Дозировка
Устанавливают индивидуально, с учетом тяжести течения и локализации инфекции, чувствительности возбудителя. Применяют внутрь, в/м или в/в. При приеме внутрь разовая доза для взрослых составляет 250-500 мг, для детей - 125-250 мг, кратность приема 2 При парентеральном введении разовая доза для взрослых составляет 0.75-1.5 г 3 В зависимости от этиологии заболевания применяют 1.5 г однократно или по 750 мг 2 раза с интервалом 8 ч. Детям в возрасте до 3 месяцев - 10-50 мг/кг/, частота введения - 2-3 раза; старше 3 мес - 15-80 мг/кг/, частота ведения - 2-3 раза. Пациентам с нарушением функции почек режим дозирования устанавливают с учетом значений КК. Максимальная суточная доза для взрослых составляет 6 г.
Лекарственная форма
Порошок для приготовления раствора для в/в и в/м введения почти белого или белого желтоватым оттенком цвета.
Состав
цефуроксим натрия 788.9 мг,
что соответствует содержанию цефуроксима 750 мг
Фармакологическое действие
Цефалоспориновый антибиотик II поколения широкого спектра действия. Оказывает бактерицидное действие за счет ингибирования синтеза клеточной стенки бактерий. Цефуроксим ацетилирует мембраносвязанные транспептидазы, нарушая, таким образом, перекрестную сшивку пептидогликанов, необходимую для обеспечения прочности и ригидности клеточной стенки.
Высокоактивен в отношении грамотрицательных бактерий: Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Salmonella spp., Shigella spp., Proteus mirabilis, Neisseria gonorrhoeae, Enterobacter spp.
Активен также в отношении грамположительных бактерий: Staphylococcus spp., Streptococcus spp.
Неактивен в отношении Pseudomonas spp., большинства штаммов Enterococcus spp., многих штаммов Enterobacter cloacae, метициллин-резистентных штаммов Staphylococcus spp. и Listeria monocytogenes.
Устойчив к действию бета-лактамаз.
Фармакокинетика
Цефуроксим быстро всасывается из ЖКТ. Связывание с белками плазмы составляет 50%. Цефуроксим распределяется в тканях и жидкостях организма. Терапевтические концентрации в спинномозговой жидкости достигаются только при менингите. Проникает через плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком. Выводится с мочой в неизмененном виде.
Побочные действия
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, транзиторное повышение активности печеночных трансаминаз, холестатическая желтуха, гепатит, псевдомембранозный колит.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, эозинофилия; редко - отек Квинке.
Со стороны системы кроветворения: при длительном применении в высоких дозах возможны изменения картины периферической крови (лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения, гемолитическая анемия).
Со стороны системы свертывания крови: гипопротромбинемия.
Cо стороны мочевыделительной системы: интерстициальный нефрит.
Эффекты, обусловленные химиотерапевтическим действием: кандидоз.
Местные реакции: флебит (при в/в введении), болезненность в месте инъекции (при в/м введении).
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
С осторожностью применяют при выраженных нарушениях функции почек, при указаниях на колит в анамнезе.
У пациентов с повышенной чувствительностью к пенициллинам возможны аллергические реакции на цефалоспориновые антибиотики.
Во время лечения возможна положительная прямая реакция Кумбса и ложноположительная реакция мочи на глюкозу.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к цефуроксиму микроорганизмами, в т.ч. абдоминальные и гинекологические инфекции, сепсис, менингит, эндокардит, инфекции мочевыводящих путей, дыхательных путей, костей и суставов, кожи и мягких тканей. Профилактика послеоперационных инфекционных осложнений при операциях на органах брюшной полости, малого таза, сердце, легких, пищеводе, сосудах, при ортопедических операциях.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к цефуроксиму и другим цефалоспоринам.
Лекарственное взаимодействие
Цефуроксим, подавляя кишечную флору, препятствует синтезу витамина К. Поэтому при одновременном применении с препаратами, снижающими агрегацию тромбоцитов (НПВС, салицилаты, сульфинпиразон), увеличивается риск развития кровотечений. По этой же причине при одновременном применении с антикоагулянтами отмечается усиление антикоагулянтного действия.
При одновременном применении с "петлевыми" диуретиками возрастает риск развития нефротоксического действия.
(379)
Дозування
Встановлюють індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу та локалізації інфекції, чутливості збудника. Застосовують всередину, в/м або в/в. При прийомі внутрішньо разова доза для дорослих становить 250-500 мг, для дітей - 125-250 мг, кратність прийому 2 При парентеральному введенні разова доза для дорослих становить 0.75-1.5 м 3 В залежності від етіології захворювання застосовують 1,5 г одноразово або по 750 мг 2 рази з інтервалом 8 ч. Дітям віком до 3 місяців - 10-50 мг/кг, частота введення - 2-3 рази; старше 3 міс - 15-80 мг/кг, частота ведення - 2-3 рази. П��циентам з порушенням функції нирок режим дозування встановлюють з урахуванням значень КК. Максимальна добова доза для дорослих становить 6 р.
Лікарська форма
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введення майже білого або білого жовтуватим відтінком кольору.Склад
цефуроксим натрію 788.9 мг,
що відповідає змісту цефуроксиму 750 мгФармакологічна дія
Цефалоспориновий антибіотик II покоління широкого спектра дії. Чинить бактерицидну дію за рахунок інгібування синтезу клеточной стінки бактерій. Цефуроксим ацетилює мембранозв'язані транспептидази, порушуючи таким чином перехресну зшивку пептидогліканів, необхідну для забезпечення міцності та ригідності клітинної стінки.
Високоактивний відносно грамнегативних бактерій: Escherichia coli, Haemophilus influenzae, Salmonella spp., Shigella spp., Proteus mirabilis, Neisseria gonorrhoeae, Enterobacter spp.
Активний також відносно грампозитивних бактерій: Staphylococcus spp., Streptococcus spp.
Неактивний відносно Pseudomonas spp., більшості штамів Enterococcus spp., багатьох штамів Enterobacter cloacae, метициллин-резистентних штамів Staphylococcus spp. та Listeria monocytogenes.
Стійкий до дії бета-лактамаз.Фармакокінетика
Цефуроксим швидко всмоктується з ШКТ. Зв'язування з білками плазми становить 50%. Цефуроксим розподіляється в тканинах і рідинах організму. Терапевтичні концентрації у спинномозковій рідині досягаються тільки при менінгіті. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Виводиться з сечею у незміненому вигляді.Побічні дії
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, транзиторне підвищення активності печінкових трансаміназ, холестатична жовтяниця, гепатит, псевдомембранозний коліт.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, еозинофілія; рідко - набряк Квінке.
З боку системи кровотворення: при тривалому застосуванні у високих дозах можливі зміни картини периферічної крові (лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія).
З боку системи згортання крові: гіпопротромбінемія.
З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит.
Ефекти, про��домовлені хіміотерапевтичною дією: кандидоз.
Місцеві реакції: флебіт (при внутрішньовенному введенні), болючість у місці ін'єкції (при в/м введенні).Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
З обережністю застосовують при виражених порушеннях функції нирок, при вказівках на коліт в анамнезі.
У пацієнтів з підвищеною чутливістю до пеніцилінів можливі алергічні реакції на цефалоспоринові антибіотики.
Під час лікування можлива позитивна пряма реакція Кумбса і псевдопозитивна реакція сечі на глюкозу.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефуроксиму мікроорганізмами, в т. ч. абдомінальні та гінекологічні інфекції, сепсис, менінгіт, ендокардит, інфекції сечовивідних шляхів, дихальних шляхів, кісток і суглобів, шкіри і м'яких тканин. Профілактика післяопераційних інфекційних ускладнень при операціях на органах черевної порожнини, малого таза, серці, легенях, стравоході, судинах, при ортопедичних операціях.Протипоказання
Підвищена чутливість до цефуроксиму та інших цефалоспоринів.Лікарська взаємодія
Цефуроксим, пригнічуючи кишкову флору, перешкоджає синтезу вітаміну К. Тому при одночасному застосуванні з препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати, сульфінпіразон), збільшується ризик розвитку кровотеч. З цієї ж причини при одночасному застосуванні з антикоагулянтами відзначається посилення антикоагулянтної дії.
При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками зростає ризик розвитку нефротоксичної дії.
