. Начальная доза составляет 20 мг (1/2 таблетки 40 мг препарата Вальсакор ®) 2 раза в сутки, в дальнейшем дозу увеличивают методом титрования до 40 мг, 80 мг 2 раза в сутки в течение нескольких недель, до достижения целевой дозы 160 мг 2 раза в сутки. Максимальная суточная доза составляет 320 мг в 2 приема. Как правило, с учетом переносимости терапии рекомендуется увеличить дозу до 80 мг 2 раза в сутки к концу второй недели лечения и до максимальной целевой дозы 160 мг 2 раза в сутки - к концу третьего месяца терапии. В случае развития симптоматической артериальной гипотензии или нарушения функции почек целесообразно рассмотреть вопрос о снижении дозы. Препарат Вальсакор® может применяться у пациентов после инфаркта миокарда на фоне терапии другими препаратами, включая тромболитики, ацетилсалициловую кислоту в качестве антиагрегантного средства, бета-адреноблокаторы, ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы (статины) и диуретики. Применять препарат Вальсакор8 одновременно с ингибиторами АПФ и другими лекарственными средствами, ингибирующими РААС, не рекомендуется. У пациентов с инфарктом миокарда следует всегда оценивать функцию почек. Особые группы пациентов Пациенты пожилого возраста (старше 65 лет) Для пациентов пожилого возраста коррекции дозы не требуется. Нарушение функции почек Пациентам с нарушением функции почек коррекции дозы препарата не требуется. Нарушение функции печени Пациентам с легкими (5-6 баллов по шкале Чайлд-Пью) или умеренными (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) нарушениями функции печени небилиарного генеза без явлений холестаза препарат Вальсакор® в дозировке 320 мг противопоказан, так как максимальная суточная доза не должна превышать 80 мг. Пациенты от 6 до 18 лет Артериальная гипертензия Рекомендуемая начальная доза препарата Вальсакор 8 у детей и подростков от 6 до 18 лет составляет 40 мг при массе тела ребенка менее 35 кг и 80 мг при массе тела ребенка более 35 кг Препарат Вальсакор8 не рекомендован для лечения ХСН и перенесенного острого инфаркта миокарда у пациентов младше 18 лет. Особые группы пациентов Нарушение функции почек Безопасность применения валсартана у детей от 6 до 18 лет с КК менее 30 мл/мин или, находящихся на гемодиализе, не изучена. Поэтому применение препарата Вальсакор8 у таких пациентов не рекомендуется. Детям от 6 до 18 лет с КК более 30 мл/мин коррекции дозы препарата Вальсакор81 не требуется. Следует тщательно контролировать функцию почек и содержание калия в сыворотке крови. Нарушение функции печени Препарат Вальсакор8 противопоказан детям от 6 до 18 лет с тяжелым нарушением функции печени (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью), билиарным циррозом или холестазом. Ограничен клинический опыт применения валсаратана у детей с легким (5-6 баллов по шкале Чайлд-Пью) и умеренным (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) нарушением функции печени небилиарного генеза без явлений холестаза. Максимальная суточная доза валсартана у таких пациентов не должна превышать 80 мг.
Передозировка
Симптомы: выраженное снижение АД, которое может привести к нарушению сознания, коллапсу и/или шоку. Лечение: симптоматическое, характер которого зависит от времени, прошедшего с момента приема препарата, и от степени тяжести симптомов. При случайной передозировке следует вызвать рвоту (если препарат был принят недавно) или провести промывание желудка. При выраженном снижении АД необходимо перевести больного в положение «лежа» на спине с приподнятыми вверх ногами; далее следует провести мероприятия, направленные на поддержание функций сердечно-сосудистой и дыхательной систем, ОЦК (введение 0,9 % раствора натрия хлорида внутривенно) и контроль суточного диуреза. Гемодиализ неэффективен.
Лекарственная форма
Овальные, двояковыпуклые таблетки с риской на одной стороне, покрытые пленочной оболочкой светло-коричневого цвета.
30 таб в упаковке
Состав
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит:
ЯДРО:Активное вещество: валсартан 320 мг
Вспомогательные вещества:\0009лактозы моногидрат 120,00 мг, целлюлоза микрокристаллическая 164,00 мг, повидон 6,00 мг, кроскармеллоза натрия 8,00 мг, кремния диоксид коллоидный 4,00 мг, магния стеарат 18,00 мг
ОБОЛОЧКА: гипромеллоза 11,20 мг, титана диоксид (Е171) 2,40 мг, краситель железа оксид желтый (Е172) 1,00 мг, краситель железа оксид красный (Е172) 0,20 мг, макрогол-4000 1,20 м
Фармакологическое действие
Валсартан является селективным антагонистом рецепторов ангиотензина II (типа ATi) для приема внутрь, небелковой природы Избирательно блокирует рецепторы подтипа АТ1. Следствием блокады ATi -рецепторов является повышение плазменной концентрации ангиотензина II, который может стимулировать незаблокированные рецепторы подтипа АТг, что предположительно регулирует эффекты АТ1-рецепторов. Валсартан не имеет агонистической активности в отношении ATI-рецепторов. Его сродство к рецепторам подтипа АТ1примерно в 20000 раз больше, чем к рецепторам подтипа АТ2.
Валсартан не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ), известный также под названием кининазы II, который превращает ангиотензин I в ангиотензин II и разрушает брадикинин. В связи с отсутствием влияния на АПФ, не потенцируются эффекты брадикинина и субстанции Р, поэтому при приеме антагонистов рецепторов ангиотензина II (АРА II) маловероятно развитие сухого кашля. Валсартан не вступает во взаимодействие и не блокирует рецепторы других гормонов или ионные каналы, участвующие в регуляции функций сердечно-сосудистой системы.
Применение при артериальной гипертензии у пациентов старше 18 лет
При лечении артериальной гипертензии (АГ) валсартан снижает артериальное давление
(АД), не влияя на частоту сердечных сокращений (ЧСС).
После приема внутрь разовой дозы валсартана антигипертензивный эффект развивается в течение 2 часов, а максимальное снижение АД достигается в течение 4-6 часов. Антигипертензивный эффект валсартана сохраняется в течение 24 часов после его приема. При повторном применении валсартана максимальное снижение АД, вне зависимости от дозы, достигается через 2-4 недели и поддерживается на достигнутом уровне при длительной терапии. Одновременное применение с гидрохлоротиазидом позволяет достичь значимого дополнительного снижения АД.
Внезапное прекращение применения валсартана не сопровождается значительным повышением АД или другими нежелательными явлениями.
У пациентов с АГ, сахарным диабетом 2 типа и нефропатией, принимающих валсартан в дозе 160-320 мг, отмечается клинически значимое снижение протеинурии (экскреции альбумина) (36-44 %).
Применение после острого инфаркта миокарда у пациентов старше 18 лет Применение валсартана у пациентов спустя от 12 часов до 10 дней после развития острого инфаркта миокарда, осложненного левожелудочковой недостаточностью и/или систолической дисфункцией левого желудочка (ЛЖ), в течение 2-х лет позволяет снизить показатели общей смертности, сердечно-сосудистой смертности и удлиняет время до первой госпитализации по поводу обострения течения хронической сердечной недостаточности (ХСН), повторного инфаркта миокарда, внезапной остановки сердца и инсульта (без летального исхода).
Профиль безопасности валсартана у пациентов с острым инфарктом миокарда сходен с таковым при других состояниях.
ХСН у пациентов старше 18 лет
При применении валсартана на фоне стандартной терапии (ингибиторы АПФ и/или диуретики и/или дигоксин и/или бета-адреноблокаторы) в течение 2-х лет у пациентов с ХСН II-IV функционального класса (ФК) по классификации NYHA с фракцией выброса левого желудочка (ФВЛЖ) менее 40 % и внутренним конечно-диастолическим размером ЛЖ (КДР ЛЖ) более 2,9 см/м отмечается достоверное снижение риска первичной госпитализации по поводу обострения течения ХСН.
У пациентов, не получающих ингибиторы АПФ, при лечении валсартаном достоверно снижается общая смертность, сердечно-сосудистая смертность и заболеваемость, связанная с ХСН. При применении ингибиторов АПФ без бета-адреноблокатора, уменьшаются показатели сердечно-сосудистой смертности и заболеваемости, связанной с ХСН. Лечение валсартаном приводит к значительному уменьшению ФК ХСН по классификации NYHA и уменьшению выраженности симптомов сердечной недостаточности (включая одышку, повышенную утомляемость, отеки и «влажные» хрипы в легких), значительно улучшает качество жизни (Миннесотский опросник для оценки качества жизни пациентов с ХСН), увеличивает ФВЛЖ и значительно снижает КДР ЛЖ.
Применение у пациентов старше 18 лет с АГ и нарушением толерантности к глюкозе При применении валсартана и изменении образа жизни отмечалось статистически достоверное снижение риска развития сахарного диабета у данной категории пациентов. Валсартан не оказывал влияния на частоту летальных исходов в результате сердечно-сосудистых событий, инфаркта миокарда и ишемических атак без летального исхода, на частоту госпитализаций по причине обострения течения ХСН или нестабильной стенокардии, артериальной реваскуляризации у пациентов с нарушением толерантности к глюкозе и АГ, отличающихся по возрасту, полу и расовой принадлежности.
Применение у детей и подростков от б до 18 лет при АГ
У детей и подростков от 6 до 18 лет валсартан обеспечивает дозозависимое, плавное снижение АД. При применении валсартана максимальное снижение АД, вне зависимости, от принятой внутрь дозы, обычно достигается в течение 2-х недель и поддерживается на достигнутом уровне в ходе длительной терапии.
Фармакокинетика
Валсартан быстро всасывается после приема внутрь, максимальная концентрация (Стах) в плазме крови достигается через 2-4 часа.
Средняя величина абсолютной биодоступности валсартана составляет 23 %.
При применении валсартана с пищей площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) уменьшается на 48 %, хотя, начиная примерно с 8-го часа после приема валсартана, его концентрация в плазме крови как и в случае приема натощак, так и в случае приема с пищей, одинаковые. Уменьшение AUC, тем не менее, не сопровождается клинически значимым снижением терапевтического эффекта, поэтому валсартан можно принимать независимо от времени приема пищи.
Валсартан в значительной степени связывается с белками сыворотки крови (94-97 %), преимущественно с альбумином. Равновесный объем распределения валсартана небольшой, около 17 л. Валсартан не подвергается выраженному метаболизму (около 20 % принятой дозы определяется в виде метаболитов). Гидроксильный метаболит определяется в плазме крови в низких концентрациях (менее чем 10 % от AUC валсартана). Этот метаболит фармакологически неактивен.
Валсартан выводится двухфазно: a-фаза с периодом полувыведения (Тi/2«) менее 1 часа и (3-фаза с Т,/2 - около 9 часов. Валсартан выводится в основном в неизмененном виде с желчью через кишечник (около 83 %) и почками (около 13 %). После внутривенного введения, плазменный клиренс валсартана составляет около 2 л/час и его почечный клиренс составляет 0,62 л/час (около 30 % общего клиренса). Ту2 валсартана составляет 6 часов.
Фармакокинетика у отдельных групп пациентов
Пациенты с ХСН
У данной категории пациентов время достижения Стах и Ту2 сходны с таковыми у здоровых добровольцев. Повышение AUC и Стах прямо пропорционально увеличению дозы валсартана (с 40 мг до 160 мг 2 раза). Фактор кумуляции составляет в среднем 1,7. При приеме внутрь клиренс валсартана составил приблизительно 4,5 л/час. Возраст пациентов с ХСН не оказывал влияния на клиренс валсартана.
Пациенты пожилого возраста (старше 65 лет)
У некоторых пациентов в возрасте старше 65 лет системная биодоступность валсартана выше таковой у пациентов молодого возраста, однако, клиническая значимость этого отсутствует.
Пациенты с нарушением функции почек Корреляция между функцией почек и системной биодоступностью валсартана отсутствует. У пациентов с нарушением функции почек и клиренсом креатинина (КК) более 10 мл/мин коррекции дозы препарата не требуется. В настоящее время нет данных о применении у пациентов, находящихся на гемодиализе. Валсартан имеет высокую степень связывания с белками плазмы крови, поэтому его выведение при гемодиализе маловероятно.
Пациенты с нарушением функции печени
У пациентов с легкими и умеренными нарушениями функции печени отмечается повышение биодоступности (по значению AUC) валсартана в 2 раза по сравнению со здоровыми добровольцами. Однако не наблюдается корреляции значений AUC валсартана со степенью нарушения функции печени. Применение валсартана у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени не изучалось.
Пациенты от 6 до 18 лет
Фармакокинетика валсартана у детей и подростков от 6 до 18 лет не отличается от фармакокинетики валсартана у пациентов старше 18 лет.
Побочные действия
Частота развития нежелательных явлений (НЯ) сравнима с плацебо. Отсутствуют данные о зависимости частоты развития НЯ от дозы или продолжительности лечения, а также возраста, пола или расовой принадлежности пациентов. Профиль безопасности валсартана у пациентов с АГ в возрасте от 6 до 18 лет не отличается от профиля безопасности валсартана у пациентов с АГ старше 18 лет.
Классификация частоты развития побочных эффектов Всемирной организации здравоохранения (ВОЗ): очень часто часто нечасто редко
очень редко частота неизвестна > 1/10 от> 1/100 до < 1/10 от> 1/1000 до < 1/100 от > 1/10000 до < 1/1000 от < 1/10000 не может быть оценена на основе имеющихся данных.
Все НЯ валсартана, выявленные в клинической практике и при анализе лабораторных показателей невозможно отнести к какой-либо частоте возникновения, поэтому они отнесены к группе «частота неизвестна».
Артериальная гипертензия Со стороны органов кроветворения:
частота неизвестна: снижение гемоглобина, гематокрита, нейтропения, тромбоцитопения. Со стороны иммунной системы:
частота неизвестна: реакции повышенной чувствительности, включая сывороточную болезнь.
Со стороны обмена веществ:
частота неизвестна: повышение содержания калия в сыворотке крови, гипонатриемия.
Со стороны органов чувств: нечасто: вертиго.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: частота неизвестна: васкулит.
Со стороны дыхательной системы: нечасто: кашель.
Со стороны пищеварительной системы: нечасто: боль в животе;
частота неизвестна: нарушение функции печени, включая повышение концентрации билирубина в плазме крови.
Со стороны кожных покровов:
очень редко: ангионевротический отек, кожная сыпь, кожный зуд; частота неизвестна: буллезный дерматит.
Со стороны опорно-двигательного аппарата:
частота неизвестна: миалгия.
Со стороны мочеполовой системы:
частота неизвестна: нарушение функции почек, повышение концентрации креатинина в сыворотке крови.
Прочие:
нечасто: повышенная утомляемость.
Также в ходе клинических исследований у пациентов с АГ наблюдались следующие НЯ (причинно-следственная связь с приемом препарата не установлена): артралгия, астения, боль в спине, диарея, головокружение, бессонница, снижение либидо, тошнота, периферические отеки, фарингит, ринит, синусит, инфекции верхних дыхательных путей, вирусные инфекции.
У взрослых пациентов с перенесенным острым инфарктом миокарда и/или ХСН профиль безопасности в клинических исследованиях несколько отличается от такового у пациентов с АГ. Это может быть связано с самим заболеванием.
Хроническая сердечная недостаточность (II-IV ФК по классификации NYHA) и повышение выживаемости пациентов с острым инфарктом миокарда
Со стороны органов кроветворения: частота неизвестна: тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы:
частота неизвестна: реакции повышенной чувствительности, включая сывороточную болезнь.
Со стороны обмена веществ: нечасто: гиперкалиемия;
частота неизвестна: повышение содержания калия в сыворотке крови, гипонатриемия.
Со стороны нервной системы:
часто: головокружение, ортостатическое (постуральное) головокружение; нечасто: обморок, головная боль.
Со стороны органов чувств: нечасто: вертиго.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто: выраженное снижение АД, ортостатическая гипотензия; нечасто: усиление симптомов сердечной недостаточности; частота неизвестна: васкулит.
Со стороны дыхательной системы: нечасто: кашель.
Со стороны пищеварительной системы: нечасто: тошнота, диарея;
частота неизвестна: нарушение функции печени.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень редко: ангионевротический отек;
частота неизвестна: кожная сыпь, кожный зуд, буллезный дерматит.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: очень редко: рабдомиолиз; частота неизвестна: миалгия.
Со стороны мочеполовой системы: часто: нарушение функции почек;
нечасто: острая почечная недостаточность, повышение концентрации креатинина в сыворотке крови;
частота неизвестна: повышение концентрации остаточного азота мочевины в сыворотке крови.
Прочие:
нечасто: астения, повышенная утомляемость.
Также в ходе клинических исследований у пациентов после перенесенного острого инфаркта миокарда и/или при ХСН наблюдались следующие НЯ (причинно-следственная связь с приемом валсартана не установлена): артралгия, боль в животе, боль в спине, астения, бессонница, снижение либидо, нейтропения, периферические отеки, фарингит, ринит, синусит, инфекции верхних дыхательных путей, вирусные инфекции.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При применении препарата Вальсакор® у пациентов с АГ не требуется регулярного контроля лабораторных показателей.
Гипонатриемия и/или дегидратация
У пациентов с выраженной гипонатриемией и/или дегидратацией, например, вследствие приема больших доз диуретиков, в редких случаях в начале терапии препаратом Вальсакор® может развиться артериальная гипотензия с клиническими проявлениями. Перед началом лечения рекомендовано восстановить содержание натрия и/или восполнить ОЦК, в частности, путем уменьшения доз диуретиков.
При развитии артериальной гипотензии с клиническими проявлениями: пациенту необходимо придать горизонтальное положение и, при необходимости, внутривенно ввести 0,9 % раствор натрия хлорида. Терапию препаратом Вальсакор' можно продолжить только после стабилизации показателей гемодинамики.
Гиперкалиемия
Одновременное применение калийсберегающих диуретиков (спиронолактон, эплеренон, триамтерен, амилорид), препаратов калия, калийсодержащих пищевых добавок или других препаратов, способных повышать содержание калия в сыворотке крови (например, гепарин) не рекомендуется. Необходимо контролировать содержание калия в плазме крови.
Стеноз почечной артерии
Непродолжительное применение валсартана у пациентов с реноваскулярной гипертензией, развившейся вторично вследствие одностороннего стеноза артерии единственной почки, не сопровождалось значимыми изменениями показателей почечной гемодинамики, концентраций креатинина или азота мочевины в сыворотке крови. Поскольку другие препараты, воздействующие на РААС, способны повышать концентрации мочевины и креатинина в сыворотке крови у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки, в качестве меры предосторожности рекомендуется постоянно контролировать эти показатели.
Состояние после перенесенной трансплантации почки
Безопасность препарата Вальсакор® у пациентов, недавно перенесших трансплантацию почки, не установлена.
Первичный гипералъдостеронизм
Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом резистентны к гипотензивным препаратам, влияющим на РААС, поэтому таким пациентам применение препарата Вальсакор® не рекомендуется.
Стеноз аортального и/или митрального клапанов, ГОКМП
Препарат Вальсакор® необходимо с осторожностью применять у пациентов с гемодинамически значимым стенозом аортального и/или митрального клапанов или с ГОКМП.
Нарушение функции почек
У пациентов с нарушениями функции почек не требуется изменения доз препарата. Т. к. отсутствуют данные о применении препарата при тяжелой почечной недостаточности (КК менее 10 мл/мин или 0,167 мл/с) и у пациентов, находящихся на гемодиализе, в таких случаях препарат рекомендуется применять с осторожностью.
Одновременное применение АРА II, включая валсартан, или ингибиторов АПФ с алискиреном противопоказано у пациентов с нарушением функции почек (КК менее 60 мл/мин).
Нарушение функции печени
Пациентам с легкими или умеренными нарушениями функции печени небилиарного генеза без явлений холестаза препарат Вальсакор® в дозировке 320 мг противопоказан, т. к. максимальная суточная доза не должна превышать 80 мг.
Ангионевротический отек в анамнезе Среди пациентов с ангионевротическим отеком (отек гортани и голосовых связок, вызывающий обструкцию дыхательных путей и/или отек лица, губ, глотки и/или языка) на фоне терапии препаратом Вальсакор®, наблюдались случаи развития ангионевротического отека в анамнезе, в том числе и на ингибиторы АПФ. При развитии ангионевротического отека следует немедленно отменить препарат и исключить возможность повторного применения.
Артериальная гипертензия
При АГ препарат Вальсакор® может применяться в монотерапии или одновременно с другими гипотензивными средствами, в частности с диуретиками.
ХСН/повышение выживаемости пациентов с острым инфарктом миокарда Возможно применение препарата Вальсакор® в комбинации с другими лекарственными препаратами, применяемыми при остром инфаркте миокарда (тромболитики, ацетилсалициловая кислота в качестве антиагрегантного средства, бета-адреноблокаторы и ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы (статины)). Одновременное применение препарата Вальсакор® и ингибиторов АПФ у данной категории пациентов не рекомендуется, т. к. данная комбинированная терапия не приводит к дополнительному клиническому эффекту и сопровождается увеличением риска развития нежелательных явлений по сравнению с терапией двумя препаратами по отдельности.
У пациентов с ХСН тройная комбинированная терапия: препаратом Вальсакор®, ингибитором АПФ и бета-адреноблокатором не рекомендуется, т. к. не приводит к дополнительному клиническому эффекту и сопровождается увеличением риска развития нежелательных явлений.
Применение препарата Вальсакор® у пациентов с ХСН или острым инфарктом миокарда часто приводит к небольшому снижению АД, как правило, без отмены препарата при выполнении инструкции по дозированию.
У пациентов, функция почек которых может зависеть от активности РААС (например, у пациентов с ХСН II-IV ФК по классификации NYNA), терапия ингибиторами АПФ и АРА II сопровождается олигурией и/или нарастанием азотемии, а в редких случаях -острой почечной недостаточностью и/или летальным исходом. Поскольку валсартан является АРА II, нельзя исключить возможность ухудшения функции почек при его применении.
Начинать терапию у пациентов с ХСН или острым инфарктом миокарда следует осторожно. При обследовании пациентов следует всегда оценивать функцию почек. Специальная информация по вспомогательным веществам.
Подробнее см инструкцию.
Показания
Пациенты старше 18 лет
•Артериальная гипертензия.
• Хроническая сердечная недостаточность (II-IV функциональный класс по классификации NYHA) у пациентов, получающих стандартную терапию одним или несколькими препаратами из следующих групп: диуретиками, сердечными гликозидами, а так же ингибиторами АПФ или бета-адреноблокаторами. Применение каждого из перечисленных препаратов не является обязательным.
• Повышение выживаемости пациентов с острым инфарктом миокарда, осложненным левожелудочковой недостаточностью и/или систолической дисфункцией левого желудочка, при наличии стабильных показателей гемодинамики.
Пациенты от 6 до 18 лет
•Артериальная гипертензия у детей и подростков от 6 до 18 лет.
Противопоказания
•Повышенная чувствительность к валсартану или к другим компонентам препарата.
•Беременность и период грудного вскармливания.
•Одновременное применение с алискиреном у пациентов с сахарным диабетом или нарушением функции почек (КК менее 60 мл/мин).
•Возраст до 6 лет - по показанию артериальная гипертензия, до 18 лет - по другим показаниям.
•Дефицит лактазы, непереносимость лактозы, синдром глюкозо-галактозной мальабсорбции.
•Тяжелые нарушения функции печени (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью), билиарный цирроз и холестаз.
С осторожностью: тяжелые нарушения функции почек у пациентов старше 18 лет (КК менее 10 мл/мин) (нет клинических данных), нарушение функции почек у пациентов от 6 до 18 лет (КК менее 30 мл/мин), в том числе, находящихся на гемодиализе, стеноз аортального и/или митрального клапана, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия (ГОКМП), хроническая сердечная недостаточность (II - IV функциональный класс по классификации NYHA), состояние после трансплантации почки, гемодиализ, гипонатриемия, диета с ограничением потребления поваренной соли, двусторонний стеноз почечных артерий или стеноз артерии единственной почки, гиперкалиемия, первичный гиперальдостеронизм, состояния, сопровождающиеся снижением объема циркулирующей крови (ОЦК) (в том числе диарея, рвота), у пациентов с наследственным ангионевротическим отеком, либо отеком на фоне предшествующей терапии АРА II или ингибиторами АПФ, легкие (5-6 баллов по шкале Чайлд-Пью) и умеренные (7-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) нарушения функции печени небилиарного генеза без явлений холестаза (максимальная суточная доза валсартана не должна превышать 80 мг), одновременное применение АРА II с другими лекарственными средствами, ингибирующими ренин-ангиотензин-альдостероновую систему (РААС), такими как ингибиторы АПФ и препараты, содержащие алискирен.
Не рекомендуется применять АРА II, включая валсартан, одновременно с ингибиторами АПФ, поскольку их одновременное применение не имеет преимуществ перед монотерапией валсартаном или ингибитором АПФ в отношении показателей общей смертности.
Применение при беременности и в период грудного вскармливания
Учитывая механизм действия антагонистов рецепторов ангиотензина II, нельзя исключить риск для плода. Препарат противопоказан во П-Ш триместрах беременности, поскольку применение во П-Ш триместрах беременности может вызывать фетотоксические эффекты (снижение функции почек, маловодие, замедление окостенения костей черепа плода) и
неонатальные токсические эффекты (почечную недостаточность, артериальную гипотензию, гиперкалиемию). Если все же применяли препарат во П-Ш триместрах беременности, то необходимо провести ультразвуковое исследование почек и костей черепа плода.
Препарат Вальсакор®, как и любой другой препарат, оказывающий непосредственное влияние на РААС, не следует применять во время беременности, а также у женщин, планирующих беременность. При планировании беременности рекомендуется пациентку перевести на альтернативную гипотензивную терапию с учетом профиля безопасности. При применении средств, воздействующих на РААС, необходимо проинформировать женщин детородного возраста о потенциальном риске отрицательного влияния данных препаратов на плод во время беременности. При подтверждении беременности препарат Вальсакор® необходимо отменить как можно раньше.
Неизвестно, выделяется ли валсартан в грудное молоко. При необходимости применения препарата Вальсакор® в период лактации грудное вскармливание следует прекратить. Применение валсартана не оказывало неблагоприятного действия на репродуктивную функцию у самцов и самок крыс в дозах до 200 мг/кг/сут при приеме внутрь. Указанная доза в 6 раз превышает максимальную рекомендуемую суточную дозу человека в пересчете на мг/м (расчеты производились из расчета 320 мг/сут при приеме внутрь и массы тела пациента 60 кг).
Лекарственное взаимодействие
Одновременное применение противопоказано
Одновременное применение АРА II, включая валсартан, или ингибиторов АПФ с алискиреном противопоказано у пациентов с сахарным диабетом или нарушением функции почек (КК менее 60 мл/мин).
Одновременное применение не рекомендуется
Литий
Одновременное применение с препаратами лития не рекомендуется, т. к. возможно обратимое увеличение концентрации лития в плазме крови и развитие интоксикации. Одновременное применение валсартана с диуретиками и препаратами лития может способствовать дополнительному повышению концентрации лития и возрастанию риска развития интоксикации. При необходимости одновременного применения с препаратами лития следует тщательно контролировать концентрацию лития в плазме крови. Калийсберегающие диуретики (спиронолактон, эплеренон, триамтерен, амилорид), препараты калия, калийсодержащие пищевые добавки и другие лекарственные средства и вещества, которые могут увеличить содержание калия в сыворотке крови (например, гепарин)
При необходимости одновременного применения с препаратами, влияющими на содержание калия, рекомендуется контролировать содержание калия в плазме крови. Одновременное применение с осторожностью
Двойная блокада РААС
У некоторых пациентов двойная блокада РААС сопровождалась развитием артериальной гипотензии, обморока, гиперкалиемии и нарушением функции почек (включая ОПН). Требуется соблюдать осторожность при одновременном применении АРА II, включая валсартан с лекарственными средствами, оказывающими влияние на РААС, такими как, ингибиторы АПФ или алискирен.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), в том числе селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), ацетилсалициловая кислота в дозе более 3 г/сут и неселективные НПВП
При одновременном применении возможно ослабление антигипертензивного эффекта, увеличение риска развития нарушений функции почек и повышение содержания калия в плазме крови. В начале терапии рекомендуется оценить функцию почек, а так же скорректировать нарушения водно-электролитного баланса.
Ингибиторы белков-переносчиков По результатам исследования in vitro валсартан является субстратом для печеночных белков-переносчиков ОАТР1В1/ОАТР1ВЗ и MRP2. Клиническое значение данного факта неизвестно. Одновременное применение ингибиторов белков-переносчиков ОАТР1В1/ОАТР1ВЗ (например, рифампицин, циклоспорин) и MRP2 (например, ритонавир) может увеличить системную экспозицию валсартана (Стах и AUC). Это следует учитывать в начале и при окончании одновременной терапии.
Отсутствие лекарственного взаимодействия
Не выявлено клинически значимых взаимодействий со следующими лекарственными средствами:циметидин, варфарин, фуросемид, дигоксин, атенолол, индометацин,
гидрохлоротиазид, амлодипин и глибенкламид.
Пациенты от 6 до 18 лет
У детей и подростков АГ часто связана с нарушением функции почек. Одновременное применение валсартана с другими лекарственными средствами, влияющими на РААС, может вызывать повышение содержания калия в плазме крови у таких пациентов. Необходимо соблюдать осторожность при одновременном применении вышеуказанной комбинации и регулярно контролировать функцию почек и содержание калия в плазме крови у данной группы пациентов.
(5993)
Дозування
Внутрішньо незалежно від часу прийому їжі, не розжовуючи, одноразово на добу. Пацієнти старше 18 років Артеріальна гіпертензія Застосування препарату Вальсакор можливо в дозі 40 мг, 80 мг, 160 мг, 320 мг. Рекомендована початкова доза становить 80 мг 1 раз на добу, незалежно від расової приналежності, віку і статі пацієнта. Антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2-х тижнів терапії і досягає свого максимуму через 4 тижні. Пацієнтам, у яких не вдається досягти оптимального контролю АТ, добова доза препарату Вальсакор® може бути поступово збільшена до максимальної добової дози 320 мг. Одночасне застосування діуретиків, наприклад, гідрохлортіазиду, дозволяє досягти значного додаткового зниження АТ. Хронічна серцева недостатність (ІІ-ІV ФК за класифікацією NYHA) Рекомендована початкова доза препарату Вальсакор® становить 40 мг 2 рази на добу. Дозу препарату слід збільшувати поступово протягом, як мінімум, двох тижнів до 80 мг 2 рази на добу, а при добрій переносимості - до 160 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза-320 мг у два приема. При одночасному прийомі діуретиків дозу рекомендується зменшити. Можливо, застосування одночасно з іншими препаратами, призначеними для лікування ХСН. Однак комбінація інгібітора АПФ, бета-адреноблокатора і валсартану не рекомендується. У пацієнтів з ХСН слід завжди оцінювати функцію нирок. Підвищення виживаності пацієнтів з гострим інфарктом міокарда У пацієнтів зі стабільною гемодинамікою лікування слід починати вже через 12 годин після інфаркту міокарда. Початкова доза становить 20 мг (1/2 таблетки 40 мг препарату Вальсакор ®) 2 рази на добу, у подальшому дозу збільшують методом титрування до 40 мг, 80 мг 2 рази на добу протягом декількох тижнів, до досягнення цільової дози 160 мг 2 рази на добу. Максимальна добова доза становить 320 мг у 2 прийоми. Як правило, з урахуванням переносимості терапії рекомендується збільшити дозу до 80 мг 2 рази на добу до кінця другого тижня лікування та до максимальної цільової дози 160 мг 2 рази на добу - до кінця третього місяця терапії. У разі розвитку симптоматичної артеріальної гіпотензії або порушення функції нирок доцільно расс��ти питання про зниження дози. Препарат Вальсакор® може застосовуватися у пацієнтів після інфаркту міокарда на фоні терапії іншими препаратами, включаючи тромболітики, ацетилсаліцилову кислоту в якості антиагрегантної кошти, бета-адреноблокатори, інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини) та діуретики. Застосовувати препарат Вальсакор8 одночасно з інгібіторами АПФ та іншими лікарськими засобами, що інгібують РААС, не рекомендується. У пацієнтів з інфарктом міокарда слід завжди оцінювати функцію нирок. Особливі групи пациенто�� Пацієнти літнього віку (старше 65 років) Для пацієнтів літнього віку корекції дози не потрібно. Порушення функції нирок Пацієнтам з порушенням функції нирок корекція дози препарату не потрібна. Порушення функції печінки Пацієнтам з легкими (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) або помірними (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушеннями функції печінки небіліарного ґенезу без явищ холестазу препарат Вальсакор® у дозі 320 мг протипоказаний, так як максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг. Пацієнти від 6 до 18 років Артериальна гіпертензія Рекомендована початкова доза препарату Вальсакор 8 у дітей і підлітків від 6 до 18 років становить 40 мг при масі тіла дитини менше 35 кг і 80 мг при масі тіла дитини понад 35 кг Препарат Вальсакор8 не рекомендований для лікування ХСН і перенесеного гострого інфаркту міокарда у пацієнтів молодше 18 років. Особливі групи пацієнтів Порушення функції нирок Безпечність застосування валсартану у дітей від 6 до 18 років з КК менше 30 мл/хв або, що перебувають на гемодіалізі, не вивчена. Тому застосування препарату у таких пацієнтів Вальсакор8 не рекомендується. Дітям від 6 до 18 років з КК більше 30 мл/хв коригування дози препарату Вальсакор81 не потрібно. Слід ретельно контролювати функцію нирок і вміст калію в сироватці крові. Порушення функції печінки Препарат Вальсакор8 протипоказаний дітям віком від 6 до 18 років з важким порушенням функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз або холестазом. Обмежений клінічний досвід застосування валсаратана у дітей з легким (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) і помірним (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушенням функції печінки ��ебилиарного генезу без явищ холестазу. Максимальна добова доза препарату в таких пацієнтів не повинна перевищувати 80 мг.Передозування
Симптоми: виражене зниження АТ, яке може призвести до порушення свідомості, колапсу і/або шоку. Лікування: симптоматичне, характер якого залежить від часу, що пройшов з моменту прийому препарату, і від ступеня тяжкості симптомів. При випадковому передозуванні слід викликати блювання (якщо препарат був прийнятий недавно) або провести промивання шлунка. При вираженому зниженні артеріального тиску необхідно перев��ності хворого в положення «лежачи на спині з піднятими догори ногами; далі слід провести заходи, спрямовані на підтримання функцій серцево-судинної і дихальної систем, ОЦК (введення 0,9 % розчину натрію хлориду внутрішньовенно) і контроль добового діурезу. Гемодіаліз неефективний.
Лікарська форма
Овальні, двоопуклі таблетки з рискою на одному боці, вкриті плівковою оболонкою світло-коричневого кольору.
30 таб в упаковціСклад
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
ЯДРО:Активное речовина: валсартан 320 мг
Допоміжні речовини:\0009лактозы моногідрат 120,00 мг, целюлоза мікрокристалічна 164,00 мг, повідон 6,00 мг, натрію кроскармелоза 8,00 мг, кремнію діоксид колоїдний 4,00 мг, магнію стеарат 18,00 мг
ОБОЛОНКА: гіпромелоза 11,20 мг, титану діоксид (Е171) 2,40 мг, барвник заліза оксид жовтий (Е172) 1,00 мг, барвник заліза оксид червоний (Е172) 0,20 мг, макрогол-4000 1,20 мФармакологічна дія
Валсартан є селективним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (типу ATi) для прийому всередину, небілкової природи Вибірково блокує рецептори підтипу АТ1. Наслідком блокади ATi -рецепторів є підвищення плазмової концентрації ангіотензину II, який може стимулювати заблоковані рецептори підтипу АТг, що імовірно регулює ефекти АТ1-рецепторів. Валсартан не має агонистической активності відносно ATI-рецепторів. Його спорідненість до рецепторів підтипу АТ1примерно у 20000 разів більше, ніж до рецепторів підтипу АТ2.
Валсартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), відомий також під назвою кининазы II, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин ІІ і руйнує брадикінін. У зв'язку з відсутністю впливу на АПФ, не потенціюється ефекти брадикініну і субстанції Р, тому при прийомі антагоністів рецепторів ангіотензину II (АРА II) малоймовірно розвиток сухого кашлю. Валсартан не вступає у взаємодію і не блокує рецептори інших гормонів або іонні канали, які беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи.
Застосування при артеріальній гіпертензії у пацієнтів старше 18 років
При лікуванні артеріальної гипертензії (АГ) валсартан знижує артеріальний тиск
(ПЕКЛО), не впливаючи на частоту серцевих скорочень (ЧСС).
Після прийому внутрішньо разової дози валсартану антигіпертензивний ефект розвивається протягом 2 годин, а максимальне зниження артеріального тиску досягається протягом 4-6 годин. Антигіпертензивний ефект препарату зберігається протягом 24 годин після його прийому. При повторному застосуванні валсартану максимальне зниження АТ, незалежно від дози, досягається через 2-4 тижні і підтримується на досягнутому рівні при тривалій терапії. Одн��тимчасове застосування з гідрохлоротіазидом дозволяє досягти значного додаткового зниження АТ.
Раптове припинення застосування препарату не супроводжується значним підвищенням АТ або іншими небажаними явищами.
У пацієнтів з АГ, цукровим діабетом 2 типу та нефропатією, що приймали валсартан у дозі 160-320 мг, відзначається клінічно значуще зниження протеїнурії (екскреції альбуміну) (36-44 %).
Застосування після гострого інфаркту міокарда у пацієнтів старше 18 років Застосування валсартану у пацієнтів з 12 годин до 10 днів після розвитку гострого інфаркту міокарда, ускладненого лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка (ЛШ), протягом 2-х років дозволяє знизити показники загальної смертності, серцево-судинної смертності та подовжує час до першої госпіталізації з приводу загострення перебігу хронічної серцевої недостатності (ХСН), повторного інфаркту міокарда, раптової зупинки серця та інсульту (без летального результату).
Профіль безпеки препарату у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда схожий з таким при інших станах.
ХСН у пацієнтів старше 18 років
При застосуванні препарату на фоні стандартної терапії (інгібітори АПФ і/або діуретики і/або дигоксин і/або бета-адреноблокатори) протягом 2-х років у пацієнтів з ХСН II-IV функціонального класу (ФК) за класифікацією NYHA з фракцією викиду лівого шлуночка (ФВЛЖ) менше 40 % і внутрішнім кінцево-діастолічним розміром ЛШ (КДР ЛШ) понад 2,9 см/м відзначається достовірне зниження ризику первинної госпіталізації з приводу загострення перебігу ХСН.
У пацієнтів, н�� які отримують інгібітори АПФ, при лікуванні валсартаном достовірно знижується загальна смертність, серцево-судинна смертність і захворюваність, пов'язана з ХСН. При застосуванні інгібіторів АПФ без бета-адреноблокатора, зменшуються показники серцево-судинної смертності і захворюваності, пов'язаної з ХСН. Лікування валсартаном призводить до значному зменшенню ФК ХСН за класифікацією NYHA та зменшення вираженості симптомів серцевої недостатності (включаючи задишку, підвищену втомлюваність, набряки і «вологі» хрипи в легенях), значно ��лучшает якість життя (Міннесотський опитувальник для оцінки якості життя пацієнтів з ХСН), збільшує ФВЛЖ і значно знижує КДР ЛШ.
Застосування у пацієнтів старше 18 років з АГ та порушенням толерантності до глюкози При застосуванні валсартану і зміні способу життя відзначалося статистично достовірне зниження ризику розвитку цукрового діабету у даної категорії пацієнтів. Валсартан не впливав на частоту летальних випадків у результаті серцево-судинних подій, інфаркту міокарда та ішемічних атак без летального вихода, на частоту госпіталізацій унаслідок загострення перебігу ХСН або нестабільної стенокардії, артеріальної реваскуляризації у пацієнтів з порушенням толерантності до глюкози та АГ, що відрізняються за віком, підлозі і расової приналежності.
Застосування у дітей та підлітків від б до 18 років при АГ
У дітей і підлітків від 6 до 18 років валсартан забезпечує дозозалежне, плавне зниження артеріального тиску. При застосуванні препарату максимальне зниження АТ, незалежно від прийнятої внутрішньо дози, зазвичай досягається протягом 2-х тижнів і поддержива��ться на досягнутому рівні в ході тривалої терапії.Фармакокінетика
Валсартан швидко всмоктується після прийому внутрішньо, максимальна концентрація (Стах) в плазмі крові досягається через 2-4 години.
Середня величина абсолютної біодоступності препарату становить 23 %.
При застосуванні валсартану з їжею площа під кривою «концентрація-час» (AUC) зменшується на 48 %, хоча, починаючи приблизно з 8 год після прийому препарату, його концентрація в плазмі крові як і в разі прийому натщесерце, так і у разі прийому з їжею, однакові. Уменьшение AUC, проте, не супроводжується клінічно значущим зниженням терапевтичного ефекту, тому валсартан можна приймати незалежно від часу прийому їжі.
Валсартан значною мірою зв'язується з білками сироватки крові (94-97 %), переважно з альбуміном. Рівноважний об'єм розподілу препарату невеликий, близько 17 л. Валсартан не піддається вираженого метаболізму (близько 20 % прийнятої дози визначається у вигляді метаболітів). Гідроксильний метаболіт визначається в плазмі крові у низьких концентраціях (меншее ніж 10 % від AUC валсартану). Цей метаболіт фармакологічно неактивний.
Валсартан виводиться двофазне: a-фаза з періодом напіввиведення (Ті/2«) менше 1 години (3-фаза с Т,/2 - близько 9 годин. Валсартан виводиться в основному у незміненому вигляді з жовчю через кишечник (близько 83 %) та нирками (близько 13 %). Після внутрішньовенного введення, плазмовий кліренс валсартану становить близько 2 л/год та його нирковий кліренс становить 0,62 л/годину (близько 30 % загального кліренсу). Ту2 валсартану становить 6 годин.
Фармакокінетика в окремих груп пацієнтів
Паціенти з ХСН
У даної категорії пацієнтів час досягнення Стах і Ту2 схожі з такими у здорових добровольців. Підвищення AUC і Стах прямо пропорційно збільшенню дози препарату (40 мг і 160 мг 2 рази). Фактор кумуляції становить в середньому 1,7. При прийомі всередину кліренс препарату становив приблизно 4,5 л/год. Вік пацієнтів з ХСН не впливав на кліренс валсартану.
Пацієнти літнього віку (старше 65 років)
У деяких пацієнтів у віці старше 65 років системна біодоступність препарату вище такої в пациентов молодого віку, однак клінічна значущість цього відсутня.
Пацієнти з порушенням функції нирок Кореляція між функцією нирок і системною біодоступністю валсартану відсутня. У пацієнтів з порушенням функції нирок і кліренсом креатиніну (КК) більше 10 мл/хв коригування дози препарату не потрібно. В даний час немає даних про застосування у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі. Валсартан має високий ступінь зв'язування з білками плазми крові, тому його виведення при гемодіалізі малоймовірне.
Пацієнтів й індустріаль��ти з порушенням функції печінки
У пацієнтів з легкими і помірними порушеннями функції печінки відзначається підвищення біодоступності (за значеннями AUC) препарату в 2 рази порівняно зі здоровими добровольцями. Однак не спостерігається кореляції значень AUC валсартану зі ступенем порушення функції печінки. Застосування валсартану у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки не вивчалась.
Пацієнти від 6 до 18 років
Фармакокінетика препарату у дітей і підлітків від 6 до 18 років не відрізняється від фармакокінетики препарату у пациентов старше 18 років.Побічні дії
Частота розвитку небажаних явищ (НЯ) порівнянна з плацебо. Відсутні дані про залежність частоти розвитку НЯ від дози або тривалості лікування, а також віку, статі або расової приналежності пацієнтів. Профіль безпеки препарату у пацієнтів з АГ у віці від 6 до 18 років не відрізняється від профілю безпеки препарату у пацієнтів з АГ старше 18 років.
Класифікація частоти розвитку побічних ефектів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): дуже часто часто нечасто ре��ко
дуже рідко частота невідома > 1/10 від> 1/100 до < 1/10 від> 1/1000 до < 1/100 від > 1/10000 до < 1/1000 < 1/10000 не може бути оцінена на основі наявних даних.
Всі НЯ валсартану, виявлені в клінічній практиці і при аналізі лабораторних показників неможливо віднести до якої-небудь частоті виникнення, тому вони віднесені до групи «частота невідома».
Артеріальна гіпертензія З боку органів кровотворення:
частота невідома: зниження гемоглобіну, гематокриту, нейтропенія, тромбоцитопенія. З боку їм��унной системи:
частота невідома: реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу.
З боку обміну речовин:
частота невідома: підвищення вмісту калію в сироватці крові, гіпонатріємія.
З боку органів чуття: нечасто: вертиго.
З боку серцево-судинної системи: частота невідома: васкуліт.
З боку дихальної системи: нечасто: кашель.
З боку травної системи: нечасто: біль у животі;
частота невідома: порушення функції печінки, включно��ючая підвищення концентрації білірубіну в плазмі крові.
З боку шкірних покривів:
дуже рідко: ангіоневротичний набряк, шкірний висип, шкірний свербіж; частота невідома: бульозний дерматит.
З боку опорно-рухового апарату:
частота невідома: міалгія.
З боку сечостатевої системи:
частота невідома: порушення функції нирок, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові.
Інші:
нечасто: підвищена втомлюваність.
Також у ході клінічних досліджень у паці��нтов з АГ спостерігалися наступні НЯ (причинно-наслідковий зв'язок з прийомом препарату не встановлений): артралгія, астенія, біль у спині, діарея, запаморочення, безсоння, зниження лібідо, нудота, периферичні набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.
У дорослих пацієнтів з перенесеним гострим інфарктом міокарда та/або ХСН профіль безпеки у клінічних дослідженнях дещо відрізняється від такого у пацієнтів з АГ. Це може бути пов'язано з самим захворюванням.
Хронічна серцева недостатність (ІІ-ІV ФК за класифікацією NYHA) та підвищення виживаності пацієнтів з гострим інфарктом міокарда
З боку органів кровотворення: частота невідома: тромбоцитопенія.
З боку імунної системи:
частота невідома: реакції підвищеної чутливості, включаючи сироваткову хворобу.
З боку обміну речовин: нечасто: гіперкаліємія;
частота невідома: підвищення вмісту калію в сироватці крові, гіпонатріємія.
З боку нервової системи:
часто: запаморочення, ортостатичне (постуральний) запаморочення; нечасто: запаморочення, головний біль.
З боку органів чуття: нечасто: вертиго.
З боку серцево-судинної системи: часто: виражене зниження АТ, ортостатична гіпотензія; нечасто: посилення симптомів серцевої недостатності; частота невідома: васкуліт.
З боку дихальної системи: нечасто: кашель.
З боку травної системи: нечасто: нудота, діарея;
частота невідома: порушення функції печінки.
З боку шкіри та підшкірної клет��атки: дуже рідко: ангіоневротичний набряк;
частота невідома: шкірний висип, свербіж шкіри, бульозний дерматит.
З боку опорно-рухового апарату: дуже рідко: рабдоміоліз; частота невідома: міалгія.
З боку сечостатевої системи: часто: порушення функції нирок;
нечасто: гостра ниркова недостатність, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові;
частота невідома: підвищення концентрації залишкового азоту сечовини в сироватці крові.
Інші:
нечасто: астенія, підвищена�� стомлюваність.
Також у ході клінічних досліджень у пацієнтів після перенесеного гострого інфаркту міокарда та/або при ХСН спостерігалися наступні НЯ (причинно-наслідковий зв'язок з прийомом препарату не встановлений): артралгія, біль у животі, біль у спині, астенія, безсоння, зниження лібідо, нейтропенія, периферичні набряки, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів, вірусні інфекції.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При застосуванні препарату Вальсакор® у пацієнтів з АГ не потрібно рег��лярного контролю лабораторних показників.
Гіпонатріємія та/або дегідратація
У пацієнтів з вираженою гіпонатріємією та/або дегідратацією, наприклад, внаслідок прийому великих доз діуретиків, в окремих випадках на початку терапії препаратом Вальсакор® може розвинутися артеріальна гіпотензія з клінічними проявами. Перед початком лікування рекомендовано відновити вміст натрію і/або відновити ОЦК, зокрема, шляхом зменшення доз діуретиків.
При розвитку артеріальної гіпотензії з клінічними проявами��: пацієнту необхідно надати горизонтальне положення та, за необхідності, внутрішньовенно ввести 0,9 % розчин натрію хлориду. Терапію препаратом Вальсакор' можна продовжити тільки після стабілізації показників гемодинаміки.
Гіперкаліємія
Одночасне застосування калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, эплеренон, триамтерен, амілорид), препаратів калію, калійвмісних харчових добавок або інших препаратів, здатних підвищувати вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) не рекомендується. Необхідно контролировать вміст калію в плазмі крові.
Стеноз ниркової артерії
Нетривале застосування валсартану у пацієнтів з реноваскулярной гіпертензією, що розвинулася вдруге внаслідок однобічного стенозу артерії єдиної нирки, не супроводжувалося суттєвими змінами показників ниркової гемодинаміки, концентрацій креатиніну або азоту сечовини в сироватці крові. Оскільки інші препарати, що впливають на РААС, здатні підвищувати концентрації сечовини і креатиніну в сироватці крові у пацієнтів з двусторонни�� стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, в якості запобіжного заходу рекомендується постійно контролювати ці показники.
Стан після перенесеної трансплантації нирки
Безпека препарату Вальсакор® у пацієнтів, що недавно перенесли трансплантацію нирки, не встановлена.
Первинний гипералъдостеронизм
Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом резистентні до гіпотензивних препаратів, що впливають на РААС, тому таким пацієнтам застосування препарату Вальсакор® не рекомендуется.
Стеноз аортального та/або мітрального клапана, ГОКМП
Препарат Вальсакор® необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів з гемодинамічно значущим стенозом аортального та/або мітрального клапанів або з ГОКМП.
Порушення функції нирок
У пацієнтів з порушеннями функції нирок не потребує зміни доз препарату. Оскільки відсутні дані про застосування препарату при нирковій недостатності (КК менше 10 мл/хв або 0,167 мл/с) і у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, у таких випадках препарат ре��омендуется застосовувати з обережністю.
Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з алискиреном протипоказано у пацієнтів з порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв).
Порушення функції печінки
Пацієнтам з легкими або помірними порушеннями функції печінки небіліарного ґенезу без явищ холестазу препарат Вальсакор® у дозі 320 мг протипоказаний, оскільки максимальна добова доза не повинна перевищувати 80 мг.
Ангіоневротичний набряк в анамнезі Серед пацієнтів з ангионевротическ��м набряком (набряк гортані і голосових зв'язок, що викликає обструкцію дихальних шляхів та/або набряк обличчя, губ, глотки і/або язика) на тлі терапії препаратом Вальсакор®, спостерігалися випадки розвитку ангіоневротичного набряку в анамнезі, в тому числі і на інгібітори АПФ. При розвитку ангіоневротичного набряку слід негайно відмінити препарат і виключити можливість повторного застосування.
Артеріальна гіпертензія
При АГ препарат Вальсакор® може застосовуватися у монотерапії або з іншими гіпотензивними засобами, �� зокрема з діуретиками.
ХСН/підвищення виживаності пацієнтів з гострим інфарктом міокарда Можливе застосування препарату Вальсакор® в комбінації з іншими лікарськими препаратами, застосовуваними при гострому інфаркті міокарда (тромболітики, ацетилсаліцилова кислота в якості антиагрегантної кошти, бета-адреноблокатори та інгібітори ГМГ-КоА-редуктази (статини)). Одночасне застосування препарату Вальсакор® та інгібіторів АПФ у даної категорії пацієнтів не рекомендується, оскільки дана комбінована терапія не призводить до додаткового клінічного ефекту та супроводжується збільшенням ризику розвитку небажаних явищ порівняно з терапією двома препаратами окремо.
У пацієнтів з ХСН потрійна комбінована терапія: препаратом Вальсакор®, інгібітором АПФ і бета-адреноблокатором не рекомендується, оскільки не призводить до додаткового клінічного ефекту та супроводжується збільшенням ризику розвитку небажаних явищ.
Застосування препарату Вальсакор® у пацієнтів з ХСН або гострим інфарктом міокарда часто призводить до невеликийому зниження АТ, як правило, без відміни препарату при виконанні інструкції щодо дозування.
У пацієнтів, функція нирок яких залежить від активності РААС (наприклад, у пацієнтів з ХСН II-IV ФК за класифікацією NYNA), терапія інгібіторами АПФ і АРА II супроводжується олігурією і/або наростанням азотемії, а в поодиноких випадках -гострою нирковою недостатністю та/або летальним результатом. Оскільки валсартан є АРА ІІ, не можна виключити можливість погіршення функції нирок при його застосуванні.
Починати терапію у пацієнтів з ХСН або гострим інфарктом міокарда слід обережно. При обстеженні пацієнтів слід завжди оцінювати функцію нирок. Спеціальна інформація з допоміжних речовин.
Докладніше див інструкцію.Свідчення
Пацієнти старше 18 років
•Артеріальна гіпертензія.
• Хронічна серцева недостатність (ІІ-IV функціональний клас за класифікацією NYHA) у пацієнтів, які отримують стандартну терапію одним або кількома препаратами з наступних груп: діуретиками, серцевими глікозидами, а так само інгібіторами АПФ або бета-адреноблокаторами. Застосування кожного з перерахованих препаратів не є обов'язковим.
• Підвищення виживаності пацієнтів з гострим інфарктом міокарда, ускладнений лівошлуночковою недостатністю та/або систолічною дисфункцією лівого шлуночка, при наявності стабільних показників гемодинаміки.
Пацієнти від 6 до 18 років
•Артеріальна гіпертензія у дітей та підлітків від 6 до 18 років.Протипоказання
•Підвищена чутливість до валсартану або до інших компонентів препарату.
•Вагітність і період р��удного вигодовування.
•Одночасне застосування з алискиреном у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв).
•Вік до 6 років - по показанню артеріальна гіпертензія, до 18 років - за іншими показаннями.
•Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції.
•Тяжкі порушення функції печінки (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), біліарний цироз і холестаз.
З обережністю: тяжкі порушення функції нирок у пацієнтів старше 18 років (КК менше 10 ��л/хв) (немає клінічних даних), порушення функції нирок у пацієнтів від 6 до 18 років (КК менше 30 мл/хв), у тому числі, які перебувають на гемодіалізі, стеноз аортального та/або мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія (ГОКМП), хронічна серцева недостатність (ІІ - IV функціональний клас за класифікацією NYHA), стан після трансплантації нирки, гемодіаліз, гіпонатріємія, дієта з обмеженням споживання кухонної солі, двосторонній стеноз ниркових артерій або стеноз артерії єдиної нирки, гіперкаліємія, первіснийний гіперальдостеронізм, стани, що супроводжуються зниженням об'єму циркулюючої крові (ОЦК) (в тому числі діарея, блювота), у пацієнтів зі спадковим ангіоневротичним набряком, або набряком на тлі попередньої терапії АРА II або інгібіторами АПФ, легені (5-6 балів за шкалою Чайлд-П'ю) і помірні (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) порушення функції печінки небіліарного ґенезу без явищ холестазу (максимальна добова доза валсартану не повинна перевищувати 80 мг), одночасне застосування АРА II з іншими лікарськими засобами, ингибирующи��і ренін-ангіотензин-альдостероновую систему (РААС), такими як інгібітори АПФ і препарати, що містять алискирен.
Не рекомендується застосовувати АРА II, включаючи валсартан, одночасно з інгібіторами АПФ, оскільки їх одночасне застосування не має переваг перед монотерапією валсартаном або інгібітором АПФ відносно показників загальної смертності.
Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування
Враховуючи механізм дії антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ, не можна виключити ризик для плода. Пр��парат протипоказаний у П-Ш триместрах вагітності, оскільки застосування у П-Ш триместрах вагітності може викликати фетотоксические ефекти (зниження функції нирок, маловоддя, затримка окостеніння кісток черепа плода) і
неонатальні токсичні ефекти (ниркову недостатність, гіпотензію, гіпокаліємію). Якщо все ж застосовували препарат у П-Ш триместрах вагітності, то необхідно провести ультразвукове дослідження нирок та кісток черепа плода.
Препарат Вальсакор®, як і будь-який інший препарат, опиниывающий безпосередній вплив на РААС, не слід застосовувати під час вагітності, а також у жінок, які планують вагітність. При плануванні вагітності рекомендується перевести пацієнтку на альтернативну гіпотензивну терапію з урахуванням профілю безпеки. При застосуванні засобів, що впливають на РААС, необхідно проінформувати жінок дітородного віку про потенційний ризик негативного впливу даних препаратів на плід під час вагітності. При підтвердженні вагітності препарат Вальсакор® необхідно відмінити ��ак можна раніше.
Невідомо, чи виділяється валсартан в грудне молоко. При необхідності застосування препарату Вальсакор® в період лактації грудне вигодовування слід припинити. Застосування валсартану не надавало несприятливої дії на репродуктивну функцію у самців і самок щурів в дозах до 200 мг/кг/добу при прийомі всередину. Зазначена доза в 6 разів перевищує максимальну рекомендовану добову дозу людини в перерахуванні на мг/м (розрахунки проводилися з розрахунку 320 мг/добу при прийомі всередину і маси тіла пацієнта 60 кг).Ліків��е взаємодія
Одночасне застосування протипоказане
Одночасне застосування АРА II, включаючи валсартан, або інгібіторів АПФ з алискиреном протипоказано у пацієнтів з цукровим діабетом або порушенням функції нирок (КК менше 60 мл/хв).
Одночасне застосування не рекомендується
Літій
Одночасне застосування з препаратами літію не рекомендовано, оскільки можливо оборотне збільшення концентрації літію в плазмі крові і розвиток інтоксикації. Одночасне застосування препарату з діуретиками і препаратами літію може сприяти додатковому підвищення концентрації літію і зростанням ризику розвитку інтоксикації. При необхідності одночасного застосування з препаратами літію необхідно ретельно контролювати концентрацію літію в плазмі крові. Калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, эплеренон, триамтерен, амілорид), препарати калію, калийсодержащие харчові добавки та інші лікарські засоби і речовини, які можуть збільшити вміст калію в сироватці крові (наприклад, гепарин)
При необхідності одночасне пресуремінного застосування з препаратами, що впливають на вміст калію, рекомендується контролювати вміст калію у плазмі крові. Одночасне застосування з обережністю
Подвійна блокада РААС
У деяких пацієнтів подвійна блокада РААС супроводжувалася розвитком артеріальної гіпотензії, непритомності, гіперкаліємії і порушенням функції нирок (включаючи ОПН). Потрібно дотримуватись обережності при одночасному застосуванні АРА II, включаючи валсартан з лікарськими засобами, що чинять вплив на РААС, такими як інгібітори АПФ або алискирен.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), у тому числі селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), ацетилсаліцилова кислота в дозі більше 3 г/добу і неселективні НПЗП
При одночасному застосуванні можливо послаблення антигіпертензивного ефекту, збільшення ризику розвитку порушень функції нирок і підвищення вмісту калію в плазмі крові. На початку терапії рекомендується оцінити функцію нирок, а так само скорегувати порушення водно-електролітного балансу.
Інгібітори білків-переносчиків За результатами дослідження in vitro валсартан є субстратом для печінкових білків-переносників ОАТР1В1/ОАТР1ВЗ і MRP2. Клінічне значення цього факту невідомо. Одночасне застосування інгібіторів білків-переносників ОАТР1В1/ОАТР1ВЗ (наприклад, рифампіцин, циклоспорин) і MRP2 (наприклад, ритонавір) може збільшувати системну експозицію валсартану (Стах і AUC). Це слід враховувати на початку та при закінченні одночасній терапії.
Відсутність лікарського взаємодії
Не виявлено клінічно значущих взаємодій ��про наступними лікарськими засобами:циметидин, варфарин, фуросемід, дигоксин, атенолол, індометацин,
гідрохлоротіазид, амлодипін і глібенкламід.
Пацієнти від 6 до 18 років
У дітей і підлітків АГ часто пов'язана з порушенням функції нирок. Одночасне застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що впливають на РААС, може викликати підвищення вмісту калію в плазмі крові у таких пацієнтів. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні вищевказаної комбінації і регулярно кон��ролировать функцію нирок і вміст калію в плазмі крові у даної групи пацієнтів.
