Туджео соло стар р-р д/п/к/ в/в 300ед/мл картр в шприц-ручке 1,5мл n5 (Туджео соло стар р-р д/п/к/ в/в 300ед/мл картр в шприц-ручке 1,5мл n5)

Дозування

Загальні рекомендації Одиниці препарату Туджео СолоСтар® (інсуліну гларгина 300 ОД/мл) відносяться тільки до препарату Туджео СолоСтар® і не еквівалентні іншим одиницям, що виражає силу дії інших аналогів інсуліну. Препарат Туджео СолоСтар® слід вводити підшкірно 1 раз на добу у будь-який час дня, бажано в один і той же час. Препарат Туджео СолоСтар® при одноразовому введенні протягом доби дозволяє мати гнучкий графік проведення ін'єкцій: при необхідності пацієнти можуть проводити ін'єкцію протягом 3 годин ��о або 3 годин після звичайного для них часу її проведення. Цільові значення концентрації глюкози в крові, дози і час прийому/введення гіпоглікемічних препаратів повинні визначатися і коригуватися індивідуально. Корекція дози також може знадобитися, наприклад, при зміні маси тіла пацієнта, його способу життя, зміну часу введення інсуліну або при інших станах, які можуть збільшити схильність до розвитку гіпо - або гіперглікемії (див. розділ "Особливі вказівки"). Будь-які зміни дози інсуліну повинні проводитися з обережністю і лише під медичним наглядом. Препарат Туджео СолоСтар® не є інсуліном вибору для лікування діабетичного кетоацидозу. У цьому випадку перевагу слід віддавати внутрішньовенному запровадження інсуліну короткої дії. У всіх пацієнтів з цукровим діабетом рекомендується проводити моніторинг концентрації глюкози в крові. Початок застосування препарату Туджео СолоСтар® Пацієнти з цукровим діабетом 1 типу Препарат Туджео СолоСтар® повинен застосовуватися один раз на добу в поєднанні з інсуліном, введення��мим під час прийому їжі, і потребує індивідуальної корекція дози. Пацієнти з цукровим діабетом 2 типу Рекомендована початкова доза становить 0,2 ОД/кг маси тіла один раз на добу з подальшою індивідуальною корекцією дози. Перехід з введення інсуліну гларгина 100 ОД/мл) препарат Туджео СолоСтар® і, навпаки, з препарату Туджео СолоСтар® на інсулін гларгин 100 ОД/мл Інсуліну гларгин 100 ОД/мл і препарат Туджео СолоСтар® не біоеквівалентні і безпосередньо не взаємозамінні. - Перехід з інсуліну гларгина 100 ОД/мл) препарат Туджео ЗлоСтар® може бути здійснено з розрахунку одиниця на одиницю, але для досягнення цільового діапазону концентрацій глюкози в плазмі крові може знадобитися більш висока доза препарату Туджео СолоСтар®; - При переході з застосування препарату Туджео СолоСтар® на інсулін гларгин 100 ОД/мл для зниження ризику розвитку гіпоглікемії доза повинна бути зменшена (приблизно на 20%) з наступним коригуванням дози при необхідності. Рекомендується проведення ретельного метаболічного моніторингу під час і протягом перших кількох тижнів пвіслюку переходу з одного з цих препаратів на інший. Перехід з інших базальних інсулінів на препарат Туджео СолоСтар® При переході зі схеми лікування з інсулінами проміжної і довготривалості дії на схему лікування з препаратом Туджео СолоСтар® може знадобитися зміна дози базального інсуліну та корекція одночасно проводиться гіпоглікемічної терапії (зміна дози і час введення інсулінів короткої дії або швидкодіючих аналогів інсуліну, або доз неинсулиновых гіпоглікемічних препаратів). - Перехід з одноразового протягом доби введення базальних інсулінів на одноразове протягом доби введення препарату Туджео СолоСтар® може проводитися з розрахунку одиниця на одиницю раніше введеної дози базального інсуліну. - При переході з дворазового, протягом доби, введення базальних інсулінів на одноразове введення препарату Туджео СолоСтар® рекомендована початкова доза препарату Туджео СолоСтар® становить 80% від загальної добової дози базального інсуліну, лікування яким припиняється. Пацієнти з високими дозами інсуліна, внаслідок наявності у них антитіл до людського інсуліну, можуть мати покращену реакцію на препарат Туджео СолоСтар®. Під час переходу на препарат Туджео СолоСтар® і протягом декількох тижнів після нього рекомендується проведення ретельного метаболічного моніторингу. З поліпшенням метаболічного контролю і виникає в результаті цього збільшення чутливості до інсуліну може знадобитися додаткова корекція режиму дозування. Корекція режиму дозування може також знадобитися, наприклад, при зміні ��аси тіла або стилю життя пацієнта, при зміні часу введення дози інсуліну або при виникненні інших станів, які підвищують схильність до розвитку гіпо - і гіперглікемії. Перехід з введення препарату Туджео СолоСтар® на інші базальні інсуліни Під час переходу з введення препарату Туджео СолоСтар® на застосування інших базальних інсулінів і протягом декількох тижнів після нього рекомендується медичне спостереження і ретельний метаболічний моніторинг. Рекомендується звернутися до інструкції по вживанню�� лікарського препарату, на який переводиться пацієнт. Змішування і розведення Препарат Туджео СолоСтар® не можна змішувати з жодним іншим інсуліном. Змішування призводить до зміни профілю дії препарату Туджео СолоСтар® у часі і викликає преципітацію. Препарат Туджео СолоСтар® не можна розводити. Розведення може призвести до зміни профілю дії препарату Туджео СолоСтар® у часі. Особливі групи пацієнтів Діти Безпека та ефективність препарату Туджео СолоСтар® у дітей та підлітків до 18 років до настоютеперішнього моменту не встановлено (див. розділ "Фармакокінетика"). Пацієнти літнього віку Препарат Туджео СолоСтар® можна застосовувати у пацієнтів літнього віку. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові, і доза інсуліну повинна підбиратися індивідуально. У пацієнтів літнього віку прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до постійного зменшення потреби в інсуліні (див. розділи "Особливі вказівки", "Фармакодинаміка" і "Фармакокінетика"). Пацієнти з нирковою недостатністю ��репарат Туджео СолоСтар® можна застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові, а доза інсуліну повинна підбиратися індивідуально. У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може зменшуватися внаслідок уповільнення метаболізму інсуліну (див. розділи "Особливі вказівки", "Фармакодинаміка" і "Фармакокінетика"). Пацієнти з печінковою недостатністю Препарат Туджео СолоСтар® можна застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю. Рекомендуется ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові, а доза інсуліну повинна підбиратися індивідуально. У пацієнтів з печінковою недостатністю потреба в інсуліні може зменшуватися внаслідок зменшення глюконеогенезу та уповільненням метаболізму інсуліну (див. розділ "Фармакодинаміка", "Фармакокінетика" і "Особливі вказівки"). Спосіб застосування Препарат Туджео СолоСтар® вводиться підшкірно-жирову клітковину живота, плечей або стегон. Місця для ін'єкцій повинні чергуватися при кожній ін'єкції в межах рекомендуемых областей для введення препарату. Препарат Туджео СолоСтар® не призначений для внутрішньовенного введення. Пролонгована дія інсуліну гларгина спостерігається тільки при його введенні в підшкірно-жирову клітковину. Внутрішньовенне введення звичайної підшкірної дози може спричинити тяжку гіпоглікемію. Препарат Туджео СолоСтар® не призначений для введення за допомогою інсулінової інфузійної помпи. Препарат Туджео СолоСтар® є прозорим розчином, а не суспензією, тому ресуспендирования перед застосуванням не потрібноя. З допомогою шприц-ручки Туджео СолоСтар® можна вводити дози від 1 до 80 одиниць на ін'єкцію з кроком збільшення дози в 1 одиницю. - Лічильник доз шприц-ручки Туджео СолоСтар® показує кількість одиниць препарату Туджео СолоСтар®, яке буде введено. Шприц - ручка Туджео СолоСтар® була спеціально розроблена для препарату Туджео СолоСтар® , тому не потрібно ніякого додаткового перерахунку доз. - Препарат Туджео СолоСтар® ніколи не повинен вилучатись з картриджа шприц-ручки у шприц (див. розділ "Особливі вказівки"). - Повторно ісп��льзовать голки не можна. Перед кожною ін'єкцією слід приєднувати нову стерильну голку. Повторне використання голок збільшує ризик їх закупорки, яка може призводити до введення меншої дози або до передозування. Крім цього, використання нової стерильної голки для кожної ін'єкції мінімізує ризик її контамінації і інфікування. - У випадку закупорки голки пацієнт повинен слідувати інструкціям, вказаним у Етапі 3 "Інструкції з використання шприц-ручкою Туджео СолоСтар®" (див. далі). Щоб уникнути можливої передачі захворювань��, що передаються через кров, інсулінові шприц-ручки не повинні використовуватися більш ніж одним пацієнтом, навіть за умови заміни голки. Для правильного користування шприц-ручкою Туджео СолоСтар® див. нижче "Інструкцію з використання шприц-ручкою Туджео СолоСтар®". Для того, щоб виключити можливість помилкового (випадкового) введення іншого виду інсуліну замість препарату Туджео СолоСтар® слід завжди перед кожною ін'єкцією перевіряти етикетку на шприц-ручки (на етикетці шприц ручки Туджео СолоСтар® концентрація "300 ОД/мл" виділена медово-золотим фоном). Термін використання препарату в одноразовій шприц-ручці Туджео СолоСтар® після першого використання - 4 тижні, в захищеному від світла місці. Рекомендується вказувати на етикетці шприц-ручки дату першого застосування.

Передозування

Передозування: Симптоми Передозування інсуліну (надлишок інсуліну щодо споживання їжі, енерговитрат або того та іншого разом) може призводити до тяжкої і іноді тривалої і загрожує життю хворого гіпоглікемії. Лікування Епізоди гіпоглікемії середньої тяжкості зазвичай ��упируются шляхом прийому всередину быстроусваиваемых вуглеводів. Може виникнути необхідність зміни схеми дозування препарату, режиму харчування або фізичної активності. Епізоди більш тяжкої гіпоглікемії, що виявляються комою, судомами або неврологічними розладами, можуть бути куповані внутрішньом'язовим або підшкірним введенням глюкагону або внутрішньовенним введенням концентрованого розчину декстрози (глюкози). Може знадобитися тривалий прийом вуглеводів і спостереження фахівця, так як після видимого клінічного поліпшення можливий рецидив гіпоглікемії.

Лікарська форма

Прозорий, безбарвний або майже безбарвний розчин.

Склад

1 мл розчину містить:

активна речовина: інсулін гларгин 300 ОД (10,91 мг);

допоміжні речовини: метакрезол (м-крезол) - 2,70 мг, цинку хлорид - 0,19 мг (відповідає 0,09 мг цинку), гліцерин (85%) - 20 мг, натрію гідроксид - до pH 4,0, хлористоводнева кислота - до pH 4,0, вода для ін'єкцій - до 1,0 мл.

Фармакологічна дія

Найбільш важливою дією інсуліну, в тому числі й інсуліну гларгина, є регуляция метаболізму глюкози. Інсулін і його аналоги знижують концентрацію глюкози в крові, стимулюючи поглинання глюкози периферійними тканинами (особливо скелетної мускулатурою і жировою тканиною) і інгібуючи утворення глюкози в печінці. Інсулін пригнічує ліполіз в адипоцитах (жирових клітинах) та інгібує протеоліз, при цьому збільшуючи синтез білка.

Фармакодинамічні характеристики

Інсулін гларгин є аналогом людського інсуліну, отриманих методом рекомбінації ДНК бактерій виду Escherichia coli (штами К12), используемих в якості штаму-продуцента. Він має низьку розчинність у нейтральному середовищі. При pH 4 (у кислому середовищі) інсулін гларгин повністю розчинний. Після введення в підшкірно-жирову клітковину кисла реакція розчину нейтралізується, що призводить до утворення микропреципитатов, з яких постійно вивільняються невеликі кількості інсуліну гларгина.

Початок дії підшкірно введеного інсуліну гларгина 100 ОД/мл було більш повільним, у порівнянні з людським інсуліном изофан, крива його дії була гладкою і позбавленою піків, і тривалість його дії була пролонгованої (дані эугликемических кламп-исследованиий, проведених у здорових добровольців і пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу).

Гіпоглікемічну дію препарату Туджео СолоСтар® після підшкірного введення, порівняно з таким при підшкірному введенні інсуліну гларгина 100 ОД/мл, було більш постійним за величиною і більш пролонгованим (дані 36-годинного перехресного эугликемического кламп-дослідження, проведеного у 18 пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу). Дія препараті Туджео СолоСтар® тривало більше 24 годин (до 36 годин) при підшкірному введенні в клінічно значущих дозах (див. малюнок нижче - рис. 1).

Пролонговану гіпоглікемічну дію препарату Туджео СолоСтар®, що триває більше 24 годин, що дозволяє, при необхідності, змінювати час введення препарату в межах 3 годин до або 3 годин після звичайного для пацієнта час проведення ін'єкції (див. розділ "Спосіб застосування та дози").

Відмінності в кривих гіпоглікемічної дії препарату Туджео СолоСтар® та інсуліна гларгина ЮОЕД/мл пов'язані із зміною вивільнення інсуліну гларгина з преципітату.

Для одного і того ж кількості одиниць інсуліну гларгина введений об'єм препарату Туджео СолоСтар® становить одну третю частину від такого при введенні інсуліну гларгина 100ЕД/мл Це призводить до зменшення площі поверхні преципітату, що забезпечує поступове вивільнення інсуліну гларгина з преципітату препарату Туджео СолоСтар®, порівняно з преципитатом інсуліну гларгина 100 ОД/мл

При внутрішньовенним введення одінаковых доз інсуліну гларгина і людського інсуліну їх гіпоглікемічну дію було однаковим.

Зв'язок з інсуліновими рецепторами: інсулін гларгин метаболізується до двох активних метаболітів M1 і М2 (див. розділ "Фармакокінетика"). Дослідження in vitro показали, що афінність інсуліну гларгина та його метаболітів М1 та М2 до рецепторів інсуліну людини подібна до такої у людського інсуліну.

Зв'язок з рецепторами інсуліноподібний фактор росту 1 (ІФР-1): афінність інсуліну гларгина до рецептора ІФР-1 приблизно в 5-8 р��з вище, ніж у людського інсуліну (але приблизно в 70-80 разів нижче, ніж у ІФР-1), в той же час, у порівнянні з людським інсуліном, метаболіти інсуліну гларгина M1 і М2 мають дещо меншу спорідненість до рецептора IGF-1, в порівнянні з людським інсуліном. Загальна терапевтична концентрація інсуліну (концентрація інсуліну гларгина і його метаболітів), визначається у пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу, була помітно нижче концентрації, необхідної для полумаксимального зв'язування з рецепторами ІФР-1 і подальшої активації митогенно-проли��еративного шляху, запускається через рецептори ІФР-1. Фізіологічні концентрації ендогенного ІФР-1 можуть активувати митогенно-проліферативний шлях, однак, терапевтичні концентрації інсуліну, які визначаються при інсулінотерапії, включаючи лікування препаратом Туджео СолоСтар®, значно нижче фармакологічних концентрацій, необхідних для активації митогеннопролиферативного шляху.

Результати, отримані у всіх клінічних дослідженнях препарату Туджео СолоСтар®, проведених з участю в загальній складності 546 пацієнтів із са��арным діабет 1 типу і 2474 пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу, показали, що зниження значень показника глікозильованого гемоглобіну (HbA1c), порівняно з їх вихідними значеннями, до кінця досліджень було не менше такого при лікуванні інсуліном гларгином 100 ОД/мл

Відсоток пацієнтів, які досягли цільового значення показника HbA1c (нижче 7%), був однаковим в обох групах лікування.

Зниження концентрацій глюкози в плазмі крові до кінця дослідження з препаратом Туджео СолоСтар® та інсуліном гларгином 100 ОД/мл було однаковим, але при цьому, при лікуванні препаратом Туджео СолоСтар® це зниження було більш поступовим в період підбору дози.

Глікемічний контроль, включаючи поліпшення показника HbAlc, при введенні препарату Туджео СолоСтар вранці або ввечері був порівнянним, а зміна часу введення препарату в межах 3 годин до або 3 годин після звичайного для пацієнта часу введення препарату не впливало на його ефективність.

У пацієнтів, які отримували лікування препаратом Туджео СолоСтар®, до кінця 6 - місячного періоду лікування спостерігалася зміна маси ��їла в середньому менш ніж на 1 кг.

Поліпшення показника HbA1c не залежало від статі, етнічної приналежності, віку, тривалості захворювання на цукровий діабет (< 10 років ? 10 років), значення показника HbA1c в результаті (< 8% або ? 8%) або індексу маси тіла (ІМТ) у результаті.

У пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу результати клінічних досліджень продемонстрували меншу частоту розвитку тяжкої та/або підтвердженою гіпоглікемії, а також документованої гіпоглікемії, що протікає з клінічною симптоматикою, при лікуванні викл��ратом Туджео СолоСтар®, порівняно з лікуванням інсуліном гларгином 100 ОД/мл

Перевага препарату Туджео СолоСтар® перед інсуліном гларгином 100 ОД/мл щодо зниження ризику розвитку важкої та/або підтвердженою нічної гіпоглікемії було показано у пацієнтів, які раніше отримували пероральні гіпоглікемічні препарати (23% зниження ризику) або інсулін під час їжі (21% зниження ризику) протягом періоду від 9-го тижня до кінця дослідження, порівняно з лікуванням інсуліном гларгином 100 ОД/мл

У групі пацієнтів, які отримували варт��ня препаратом Туджео СолоСтар®, порівняно з пацієнтами, що одержували лікування інсуліном гларгином 100 ОД/мл, зниження ризику розвитку гіпоглікемії не спостерігалося, як у пацієнтів, які раніше отримували інсулінотерапію, так і у пацієнтів, які раніше не отримували інсуліну; зниження ризику було більше протягом перших 8 тижнів лікування (початковий період лікування) і не залежала від віку, статі, расової приналежності, індексу маси тіла (ІМТ) і тривалості захворювання на цукровий діабет (< 10 років ? 10 років).

У пацієнтів з цукровим діабетом 1 типу частот�� розвитку гіпоглікемії на тлі лікування препаратом Туджео СолоСтар® була подібна до такої у пацієнтів, які отримували лікування інсуліном гларгином 100 ОД/мл Однак частота розвитку нічної гіпоглікемії (для всіх категорій гіпоглікемії) під час початкового періоду лікування була нижчою у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Туджео СолоСтар®, порівняно з пацієнтами, що одержували лікування інсуліном гларгином 100 ОД/мл

У клінічних дослідженнях одноразове протягом доби введення препарату Туджео СолоСтар® ввечері, з фіксованим гра��іком введення (в одне і теж час) або гнучким графіком введення (як мінімум 2 рази в тиждень введення препарату проводилося за 3 години до або через 3 години після звичайного часу введення, в результаті чого інтервали між введеннями коротшали до 18 годин і подовжувалися до 30 годин) надавало однаковий вплив на показник HbAlc, концентрацію глюкози плазми крові натще (ГПН) і середнє значення прединъекционной концентрації глюкози в плазмі крові при самовизначенні. Крім цього при застосуванні препарату Туджео СолоСтар® з фиксированны�� або гнучким графіком часу введення не спостерігалося жодних відмінностей у частоті розвитку гіпоглікемії в будь-який час доби або нічної гіпоглікемії.

Результати досліджень порівняно препарату Туджео СолоСтар® та інсуліну гларгина 100 ОД/мл не вказали на наявність яких-небудь розходжень, зв'язаних з утворенням антитіл до інсуліну, ефективності, безпеки або дози базального інсуліну між пацієнтами, які отримували лікування препаратами Туджео СолоСтар® та інсуліном гларгином 100 ОД/мл (див. розділ "Побічна дія").

Ісс��едование ORIGIN (Outcome Reduction with Initial Glargine INtervention) було міжнародним, багатоцентрових, рандомизированным дослідженням, проведеним у 12537 пацієнтів з порушеною гликемией натще (НГП), порушеною толерантністю до глюкози (НТГ) або ранньою стадією цукрового діабету 2 типу та підтвердженим серцево-судинним захворюванням. Учасники дослідження були випадковим чином розподілені для отримання інсуліну гларгина 100 ОД/мл (n=6264), який титровался до досягнення концентрації глюкози в плазмі крові натще ? 5,3 ммоль, або стандартного лікування (n=6273). М��діана періоду спостереження становила приблизно 6,2 року.

Медіана вихідних значень HbA1c становила 6,4%. Медіана значень показника HbA1c під час лікування знаходилася в діапазоні від 5,9-6,4% в групі інсуліну гларгина і 6,2-6,6% в групі стандартного лікування протягом всього періоду спостереження.

Дослідження ORIGIN показало, що лікування інсуліном гларгином 100 ОД/мл, у порівнянні зі стандартною гіпоглікемічної терапією, не змінювало ризик розвитку серцево-судинних ускладнень (серцево-судинної смерті, нефатального інфаркту миокартак або нефатального інсульту), ризик проведення процедури реваскуляризації (коронарних, сонних або периферичних артерій) або ризик госпіталізації з приводу розвитку серцевої недостатності, ризик микрососудистых ускладнень (комбінований показник микрососудистых ускладнень: проведення лазерної фотокоагуляції або вітректомії, втрата зору в зв'язку з діабетичною ретинопатією, прогресування альбумінурії, або подвоєння показника концентрації креатиніну в крові, або виникнення необхідності проведення діалізної терапії).

У дослідженні з оцінки впливу інсуліну гларгина 100 ОД/мл на розвиток діабетичної ретинопатії при п'ятиріччям спостереженні за пацієнтами з цукровим діабетом 2 типу не спостерігалося достовірних відмінностей у прогресуванні діабетичної ретинопатії при лікуванні інсуліном гларгином 100 ОД/мл, у порівнянні з інсуліном изофан.

Особливі групи пацієнтів

Статева і расова приналежність

Не спостерігалося відмінностей в ефективності та безпечності препарату Туджео СолоСтар® та інсуліну гларгина 100 ОД/мл залежно від підлогу�� і раси пацієнтів.

Пацієнти літнього віку

У контрольованих клінічних дослідженнях 716 пацієнтів (23% від популяції для оцінки безпеки) з цукровим діабетом 1 і 2 типу були у віці ? 65 років та 97 пацієнтів (3%) були у віці ?75 років. В цілому не спостерігалося відмінностей в ефективності та безпеці між цими пацієнтами та пацієнтами молодого віку. У пацієнтів літнього віку з цукровим діабетом, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій, початкова доза та підтримуюча доза повинні бути нижчими, а збе дози проводитися повільніше. У пацієнтів літнього віку можуть бути труднощі при розпізнаванні гіпоглікемії. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові, і доза інсуліну повинна коригуватися індивідуально (див. розділ "Спосіб застосування та дози" та "Фармакокінетика").

Пацієнти з нирковою недостатністю

У контрольованих клінічних дослідженнях подгрупповой аналіз, заснований на функціональному стані нирок (визначеному в результаті за швидкістю клубочкової фільтрації < 60 або ? 60 мл/��ів/1,73м2 поверхні тіла), не показав різниці в безпеці та ефективності між препаратом Туджео СолоСтар® та інсуліном гларгином 100 ОД/мл Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові, і доза інсуліну повинна коригуватися індивідуально (див. "Спосіб застосування та дози" та "Фармакокінетика").

Пацієнти з ожирінням

У клінічних дослідженнях подгрупповой аналіз на підставі індексу маси тіла (ІМТ) (до 63 кг/м2 ) показав відсутність різниці в ефективності та безпеці між препаратом Тудж��про СолоСтар® та інсуліном гларгином 100 ОД/мл

Пацієнти дитячого віку

Даних щодо застосування препарату Туджео СолоСтар® у дітей немає.

Фармакокінетика

Абсорбція та розподіл

Після підшкірної ін'єкції препарату Туджео СолоСтар® здоровим добровольцям і пацієнтам з цукровим діабетом сироваткова концентрація інсуліну вказує на набагато більш повільну і більш тривалу абсорбцію, що призводить до створення більш пологою кривою "концентрація - час" протягом до 36 годин, у порівнянні з інсуліном гларги��ом 100 ОД/мл Крива "концентрація-час" препарату Туджео СолоСтар® відповідала кривий його фармакодинамической активності.

Рівноважна концентрація в межах терапевтичного діапазону концентрацій досягалася через 3-4 дні щоденного застосування препарату Туджео СолоСтар®.

Після підшкірної ін'єкції препарату Туджео СолоСтар® варіабельність у одного і того ж пацієнта, що визначається як коефіцієнт варіації системної експозиції інсуліну протягом 24 годин у стані досягнення рівноважної концентрації, була ��изкой (17,4%).

Метаболізм

У людини після підшкірного введення препарату Туджео СолоСтар® інсулін гларгин швидко метаболізується з боку карбоксильного кінця (С-кінця) ?-ланцюга з утворенням двох активних метаболітів M1 (21A-Gly-інсуліну) і М2 (21A-Gly-des-30B-Thr-інсулін). Переважно в плазмі крові циркулює метаболіт Ml. Системна експозиція метаболіту M1 збільшується при збільшенні дози препарату Туджео СолоСтар®. Зіставлення даних фармакокінетики і фармакодинаміки показали, що дія препарату, в основному, здійснюєтьсяться за рахунок системної експозиції метаболіту M1. У переважної більшості пацієнтів не вдавалося виявити інсулін гларгин і метаболіт М2 в системному кровотоці. У випадках, коли все-таки вдавалося виявити в крові інсулін гларгин і метаболіт М2, їх концентрації не залежали від введеної дози лікарської форми інсуліну галргина.

Виведення

Період напіввиведення метаболіту M1, кількісно переважаючого метаболіту препарату Туджео СолоСтар®, після підшкірної ін'єкції препарату становить 18-19 годин, незалежно від дози.r />
Особливі групи пацієнтів

Вік і стать

Інформація про вплив раси та статі на фармакокінетику інсуліну гларгина відсутня (див. розділ "Фармакодинаміка").

Пацієнти літнього віку

Вплив віку на фармакокінетику препарату Туджео СолоСтар® на даний момент не вивчено. У пацієнтів літнього віку з цукровим діабетом, для того, щоб уникнути гіпоглікемічних реакцій, початкова доза та підтримуюча доза повинні бути нижчими, а збільшення дози повинно проводитися повільніше (див. розділи "Фармакодинаміка" і "Спосіб застосування та дози").

Пацієнти дитячого віку

У пацієнтів дитячого віку фармакокінетика препарату Туджео СолоСтар® на даний момент не вивчена.

Пацієнти з нирковою та печінковою недостатністю

Вплив ниркової і печінкової недостатності на фармакокінетику препарату Туджео СолоСтар® на даний момент не вивчено. Однак у деяких дослідженнях, проведених з людським інсуліном, було виявлено підвищення концентрації інсуліну у пацієнтів з нирковою і печінковою недостатністю. Рекомендується ретельний моніторинг концентрації глюкози в крові та індивідуальна корекція дози інсуліну (див. розділи "Спосіб застосування та дози" та "Фармакодинаміка").

Побічні дії

Зазначені нижче небажані реакції (HP) спостерігалися під час клінічних досліджень, проведених з препаратом Туджео СолоСтар® і під час клінічного застосування інсуліну гларгина 100 ОД/мл

Ці HP представлені по системах органів (відповідно до класифікації Медичного словника з нормативно-п��авовой діяльності (MedDRA)) у відповідності з рекомендованими Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) наступними градаціями частоти їх виникнення: дуже часто (? 10%); часто (? 1%; < 10%); нечасто (? 0,1%; < 1%); рідко (?0,01%; <0,1%); дуже рідко (<0,01%), частота невідома (визначити частоту зустрічальності HP за наявними даними не представляється можливим).

Порушення з боку обміну речовин і харчування

Гіпоглікемія

Гіпоглікемія, найбільш часто зустрічається небажана реакція при інсулінотерапії, яка може виникнути, якщо доза інсуліну виявляється занадто високою, у порівнянні з потребою в ньому.

Як і при застосуванні інших інсулінів, епізоди тяжкої гіпоглікемії, особливо повторювані, можуть призводити до неврологічних порушень. Епізоди тривалої і вираженої гіпоглікемії можуть загрожувати життю пацієнтів.

У багатьох пацієнтів ознак і симптомів нейрогликопении (почуття втоми, неадекватна втомлюваність або слабкість, зниження здатності до концентрації уваги, сонливість, зорові розлади, головний біль, нудота, сплутане��ость свідомості або його втрата, судомний синдром) передують ознаки адренергічної контррегуляції (активації симпато-адреналової системи у відповідь на гіпоглікемію): почуття голоду, дратівливість, нервове збудження або тремор, неспокій, блідість шкірних покривів, "холодний" піт, тахікардія, виражене серцебиття. Звичайно, чим швидше розвивається гіпоглікемія, і чим вона важча, тим сильніше виражені симптоми адренергічної контррегуляції.

Порушення з боку органа зору

Значне поліпшення глік��мічного контролю може спричинити тимчасове погіршення зору внаслідок тимчасового порушення тургора і коефіцієнта заломлення кришталика ока.

Тривале поліпшення глікемічного контролю знижує ризик прогресування діабетичної ретинопатії. Однак, як і при будь-яких схемах призначення інсуліну, інтенсифікація інсулінової терапії з різким поліпшенням глікемічного контролю може асоціюватися з тимчасовим ускладненням перебігу діабетичної ретинопатії.

У пацієнтів з проліферативною ретинопатією, особливо не п��лучающих лікування фотокоагуляцией, епізоди важкої гіпоглікемії можуть призводити до тимчасової втрати зору.

Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин

Як і при лікуванні будь-якими іншими препаратами інсуліну у місці ін'єкції може виникнути ліподистрофія, здатна уповільнити місцеву абсорбцію інсуліну. При застосуванні схем інсулінотерапії, що включає інсулін гларгин, ліподистрофія спостерігалася у 1-2% пацієнтів, а ліпоатрофія спостерігалася нечасто. Постійна зміна місць ін'єкцій в межах областей тіла, рекомендованих для ��одкожного введення інсуліну, може сприяти зменшенню вираженості цієї реакції або запобігти її розвиток.

Порушення з боку скелетно-м'язової та сполучної тканини

Дуже рідко: міалгія.

Загальні розлади та порушення у місці введення

Місцеві алергічні реакції у місці введення

Як при будь інсулінотерапії, такі реакції включають почервоніння шкіри, біль, свербіж, кропив'янка, висип, набряк та запалення. У клінічних дослідженнях, що проводяться з препаратом Туджео СолоСтар® у дорослих пацінтів, частота всіх реакцій у місці введення у пацієнтів, які отримували лікування препаратом Туджео СолоСтар® (2,5%), була подібною до такої у пацієнтів, які отримували лікування інсуліном гларгином 100 ОД/мл (2,8%). Більшість незначних реакцій у місці введення інсулінів зазвичай проходить протягом декількох днів або кількох тижнів.

Порушення з боку імунної системи

Системні алергічні реакції

Алергічні реакції негайного типу на інсулін розвиваються рідко. Такі реакції на інсулін (включаючи інсулін гларгин) або допоміжні речовини можуть, наприклад, супроводжуватися генералізованими шкірними реакціями, ангіоневротичним набряком (набряком Квінке), бронхоспазмом, зниженням артеріального тиску і шоком і становити загрозу для життя пацієнта.

Інші реакції

Застосування інсуліну може спричинити утворення антитіл до нього. У клінічних дослідженнях порівняно препарату Туджео СолоСтар® та інсуліну гларгина 100 ОД/мл утворення антитіл до інсуліну в обох групах лікування спостерігалось з однаковою частотою.

Як і при пр��зміні інших інсулінів, у рідкісних випадках наявність таких антитіл до інсуліну може потребувати зміни дози інсуліну з метою усунення тенденції до розвитку гіпоглікемії або гіперглікемії.

У рідкісних випадках інсулін може викликати затримку натрію і виникнення набряків, особливо при поліпшенні раніше недостатнього метаболічного контролю при інтенсифікації інсулінотерапії.

Діти

Профіль безпеки для дітей і підлітків молодше 18 років на даний момент не встановлено.

Особливості продажу

рецептурні

��собые умови

Пацієнти повинні володіти навичками самоконтролю цукрового діабету, включаючи моніторинг концентрації глюкози в крові, а також дотримуватися правильної техніки проведення підшкірних ін'єкцій та вміти купірувати гіпоглікемії і гіперглікемії. Інсулінотерапія вимагає постійної настороженості щодо можливості розвитку гіперглікемії чи гіпоглікемії.

У разі недостатнього контролю за концентрацією глюкози в крові, а також за наявності тенденції до розвитку гіпо - або гіперглікемії, перш ніж приступати до ко��рекции режиму дозування слід перевірити точність виконання запропонованої схеми лікування, дотримання вказівок щодо місць введення препарату, правильність техніки проведення підшкірних ін'єкцій та поводження з шприц-ручку СолоСтар®, а також враховувати можливість усіх інших факторів, здатних викликати такий стан.

Гіпоглікемія

Час виникнення гіпоглікемії залежить від профілю дії використовуваних інсулінів і може, таким чином, змінюватися при зміні схеми лікування.

Слід дотримуватися особливої осторожность та інтенсифікувати моніторинг концентрації глюкози в крові при застосуванні препарату у пацієнтів, у яких епізоди гіпоглікемії можуть мати особливе клінічне значення, таких як пацієнти з вираженим стенозом коронарних артерій або судин головного мозку (ризик розвитку кардіальних і церебральних ускладнень гіпоглікемії), а також пацієнтам з проліферативною ретинопатією, особливо, якщо вони не отримують лікування фотокоагуляцией (ризик тимчасової втрати зору слідом за гіпоглікемією).

Як і при застосуванні будь-яких інсулінів, при деяких станах симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінюватися, ставати менш вираженими або відсутніми. До них відносяться:

- помітне поліпшення глікемічного контролю;

- поступовий розвиток гіпоглікемії;

- літній вік;

- наявність вегетативної нейропатії;

- тривалий анамнез цукрового діабету;

- наявність психічних розладів;

- одночасне застосування інсуліну гларгина з деякими іншими лікарськими засобами (див. "Взаємодія з іншими лекарс��венными засобами").

Такі ситуації можуть приводити до розвитку тяжкої гіпоглікемії (з можливою втратою свідомості) ще до того, як пацієнт усвідомлює, що у нього розвивається гіпоглікемія.

Слід брати до уваги те, що пролонговану дію препарату Туджео СолоСтар® при його підшкірному введенні може відстрочити вихід пацієнта зі стану гіпоглікемії.

У випадку, якщо відзначаються нормальні або знижені показники глікозильованого гемоглобіну, необхідно враховувати можливість розвитку повторюваних не��аспознанных епізодів гіпоглікемії (особливо в нічний час).

Дотримання пацієнтами схеми дозування і режиму харчування, правильне введення інсуліну та знання симптомів-провісників гіпоглікемії сприяють суттєвому зниженню ризику розвитку гіпоглікемії.

Фактори, які підвищують схильність до гіпоглікемії, при наявності яких потрібне особливо ретельне спостереження і може бути необхідна корекція дози інсуліну:

- зміна місця введення інсуліну;

- підвищення чутливості до інсуліну (наприклад, при вуст��анении стресових факторів);

- незвична, підвищена або тривала фізична активність;

- інтеркурентні захворювання, що супроводжуються блювотою, діареєю;

- недостатній прийом їжі;

- споживання етанолу;

- деякі некомпенсовані ендокринні порушення (такі як гіпотиреоз, недостатність передньої долі гіпофіза або недостатність кори надниркових залоз);

- одночасне застосування інсуліну гларгина з деякими іншими лікарськими засобами (див. розділ "Взаємодія з други��та лікарськими засобами").

У пацієнтів з нирковою недостатністю потреба в інсуліні може зменшуватися за рахунок уповільнення метаболізму інсуліну (див. розділ "Фармакодинаміка", "Фармакокінетика" і "Спосіб застосування та дози").

У пацієнтів літнього віку прогресуюче погіршення функції нирок може призвести до стійкого зниження потреби в інсуліні (див. розділ "Фармакодинаміка", "Фармакокінетика" і "Спосіб застосування та дози").

У пацієнтів з тяжкою печінковою недостаточностью потреба в інсуліні може бути зменшена через зниження здатності до глюконеогенезу та уповільненням метаболізму інсуліну (див. розділ "Фармакодинаміка", "Фармакокінетика" і "Спосіб застосування та дози").

Гіпоглікемія, в цілому, може бути усунена негайним прийомом быстроусваиваемых вуглеводів. Оскільки початкові дії щодо корекції гіпоглікемії повинні проводитися негайно, пацієнтам слід завжди мати з собою, як мінімум, 20 грам быстроусваиваемых вуглеводів.

Інтеркурентні захворювання/>
При інтеркурентних захворюваннях потрібно більш інтенсивний контроль концентрації глюкози в крові. У багатьох випадках показане проведення аналізу на наявність кетонових тіл у сечі, також часто потрібна корекція режиму дозування інсуліну. При виникненні інтеркурентного захворювання потреба в інсуліні часто підвищується. Пацієнти з цукровим діабетом 1 типу повинні продовжувати отримувати вуглеводи на регулярній основі, навіть якщо вони здатні вживати їжу лише невеликими порціями або взагалі не приймають їжу, або у разі ра��розвитку блювоти; пацієнти з цукровим діабетом 1 типу ніколи не повинні повністю пропускати введення інсуліну.

Комбінація інсуліну гларгина з піоглітазоном

При застосуванні піоглітазону у комбінації інсуліном повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з ризиком розвитку серцевої недостатності. Цю інформацію слід брати до уваги при розгляді питання про застосуванні комбінації піоглітазону з препаратом Туджео СолоСтар®. При застосуванні такої комбінації пацієнти повинні наблюдаться на предмет появи ознак і симптомів серцевої недостатності, таких як збільшення маси тіла, поява набряків. При появі або тяжких кардіальних симптомів застосування піоглітазону повинно бути припинено.

Запобігання помилок при введенні препаратів інсуліну

Щоб не переплутати препарат Туджео СолоСтар® з іншими інсулінами, необхідно завжди перевіряти маркування на шприц-ручці перед кожною ін'єкцією. Повідомлялося про випадки, коли випадково помилково вводилися інші інсуліни, зокрема, інсуліни до��откого дії, замість тривало діючих інсулінів.

Щоб уникнути помилок дозування і можливої передозування пацієнти ніколи не повинні використовувати шприц для вилучення препарату Туджео® зі шприца-ручки СолоСтар® (див. розділи "Спосіб застосування та дози", "Передозування").

Як і при застосуванні інших інсулінових шприц-ручок, пацієнти повинні візуально перевіряти кількість набраних одиниць дози у вікні індикатора дози на шприц-ручці. Сліпі або слабозорі пацієнти повинні отримувати допомогу від інших осіб з х��рошим зором і вміють користуватися шприц - ручкою Туджео СолоСтар®

Рекомендації щодо зберігання шприц-ручки Туджео СолоСтар®

При зберіганні препарату Туджео СолоСтар® в холодильнику (нерозкриті/до початку використання) необхідно стежити за тим, щоб упаковки шприц-ручок безпосередньо не стикалися з морозильним відсіком або замороженими продуктами, так як препарат не можна заморожувати. Якщо інсулін був заморожений, його використовувати не можна, а шприц-ручку слід утилізувати.

Використовувані шприц-ручки СолоСтар ��слід зберігати при температурі не вище 30 °С, захищати від дії світла і тепла.

Інструкція з використання шприц-ручкою Туджео СолоСтар® (інсулін гларгин 300 мг/мл)

Шприц-ручка Туджео СолоСтар® містить інсулін гларгин в концентрації 300 мг/мл

- Ніколи не використовуйте голки повторно. При повторному використанні голки у зв'язку з тим, що голка може закупоритися вакуумній Ви можете не отримати потрібну Вам дозу (введення меншої дози) або отримати дуже велику дозу (передозування).

- Ніколи не використовуйте шприц для витягнутий��я інсуліну з шприц - ручки. У такому випадку Ви можете отримати дуже велику дозу інсуліну. Шкала на більшості інсулінових шприців призначена тільки для неконцентровано інсулінів.

Важлива інформація

X Не користуйтеся одній шприц-ручкою одночасно з іншими людьми, навіть за умови заміни голки. Ви можете отримати серйозну інфекцію від інших людей або передати їм серйозну інфекцію, що передається через кров.

X Ніколи не використовуйте шприц-ручку, якщо вона пошкоджена, або Ви не впевнені в тому, що вона справна.

! Завжди проводите тест на безпеку.

! Завжди майте при собі запасну шприц-ручку і запасні голки на випадок, якщо вони загубляться або стануть несправними.

- Перед використанням шприц-ручкою уточніть у медичного працівника, як правильно проводити підшкірну ін'єкцію.

- У разі наявності у Вас проблем із зором Вам може знадобитися допомога інших осіб, здатних дотримуватися всіх рекомендацій даної інструкції з використання шприц-ручкою Туджео СолоСтар®.

- Прочитайте всю цю інструкцію перед викорис��ованием шприц-ручки. Якщо Ви не будете слідувати всім цим рекомендаціям, Ви можете отримати або занадто багато або занадто мало інсуліну.

Свідчення

Цукровий діабет у дорослих, що потребує лікування інсуліном

Протипоказання

Підвищена чутливість до інсуліну гларгину або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Вік до 18 років (у зв'язку з відсутністю клінічних даних, що підтверджують ефективність та безпеку застосування препарату у дітей і підлітків).

З обережністю:

У вагітних жінок (м��жность зміни потреби в інсуліні протягом вагітності та після пологів), пацієнтів літнього віку (див. розділ "Фармакокінетика", "Фармакодинаміка", "Спосіб застосування та дози" і "Особливі вказівки"); пацієнтів з некомпенсованими ендокринними порушеннями (такими як гіпотиреоз, недостатність аденогіпофіза і кори надниркових залоз); при захворюваннях, що супроводжуються блюванням або діареєю; при вираженому стенозі коронарних артерій або судин головного мозку; при проліферативній ретинопатії (особливо якщо хворим��ам не проводилося фотокоагуляції; при нирковій недостатності; при тяжкій печінковій недостатності (див. розділ "Особливі вказівки").

Вагітність та лактація:

Пацієнтки з цукровим діабетом повинні інформувати лікаря про справжню або планованої вагітності.

Не проводилося рандомізованих контрольованих клінічних досліджень щодо застосування препарату Туджео СолоСтар® у вагітних жінок.

Велика кількість спостережень (більше 1000 випадків вагітностей при ретроспективному і проспективному спостереженні) при посмаркетинговом застосуванні інсуліну гларгина 100 ОД/мл показали відсутність у нього будь-яких специфічних ефектів на перебіг і результат вагітності, стан плодів або здоров'я новонароджених.

Крім того, з метою оцінки безпеки застосування інсуліну гларгина та інсуліну изофан у вагітних жінок з раніше досягнутим або гестаційним діабетом був проведений мета-аналіз восьми наглядової клінічних досліджень, що включав жінок, у яких під час вагітності застосовували інсулін гларгин 100 ОД/мл (n=331) і інсулін изофан (n=371). Цей мета-аналіз не виявив істотних відмінностей, що стосуються безпеки щодо здоров'я матерів або новонароджених, при застосуванні інсуліну гларгина та інсуліну изофан під час вагітності.

У дослідженнях на тваринах не було отримано прямих або непрямих даних про ембріотоксичну або фетотоксическом дії інсуліну гларгина 100 ОД/мл при його застосуванні в дозах, в 6-40 разів перевищують рекомендовані дози у людини.

Для пацієнток з раніше досягнутим або гестаційним діабетом важливо протягом всієї вагітності підтримувати адекватну регуляцію метаболічних процесів, щоб попередити появу небажаних наслідків, пов'язаних з гіперглікемією.

У разі необхідності може бути розглянуте питання про застосування препарату Туджео СолоСтар® при вагітності.

Потреба в інсуліні може знижуватися в перший триместр вагітності і, в цілому, збільшуватися протягом другого і третього триместрів. Безпосередньо після пологів потреба в інсуліні швидко зменшується (зростає ризик розвитку гипогликемії). В цих умовах істотне значення має ретельний контроль концентрації глюкози в крові.

Пацієнткам у період грудного вигодовування може знадобитися корекція режиму дозування інсуліну та дієти.

Лікарська взаємодія

Ряд лікарських засобів впливає на метаболізм глюкози, внаслідок чого при їх одночасному застосуванні з інсулінами може знадобитися корекція дози інсуліну і особливо ретельне спостереження.

Лікарські засоби, які можуть збільшити гіпоглікемічну дію инсули��а і схильність до розвитку гіпоглікемії

Пероральні гіпоглікемічні засоби, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (иАПФ), саліцилати, дизопірамід; фібрати, флуоксетин, інгібітори моноаміноксидази (МАО), пентоксифілін, пропоксифен, сульфаніламідні антибіотики.

Одночасний прийом цих лікарських засобів з інсуліном гларгином може потребувати корекції дози інсуліну.

Лікарські засоби, які можуть послабити гіпоглікемічну дію інсуліну

Глюкокортикостероїди, даназол, диазоксід, діуретики, симпатоміметики (наприклад, адреналін, сальбутамол, тербуталін); глюкагон, ізоніазид, похідні фенотіазину, соматотропний гормон, гормони щитовидної залози, естрогени і гестагени (наприклад, гормональні контрацептиви), інгібітори протеаз і атипові нейролептики (наприклад, оланзапін і клозапін).

Одночасний прийом цих лікарських засобів з інсуліном гларгином може потребувати корекції дози інсуліну.

Бета-адреноблокатори, клонідин, солі літію і етанол - можливо як посилення, так і ослаблення гіпо��ликемического дії інсуліну. Пентамідин при поєднанні з інсуліном може викликати гіпоглікемію, яка іноді змінюється гіперглікемією.

Симпатолітичні лікарські засоби під впливом симпатоміметичних засобів, таких як бета-адреноблокатори, клонідин, гуанетидин і резерпін, можуть зменшуватись або відсутні ознаки адренергічної контррегуляції (активації симпатичної нервової системи у відповідь на розвиток гіпоглікемії).

Взаємодія з піоглітазоном

При застосуванні піоглітазону у комбинаціі інсуліном повідомлялося про випадки розвитку серцевої недостатності, особливо у пацієнтів з ризиком розвитку серцевої недостатності (див. розділ "Особливі вказівки"). При появі або тяжких кардіальних симптомів застосування піоглітазону повинно бути припинено.