Дозировка
При приеме внутрь разовая доза для взрослых составляет 0.25-2 г. Частота приема и длительность лечения зависят от показаний. Пациентам с тяжелыми нарушениями функции почек требуется коррекция режима дозирования.
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого или почти белого цвета, круглые, двояковыпуклые.
Состав
1 таб.
валацикловира гидрохлорид\0009556.2 мг,
что соответствует содержанию валацикловира\0009500 мг
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая - 106.8 мг, повидон К25 - 12 мг, магния стеарат - 5 мг.
Состав оболочки: гипромеллоза - 11 мг, макрогол 4000 - 3 мг, титана диоксид - 6 мг.
Фармакологическое действие
Противовирусное средство группы аналогов нуклеозидов. Валацикловир представляет собой L-валиновый эфир ацикловира, являясь, таким образом, пролекарством.
После всасывания в кровь валацикловир почти полностью превращается в ацикловир под влиянием печеночного фермента валацикловир-гидролазы. Образовавшийся из валацикловира ацикловир, в свою очередь, проникает в пораженные вирусом клетки, где под влиянием вирусного фермента тимидинкиназы превращается в монофосфат, затем, под влиянием клеточных киназ - в дифосфат и активный трифосфат. Трифосфат ацикловира угнетает ДНК-полимеразу и, таким образом, нарушает репликацию ДНК вируса. Кроме того, нарушение репликации вирусной ДНК может быть результатом встраивания ацикловира в ее структуру. Таким образом, высокая избирательность валацикловира в отношении тканей, пораженных вирусом, объясняется тем, что I этап цепи реакций фосфорилирования опосредуется ферментом, вырабатываемым самим вирусом.
Активен в отношении вирусов Herpes simplex типов 1 и 2, Varicella zoster, цитомегаловируса, вируса Эпштейна-Барр, вируса герпеса человека 6.
Фармакокинетика
После приема внутрь валацикловир хорошо абсорбируется из ЖКТ, быстро и практически полностью превращается в ацикловир и L-валин под действием фермента валацикловиргидролазы.
После однократного приема 0.25-2 г валацикловира Cmax ацикловира у здоровых добровольцев с нормальной функцией почек составляет в среднем 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) и достигается через 1-2 ч.
Биодоступность ацикловира при приеме от 1 г валацикловира составляет 54% и не зависит от приема пищи.
Cmax валацикловира в плазме составляет всего 4% от уровня ацикловира и достигается в среднем через 30-100 мин после приема препарата; через 3 ч уровень Cmax остается прежним или снижается.
Связывание валацикловира с белками плазмы очень низкое - 15%.
У пациентов с нормальной функцией почек T1/2 ацикловира составляет около 3 ч. Валацикловир выводится с мочой, главным образом в виде ацикловира (более 80% дозы) и его метаболита 9-карбоксиметоксиметилгуанина, в неизмененном виде выводится менее 1% препарата.
У пациентов с терминальной стадией почечной недостаточности T1/2 ацикловира составляет примерно 14 ч.
На поздних сроках беременности устойчивый суточный показатель AUC после приема 1 г валацикловира был больше приблизительно в 2 раза, чем таковой при приеме ацикловира в дозе 1.2 г/сут.
У реципиентов трансплантатов органов, получающих валацикловир в дозе 2 г 4 раза/сут, Cmax ацикловира равна или превосходит таковую у здоровых добровольцев, получающую такую же дозу валацикловира, а суточные показатели AUC у них значительно выше.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, чувство дискомфорта, боли в животе, рвота, диарея, анорексия; редко - транзиторное повышение показателей печеночных проб.
Со стороны ЦНС: головная боль, усталость, головокружение, спутанность сознания, галлюцинации; редко - нарушения сознания; в отдельных случаях - кома (обычно у пациентов с нарушением функции почек или другими предрасполагающими факторами).
Аллергические реакции: редко - сыпь, крапивница, зуд, ангионевротический отек, анафилаксия.
Прочие: редко - тромбоцитопения, одышка, нарушения функции почек, фотосенсибилизация.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Пациентам пожилого возраста в период лечения необходимо увеличить объем потребляемой жидкости.
Пациенты с почечной недостаточностью имеют повышенный риск развития неврологических осложнений при приеме валацикловира.
С осторожностью применять у пациентов с заболеваниями печени.
Клинический опыт применения у детей отсутствует.
Показания
Лечение и профилактика инфекционных заболеваний, вызванных Herpes zoster.
Профилактика цитомегаловирусной инфекции, развивающейся при трансплантации органов.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к валацикловиру, ацикловиру.
Применение при беременности и кормлении грудью
Адекватных и строго контролируемых исследований безопасности применения валацикловира при беременности и в период лактации не проведено. Применение у этой категории пациентов возможно в случаях, когда ожидаемая польза терапии для матери превосходит потенциальный риск для плода или грудного ребенка.
Известно, что ацикловир, являющийся метаболитом валацикловира, выделяется с грудным молоком в концентрациях, в 0.6-4.1 раза превышающих его концентрации в плазме. T1/2 ацикловира из грудного молока составляет 2.8 ч, что сопоставимо с T1/2 из плазмы крови.
В экспериментальных исследованиях валацикловир не оказывал тератогенного воздействия у крыс и кроликов. При пероральном приеме валацикловир не вызывал нарушений фертильности у самцов и самок крыс.
Лекарственное взаимодействие
Ацикловир в неизмененном виде поступает в мочу в результате активной канальцевой секреции. Любые препараты, которые назначаются с ним одновременно и конкурируют за этот механизм элиминации, способны вызвать повышение концентрации валацикловира в плазме. Циметидин и препараты, блокирующие канальцевую секрецию, при назначении после приема валацикловира в дозе 1 г, повышают для ацикловира показатель AUC и уменьшают его почечный клиренс.
При одновременном приеме ацикловира и неактивного метаболита микофенолата мофетила (иммунодепрессанта, применяемого при трансплантации) наблюдалось увеличение AUC ацикловира и микофенолата мофетила.
При одновременном применении валацикловира с препаратами, нарушающими функцию почек (в т.ч. циклоспорин, такролимус), возможно ухудшение функции почек.
(4672)
Дозування
При прийомі внутрішньо разова доза для дорослих складає 0.25-2 р. Частота прийому та тривалість лікування залежать від показань. Пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок потрібна корекція режиму дозування.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого або майже білого кольору, круглі, двоопуклі.Склад
1 таб.
валацикловіру гідрохлориду\0009556.2 мг,
що відповідає змісту валацикловіру\0009500 мг
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна - 106.8 мг, п��вигляд К25 - 12 мг, магнію стеарат - 5 мг.
Склад оболонки: гіпромелоза - 11 мг, макрогол 4000 - 3 мг, титану діоксид - 6 мг.Фармакологічна дія
Противірусний засіб групи аналогів нуклеозидів. Валацикловір являє собою L-валиновый ефір ацикловіру, будучи, таким чином, проліками.
Після всмоктування в кров валацикловір майже повністю перетворюється в ацикловір під впливом печінкового ферменту валацикловір-гідролази. Утворився валацикловіру ацикловір, в свою чергу, проникає в уражені вірусом клітини, де під впливом вірусного ферменту тимідинкінази перетворюється на монофосфат, потім, під впливом клітинних кіназ - дифосфат і активний трифосфат. Трифосфат ацикловіру пригнічує ДНК-полімеразу і, таким чином, порушує реплікацію ДНК вірусу. Крім того, порушення реплікації вірусної ДНК може бути результатом вбудовування ацикловіру в її структуру. Таким чином, висока вибірковість валацикловіру щодо тканин, уражених вірусом, пояснюється тим, що I етап ланцюга реакцій фосфорилювання опосередкований ферментом, вырабат��ваемым самим вірусом.
Активний відносно вірусів Herpes simplex типів 1 та 2, Varicella zoster, цитомегаловірусу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу герпесу людини 6.Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо валацикловір добре абсорбується з ШКТ, швидко та майже повністю перетворюється в ацикловір і L-валін під дією ферменту валацикловіргідролази.
Після одноразового прийому 0.25-2 г валацикловіру Cmax ацикловіру у здорових добровольців з нормальною функцією нирок становить у середньому 10-37 мкмоль (2.2-8.3 мкг/мл) і досягається через 1-2 ч.
/> Біодоступність ацикловіру при прийомі 1 г валацикловіру становить 54% і не залежить від прийому їжі.
Cmax валацикловіру в плазмі становить всього 4% від рівня ацикловіру і досягається в середньому через 30-100 хв після прийому препарату; через 3 год рівень Cmax залишається незмінним чи знижується.
Зв'язування валацикловіру з білками плазми дуже низьке - 15%.
У пацієнтів з нормальною функцією нирок T1/2 ацикловіру становить близько 3 ч. Валацикловір виводиться із сечею, головним чином у вигляді ацикловіру (більше 80% дози) та його метаболіту 9-карбоксиметоксиметилгуанина, у незміненому вигляді виводиться менше 1% препарату.
У пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності T1/2 ацикловіру становить приблизно 14 год
На пізніх термінах вагітності стійкий добовий показник AUC після прийому 1 г валацикловіру був більше приблизно у 2 рази, ніж такої при прийомі ацикловіру в дозі 1.2 г/добу.
У реципієнтів трансплантатів органів, які отримували валацикловір в дозі 2 г 4 рази/добу, Cmax ацикловіру дорівнює або перевищує таку у здорових добровольців, яка одержує так��ту ж дозу валацикловіру, а добові показники AUC у них значно вище.Побічні дії
З боку травної системи: нудота, відчуття дискомфорту, болю в животі, блювання, діарея, анорексія; рідко - транзиторне підвищення показників печінкових проб.
З боку ЦНС: головний біль, втома, запаморочення, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко - порушення свідомості; в окремих випадках - кома (зазвичай у пацієнтів з порушенням функції нирок або іншими сприятливими факторами).
Алергічні реакції: рідко - висип, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілаксія.
Інші: рідко - тромбоцитопенія, задишка, порушення функції нирок, фотосенсибілізація.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Пацієнтам літнього віку в період лікування необхідно збільшити об'єм споживаної рідини.
Пацієнти з нирковою недостатністю мають підвищений ризик розвитку неврологічних ускладнень при прийомі валацикловіру.
З обережністю застосовувати у пацієнтів із захворюваннями печінки.
Клінічний досвід застосування у дітей відсутній.Свідчення
Лікування та профілактика інфекційних захворювань, спричинених Herpes zoster.
Профілактика цитомегаловірусної інфекції, що розвивається при трансплантації органів.Протипоказання
Підвищена чутливість до валацикловіру, ацикловіру.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Адекватних і суворо контрольованих досліджень безпеки застосування валацикловіру при вагітності та в період лактації не проведено. Застосування у цієї категорії пацієнтів можливо у випадках, коли�� очікувана користь терапії для матері перевершує потенційний ризик для плода або немовляти.
Відомо, що ацикловір, який є метаболіт валацикловіру, виділяється з грудним молоком у концентраціях, 0.6-4.1 рази перевищують його концентрації в плазмі. T1/2 ацикловіру з грудного молока становить 2.8 год, що можна порівняти з T1/2 з плазми крові.
В експериментальних дослідженнях валацикловір не виявляв тератогенної дії у щурів і кроликів. При пероральному прийомі валацикловір не викликав порушень фертильності у самцов і самок щурів.Лікарська взаємодія
Ацикловір у незміненому вигляді надходить в сечу в результаті активної канальцевої секреції. Будь-які препарати, що призначаються одночасно і конкурують за цей механізм елімінації, здатні викликати підвищення концентрації валацикловіру в плазмі. Циметидин і препарати, що блокують канальцеву секрецію, при призначенні після прийому валацикловіру в дозі 1 г, підвищують для ацикловіру показник AUC і зменшують його нирковий кліренс.
При одночасному застосуванні ацикловіру та неактивного метаболіту мікофенолату мофетилу (імунодепресанти, що застосовується при трансплантації) спостерігалося збільшення AUC ацикловіру та мікофенолату мофетилу.
При одночасному застосуванні валацикловіру з препаратами, що порушують функцію нирок (у т. ч. циклоспорин, такролімус), можливе погіршення функції нирок.
