Дозировка
Внутрь, не разжевывая, запивая водой, независимо от приема пищи. Поскольку риск возможных осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы может возрастать с увеличением дозы и продолжительности приема препарата Целебрекс®, его следует применять максимально короткими курсами и в наименьших эффективных дозах. Максимальная рекомендованная суточная доза при длительном приеме - 400 мг. Симптоматическое лечение остеоартроза: рекомендованная доза составляет 200 мг в сутки за 1 или 2 приема. Симптоматическое лечение ревматоидного артрита: рекомендованная доза составляет 100 или 200 мг 2 раза в сутки. Симптоматическое лечение анкилозирующего спондилита: рекомендованная доза составляет 200 мг в сутки за 1 или 2 приема. У некоторых пациентов отмечена эффективность применения 400 мг 2 раза в сутки. Лечение болевого синдрома: рекомендованная начальная доза составляет 400 мг, с последующим, при необходимости, приемом дополнительной дозы в 200 мг, в первый день. В последующие дни рекомендованная доза составляет 200 мг 2 раза в сутки, по необходимости. Лечение первичной дисменореи: рекомендованная начальная доза составляет 400 мг, с последующим, при необходимости, приемом дополнительной дозы в 200 мг, в первый день. В последующие дни рекомендованная доза составляет 200 мг 2 раза в сутки, по необходимости. Пожилые пациенты: обычно коррекции дозы не требуется. Однако у пациентов с массой тела ниже 50 кг лечение лучше начинать с наименьшей рекомендованной дозы. Нарушение функции печени: у больных с легкой степенью печеночной недостаточности (класс А по классификации Чайлд-Пью) коррекции дозы не требуется. В случае наличия печеночной недостаточности средней степени тяжести (класс А по классификации Чайлд-Пью), лечение следует начинать с минимальной рекомендованной дозы. Опыта применения препарата у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (класс С по классификации Чайлд-Пью) нет (см. раздел "Противопоказания"). Нарушение функции почек: у больных с легкой и умеренной почечной недостаточностью коррекции дозы не требуется. Опыта применения препарата у больных с тяжелой почечной недостаточностью нет (см. разделы "Особые указания", "Противопоказания"). Одновременное применение с флуконазолом: пациентам, принимающим флуконазол (ингибитор изофермента CYP2C9), Целебрекс® следует применять в минимальной рекомендованной дозе. Следует соблюдать осторожность при одновременном применении с другими ингибиторами изофермента CYP2C9. Целебрекс® следует с осторожностью применять у пациентов, являющихся медленными метаболизаторами или с подозрением на такое состояние, так как это может привести к накоплению высоких концентраций целекоксиба в плазме крови. У таких пациентов следует снизить начальную рекомендованную дозу препарата вдвое.
Лекарственная форма
Капсулы непрозрачные, белые или почти белые, твердые желатиновые, с маркировками белым на желтых полосках: "200" - на одной части и "7767" - на другой части капсулы.
Состав
1 капс.
целекоксиб 200 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 49.8 мг, натрия лаурилсульфат 8.1 мг, повидон К30 6.7 мг, кроскармеллоза натрия 2.7 мг, магния стеарат 2.7 мг.
Состав оболочки капсулы: желатин около 58.3 мг, титана диоксид около 1.7 мг.
Состав чернил желтых (SB-3002): шеллак, этанол, изопропанол, бутанол, пропиленгликоль, аммиак водный, краситель железа оксид желтый (Е172).
Фармакологическое действие
НПВС. Целекоксиб обладает противовоспалительным, анальгезирующим и жаропонижающим действием, блокируя образование воспалительных простагландинов в основном за счет ингибирования ЦОГ-2. Индукция ЦОГ-2 происходит в ответ на воспалительный процесс и приводит к синтезу и накоплению простагландинов, в особенности простагландина Е2, при этом происходит усиление проявлений воспаления (отек и боль). В терапевтических дозах у человека целекоксиб значимо не ингибирует ЦОГ-1 и не оказывает влияния на простагландины, синтезируемые в результате активации ЦОГ-1, а также не оказывает влияния на нормальные физиологические процессы, связанные с ЦОГ-1 и протекающие в тканях, и прежде всего в тканях желудка, кишечника и тромбоцитах.
Влияние на функцию почек. Целекоксиб уменьшает выведение с мочой простагландина E2 и 6-кето-простагландина F1 (метаболита простациклина), но не влияет на сывороточный тромбоксан В2 и выведение с мочой 11-дегидро-тромбоксана В2, метаболита тромбоксана (оба - продукты ЦОГ-1). Целекоксиб не вызывает снижения скорости клубочковой фильтрации у пациентов пожилого возраста и пациентов с хронической почечной недостаточностью, транзиторно уменьшает выведение натрия.
У пациентов с артритом наблюдаемая частота развития периферических отеков, артериальной гипертензии и сердечной недостаточности сравнима с таковой на фоне приема неселективных ингибиторов ЦОГ, которые обладают ингибирующей активностью в отношении ЦОГ-1 и ЦОГ-2.
Фармакокинетика
сасывание
При приеме натощак целекоксиб хорошо всасывается, достигая Cmax в плазме крови примерно через 2-3 часа. Cmax в плазме крови после приема 200 мг - 705 нг/мл. Абсолютная биодоступность препарата не исследовалась. Cmax и AUC приблизительно пропорциональны принятой дозе в диапазоне доз до 200 мг 2 раза в сутки; при применении целекоксиба в более высоких дозах степень повышения Cmax и AUCпроисходит менее пропорционально.
Влияние приема пищи
Прием целекоксиба вместе с жирной пищей увеличивает время достижения Cmax примерно на 4 часа и повышает полное всасывание примерно на 20 %.
Распределение
Связь с белками плазмы крови не зависит от концентрации и составляет около 97 %, целекоксиб не связывается с эритроцитами крови. Целекоксиб проникает через гематоэнцефалический барьер.
Метаболизм
Целекоксиб метаболизируется в печени путем гидроксилирования, окисления и частично глюкуроннрования. Метаболизм в основном протекает с участием цитохрома Р450 CYP2C9 (см. раздел "Взаимодействие с другими лекарственными средствами"). Метаболиты, обнаруживаемые в крови, фармакологически не активны в отношении ЦОГ-1 и ЦОГ-2. Активность цитохрома Р450 CYP2C9 снижена у лиц с генетическим полиморфизмом, таким как гомозиготный по CYP2C9*3 полиморфизм, который ведет к уменьшению эффективности энзимов.
Выведение
Целекоксиб метаболизируется в печени, выводится через кишечник и почки в виде метаболитов (57 % и 27 %, соответственно), менее 1 % принятой дозы - в неизмененном виде. При повторном применении T1/2 составляет 8-12 часов, а клиренс составляет около 500 мл/мин. При повторном применении равновесные концентрации в плазме крови достигаются к 5 дню. Вариабельность основных фармакокинетических параметров (AUC, Cmax, T1/2) составляет около 30 %. Средний объем распределения в равновесном состоянии равен примерно 500 л/70 кг у молодых здоровых взрослых пациентов, что указывает на широкое распределение целекоксиба в ткани.
Особые группы пациентов
Пожилые пациенты
У пациентов старше 65 лет отмечается увеличение в 1,5-2 раза средних значений Cmax, AUC целекоксиба, что в большей степени обусловлено изменением массы тела, а не возрастом (у пациентов пожилого возраста, как правило, наблюдается более низкая средняя масса тела, чем у лиц более молодого возраста, в силу чего у них при прочих равных условиях достигаются более высокие концентрации целекоксиба). По той же причине у пожилых женщин обычно отмечается более высокая концентрация препарата в плазме крови, чем у пожилых мужчин. Указанные особенности фармакокинетики, как правило, не требуют коррекции дозы. Тем не менее, у пожилых пациентов с массой тела ниже 50 кг следует начинать лечение с самой низкой рекомендованной дозы.
Раса
У представителей негроидной расы AUC целекоксиба примерно на 40 % выше, чем у европейцев. Причины и клиническое значение этого факта не известны, поэтому их лечение рекомендуется начинать с минимальной рекомендованной дозы.
Нарушение функции печени
Концентрации целекоксиба в плазме крови у пациентов с легкой степенью печеночной недостаточности (класс А по классификации Чайлд-Пью) незначительно изменяются. У пациентов с печеночной недостаточностью средней тяжести (класс В по классификации Чайлд-Пью) концентрация целекоксиба в плазме крови может увеличиваться почти в 2 раза.
Нарушение функции почек
У пожилых пациентов со снижением СКФ > 65 мл/мин/1,73 м2, связанным с возрастными изменениями, и у пациентов с СКФ, равной 35-60 мл/мин/1,73 м2, фармакокинетика цепекоксиба не изменяется Не обнаруживается значительной связи между содержанием сывороточного креатинина (или клиренсом креатинина) и клиренсом целекоксиба. Предполагается, что наличие тяжелой почечной недостаточности не влияет на клиренс целекоксиба, поскольку основной путь его выведения - превращение в печени в неактивные метаболиты.
Побочные действия
Часто встречающиеся (?1 % и <10 %)
Общие: обострение аллергических заболеваний, гриипоподобный синдром, случайные травмы.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: периферические отеки.
Со стороны ЖКТ: абдоминальная боль, диарея, диспепсия, метеоризм, заболевания зубов (постэкстракционный луночковый альвеолит).
Со стороны нервной системы: головокружение, повышение мышечного тонуса, бессонница.
Со стороны почек и мочевыделителыюй системы: инфекция мочевых путей.
Со стороны дыхательной системы: бронхит, кашель, фарингит, ринит, синусит, инфекции верхних дыхательных путей.
Со стороны кожных покровов: кожный зуд, кожная сыпь.
Нечасто (?0,1 % и <1 %)
Со стороны крови: анемия, экхимозы, тромбоцитопения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: утяжеление течения артериальной гипертензии, повышение АД, аритмия, "приливы", ощущение сердцебиения,тахикардия.
Со стороны органов чувств: шум в ушах, затуманивание зрения.
Со стороны ЖКТ: рвота.
Со стороны нервной системы: беспокойство, сонливость.
Со стороны кожных покровов: алопеция, крапивница.
Общие: отек лица.
Редко (?0,01 % и <0,1 %)
Со стороны сердечно-сосудистой системы: проявление застойной сердечной недостаточности, ишемический инсульт и инфаркт миокарда.
Со стороны ЖКТ: язва желудка и двенадцатиперстной кишки, нзьязвление пищевода, перфорация кишечника, панкреатит.
Со стороны иммунной системы: ангионевротический отек, буллезные высыпания.
Со стороны гепатобилиарной системы: повышение активности печеночных ферментов.
Со стороны нервной системы: спутанность сознания.
Побочные эффекты, выявленные в постмаркетинговых наблюдениях:
Со стороны иммунной системы: анафилаксия.
Со стороны нервной системы: потеря вкусовых ощущений, потеря обоняния, асептический менингит, галлюцинации.
Со стороны органа зрения: конъюнктивит.
Со стороны сосудов: васкулит, кровоизлияния в головной мозг.
Со стороны ЖКТ: желудочно-кишечные кровотечения.
Со стороны гепатобилиарной системы: гепатит, печеночная недостаточность, фульминантный гепатит, некроз печени (см. раздел "Особые указания", подраздел "Влияние на функцию печени"), холестаз, холестатический гепатит, желтуха.
Со стороны почек и мочевыделительной системы: острая почечная недостаточность (см. раздел «Особые указания», подраздел «Влияние на функцию почек»), интерстициальный нефрит, нефротический синдром, минимальное нарушение функции почек, гипонатриемия.
Со стороны кожных покровов: реакции фоточувствительности, шелушение кожи (включая многоформную эритему и синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз, лекарственная сыпь в сочетании с эозинофилией и системными симптомами (DRESS или синдром гиперчувствительности), острый генерализованный экзантематозный пустулез.
Со стороны репродуктивной системы: нарушение менструального цикла, снижение фертильности у женщин (см. раздел "Применение при беременности и в период грудного вскармливания").
Респираторные, торакальные и медиастинальные нарушения: эмболия легочных артерий.
Системные нарушения: боль в грудной клетке.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Целебрекс, учитывая жаропонижающее действие, может снизить диагностическую значимость такого симптома, как лихорадка, и повлиять на диагностику инфекции.
Влияние на сердечно-сосудистую систему
Целекоксиб, как и все коксибы, может увеличивать риск серьезных осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы, таких как тромбообразование, инфаркт миокарда и инсульт, которые могут привести к летальному исходу. Риск возникновения этих реакций может возрастать с дозой, длительностью приема препарата, а также у пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы и факторами риска таких заболеваний. Чтобы снизить риск возникновения этих реакций, у пациентов принимающих Целебрекс®, его следует применять в наименьших эффективных дозах и максимально короткими периодами (на усмотрение лечащего врача). Лечащий врач и пациент должны иметь в виду возможность возникновения таких осложнений даже при отсутствии ранее известных симптомов нарушения функции сердечно-сосудистой системы. Пациенты должны быть проинформированы о признаках и симптомах негативного воздействия на сердечно-сосудистую систему и о мерах, которые следует предпринять в случае их возникновения.
При применении НПВП (селективные ингибиторы ЦОГ-2) у пациентов после операции аорто-коронарного шунтирования для лечения болевого синдрома в первые 10-14 дней возможно повышение частоты инфарктов миокарда и нарушений мозгового кровообращения.
В связи со слабым действием целекоксиба на функцию тромбоцитов, он не может являться заменой ацетилсалициловой кислоты для профилактики тромбоэмболии. Также в связи с этим не следует отменять антиагрегантную терапию (например, ацетилсалициловую кислоту) у пациентов с риском развития тромбоэмболических осложнений.
Как и все НПВП, целекоксиб может приводить к повышению артериального давления, что может стать также причиной осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы. Все НПВП, в том числе и целекоксиб, у пациентов с артериальной гипертензией должны применяться с осторожностью. Наблюдение за артериальным давлением должно осуществляться в начале терапии целекоксибом, а также в течение курса лечения.
Влияние на ЖКТ
У больных, принимавших целекоксиб, наблюдались крайне редкие случаи перфорации, изъязвления и кровотечения из желудочно-кишечного тракта. Риск развития этих осложнений при лечении НПВП наиболее высок у пожилых людей, больных с сердечнососудистыми заболеваниями, пациентов одновременно получающих ацетилсалициловую кислоту, и больных с такими заболеваниями желудочно-кишечного тракта как язва, кровотечение, воспалительные процессы в стадии обострения и в анамнезе. Другими факторами риска развития кровотечения из ЖКТ является одновременное применение с пероральными ГКС и антикоагулянтами, длительный период терапии НПВП, курение, употребление алкоголя. Большинство спонтанных сообщений о серьезных побочных эффектах на желудочно-кишечный тракт относились к пожилым и ослабленным пациентам.
Совместное применение с варфарином и другими антикоагулянтами
Сообщалось о серьезных (некоторые из них были фатальными) кровотечениях у пациентов, которые получали сопутствующее лечение варфарином или аналогичными средствами. Поскольку сообщалось об увеличении протромбинового времени, то после начала лечения препаратом Целебрекс® или изменения его дозы должна контролироваться аитикоагулянтная активность.
Задержка жидкости и отеки
Как и при применении других лекарственных средств, тормозящих синтез простагландинов, у ряда пациентов, принимающих Целебрекс®, могут отмечаться задержка жидкости и отеки, поэтому следует соблюдать осторожность при применении данного препарата у пациентов с состояниями, предрасполагающими или ухудшающимися из-за задержки жидкости. Пациенты с сердечной недостаточностью в анамнезе или артериальной гипертензией должны быть под тщательным наблюдением.
Влияние на функцию почек
НПВП, в том числе и целекоксиб, могут оказывать токсическое действие на функцию почек. Было установлено, что целекоксиб не обладает большей токсичностью по сравнению с другими НПВП. Целебрекс® следует применять с осторожностью у пациентов с нарушением функции почек, сердечной недостаточностью, нарушением функции печени и у пожилых пациентов. Функция почек у таких пациентов должна тщательно контролироваться.
Следует соблюдать осторожность при применении препарата Целебрекс® у пациентов с дегидратацией. В таких случаях целесообразно сначала провести регидратацию, а затем начинать терапию препаратом Целебрекс®.
Влияние на функцию печени
Целебрекс® не следует применять у пациентов с нарушением функции печени тяжелой степени (класс С по классификации Чайлд-Пыо). Целебрекс® следует применять с осторожностью при лечении пациентов с печеночной недостаточностью средней тяжести и назначать в наименьшей рекомендованной дозе.
В некоторых случаях наблюдались тяжелые реакции со стороны печени, включая фульминантный гепатит (иногда с летальным исходом), некроз печени, печеночная недостаточность (иногда с летальным исходом или необходимостью трансплантации печени). Большинство из этих реакций развивались через 1 месяц после начала приема целекоксиба.
Пациенты с симптомами и/или признаками нарушения функции печени, или те пациенты, у которых выявлено нарушение функции печени лабораторными методами, должны быть под тщательным наблюдением на предмет развития более тяжелых реакций со стороны печени во время лечения препаратом Целебрекс®.
Анафилактические реакции
При приеме препарата Целебрекс® были зарегистрированы случаи анафилактических реакций.
Серьезные реакции со стороны кожных покровов
Крайне редко при приеме целекоксиба отмечались серьезные реакции со стороны кожных покровов, такие как эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона, и токсический эпидермальный некролиз, некоторые из них были фатальными. Риск появления таких реакций более высок у пациентов в начале терапии, в большинстве отмеченных случаев такие реакции начинались в первый месяц терапии. Следует прекратить прием препарата Целебрекс® при появлении кожной сыпи, изменений на слизистых оболочках или других признаков гиперчувствительности.
Терапия глюкокортикостероидами
Целебрекс® не может заменить глюкокортикостероиды или применяться в качестве терапии глюкокортикостероидной недостаточности.
Влияние на способность вождения автомобиля и управления механизмами
Влияние целекоксиба на способность вождения автомобиля и управления механизмами не исследовалось. Однако основываясь на фармакодинамических свойствах и общем профиле безопасности, представляется маловероятным, что Целебрекс® оказывает такое влияние.
Показания
— симптоматическое лечение остеоартроза, ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита;
— болевой синдром: боли в спине, костно-мышечные, послеоперационные и другие (сравнимые по интенсивности) виды боли);
— лечение первичной дисменореи.
Противопоказания
— повышенная чувствительность к целскоксибу или любому другому компоненту препарата;
— известная повышенная чувствительность к сульфонамидам;
— бронхиальная астма, крапивница или аллергические реакции после приема ацетилсалициловой кислоты или других НПВП, включая другие ингибиторы ЦОГ-2;
— состояние после операции аорто-коронарного шунтирования;
— пептическая язва в стадии обострения или желудочно-кишечное кровотечение;
— воспалительные заболевания кишечника;
— сердечная недостаточность (NYHA II-IV);
— клинически подтвержденная ИБС, заболевания периферических артерий и цереброваскулярные заболевания в выраженной стадии;
— беременность и период лактации (см. раздел "Применение при беременности и в период грудного вскармливания");
— тяжелая печеночная и почечная недостаточность (нет опыта применения);
— возраст до 18 лет (нет опыта применения).
Целебрекс следует принимать с осторожностью при следующих состояниях:
— заболевания ЖКТ (язвенная болезнь, кровотечения в анамнезе), наличие инфекции Helicobacter pylori;
— совместное применение с антикоагулянтами (варфарин), аптиагрегантами (ацетилсалициловая кислота, клопидогрел), пероральными ГКС (преднизолон), диуретиками, селективными ингибиторами обратного захвата серотонина (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралин);
— задержка жидкости и отеки;
— нарушения функции печени средней степени тяжести;
— заболевания сердечно-сосудистой системы (см. раздел "Особые указания");
— церебро-васкулярные заболевания;
— дислипидемия / гиперлипидемия;
— сахарный диабет;
— заболевания периферических артерий;
— одновременное арименение с ингибиторами изофермента CYP2C9;
— у пациентов, которые являются медленными метаболизаторами или имеется подозрение на такое состояние;
— длительное применение НПВП;
— тяжелые соматические заболевания.
Применение при беременности и кормлении грудью
Отсутствуют достаточные данные по применению целекоксиба у беременных женщин. Потенциальный риск применения препарата Целебрекс во время переменности не установлен, но не может быть исключен.
В соответствии с механизмом действия, при применении НПВП, включая целекоксиб, у некоторых женщин возможно развитие изменений в яичниках, что может стать причиной осложнений во время беременности. У женщин, которые планируют беременность или проходят обследование по поводу бесплодия, следует рассмотреть вопрос об отмене приема НПВП, включая целекоксиб.
Целекоксиб, относящийся к группе ингибиторов синтеза простагландинов, при приеме во время беременности, особенно в III триместре, может вызывать слабость сокращений матки и преждевременное закрытие артериального протока. Применение ингибиторов синтеза простагландинов на раннем этапе беременности может негативно отразиться на течении беременности.
Имеются ограниченные данные о том, что целекоксиб выделяется с грудным молоком. В исследованиях было показано, что целекоксиб выделяется в грудное молоко в очень низких концентрациях. Тем не менее, принимая во внимание потенциальную возможность развития побочных эффектов от целекоксиба у вскармливаемого ребенка, следует оценить целесообразность отмены либо грудного вскармливания, либо приема целекоксиба, учитывая важность приема препарата Целебрекс® для матери.
Лекарственное взаимодействие
Исследования in vitro показали, что целекоксиб хотя и не является субстратом изофермента CYP2D6, но ингибирует его активность. Поэтому существует вероятность лекарственного взаимодействия in vivo с препаратами, метаболизм которых связан с изофермеитом CYP2D6.
Варфарин и другие антикоагулянты: при одновременном приеме возможно увеличение протромбинового времени.
Флуконазол, кетоконазол: при одновременном применении 200 мг флуконазола один раз в сутки отмечается увеличение концентрации целекоксиба в плазме крови в 2 раза. Такой эффект связан с угнетением метаболизма целекоксиба флуконазолом через изофермент CYP2C9. Пациентам, принимающим флукоиазол (ингибитор изофермента CYP2C9) целекоксиб следует применять в наименьшей рекомендованной дозе (см. раздел "Способ применения и дозы"). Кетоконазол (ингибитор изофермента CYP3A4) не оказывает клинически значимого эффекта на метаболизм целекоксиба.
Ингибиторы АПФ/антагонисты ангиотензина II: ингибирование синтеза простагландинов может снизить антигипертензивный эффект ингибиторов АПФ и/или антагонистов ангиотензина II. Это взаимодействие должно приниматься во внимание при применении целекоксиба совместно с ингибиторами АПФ и/или антагонистами ангиотензина II. Однако не отмечалось значительного фармакодинамического взаимодействия с лизиноприлом в отношении влияния на АД.
У пожилых пациентов, обезвоженных (в том числе у пациентов, получающих терапию диуретиками) или у пациентов с нарушением функции почек, одновременное применение НПВП, включая селективные ингибиторы ЦОГ-2, с ингибиторами АПФ может приводить к ухудшению функции почек, включая возможную острую почечную недостаточность. Обычно данные эффекты обратимы.
Диуретики: известные ранее НПВП у некоторых пациентов могут снижать натрийуретический эффект фуросемида и тиазидов за счет снижения почечного синтеза простагландинов, это следует иметь в виду при применении целекоксиба.
Пероральные контрацептивы: не отмечалось клинически значимого влияния на фармакокинетику контрацептивной комбинации (1 мг норэтистерон/35 мкг этинилэстрадиол).
Литий: отмечалось повышение концентрации лития в плазме крови примерно на 17 % при совместном приеме лития и целекоксиба. Пациенты, получающие терапию литием, должны находиться под тщательным наблюдением при приеме или отмене целекоксиба. Другие НПВП: следует избегать одновременного применения целекоксиба и других НПВП (не содержащих ацетилсалициловую кислоту).
Другие препараты: не отмечалось клинически значимых взаимодействий между целекоксибом и антацидами (алюминий- и магний-содержащие препараты), омепразолом, метотрексатом, глибенкламидом, фенитоином или толбутамидом.
Целекоксиб не влияет на антиагрегантное действие ацетилсалициловой кислоты, принимаемой в низких дозах. Целекоксиб обладает слабым действием на функцию тромбоцитов, поэтому его нельзя рассматривать как замену ацетилсалициловой кислоты, применяемой для профилактики сердечно-сосудистых заболеваний.
(5040)
Дозування
Внутрішньо, не розжовуючи, запиваючи водою, незалежно від прийому їжі. Оскільки ризик можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи може зростати зі збільшенням дози та тривалості прийому препарату Целебрекс®, його слід застосовувати максимально короткими курсами і в найменших ефективних дозах. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі - 400 мг. Симптоматичне лікування остеоартрозу: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. Симптоматичне лікування ревматоид��ого артриту: рекомендована доза становить 100 або 200 мг 2 рази на добу. Симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту: рекомендована доза становить 200 мг на добу за 1 або 2 прийоми. У деяких пацієнтів відзначена ефективність застосування 400 мг 2 рази на добу. Лікування больового синдрому: рекомендована початкова доза становить 400 мг, з наступним, при необхідності, прийомом додаткової дози в 200 мг у перший день. В наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за необхідності. Лікування первинної дисменор��і: рекомендована початкова доза становить 400 мг, з наступним, при необхідності, прийомом додаткової дози в 200 мг у перший день. В наступні дні рекомендована доза становить 200 мг 2 рази на добу, за необхідності. Літні пацієнти: зазвичай корекції дози не потрібно. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще починати з найменшої рекомендованої дози. Порушення функції печінки: у хворих з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна. У разі наявності печінкової недостатності середнього ступеня тяжкості (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю), лікування слід починати з мінімальної рекомендованої дози. Досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) немає (див. розділ "Протипоказання"). Порушення функції нирок: у хворих з легкою та помірною нирковою недостатністю корекції дози не потрібно. Досвіду застосування препарату у хворих з тяжкою нирковою недостатністю немає (див. розділи "Особливі вказівки", "Проти��надання"). Одночасне застосування з флуконазолом: пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9), Целебрекс® слід застосовувати в мінімальній рекомендованій дозі. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ізоферменту CYP2C9. Целебрекс® слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які є повільними метаболизаторами або з підозрою на такий стан, так як це може призвести до накопичення високих концентрацій целекоксибу в плазмі крові. У таких пацієнтів слід з��изить початкову рекомендовану дозу препарату вдвічі.
Лікарська форма
Капсули непрозорі, білі або майже білі, тверді желатинові, з маркуванням білим на жовтих смужках: "200" - на одній частині і "7767" - на іншій частині капсули.Склад
1 капс.
целекоксиб 200 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат 49.8 мг, натрію лаурилсульфат 8.1 мг, повідон К30 6.7 мг, натрію кроскармелоза 2.7 мг, магнію стеарат 2.7 мг.
Склад оболонки капсули: желатин близько 58.3 мг, титану діоксид близько 1.7 мг.
Склад черн��л жовтих (SB-3002): шелак, етанол, ізопропанол, бутанол, пропіленгліколь, аміак водний, барвник заліза оксид жовтий (Е172).Фармакологічна дія
НПЗЗ. Целекоксиб має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів в основному за рахунок інгібування ЦОГ-2. Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь на запальний процес і призводить до синтезу і накопичення простагландинів, особливо простагландину Е2, при цьому відбувається посилення проявів запалення (набряк і боль). В терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує ЦОГ-1 і не чинить впливу на простагландини, які синтезуються в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають в тканинах, і насамперед у тканинах шлунку, кишечнику та тромбоцитах.
Вплив на функцію нирок. Целекоксиб зменшує виведення з сечею простагландину E2 і 6-кето-простагландину F1 (метаболіту простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 і виведення з сечею 11-па��про-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва - продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клубочкової фільтрації у пацієнтів літнього віку і пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, транзиторні зменшує виведення натрію.
У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючої активності відносно ЦОГ-1 і ЦОГ-2.Фармакокінетика3>сасывание
При прийомі натщесерце целекоксиб добре всмоктується, досягаючи Cmax в плазмі крові приблизно через 2-3 години. Cmax в плазмі крові після прийому 200 мг - 705 нг/мл Абсолютна біодоступність препарату не досліджувалась. Cmax і AUC приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2 рази на добу; при застосуванні целекоксибу в більш високих дозах ступінь підвищення Cmax та AUCпроисходит менш пропорційно.
Вплив прийому їжі
Прийом целекоксибу разом з жирною їжею збільшує час досягнення Cmax приблизно на 4 год�� і підвищує повне всмоктування приблизно на 20 %.
Розподіл
Зв'язок з білками плазми крові не залежить від концентрації і становить приблизно 97 %, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Целекоксиб проникає через гематоенцефалічний бар'єр.
Метаболізм
Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окислення та частково глюкуроннрования. Метаболізм в основному протікає за участю цитохрому Р450 СУР2С9 (див. розділ "Взаємодія з іншими лікарськими засобами"). Метаболіти, виявившиаемые в крові, фармакологічно не активні відносно ЦОГ-1 і ЦОГ-2. Активність цитохрому Р450 CYP2C9 знижена в осіб із генетичним поліморфізмом, таким як гомозиготный за CYP2C9*3 поліморфізм, який веде до зменшення ефективності ензимів.
Виведення
Целекоксиб метаболізується в печінці, виводиться через кишечник і нирки у вигляді метаболітів (57 % і 27 %, відповідно), менше 1 % прийнятої дози - у незміненому вигляді. При повторному застосуванні T1/2 становить 8-12 годин, а кліренс становить приблизно 500 мл/хв. При повторному застосуванні рівноважні ��онцентрации в плазмі крові досягаються до 5 дня. Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Cmax, T1/2) становить близько 30 %. Середній об'єм розподілу в рівноважному стані дорівнює приблизно 500 л/70 кг у молодих здорових дорослих пацієнтів, що вказує на широкий розподіл целекоксибу в тканинах.
Особливі групи пацієнтів
Літні пацієнти
У пацієнтів старше 65 років відзначається збільшення в 1,5-2 рази середніх значень Cmax, AUC целекоксибу, що в більшій мірі обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у ��ациентов похилого віку, як правило, спостерігається більш низька середня маса тіла, ніж у осіб більш молодого віку, в силу чого у них при інших рівних умовах досягаються більш високі концентрації целекоксибу). З тієї ж причини у літніх жінок зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі крові, ніж у літніх чоловіків. Зазначені особливості фармакокінетики, як правило, не потребують корекції дози. Тим не менш, у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід починати лікування з найнижчої рекомендованої дози.<br />
Раса
У представників негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40 % вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту не відомі, тому їх лікування рекомендується розпочинати з мінімальної рекомендованої дози.
Порушення функції печінки
Концентрації целекоксибу в плазмі крові у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) змінюються незначно. У пацієнтів з печінковою недостатністю середньої тяжкості (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) конц��нтрация целекоксибу в плазмі крові може збільшуватися майже в 2 рази.
Порушення функції нирок
У літніх пацієнтів зі зниженням СКФ > 65 мл/хв/1,73 м2, пов'язаних з віковими змінами, і у пацієнтів з СКФ, рівній 35-60 мл/хв/1,73 м2, фармакокінетика цепекоксиба не змінюється Не виявляється значною зв'язку між вмістом сироваткового креатиніну (або кліренсом креатиніну) та кліренсом целекоксибу. Передбачається, що наявність тяжкої ниркової недостатності не впливає на кліренс целекоксибу, оскільки основний шлях егпро виведення - перетворення в печінці в неактивні метаболіти.Побічні дії
Часто поширені (?1 % та <10 %)
Загальні: загострення алергічних захворювань, гриипоподобный синдром, випадкові травми.
З боку серцево-судинної системи: периферичні набряки.
З боку ШКТ: абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, захворювання зубів (постэкстракционный луночковый альвеоліт).
З боку нервової системи: запаморочення, підвищення м'язового тонусу, безсоння.
З боку нирок та мочевыделителыюй системи: інфекція сечових шляхів.
З боку дихальної системи: бронхіт, кашель, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку шкірних покривів: свербіж шкіри, шкірний висип.
Нечасто (?0,1 % та <1 %)
З боку крові: анемія, екхімози, тромбоцитопенія.
З боку серцево-судинної системи: погіршення перебігу артеріальної гіпертензії, підвищення артеріального тиску, аритмія, "припливи, відчуття серцебиття,тахікардія.
З боку органів чуття: шум у вухах, затуманення зору.
З�� боку травного ТРАКТУ: блювання.
З боку нервової системи: неспокій, сонливість.
З боку шкірних покривів: алопеція, кропив'янка.
Загальні: набряк обличчя.
Рідко (?0,01 % та <0,1 %)
З боку серцево-судинної системи: прояв застійної серцевої недостатності, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда.
З боку ШЛУНКОВО-кишкового тракту: виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, нзьязвление стравоходу, перфорація кишечнику, панкреатит.
З боку імунної системи: ангіоневротичний набряк, бульозні висипання.
Зі ст��боку гепатобіліарної системи: підвищення активності печінкових ферментів.
З боку нервової системи: сплутаність свідомості.
Побічні ефекти, виявлені у постмаркетингових спостереженнях:
З боку імунної системи: анафілаксія.
З боку нервової системи: втрата смакових відчуттів, втрата нюху, асептичний менінгіт, галюцинації.
З боку органу зору: кон'юнктивіт.
З боку судин: васкуліт, крововиливу в головний мозок.
З боку травного ТРАКТУ: шлунково-кишкові кровотечі.
З боку гепатобіліарної системи: гепатит, печінкова недостатність, фульмінантний гепатит, некроз печінки (див. розділ "Особливі вказівки", підрозділ "Вплив на функцію печінки"), холестаз, холестатичний гепатит, жовтяниця.
З боку нирок та сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність (див. розділ «Особливі вказівки», підрозділ «Вплив на функцію нирок»), інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, мінімальне порушення функції нирок, гіпонатріємія.
З боку шкірних покривів: реакції фото��увствительности, лущення шкіри (включаючи многоформную еритему та синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна висипка у поєднанні з еозинофілією та системними симптомами (DRESS або синдром гіперчутливості), гострий генералізований екзантематозний пустульоз.
З боку репродуктивної системи: порушення менструального циклу, зниження фертильності у жінок (див. розділ "Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування").
Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушений��я: емболія легеневих артерій.
Системні порушення: біль у грудній клітці.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Целебрекс, враховуючи жарознижувальну дію, що може знизити діагностичну значимість такого симптому, як лихоманка, і вплинути на діагностику інфекції.
Вплив на серцево-судинну систему
Целекоксиб, як і всі коксибы, може збільшувати ризик серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до летального результату. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з дозою, тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи і факторами ризику таких захворювань. Щоб знизити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, що приймають Целебрекс®, його слід застосовувати в найменших ефективних дозах і максимально короткими періодами (на розсуд лікаря). Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень навіть при відсутності раніше відомих симптомов порушення функції серцево-судинної системи. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на серцево-судинну систему і про заходи, які слід вжити в разі їх виникнення.
При застосуванні НПЗП (селективні інгібітори ЦОГ-2) у пацієнтів після операції аортокоронарного шунтування для лікування больового синдрому в перші 10-14 днів можливе підвищення частоти інфарктів міокарда та порушень мозкового кровообігу.
У зв'язку з слабкою дією целекоксибу на опціїію тромбоцитів, він не може бути заміною ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболії. Також в зв'язку з цим не слід скасовувати антиагрегантну терапію (наприклад, ацетилсаліцилову кислоту) у пацієнтів з ризиком розвитку тромбоемболічних ускладнень.
Як і всі НПЗП, целекоксиб може призводити до підвищення артеріального тиску, що може стати також причиною ускладнень з боку серцево-судинної системи. Всі НПЗП, в тому числі і целекоксиб, у пацієнтів з артеріальною гіпертензією повинні застосовуватися з осторожностю. Спостереження за артеріальним тиском повинно здійснюватися на початку терапії целекоксибом, а також протягом курсу лікування.
Вплив на ШКТ
У хворих, що приймали целекоксиб, спостерігалися вкрай рідкісні випадки перфорації, виразки та кровотечі з шлунково-кишкового тракту. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗП найбільш високий у літніх людей, хворих із серцево-судинними захворюваннями, пацієнтів, які одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, хворих з такими захворюваннями шлунково-кишкового тракта як виразка, кровотеча, запальні процеси у стадії загострення та в анамнезі. Іншими факторами ризику розвитку кровотечі з ШКТ є одночасне застосування з пероральними ГКС і антикоагулянтами, тривалий період терапії НПЗЗ, паління, вживання алкоголю. Більшість спонтанних повідомлень про серйозні побічні ефекти на шлунково-кишковий тракт ставилися до літнім та ослабленим пацієнтам.
Сумісне застосування з варфарином та іншими антикоагулянтами
Повідомлялося про серйозні (деякі з них були фатальными) кровотечах у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення протромбінового часу, після початку лікування препаратом Целебрекс® або зміни його дози повинна контролюватися аитикоагулянтная активність.
Затримка рідини і набряки
Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що гальмують синтез простагландинів, у деяких пацієнтів, які приймали Целебрекс®, можуть спостерігатися затримка рідини і набряки, тому слід соблюда��ь обережність при застосуванні даного препарату у пацієнтів зі станами, що призводять або погіршуються через затримки рідини. Пацієнти з серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією повинні бути під ретельним наглядом.
Вплив на функцію нирок
НПЗП, у тому числі і целекоксиб, можуть надавати токсичну дію на функцію нирок. Було встановлено, що целекоксиб не володіє більшою токсичністю порівняно з іншими НПЗП. Целебрекс® слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з нарушением функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки та у літніх пацієнтів. Функція нирок у таких пацієнтів повинна ретельно контролюватися.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Целебрекс® у пацієнтів з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім починати терапію препаратом Целебрекс®.
Вплив на функцію печінки
Целебрекс® не слід застосовувати у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкого ступеня (клас С за класифікацією Чайлд-Пыо). Целебрекс® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з печінковою недостатністю середньої тяжкості і призначати в найменшій рекомендованій дозі.
В деяких випадках спостерігалися тяжкі реакції з боку печінки, включаючи фульмінантний гепатит (іноді з летальним наслідком), некроз печінки, печінкова недостатність (іноді з летальним наслідком або необхідністю трансплантації печінки). Більшість з цих реакцій розвивалися через 1 місяць після початку прийому целекоксибу.
Пацієнти з симптомами і/або ��різнакамі порушення функції печінки, або ті пацієнти, у яких виявлено порушення функції печінки лабораторними методами, повинні бути під ретельним наглядом на предмет розвитку більш тяжких реакцій з боку печінки під час лікування препаратом Целебрекс®.
Анафілактичні реакції
При прийомі препарату Целебрекс® були зареєстровані випадки анафілактичних реакцій.
Серйозні реакції з боку шкірних покривів
Вкрай рідко при прийомі целекоксибу відзначалися серйозні реакції з боку шкірних покроввв, такі як ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, деякі з них були фатальними. Ризик появи таких реакцій більш високий у пацієнтів до початку терапії, у більшості зазначених випадків такі реакції починалися в перший місяць терапії. Слід припинити прийом препарату Целебрекс® при появі шкірного висипу, змін на слизових оболонках або інших ознак гіперчутливості.
Терапія глюкокортикостероїдами
Целебрекс® не може замінити глюкокортикостероїд�� або застосовуватися в якості терапії глюкокортикостероїдної недостатності.
Вплив на здатність до водіння автомобіля й керування механізмами
Вплив целекоксибу на здатність до водіння автомобіля й керування складними механізмами не досліджувався. Однак, на основі фармакодинамічних властивостях і загалом профіль безпеки, представляється малоймовірним, що Целебрекс® чинить такий вплив.Свідчення
— симптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондиліту;
— больові��ї синдром: болі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші (які можна порівняти по інтенсивності) види болю);
— лікування первинної дисменореї.Протипоказання
— підвищена чутливість до целскоксибу або будь-якого іншого компонента препарату;
— відома підвищена чутливість до сульфонамідів;
— бронхіальна астма, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2;
— стан після операції аортокоронарного шунтировавання;
— пептична виразка в стадії загострення або шлунково-кишкова кровотеча;
— запальні захворювання кишечника;
— серцева недостатність (NYHA II-IV);
— клінічно підтверджена ІХС, захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання у вираженій стадії;
— вагітність і період лактації (див. розділ "Застосування при вагітності і в період грудного вигодовування");
— тяжка печінкова та ниркова недостатність (немає досвіду застосування);
— вік до 18 років (немає досвіду застосування).
Целебрекс слід приймати з обережністю при наступних станах:
— захворювання ШКТ (виразкова хвороба, кровотечі в анамнезі), наявність інфекції Helicobacter pylori;
— спільне застосування з антикоагулянтами (варфарин), аптиагрегантами (ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральними ГКС (преднізолон), діуретиками, селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін);
— затримка рідини і набряки;
— порушення функції печінки середнього ступеня тяжкості;
— захворювання серцево-судинної системи (див. розділ "Особливі вказівки");
— цереброваскулярні захворювання;
— дисліпідемія / гіперліпідемія;
— цукровий діабет;
— захворювання периферичних артерій;
— одночасне арименение з інгібіторами ізоферменту CYP2C9;
— у пацієнтів, які є повільними метаболизаторами або є підозра на такий стан;
— тривале застосування НПЗЗ;
— важкі соматичні захворювання.
Применение при вагітності та годуванні груддю
Відсутні достатні дані щодо застосування целекоксибу у вагітних жінок. Потенційний ризик застосування препарату Целебрекс під час змінності не встановлений, але не може бути виключений.
У відповідності з механізмом дії, при застосуванні НПЗЗ, включаючи целекоксиб, у деяких жінок можливий розвиток змін в яєчниках, що може стати причиною ускладнень під час вагітності. У жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід��ет розглянути питання про скасування прийому НПЗП, включаючи целекоксиб.
Целекоксиб, що відноситься до групи інгібіторів синтезу простагландинів, при прийомі під час вагітності, особливо у III триместрі, може викликати слабкість скорочень матки і передчасне закриття артеріального протоку. Застосування інгібіторів синтезу простагландинів на ранньому етапі вагітності може негативно позначитися на перебігу вагітності.
Є обмежені дані про те, що целекоксиб виводиться з грудним молоком. У дослідженнях було показано, що целекоксиб виділяється в грудне молоко в дуже низьких концентраціях. Тим не менш, беручи до уваги потенційну можливість розвитку побічних ефектів від целекоксибу у вскармливаемого дитини, слід оцінити доцільність скасування або грудного вигодовування або прийому целекоксибу, враховуючи важливість прийому препарату Целебрекс® для матері.Лікарська взаємодія
Дослідження in vitro показали, що целекоксиб хоча і не є субстратом ізоферменту CYP2D6, але інгібує його активність. Тому існує вероятность лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з изофермеитом CYP2D6.
Варфарин та інші антикоагулянти: при одночасному прийомі можливе збільшення протромбінового часу.
Флуконазол, кетоконазол: при одночасному застосуванні 200 мг флуконазолу один раз на добу відзначається збільшення концентрації целекоксибу в плазмі крові в 2 рази. Такий ефект пов'язаний з пригніченням метаболізму целекоксибу флуконазолом через ізофермент CYP2C9. Пацієнтам, які приймають флукоиазол (інгібітор ізоферменту CYP2C9) целекоксиб слід застосовувати у найменшій рекомендованій дозі (див. розділ "Спосіб застосування та дози"). Кетоконазол (інгібітор ізоферменту CYP3A4) не чинить клінічно значущого ефекту на метаболізм целекоксибу.
Інгібітори АПФ/антагоністи ангіотензину II: інгібування синтезу простагландинів може знизити антигіпертензивний ефект інгібіторів АПФ та/або антагоністів ангіотензину II. Ця взаємодія має прийматися до уваги при застосуванні целекоксибу спільно з інгібіторами АПФ та/або антагоністами ангіотензину II. Однадо не виявили значної фармакодинамічної взаємодії з лізиноприлом щодо впливу на ПЕКЛО.
У літніх пацієнтів, зневоднених (в тому числі у пацієнтів, які одержують терапію діуретиками) або у пацієнтів з порушенням функції нирок, одночасне застосування НПЗП, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, з інгібіторами АПФ може призводити до погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність. Зазвичай дані ефекти є оборотними.
Діуретики: відомі раніше НПЗП у деяких пацієнтів можуть снижат�� натрийуретический ефект фуросеміду і тіазидів за рахунок зниження ниркового синтезу простагландинів, це слід мати на увазі при застосуванні целекоксибу.
Пероральні контрацептиви: не відзначалося клінічно значущого впливу на фармакокінетику контрацептивної комбінації (1 мг норетистерон/35 мкг етинілестрадіол).
Літій: відзначалося підвищення концентрації літію в плазмі крові приблизно на 17 % при сумісному прийомі літію і целекоксибу. Пацієнти, які отримують терапію літієм, повинні перебувати під ретельним наглядом під час прийманняе або відміні целекоксибу. Інші НПЗП: слід уникати одночасного застосування целекоксибу та інших НПЗП (не містять ацетилсаліцилову кислоту).
Інші препарати: не відзначалося клінічно значущих взаємодій між целекоксибом та антацидами (алюміній і магній-містять препарати), омепразолом, метотрексатом, глібенкламідом, фенітоїном або толбутамідом.
Целекоксиб не впливає на антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти, прийнятої у низьких дозах. Целекоксиб має слабку дію на функцію тромбоцитів, тому його не можна розглядати як заміну ацетилсаліцилової кислоти, застосовуваної для профілактики серцево-судинних захворювань.
