Дозировка
репарат назначают внутрь. Рекомендуемая доза - 25 мг (1 таблетки) 1 раз/ вечером. При необходимости, после двухнедельного лечения доза может быть увеличена до 50 мг (2 таблетки) 1 раз/ вечером. Лекарственную терапию депрессий следует проводить, по крайней мере, еще в течение 6 мес после полного прекращения симптомов. Вальдоксан можно принимать независимо от приема пищи. Таблетки следует проглатывать целиком, не разжевывая. В случае пропуска приема очередной дозы, во время следующего приема Вальдоксан® принимают в обычной дозе, не следует увеличивать дозу препарата. Для улучшения контроля приема препарата на блистере, содержащем таблетки, отпечатан календарь. Для прекращения лечения нет необходимости в постепенном снижении дозы.
Передозировка
Данные о передозировке агомелатина ограничены. За время клинических исследований было получено несколько сообщений о передозировке (до 450 мг) агомелатина, а также о передозировке (до 525 мг) в сочетании с другими психотропными средствами
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
Состав
агомелатин 25 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, магния стеарат, крахмал кукурузный, повидон, кремния диоксид коллоидный, карбоксиметилкрахмал натрия, стеариновая кислота.
Состав пленочной оболочки: глицерол, гипромеллоза, краситель железа оксид желтый, макрогол 6000, титана диоксид.
Состав голубой краски: шеллак, пропиленгликоль, индигокармин лак алюминиевый.
Фармакологическое действие
Антидепрессант, агонист мелатониновых МТ1- и МТ2-рецепторов и антагонист серотониновых 5-НТ2с-рецепторов.
Агомелатин активен на валидированных моделях депрессии (тест приобретенной беспомощности, тест отчаяния, хронический стресс умеренной выраженности), равно как и на моделях с десинхронизацией циркадных ритмов, а также в экспериментальных ситуациях тревоги и стресса. Показано, что агомелатин не влияет на захват монаминов и не имеет сродства к альфа-, бета-адренорецепторам, гистаминовым рецепторам, холинорецепторам, допаминовым и бензодиазепиновым рецепторам.
Агомелатин усиливает высвобождение допамина и норадреналина, в особенности в области префронтальной коры мозга и не влияет на концентрацию внеклеточного серотонина. В экспериментальных исследованиях на животных со смоделированной десинхронизацией циркадных ритмов было показано, что агомелатин восстанавливает синхронизацию циркадных ритмов через стимуляцию мелатониновых рецепторов.
Агомелатин способствует восстановлению нормальной структуры сна, снижению температуры тела и выделению мелатонина.
Показана эффективность краткосрочного применения агомелатина (терапия 6-8 недель) в дозах 25-50 мг у пациентов с большими депрессивными эпизодами.
Также показана эффективность применения агомелатина у больных с более тяжелыми формами депрессивного расстройства (оценка по шкале Гамильтона ? 25). Агомелатин был также эффективен при изначально высоких уровнях тревоги, равно как и при сочетании тревожных и депрессивных расстройств.
Подтвержден поддерживающий антидепрессивный эффект агомелатина (при продолжительности исследования 6 мес) в дозе 25-50 мг 1 раз/ Результаты исследования подтвердили противорецидивную эффективность агомелатина, которая оценивалась по времени до наступления рецидива заболевания (р=0.0001). Частота развития рецидива в группе пациентов, принимавших агомелатин, составила 22%, в группе плацебо - 47%.
Агомелатин не оказывает отрицательного воздействия на внимательность и память, у пациентов с депрессией агомелатин в дозе 25 мг увеличивает продолжительность фазы медленного сна без изменения количества и продолжительности фаз быстрого сна. Прием агомелатина в дозе 25 мг также способствует более быстрому наступлению сна и улучшению его качества (начиная с первой недели лечения) и снижению частоты сердечных сокращений; при этом заторможенности в дневное время не отмечается. На фоне приема агомелатина отмечена тенденция к снижению частоты сексуальной дисфункции (влияние на возбуждение и оргазм).
Прием агомелатина не оказывает влияния на массу тела, ЧСС и АД, не вызывает сексуальных нарушений, не вызывает синдрома отмены (даже при резком прекращении лечения) и синдрома привыкания.
Фармакокинетика
Всасывание
Абсолютная биодоступность после приема терапевтической дозы низкая (< 5%); межиндивидуальная вариабельность значительная. Биодоступность у женщин выше, чем у мужчин. Биодоступность увеличивается на фоне приема пероральных контрацептивов и снижается на фоне курения.
При назначении терапевтических доз Cmax препарата увеличивалась пропорционально дозе. При приеме более высоких доз отмечался более выраженный эффект первого прохождения через печень. Прием пищи (как обычной, так и с высоким содержанием жиров) не влиял ни на биодоступность, ни на степень всасывания. На фоне приема пищи с высоким содержанием жиров межиндивидуальная вариабельность показателей увеличивалась.
Распределение
Vd в равновесном состоянии составлял порядка 35 л. Связывание с белками плазмы - 95% независимо от концентрации препарата, возраста или наличия почечной недостаточности.
При печеночной недостаточности отмечалось двукратное увеличение свободной фракции препарата.
Метаболизм
После приема внутрь агомелатин подвергается быстрому окислению, в основном за счет CYP1A2 и CYP2C9. Изофермент CYP2C19 также участвует в метаболизме агомелатина, однако его роль менее значима.
Основные метаболиты в виде гидроксилированного и деметилированного агомелатина неактивны, быстро связываются и выводятся почками.
Выведение
T1/2 из плазмы составляет от 1 до 2 ч. Выведение происходит быстро. Метаболический клиренс составляет порядка 1100 мл/мин. Выведение происходит в основном почками (80%) в виде метаболитов. Количество неизмененного препарата в моче незначительно. При неоднократном назначении препарата кинетика не меняется.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени при однократном приеме агомелатина в дозе 25 мг фармакокинетические параметры значимо не изменялись. Из-за ограниченного клинического опыта следует соблюдать осторожность при назначении агомелатина пациентам с умеренной и выраженной почечной недостаточностью.
При назначении агомелатина в дозе 25 мг пациентам со слабо выраженной (класс А по классификации Чайлд-Пью) и умеренной (класс В по классификации Чайлд-Пью) хронической печеночной недостаточностью на фоне цирроза печени было отмечено увеличение его концентрации в плазме в 70 и 140 раз, соответственно, по сравнению с добровольцами, сопоставимыми по полу, возрасту и отношению к курению, но без печеночной недостаточности.
Отсутствуют данные о расовых различиях фармакокинетических параметров.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: часто - тревожность, головная боль, головокружение, сонливость, бессонница, мигрень; нечасто - парестезии; неуточненная частота - суицидальные мысли и поведение.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, диарея, запор, боль в эпигастрии, повышение активности АЛТ и/или ACT более чем в 3 раза по сравнению с ВГН (1.1% на фоне агомелатина в дозе 25/50 мг и 0.7% на фоне плацебо); редко - гепатит.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: часто - потливость; нечасто - экзема; редко - эритематозная сыпь.
Со стороны органа зрения: нечасто - нечеткое зрение.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - боль в области спины.
Прочие: часто - утомляемость.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Эффективность применения препарата у пожилых пациентов (в возрасте 65 лет и старше) не установлена. Имеются ограниченные данные о применении препарата Вальдоксан® при больших депрессивных эпизодах у пациентов в возрасте 65 лет и старше. При назначении препарата пациентам пожилого возраста следует соблюдать осторожность.
У пациентов с почечной недостаточностью тяжелой степени значимого изменения фармакокинетических параметров не отмечалось. Однако опыт применения препарата при больших депрессивных эпизодах у пациентов с умеренной или выраженной почечной недостаточностью ограничен. При назначении препарата Вальдоксан® таким пациентам следует соблюдать осторожность.
Следует соблюдать осторожность при использовании агомелатина у пациентов с маниакальными или гипоманиакальными эпизодами в анамнезе. При появлении симптомов мании следует прекратить прием препарата.
При депрессивном состоянии повышен риск суицидальных мыслей, самоповреждений и суицида (событий, связанных с суицидом). Риск сохраняется до наступления отчетливой ремиссии. Пациенты должны находиться под медицинским наблюдением вплоть до улучшения состояния (после начала терапии может пройти несколько недель, прежде чем состояние улучшится). Клинический опыт свидетельствует, что риск суицида может увеличиваться на ранних этапах наступления ремиссии.
Пациенты, в анамнезе которых имелись события, связанные с суицидом, а также пациенты, имевшие суицидальные намерения до начала терапии, относятся к группе риска и во время проведения терапии должны находиться под пристальным медицинским наблюдением.
Результаты мета-анализа клинических исследований антидепрессантов у пациентов с психическими расстройствами свидетельствуют о повышенном риске суицидального поведения у пациентов в возрасте до 25 лет на фоне приема антидепрессантов по сравнению с плацебо.
В период лечения пациенты, особенно относящиеся к группе риска, должны находиться под пристальным медицинским наблюдением, особенно в начале терапии и при изменении дозы препарата. Пациенты (и лица, осуществляющие уход за ними) должны быть информированы о необходимости немедленного обращения к врачу при ухудшении состояния, суицидальном и необычном поведении, а также при появлении суицидальных мыслей.
Одновременное применение агомелатина и сильных ингибиторов цитохрома CYP1А2 (таких как флувоксамин, ципрофлоксацин) противопоказано. Следует соблюдать осторожность при одновременном назначении агомелатина с умеренными ингибиторами изофермента CYP1А2 (такими как пропранолол, грепафлоксацин, эноксацин) из-за возможности повышения концентрации агомелатина.
В исследованиях на фоне приема препарата Вальдоксан®, особенно в дозе 50 мг, отмечалось повышение активности трансаминаз в сыворотке крови (более чем в 3 раза по сравнению с ВГН). Как правило, после прекращения терапии эти показатели возвращались к нормальным значениям.
Показания
лечение большого депрессивного расстройства у взрослых
Противопоказания
— печеночная недостаточность (например, цирроз или заболевание печени в активной фазе);
— одновременное применение сильных ингибиторов цитохрома CYP1A2 (таких как флувоксамин, ципрофлоксацин);
— детский возраст до 18 лет (из-за отсутствия достаточного опыта клинического применения);
— непереносимость лактозы (лактазная недостаточность, галактоземия и синдром мальабсорбции глюкозы/галактозы);
— повышенная чувствительность к агомелатину и/или любому из вспомогательных веществ препарата.
С осторожностью следует назначать препарат пациентам пожилого возраста (65 лет и старше); при больших депрессивных эпизодах у пациентов с умеренной и выраженной почечной недостаточностью; при одновременном назначении агомелатина с умеренными ингибиторами изофермента CYP1A2 (такими как пропранолол, грепафлоксацин, эноксацин); пациентам с маниакальными или гипоманиакальными эпизодами в анамнезе, пациентам, в анамнезе которых имелись события, связанные с суицидом, а также пациентам
Лекарственное взаимодействие
потенциально возможное взаимодействие
90% агомелатина метаболизируется в печени при участии изоферментов CYP1А2 и 10% - при участии CYP2C9/19. Поэтому любые препараты, метаболизм которых зависит от этих изоферментов, могут повышать или уменьшать биодоступность агомелатина.
Флувоксамин, является сильным ингибитором изофермента CYP1A2 и умеренным ингибитором изофермента CYP2C9 и существенно замедляет метаболизм агомелатина, при этом концентрация агомелатина увеличивается примерно в 60 (12-412) раз. Поэтому одновременное применение агомелатина и сильных ингибиторов изофермента CYP1A2 (таких как флувоксамин, ципрофлоксацин) противопоказано.
Одновременное назначение агомелатина и эстрогенов, которые являются умеренными ингибиторами изофермента CYP1A2, приводит к увеличению концентрации агомелатина в несколько раз. Хотя комбинированное применение агомелатина и эстрогенов не сопровождалось ухудшением профиля безопасности проводимой терапии,
(2752)
Дозування
репарат призначають всередину. Рекомендована доза - 25 мг (1 таблетки) 1 раз/ ввечері. При необхідності, після двотижневого лікування доза може бути збільшена до 50 мг (2 таблетки) 1 раз/ ввечері. Лікарську терапію депресій слід проводити, принаймні, ще протягом 6 міс після повного припинення симптомів. Вальдоксан можна приймати незалежно від прийому їжі. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи. У випадку пропуску прийому чергової дози, під час наступного прийому Вальдоксан® приймають у звичайній дозі, не слід збільшувати дозу препарату. Для поліпшення контролю прийому препарату на блістері, що містить таблетки, надрукований календар. Для припинення лікування немає необхідності у поступовому зниженні дози.Передозування
Дані про передозування агомелатина обмежені. За час клінічних досліджень було отримано кілька повідомлень про передозування (до 450 мг) агомелатина, а також про передозування (до 525 мг) в поєднанні з іншими психотропними засобами
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкоюСклад
аго��елатин 25 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, повідон, кремнію діоксид колоїдний, карбоксиметилкрахмал натрію, стеаринова кислота.
Склад плівкової оболонки: гліцерол, гіпромелоза, барвник заліза оксид жовтий, макрогол 6000, титану діоксид.
Склад блакитної фарби: шелак, пропіленгліколь, індигокармін алюмінієвий лак.Фармакологічна дія
Антидепресант, агоніст мелатониновых m т1 - і МТ2-рецепторів і антагоніст серотонінових 5-НТ2с-рецепторів.
Кроком��латин активний на валидированных моделях депресії (тест придбаної безпорадності, тест відчаю, хронічний стрес помірної вираженості), так само як і на моделях з десинхронизацией циркадних ритмів, а також в експериментальних ситуаціях тривоги і стресу. Показано, що агомелатин не впливає на захоплення монаминов і не має спорідненості до альфа-, бета-адренорецепторами, гістамінових рецепторів, холінорецепторами, допаминовым та бензодіазепіновими рецепторами.
Агомелатин посилює вивільнення допаміну та норадреналіну, особливо �� області префронтальної кори мозку і не впливає на концентрацію позаклітинного серотоніну. В експериментальних дослідженнях на тварин із змодельованою десинхронизацией циркадних ритмів було показано, що агомелатин відновлює синхронізацію циркадних ритмів через стимуляцію мелатониновых рецепторів.
Агомелатин сприяє відновленню нормальної структури сну, зниження температури тіла і виділення мелатоніну.
Показана ефективність короткострокового застосування агомелатина (терапія 6-8 тижнів) в дозах 25-50 мг у пацієнтів з великими депресивними епізодами.
Також показана ефективність застосування агомелатина у хворих з більш важкими формами депресивного розладу (оцінка за шкалою Гамільтона ? 25). Агомелатин був також ефективний при початково високих рівнях тривоги, так само як і при поєднанні тривожних і депресивних розладів.
Підтверджений підтримує антидепресивний ефект агомелатина (при тривалості дослідження 6 міс) у дозі 25-50 мг 1 раз/ Результати дослідження підтвердили противорецидивную ефективно��ть агомелатина, яка оцінювалась з часу до настання рецидиву захворювання (р=0.0001). Частота розвитку рецидиву в групі пацієнтів, що приймали агомелатин, склала 22%, в групі плацебо - 47%.
Агомелатин не чинить негативного впливу на уважність і пам'ять, у пацієнтів з депресією агомелатин в дозі 25 мг збільшує тривалість фази повільного сну без зміни кількості та тривалості фази швидкого сну. Прийом агомелатина в дозі 25 мг також сприяє більш швидкому настанню сну і поліпшенню його ��ачества (починаючи з першого тижня лікування) і зниження частоти серцевих скорочень; при цьому загальмованості в денний час не відзначається. На тлі прийому агомелатина відзначена тенденція до зниження частоти сексуальної дисфункції (вплив на збудження і оргазм).
Прийом агомелатина не впливає на масу тіла, ЧСС і АТ, не викликає сексуальних порушень, не викликає синдрому відміни (навіть при різкому припиненні лікування) та синдрому звикання.Фармакокінетика
Всмоктування
Абсолютна біодоступність після прийому терапевтической дози низька (< 5%); межиндивидуальная значна варіабельність. Біодоступність у жінок вище, ніж у чоловіків. Біодоступність збільшується на тлі прийому пероральних контрацептивів знижується на тлі куріння.
При призначенні терапевтичних доз Cmax препарату збільшувалася пропорційно дозі. При прийомі більш високих доз відзначався більш виражений ефект першого проходження через печінку. Прийом їжі (як звичайної, так і з високим вмістом жирів) не впливав ні на біодоступність, ні на ступінь всмоктування. На тлі прийому п��щі з високим вмістом жирів межиндивидуальная варіабельність показників збільшувалася.
Розподіл
Vd у рівноважному стані становив близько 35 л. Зв'язування з білками плазми - 95% незалежно від концентрації препарату, віку або наявності ниркової недостатності.
При печінковій недостатності зазначалося дворазове збільшення вільної фракції препарату.
Метаболізм
Після прийому всередину агомелатин піддається швидкому окисленню, в основному за рахунок CYP1A2 та СУР2С9. Ізофермент CYP2C19 також які беруть��т у метаболізмі агомелатина, проте його роль менш значима.
Основні метаболіти у вигляді гідроксильованого і деметилированного агомелатина неактивні, швидко зв'язуються і виводяться нирками.
Виведення
T1/2 з плазми становить від 1 до 2 ч. Виведення відбувається швидко. Метаболічний кліренс становить близько 1100 мл/хв. Виведення відбувається в основному нирками (80%) у вигляді метаболітів. Кількість незміненого препарату в сечі незначно. При неодноразовому призначення кінетика препарату не змінюється.
Фармакоки��етика в особливих клінічних випадках
У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня при одноразовому прийомі агомелатина в дозі 25 мг фармакокінетичні параметри суттєво не змінювалися. Із-за обмеженого клінічного досвіду слід дотримуватися обережності при призначенні агомелатина пацієнтам з помірною і вираженою нирковою недостатністю.
При призначенні агомелатина в дозі 25 мг пацієнтам з слабко вираженою (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) та помірною (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) хронічної печенечной недостатністю на фоні цирозу печінки було відзначено збільшення його концентрації в плазмі в 70 і 140 разів, відповідно, у порівнянні з добровольцями, порівнянними за статтю, віком і відношення до паління, але без печінкової недостатності.
Відсутні дані про расових відмінностей фармакокінетичних параметрів.Побічні дії
З боку ЦНС: часто - тривожність, головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, мігрень; нечасто - парестезії; неуточненная частота - суїцидальні думки та поведінку.
З боку піщеварительной системи: часто - нудота, діарея, запор, біль в епігастрії, підвищення активності АЛТ та/або АСТ більш ніж у 3 рази порівняно з ВМН (1.1% на тлі агомелатина в дозі 25/50 мг і 0.7% на тлі плацебо); рідко - гепатит.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: часто - пітливість; нечасто - екзема; рідко - еритематозний висип.
З боку органа зору: нечасто - нечітке зір.
З боку кістково-м'язової системи: часто - біль в області спини.
Інші: часто - стомлюваність.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Ефективність застосування препарату у літніх пацієнтів (віком 65 років і старше) не встановлена. Є обмежені дані про застосування препарату Вальдоксан® при великих депресивних епізодів у пацієнтів у віці 65 років і старше. При призначенні препарату пацієнтам літнього віку слід дотримуватися обережності.
У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня значимої зміни фармакокінетичних параметрів не відзначалося. Однак досвід застосування препарату при великих депресивних епізодів у пацієнтів з розумі��енной або вираженою нирковою недостатністю обмежений. При призначенні препарату Вальдоксан® таким пацієнтам слід дотримуватися обережності.
Слід дотримуватися обережності при використанні агомелатина у пацієнтів з маніакальними або гипоманиакальными епізодами в анамнезі. При появі симптомів манії слід припинити прийом препарату.
При депресивному стані підвищений ризик суїцидальних думок, самоушкоджень та суїциду (подій, пов'язаних з суїцидом). Ризик зберігається до настання виразною ремісії. Паціенти повинні перебувати під медичним спостереженням аж до поліпшення стану (після початку терапії може пройти кілька тижнів, перш ніж стан покращиться). Клінічний досвід свідчить, що ризик суїциду може збільшуватися на ранніх етапах настання ремісії.
Пацієнти, в анамнезі яких були події, пов'язані з суїцидом, а також пацієнти, що мали суїцидальні наміри до початку терапії, відносяться до групи ризику і під час проведення терапії повинні перебувати під пильним медичним наглядом.
/> Результати мета-аналізу клінічних досліджень антидепресантів у пацієнтів з психічними розладами свідчать про підвищений ризик суїцидальної поведінки у пацієнтів віком до 25 років на тлі прийому антидепресантів порівняно з плацебо.
У період лікування пацієнти, особливо що відносяться до групи ризику, повинні перебувати під пильним медичним наглядом, особливо на початку терапії та при зміні дози препарату. Пацієнти (та особи, які здійснюють догляд за ними) повинні бути поінформовані про необхідність неме��ного звернення до лікаря при погіршенні стану, суицидальном і незвичайну поведінку, а також при появі суїцидальних думок.
Одночасне застосування агомелатина і сильних інгібіторів цитохрому CYP1A2 (таких як флувоксамін, ципрофлоксацин) протипоказано. Слід дотримуватися обережності при одночасному призначенні агомелатина з помірними інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (такими як пропранолол, грепафлоксацин, эноксацин) через можливість підвищення концентрації агомелатина.
У дослідженнях на тлі прийому препарат�� Вальдоксан®, особливо в дозі 50 мг, відзначалося підвищення активності трансаміназ у сироватці крові (більше ніж у 3 рази порівняно з ВМН). Як правило, після припинення терапії ці показники поверталися до нормальних значень.Свідчення
лікування великого депресивного розладу у дорослихПротипоказання
— печінкова недостатність (наприклад, цироз або захворювання печінки в активній фазі);
— одночасне застосування сильних інгібіторів цитохрому CYP1A2 (таких як флувоксамін, ципрофлоксацин);
— дитячий вікт до 18 років (через відсутність достатнього досвіду клінічного застосування);
— непереносимість лактози (лактазна недостатність, галактоземія та синдром мальабсорбції глюкози/галактози);
— підвищена чутливість до агомелатину та/або будь-якої з допоміжних речовин препарату.
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам літнього віку (65 років і старше); при великих депресивних епізодів у пацієнтів з помірною і вираженою нирковою недостатністю; при одночасному призначенні агомелатина з умере��вими інгібіторами ізоферменту CYP1A2 (такими як пропранолол, грепафлоксацин, эноксацин); пацієнтам з маніакальними або гипоманиакальными епізодами в анамнезі, пацієнтам, в анамнезі яких були події, пов'язані з суїцидом, а також пацієнтамЛікарська взаємодія
потенційно можлива взаємодія
90% агомелатина метаболізується в печінці за участю ізоферментів СУР1А2 і 10% - за участю CYP2C9/19. Тому будь-які препарати, метаболізм яких залежить від цих ізоферментів, можуть підвищувати або зменшувати біодоступність агомелатина.
Флувоксамін є потужним інгібітором ізоферменту CYP1A2 і помірним інгібітором ізоферменту CYP2C9 та істотно уповільнює метаболізм агомелатина, при цьому концентрація агомелатина збільшується приблизно в 60 (12-412) разів. Тому одночасне застосування агомелатина і сильних інгібіторів ізоферменту CYP1A2 (таких як флувоксамін, ципрофлоксацин) протипоказано.
Одночасне призначення агомелатина і естрогенів, які є помірними інгібіторами ізоферменту CYP1A2, призводить до збільшення концентрації агомела��їна в кілька разів. Хоча комбіноване застосування агомелатина і естрогенів не супроводжувалося погіршенням профілю безпеки проведеної терапії,