Дозировка
Препарат принимают внутрь, независимо от приема пищи, капсулы не разжевывают, запивая водой. Поскольку риск возможных сердечно-сосудистых осложнений может возрастать с увеличением дозы и продолжительности приема препарата Целебрекс®, его следует назначать максимально короткими курсами и в наименьших рекомендованных дозах. Максимальная рекомендованная суточная доза при длительном приеме - 400 мг. При симптоматическом лечении остеоартроза рекомендуемая доза составляет 200 мг/ за 1 или 2 приема. Отмечена безопасность приема препарата в дозах до 400 мг 2 При симптоматическом лечении ревматоидного артрита рекомендуемая доза составляет 100 мг или 200 мг 2 Отмечена безопасность приема препарата в дозах до 400 мг 2 При симптоматическом лечении анкилозирующего спондилита рекомендуемая доза составляет 200 мг/ в 1 или 2 приема. При необходимости доза может быть увеличена до 400 мг/ При лечении болевого синдрома и первичной дисменореи рекомендуемая начальная доза составляет 400 мг с последующим, при необходимости, приемом дополнительной дозы 200 мг в 1-й день. В последующие дни рекомендованная доза составляет 200 мг 2 (по необходимости). Пациентам пожилого возраста обычно коррекции дозы не требуется. Однако у пациентов с массой тела ниже 50 кг лечение лучше начинать с наименьшей рекомендованной дозы. У пациентов с легкой степенью печеночной недостаточности (класс А по шкале Чайлд-Пью) коррекции дозы не требуется, в случае наличия печеночной недостаточности средней степени тяжести (класс B по шкале Чайлд-Пью) лечение следует начинать с минимальной рекомендованной дозы. У пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести коррекции дозы не требуется. Опыта применения препарата у больных с почечной недостаточностью тяжелой степени нет. Пациентам, принимающим флуконазол (ингибитор CYP2C9), Целебрекс® следует назначать в минимальной рекомендованной дозе.
Передозировка
Клинический опыт передозировки ограничен. Не наблюдалось клинически значимых побочных эффектов при однократном приеме препарата в дозе до 1.2 г и многократном приеме в дозах до 1.2 мг/ в 2 приема
Лекарственная форма
Капсулы твердые желатиновые, белого или почти белого цвета, непрозрачные, с белыми маркировками на голубых полосках: "100" - на одной части и "7767" - на другой; содержимое капсул - гранулят белого или почти белого цвета.
Состав
целекоксиб 100 мг
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, натрия лаурилсульфат, повидон K30, кроскармеллоза натрия, магния стеарат.
Состав оболочки: желатин, титана диоксид.
Состав чернил голубых (SB-6018): шеллак, этанол, изопропанол, бутанол, пропиленгликоль, аммиак водный, лак алюминиевый голубой FD&C Blue#2 на основе красителя индиготина (E132).
Фармакологическое действие
НПВС. Целекоксиб обладает противовоспалительным, анальгезирующим и жаропонижающим действием, блокируя образование воспалительных простагландинов в основном за счет ингибирования ЦОГ-2. Индукция ЦОГ-2 происходит в ответ на воспалительный процесс и приводит к синтезу и накоплению простагландинов, в особенности простагландина Е2, при этом происходит усиление проявлений воспаления (отек и боль). В терапевтических дозах у человека целекоксиб значимо не ингибирует ЦОГ-1 и не оказывает влияния на простагландины, синтезируемые в результате активации ЦОГ-1, а также не оказывает влияния на нормальные физиологические процессы, связанные с ЦОГ-1 и протекающие в тканях, и прежде всего в тканях желудка, кишечника и тромбоцитах.
Влияние на функцию почек. Целекоксиб уменьшает выведение с мочой простагландина E2 и 6-кето-простагландина F1 (метаболита простациклина), но не влияет на сывороточный тромбоксан В2 и выведение с мочой 11-дегидро-тромбоксана В2, метаболита тромбоксана (оба - продукты ЦОГ-1). Целекоксиб не вызывает снижения скорости клубочковой фильтрации у пациентов пожилого возраста и пациентов с хронической почечной недостаточностью, транзиторно уменьшает выведение натрия.
У пациентов с артритом наблюдаемая частота развития периферических отеков, артериальной гипертензии и сердечной недостаточности сравнима с таковой на фоне приема неселективных ингибиторов ЦОГ, которые обладают ингибирующей активностью в отношении ЦОГ-1 и ЦОГ-2.
Фармакокинетика
Всасывание
При приеме натощак целекоксиб хорошо всасывается, достигая Cmax в плазме примерно через 2-3 ч. После приема препарата в дозе 200 г Cmax в плазме составляет 705 нг/мл. Абсолютная биодоступность препарата не исследовалась. Cmax и AUC приблизительно пропорциональны принятой дозе в диапазоне доз до 200 мг 2; при применении препарата в более высоких дозах степень повышения Cmax и AUC менее пропорциональна.
Влияние приема пищи: прием целекоксиба вместе с жирной пищей увеличивает время достижения Cmax примерно на 1-2 ч и повышает полное всасывание примерно на 20%.
Распределение
Связывание с белками плазмы не зависит от концентрации и составляет около 97%, целекоксиб не связывается с эритроцитами крови. Проникает через ГЭБ.
Средний Vd в равновесном состоянии примерно составляет 400 л.
Метаболизм
Целекоксиб метаболизируется в печени путем гидроксилирования, окисления и частично - глюкуронизации. Метаболизм в основном протекает при участии изофермента CYP2C9. Метаболиты, обнаруживаемые в крови фармакологически не активны в отношении ЦОГ-1 и ЦОГ-2.
Активность изофермента CYP2C9 снижена у лиц с генетическим полиморфизмом, таким как полиморфизм гомозиготный по CYP2C9*3, что приводит к уменьшению ферментативной активности.
Выведение
Целекоксиб метаболизируется в печени, выводится с калом и мочой в виде метаболитов (57% и 27% соответственно), менее 3% принятой дозы - в неизменном виде. При повторном применении T1/2 составляет 8-12 ч, а клиренс составляет около 500 мл/мин. При повторном применении Css в плазме достигается к 5 дню.
Вариабельность основных фармакокинетических параметров (AUC, Cmax, T1/2) составляет около 30%.
Фармакокинетика в особых клинических случаях
У пациентов старше 65 лет отмечается увеличение в 1.5-2 раза средних значений Cmax и AUC целекоксиба, что в большей степени обусловлено изменением массы тела, а не возрастом (у пациентов пожилого возраста, как правило, наблюдается более низкая средняя масса тела, чем у лиц более молодого возраста, поэтому у них при прочих равных условиях достигаются более высокие концентрации целекоксиба). По той же причине у пожилых женщин обычно отмечается более высокая концентрация препарата в плазме, чем у пожилых мужчин. Указанные особенности фармакокинетики, как правило, не требуют коррекции дозы. Тем не менее, у пожилых пациентов с массой тела ниже 50 кг следует начинать лечение с самой низкой рекомендованной дозы.
У представительной негроидной расы AUC целекоксиба примерно на 40% выше, чем у европейцев. Причины и клиническое значение этого факта не известны, поэтому их лечение рекомендуется начинать с минимальной рекомендованной дозы.
Нарушение функции печени. Концентрации целекоксиба в плазме у пациентов с легкой степенью печеночной недостаточности (класс А по шкале Чайлд-Пью) незначительно изменяются. У пациентов с печеночной недостаточностью средней тяжести (класс В по шкале Чайлд-Пью) концентрация целекоксиба в плазме может увеличиваться почти в 2
Побочные действия
Со стороны организма в целом: обострение аллергических заболеваний, гриппоподобный синдром, случайные травмы.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: периферические отеки.
Со стороны пищеварительной системы: абдоминальная боль, диарея, диспепсия, метеоризм, заболевания зубов (постэкстракционный луночковый альвеолит).
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, повышение мышечного тонуса, бессонница.
Со стороны мочевыделительной системы: инфекция мочевыводящих путей.
Со стороны дыхательной системы: бронхит, кашель, фарингит, ринит, синусит, инфекции верхних дыхательных путей.
Дерматологические реакции: кожный зуд, кожная сыпь.
Со стороны системы кроветворения: анемия, экхимозы, тромбоцитопения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: утяжеление течения артериальной гипертензии, повышение АД, аритмия, приливы, сердцебиение, тахикардия.
Со стороны органов чувств: шум в ушах, затуманивание зрения.
Со стороны пищеварительной системы: рвота.
Со стороны ЦНС: беспокойство, сонливость.
Дерматологические реакции: алопеция, крапивница.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: проявление застойной сердечной недостаточности, ишемический инсульт и инфаркт миокарда.
Со стороны пищеварительной системы: язва желудка и двенадцатиперстной кишки, изъязвление пищевода, перфорация кишечника, панкреатит, повышение активности печеночных ферментов.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Целекоксиб (как и все коксибы) способен увеличивать риск серьезных осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы, таких как тромбообразование, инфаркт миокарда и инсульт, которые могут привести к смерти. Риск возникновения этих реакций может возрастать с длительностью приема препарата, а также у пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы. Чтобы уменьшить риск возникновения этих реакций у пациентов, принимающих Целебрекс®, его следует назначать в наименьших рекомендованных дозах и максимально короткими периодами. Лечащий врач и пациент должны иметь в виду возможность возникновения таких осложнений даже при отсутствии ранее известных кардиоваскулярных симптомов. Пациенты должны быть проинформированы о признаках и симптомах негативного воздействия на сердечно-сосудистую систему и о мерах, которые следует предпринять в случае их возникновения.
С осторожностью следует применять целекоксиб (как и другие НПВС) у пациентов с артериальной гипертензией. В начале терапии препаратом Целебрекс®, а также в течение курса лечения следует регулярно контролировать АД.
Влияние на ЖКТ. У пациентов, принимавших целекоксиб, наблюдались крайне редкие случаи перфорации, изъязвления и кровотечения из ЖКТ. Риск развития этих осложнений при лечении НПВС наиболее высок у пациентов пожилого возраста с сердечно-сосудистыми заболеваниями, у пациентов одновременно получающих ацетилсалициловую кислоту, и пациентов с язвенными поражениями ЖКТ, кровотечением в стадии обострения и в анамнезе. Большинство спонтанных сообщений о серьезных побочных эффектах со стороны ЖКТ относились к пожилым и ослабленным пациентам.
Совместное применение с варфарином и другими антикоагулянтами. Сообщалось о серьезных, и некоторые из них были фатальными, кровотечениях у пациентов, которые получали сопутствующее лечение варфарином или аналогичными средствами. Поскольку сообщалось об увеличении протромбинового времени, то после начала лечения препаратом Целебрекс® или изменения его дозы необходимо контролировать антикоагулянтную активность.
Задержка жидкости и отеки. Как и при применении других лекарственных средств, ингибирующих синтез простагландинов, у ряда пациентов, принимающих Целебрекс®, могут отмечаться задержка жидкости и отеки, поэтому следует соблюдать осторожность при назначении данного препарата пациентам с состояниями, предрасполагающими или ухудшающимися из-за задержки жидкости. Пациенты с сердечной недостаточностью в анамнезе или артериальной гипертензией должны быть под тщательным наблюдением.
Влияние на функцию почек. Целебрекс® следует применять с осторожностью у пациентов с нарушением функции почек. Функцию почек у таких пациентов следует тщательно контролировать.
Следует с осторожностью назначать Целебрекс® пациентам с дегидратацией. В таких случаях целесообразно сначала провести регидратацию, а затем начинать терапию Целебрексом.
Влияние на функцию печени. Целебрекс® следует применять с осторожностью при лечении пациентов с печеночной недостаточн
Показания
— симптоматическое лечение остеоартроза, ревматоидного артрита и анкилозирующего спондилита;
— болевой синдром: боли в спине, костно-мышечные, послеоперационные и другие (сравнимые по интенсивности) виды боли);
— лечение первичной дисменореи.
Противопоказания
— бронхиальная астма, крапивница или аллергические реакции после приема ацетилсалициловой кислоты или других НПВC, включая другие ингибиторы ЦОГ-2;
— состояние после операции аортокоронарного шунтирования;
— пептическая язва в фазе обострения;
— желудочно-кишечное кровотечение;
— воспалительные заболевания кишечника;
— сердечная недостаточность (II-IV функциональные классы по классификации NYHA);
— клинически подтвержденная ИБС;
— заболевания периферических артерий и цереброваскулярные заболевания тяжелой степени;
— тяжелая печеночная недостаточность (нет опыта применения);
— почечная недостаточность тяжелой степени (нет опыта применения);
— беременность;
— период лактации (грудное вскармливание);
— возраст до 18 лет (нет опыта применения);
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к сульфонамидам.
Лекарственное взаимодействие
Исследования in vitro показали, что целекоксиб хотя и не является субстратом CYP2D6, но ингибирует его активность. Поэтому существует вероятность лекарственного взаимодействия in vivo с препаратами, метаболизм которых связан с цитохромом CYP2D6.
При одновременном приеме с варфарином и другими антикоагулянтами возможно увеличение протромбинового времени.
Пациентам, принимающим флуконазол (ингибитор CYP2C9), целекоксиб следует назначать в наименьшей рекомендованной дозе, кетоконазол (ингибитор CYP3A4) не оказывает клинически значимого эффекта на метаболизм целекоксиба.
Ингибирование синтеза простагландинов может уменьшить эффект ингибиторов АПФ и антагонистов ангиотензина II. Это взаимодействие следует принимать во внимание при назначении целекоксиба совместно с ингибиторами АПФ/антагонистами ангиотензина II. Однако не отмечалось значительного фармакодинамического взаимодействия с лизиноприлом в отношении влияния на АД.
(5039)
Дозування
Препарат приймають внутрішньо, незалежно від прийому їжі, капсули не розжовують, запиваючи водою. Оскільки ризик можливих серцево-судинних ускладнень може зростати зі збільшенням дози та тривалості прийому препарату Целебрекс®, його слід призначати максимально короткими курсами і в найменших рекомендованих дозах. Максимальна рекомендована добова доза при тривалому прийомі - 400 мг. При симптоматичному лікуванні остеоартрозу рекомендована доза становить 200 мг/ за 1 або 2 прийоми. Відзначена безпечність прийому препарату у дозах до 400 мг 2 При симптоматичному лікуванні ревматоїдного артриту рекомендована доза становить 100 мг або 200 мг 2 Відзначена безпека прийому препарату в дозах до 400 мг 2 При симптоматичному лікуванні анкілозуючого спондиліту рекомендована доза становить 200 мг/ на 1 або 2 прийоми. При необхідності доза може бути збільшена до 400 мг/ При лікуванні больового синдрому та первинної дисменореї рекомендована початкова доза становить 400 мг з подальшим, у разі необхідності, прийомом додаткової дози 200 мг у 1-й день. У наступні дні ��екомендованная доза становить 200 мг 2 (за необхідності). Пацієнтам літнього віку зазвичай корекції дози не потрібно. Однак у пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг лікування краще починати з найменшої рекомендованої дози. У пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) корекція дози не потрібна, у разі наявності печінкової недостатності середнього ступеня тяжкості (клас B за шкалою Чайлд-П'ю) лікування слід розпочинати з мінімальної рекомендованої дози. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкой та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Досвіду застосування препарату у хворих з нирковою недостатністю тяжкого ступеня немає. Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор CYP2C9), Целебрекс® слід призначати в мінімальній рекомендованій дозі.Передозування
Клінічний досвід передозування обмежений. Не спостерігалося клінічно значущих побічних ефектів при одноразовому прийомі препарату в дозі до 1.2 м і багаторазовому прийомі у дозах до 1.2 мг/ у 2 прийоми
Лікарська форма
Капсули тверді желатинові, білого або майжети білого кольору, непрозорі, з білими маркуванням на блакитних стрічках: "100" - на одній частині і "7767" - на іншій; вміст капсул - гранулят білого або майже білого кольору.Склад
целекоксиб 100 мг
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, натрію лаурилсульфат, повідон K30, кроскармелоза натрію, магнію стеарат.
Склад оболонки: желатин, титану діоксид.
Склад чорнил блакитних (SB-6018): шелак, етанол, ізопропанол, бутанол, пропіленгліколь, аміак водний, лак алюмінієвий блакитний FD&C Red#2 на основі барвника інді��отіна (E132).Фармакологічна дія
НПЗЗ. Целекоксиб має протизапальну, аналгетичну та жарознижувальну дію, блокуючи утворення запальних простагландинів в основному за рахунок інгібування ЦОГ-2. Індукція ЦОГ-2 відбувається у відповідь на запальний процес і призводить до синтезу і накопичення простагландинів, особливо простагландину Е2, при цьому відбувається посилення проявів запалення (набряк та біль). В терапевтичних дозах у людини целекоксиб значимо не інгібує ЦОГ-1 і не робить впливу на простагландины, синтезовані в результаті активації ЦОГ-1, а також не впливає на нормальні фізіологічні процеси, пов'язані з ЦОГ-1 і протікають в тканинах, і насамперед у тканинах шлунку, кишечнику та тромбоцитах.
Вплив на функцію нирок. Целекоксиб зменшує виведення з сечею простагландину E2 і 6-кето-простагландину F1 (метаболіту простацикліну), але не впливає на сироватковий тромбоксан В2 і виведення з сечею 11-дегідро-тромбоксану В2, метаболіту тромбоксану (обидва - продукти ЦОГ-1). Целекоксиб не викликає зниження швидкості клуб��чковой фільтрації у пацієнтів літнього віку і пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю, транзиторні зменшує виведення натрію.
У пацієнтів з артритом спостерігається частота розвитку периферичних набряків, артеріальної гіпертензії та серцевої недостатності порівнянна з такою на тлі прийому неселективних інгібіторів ЦОГ, які мають інгібуючої активності відносно ЦОГ-1 і ЦОГ-2.Фармакокінетика
Всмоктування
При прийомі натщесерце целекоксиб добре всмоктується, досягаючи Cmax в плазмі приблизно через 2-3 год. Після прийому препарату в дозі 200 г Cmax в плазмі становить 705 нг/мл Абсолютна біодоступність препарату не досліджувалась. Cmax і AUC приблизно пропорційні прийнятій дозі в діапазоні доз до 200 мг 2; при застосуванні препарату в більш високих дозах ступінь підвищення Cmax та AUC менш пропорційна.
Вплив прийому їжі: прийом целекоксибу разом з жирною їжею збільшує час досягнення Cmax приблизно на 1-2 год і підвищує повне всмоктування приблизно на 20%.
Розподіл
Зв'язування з білками плазми не залежить від концентрації і становить близько 97%, целекоксиб не зв'язується з еритроцитами крові. Проникає через ГЕБ.
Середній Vd у рівноважному стані становить приблизно 400 к.
Метаболізм
Целекоксиб метаболізується в печінці шляхом гідроксилювання, окислення та частково - глюкуронізації. Метаболізм в основному протікає за участю ізоферменту CYP2C9. Метаболіти, що виявляються в крові фармакологічно не активні відносно ЦОГ-1 і ЦОГ-2.
Активність ізоферменту CYP2C9 знижена в осіб із генетичним поліморфізмом, таким як поліморфізм гомози��отный за CYP2C9*3, що призводить до зменшення ферментативної активності.
Виведення
Целекоксиб метаболізується в печінці, виводиться з калом і сечею у вигляді метаболітів (57% і 27% відповідно), менше 3% прийнятої дози - у незмінному вигляді. При повторному застосуванні T1/2 становить 8-12 год, а кліренс становить приблизно 500 мл/хв. При повторному застосуванні Css в плазмі досягається до 5 дня.
Варіабельність основних фармакокінетичних параметрів (AUC, Cmax, T1/2) становить близько 30%.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
У хворимтов старше 65 років відзначається збільшення в 1.5-2 рази середніх значень Cmax та AUC целекоксибу, що в більшій мірі обумовлено зміною маси тіла, а не віком (у пацієнтів літнього віку, як правило, спостерігається більш низька середня маса тіла, ніж у осіб більш молодого віку, тому у них при інших рівних умовах досягаються більш високі концентрації целекоксибу). З тієї ж причини у літніх жінок зазвичай відзначається більш висока концентрація препарату в плазмі, ніж у літніх чоловіків. Зазначені особливості фармакокінетики, як пр��вило, не потребують корекції дози. Тим не менш, у літніх пацієнтів з масою тіла нижче 50 кг слід починати лікування з найнижчої рекомендованої дози.
У представницької негроїдної раси AUC целекоксибу приблизно на 40% вище, ніж у європейців. Причини та клінічне значення цього факту не відомі, тому їх лікування рекомендується розпочинати з мінімальної рекомендованої дози.
Порушення функції печінки. Концентрації целекоксибу в плазмі у пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (клас А за шкалою Чайлд-П'ю) незначи��єльне змінюються. У пацієнтів з печінковою недостатністю середньої тяжкості (клас В за шкалою Чайлд-П'ю) концентрація целекоксибу в плазмі може збільшуватися майже в 2Побічні дії
З боку організму в цілому: загострення алергічних захворювань, грипоподібний синдром, випадкові травми.
З боку серцево-судинної системи: периферичні набряки.
З боку травної системи: абдомінальний біль, діарея, диспепсія, метеоризм, захворювання зубів (постэкстракционный луночковый альвеоліт).
Зі сторони ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, підвищення м'язового тонусу, безсоння.
З боку сечовидільної системи: інфекція сечовивідних шляхів.
З боку дихальної системи: бронхіт, кашель, фарингіт, риніт, синусит, інфекції верхніх дихальних шляхів.
Дерматологічні реакції: шкірний свербіж, шкірний висип.
З боку системи кровотворення: анемія, екхімози, тромбоцитопенія.
З боку серцево-судинної системи: погіршення перебігу артеріальної гіпертензії, підвищення артеріального тиску, аритмія, припливи, серцебиття, тахікардія.
З боку органів чуття: шум у вухах, затуманення зору.
З боку травної системи: блювання.
З боку ЦНС: неспокій, сонливість.
Дерматологічні реакції: алопеція, кропив'янка.
З боку серцево-судинної системи: прояв застійної серцевої недостатності, ішемічний інсульт та інфаркт міокарда.
З боку системи травлення: виразка шлунка і дванадцятипалої кишки, виразки стравоходу, перфорація кишечнику, панкреатит, підвок в ток активності печінкових ферментів.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Целекоксиб (як і всі коксибы) здатний збільшувати ризик серйозних ускладнень з боку серцево-судинної системи, таких як тромбоутворення, інфаркт міокарда та інсульт, які можуть призвести до смерті. Ризик виникнення цих реакцій може зростати з тривалістю прийому препарату, а також у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи. Щоб зменшити ризик виникнення цих реакцій у пацієнтів, які приймали Целебрекс®, його з��едует призначати в найменших рекомендованих дозах і максимально короткими періодами. Лікар і пацієнт повинні мати на увазі можливість виникнення таких ускладнень навіть при відсутності раніше відомих кардіоваскулярних симптомів. Пацієнти повинні бути проінформовані про ознаки та симптоми негативного впливу на серцево-судинну систему і про заходи, які слід вжити в разі їх виникнення.
З обережністю слід застосовувати целекоксиб (як і інші НПЗЗ) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Начале терапії препаратом Целебрекс®, а також протягом курсу лікування слід регулярно контролювати АТ.
Вплив на ШКТ. У пацієнтів, що приймали целекоксиб, спостерігалися вкрай рідкісні випадки перфорації, виразки і кровотечі з ШКТ. Ризик розвитку цих ускладнень при лікуванні НПЗЗ найбільш високий у пацієнтів літнього віку з серцево-судинними захворюваннями, у пацієнтів, які одночасно отримують ацетилсаліцилову кислоту, і пацієнтів з виразковими ураженнями ШКТ, кровотечею в стадії загострення та в анамнезі. Більшість ��понтанных повідомлень про серйозні побічні ефекти з боку ШКТ ставилися до літнім та ослабленим пацієнтам.
Сумісне застосування з варфарином та іншими антикоагулянтами. Повідомлялося про серйозні, і деякі з них були фатальними, кровотечах у пацієнтів, які отримували супутнє лікування варфарином або аналогічними засобами. Оскільки повідомлялося про збільшення протромбінового часу, після початку лікування препаратом Целебрекс® або зміни його дози необхідно контролювати антикоагулянтну активність.
Затримка рідини і набряки. Як і при застосуванні інших лікарських засобів, що інгібують синтез простагландинів, у деяких пацієнтів, які приймали Целебрекс®, можуть спостерігатися затримка рідини і набряки, тому слід дотримуватися обережності при призначенні цього препарату пацієнтам зі станами, що призводять або погіршуються через затримки рідини. Пацієнти з серцевою недостатністю в анамнезі або артеріальною гіпертензією повинні бути під ретельним наглядом.
Вплив на функцію нирок. Целебрекс® слід применять з обережністю у пацієнтів з порушенням функції нирок. Функцію нирок у таких пацієнтів слід ретельно контролювати.
Слід з обережністю призначати Целебрекс® пацієнтам з дегідратацією. У таких випадках доцільно спочатку провести регідратацію, а потім починати терапію Целебрексом.
Вплив на функцію печінки. Целебрекс® слід застосовувати з обережністю при лікуванні пацієнтів з печінковою недостаточнСвідчення
— симптоматичне лікування остеоартрозу, ревматоїдного артриту та анкілозуючого спондилита;
— больовий синдром: болі в спині, кістково-м'язові, післяопераційні та інші (які можна порівняти по інтенсивності) види болю);
— лікування первинної дисменореї.Протипоказання
— бронхіальна астма, кропив'янка або алергічні реакції після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ, включаючи інші інгібітори ЦОГ-2;
— стан після операції аортокоронарного шунтування;
— пептична виразка у фазі загострення;
— шлунково-кишкова кровотеча;
— запальні захворювання кишечнику��а;
— серцева недостатність (ІІ-IV функціональні класи за класифікацією NYHA);
— клінічно підтверджена ІХС;
— захворювання периферичних артерій та цереброваскулярні захворювання тяжкого ступеня;
— тяжка печінкова недостатність (немає досвіду застосування);
— ниркова недостатність тяжкого ступеня (немає досвіду застосування);
— вагітність;
— період лактації (грудне вигодовування);
— вік до 18 років (немає досвіду застосування);
— підвищена чутливість до компонен��ам препарату;
— підвищена чутливість до сульфонамідів.Лікарська взаємодія
Дослідження in vitro показали, що целекоксиб хоча і не є субстратом CYP2D6, але інгібує його активність. Тому існує ймовірність лікарської взаємодії in vivo з препаратами, метаболізм яких пов'язаний з цитохромом CYP2D6.
При одночасному застосуванні з варфарином та іншими антикоагулянтами можливе збільшення протромбінового часу.
Пацієнтам, які приймають флуконазол (інгібітор CYP2C9), целекоксиб слід призн��ть найменшою рекомендованій дозі, кетоконазол (інгібітор CYP3A4) не чинить клінічно значущого ефекту на метаболізм целекоксибу.
Інгібування синтезу простагландинів може зменшити ефект інгібіторів АПФ і антагоністів ангіотензину II. Це взаємодію слід брати до уваги при призначенні целекоксибу спільно з інгібіторами АПФ/антагоністами ангіотензину II. Однак не виявили значної фармакодинамічної взаємодії з лізиноприлом щодо впливу на ПЕКЛО.