Дозировка
Ципралекс назначают 1 раз/сут вне зависимости от приема пищи. При депрессивных эпизодах препарат обычно назначают в дозе 10 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до максимальной - 20 мг/сут. Антидепрессивный эффект обычно развивается через 2-4 недели после начала лечения. После исчезновения симптомов депрессии как минимум еще в течение 6 мес необходимо продолжать терапию для закрепления полученного эффекта. При паническом расстройстве с/без агорафобии в течение первой недели лечения рекомендуется доза 5 мг/сут с последующим увеличением до 10 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до максимальной - 20 мг/сут. Максимальный терапевтический эффект достигается примерно через 3 мес после начала лечения. Терапия длится несколько месяцев. При социальном тревожном расстройстве (социальной фобии) назначают 10 мг 1 раз/сут. Ослабление симптомов обычно развивается через 2-4 недели после начала лечения. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза впоследствии может быть уменьшена до 5 мг/сут или увеличена до максимальной - 20 мг/сут. Ослабление симптомов обычно развивается через 2-4 недели после начала лечения. Поскольку социальное тревожное расстройство является заболеванием с хроническим течением, минимальная рекомендуемая длительность терапевтического курса составляет 3 месяца. Для предотвращения рецидивов заболевания препарат может назначаться в течение 6 мес или дольше в зависимости от индивидуальной реакции пациента. Рекомендуется регулярно проводить оценку проводимого лечения. При генерализованном тревожном расстройстве обычно назначают 10 мг 1 раз/сут. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до максимальной — 20 мг/сут. Минимальная рекомендуемая длительность терапевтического курса составляет 3 месяца. Для предотвращения рецидивов заболевания допускается длительное применение препарата (6 месяцев и дольше). Рекомендуется регулярно проводить оценку проводимого лечения. При обсессивно-компульсивном расстройстве обычно назначают 10 мг 1 раз/сут. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза впоследствии может быть увеличена до максимальной - 20 мг/сут. Поскольку обсессивно-компульсивное расстройство является заболеванием с хроническим течением, курс лечения должен быть достаточно длительным для обеспечения полного избавления от симптомов и продолжаться, по меньшей мере, 6 месяцев. Для предотвращения рецидивов рекомендуется лечение не менее 1 года. У пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) рекомендуется применять половину обычно рекомендуемой дозы (т.е. всего 5 мг/сут) и более низкую максимальную дозу (10 мг/сут). Ципралекс не следует применять у детей и подростков младше 18 лет. Кроме того, нет достаточного объема данных долгосрочных исследований по безопасности применения препарата у детей и подростков, касающихся роста, созревания, когнитивного и поведенческого развития. При почечной недостаточности легкой и средней степени тяжести коррекции дозы не требуется. Пациентам с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК<30 мл/мин) препарат следует назначать с осторожностью. При снижении функции печени рекомендуемая начальная доза в течение первых 2 недель лечения составляет 5 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции на лечение доза может быть увеличена до 10 мг/сут. При сниженной активности изофермента CYP2C19 рекомендуемая начальная доза в течение первых 2 недель лечения составляет 5 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции на лечение доза может быть увеличена до 10 мг/сут. При прекращении лечения Ципралексом дозу следует уменьшать постепенно в течение 1-2 недель во избежание развития синдрома отмены.
Передозировка
Данные о передозировке эсциталопрамом ограничены, во многих таких случаях имелась и передозировка другими препаратами. В большинстве случаев симптомы передозировки не проявляются или проявляются слабо. Случаи передозировки эсциталопрамом (без приема других препаратов) с летальным исходом единичны, в большинстве случаев имеет место также передозировка и другими препаратами. Симптомы: при передозировке эсциталопрамом в основном возникают симптомы со стороны ЦНС (от головокружения, тремора и ажитации до редких случаев развития серотонинового синдрома, судорожных расстройств и комы), со стороны ЖКТ (тошнота/рвота), сердечно-сосудистой системы (гипотензия, тахикардия, удлинение интервала QT и аритмия) и нарушения электролитного баланса (гипокалиемия, гипонатриемия). Лечение: специфического антидота не существует. Следует обеспечить нормальную проходимость дыхательных путей, оксигенацию и вентиляцию легких. Следует провести промывание желудка и назначить активированный уголь. Промывание желудка следует провести к
Лекарственная форма
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, овальные, двояковыпуклые, с риской и маркировкой "Е" и "L" симметрично вокруг риски.
Состав
1 таб. содержит
эсциталопрама оксалат 12.77 мг, что соответствует содержанию эсциталопрама 10 мг
Вспомогательные вещества: тальк - 7 мг, кроскармеллоза натрия - 4.5 мг, целлюлоза микрокристаллическая 97.49 мг, кремния диоксид коллоидный 1.99 мг, магния стеарат - 1.25 мг.
Состав оболочки: гипромеллоза 5cP - 2.19 мг, макрогол 400 - 0.2 мг, титана диоксид (Е171) - 0.73 мг.
Фармакологическое действие
Антидепрессант. Селективно ингибирует обратный захват серотонина; повышает концентрацию нейромедиатора в синаптической щели, усиливает и пролонгирует действие серотонина на постсинаптические рецепторы. Эсциталопрам практически не связывается с серотониновыми (5-HT), допаминовыми (D1 и D2) рецепторами, ?-адрено-, м-холинорецепторами, а также с бензодиазепиновыми и опиоидными рецепторами.
Антидепрессивный эффект обычно развивается через 2-4 нед. после начала лечения. Максимальный терапевтический эффект лечения панических расстройств достигается примерно через 3 мес после начала лечения.
Фармакокинетика
Всасывание
Всасывание почти полное и не зависит от приема пищи. Биодоступность эсциталопрама составляет около 80%. Среднее время достижения Cmax в плазме крови составляет 4 ч после многократного применения.
Распределение
Связывание эсциталопрама и его основных метаболитов с белками плазмы крови ниже 80%.
Кажущийся Vd,?/F после перорального применения составляет от 12 до 26 л/кг.
Кинетика эсциталопрама линейна.
Css достигается примерно через 1 неделю. Средняя Css 50 нмоль/л (от 20 до 125 нмоль/л) достигается при суточной дозе 10 мг.
Метаболизм
Эсциталопрам метаболизируется в печени до деметилированного и дидеметилированного метаболитов, которые являются фармакологически активными. Азот может окисляться до метаболита N-оксида. Основное вещество и его метаболиты частично выделяются в форме глюкуронидов.
После многократного применения средняя концентрация деметил- и дидеметил-метаболитов обычно составляет 28-31% и менее 5% соответственно от концентрации эсциталопрама. Биотрансформация эсциталопрама в деметилированный метаболит происходит главным образом при участии изофермента CYP2C19. Возможно некоторое участие изоферментов CYP3А4 и CYP2D6. У лиц со слабой активностью изофермента CYP2C19 концентрация эсциталопрама в 2 раза выше, чем в случаях с высокой активностью этого изофермента. Значительных изменений концентрации препарата в случаях со слабой активностью изофермента CYP2D6 обнаружено не было.
Выведение
T1/2 после многократного применения составляет около 30 ч. Клиренс при пероральном применении составляет около 0.6 л/мин. У основных метаболитов эсциталопрама T1/2 более продолжителен. Эсциталопрам и его основные метаболиты выводятся печенью (метаболический путь) и почками. Большая часть выводится в виде метаболитов с мочой.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У лиц пожилого возраста (старше 65 лет) эсциталопрам выводится медленнее, чем у более молодых пациентов. Количество вещества, находящегося в системном кровотоке, рассчитанное с помощью AUC у пожилых на 50% больше, чем у молодых здоровых добровольцев.
Побочные действия
Побочные эффекты наиболее часто развиваются на первой или второй неделе лечения и затем обычно становятся менее интенсивными и возникают реже при продолжении терапии.
Ниже перечислены побочные эффекты, возникающие при приеме препаратов, принадлежащих к классу СИОЗС и отмеченные при приеме эсциталопрама. Информация представлена на основании данных плацебо-контролируемых клинических исследований и спонтанных сообщений. Частота указана как: очень часто (?1/10), часто (от ?1/100 до <1/10), нечасто (от ?1/1000 до <1/100), редко (от ?1/10 000 до <1/1000), очень редко (<1/10 000), либо неизвестно (частоту возникновения нельзя оценить на основании существующих данных).
Со стороны кроветворной системы: неизвестно - тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: редко - анафилактические реакции.
Со стороны эндокринной системы: неизвестно - недостаточная секреция антидиуретического гормона (АДГ).
Метаболические нарушения и расстройства питания: часто - снижение аппетита, повышение аппетита, увеличение массы тела; нечасто - снижение массы тела; неизвестно - гипонатриемия, анорексия.
Со стороны психики: часто - тревога, беспокойство, необычные сновидения, снижение либидо, аноргазмия (у женщин); нечасто - бруксизм, ажитация, нервозность, панические атаки, спутанность сознания; редко - агрессия, деперсонализация, галлюцинации; неизвестно - мания, суицидальные мысли, суицидальное поведение. Случаи появления суицидальных мыслей и поведения были отмечены при приеме эсциталопрама и сразу после отмены терапии.
Со стороны нервной системы: часто - бессонница, сонливость, головокружение, парестезии, тремор; нечасто - нарушения вкусовых ощущений, нарушение сна, синкопальные состояния; редко - серотониновый синдром; неизвестно - дискинезия, двигательные нарушения, судорожные расстройства, психомоторное возбуждение/акатизия.
Со стороны органов зрения: нечасто - мидриаз (расширение зрачка), нарушения зрения.
Со стороны органа слуха и лабиринтные нарушения: нечасто - тиннитус (шум в ушах).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто - тахикардия; редко - брадикардия; неизвестно - удлинение интервала QT на ЭКГ, ортостатическая гипотензия.
Со стороны дыхательной системы: часто - синуситы, зевота; нечасто - носовое кровотечение.
Со стороны ЖКТ: очень часто - тошнота; часто - диарея, запоры, рвота, сухость во рту; нечасто - желудочно-кишечное кровотечение (в т.ч. ректальное кровотечение).
Со стороны печени и желчевыводящих путей: неизвестно - гепатит, нарушения функциональных показателей печени.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - повышенная потливость; нечасто - крапивница, алопеция, сыпь, зуд; неизвестно - экхимоз, ангионевротический отек.
Со стороны костно-мышечной системы: часто - артралгия, миалгия.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: неизвестно - задержка мочи.
Со стороны репродуктивной системы и молочной железы: часто - импотенция, нарушение эякуляции; нечасто - метроррагия (маточное кровотечение), меноррагия; неизвестно - галакторея, приапизм.
Со стороны организма в целом и нарушения в месте введения: часто - слабость, гипертермия; нечасто - отеки.
В пострегистрационный период были отмечены случаи удлинения интервала QT, в основном у пациентов с ранее существующими заболеваниями сердца. В двойных слепых плацебо-контролируемых исследованиях ЭКГ у здоровых добровольцев изменение от базового значения QTc (коррекция по формуле Фридеричиа) составило 4.3 мсек при дозе 10 мг/сут и 10.7 мсек - при 30 мг/сут.
Эпидемиологические исследования с участием пациентов в возрасте 50 лет и старше показали существование повышенного риска костных переломов у пациентов, принимающих СИОЗС и трициклические антидепрессанты. Механизм возникновения этого риска не установлен.
Отмена препаратов группы СИОЗС/СИОЗСН (селективные ингибиторы обратного захвата норадреналина и серотонина) (особенно резкая) часто приводит к возникновению симптомов отмены. Наиболее часто возникают головокружение, расстройства чувствительности (в т.ч. парестезии и ощущения прохождения тока), расстройства сна (в т.ч. бессонница и интенсивные сновидения), ажитация или тревога, тошнота и/или рвота, тремор, спутанность сознания, повышенное потоотделение, головная боль, диарея, сердцебиение, эмоциональная нестабильность, раздражительность, расстройства зрения. Как правило эти эффекты выражены слабо или умеренно и быстро проходят, однако, у некоторых пациентов они могут проявляться в более острой форме и/или более длительно. Рекомендуется проводить постепенную отмену препарата путем снижения его дозы.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Антидепрессанты не следует назначать детям и подросткам в возрасте до 18 лет из-за повышенного риска возникновения суицидального поведения (попыток суицида и суицидальных мыслей), враждебности (с преобладанием агрессивного поведения, склонности к конфронтации и раздражения). В случае принятия на основании клинической оценки решения о начале терапии антидепрессантами пациент должен находиться под тщательным наблюдением.
При применении препаратов, принадлежащих к терапевтической группе СИОЗС, включая эсциталопрам, следует учитывать следующее. У некоторых пациентов с паническим расстройством в начале лечения антидепрессантами может наблюдаться усиление тревоги. Подобная парадоксальная реакция обычно исчезает в течение первых двух недель лечения. Чтобы снизить вероятность возникновения анксиогенного эффекта рекомендуется использовать низкие начальные дозы.
Следует отменить эсциталопрам в случае первичного развития судорожных припадков или в случае усиления их частоты (у пациентов с ранее диагностированной эпилепсией). СИОЗС не следует применять у больных с нестабильной эпилепсией; при контролируемых припадках необходимо тщательное наблюдение.
Эсциталопрам должен с осторожностью применяться у больных с манией/гипоманией в анамнезе. При развитии маниакального состояния эсциталопрам должен быть отменен.
У пациентов с сахарным диабетом лечение эсциталопрамом может изменить концентрацию глюкозы в крови. Поэтому может потребоваться коррекция доз инсулина и/или пероральных гипогликемических препаратов.
Депрессия связана с повышенным риском возникновения суицидальных мыслей, нанесения себе телесных повреждений и суицида (суицидальные явления). Этот риск сохраняется до наступления выраженной ремиссии. Поскольку улучшения может не наблюдаться в течение первых нескольких недель терапии или даже большего промежутка времени, пациенты должны находиться под постоянным наблюдением до наступления улучшения их состояния.
Общая клиническая практика показывает, что на ранних стадиях выздоровления возможно увеличение риска самоубийства.
Другие психические состояния, для лечения которых назначают эсциталопрам, могут также быть связаны с повышенным риском возникновения суицидальных событий и явлений. Кроме того, эти состояния могут являться сопутствующей патологией по отношению к депрессивному эпизоду. При лечении пациентов с другими психическими расстройствами следует соблюдать те же самые предосторожности, что при лечении пациентов с депрессивным эпизодом.
Пациенты, имеющие в анамнезе суицидальное поведение, или пациенты со значимым уровнем размышления на суицидальные темы до начала лечения в большей степени подвержены риску суицидальных мыслей или попыток суицида, поэтому во время лечения за ними должно вестись тщательное наблюдение. Мета-анализ плацебо-контролируемых клинических исследований антидепрессантов с участием взрослых пациентов с психическими нарушениями показал, что при приеме антидепрессантов у пациентов моложе 25 лет существует повышенный риск суицидального поведения по сравнению с приемом плацебо. Медикаментозное лечение этих пациентов и, в частности, пациентов с высокой степенью риска суицида, должно сопровождаться тщательным наблюдением, особенно на ранней стадии лечения и при изменениях дозы.
Пациенты (и лица, ухаживающие за пациентами) должны быть предупреждены о необходимости контролировать любые проявления клинического ухудшения, суицидального поведения или мыслей, а также необычных изменений в поведении, и немедленно обращаться за медицинской консультацией при появлении этих симптомов.
Прием СИОЗС/СИОЗСН ассоциируется с развитием акатизии, характеризующейся развитием субъективно неприятного или угнетающего беспокойства и потребности в постоянном движении, часто в сочетании с неспособностью спокойно сидеть или стоять. Это чаще всего проявляется в течение первых нескольких недель лечения. У пациентов с такими симптомами повышение дозы может привести к ухудшению.
Гипонатриемия, возможно связанная с нарушением секреции антидиуретического гормона (АДГ), на фоне приема СИОЗС возникает редко и обычно исчезает при отмене терапии. Осторожность должна проявляться при назначении эсциталопрама и других СИОЗС лицам, входящим в группу риска развития гипонатриемии: пожилым, больным с циррозом печени и принимающим препараты, способные вызывать гипонатриемию.
При приеме СИОЗС были отмечены случаи развития кожных кровоизлияний (экхимоз и пурпура). Необходимо с осторожностью применять эсциталопрам у пациентов, принимающих пероральные антикоагулянты и лекарства, влияющие на свертываемость крови, а также у больных со склонностью к кровотечениям.
Поскольку клинический опыт одновременного применения СИОЗС и электросудорожной терапии (ЭСТ) ограничен, то при одновременном применении эсциталопрама и ЭСТ следует соблюдать осторожность.
Сочетать эсциталопрам и ингибиторы МАО типа А не рекомендуется из-за риска развития серотонинового синдрома.
Необходимо с осторожностью применять эсциталопрам одновременно с лекарственными препаратами, обладающими серотонинергическим действием, например, суматриптаном или другими триптанами, трамадолом и триптофаном. У больных, принимающих эсциталопрам и другие СИОЗС одновременно с серотонинергическими препаратами, в редких случаях развивался серотониновый синдром. На его развитие может указывать комбинация таких симптомов, как ажитация, тремор, миоклонус и гипертермия. Если это произошло, следует немедленно прекратить одновременное лечение СИОЗС и серотонинергическими препаратами и начать симптоматическое лечение.
Алкоголь
Эсциталопрам не вступает с этанолом в фармакодинамическое или фармакокинетическое взаимодействие. Однако, как и в случае с другими психотропными лекарственными препаратами, одновременное применение эсциталопрама и алкоголя не рекомендуется.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Несмотря на то, что Ципралекс не влияет на интеллектуальные функции и психомоторную активность, в период лечения больным не рекомендуется управлять автомобилем или механизмами.
Показания
Депрессивные эпизоды любой степени тяжести.
Паническое расстройство с/без агорафобии.
Социальное тревожное расстройство (социальная фобия).
Генерализованное тревожное расстройство.
Обсессивно-компульсивное расстройство.
Противопоказания
— одновременный прием неселективных необратимых ингибиторов МАО;
— одновременный прием пимозида;
— детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность применения не подтверждены);
— повышенная чувствительность к эсциталопраму и другим компонентам препарата.
С осторожностью: выраженная почечная недостаточность (КК ниже 30 мл/мин), мания и гипомания, фармакологически неконтролируемая эпилепсия, выраженное суицидальное поведение, сахарный диабет, цирроз печени, склонность к кровотечениям; одновременный прием с ингибитором МАО А (моклобемидом) и ингибитором МАО В (селегилином); с серотонинергическими лекарственными препаратами; с препаратами, снижающими порог судорожной готовности; с литием, триптофанами, лекарственными препаратами, содержащими зверобой продырявленный; с пероральными антикоагулянтами и лекарственными препаратами, влияющими на свертываемость крови; с препаратами, способными вызвать гипонатриемию; с препаратами, метаболизирующимися с участием изофермента CYP2C19; с этанолом; электросудорожная терапия; пожилой возраст, беременность, период грудного вскармливания.
Применение при беременности и кормлении грудью
Имеются ограниченные данные о приеме эсциталопрама во время беременности.
Если прием эсциталопрама продолжался на поздних сроках беременности, особенно в III триместре, то за новорожденным следует установить наблюдение. В случае если прием эсциталопрама продолжался вплоть до родов или был прекращен незадолго до родов, у новорожденного возможно развитие симптомов отмены.
В случае приема матерью СИОЗС/СИОЗСН на поздних сроках беременности у новорожденного могут развиться следующие побочные эффекты: угнетение дыхания, цианоз, апноэ, судорожные расстройства, скачки температуры, трудности с кормлением, рвота, гипогликемия, гипертония, мышечная гипотония, гиперрефлексия, тремор, повышенная нервно-рефлекторная возбудимость, раздражительность, летаргический сон, постоянный плач, сонливость, плохой сон. Данные симптомы могут возникать вследствие развития синдрома отмены или серотонинергического действия. В большинстве случаев подобные осложнения возникают в течение 24 ч после рождения.
Эсциталопрам во время беременности следует принимать только в случаях крайней необходимости и после тщательной оценки соотношения польза/риск.
Данные эпидемиологических исследований позволяют предположить, что применение СИОЗС во время беременности, особенно на поздних сроках, может увеличить риск развития устойчивой легочной гипертензии у новорожденного.
Ожидается, что эсциталопрам будет выделяться с грудным молоком, поэтому во время лечения эсциталопрамом кормление грудью не рекомендуется.
Применение при нарушениях функции печени
Пациентам с нарушением функции печени рекомендуемая начальная доза в течение первых 2 недель лечения составляет 5 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции на лечение доза может быть увеличена до 10 мг/сут.
Применение при нарушениях функции почек
При почечной недостаточности легкой и средней степени тяжести коррекции дозы не требуется. Пациентам с почечной недостаточностью тяжелой степени (КК<30 мл/мин) препарат следует назначать с осторожностью.
Применение у детей
Противопоказан детям до 18 лет
Применение у пожилых пациентов
С осторожностью пожилым пациентам
Лекарственное взаимодействие
Фармакодинамическое взаимодействие
Неселективные необратимые ингибиторы МАО
Сообщалось о возникновении серьезных нежелательных реакций при одновременном приеме СИОЗС и неселективных необратимых ингибиторов МАО, а также при начале приема ингибиторов МАО больными, незадолго до этого прекратившими прием СИОЗС. В некоторых случаях у пациентов развивался серотониновый синдром.
Применять эсциталопрам одновременно с неселективными необратимыми ингибиторами МАО запрещено. Прием эсциталопрама может быть начат через 14 дней после отмены приема необратимых ингибиторов МАО. Перед началом приема неселективных необратимых ингибиторов МАО должно пройти не менее 7 дней после окончания приема эсциталопрама.
Обратимый селективный ингибитор МАО типа А (моклобемид)
Из-за риска развития серотонинового синдрома не рекомендуется применять эсциталопрам одновременно с ингибитором МАО типа А моклобемидом. В случае если прием такой комбинации препаратов признан клинически необходимым, рекомендуется начать с минимально возможных доз, а также проводить постоянный клинический мониторинг состояния пациента. Прием эсциталопрама можно начать, как минимум, через один день после отмены обратимого ингибитора МАО типа А моклобемида.
Необратимый ингибитор МАО типа В (селегилин)
Из-за риска развития серотонинового синдрома необходимо соблюдать осторожность при приеме эсциталопрама одновременно с необратимым ингибитором МАО типа В селегилином.
Серотонинергические лекарственные препараты
Совместное применение с серотонинергическими лекарственными препаратами (например, трамадолом, суматриптаном и другими триптанами) может привести к развитию серотонинового синдрома.
Лекарственные препараты, снижающие порог судорожной готовности
СИОЗС могут снижать порог судорожной готовности. Требуется проявлять осторожность при одновременном с эсциталопрамом применении других лекарственных препаратов, снижающих порог судорожной готовности (трициклических антидепрессантов, СИОЗС, антипсихотических препаратов (нейролептиков) - производных фенотиазина, тиоксантена и бутирофенона, мефлохина, бупропиона и трамадола).
Литий, триптофан
Поскольку зарегистрированы случаи усиления действия при одновременном применении СИОЗС и лития или триптофана, рекомендуется проявлять осторожность при одновременном применении эсциталопрама с этими препаратами.
Зверобой продырявленный
Одновременное применение СИОЗС и препаратов, содержащих зверобой продырявленный (Hypericum perforatum), может привести к увеличению числа побочных эффектов.
Антикоагулянты и средства, влияющие на свертываемость крови
Нарушение свертываемости крови может возникнуть при одновременном применении эсциталопрама с пероральными антикоагулянтами и лекарственными препаратами, влияющими на свертываемость крови (например, атипичными нейролептиками и производными фенотиазина, большинством трициклических антидепрессантов, ацетилсалициловой кислотой и нестероидными противовоспалительными препаратами, тиклопидином и дипиридамолом). В подобных случаях при начале или окончании терапии эсциталопрамом необходим тщательный мониторинг свертываемости крови. Одновременный прием с нестероидными противовоспалительными препаратами может привести к увеличению числа кровотечений.
Фармакокинетическое взаимодействие
Влияние других лекарственных препаратов на фармакокинетику эсциталопрама
Метаболизм эсциталопрама в основном осуществляется при участии изофермента CYP2C19. В меньшей степени в метаболизме могут принимать участие изоферменты CYP3A4 и CYP2D6. Метаболизм основного метаболита - деметилированного эсциталопрама - видимо, частично катализируется изоферментом CYP2D6.
Одновременное применение эсциталопрама и омепразола (ингибитор изофермента CYP2C19) приводит к умеренному (примерно 50%) повышению концентрации эсциталопрама в плазме крови.
Одновременный прием эсциталопрама и циметидина (ингибитора изоферментов CYP2D6, CYP3A4 и CYP1A2) приводит к повышению (примерно 70%) концентрации эсциталопрама в плазме крови.
Таким образом, применять максимально возможные дозы эсциталопрама одновременно с ингибиторами изофермента CYP2C19 (например, омепразолом, флуоксетином, флувоксамином, лансопразолом, тиклопидином) и циметидином следует с осторожностью. При одновременном приеме эсциталопрама и вышеуказанных препаратов на основе клинической оценки может потребоваться уменьшение дозы эсциталопрама.
Влияние эсциталопрама на фармакокинетику других лекарственных препаратов.
Эсциталопрам является ингибитором изофермента CYP2D6. Необходимо проявлять осторожность при одновременном применении эсциталопрама и лекарственных препаратов, метаболизирующихся с помощью этого изофермента и имеющих малый терапевтический индекс, например, флекаинида, пропафенона и метопролола (в случаях применения при сердечной недостаточности) или медицинских препаратов, в основном метаболизирующихся посредством CYP2D6 и действующих на ЦНС, например, антидепрессантов (дезипрамина, кломипрамина, нортриптилина) или антипсихотических препаратов (рисперидона, тиоридазина, галоперидола). В этих случаях может потребоваться коррекция дозы.
Одновременное применение эсциталопрама и дезипрамина или метопролола приводит к двукратному увеличению концентрации двух последних препаратов.
Эсциталопрам может незначительно ингибировать изофермент CYP2C19. Поэтому рекомендуется проявлять осторожность при одновременном применении эсциталопрама и лекарственных препаратов, метаболизирующихся изоферментом CYP2C19.
(3293)
Дозування
Ципралекс призначають 1 раз/добу незалежно від прийому їжі. При депресивних епізодах препарат зазвичай призначають у дозі 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг/добу. Антидепресивний ефект звичайно розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Після зникнення симптомів депресії як мінімум ще протягом 6 міс необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту. При панічному розладі з/без агорафобії протягом першого тижня варт��ня рекомендується доза 5 мг/добу з подальшим збільшенням до 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг/добу. Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизно через 3 міс після початку лікування. Терапія триває кілька місяців. При соціальному тривожному розладі (соціальної фобії) призначають 10 мг 1 раз/добу. Ослаблення симптомів звичайно розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза згодом може бути розумнийьшена до 5 мг/добу або збільшена до максимальної - 20 мг/добу. Ослаблення симптомів звичайно розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Оскільки соціальне тривожний розлад є хворобою з хронічним перебігом, мінімальна рекомендована тривалість терапевтичного курсу становить 3 місяці. Для запобігання рецидивів захворювання препарат може призначатися протягом 6 місяців або довше, залежно від індивідуальної реакції пацієнта. Рекомендується регулярно проводити оцінку проведеного лікування. При генерализован��му тривожному розладі зазвичай призначають 10 мг 1 раз/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної — 20 мг/добу. Мінімальна рекомендована тривалість терапевтичного курсу становить 3 місяці. Для запобігання рецидивів захворювання допускається тривале застосування препарату (6 місяців і довше). Рекомендується регулярно проводити оцінку проведеного лікування. При обсесивно-компульсивном розладі зазвичай призначають 10 мг 1 раз/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної - 20 мг/добу. Оскільки обсесивно-компульсивний розлад-це захворювання з хронічним перебігом, курс лікування має бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення від симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивів рекомендується лікування не менше 1 року. У пацієнтів літнього віку (старше 65 років) рекомендується застосовувати половину зазвичай рекомендованої дози (тобто всього 5 мг/добу) і більш низьку максимальну дозу (10 мг/доб). Ципралекс не слід застосовувати у дітей та підлітків молодше 18 років. Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків щодо росту, дозрівання, когнітивного і поведінкового розвитку. При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Пацієнтам з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК<30 мл/хв) препарат слід призначати з обережністю. При зниженні функції печінки рекомендована початкова доза протягом перших 2 тижнів лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції на лікування доза може бути збільшена до 10 мг/добу. При зниженій активності ізоферменту CYP2C19 рекомендована початкова доза протягом перших 2 тижнів лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції на лікування доза може бути збільшена до 10 мг/добу. При припиненні лікування Ципралексом дозу слід зменшувати поступово, протягом 1-2 тижнів, щоб уникнути розвитку синдрому відміни.Передозування
Дані про передозування эсциталопрамом обмежені, у багатьох таких випадках була і передозування іншими препаратами. У більшості випадків симптоми передозування не виявляються або проявляються слабо. Випадки передозування эсциталопрамом (без прийому інших препаратів) з летальним результатом поодинокі, в більшості випадків має місце також передозування та іншими препаратами. Симптоми: при передозуванні эсциталопрамом в основному виникають симптоми з боку ЦНС (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів і коми), зякщо сторони ШКТ (нудота/блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмії) і порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія). Лікування: специфічного антидоту не існує. Слід забезпечити нормальну прохідність дихальних шляхів, оксигенацію і вентиляцію легенів. Слід провести промивання шлунка і призначити активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести до
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, овальні, двоопуклі, з ��иской і маркуванням "Е" та "L" симетрично навколо ризики.Склад
1 таб. містить
эсциталопрама оксалат 12.77 мг, що відповідає вмісту эсциталопрама 10 мг
Допоміжні речовини: тальк - 7 мг, натрію кроскармелоза - 4.5 мг, целюлоза мікрокристалічна 97.49 мг, кремнію діоксид колоїдний 1.99 мг, магнію стеарат - 1.25 мг.
Склад оболонки: гіпромелоза 5cP - 2.19 мг, макрогол 400 - 0.2 мг, титану діоксид (Е171) - 0.73 мг.Фармакологічна дія
Антидепресант. Селективно інгібує зворотне захоплення серотоніну; підвповідомляє концентрацію нейромедіатора в синаптичної щілини, посилює і пролонгує дію серотоніну на постсинаптичні рецептори. Эсциталопрам практично не зв'язується з серотониновыми (5-HT), допаминовыми D1 і D2 рецепторами, ?-адрено-, м-холінорецепторами, а також з бензодіазепіновими й опіоїдними рецепторами.
Антидепресивний ефект звичайно розвивається через 2-4 тижні. після початку лікування. Максимальний терапевтичний ефект лікування панічних розладів досягається приблизно через 3 міс після початку лікування.Фармакокінетика
Всмоктування
Всмоктування майже повна та не залежить від прийому їжі. Біодоступність эсциталопрама становить близько 80%. Середній час досягнення Cmax в плазмі крові становить 4 год після багаторазового застосування.
Розподіл
Зв'язування эсциталопрама та його основних метаболітів з білками плазми крові нижче 80%.
Здається Vd,?/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг.
Кінетика эсциталопрама лінійна.
Css досягається приблизно через 1 тиждень. Середня Css 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається п��і добовій дозі 10 мг.
Метаболізм
Эсциталопрам метаболізується в печінці до деметилированного і дидеметилированного метаболітів, які є фармакологічно активними. Азот може окислюватися до метаболіту N-оксиду. Основна речовина та її метаболіти частково виділяються у формі глюкуронідів.
Після багаторазового застосування середня концентрація деметил - і дидеметил-метаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5% відповідно від концентрації эсциталопрама. Біотрансформація эсциталопрама в деметилированный метаболит відбувається головним чином за участю ізоферменту CYP2C19. Можливо деякий участь ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. У осіб зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація эсциталопрама в 2 рази вище, ніж у випадках з високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках зі слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 виявлено не було.
Виведення
T1/2 після багаторазового застосування становить близько 30 год Кліренс при пероральному застосуванні становить близько 0,6 л/хв. В основних метаболітів эсци��алопрама T1/2 більш тривалий. Эсциталопрам і його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) і нирками. Більша частина виводиться у вигляді метаболітів з сечею.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
В осіб літнього віку (старше 65 років) эсциталопрам виводиться повільніше, ніж у більш молодих пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться у системному кровотоці, розраховане з допомогою AUC у літніх на 50% більше, ніж у молодих здорових добровольців.Побічні дії
Побічні ефекти найбільш часто розвинувшиаются на першому або другому тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії.
Нижче перераховані побічні ефекти, що виникають при прийомі препаратів, що належать до класу СІЗЗС і зазначені при прийомі эсциталопрама. Інформація подана на підставі даних плацебо-контрольованих клінічних досліджень і спонтанних повідомлень. Частота вказана як: дуже часто (?1/10), часто (від ?1/100 до <1/10), нечасто (від ?1/1000 до <1/100), рідко (від ?1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10 000), або невідомо (частоту виникнення не можна оцінити на підставі наявних даних).
З боку кровотворної системи: невідомо - тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: рідко - анафілактичні реакції.
З боку ендокринної системи: невідомо - недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ).
Метаболічні порушення і розлади харчування: часто - зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто - зниження маси тіла; невідомо - гіпонатріємія, анорексія.
З боку психіки: часто - тривога, занепокоєння, незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок); нечасто - бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко - агресія, деперсоналізація, галюцинації; невідомо - манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Випадки появи суїцидальних думок та поведінки були відзначені при прийомі эсциталопрама і відразу після відміни терапії.
З боку нервової системи: часто - безсоння, сонливість, запаморочення, парестезії, тремор; нечасто - порушення смакових відчуттяї, порушення сну, синкопе стану; рідко - серотоніновий синдром; невідомо - дискінезія, рухові розлади, судомні розлади, психомоторне збудження/акатизія.
З боку органів зору: нечасто - мідріаз (розширення зіниці), порушення зору.
З боку органа слуху й лабіринтові порушення: нечасто - тиннитус (шум у вухах).
З боку серцево-судинної системи: нечасто - тахікардія; рідко - брадикардія; невідомо - подовження інтервалу QT на ЕКГ, ортостатична гіпотензія.
З боку дихальних шляхів, запалень ясельной системи: часто - синусити, позіхання; нечасто - носова кровотеча.
З боку ШКТ: дуже часто - нудота; часто - діарея, запори, блювання, сухість у роті; нечасто - шлунково-кишкова кровотеча (у т. ч. ректальна кровотеча).
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: невідомо - гепатит, порушення функціональних показників печінки.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - підвищена пітливість; нечасто - кропив'янка, алопеція, висип, свербіж; невідомо - экхимоз, ангіоневротичний набряк.
З боку кістково-мної системи: часто - артралгія, міалгія.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: невідомо - затримка сечі.
З боку репродуктивної системи та молочної залози: часто - імпотенція, порушення еякуляції; нечасто - метрорагія (маткова кровотеча), менорагія; невідомо - галакторея, пріапізм.
З боку організму в цілому і порушення в місці введення: часто - слабкість, гіпертермія; нечасто - набряки.
У пострегистрационный період були відзначені випадки подовження інтервалу QT, в основному у пацієнтів з раніше існуючимиі захворюваннями серця. У подвійних сліпих плацебо-контрольованих дослідженнях ЕКГ у здорових добровольців зміна від базового значення QTc (корекція за формулою Фридеричиа) склало 4.3 мсек при дозі 10 мг/добу і 10.7 мсек - при 30 мг/добу.
Епідеміологічні дослідження з участю пацієнтів у віці 50 років і старше показали існування підвищеного ризику кісткових переломів у пацієнтів, які приймають СІЗЗС та трициклічні антидепресанти. Механізм виникнення цього ризику не встановлено.
Відміна препаратів групи СІЗЗС/СИОЗСН (селективні інгібітори зворотного захоплення норадреналіну і серотоніну) (особливо різка) часто призводить до виникнення симптомів відміни. Найбільш часто виникають запаморочення, розлади чутливості (у т. ч. парестезії та відчуття проходження струму), розлади сну (у т. ч. безсоння і інтенсивні сновидіння), ажитація або тривога, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, підвищене потовиділення, головний біль, діарея, відчуття серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість, розлади зору. Як правило ці еффекты виражені слабко або помірно і швидко проходять, однак у деяких пацієнтів вони можуть проявлятися в більш гострій формі та/або більш тривало. Рекомендується проводити поступову відміну препарату шляхом зниження його дози.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Антидепресанти не слід призначати дітям і підліткам віком до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроб самогубства і суїцидальних думок), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтаци�� і роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен знаходитися під ретельним наглядом.
При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗС, включаючи эсциталопрам, слід враховувати наступне. У деяких пацієнтів з панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція звичайно зникає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність возникнопроникнення анксиогенного ефекту рекомендується використовувати низькі початкові дози.
Слід скасувати эсциталопрам у разі первинного розвитку судомних нападів або в разі посилення їх частоти (у пацієнтів із раніше діагностованою епілепсією). СІЗЗС не слід застосовувати у хворих з нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідно ретельне спостереження.
Эсциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у хворих з манією/гипоманией в анамнезі. При розвитку маніакального стану эсциталопрам повинен побут�� скасовано.
У пацієнтів з цукровим діабетом лікування эсциталопрамом може змінити концентрацію глюкози в крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, завдавання собі тілесних пошкоджень та суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки покращання може не спостерігатися протягом перших декількох тижнів терапії або навіть більшого промежутка часу, пацієнти повинні знаходитися під постійним спостереженням до настання поліпшення їх стану.
Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства.
Інші психічні стани, для лікування яких призначають эсциталопрам, можуть також бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій і явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією по відношенню до депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими пс��хическими розладами слід дотримуватися ті ж самі заходи, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом.
Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або пацієнти зі значним рівнем суїцидальні роздуми на теми до початку лікування більшою мірою схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів з участю дорослих пацієнтів з психічнимі порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, повинно супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранній стадії лікування та при зміні дози.
Пацієнти (та особи, які доглядають за пацієнтами) повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічного погіршення, суїцидальної поведінки чи думок, а також незвичних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією при появі цих симптомів.
Прийом СІЗЗС/СИОЗСН асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується розвитком суб'єктивно неприємного або гнітючої занепокоєння і потреби в постійному русі, часто в поєднанні з неможливістю спокійно сидіти або стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших декількох тижнів лікування. У пацієнтів з такими симптомами підвищення дози може призвести до погіршення.
Гипонатриемия, можливо, пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ), на фоні прийому СІЗЗС виникає рідко і звичайно зникає при відміні терапії. Обережність повинна виявлятися при призначенні эсциталопрама та інших СІЗЗС особам, які входять у групу ризику розвитку гіпонатріємії: людям похилого віку, хворим з цирозом печінки і приймають препарати, здатні викликати гіпонатріємію.
При прийомі СІЗЗС були відзначені випадки розвитку шкірних крововиливів (экхимоз і пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати эсциталопрам у хворим��ів, які приймають пероральні антикоагулянти і ліки, що впливають на згортання крові, а також у хворих зі схильністю до кровотеч.
Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, то при одночасному застосуванні эсциталопрама і ЕСТ слід дотримуватися обережності.
Поєднувати эсциталопрам і інгібітори МАО типу А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому.
Необхідно з обережністю застосовувати эсциталопрам одночасно з лекарственн��мі препаратами, що володіють серотонергічних дією, наприклад, суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом і триптофаном. У хворих, які приймають эсциталопрам та інші СІЗЗС одночасно з серотонінергічними препаратами, у поодиноких випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів, як ажитація, тремор, міоклонус і гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІЗЗС і серотонінергічними препаратами і почати симптоматичне лечен��е.
Алкоголь
Эсциталопрам не вступає з етанолом в фармакодинамічна або фармакокінетична взаємодія. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими препаратами, одночасне застосування эсциталопрама та алкоголю не рекомендується.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Незважаючи на те, що Ципралекс не впливає на інтелектуальні функції і психомоторну активність, у період лікування хворим не рекомендується керувати автомобілем або механізмами.��надання
Депресивні епізоди будь-якого ступеня тяжкості.
Панічні розлади з/без агорафобії.
Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія).
Генералізований тривожний розлад.
Обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання
— одночасний прийом неселективних незворотних інгібіторів МАО;
— одночасний прийом пімозиду;
— дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не підтверджені);
— підвищена чутливість до эсциталопраму та інших компонентів препарату.
З обережністю: виражена ниркова недостатність (КК нижче 30 мл/хв), манія і гипомания, фармакологічно неконтрольована епілепсія, виражена суїцидальна поведінка, цукровий діабет, цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібітором МАО-А (моклобемідом) та інгібітором МАО (селегіліном); з серотонінергічними лікарськими препаратами; з препаратами, що знижують поріг судомної готовності; з літієм, триптофанами, лікарськими препаратами, содержащими звіробій продірявлений; з пероральними антикоагулянтами і лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові; з препаратами, здатними викликати гіпонатріємію; з препаратами, що метаболізуються за участі ізоферменту CYP2C19; з етанолом; електросудомна терапія; похилий вік, вагітність, період грудного вигодовування.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Є обмежені дані про прийом эсциталопрама під час вагітності.
Якщо прийом эсциталопрама тривав на пізніх сроках вагітності, особливо у III триместрі, то за новонародженим слід встановити спостереження. У разі якщо прийом эсциталопрама тривав аж до пологів чи був припинений незадовго до пологів, у новонародженого можливий розвиток симптомів відміни.
У разі прийому матір'ю СІЗЗС/СИОЗСН на пізніх термінах вагітності у новонародженого можуть розвинутися такі побічні ефекти: пригнічення дихання, ціаноз, апное, судомні розлади, скачки температури, труднощі з годуванням, блювання, гіпоглікемія, гіпертонія, м'язова гіпотонія, р��перрефлексия, тремор, підвищена нервово-рефлекторна збудливість, дратівливість, летаргічний сон, постійний плач, сонливість, поганий сон. Дані симптоми можуть виникати внаслідок розвитку синдрому відміни або серотонінергічного дії. У більшості випадків подібні ускладнення виникають протягом 24 год після народження.
Эсциталопрам під час вагітності слід приймати лише в випадках крайньої необхідності і після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Дані епідеміологічних досліджень дозволяютьють припустити, що застосування СІЗЗС під час вагітності, особливо на пізніх термінах, може збільшити ризик розвитку стійкої легеневої гіпертензії у новонародженого.
Очікується, що эсциталопрам буде виділятися з грудним молоком, тому під час лікування эсциталопрамом годування груддю не рекомендується.
Застосування при порушеннях функції печінки
Пацієнтам з порушенням функції печінки рекомендована початкова доза протягом перших 2 тижнів лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції на варт��ня доза може бути збільшена до 10 мг/добу.
Застосування при порушеннях функції нирок
При нирковій недостатності легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Пацієнтам з нирковою недостатністю важкого ступеня (КК<30 мл/хв) препарат слід призначати з обережністю.
Застосування у дітей
Протипоказаний дітям до 18 років
Застосування у літніх пацієнтів
З обережністю пацієнтам літнього вікуЛікарська взаємодія
Фармакодинамічна взаємодія
Неселективні необратимые інгібітори МАО
Повідомлялося про виникнення серйозних небажаних реакцій при одночасному прийомі СІЗЗС і неселективних незворотних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгібіторів МАО хворими, незадовго до цього припинили прийом СІЗЗС. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром.
Застосовувати эсциталопрам одночасно з неселективними незворотними інгібіторами МАО заборонено. Прийом эсциталопрама може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому необоротних інгібіторів МАО. Пе��од початком прийому неселективних незворотних інгібіторів МАО повинно пройти не менше 7 днів після закінчення прийому эсциталопрама.
Оборотний селективний інгібітор МАО типу А (моклобемид)
Із-за ризику розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати эсциталопрам одночасно з інгібітором МАО типу А моклобемідом. У разі якщо прийом такої комбінації препаратів визнано клінічно необхідним, рекомендується почати з мінімально можливих доз, а також проводити постійний клінічний моніторинг стану пацієнта. Прийом эсциталопрама можна почати, як мінімум, один день після скасування оборотного інгібітора МАО типу А моклобемида.
Необоротний інгібітор МАО типу В (селегілін)
Із-за ризику розвитку серотонінового синдрому необхідно дотримуватися обережності при прийомі эсциталопрама одночасно з необоротним інгібітором МАО типу В селегіліном.
Серотонінергічні лікарські препарати
Спільне застосування з серотонінергічними лікарськими засобами (наприклад, з трамадолом, суматриптаном та іншими триптанамі) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.
Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності
СІЗЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Потрібно проявляти обережність при одночасному эсциталопрамом застосуванні інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІЗЗС, антипсихотичних засобів (нейролептиків) - похідних фенотіазину, тиоксантена і бутирофенону, мефлохіну, бупропіону та трамадолу).
Літій, триптофан
Оскільки зареєстровано випадки підсилення дії при одночасному застосуванні СІЗЗС і літію або триптофану, рекомендується проявляти обережність при одночасному застосуванні эсциталопрама з цими препаратами.
Звіробій продірявлений
Одночасне застосування СІЗЗС та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення кількості побічних ефектів.
Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові
Порушення згортання крові може виникнути при одн��тимчасове застосування эсциталопрама з пероральними антикоагулянтами і лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими нейролептиками і похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою, нестероїдними протизапальними препаратами, тиклопидином і дипіридамолом). У подібних випадках при початку або закінчення терапії эсциталопрамом необхідний ретельний моніторинг згортання крові. Одночасний прийом з нестероїдними противовоспалительн��мі препаратами може призвести до збільшення кількості кровотеч.
Фармакокінетична взаємодія
Вплив інших лікарських препаратів на фармакокінетику эсциталопрама
Метаболізм эсциталопрама в основному здійснюється за участю ізоферменту CYP2C19. У меншій мірі В метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту - деметилированного эсциталопрама - мабуть, частково каталізується ізоферментом CYP2D6.
Одночасне застосування эсциталопрама та омепразолу (і��гибитор ізоферменту CYP2C19) призводить до помірного (приблизно 50%) підвищення концентрації эсциталопрама в плазмі крові.
Одночасний прийом эсциталопрама і циметидину (інгібітори ізоферментів CYP2D6, CYP3A4 і CYP1A2) призводить до підвищення (приблизно 70%) концентрації эсциталопрама в плазмі крові.
Таким чином, застосовувати максимально можливі дози эсциталопрама одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопидином) і циметидином слід з обережністю. При одновреме��ному прийомі эсциталопрама і вищевказаних препаратів на основі клінічної оцінки може знадобитися зменшення дози эсциталопрама.
Вплив эсциталопрама на фармакокінетику інших лікарських препаратів.
Эсциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідно проявляти обережність при одночасному застосуванні эсциталопрама і лікарських препаратів, що метаболізуються за допомогою цього ізоферменту і мають малий терапевтичний індекс, наприклад, флекаїніду, пропафенону та метопрололу (у випадках застосовано��я при серцевій недостатності) або медичних препаратів, що переважно метаболізуються за допомогою CYP2D6 і діють на ЦНС, наприклад, антидепресантів (дезипраміну, кломипрамина, нортриптиліну) або антипсихотичних препаратів (рисперидону, тіоридазину, галоперидолу). У цих випадках може знадобитися корекція дози.
Одночасне застосування эсциталопрама і дезипраміну або метопрололу призводить до двократного збільшення концентрації останніх двох препаратів.
Эсциталопрам може незначно інгібувати изофе��мент CYP2C19. Тому рекомендується проявляти обережність при одночасному застосуванні эсциталопрама і лікарських препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2C19.
