Дозировка
Схема и метод применения варьируют в разных режимах химиотерапии. Перед назначением препарата рекомендуется обратиться к специальной литературе. Цитозар можно вводить в/в струйно или инфузионно, п/к или интратекально. Средняя суточная доза Цитозара составляет 100 мг/м2. Больным пожилого возраста или с пониженными резервами кроветворения назначают меньшие дозы препарата - 50-70 мг/м2. При острых нелимфобластных лейкозах для индукции ремиссии при химиотерапии обычными дозами в комбинации с другими противоопухолевыми препаратами Цитозар назначают по 100 мг/м /ки непрерывной в/в инфузией в течение 7 дней или 100 мг/м2 в/в каждые 12 ч 7 дней подряд. Всего проводят 4-7 лечебных курсов. Интервалы между курсами составляют 14 дней и более. При лечении лейкозов с плохим прогнозом, а также рефрактерных и рецидивных острых лейкозов возможно использование высоких доз Цитозара - 2-3 г/м2 в виде 1-3-х часовых инфузий, каждые 12 ч в течение 2-6 дней с добавлением других противоопухолевых препаратов или без таковых. Интратекально при остром лейкозе Цитозар чаще всего применяется в дозе 30 мг/м2 каждые 4 дня до нормализации состава спинномозговой жидкости, а затем еще одно дополнительное введение. Дозировка (от 5 до 75 мг/м2) и дробность применения (от одного раза в день в течение 4-х дней до одного раза в 4 дня) зависит от типа и выраженности неврологической симптоматики и эффективности предшествующей терапии. Приготовление раствора Для получения раствора с концентрацией 20 мг/мл к содержимому флакона по 100 мг следует добавить 5 мл растворителя. Для получения раствора с концентрацией 50 мг/мл к содержимому флакона по 500 мг следует добавить 10 мл растворителя. Для получения раствора с концентрацией 100 мг/мл к содержимому флакона по 11 г следует добавить 10 мл растворителя. Концентрация цитарабина не должна превышать 100 мг/мл. Прилагаемый растворитель содержит бензиловый спирт: не использовать для интратекального введения. Цитозар в лекарственной форме порошок для инъекций можно растворять в воде для инъекций. 0.9% растворе хлорида натрия или 5% растворе декстрозы как с консервантом, так и без него. В качестве растворителя для интратекального применения используется 0.9% раствор натрия хлорида. Растворитель для интратекального применения и высокодозной терапии не должен содержать консервантов (бензилового спирта). Примечание: Для того, чтобы открыть ампулу, пилки не требуется Шейка ампулы заранее подрезана в месте сужения. Правильно сориентировать ампулу помогает цветная точка на ее головке . Возьмите ампулу в руки и повернута ее точкой к себе, еслислегка нажать большим пальцем на эту точку, то ампула легко откроется.
Лекарственная форма
Лиофилизат для приготовления раствора для инъекций
Состав
цитарабин 100 мг;
Прочие ингредиенты: натрия хлорид, натрия лактат, молочная кислота, вода д/и.
Фармакологическое действие
Противоопухолевый препарат из группы антиметаболитов - антагонистов пиримидина. Нарушает синтез ДНК, ингибируя ДНК-полимеразу. Кроме того, по-видимому, ограниченно включается в РНК и ДНК.
Побочные действия
Со стороны кроветворной системы: лейкопения, тромбоцитопения, анемия, мегалобластоз, ретикулоцитопения. Снижение числа лейкоцитов носит двухфазный характер, при этом первое максимальное снижение достигается к 7-9 дню. Затем следует кратковременный подъем с максимумом па 12 день. При втором и более глубоком снижении минимальное количество лейкоцитов отмечается в 15-24 дни. В последующие 10 дней количество лейкоцитов быстро возрастает. Снижение количества тромбоцитов становится заметным к 5 дню, минимум наступает между 12-15 днями. В последующие 10 дней отмечается быстрое увеличение количества тромбоцитов до исходного уровня.
Инфекционные осложнения: на фоне иммуносупрессии, вызываемой Цитозаром и другими цитостатическими средствами, могут развиться вторичные инфекции.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, потеря аппетита, боли в животе, диарея, воспаление или изъязвление слизистой оболочки ЖКТ. При применении высоких доз (2-3 г/м2) изъязвления ЖКТ могут носить тяжелый характер, возможно развитие некротического колита, некрозов тонкой кишки, кистозного пневматоза кишечника, приводящего к перитониту.
Со стороны центральной и периферической нервной системы: парестезии, головная боль, головокружение, невриты. При применении высокодозной терапии могут наблюдаться нарушения функции ЦНС (спутанность сознания, усталость, потеря памяти, судорожные припадки, кома) и функции мозжечка (затруднение при разговоре, при стоянии или ходьбе, тремор).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Цитозар применяют только врачи, имеющие опыт проведения противоопухолевой терапии. В период осуществления индукции ремиссии больные должны находиться только в условиях специализированного стационара с соответствующим лабораторным и реанимационным обеспечением, а также с возможностью проведения адекватной заместительной терапии.
Препарат назначают, только предварительно оценив соотношение потенциальной пользы от применения препарата для больного и риска развития токсических эффектов.
Так как препарат обладает выраженным миелодепрессивным действием, то получающие его больные должны находится под тщательным медицинским наблюдением, а в период осуществления индукции ремиссии у них необходимы ежедневные исследования количества лейкоцитов и тромбоцитов. После исчезновения бластных клеток из периферической крови проводят частые исследования костного мозга.
При проведении контроля за эффективностью и безопасностью применения препарата следует иметь в виду, что снижение количества лейкоцитов после пятидневной терапии в дозе 50-600 мг/м2 носит двухфазный характер. Независимо от исходного уровня лейкоцитов, дозы или схемы применения, в первые 24 ч отмечается первоначальное снижение, а необходимая депрессия кроветворения достигается к 7-9 дню. Затем следует кратковременный подъем с максимумом около 12 дня, при втором и более глубоком снижении необходимая депрессия кроветворения отмечается в 15-24 дни, затем в последующие 10 дней количество лейкоцитов быстро возрастает выше исходного уровня. Снижение количества тромбоцитов становится заметным к 5 дню, а минимум наступает между 12-15 днями, в последующие 10 дней их количество быстро возрастает до уровня выше исходного.
В случае, когда количество тромбоцитов снижено до 50 000/мкл или гранулоцитов до 1000/мкл, ставят вопрос о прекращении или видоизменении терапии. Количество форменных элементов в периферической крови может продолжать снижаться после отмены препарата и достигать минимальных значений через 12-24 дня. Терапию возобновляют в случаях появления отчетливых признаков восстановления костного мозга и наличия показаний, не дожидаясь нормализации периферической крови, иначе процесс может выйти из-под контроля.
Цитозар с осторожностью применяют у больных с предшествующей лекарственной миелодепрессией.
У больных с нарушениями функции печени и/или почек препарат следует применять с осторожностью и в сниженных дозах.
У всех пациентов, получающих Цитозар, необходим периодический контроль функции печени и почек.
С целью уменьшения тошноты и рвоты, возникающих на фоне быстрого в/в введения высоких доз препарата и продолжающихся в течение нескольких часов после инъекции, рекомендуют вводить препарат путем длительных инфузий.
При проведении высокодозной терапии не рекомендуют пользоваться растворителем, содержащим бензиловый спирт.
При случайном попадании препарата на кожу этот участок следует промыть проточной водой с мылом.
Показания
— для индукции и поддержания ремиссии при острых нелимфобластных лейкозах, как у взрослых, так и у детей;
— для лечения острого лимфобластного лейкоза и хронического миелолейкоза (бластный криз) как у взрослых, так и у детей.
— интратекально в качестве монотерапии или в комбинации с другими противоопухолевыми препаратами (метотрексат, гидрокортизона натрия сукцинат и др.) для профилактики или лечения нейролейкемии;
— у детей с неходжкинскими лимфомами (в комбинированной лекарственной терапии).
Противопоказания
— повышенная чувствительность к цитарабину;
— беременность;
— период лактации.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении Цитозара и дигоксина отмечается снижение равновесной плазменной концентрации дигоксина и его почечной экскреции, что требует тщательного мониторирования уровня дигоксина. Равновесная плазменная концентрация дигитоксина не меняется.
Между гентамицином и Цитозаром имеется антагонизм в отношении чувствительности штаммов K. pneumoniae.
Существует возможность снижения эффективности фторцитозина при его применении вместе с Цитозаром.
При совместном применении Цитозара и других противоопухолевых препаратов возможно взаимное усиление токсичности и иммуносупрессивных эффектов.
Фармацевтическое взаимодействие.
Цитозар физически несовместим с гепарином, инсулином, метотрексатом, 5-фторурацилом, нафциллином, оксациллином, пенициллином, cолу-медролом.
(5328)
Дозування
Схема і метод застосування варіюють у різних режимах хіміотерапії. Перед призначенням препарату рекомендується звернутися до спеціальної літератури. Цітозар можна вводити в/в струминно або інфузійно, п/к або інтратекально. Середня добова доза Цітозара становить 100 мг/м2. Хворим похилого віку або з зниженими резервами кровотворення призначають менші дози препарату - 50-70 мг/м2. При гострих нелімфобластних лейкозах для індукції ремісії при хіміотерапії звичайними дозами в комбінації з іншими протипухлинними препара��ами Цітозар призначають по 100 мг/м /ки безперервної в/в інфузією протягом 7 днів або 100 мг/м2 в/в кожні 12 год 7 днів поспіль. Всього проводять 4-7 лікувальних курсів. Інтервали між курсами складають 14 днів і більше. При лікуванні лейкозів з поганим прогнозом, а також рефрактерних і рецидивних гострих лейкозів можливе використання високих доз Цитозару - 2-3 г/м2 у вигляді 1-3-х годинних інфузій, кожні 12 год протягом 2-6 днів з додаванням інших протипухлинних препаратів або без них. При гострому лейкозі інтратекально Цітозар найчастіше застосовується в дозі 30 мг/��2 кожні 4 дні до нормалізації складу спинномозкової рідини, а потім ще одне додаткове введення. Дозування (від 5 до 75 мг/м2) і дрібність застосування (від одного разу на день протягом 4-х днів до одного разу на 4 дні), залежить від типу і вираженості неврологічної симптоматики та ефективності попередньої терапії. Приготування розчину Для одержання розчину з концентрацією 20 мг/мл до вмісту флакона по 100 мг слід додати 5 мл розчинника. Для отримання розчину з концентрацією 50 мг/мл до вмісту флакона по 500 мг слід добвставити 10 мл розчинника. Для отримання розчину з концентрацією 100 мг/мл до вмісту флакона по 11 г слід додати 10 мл розчинника. Концентрація цитарабіну не повинна перевищувати 100 мг/мл Додається розчинник містить бензиловий спирт: не використовувати для інтратекального введення. Цітозар у лікарській формі порошок для ін'єкцій можна розчиняти у воді для ін'єкцій. 0.9% розчині хлориду натрію або 5% розчині декстрози як із консервантом, так і без нього. В якості розчинника для інтратекального застосування використовується 0.9% ��аствор натрію хлориду. Розчинник для інтратекального застосування та высокодозной терапії не повинна містити консервантів (бензилового спирту). Примітка: Для того, щоб відкрити ампулу, пилки не потрібно Шийка ампули заздалегідь підрізано в місці звуження. Правильно зорієнтувати ампулу допомагає кольорова крапка на її голівці . Візьміть ампулу в руки і повернена її крапкою до себе, еслислегка натиснути великим пальцем на цю точку, то ампула легко відкриється.
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для ін'єкційСклад</h3>цитарабін 100 мг;
Інші інгредієнти: натрію хлорид, натрію лактат, молочна кислота, вода д/в.Фармакологічна дія
Протипухлинний препарат з групи антиметаболітів - антагоністів піримідину. Порушує синтез ДНК, інгібуючи ДНК-полімеразу. Крім того, мабуть, обмежено включається в РНК і ДНК.Побічні дії
З боку кровотворної системи: лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія, мегалобластоз, ретикулоцитопенія. Зниження числа лейкоцитів носить двофазовий характер, при цьому перше максимальне зниження до��тигается до 7-9 дня. Потім слід короткочасний підйом з максимумом па 12 день. При другому і більш глибокому зниженні мінімальна кількість лейкоцитів зазначається у 15-24 дні. У наступні 10 днів кількість лейкоцитів швидко зростає. Зниження кількості тромбоцитів стає помітним до 5 дня, мінімум настає між 12-15 днями. У наступні 10 днів відзначається швидке збільшення кількості тромбоцитів до вихідного рівня.
Інфекційні ускладнення: на тлі імуносупресії, що викликається Цітозаром та іншими цитостатичними засобів��, можуть розвинутися вторинні інфекції.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, втрата апетиту, біль у животі, діарея, запалення або виразка слизової оболонки ШЛУНКОВО-кишкового тракту. При застосуванні високих доз (2-3 г/м2) виразки ШКТ можуть носити важкий характер, можливий розвиток некротичного коліту, некрозів тонкої кишки, кістозного пневматоза кишечника, що призводить до перитоніту.
З боку центральної і периферичної нервової системи: парестезії, головний біль, запаморочення, неврити. При застосуванні высокодозной т��рапии можуть спостерігатися порушення функції ЦНС (сплутаність свідомості, втома, втрата пам'яті, судомні напади, кома) та функції мозочка (утруднення при розмові, при стоянні або ходьбі, тремор).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Цітозар застосовують тільки лікарі, які мають досвід проведення протипухлинної терапії. У період здійснення індукції ремісії хворі повинні знаходитися тільки в умовах спеціалізованого стаціонару з відповідним лабораторним і реанімаційним забезпеченням, а також з неприпустима проведення адекватної замісної терапії.
Препарат призначають, тільки попередньо оцінивши співвідношення потенційної користі від застосування препарату для хворого і ризику розвитку токсичних ефектів.
Так як препарат має виражену миелодепрессивным дією, то отримують його хворі повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом, а в період здійснення індукції ремісії у них необхідні щоденні дослідження кількості лейкоцитів і тромбоцитів. Після зникнення бластних клітин із періферической крові проводять часті дослідження кісткового мозку.
При проведенні контролю за ефективністю та безпекою застосування препарату слід мати на увазі, що зниження кількості лейкоцитів після п'ятиденної терапії в дозі 50-600 мг/м2 носить двофазний характер. Незалежно від початкового рівня лейкоцитів, дози або схеми застосування, у перші 24 год відзначається первинне зниження, а необхідна депресія кровотворення досягається до 7-9 дня. Потім слід короткочасний підйом з максимумом близько 12 дня, при другому і більш глибокомуком зниження необхідна депресія кровотворення зазначається у 15-24 дні, потім у наступні 10 днів кількість лейкоцитів швидко зростає вище початкового рівня. Зниження кількості тромбоцитів стає помітним до 5 дня, а мінімум настає між 12-15 днями, в наступні 10 днів їх кількість швидко зростає до рівня вище вихідного.
У разі, коли кількість тромбоцитів знижена до 50 000/мкл або гранулоцитів до 1000/мкл, ставлять питання про припинення або видозмінення терапії. Кількість формених елементів у периферичній крові мо��ет продовжувати знижуватися і після відміни препарату і досягати мінімальних значень через 12-24 дні. Терапію відновлюють у випадках появи виразних ознак відновлення кісткового мозку і наявності показань, не чекаючи нормалізації периферичної крові, інакше процес може вийти з-під контролю.
Цітозар з обережністю застосовують у хворих з попередньою лікарською миелодепрессией.
У хворих з порушеннями функції печінки і/або нирок препарат слід застосовувати з обережністю у знижених дозах.
У всіх пациентов, отримують Цітозар, необхідний періодичний контроль функції печінки і нирок.
З метою зменшення нудоти і блювання, що виникають на тлі швидкого в/в введення високих доз препарату і тривають протягом декількох годин після ін'єкції, рекомендують вводити препарат шляхом тривалих інфузій.
При проведенні высокодозной терапії не рекомендують користуватися розчинником, що містить бензиловий спирт.
При випадковому попаданні препарату на шкіру цю ділянку слід промити проточною водою з милом.Свідчення3>— для індукції і підтримання ремісії при гострих нелімфобластних лейкозах, як у дорослих, так і дітей;
— для лікування гострого лімфобластного лейкозу і хронічного мієлолейкозу (владний криз) як у дорослих, так і у дітей.
— інтратекально в якості монотерапії або в комбінації з іншими протипухлинними препаратами (метотрексат, гідрокортизону натрію сукцинат та ін) для профілактики або лікування нейролейкемії;
— у дітей з неходжкінські лімфоми (у комбінованій лікарській терапії).Протипоказання</h3>— підвищена чутливість до цитарабину;
— вагітність;
— період лактації.Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні Цітозара і дигоксину відмічається зниження рівноважної плазмової концентрації дигоксину і його ниркової екскреції, що вимагає ретельного моніторування рівня дигоксину. Рівноважна плазмова концентрація дигітоксину не змінюється.
Між гентаміцином та Цітозаром є антагонізм щодо чутливості штамів K. pneumoniae.
Існує можливість зниження ефективності фторцитозина при його застосуванні разом з Цітозаром.
При спільному застосуванні Цітозара та інших протипухлинних препаратів можливе взаємне посилення токсичності та імуносупресивних ефектів.
Фармацевтична взаємодія.
Цітозар фізично несумісний з гепарином, інсуліном, метотрексатом, 5-фторурацилом, нафциллином, оксацилліном, пеніциліном, солу-медролом.
