Дозировка
Ципралекс назначают перорально один раз в сутки вне зависимости от приема пищи. Депрессивные эпизоды Обычно назначают 10 мг один раз в сутки. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до максимальной – 20 мг/сут. Антидепрессивный эффект обычно развивается через 2-4 недели после начала лечения. После исчезновения симптомов депрессии, как минимум, еще в течение 6 месяцев необходимо продолжать терапию для закрепления полученного эффекта. Паническое расстройство с/без агорафобии В течение первой недели лечения рекомендуется доза 5 мг/сут, которая затем увеличивается до 10 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до максимальной – 20 мг/сут. Максимальный терапевтический эффект достигается примерно через 3 месяца после начала лечения. Терапия длится несколько месяцев. Социальное тревожное расстройство (социальная фобия) Обычно назначают 10 мг один раз в сутки. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до максимальной – 20 мг/сут. Ослабление симптомов обычно развивается через 2-4 недели после начала лечения. Поскольку социальное тревожное расстройство является заболеванием с хроническим течением, минимальная рекомендуемая длительность терапевтического курса составляет 3 месяца. Для предотвращения рецидивов заболевания препарат может назначаться в течение 6 месяцев или дольше в зависимости от индивидуальной реакции пациента. Рекомендуется регулярно проводить оценку проводимого лечения. Генерализованное тревожное расстройство Обычно назначают 10 мг один раз в сутки. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до максимальной – 20 мг/сут. Минимальная рекомендуемая длительность терапевтического курса составляет 3 месяца. Для предотвращения рецидивов заболевания допускается длительное применение препарата (6 месяцев и дольше). Рекомендуется регулярно проводить оценку проводимого лечения. Обсессивно-компульсивное расстройство Обычно назначают 10 мг один раз в сутки. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза впоследствии может быть увеличена до максимальной – 20 мг/сут. Поскольку обсессивно-компульсивное расстройство является заболеванием с хроническим течением, курс лечения должен быть достаточно длительным для обеспечения полного избавления от симптомов и длиться, по меньшей мере, 6 месяцев. Для предотвращения рецидивов рекомендуется лечение не менее 1 года. Пожилые пациенты (старше 65 лет) Рекомендуется применять половину обычно рекомендуемой дозы (т.е. всего 5 мг/сут) и более низкую максимальную дозу (10 мг/сут). Дети и подростки (до 18 лет) Ципралекс не следует применять у детей и подростков младше 18 лет (см. раздел «Особые указания»). Кроме того, нет достаточного объема данных долгосрочных исследований по безопасности применения препарата у детей и подростков, касающихся роста, созревания, когнитивного и поведенческого развития. Подробнее см. инструкцию.
Передозировка
Симптомы: головокружение, тремор, ажитация, сонливость, помрачение сознания, судорожные припадки, тахикардия, изменения ЭКГ (изменение сегмента ST и зубца T, расширение комплекса QRS, удлинение интервала QT). Лечение симптоматическое и поддерживающее.
Лекарственная форма
10 мг: овальные двояковыпуклые таблетки, покрытые пленочной оболочкой, белого цвета с риской и маркировкой «E» и «L» симметрично вокруг риски
Состав
1 таб.
Эсциталопрам (в форме оксалата) 10 мг
Вспомогательные вещества: тальк, натрия кроскармеллоза, целлюлоза микрокристаллическая, кремний коллоидный безводный, магния стеарат.
Состав оболочки: гипромеллоза, макрогол 400, титана диоксид (Е171).
Фармакологическое действие
Эсциталопрам является антидепрессантом, селективным ингибитором обратного захвата серотонина (СИОЗС) с высокой аффинностью к первичному месту связывания. Эсциталопрам также связывается с аллостерическим местом связывания белка-транспортера, с аффинностью меньшей в тысячу раз. Аллостерическая модуляция белка-транспортера усиливает связывание эсциталопрама в первичном месте связывания, что приводит к более полному ингибированию обратного захвата серотонина.
Эсциталопрам не имеет совсем или имеет очень слабую способность связываться с рядом рецепторов, включая: серотониновые 5?HT1А, 5?HT2 рецепторы, дофаминовые D1 и D2 рецепторы, 1?, 2?, ??адренергические рецепторы, гистаминовые H1, мускариновые холинергические, б
Фармакокинетика
Всасывание почти полное и не зависит от приема пищи. Среднее время достижения максимальной концентрации в плазме крови (Tmax) составляет 4 часа после многократного применения. Абсолютная биодоступность эсциталопрама составляет около 80%.
Кажущийся объем распределения (Vd,?/F) после перорального применения составляет от 12 до 26 л/кг. Связывание эсциталопрама и его основных метаболитов с белками плазмы крови ниже 80%. Эсциталопрам метаболизируется в печени до деметилированного и дидеметилированного метаболитов. Они оба являются фармакологически активными. Азот может окисляться до метаболита N-оксида. Основное вещество и его метаболиты частично выделяются в форме глюкуронидов. После многократного применения средняя концентрация деметил- и дидеметил- метаболитов обычно составляет 28-31% и менее 5%, соответственно, от концентрации эсциталопрама. Биотрансформация эсциталопрама в деметилированный метаболит происходит главным образом с помощью изофермента CYP2C19. Возможно некоторое участие изоферментов CYP3A4 и CYP2D6. У лиц со слабой активностью изофермента CYP2C19 концентрация эсциталопрама в два раза выше, чем в случаях с высокой активностью этого изофермента. Значительных изменений концентрации препарата в случаях со слабой активностью изофермента CYP2D6 обнаружено не было.
Период полувыведения (T?) после многократного применения составляет около 30 часов. Клиренс при пероральном применении (Cloral) составляет около 0,6 л/мин. У основных метаболитов эсциталопрама период полувыведения более продолжителен. Эсциталопрам и его основные метаболиты выводятся печенью (метаболический путь) и почками; большая часть выводится в виде метаболитов с мочой.
Кинетика эсциталопрама линейна. Равновесная концентрация достигается примерно через 1 неделю. Средняя равновесная концентрация 50 нмоль/л (от 20 до 125 нмоль/л) достигается при суточной дозе 10 мг.
У пожилых (старше 65 лет) эсциталопрам выводится медленнее, чем у более молодых пациентов. Количество вещества, находящегося в системном кровотоке, рассчитанное с помощью фармакокинетического показателя «площадь под кривой» (AUC) у пожилых на 50% больше, чем у молодых здоровых добровольцев.
Побочные действия
Побочные эффекты наиболее часто развиваются на первой или второй неделе лечения и затем обычно становятся менее интенсивными и возникают реже при продолжении терапии.
Ниже перечислены побочные эффекты, возникающие при приеме препаратов, принадлежащих к классу СИОЗС и отмеченные при приеме эсциталопрама. Информация представлена на основании данных плацебо-контролируемых клинических исследований и спонтанных сообщений. Частота указана как: очень часто (1/10), часто (от 1/100 до <1/10), нечасто (от 1/1000 до <1/100), редко (от 1/10000 до <1/1000), очень редко (<1/10000), либо неизвестно (частоту возникновения нельзя оценить на основании существующих данных).
Со стороны крови и лимфатической системы: неизвестно – тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: редко – анафилактические реакции.
Со стороны эндокринной системы: неизвестно - недостаточная секреция антидиуретического гормона (АДГ).
Метаболические нарушения и расстройства питания: часто - снижение аппетита, повышение аппетита, увеличение веса; нечасто – снижение веса; неизвестно – гипонатриемия, анорексия.
Со стороны психики: часто – тревога, беспокойство, необычные сновидения, снижение либидо, аноргазмия (у женщин); нечасто – бруксизм, ажитация, нервозность, панические атаки, спутанность сознания; редко – агрессия, деперсонализация, галлюцинации; неизвестно – мания, суицидальные мысли, суицидальное поведение. Подробнее см. инструкцию.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Антидепрессанты не следует назначать детям и подросткам в возрасте до 18 лет из-за повышенного риска возникновения суицидального поведения (попыток суицида и суицидальных мыслей), враждебности (с преобладанием агрессивного поведения, склонности к конфронтации и раздражения). В случае принятия на основании клинической оценки решения о начале терапии антидепрессантами пациент должен находиться под тщательным наблюдением.
При применении препаратов, принадлежащих к терапевтической группе СИОЗС, включая эсциталопрам, следует учитывать следующее.
У некоторых пациентов с паническим расстройством в начале лечения антидепрессантами может наблюдаться усиление тревоги. Подобная парадоксальная реакция обычно исчезает в течение первых двух недель лечения. Чтобы снизить вероятность возникновения анксиогенного эффекта рекомендуется использовать низкие начальные дозы.
Следует отменить эсциталопрам в случае первичного развития судорожных припадков или в случае усиления их частоты (у пациентов с ранее диагностированной эпилепсией). СИОЗС не следует применять у больных с нестабильной эпилепсией; при контролируемых припадках необходимо тщательное наблюдение.
Эсциталопрам должен с осторожностью применяться у больных с манией/гипоманией в анамнезе. При развитии маниакального состояния эсциталопрам должен быть отменен.
У пациентов с сахарным диабетом лечение эсциталопрамом может изменить концентрацию глюкозы в крови. Поэтому может потребоваться коррекция доз инсулина и/или пероральных гипогликемических препаратов.
Депрессия связана с повышенным риском возникновения суицидальных мыслей, нанесения себе телесных повреждений и суицида (суицидальные явления). Этот риск сохраняется до наступления выраженной ремиссии. Поскольку улучшения может не наблюдаться в течение первых нескольких недель терапии или даже большего промежутка времени, пациенты должны находиться под постоянным наблюдением до наступления улучшения их состояния.
Общая клиническая практика показывает, что на ранних стадиях выздоровления возможно увеличение риска самоубийства.
Другие психические состояния, для лечения которых назначают эсциталопрам, могут также быть связаны с повышенным риском возникновения суицидальных событий и явлений. Кроме того, эти состояния могут являться сопутствующей патологией по отношению к депрессивному эпизоду. При лечении пациентов с другими психическими расстройствами следует соблюдать те же самые предосторожности, что при лечении пациентов с депрессивным эпизодом.
Пациенты, имеющие в анамнезе суицидальное поведение, или пациенты со значимым уровнем размышления на суицидальные темы до начала лечения в большей степени подвержены риску суицидальных мыслей или попыток суицида, поэтому во время лечения за ними должно вестись тщательное наблюдение. Подробнее см. инструкцию.
Показания
Депрессивные эпизоды любой степени тяжести.
Паническое расстройство с/без агорафобии.
Социальное тревожное расстройство (социальная фобия).
Генерализованное тревожное расстройство.
Обсессивно-компульсивное расстройство.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к эсциталопраму и другим компонентам препарата;
одновременный прием неселективных необратимых ингибиторов моноаминооксидазы (МАО);
одновременный прием пимозида;
детский и подростковый возраст (до 18 лет) (эффективность и безопасность применения не подтверждены).
С осторожностью: выраженная почечная недостаточность (клиренс креатинина (КК) ниже 30 мл/мин), мания и гипомания, фармакологически неконтролируемая эпилепсия, выраженное суицидальное поведение, сахарный диабет, цирроз печени, склонность к кровотечениям; одновременный прием с ингибитором МАО А (моклобемидом) и ингибитором МАО B (селегилином); серотонинергическими лекарственными препаратами; препаратами, снижающими порог судорожной готовности; литием, триптофанами; лекарственными препаратами, содержащими зверобой продырявленный; пероральными антикоагулянтами и лекарственными препаратами, влияющими на свертываемость крови; препаратами, способными вызвать гипонатриемию; препаратами, метаб
Лекарственное взаимодействие
Фармакодинамическое взаимодействие
Неселективные необратимые ингибиторы МАО
Сообщалось о возникновении серьезных нежелательных реакций при одновременном приеме СИОЗС и неселективных необратимых ингибиторов МАО, а также при начале приема ингибиторов МАО больными, незадолго до этого прекратившими прием СИОЗС. В некоторых случаях у пациентов развивался серотониновый синдром.
Применять эсциталопрам одновременно с неселективными необратимыми ингибиторами МАО запрещено. Прием эсциталопрама может быть начат через 14 дней после отмены приема необратимых ингибиторов МАО. Перед началом приема неселективных необратимых ингибиторов МАО должно пройти не менее 7 дней после окончания приема эсциталопрама.
Обратимый селективный ингибитор МАО А (моклобемид)
Из-за риска развития серотонинового синдрома не рекомендуется применять эсциталопрам одновременно с ингибитором МАО А моклобемидом. Подробнее см. инструкцию.
(3292)
Дозування
Ципралекс призначають перорально один раз на добу незалежно від прийому їжі. Депресивні епізоди Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг/добу. Антидепресивний ефект звичайно розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Після зникнення симптомів депресії, як мінімум, ще протягом 6 місяців необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту. Панічні розлади з/без агорафобії протягом ппершою тижні лікування рекомендується доза 5 мг/добу, яка потім збільшується до 10 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг/добу. Максимальний терапевтичний ефект досягається приблизно через 3 місяці після початку лікування. Терапія триває кілька місяців. Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія) Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг/добу. Ослаблення симптомів пробично розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Оскільки соціальне тривожний розлад є хворобою з хронічним перебігом, мінімальна рекомендована тривалість терапевтичного курсу становить 3 місяці. Для запобігання рецидивів захворювання препарат може призначатися протягом 6 місяців або довше, залежно від індивідуальної реакції пацієнта. Рекомендується регулярно проводити оцінку проведеного лікування. Генералізоване тривожний розлад Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. В залежності�� від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг/добу. Мінімальна рекомендована тривалість терапевтичного курсу становить 3 місяці. Для запобігання рецидивів захворювання допускається тривале застосування препарату (6 місяців і довше). Рекомендується регулярно проводити оцінку проведеного лікування. Обсесивно-компульсивний розлад Зазвичай призначають 10 мг один раз на добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до максимальної – 20 мг/сут. Оскільки обсесивно-компульсивний розлад-це захворювання з хронічним перебігом, курс лікування має бути досить тривалим для забезпечення повного позбавлення від симптомів і тривати щонайменше 6 місяців. Для запобігання рецидивів рекомендується лікування не менше 1 року. Літні пацієнти (старше 65 років) Рекомендується застосовувати половину зазвичай рекомендованої дози (тобто всього 5 мг/добу) і більш низьку максимальну дозу (10 мг/доб). Діти та підлітки (до 18 років) Ципралекс не слід застосовувати у дітей та підлітків младше 18 років (див. розділ «Особливі вказівки»). Крім того, немає достатнього обсягу даних довгострокових досліджень щодо безпеки застосування препарату у дітей та підлітків щодо росту, дозрівання, когнітивного і поведінкового розвитку. Детальніше див. інструкцію.Передозування
Симптоми: запаморочення, тремор, ажитація, сонливість, затьмарення свідомості, судомні напади, тахікардія, зміни ЕКГ (зміна сегменту ST і зубця T, розширення комплексу QRS, подовження інтервалу QT). Лікування симптоматичне та підтримуюче.
Лікарський засібва форма
10 мг: овальні двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою, білого кольору з рискою і маркуванням «E» і «L» симетрично навколо ризикиСклад
1 таб.
Эсциталопрам (у формі оксалату) 10 мг
Допоміжні речовини: тальк, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, кремній колоїдний безводний, магнію стеарат.
Склад оболонки: гіпромелоза, макрогол 400, титану діоксид (Е171).Фармакологічна дія
Эсциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з високою аффинностью до первинного місця зв'язування. Эсциталопрам також зв'язується з аллостерическим місцем зв'язування білка-транспортера, з аффинностью меншою в тисячу разів. Аллостерическая модуляція білка-транспортера посилює зв'язування эсциталопрама у первинному місці зв'язування, що призводить до більш повного інгібування зворотного захоплення серотоніну.
Эсциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з низкою рецепторів, включаючи серотонінові 5?НТ1А, 5?HT2 рецептори, дофа��иновые D1 і D2 рецептори, 1?, 2?, ??адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускарінові холінергічні, бФармакокінетика
Всмоктування майже повна та не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Tmax) становить 4 години після багаторазового застосування. Абсолютна біодоступність эсциталопрама становить близько 80%.
Уявний об'єм розподілу (Vd,?/F) після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг, Зв'язування эсциталопрама та його основних метаболітів з білками плазми крові нижче 80%. Эсциталопрам метаболізується в печінці до деметилированного і дидеметилированного метаболітів. Вони обидва є фармакологічно активними. Азот може окислюватися до метаболіту N-оксиду. Основна речовина та її метаболіти частково виділяються у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил - і дидеметил - метаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5%, відповідно, від концентрації эсциталопрама. Біотрансформація эсциталопрама в деметилированный метаболіт відбувається головним чином за допомогою изоферме��та CYP2C19. Можливо деякий участь ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. У осіб зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація эсциталопрама в два рази вище, ніж у випадках з високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках зі слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 виявлено не було.
Період напіввиведення (T?) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Кліренс при пероральному застосуванні (Cloral) становить близько 0,6 л/хв. В основних метаболітів эсциталопрама період напіввиведення більше продолжителен. Эсциталопрам і його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) і нирками; більша частина виводиться у вигляді метаболітів з сечею.
Кінетика эсциталопрама лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.
У літніх (старше 65 років) эсциталопрам виводиться повільніше, ніж у більш молодих пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться у системному кровотоці, розраховане з допомогою фармакокине��ического показника «площа під кривою» (AUC) у літніх на 50% більше, ніж у молодих здорових добровольців.Побічні дії
Побічні ефекти найбільш часто розвиваються на першому або другому тижні лікування і потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії.
Нижче перераховані побічні ефекти, що виникають при прийомі препаратів, що належать до класу СІЗЗС і зазначені при прийомі эсциталопрама. Інформація подана на підставі даних плацебо-контрольованих клінічних досліджень і спо��танных повідомлень. Частота вказана як: дуже часто (1/10), часто (від 1/100 до <1/10), нечасто (від 1/1000 до <1/100), рідко (від 1/10 000 до <1/1000), дуже рідко (<1/10000), або невідомо (частоту виникнення не можна оцінити на підставі наявних даних).
З боку крові та лімфатичної системи: невідомо – тромбоцитопенія.
З боку імунної системи: рідко – анафілактичні реакції.
З боку ендокринної системи: невідомо - недостатня секреція антидіуретичного гормону (АДГ).
Метаболічні порушення і розлади�� харчування: часто - зниження апетиту, підвищення апетиту, збільшення маси тіла; нечасто – зниження ваги; невідомо – гіпонатріємія, анорексія.
З боку психіки: часто – тривога, занепокоєння, незвичайні сновидіння, зниження лібідо, аноргазмія (у жінок); нечасто – бруксизм, ажитація, нервозність, панічні атаки, сплутаність свідомості; рідко – агресія, деперсоналізація, галюцинації; невідомо – манія, суїцидальні думки, суїцидальна поведінка. Детальніше див. інструкцію.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Антиде��рессанты не слід призначати дітям і підліткам віком до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроб самогубства і суїцидальних думок), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен знаходитися під ретельним наглядом.
При застосуванні препаратів, що належать до терапевтичної групи СІЗЗС, включаючи эсциталопрам, слід враховувати следующее.
У деяких пацієнтів з панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція звичайно зникає протягом перших двох тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксиогенного ефекту рекомендується використовувати низькі початкові дози.
Слід скасувати эсциталопрам у разі первинного розвитку судомних нападів або в разі посилення їх частоти (у пацієнтів із раніше діагностованою епілепсією). СІЗЗС не слід застосовувати у хворих з нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідно ретельне спостереження.
Эсциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у хворих з манією/гипоманией в анамнезі. При розвитку маніакального стану эсциталопрам повинен бути скасований.
У пацієнтів з цукровим діабетом лікування эсциталопрамом може змінити концентрацію глюкози в крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.
Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення ��уицидальных думок, нанесення собі тілесних пошкоджень та суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки покращання може не спостерігатися протягом перших декількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні знаходитися під постійним спостереженням до настання поліпшення їх стану.
Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства.
Інші психічні стани, на лікування дояких призначають эсциталопрам, можуть також бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій і явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією по відношенню до депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися ті ж самі заходи, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом.
Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку або пацієнти зі значним рівнем суїцидальні роздуми на теми до початку лікування більшей мірою схильні до ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельне спостереження. Детальніше див. інструкцію.Свідчення
Депресивні епізоди будь-якого ступеня тяжкості.
Панічні розлади з/без агорафобії.
Соціальний тривожний розлад (соціальна фобія).
Генералізований тривожний розлад.
Обсесивно-компульсивний розлад.Протипоказання
Підвищена чутливість до эсциталопраму та інших компонентів препарату;
про��новременный прийом неселективних незворотних інгібіторів моноамінооксидази (МАО);
одночасний прийом пімозиду;
дитячий і підлітковий вік (до 18 років (ефективність і безпека застосування не підтверджені).
З обережністю: виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну (КК) нижче 30 мл/хв), манія і гипомания, фармакологічно неконтрольована епілепсія, виражена суїцидальна поведінка, цукровий діабет, цироз печінки, схильність до кровотеч; одночасний прийом з інгібітором МАО-А (мок��обемидом) та інгібітором МАО B (селегіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, які знижують поріг судомної готовності; літієм, триптофанами; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами і лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові; препаратами, здатними викликати гіпонатріємію; препаратами, метабЛікарська взаємодія
Фармакодинамічна взаємодія
Неселективні незворотні інгібітори МАО
Повідомлялося про ��озникновении серйозних небажаних реакцій при одночасному прийомі СІЗЗС і неселективних незворотних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгібіторів МАО хворими, незадовго до цього припинили прийом СІЗЗС. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром.
Застосовувати эсциталопрам одночасно з неселективними незворотними інгібіторами МАО заборонено. Прийом эсциталопрама може бути розпочато через 14 днів після відміни прийому необоротних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних незворотних інгибиторов МАО повинно пройти не менше 7 днів після закінчення прийому эсциталопрама.
Оборотний селективний інгібітор МАО А (моклобемид)
Із-за ризику розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати эсциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом. Детальніше див. інструкцію.
