Дозировка
Внутрь, не разжевывая, запивая водой, независимо от приема пищи. Поскольку риск возможных осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы может возрастать с увеличением дозы и продолжительности приема препарата Целебрекс®, его следует применять максимально короткими курсами и в наименьших эффективных дозах. Максимальная рекомендованная суточная доза при длительном приеме - 400 мг. Симптоматическое лечение остеоартроза: рекомендованная доза составляет 200 мг в сутки за 1 или 2 приема. Симптоматическое лечение ревматоидного артрита: рекомендованная доза составляет 100 или 200 мг 2 раза в сутки. Симптоматическое лечение аикилозирующего спондилита: рекомендованная доза составляет 200 мг в сутки за 1 или 2 приема. У некоторых пациентов отмечена эффективность применения 400 мг 2 раза в сутки. Лечение болевого синдрома: рекомендованная начальная доза составляет 400 мг, с последующим, при необходимости, приемом дополнительной дозы в 200 мг, в первый день. В последующие дни рекомендованная доза составляет 200 мг 2 раза в сутки, по необходимости. Лечение первичной дисмеиореи: рекомендованная начальная доза составляет 400 мг, с последующим, при необходимости, приемом дополнительной дозы в 200 мг, в первый день. В последующие дни рекомендованная доза составляет 200 мг 2 раза в сутки, по необходимости.
Лекарственная форма
Капсулы твердые желатиновые, белого или почти белого цвета, непрозрачные, с маркировками белым на желтых полосках: "200" - на одной части и "7767" - на другой;
содержимое капсул - гранулят белого или почти белого цвета.
Капсулы твердые желатиновые, размер №0, непрозрачные, белого или почти белого цвета, с надписью белым на зеленых полосках: "400" на корпусе капсулы
и "7767" на крышечке капсулы; содержимое капсул - гранулы белого или почти белого цвета.
Состав
1 капс.
целекоксиб 200 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 49.8 мг, натрия лаурилсульфат - 8.1 мг, повидон К30 - 6.7 мг, кроскармеллоза натрия - 2.7 мг, магния стеарат - 2.7 мг.
1 капс.
целекоксиб 400 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат - 99.6 мг, натрия лаурилсульфат - 16.2 мг, повидон К30 - 13.4 мг, кроскармеллоза натрия - 5.4 мг, магния стеарат - 5.4 мг.
Фармакологическое действие
Целекоксиб обладает противовоспалительным, обезболивающим и жаропонижающим действием, блокируя образование воспалительных простагландинов (Pg) в основном за счет ингибирования циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2). Индукция ЦОГ-2 происходит в ответ на воспаление и приводит к синтезу и накоплению простагландинов, в особенности простагландина Е2, при этом происходит усиление проявлений воспаления (отек и боль). В терапевтических дозах у человека целекоксиб значимо не ингибирует циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) и не оказывает влияния на простагландины, синтезируемые в результате активации ЦОГ-1, а также не оказывает влияния на нормальные физиологические процессы, связанные с ЦОГ-1 и протекающие в тканях, и прежде всего в тканях желудка, кишечника и тромбоцитах.
Влияние на функцию почек
Целекоксиб снижает выведение с мочой PgE2 и 6-кето-PgF1(метаболита простациклина), но не влияет на сывороточный тромбоксан В2 и выведение с мочой 11-дегидро-тромбоксана В2, метаболита тромбоксана (оба - продукты ЦОГ-1). Целекоксиб не вызывает снижения скорости клубочковой фильтрации (СКФ) у пожилых пациентов и лиц с хронической почечной недостаточностью, транзиторно снижает выведение натрия. У пациентов с артритом наблюдаемая частота развития периферических отеков, артериальной гипертензии и сердечной недостаточности сравнима с таковой на фоне приема неселективных ингибиторов ЦОГ, которые обладают ингибирующей активностью в отношении ЦОГ-1 и ЦОГ-2. Наиболее выражен данный эффект был у пациентов, получающих терапию диуретиками. Тем не менее, не отмечалось увеличения частоты случаев повышения АД и развития сердечной недостаточности, а периферические отеки были легкой степени тяжести и проходили самостоятельно.
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме натощак целекоксиб хорошо всасывается, достигая Cmax в плазме крови примерно через 2-3 часа. Cmax в плазме крови после приема 200 мг - 705 нг/мл. Абсолютная биодоступность препарата не исследовалась. Cmax и AUC приблизительно пропорциональны принятой дозе в диапазоне доз до 200 мг 2 раза в сутки; при применении целекоксиба в более высоких дозах степень повышения Cmax и AUCпроисходит менее пропорционально.
Влияние приема пищи
Прием целекоксиба вместе с жирной пищей увеличивает время достижения Cmax примерно на 4 часа и повышает полное всасывание примерно на 20 %.
Распределение
Связь с белками плазмы крови не зависит от концентрации и составляет около 97 %, целекоксиб не связывается с эритроцитами крови. Целекоксиб проникает через гематоэнцефалический барьер.
Метаболизм
Целекоксиб метаболизируется в печени путем гидроксилирования, окисления и частично глюкуроннрования. Метаболизм в основном протекает с участием цитохрома Р450 CYP2C9 (см. раздел "Взаимодействие с другими лекарственными средствами"). Метаболиты, обнаруживаемые в крови, фармакологически не активны в отношении ЦОГ-1 и ЦОГ-2. Активность цитохрома Р450 CYP2C9 снижена у лиц с генетическим полиморфизмом, таким как гомозиготный по CYP2C9*3 полиморфизм, который ведет к уменьшению эффективности энзимов.
Выведение
Целекоксиб метаболизируется в печени, выводится через кишечник и почки в виде метаболитов (57 % и 27 %, соответственно), менее 1 % принятой дозы - в неизмененном виде. При повторном применении T1/2 составляет 8-12 часов, а клиренс составляет около 500 мл/мин. При повторном применении равновесные концентрации в плазме крови достигаются к 5 дню. Вариабельность основных фармакокинетических параметров (AUC, Cmax, T1/2) составляет около 30 %. Средний объем распределения в равновесном состоянии равен примерно 500 л/70 кг у молодых здоровых взрослых пациентов, что указывает на широкое распределение целекоксиба в ткани.
Особые группы пациентов
Пожилые пациенты
У пациентов старше 65 лет отмечается увеличение в 1,5-2 раза средних значений Cmax, AUC целекоксиба, что в большей степени обусловлено изменением массы тела, а не возрастом (у пациентов пожилого возраста, как правило, наблюдается более низкая средняя масса тела, чем у лиц более молодого возраста, в силу чего у них при прочих равных условиях достигаются более высокие концентрации целекоксиба). По той же причине у пожилых женщин обычно отмечается более высокая концентрация препарата в плазме крови, чем у пожилых мужчин. Указанные особенности фармакокинетики, как правило, не требуют коррекции дозы. Тем не менее, у пожилых пациентов с массой тела ниже 50 кг следует начинать лечение с самой низкой рекомендованной дозы.
Раса
У представителей негроидной расы AUC целекоксиба примерно на 40 % выше, чем у европейцев. Причины и клиническое значение этого факта не известны, поэтому их лечение рекомендуется начинать с минимальной рекомендованной дозы.
Нарушение функции печени
Концентрации целекоксиба в плазме крови у пациентов с легкой степенью печеночной недостаточности (класс А по классификации Чайлд-Пью) незначительно изменяются. У пациентов с печеночной недостаточностью средней тяжести (класс В по классификации Чайлд-Пью) концентрация целекоксиба в плазме крови может увеличиваться почти в 2 раза.
Нарушение функции почек
У пожилых пациентов со снижением СКФ > 65 мл/мин/1,73 м2, связанным с возрастными изменениями, и у пациентов с СКФ, равной 35-60 мл/мин/1,73 м2, фармакокинетика цепекоксиба не изменяется Не обнаруживается значительной связи между содержанием сывороточного креатинина (или клиренсом креатинина) и клиренсом целекоксиба. Предполагается, что наличие тяжелой почечной недостаточности не влияет на клиренс целекоксиба, поскольку основной путь его выведения - превращение в печени в неактивные метаболиты
Побочные действия
Часто встречающиеся (?1 % и <10 %)
Общие: обострение аллергических заболеваний, гриипоподобный синдром, случайные травмы.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: периферические отеки.
Со стороны ЖКТ: абдоминальная боль, диарея, диспепсия, метеоризм, заболевания зубов (постэкстракционный луночковый альвеолит).
Со стороны нервной системы: головокружение, повышение мышечного тонуса, бессонница.
Со стороны почек и мочевыделителыюй системы: инфекция мочевых путей.
Со стороны дыхательной системы: бронхит, кашель, фарингит, ринит, синусит, инфекции верхних дыхательных путей.
Со стороны кожных покровов: кожный зуд, кожная сыпь.
Нечасто (?0,1 % и <1 %)
Со стороны крови: анемия, экхимозы, тромбоцитопения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: утяжеление течения артериальной гипертензии, повышение АД, аритмия, "приливы", ощущение сердцебиения,тахикардия.
Со стороны органов чувств: шум в ушах, затуманивание зрения.
Со стороны ЖКТ: рвота.
Со стороны нервной системы: беспокойство, сонливость.
Со стороны кожных покровов: алопеция, крапивница.
Общие: отек лица. Подробнее см. инструкцию.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Целебрекс, учитывая жаропонижающее действие, может снизить диагностическую значимость такого симптома, как лихорадка, и повлиять на диагностику инфекции.
Влияние на сердечно-сосудистую систему
Целекоксиб, как и все коксибы, может увеличивать риск серьезных осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы, таких как тромбообразование, инфаркт миокарда и инсульт, которые могут привести к летальному исходу. Риск возникновения этих реакций может возрастать с дозой, длительностью приема препарата, а также у пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы и факторами риска таких заболеваний. Чтобы снизить риск возникновения этих реакций, у пациентов принимающих Целебрекс®, его следует применять в наименьших эффективных дозах и максимально короткими периодами (на усмотрение лечащего врача). Лечащий врач и пациент должны иметь в виду возможность возникновения таких осложнений даже при отсутствии ранее известных симптомов нарушения функции сердечно-сосудистой системы. Пациенты должны быть проинформированы о признаках и симптомах негативного воздействия на сердечно-сосудистую систему и о мерах, которые следует предпринять в случае их возникновения.
При применении НПВП (селективные ингибиторы ЦОГ-2) у пациентов после операции аорто-коронарного шунтирования для лечения болевого синдрома в первые 10-14 дней возможно повышение частоты инфарктов миокарда и нарушений мозгового кровообращения.
В связи со слабым действием целекоксиба на функцию тромбоцитов, он не может являться заменой ацетилсалициловой кислоты для профилактики тромбоэмболии. Также в связи с этим не следует отменять антиагрегантную терапию (например, ацетилсалициловую кислоту) у пациентов с риском развития тромбоэмболических осложнений.
Как и все НПВП, целекоксиб может приводить к повышению артериального давления, что может стать также причиной осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы. Все НПВП, в том числе и целекоксиб, у пациентов с артериальной гипертензией должны применяться с осторожностью. Наблюдение за артериальным давлением должно осуществляться в начале терапии целекоксибом, а также в течение курса лечения.
Влияние на ЖКТ
У больных, принимавших целекоксиб, наблюдались крайне редкие случаи перфорации, изъязвления и кровотечения из желудочно-кишечного тракта. Риск развития этих осложнений при лечении НПВП наиболее высок у пожилых людей, больных с сердечнососудистыми заболеваниями, пациентов одновременно получающих ацетилсалициловую кислоту, и больных с такими заболеваниями желудочно-кишечного тракта как язва, кровотечение, воспалительные процессы в стадии обострения и в анамнезе. Другими факторами риска развития кровотечения из ЖКТ является одновременное применение с пероральными ГКС и антикоагулянтами, длительный период терапии НПВП, курение, употребление алкоголя. Большинство спонтанных сообщений о серьезных побочных эффектах на желудочно-кишечный тракт относились к пожилым и ослабленным пациентам.
Совместное применение с варфарином и другими антикоагулянтами
Сообщалось о серьезных (некоторые из них были фатальными) кровотечениях у пациентов, которые получали сопутствующее лечение варфарином или аналогичными средствами. Поскольку сообщалось об увеличении протромбинового времени, то после начала лечения препаратом Целебрекс® или изменения его дозы должна контролироваться аитикоагулянтная активность.
Задержка жидкости и отеки
Как и при применении других лекарственных средств, тормозящих синтез простагландинов, у ряда пациентов, принимающих Целебрекс®, могут отмечаться задержка жидкости и отеки, поэтому следует соблюдать осторожность при применении данного препарата у пациентов с состояниями, предрасполагающими или ухудшающимися из-за задержки жидкости. Пациенты с сердечной недостаточностью в анамнезе или артериальной гипертензией должны быть под тщательным наблюдением.
Влияние на функцию почек
НПВП, в том числе и целекоксиб, могут оказывать токсическое действие на функцию почек. Было установлено, что целекоксиб не обладает большей токсичностью по сравнению с другими НПВП. Целебрекс® следует применять с осторожностью у пациентов с нарушением функции почек, сердечной недостаточностью, нарушением функции печени и у пожилых пациентов. Функция почек у таких пациентов должна тщательно контролироваться.
Следует соблюдать осторожность при применении препарата Целебрекс® у пациентов с дегидратацией. В таких случаях целесообразно сначала провести регидратацию, а затем начинать терапию препаратом Целебрекс®.
Влияние на функцию печени
Целебрекс® не следует применять у пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени (класс С по классификации Чайлд-Пыо). Целебрекс® следует применять с осторожностью при лечении пациентов с печеночной недостаточностью средней тяжести и назначать в наименьшей рекомендованной дозе.
В некоторых случаях наблюдались тяжелые реакции со стороны печени, включая фульминантный гепатит (иногда с летальным исходом), некроз печени, печеночная недостаточность (иногда с летальным исходом или необходимостью трансплантации печени). Большинство из этих реакций развивались через 1 месяц после начала приема целекоксиба.
Пациенты с симптомами и/или признаками нарушения функции печени, или те пациенты, у которых выявлено нарушение функции печени лабораторными методами, должны быть под тщательным наблюдением на предмет развития более тяжелых реакций со стороны печени во время лечения препаратом Целебрекс®.
Анафилактические реакции
При приеме препарата Целебрекс® были зарегистрированы случаи анафилактических реакций.
Серьезные реакции со стороны кожных покровов
Крайне редко при приеме целекоксиба отмечались серьезные реакции со стороны кожных покровов, такие как эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона, и токсический эпидермальный некролиз, некоторые из них были фатальными. Риск появления таких реакций более высок у пациентов в начале терапии, в большинстве отмеченных случаев такие реакции начинались в первый месяц терапии. Следует прекратить прием препарата Целебрекс® при появлении кожной сыпи, изменений на слизистых оболочках или других признаков гиперчувствительности.
Терапия глюкокортикостероидами
Целебрекс® не может заменить глюкокортикостероиды или применяться в качестве терапии глюкокортикостероидной недостаточности.
Влияние на способность вождения автомобиля и управления механизмами
Влияние целекоксиба на способность вождения автомобиля и управления механизмами не исследовалось. Однако основываясь на фармакодинамических свойствах и общем профиле безопасности, представляется маловероятным, что Целебрекс® оказывает такое влияние.
Передозировка
Клинический опыт передозировки ограничен. Без клинически значимых побочных эффектов применялись однократные до 1200 мг и многократные дозы до 1200 мг в 2 приема в сутки.
При подозрении на передозировку необходимо обеспечить проведение соответствующей поддерживающей терапии. Предположительно диализ не является эффективным методом выведения препарата из крови, из-за высокой степени связывания препарата с белками плазмы крови.
Показания
— симптоматическое лечение остеоартроза, ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита;
— болевой синдром (боли в спине, костно-мышечные, послеоперационные и другие виды боли);
— лечение первичной дисмеиореи.
Противопоказания
— повышенная чувствительность к целскоксибу или любому другому компоненту препарата;
— известная повышенная чувствительность к сульфонамидам;
— бронхиальная астма, крапивница или аллергические реакции после приема ацетилсалициловой кислоты или других НПВП, включая другие ингибиторы ЦОГ-2;
— состояние после операции аорто-коронарного шунтирования;
— пептическая язва в стадии обострения или желудочно-кишечное кровотечение;
— воспалительные заболевания кишечника;
— сердечная недостаточность (NYHA II-IV);
— клинически подтвержденная ИБС, заболевания периферических артерий и цереброваскулярные заболевания в выраженной стадии;
— беременность и период лактации (см. раздел "Применение при беременности и в период грудного вскармливания");
— тяжелая печеночная и почечная недостаточность (нет опыта применения);
— возраст до 18 лет (нет опыта применения).
Подробнее см. инструкцию.
Лекарственное взаимодействие
Исследования in vitro показали, что целекоксиб хотя и не является субстратом изофермента CYP2D6, но ингибирует его активность. Поэтому существует вероятность лекарственного взаимодействия in vivo с препаратами, метаболизм которых связан с изофермеитом CYP2D6.
Варфарин и другие антикоагулянты: при одновременном приеме возможно увеличение протромбинового времени.
Флуконазол, кетоконазол: при одновременном применении 200 мг флуконазола один раз в сутки отмечается увеличение концентрации целекоксиба в плазме крови в 2 раза. Такой эффект связан с угнетением метаболизма целекоксиба флуконазолом через изофермент CYP2C9. Пациентам, принимающим флукоиазол (ингибитор изофермента CYP2C9) целекоксиб следует применять в наименьшей рекомендованной дозе (см. раздел "Способ применения и дозы"). Кетоконазол (ингибитор изофермента CYP3A4) не оказывает клинически значимого эффекта на метаболизм целекоксиба.
Подробнее см. инструкцию
(3577)
Дозування
Внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від прийому їжі. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи може зростати зі збільшенням дози та тривалості прийому препарату Целебрекс®, його слід застосовувати максимально короткими курсами і в найменших ефективних дозах. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі - 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоидного артриту: рекомендована доза становить 100 або 200 мг 2 рази на добу. Симптоматичне лікування аикилозирующего спондиліту: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відзначена ефективність застосування 400 мг 2 рази на добу. Лікування больового синдрому: рекомендована початкова доза становить 400 мг, з наступним, при необхідності, прийомом додаткової дози в 200 мг у перший день. В наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за необхідності. Лікування первинної дисмеиореи: рекомендована початкова доза становить 400 мг, з наступним, при необхідності, прийомом додаткової дози в 200 мг у перший день. В наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за необхідності.
Лікарська форма
Капсули тверді желатинові, білого або майже білого кольору, непрозорі, з маркуванням білим на жовтих смужках: "200" - на одній частині і "7767" - на іншій;
вміст капсул - гранулят білого або майже білого кольору.
Капсули тверді желатинові, розмір №0, непрозорі, белого або майже білого кольору, з білим написом на зелених стрічках: "400" на корпусі капсули
і "7767" на кришечці капсули; вміст капсул - гранули білого або майже білого кольору.Склад
1 капс.
целекоксиб 200 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 49.8 мг, натрію лаурилсульфат - 8.1 мг, повідон К30 - 6.7 мг, натрію кроскармелоза - 2.7 мг, магнію стеарат - 2.7 мг.
1 капс.
целекоксиб 400 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат - 99.6 мг, натрію лаурилсульфат - 16.2 мг, повидон К30 - 13.4 мг, натрію кроскармелоза - 5.4 мг, магнію стеарат - 5.4 мг.Фармакологічна дія
Целекоксиб має протизапальну, знеболювальну і жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів (Pg) в основному за рахунок інгібування циклооксигенази-2 (ЦОГ-2). Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь на запалення і призводить до синтезу і накопичення простагландинів, особливо простагландину Е2, при цьому відбувається посилення проявів запалення (набряк та біль). В терапевтичних дозах у людини целекоксиб дт��чимо не інгібує циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1) і не чинить впливу на простагландини, які синтезуються в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають в тканинах, і насамперед у тканинах шлунку, кишечнику та тромбоцитах.
Вплив на функцію нирок
Целекоксиб знижує виведення з сечею PgE2 і 6-кето-PgF1(метаболіту простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 і виведення з сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (проа є продуктами ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації (СКФ) у літніх пацієнтів та осіб з хронічною нирковою недостатністю, транзиторні знижує виведення натрію. У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючої активності відносно ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Найбільш виражений цей ефект був у пацієнтів, які одержують терапію діуретиками. Тим не менш, не відзначалося збільшення частоти випадків підвищення артеріального тиску і розвитку серцевої недостатності, а периферичні набряки були легкого ступеня тяжкості та проходили самостійно.Фармакокінетика
Всмоктування
При прийомі натщесерце целекоксиб добре всмоктується, досягаючи Cmax в плазмі крові приблизно через 2-3 години. Cmax в плазмі крові після прийому 200 мг - 705 нг/мл Абсолютна біодоступність препарату не досліджувалась. Cmax і AUC приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу у бодалі високих дозах ступінь підвищення Cmax та AUCпроисходит менш пропорційно.
Вплив прийому їжі
Прийом целекоксибу разом з жирною їжею збільшує час досягнення Cmax приблизно на 4 години та підвищує повне всмоктування приблизно на 20 %.
Розподіл
Зв'язок з білками плазми крові не залежить від концентрації і становить приблизно 97 %, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм
Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксил��вання, окислення та частково глюкуроннрования. Метаболізм в основному протікає за участю цитохрому Р450 СУР2С9 (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Метаболіти, що виявляються в крові, фармакологічно не активні відносно ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2C9 знижена в осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготный за CYP2C9*3 поліморфізм, який веде до зменшення ефективності ензимів.
Виведення
Целекоксиб метаболізується в печінці, виводиться через кишечник і нирки у вигляді метаболитов (57 % і 27 %, відповідно), менше 1 % прийнятої дози - у незміненому вигляді. При повторному застосуванні T1/2 становить 8-12 годин, а кліренс становить приблизно 500 мл/хв. При повторному застосуванні рівноважні концентрації у плазмі крові досягаються до 5 дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Cmax, T1/2) становить близько 30 %. Середній об'єм розподілу в рівноважному стані дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широкий розподіл целекоксибу в тканинах.
Особливі групи хворим��ів
Літні пацієнти
У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Cmax, AUC целекоксибу, що в більшій мірі обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів літнього віку, як правило, спостерігається більш низька середня маса тіла, ніж у осіб більш молодого віку, в силу чого у них при інших рівних умовах досягаються більш високі концентрації целекоксибу). З тієї ж причини у літніх жінок зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі крові, ніж у літніх м��жчин. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Тим не менш, у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід починати лікування з найнижчої рекомендованої дози.
Раса
У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40 % вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту не відомі, тому їх лікування рекомендується розпочинати з мінімальної рекомендованої дози.
Порушення функції печінки
Концентрації целекоксибу в плазмі крові у пацієнтів з легкой ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) змінюються незначно. У пацієнтів з печінковою недостатністю середньої тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі крові може збільшуватися майже в 2 рази.
Порушення функції нирок
У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ > 65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаних з віковими змінами, і у пацієнтів з СКФ, рівній 35-60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика цепекоксиба не змінюється Не виявляється значною зв'язку між змістом��ием сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкої ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях його виведення - перетворення в печінці в неактивні метаболітиПобічні дії
Часто поширені (?1 % та <10 %)
Загальні: загострення алергічних захворювань, гриипоподобный синдром, випадкові травми.
З боку серцево-судинної системи: периферичні набряки.
З боку ШКТ: абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, захворювання зубів (постэкстракционный луночковый альвеоліт).
З боку нервової системи: запаморочення, підвищення м'язового тонусу, безсоння.
З боку нирок та мочевыделителыюй системи: інфекція сечових шляхів.
З боку дихальної системи: бронхіт, кашель, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку шкірних покривів: свербіж шкіри, шкірний висип.
Нечасто (?0,1 % та <1 %)
З боку крові: анемія, екхімози, тромбоцитопенія.
З боку серцево-судинної системи: погіршення перебігу артеріальної гіпертензії, підвищення артеріального тиску, аритмія, "припливи, відчуття серцебиття,тахікардія.
З боку органів чуття: шум у вухах, затуманення зору.
З боку травного ТРАКТУ: блювання.
З боку нервової системи: неспокій, сонливість.
З боку шкірних покривів: алопеція, кропив'янка.
Загальні: набряк обличчя. Детальніше див. інструкцію.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Целебрекс, враховуючи жарознижувальну дію, що може знизити діагностичну значимість такого симптоми, як лихоманка, і вплинути на діагностику інфекції.
Вплив на серцево-судинну систему
Целекоксиб, як і всі коксибы, може збільшувати ризик серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до летального результату. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи і факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, що приймають Целебрекс®, його слід застосовувати в найменших ефективних дозах і максимально короткими періодами (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень навіть при відсутності раніше відомих симптомів порушення функції серцево-судинної системи. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на серцево-судинну систему і про заходи, які слід вжити в разі їх возникновения.
При застосуванні НПЗП (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аортокоронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу.
У зв'язку з слабкою дією целекоксибу на функцію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також в зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилову кислоту) у пацієнтів з ризиком р��звития тромбоемболічних ускладнень.
Як і всі НПЗП, целекоксиб може призводити до підвищення артеріального тиску, що може стати також причиною ускладнень з боку серцево-судинної системи. Всі НПЗП, в тому числі і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією повинні застосовуватися з обережністю. Спостереження за артеріальним тиском повинно здійснюватися на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування.
Вплив на ШКТ
У хворих, що приймали целекоксиб, спостерігалися вкрай рідкісні випадки ��ерфорации, виразки та кровотечі з шлунково-кишкового тракту. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗП найбільш високий у літніх людей, хворих із серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, які одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, хворих з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракту як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. Іншими факторами ризику розвитку кровотечі з ШКТ є одночасне застосування з пероральними ГКС і антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗЗ, паління, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на шлунково-кишковий тракт ставилися до літнім та ослабленим пацієнтам.
Сумісне застосування з варфарином та іншими антикоагулянтами
Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальними) кровотечах у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення протромбінового часу, після початку лікування препаратом Целебрекс® ізміни його дози повинна контролюватися аитикоагулянтная активність.
Затримка рідини і набряки
Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що гальмують синтез простагландинів, у деяких пацієнтів, які приймали Целебрекс®, можуть спостерігатися затримка рідини і набряки, тому слід дотримуватися обережності при застосуванні даного препарату у пацієнтів зі станами, що призводять або погіршуються через затримки рідини. Пацієнти з серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією повинні ��ыть під ретельним наглядом.
Вплив на функцію нирок
НПЗП, у тому числі і целекоксиб, можуть надавати токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не володіє більшою токсичністю порівняно з іншими НПЗП. Целебрекс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у літніх пацієнтів. Функція нирок у таких пацієнтів повинна ретельно контролюватися.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні препрепарату Целебрекс® у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім починати терапію препаратом Целебрекс®.
Вплив на функцію печінки
Целебрекс® не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд-Пыо). Целебрекс® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з печінковою недостатністю середньої тяжкості і призначати в найменшій рекомендованій дозі.
В деяких випадках спостерігалися тяжкі реакци�� з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним наслідком), некроз печінки, печінкова недостатність (іноді з летальним наслідком або необхідністю трансплантації печінки). Більшість з цих реакцій розвивалися через 1 місяць після початку прийому целекоксибу.
Пацієнти з симптомами та/або ознаками порушення функції печінки, або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом на предмет розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки у врім'я лікування препаратом Целебрекс®.
Анафілактичні реакції
При прийомі препарату Целебрекс® були зареєстровані випадки анафілактичних реакцій.
Серйозні реакції з боку шкірних покривів
Вкрай рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покривів, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Ризик появи таких реакцій більш високий у пацієнтів до початку терапії, у більшості від��еченных випадків такі реакції починалися в перший місяць терапії. Слід припинити прийом препарату Целебрекс® при появі шкірного висипу, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості.
Терапія глюкокортикостероїдами
Целебрекс® не може замінити глюкокортикостероїди або застосовуватися в якості терапії глюкокортикостероїдної недостатності.
Вплив на здатність до водіння автомобіля й керування механізмами
Вплив целекоксибу на здатність до водіння автомобіля й керування��лення механізмами не досліджувався. Однак, на основі фармакодинамічних властивостях і загалом профіль безпеки, представляється малоймовірним, що Целебрекс® чинить такий вплив.
Передозування
Клінічний досвід передозування обмежений. Без клінічно значущих побічних ефектів застосовувалися однократні до 1200 мг і багаторазові дози до 1200 мг в 2 прийоми на добу.
При підозрі на передозування необхідно забезпечити проведення відповідної підтримуючої терапії. Імовірно діаліз не є червонективным методом виведення препарату з крові, через високий ступінь зв'язування препарату з білками плазми крові.Свідчення
— симптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту;
— больовий синдром (біль в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші види болю);
— лікування первинної дисмеиореи.Протипоказання
— підвищена чутливість до целскоксибу або будь-якого іншого компонента препарату;
— відома підвищена чутливість до сульфонамідів; />
— бронхіальна астма, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2;
— стан після операції аортокоронарного шунтування;
— пептична виразка в стадії загострення або шлунково-кишкова кровотеча;
— запальні захворювання кишечника;
— серцева недостатність (NYHA II-IV);
— клінічно підтверджена ІХС, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії;
— вагітність і період лактації (див. розділ "Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування");
— тяжка печінкова та ниркова недостатність (немає досвіду застосування);
— вік до 18 років (немає досвіду застосування).
Детальніше див. інструкцію.Лікарська взаємодія
Дослідження in vitro показали, що целекоксиб хоча і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але інгібує його активність. Тому існує ймовірність лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з��фермеитом CYP2D6.
Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення протромбінового часу.
Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу один раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу в плазмі крові в 2 рази. Такий ефект пов'язаний з пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флукоиазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9) целекоксиб слід застосовувати у найменшій рекомендованій дозі (див. розділ�� "Спосіб застосування та дози"). Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не чинить клінічно значущого ефекту на метаболізм целекоксибу.
Детальніше див. інструкцію
