Дозировка
Взрослые и дети старше 12 лет Стандартное дозирование для лечения ЦМВ ретинита Начальная терапия: в/в инфузия в дозе 5 мг/кг массы тела в течение 1 часа, через каждые 12 часов (10 мг/кг/сут) на протяжении 14-21 дня (для больных с нормальной функцией почек). Поддерживающая терапия: по 5 мг/кг путем внутривенной инфузии в течение 1 часа, ежедневно на протяжении 7 дней в неделю или по 6 мг/кг ежедневно на протяжении 5 дней в неделю. Стандартное дозирование для профилактики у больных после трансплантации Начальная терапия: в/в инфузия в дозе 5 мг/кг в течение 1 часа, через каждые 12 часов на протяжении 7-14 дней (для больных с нормальной функцией почек). Поддерживающая терапия: по 5 мг/кг путем внутривенной инфузии в течение 1 часа, ежедневно на протяжении 7 дней в неделю или по 6 мг/кг ежедневно на протяжении 5 дней в неделю. Особые указания по дозированию Больные с почечной недостаточностью Дозы следует корригировать, как показано в нижеследующей таблице. Клиренс креатинина можно рассчитать по концентрации креатинина в сыворотке по следующей формуле: для мужчин = 140 - возраст [лет]) х масса тела [кг] / 72 х 0.011 х концентрация креатинина в сыворотке [мкмоль/л] для женщин = 0.85 х показатель для мужчин Клиренс креатинина, мл/мин\0009Начальная доза\0009Поддерживающая доза ?70\00095.0 мг/кг каждые 12 часов\00095.0 мг/кг/сут 50-69\00092.5 мг/кг каждые 12 часов\00092.5 мг/кг/сут 25-49\00092.5 мг/кг в сутки\00091.25 мг/кг/сут 10-24\00091.25 мг/кг в сутки\00090.625 мг/кг/сут < 10\00091.25 мг/кг три раза в неделю после гемодиализа\00090.625 мг/кг три раза в неделю Поскольку у больных с почечной недостаточностью дозу ганцикловира следует корректировать, необходимо тщательно мониторировать концентрации креатинина в сыворотке или клиренс креатинина. Больные с лейкопенией, выраженной нейтропенией, анемией и тромбоцитопенией У больных, получающих ганцикловир, наблюдались случаи выраженной лейкопении, нейтропении, анемии, тромбоцитопении, миелосупрессии и апластической анемии. Не следует начинать лечение препаратом при абсолютном числе нейтрофилов менее 500 клеток/мкл или тромбоцитов – менее 25000 клеток/мкл или при гемоглобине менее 8 г/дл (см. разделы «Особые указания» и «Побочное действие»). Больные пожилого и старческого возраста Поскольку у лиц старческого возраста функция почек нередко снижена, ганцикловир следует назначать строго с учетом функции почек (см. выше). Дети Прием препарата противопоказан детям в возрасте до 12 лет (см. раздел «Противопоказания»). Эффективность и безопасность ганцикловира у детей, в том числе при врожденной и неонатальной ЦМВ инфекции, не установлены. Из-за вероятности отдаленной канцерогенности и токсического действия на репродуктивную систему, следует проявлять чрезвычайную осторожность. Преимущества лечения должны превосходить возможный риск. Метод приготовления раствора препарата Цимевен 1. Лиофилизированный порошок ганцикловира растворяют, вводя во флакон 10 мл стерильной воды для инъекций. Нельзя использовать бактериостатическую воду для инъекций, содержащую парабены (парагидроксибензоаты), поскольку они несовместимы со стерильным порошком ганцикловира и могут вызвать выпадение осадка. 2. Встряхнуть флакон, чтобы растворить препарат. Осмотреть приготовленный раствор на предмет наличия механических примесей. Приготовленный раствор во флаконе устойчив при комнатной температуре в течение 12 часов. Ставить его в холодильник нельзя. Инструкция по обращению с препаратом Поскольку ганцикловир считается потенциальным канцерогеном и мутагеном для человека, при обращении с ним нужно соблюдать осторожность (см. раздел «Особые указания»). Необходимо избегать вдыхания или прямого контакта порошка, содержащегося во флаконах, или непосредственного контакта раствора с кожей и слизистыми оболочками. Раствор препарата Цимевен имеет щелочную реакцию (рН 11). При попадании ганцикловира на кожу или слизистые оболочки это место следует тщательно промыть водой с мылом. При попадании в глаза их тщательно промывают простой водой. Подготовка и введение инфузионного раствора см. в инструкции.
Передозировка
При передозировке в некоторых случаях никаких нежелательных явлений не возникало. У большинства пациентов отмечалось одно или несколько из следующих нежелательных явлений. Гематологическая токсичность: панцитопения, миелосупрессия, аплазия костного мозга, лейкопения, нейтропения, гранулоцитопения. Гепатотоксичность: гепатит, нарушение функции печени. Нефротоксичность: нарастание гематурии у пациента с уже имеющимся поражением почек, острая почечная недостаточность, повышение концентрации креатинина. Гастроинтестинальная токсичность: боли в животе, диарея, рвота. Нейротоксичность: генерализованный тремор, судороги. Кроме того, одному взрослому пациенту интравитреально был введен избыточный объем раствора ганцикловира для внутривенного введения, после чего у него развилась временная потеря зрения и окклюзия центральной артерии сетчатки вследствие повышения внутриглазного давления, вызванного введенным объемом жидкости. Для снижения концентрации ганцикловира в плазме при передозировке препарата Цимевен мо
Лекарственная форма
Лиофилизат для приготовления раствора для инфузий белого или почти белого цвета.
Состав
1 фл.
ганцикловир натрия 546 мг, что соответствует содержанию ганцикловира 500 мг
Фармакологическое действие
Механизм действия
Ганцикловир представляет собой синтетический аналог 2'-дезоксигуанозина, который подавляет размножение вирусов герпеса как in vitro, так и in vivo. Активен в отношении цитомегаловируса человека (ЦМВ), вирусов простого герпеса 1-ого и 2-ого типа (Herpes simplex 1 и 2), вируса герпеса человека 6, 7 и 8 типа, вируса Эпштейна-Барр, вируса ветряной оспы (Varicella zoster) и вируса гепатита В. Клинические исследования ограничивались оценкой эффективности препарата у больных, инфицированных цитомегаловирусом.
В ЦМВ- инфицированных клетках ганцикловир вначале фосфорилируется под действием вирусной протеинкиназы с образованием ганцикловирмонофосфата. Дальнейшее фосфорилирование происходит под действием нескольких клеточных киназ, в результате чего образуется ганцикловиртрифосфат, который затем подвергается медленному внутриклеточному метаболизму. Показано, что этот метаболизм происходит в клетках, инфицированных ЦМВ человека и вирусом простого герпеса, при этом после исчезновения ганцикловира из внеклеточной жидкости период внутриклеточного полувыведения препарата составляет, соответственно, 18 и 6-24 часа. Поскольку фосфорилирование ганцикловира в большей степени зависит от действия вирусной киназы, оно происходит преимущественно в инфицированных клетках.
Вирусостатическое действие ганцикловира обусловлено подавлением синтеза вирусной ДНК путем: (1) конкурентного ингибирования встраивания дезоксигуанозинтрифосфата в ДНК под действием ДНК-полимеразы; (2) включения ганцикловиртрифосфата в вирусную ДНК, приводящего к прекращению удлинения вирусной ДНК или очень ограниченному ее удлинению. Типичная минимальная концентрация препарата в крови, вызывающая ингибирующий противовирусный эффект в отношении ЦМВ, равный 50% от максимального (IC50), определенная in vitro, находится в диапазоне от 0.14 мкМ (0.04 мкг/мл) до 14 мкМ (3.5 мкг/мл).
Вирусная резистентность
Современное определение резистентности ЦМВ к ганцикловиру основано на определении in vitro: медиана IC50 превышает 1.5 мкг/мл (6.0 мкМ). Устойчивость ЦМВ к ганцикловиру развивается редко (около 1%). Резистентность отмечалась у пациентов со СПИДом и ЦМВ ретинитом, никогда не получавших ганцикловир. В первые 6 месяцев лечения ЦМВ ретинита препаратом Цимевен (в инфузиях или в капсулах) вирусная резистентность определяется у 3-8% больных. Устойчивость вируса отмечалась также у больных, длительно получающих терапию препаратом Цимевен в инфузиях по поводу ЦМВ ретинита. Главный механизм резистентности ЦМВ к ганцикловиру – снижение способности образовывать активный трифосфат. Были описаны устойчивые вирусы, содержащие мутации в гене UL97 ЦМВ, отвечающем за фосфорилирование ганцикловира. Описаны также мутации в гене вирусной ДНК-полимеразы, определяющие вирусную резистентность к ганцикловиру, причем вирусы с этой мутацией могут быть устойчивыми и к другим препаратам, действующим на ЦМВ.
Фармакокинетика
Всасывание
После инфузии ганцикловира в дозе 5 мг/кг в течение 1 часа ВИЧ- и ЦМВ- инфицированным пациентам или взрослым больным СПИДом суммарная площадь под кривой «концентрация-время» (AUC0-24) колеблется от 21.4±3.1 до 26.0±6.06 мкг х час/мл. Максимальная концентрация препарата в плазме (Сmax) находилась в диапазоне от 7.59±3.21 и 8.27±1.02 до 9.03±1.42 мкг/мл.
Распределение
Объем распределения ганцикловира после внутривенного введения коррелирует с массой тела и при достижении равновесной концентрации составляет 0.5-0.8 л/кг. Концентрация препарата в спинномозговой жидкости через 0.25-5.67 часа после внутривенного введения ганцикловира в дозе 2.5 мг/кг через каждые 8 или 12 часов составляет 24-67% от концентраций в плазме и равна 0.50-0.68 мкг/мл. Связь с белками плазмы - 1-2%.
Метаболизм и выведение
После внутривенного введения в дозах от 1.6 до 5.0 мг/кг кинетика ганцикловира носит линейный характер. Основной путь выведения - почечная экскреция неизмененного препарата путем клубочковой фильтрации и канальцевой секреции. У больных с нормальной функцией почек 89.6±5.0% от внутривенно введенной дозы ганцикловир обнаруживается в моче в неизмененном виде. У лиц с нормальной функцией почек системный клиренс находится в диапазоне от 2.64±0.38 до 4.52±2.79 мл/мин/кг, а почечный клиренс – от 2.57±0.69 до 3.48±0.68 мл/мин/кг, что соответствует 90-101% введенного ганцикловира. Период полувыведения у лиц без почечной недостаточности колеблется от 2.73±1.29 до 3.98±1.78 часа.
Фармакокинетика у особых групп пациентов
Заболевания почек
Гемодиализ уменьшает концентрации ганцикловира в плазме после внутривенного и перорального введения в дозах 1.25-5.0 мг/кг примерно на 50%.
При использовании прерывистой схемы гемодиализа показатели клиренса ганцикловира составляют от 42 до 92 мл/мин, период полувыведения препарата во время диализа - 3.3-4.5 часа. При непрерывном диализе клиренс ганцикловира был ниже (4.0-29.6 мл/мин), но в период до следующего приема препарата из организма удалялся больший процент принятой дозы. При прерывистом гемодиализе фракция ганцикловира, удаленного за один сеанс гемодиализа, составляет от 50% до 63%.
Пожилые пациенты
Исследований у лиц старше 65 лет не проводилось.
Побочные действия
ВИЧ-инфицированные пациенты
Клинические побочные эффекты, которые отмечались у ?2% больных, внутривенно получавших ганцикловир, независимо от их причинно-следственной связи с применением препарата и степени тяжести:
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: гипестезия, состояние тревоги.
Со стороны пищеварительной системы: диарея, боль в животе, дисфагия, кандидоз пищевода.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы: нейтропения, анемия, тромбоцитопения, лейкопения, лимфаденопатия.
Со стороны дыхательной системы: кашель, пневмоцистная пневмония, кашель с мокротой, застойные явления в придаточных пазухах носа.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: артралгии.
Со стороны лабораторных показателей: повышение активности щелочной фосфатазы в крови, гиперкреатининемия;
Дерматологические реакции: зуд.
Прочие: лихорадка, кандидоз, инфекции в месте введения, сепсис, в т.ч. вторичный сепсис, анорексия, инфекция, вызванная Mycobacterium avium complex, боль различной локализации, в т.ч. боль в грудной клетке, бактериемия, воспаление в месте введения.
Больные после трансплантации
Клинические нежелательные явления, которые отмечались у ?5% больных, внутривенно получавших ганцикловир для лечения или профилактики манифестной ЦМВ инфекции после трансплантации костного мозга, независимо от их причинно-следственной связи с применением препарата и степени тяжести:
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, тремор, спутанность сознания.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия, снижение артериального давления.
Со стороны пищеварительной системы: диарея, тошнота, диспепсия, вздутие живота.
Со стороны мочевыделительной системы: гематурия.
Со стороны системы кроветворения: панцитопения, лейкопения.
Со стороны дыхательной системы: ринит, одышка.
Дерматологические реакции: эксфолиативный дерматит.
Со стороны органов чувств: кровоизлияние в глаз.
Со стороны костно-мышечной системы: миалгии.
Лабораторные показатели: повышение концентрации креатинина, активности «печеночных» трансаминаз, гипомагниемия, гипокальциемия, гипокалиемия.
Прочие: поражение слизистых оболочек, лихорадка, дрожь, сепсис, анорексия, отек лица.
Клинические нежелательные явления, которые отмечались у ?5% больных, получавших внутривенно ганцикловир после пересадки сердца, независимо от причинно-следственной связи с применением препарата или серьезности:
Со стороны центральной и периферической нервной системы: головная боль (18%), спутанность сознания (5%), периферическая нейропатия (7%).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: повышение артериального давления (20%).
Со стороны мочеполовой системы: ухудшение функции почек (14%), почечная недостаточность (12%).
Со стороны обмена веществ и питания: отеки (9%).
Со стороны дыхательной системы: плевральный выпот (5%).
Прочие: инфекции (18%).
Из-за высокой биодоступности внутривенно вводимого ганцикловира нельзя исключить, что при внутривенном введении препарата могут отмечаться такие же нежелательные явления, как и в исследованиях с пероральным приемом ганцикловира.
Для полной характеристики профиля безопасности внутривенно вводимого ганцикловира ниже приводятся соответствующие нежелательные явления, выявленные с большей частотой при пероральном приеме ганцикловира у ВИЧ- инфицированных или пациентов после пересадки органов, независимо от степени их тяжести и причинно-следственной связи с применением препарата. Некоторые нежелательные явления при пероральном приеме ганцикловира могут быть связаны именно с этим способом приема препарата:
Со стороны центральной и периферической нервной системы: депрессия, головокружение, бессонница.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: вазодилатация (снижение АД, покраснение кожи лица).
Со стороны пищеварительной системы: запор, холангит, метеоризм, рвота.
Со стороны системы кроветворения и лимфатической системы: лейкоцитоз.
Со стороны обмена веществ и питания: сахарный диабет, гипонатриемия, гипопротеинемия, снижение массы тела.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: холестатическая желтуха.
Дерматологические реакции: усиление потоотделения.
Со стороны органов чувств: амблиопия, нарушения вкуса.
Прочие: асцит, астения, кровотечения, бактериальные, грибковые и вирусные инфекции, недомогание.
Прочие нежелательные явления
Ниже приводятся значимые нежелательные явления, которые не были указаны выше, т.к. не удовлетворяли критериям включения (менее 2%):
Со стороны центральной и периферической нервной системы: возбуждение, судороги, галлюцинации, психоз, расстройство мышления, «кошмарные» сновидения, атаксия, кома, сухость во рту, эйфория, нервозность, сонливость.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: аритмия (в том числе, желудочковая), тромбофлебит глубоких вен, мигрень, флебит.
Со стороны пищеварительной системы: желудочно-кишечные кровотечения, отрыжка, недержание кала, язвенный стоматит, панкреатит, глоссит.
Со стороны системы крови и лимфатической системы: апластическая анемия, миелосупрессия, эозинофилия; потенциально угрожающие жизни кровотечения на фоне тромбоцитопении; эпизоды инфекций, обусловленные угнетением костного мозга и иммунной системы (местные и системные инфекции и сепсис).
Со стороны мочеполовой системы: учащенное мочеиспускание.
Со стороны костно-мышечной системы: миастенический синдром.
Дерматологические реакции: дерматит, акне, алопеция, простой герпес, крапивница.
Со стороны органов чувств: отслойка сетчатки, нарушения зрения, слепота, снижение слуха, боли в глазном яблоке, глаукома, деструкция стекловидного тела.
Со стороны лабораторных показателей: повышение активности креатинфосфокиназы и лактатдегидрогеназы в крови, гипогликемия.
Прочие: кахексия, обезвоживание, слабость, тромбоз в месте инъекции, абсцесс в месте инъекции, отек в месте инъекции, боли в месте инъекции, кровоизлияния в месте инъекции, недомогание, реакции фотосенсибилизации.
Опыт пострегистрационного применения препарата
Побочные эффекты, в соответствии со спонтанными сообщениями при применении ганцикловира у ВИЧ- инфицированных пациентов и других больных с ослабленным иммунитетом (например, после трансплантации), для которых нельзя исключить причинно-следственную связь с применением препарата: анафилаксия, снижение фертильности у мужчин.
В остальном побочные эффекты, описанные при пострегистрационном применении препарата, аналогичны тем, которые отмечались в клинических исследованиях.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Ганцикловир обладает потенциальным тератогенным и канцерогенным действием, может вызывать врожденные пороки развития и злокачественные новообразования. Ганцикловир может временно или стойко угнетать сперматогенез (см. разделы «Беременность и период кормления грудью» и «Побочное действие»).
У больных, принимавших ганцикловир, наблюдались случаи тяжелой лейкопении, нейтропении, анемии, тромбоцитопении, панцитопении, миелосупрессии и апластической анемии. Не следует начинать лечение ганцикловиром, если абсолютное число нейтрофилов меньше 500 клеток/мкл или число тромбоцитов меньше 25000 клеток/мкл или гемоглобин меньше 8 г/дл (см. разделы «Особые указания по дозированию» и «Побочное действие»).
В ходе лечения рекомендуется мониторировать число форменных элементов крови, включая число тромбоцитов. У больных с тяжелой лейкопенией, нейтропенией, анемией и/или тромбоцитопенией рекомендуется проводить лечение гемопоэтическими ростовыми факторами и/или временно прервать терапию препаратом (см. разделы «Особые указания по дозированию» и «Фармакокинетика у особых групп пациентов»).
При нарушении функции почек рекомендуется проводить коррекцию дозы препарата в зависимости от КК (см. разделы «Особые указания по дозированию» и «Фармакокинетика у особых групп пациентов»).
У больных, принимающих ганцикловир, могут возникать судорожные припадки, сонливость, головокружение, атаксия, спутанность сознания и/или кома.
У больных, принимающих имипенем/циластатин и ганцикловир, описано развитие судорог, поэтому ганцикловир не следует назначать одновременно с имипенемом/циластатином, если только потенциальные преимущества терапии не превышают возможного риска (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Как ганцикловир, так и зидовудин могут вызывать нейтропению и анемию, поэтому некоторые пациенты могут не переносить одновременный прием этих препаратов в стандартных рекомендованных дозах (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
При одновременном приеме ганцикловира могут увеличиваться плазменные концентрации диданозина, поэтому таких пациентов следует тщательно наблюдать на предмет явлений токсичности диданозина (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Одновременный прием ганцикловира и препаратов, обладающих миелосупрессивным или нефротоксичным эффектами, может привести к развитию аддитивной токсичности (см. раздел «Взаимодействие с другими лекарственными средствами»).
Влияние на способность к вождению транспортных средств и работу с машинами и механизмами
У больных, принимающих ганцикловир, могут возникать судорожные припадки, сонливость, головокружение, атаксия, спутанность сознания. Подобные симптомы могут повлиять на выполнение видов деятельности, требующих повышенного внимания, в том числе способность к вождению транспортных средств и работу с машинами и механизмами. При развитии этих симптомов пациентам следует отказаться от вождения транспортных средств и работы с машинами и механизмами.
Показания
— лечение угрожающей жизни или зрению манифестной ЦМВ инфекции у лиц с иммунодефицитами, включая СПИД;
— профилактика манифестной ЦМВ инфекции у больных после трансплантации органов.
Противопоказания
— абсолютное число нейтрофилов меньше 500 клеток в 1 мкл или число тромбоцитов меньше 25000 клеток в 1 мкл или уровень гемоглобина меньше 8 г/дл;
— детский возраст до 12 лет;
— повышенная чувствительность к ганцикловиру, валганцикловиру или любому другому компоненту препарата.
— из-за сходства химической структуры ганцикловира, ацикловира и валацикловира между этими препаратами возможны реакции перекрестной гиперчувствительности.
С осторожностью почечная недостаточность.
Применение при беременности и кормлении грудью
Препарат категории С (по классификации FDA– U.S. FoodandDrugAdministration).
Во время лечения ганцикловиром следует рекомендовать женщинам детородного возраста использовать надежные методы контрацепции. Мужчинам рекомендуется использовать барьерный метод контрацепции во время лечения и не менее 90 дней после его окончания.
В исследованиях на животных выявлена тератогенность препарата. Безопасность ганцикловира при беременности у человека не установлена. Назначения препарата беременным женщинам следует избегать, если только потенциальная польза для матери не превышает возможный риск для плода.
Пери- и постнатальное развитие после воздействия ганцикловира не изучалось, однако нельзя исключить, что ганцикловир может выводиться с молоком и вызывать серьезные нежелательные реакции у грудного ребенка. Кормящие матери должны быть проинструктированы о необходимости прекратить кормление грудью при приеме препарата Цимевен.
Применение при нарушениях функции почек
С осторожностью применять при почечной недостаточности. Дозы следует корригировать в соответствии с КК.
Применение у детей
Противопоказание: детский возраст до 12 лет.
Лекарственное взаимодействие
Взаимодействие при внутривенном введении ганцикловира
Степень связывания ганцикловира с белками плазмы составляет всего лишь 1-2%, поэтому взаимодействий, обусловленных вытеснением препаратов из мест связи с белками плазмы, ожидать не следует.
Диданозин: установлено, что при одновременном применении диданозина и внутривенном или пероральном введении ганцикловира концентрации диданозина в плазме стойко повышаются. При внутривенном введении ганцикловира в дозах 5-10 мг/кг массы тела/сут AUC диданозина увеличивалась на 38-67%. Это возрастание нельзя объяснить изменением канальцевой секреции препарата, поскольку процент выведения диданозина повышался. Данное увеличение AUC может быть вызвано либо повышенной биодоступностью, либо уменьшением скорости метаболизма. Клинически значимых изменений концентраций ганцикловира при этом не было. Однако, с учетом повышения плазменных концентраций диданозина в присутствии ганцикловира, больных следует тщательно наблюдать во избежание токсичности диданозина.
Имипенем/циластатин: у больных, одновременно получавших ганцикловир и имипенем/циластатин, наблюдались судороги. Этот препарат следует назначать в комбинации с препаратом Цимевен только в том случае, предполагаемая польза от лечения препаратом превышает потенциальный риск развития побочных эффектов.
Микофенолата мофетил (ММФ): одновременное назначение этих препаратов, потенциально конкурирующих при канальцевой секреции, может приводить к повышению концентрации ганцикловира и фенольного глюкуронида микофенольной кислоты. Существенного изменения фармакокинетики микофеноловой кислоты не ожидается, корректировать дозу микофенолата мофетила не требуется. У больных с нарушением функции почек, которые одновременно получают ганцикловир и ММФ, необходимо соблюдать рекомендации по дозированию ганцикловира и проводить тщательное наблюдение.
Другие возможные лекарственные взаимодействия
Возможно усиление токсичности при назначении ганцикловира одновременно с другими препаратами, обладающими миелосупрессивным действием или нарушающими функцию почек (такими как: дапсон, пентамидин, флуцитозин, винкристин, винбластин, адриамицин, амфотерицин В, нуклеозидные аналоги и гидроксикарбамид). Следовательно, эти препараты следует назначать одновременно с ганцикловиром только в том случае, когда предполагаемая польза от лечения препаратом превышает потенциальный риск развития побочных эффектов (см. раздел «Особые указания»)
(4735)
Дозування
Дорослі та діти старше 12 років Стандартне дозування для лікування ЦМВ ретиніту Початкова терапія: в/в інфузія в дозі 5 мг/кг маси тіла протягом 1 години, через кожні 12 годин (10 мг/кг/добу) протягом 14-21 дня (для хворих з нормальною функцією нирок). Підтримуюча терапія: по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 години, щоденно впродовж 7 днів в тиждень або по 6 мг/кг щодня впродовж 5 днів в тиждень. Стандартне дозування для профілактики у хворих після трансплантації Початкова терапія: в/в інфузія в дозе 5 мг/кг протягом 1 години, через кожні 12 годин протягом 7-14 днів (для хворих з нормальною функцією нирок). Підтримуюча терапія: по 5 мг/кг шляхом внутрішньовенної інфузії протягом 1 години, щоденно впродовж 7 днів в тиждень або по 6 мг/кг щодня впродовж 5 днів в тиждень. Особливі вказівки щодо дозування хворим з нирковою недостатністю Дози слід коригувати, як показано в нижченаведеній таблиці. Кліренс креатиніну можна розрахувати за концентрації креатиніну в сироватці за наступною формулою: для чоловіків = 140 - вік [л��т]) х маса тіла [кг] / 72 х 0.011 х концентрація креатиніну в сироватці [мкмоль/л] для жінок = 0.85 х показник для чоловіків Кліренс креатиніну, мл/хв\0009Начальная доза\0009Поддерживающая доза ?70\00095.0 мг/кг кожні 12 годин\00095.0 мг/кг/добу 50-69\00092.5 мг/кг кожні 12 годин\00092.5 мг/кг/добу 25-49\00092.5 мг/кг на добу\00091.25 мг/кг/добу 10-24\00091.25 мг/кг на добу\00090.625 мг/кг/добу < 10\00091.25 мг/кг три рази на тиждень після гемодіалізу\00090.625 мг/кг три рази на тиждень Оскільки у хворих з нирковою недостатністю дозу ганцикловіру слід коригувати, необхідно ретельно моніторування��овать концентрації креатиніну в сироватці або кліренс креатиніну. Хворі з лейкопенією, вираженою нейтропенією, анемією і тромбоцитопенією У хворих, які отримують ганцикловір, спостерігалися випадки вираженої лейкопенії, нейтропенії, анемії, тромбоцитопенії, мієлосупресії та апластичної анемії. Не слід починати лікування препаратом при абсолютному числі нейтрофілів менше 500 клітин/мкл або тромбоцитів – менше 25000 клітин/мкл або при гемоглобіні менше 8 г/дл (див. розділи «особливості застосування» та «Побічна дія»). Хворі літнього і стар��еского віку Оскільки у осіб старечого віку функція нирок нерідко знижена, ганцикловір слід призначати суворо з урахуванням функції нирок (див. вище). Діти Прийом препарату протипоказаний дітям віком до 12 років (див. розділ «Протипоказання»). Ефективність і безпека ганцикловіру у дітей, у тому числі при вродженої та неонатальної ЦМВ інфекції, не встановлені. Із-за вірогідності віддаленій канцерогенності та токсичного дії на репродуктивну систему, слід проявляти надзвичайну обережність. Переваги лікування ��олжны перевищувати можливий ризик. Метод приготування розчину препарату Цимевен 1. Ліофілізований порошок ганцикловіру розчиняють, вводячи у флакон 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Не можна використовувати бактеріостатичну воду для ін'єкцій, що містить парабени (парагідроксибензоати), оскільки вони несумісні зі стерильним порошком ганцикловіру і можуть викликати випадання осаду. 2. Струсити флакон, щоб розчинити препарат. Оглянути приготований розчин на предмет наявності механічних домішок. Приготований розч��р у флаконі стійкий при кімнатній температурі протягом 12 годин. Ставити його в холодильник не можна. Інструкція щодо поводження з препаратом Оскільки ганцикловір вважається потенційним канцерогеном і мутагеном для людини, при поводженні з ним потрібно дотримуватися обережності (див. розділ «Особливі вказівки»). Необхідно уникати вдихання або прямого контакту порошку, що міститься у флаконах, або безпосереднього контакту розчину зі шкірою і слизовими оболонками. Розчин препарату Цимевен має лужну реакцію (рН 11). При попаданні ганчікловира на шкіру або слизові оболонки це місце слід ретельно промити водою з милом. При попаданні в очі ретельно промивають чистою водою. Підготовка та введення інфузійного розчину див. в інструкції.Передозування
При передозуванні в деяких випадках ніяких небажаних явищ не виникало. У більшості пацієнтів відзначалося одне або декілька з наступних небажаних явищ. Гематологічна токсичність: панцитопенія, мієлосупресія, аплазія кісткового мозку, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія. Гепато��оксичность: гепатит, порушення функції печінки. Нефротоксичність: наростання гематурії у пацієнта з вже наявними ураженням нирок, гостра ниркова недостатність, підвищення концентрації креатиніну. Гастроінтестинальна токсичність: біль у животі, діарея, блювання. Нейротоксичність: генералізований тремор, судоми. Крім того, одному дорослому пацієнту интравитреально був введений надлишковий об'єм розчину ганцикловіру для внутрішньовенного введення, після чого у нього розвинулася тимчасова втрата зору і оклюзія центральної артерії сетчатки внаслідок підвищення внутрішньоочного тиску, викликаного введенням об'ємом рідини. Для зниження концентрації ганцикловіру в плазмі при передозуванні препарату Цимевен мо
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для інфузій білого або майже білого кольору.Склад
1 фл.
ганцикловір натрію 546 мг, що відповідає вмісту ганцикловіру 500 мгФармакологічна дія
Механізм дії
Ганцикловір являє собою синтетичний аналог 2'-дезоксигуанозина, який пригнічує разівмножение вірусів герпесу як in vitro, так і in vivo. Активний відносно цитомегаловірусу людини (ЦМВ), віруси простого герпесу 1-го і 2-го типу (Herpes simplex 1 і 2), вірусу герпесу людини 6, 7 і 8 типу, вірусу Епштейна-Барр, вірусу вітряної віспи (Varicella zoster) і вірусу гепатиту Ст. Клінічні дослідження обмежувалися оцінкою ефективності препарату у хворих, інфікованих цитомегаловірусом.
У ЦМВ - інфікованих клітинах ганцикловір спочатку фосфорилюється під дією вірусної протеїнкінази з утворенням ганцикловирмонофосфата. Дальнійшиї фосфорилювання відбувається під дією декількох клітинних кіназ, в результаті чого утворюється ганцикловиртрифосфат, який потім піддається повільному внутрішньоклітинного метаболізму. Показано, що цей метаболізм відбувається у клітинах, інфікованих ЦМВ людини і вірусом простого герпесу, при цьому після зникнення ганцикловіру з позаклітинної рідини період внутрішньоклітинного напіввиведення препарату складає, відповідно, 18 і 6-24 години. Оскільки фосфорилювання ганцикловіру в більшій мірі залежить від дії ��ирусной кінази, воно відбувається переважно в інфікованих клітинах.
Вирусостатическое дію ганцикловіру обумовлено пригніченням синтезу вірусної ДНК шляхом: (1) конкурентного інгібування вбудовування дезоксигуанозинтрифосфата в ДНК під дією ДНК-полімерази; (2) включення ганцикловиртрифосфата у вірусну ДНК, що призводить до припинення подовження вірусної ДНК або дуже обмеженій її подовження. Типова мінімальна концентрація препарату в крові, що викликає інгібуючий противірусний ефект відносно ЦМВ, р��вный 50% від максимального (IC50), визначена in vitro, перебуває в діапазоні від 0.14 мкМ (0.04 мкг/мл) до 14 мкМ (3.5 мкг/мл).
Вірусна резистентність
Сучасне визначення резистентності до ЦМВ ганцикловиру засноване на визначенні in vitro: медіана IC50 перевищує 1.5 мкг/мл (6.0 мкМ). Стійкість до ЦМВ ганцикловиру розвивається рідко (близько 1%). Резистентність відзначалася у пацієнтів зі Снідом і ЦМВ ретинітом, ніколи не отримували ганцикловір. У перші 6 місяців лікування ЦМВ ретиніту препаратом Цимевен (в інфузіях або в капсулах) вірусна резистентностість визначається у 3-8% хворих. Стійкість вірусу відзначалася також у хворих, які тривало отримують терапію препаратом Цимевен в інфузіях з приводу ЦМВ ретиніту. Головний механізм резистентності до ЦМВ ганцикловиру – зниження здатності утворювати активний трифосфат. Були описані стійкі віруси, що містять мутації в гені UL97 ЦМВ, відповідальному за фосфорилювання ганцикловіру. Описані також мутації в гені вірусної ДНК-полімерази, що визначають вірусну резистентність до ганцикловиру, причому віруси з цією мутацією можуть бути стійкимта і до інших препаратів, що діють на ЦМВ.Фармакокінетика
Всмоктування
Після інфузії ганцикловіру в дозі 5 мг/кг протягом 1 години ВІЛ - і ЦМВ - інфікованим пацієнтам або дорослим хворим на Снід сумарна площа під кривою «концентрація-час» (AUC0-24) коливається від 21.4±3,1 до 26.0±6.06 мкг х год/мл Максимальна концентрація препарату в плазмі (Смах) знаходилася в діапазоні від 7.59±3.21 і 8.27±1.02 до 9.03±1.42 мкг/мл
Розподіл
Об'єм розподілу ганцикловіру після внутрішньовенного введення корелює з масою тіла та при здобутки�� рівноважної концентрації становить 0.5-0.8 л/кг Концентрація препарату у спинномозковій рідині через 0.25-5.67 години після внутрішньовенного введення ганцикловіру в дозі 2.5 мг/кг через кожні 8 або 12 годин становить 24-67% від концентрацій у плазмі і дорівнює 0.50-0.68 мкг/мл Зв'язок з білками плазми - 1-2%.
Метаболізм і виведення
Після внутрішньовенного введення у дозах від 1.6 до 5.0 мг/кг кінетика ганцикловіру носить лінійний характер. Основний шлях виведення - ниркова екскреція незміненого препарату шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секр��ції. У хворих з нормальною функцією нирок 89.6±5.0% внутрішньовенно введеної дози ганцикловір виявляється у сечі в незміненому вигляді. У осіб з нормальною функцією нирок системний кліренс знаходиться в діапазоні від 2.64±0.38 до 4.52±2.79 мл/хв/кг, а нирковий кліренс – від 2.57±0.69 до 3.48±0.68 мл/хв/кг, що відповідає 90-101% введеного ганцикловіру. Період напіввиведення в осіб без ниркової недостатності коливається від 2.73±1.29 до 3.98±1.78 години.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Захворювання нирок
Гемодіаліз зменшує концентрації ��анцикловира в плазмі після внутрішньовенного та перорального введення у дозах 1.25-5.0 мг/кг приблизно на 50%.
При використанні переривчастої схеми гемодіалізу показники кліренсу ганцикловіру складають від 42 до 92 мл/хв, період напіввиведення препарату під час діалізу - 3.3-4.5 години. При безперервному діалізі, кліренс ганцикловіру був нижче (4.0-29.6 мл/хв), але в період до наступного прийому препарату з організму віддаляється більший відсоток прийнятої дози. При переривчастому гемодіалізі фракція ганцикловіру, віддаленого за один сеанс гемодіалізу, становитьт 50% до 63%.
Літні пацієнти
Досліджень у осіб старше 65 років не проводилося.Побічні дії
ВІЛ-інфіковані пацієнти
Клінічні побічні ефекти, які відмічались у ?2% хворих, які отримували внутрішньовенно ганцикловір, незалежно від їхнього причинного зв'язку із застосуванням препарату і ступеня тяжкості:
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: гіпестезія, стан тривоги.
З боку травної системи: діарея, біль у животі, дисфагія, кандидоз стравоходу.
З боку систем�� кровотворення та лімфатичної системи: нейтропенія, анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, лімфаденопатія.
З боку дихальної системи: кашель, пневмоцистна пневмонія, кашель з мокротою, застійні явища в придаткових пазухах носа.
З боку опорно-рухового апарату: артралгії.
З боку лабораторних показників: підвищення активності лужної фосфатази в крові, гіперкреатинемія;
Дерматологічні реакції: свербіж.
Інші: гарячка, кандидоз, інфекції у місці введення, сепсис, в т. ч. вторичний сепсис, анорексія, інфекція, викликана Mycobacterium avium complex, біль різної локалізації, у т. ч. біль у грудній клітці, бактеріємія, запалення в місці введення.
Хворі після трансплантації
Клінічні небажані явища, які відзначалися у ?5% хворих, які отримували внутрішньовенно ганцикловір для лікування або профілактики манифестной ЦМВ інфекції після трансплантації кісткового мозку, незалежно від їхнього причинного зв'язку із застосуванням препарату і ступеня тяжкості:
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: р��ловная біль, тремор, сплутаність свідомості.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, зниження артеріального тиску.
З боку травної системи: діарея, нудота, диспепсія, здуття живота.
З боку сечовидільної системи: гематурія.
З боку системи кровотворення: панцитопенія, лейкопенія.
З боку дихальної системи: риніт, задишка.
Дерматологічні реакції: ексфоліативний дерматит.
З боку органів чуття: крововилив в око.
З боку костн��-м'язової системи: міалгія.
Лабораторні показники: підвищення концентрації креатиніну, активності «печінкових» трансаміназ, гіпомагніємія, гіпокальціємія, гіпокаліємія.
Інші: ураження слизових оболонок, гарячка, тремтіння, сепсис, анорексія, набряк обличчя.
Клінічні небажані явища, які відзначалися у ?5% хворих, які отримували внутрішньовенно ганцикловір після пересадки серця, незалежно від причинного зв'язку із застосуванням препарату або серйозності:
З боку центральної і периферичної не��вной системи: головний біль (18%), сплутаність свідомості (5%), периферична нейропатія (7%).
З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску (20%).
З боку сечостатевої системи: погіршення функції нирок (14%), ниркова недостатність (12%).
З боку обміну речовин і харчування: набряки (9%).
З боку дихальної системи: плевральний випіт (5%).
Інші: інфекції (18%).
З-за високої біодоступності внутрішньовенно вводиться ганцикловіру не можна виключити, що при внутрішньовенному введенні препарата можуть відзначатися такі ж самі небажані явища, як і в дослідженнях з пероральним прийомом ганцикловіру.
Для повної характеристики профілю безпеки внутрішньовенно вводиться ганцикловіру нижче наводяться відповідні небажані явища, виявлені з більшою частотою при пероральному прийомі ганцикловіру у ВІЛ - інфікованих або пацієнтів після пересадки органів, незалежно від ступеня їх тяжкості та причинно-наслідкового зв'язку із застосуванням препарату. Деякі небажані явища при пероральному прийомі ганцикловира можуть бути пов'язані саме з цим способом прийому препарату:
З боку центральної і периферичної нервової системи: депресія, запаморочення, безсоння.
З боку серцево-судинної системи: вазодилатація (зниження артеріального тиску, почервоніння шкіри обличчя).
З боку травної системи: запор, холангіт, метеоризм, блювання.
З боку системи кровотворення і лімфатичної системи: лейкоцитоз.
З боку обміну речовин і харчування: цукровий діабет, гіпонатріємія, гіпопротеїнемія, зниження маси тіла.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: холестатична жовтяниця.
Дерматологічні реакції: посилення потовиділення.
З боку органів чуття: амбліопія, порушення смаку.
Інші: асцит, астенія, кровотечі, бактеріальні, грибкові та вірусні інфекції, нездужання.
Інші небажані явища
Нижче наводяться значущі небажані явища, які не були вказані вище, оскільки не задовольняли критеріям включення (менше 2%):
З боку центральної і периферичної нервової системи: возбуждение, судоми, галюцинації, психоз, розлад мислення, «кошмарні» сновидіння, атаксія, кома, сухість у роті, ейфорія, нервозність, сонливість.
З боку серцево-судинної системи: аритмія (в тому числі, шлуночкова), тромбофлебіт глибоких вен, мігрень, флебіт.
З боку травної системи: шлунково-кишкові кровотечі, відрижка, нетримання калу, виразковий стоматит, панкреатит, глосит.
З боку системи крові та лімфатичної системи: апластична анемія, мієлосупресія, еозинофілія; потенційно загрожує, якщо вона вирімітингувальники життя кровотечі на тлі тромбоцитопенії; епізоди інфекцій, обумовлені пригніченням кісткового мозку та імунної системи (місцеві та системні інфекції і сепсис).
З боку сечостатевої системи: прискорене сечовипускання.
З боку кістково-м'язової системи: міастенічний синдром.
Дерматологічні реакції: дерматит, акне, алопеція, простий герпес, кропив'янка.
З боку органів чуття: відшарування сітківки, порушення зору, сліпота, зниження слуху, біль в очному яблуці, глаукома, деструкція склоподібного тіла.
З боку лабораторних показників: підвищення активності креатинфосфокінази та лактатдегідрогенази в крові, гіпоглікемія.
Інші: кахексія, зневоднення, слабкість, тромбоз у місці ін'єкції, абсцес у місці ін'єкції, набряк у місці ін'єкції, біль у місці ін'єкції, крововилив у місці ін'єкції, нездужання, реакції фотосенсибілізації.
Досвід пострегистрационного застосування препарату
Побічні ефекти, у відповідності зі спонтанними повідомленнями при застосуванні ганцикловіру у ВІЛ - інфікованих пацієнтів �� інших хворих з ослабленим імунітетом (наприклад, після трансплантації), для яких не можна виключити причинний зв'язок із застосуванням препарату: анафілаксія, зниження фертильності у чоловіків.
В іншому побічні ефекти, описані при післяреєстраційному застосуванні препарату, аналогічні тим, які спостерігалися в клінічних дослідженнях.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Ганцикловір володіє потенційним тератогенну і канцерогенну дію, може викликати вроджені вади розвитку та з��окачественные новоутворення. Ганцикловір може тимчасово або стійко пригнічувати сперматогенез (див. розділи «Вагітність і період годування груддю» і «Побічна дія»).
У хворих, що приймали ганцикловір, спостерігались випадки тяжкої лейкопенії, нейтропенії, анемії, тромбоцитопенії, панцитопенії, мієлосупресії та апластичної анемії. Не слід починати лікування ганцикловиром, якщо абсолютне число нейтрофілів менше 500 клітин/мкл або число тромбоцитів менше 25000 клітин/мкл або гемоглобін менше 8 г/дл (див. розділи «Особливі вказаноія щодо дозування» і «Побічна дія»).
У ході лікування рекомендується моніторувати число формених елементів крові, включаючи кількість тромбоцитів. У хворих з тяжкою лейкопенією, нейтропенією, анемією та/або тромбоцитопенією рекомендується проводити лікування гемопоэтическими ростовими факторами та/або тимчасово перервати терапію препаратом (див. розділи «Особливі вказівки щодо дозування» і «Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів»).
При порушенні функції нирок рекомендується проводити корекцію дози препарату залежно�� КК (див. розділи «Особливі вказівки щодо дозування» і «Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів»).
У хворих, які приймають ганцикловір, можуть виникати судомні напади, сонливість, запаморочення, атаксія, сплутаність свідомості і/або кома.
У хворих, які приймають іміпенем/циластатин і ганцикловір, описано розвиток судом, тому ганцикловір не слід призначати одночасно з имипенемом/циластатином, якщо тільки потенційні переваги терапії не перевищують можливого ризику (див. розділ «Взаємодія з іншими ліків��державними засобами»).
Як ганцикловір, так і зидовудин можуть викликати нейтропенію і анемію, тому деякі пацієнти можуть не переносити одночасний прийом цих препаратів у стандартних рекомендованих дозах (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
При одночасному застосуванні ганцикловіру можуть збільшуватися плазмові концентрації диданозину, тому таких пацієнтів слід ретельно спостерігати на предмет явищ токсичності диданозину (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими ��редствами»).
Одночасний прийом ганцикловіру і препаратів, що володіють мієлосупресивною або нефротоксичным ефектами, може призвести до розвитку адитивної токсичності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами»).
Вплив на здатність до водіння транспортних засобів і роботу з машинами і механізмами
У хворих, які приймають ганцикловір, можуть виникати судомні напади, сонливість, запаморочення, атаксія, сплутаність свідомості. Подібні симптоми можуть вплинути на виконання видів деяте��ьности, що потребують підвищеної уваги, у тому числі здатність до водіння транспортних засобів і роботу з машинами і механізмами. При розвитку цих симптомів пацієнтам слід відмовитися від керування транспортними засобами і роботи з машинами і механізмами.Свідчення
— лікування загрожує життю або зору манифестной ЦМВ інфекції у осіб з імунодефіцитами, включаючи СНІД;
— профілактика манифестной ЦМВ інфекції у хворих після трансплантації органів.Протипоказання
— абсолютне число нейтрофілів менше 500 клітин в 1 мкл іл�� число тромбоцитів менше 25000 клітин в 1 мкл або рівень гемоглобіну менше 8 г/дл;
— дитячий вік до 12 років;
— підвищена чутливість до ганцикловиру, валганцикловиру або будь-якого іншого компонента препарату.
— із-за схожості хімічної структури ганцикловіру, ацикловіру та валацикловіру між цими препаратами можливі реакції перехресної гіперчутливості.
З обережністю ниркова недостатність.
Застосування при вагітності і годуванні грудьми
Препарат категорії С (за класифікацією��ації FDA– U. S. FoodandDrugAdministration).
Під час лікування ганцикловиром слід рекомендувати жінкам дітородного віку використовувати надійні методи контрацепції. Чоловікам рекомендується використовувати бар'єрний метод контрацепції під час лікування та не менше 90 днів після його закінчення.
У дослідженнях на тваринах виявлена тератогенність препарату. Безпека ганцикловіру при вагітності у людини не встановлена. Призначення препарату вагітним жінкам слід уникати, якщо тільки потенційна користь для матері не превыш��ет можливий ризик для плода.
Пери - та постнатальний розвиток після впливу ганцикловіру не вивчалося, однак не можна виключити, що ганцикловір може виводитися з молоком і викликати серйозні небажані реакції у грудної дитини. Молоді матері повинні бути проінструктовані про необхідність припинити годування груддю при застосуванні препарату Цимевен.
Застосування при порушеннях функції нирок
З обережністю застосовувати при нирковій недостатності. Дози слід коригувати відповідно до КК.
Застосовуваок в ток у дітей
Протипоказання: дитячий вік до 12 років.Лікарська взаємодія
Взаємодія при внутрішньовенному введенні ганцикловіру
Ступінь зв'язування ганцикловіру з білками плазми становить лише 1-2%, тому взаємодій, обумовлених витісненням препаратів з місць зв'язку з білками плазми, очікувати не слід.
Диданозин: встановлено, що при одночасному застосуванні диданозину і внутрішньовенному чи пероральному введенні концентрації ганцикловіру диданозину у плазмі стойко підвищуються. При внутривенном введення ганцикловіру в дозах 5-10 мг/кг маси тіла/добу AUC диданозину збільшувалася на 38-67%. Це зростання можна пояснити зміною канальцевої секреції препарату, оскільки відсоток виведення диданозину підвищувався. Дане збільшення AUC може бути викликано або підвищену біодоступністю, або зменшенням швидкості метаболізму. Клінічно значущих змін концентрацій ганцикловіру при цьому не було. Однак, з урахуванням підвищення плазмових концентрацій диданозину у присутності ганцикловіру, хворих слід ретельно спостерігати в�� уникнути токсичності диданозину.
Іміпенем/циластатин: у хворих, які одночасно отримували ганцикловір та іміпенем/циластатин, спостерігалися судоми. Цей препарат слід призначати в комбінації з препаратом Цимевен тільки в тому випадку, передбачувана користь від лікування перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів.
Мікофенолату мофетил (ММФ): одночасне призначення цих препаратів, потенційно конкуруючих при канальцевої секреції, може призводити до підвищення концентрації ганцикловіру і фенольного глюкуроніду микофенольной кислоти. Істотної зміни фармакокінетики микофеноловой кислоти не очікується, коригувати дозу мікофенолату мофетилу не потрібно. У хворих з порушенням функції нирок, які одночасно отримують ганцикловір і ММФ, необхідно дотримуватися рекомендацій по дозуванню ганцикловіру і проводити ретельне спостереження.
Інші можливі лікарські взаємодії
Можливе посилення токсичності при призначенні ганцикловіру одночасно з іншими препаратами, що володіють миелосуп��ессивным дією або порушують функцію нирок (такими як: дапсон, пентамідин, флуцитозин, вінкристин, вінбластин, адріаміцін, амфотерицин В, нуклеозидні аналоги і гидроксикарбамид). Отже, ці препарати слід призначати одночасно з ганцикловиром тільки в тому випадку, коли передбачувана користь від лікування перевищує потенційний ризик розвитку побічних ефектів (див. розділ «Особливі вказівки»)
