Дозировка
Внутривенно, внутримышечно. Не использовать для разведения препарата кальцийсодержащие растворы! У взрослых начальная суточная доза в зависимости от типа и степени тяжести инфекции составляет 1-2 г 1 раз в сутки или разделенная на 2 приема (каждые 12 ч), общая суточная доза не должна превышать 4 г. Болезнь Лайма: взрослым и детям - 50 мг/кг (но не более 2 г) 1 раз в сутки в течение 14 дней. При неосложненной гонорее - 250 мг внутримышечно однократно. Для профилактики послеоперационных осложнений - однократно 1 г за 30-60 мин до начала операции. При операциях на толстой и прямой кишке рекомендуется дополнительное введение препарата из группы 5-нитроимидазолов. Доза для новорожденных - 20-50 мг/кг/сут. Для лечения инфекций кожи и мягких тканей рекомендуемая суточная доза у детей -50-75 мг/кг, разделенная на 2 приема (каждые 12 ч). Суммарная суточная доза у детей не должна превышать 2 г. При тяжелых инфекциях др. локализации - 25-37,5 мг/кг каждые 12 ч, не более 2 г/сут. При бактериальном менингите у детей начальная доза - 100 мг/кг (но не более 4 г) 1 раз в сутки, в дальнейшем 100 мг/кг/сут (но не более 4 г) 1 раз в день или разделенная на 2 приема (каждые 12 ч). Продолжительность лечения - 7-14 дней. При лечении острого среднего отита у детей рекомендуется однократное внутримышечное введение в дозе 50 мг/кг (но не более 1 г). При лечении других инфекций у детей рекомендуемая суточная доза - 50-75 мг/кг, разделенная на 2 приема (каждые 12 ч). Суммарная суточная доза у детей не должна превышать 2 г. У детей с массой тела 50 кг и выше применяют дозы для взрослых. Дозу более 50 мг/кг массы тела необходимо назначать в виде внутривенной инфузии в течение 30 мин. При хронической почечной недостаточности (клиренс креатинина менее 10 мл/мин) -суточная доза не должна превышать 2 г; пациентам, находящимся на гемодиализе, не требуется введение дополнительной дозы после сеанса гемодиализа, однако, необходимо контролировать концентрацию цефтриаксона в плазме, поскольку его выведение у таких пациентов может замедляться (может потребоваться коррекция дозы). Лечение цефтриаксоном должно продолжаться еще как минимум 2 дня после исчезновения симптомов и признаков инфекции. Курс лечения обычно составляет 4-14 дней; при осложненных инфекциях может потребоваться более продолжительное введение. Курс лечения при инфекциях, вызванных Streptococcus pyogenes, должен составлять не менее 10 дней. У пациентов с почечно-печеночной недостаточностью суточная доза не должна превышать 2 г без определения концентрации препарата в плазме крови. Правила приготовления и введения растворов: следует использовать только свежеприготовленные растворы. Для внутримышечного введения 1 г препарата растворяют в 3,5 мл 1 % раствора лидокаина. Рекомендуют вводить не более 1 г в одну ягодицу. Для внутривенной инъекции 1 г растворяют в 10 мл воды для инъекций. Вводят внутривенно медленно (2-4 мин). Для внутривенных инфузий растворяют 2 г в - 40 мл раствора, не содержащего Са2+ (раствор натрия хлорида изотонического 0,9 %, раствор декстрозы 5 %). Дозы 50 мг/кг и более следует вводить внутривенно капельно, в течение 30 мин.
Передозировка
Симптомы:головокружение, парестезии, головная боль, судороги. Лечение: симптоматическое. Гемодиализ и перитонеальный диализ не эффективны.
Лекарственная форма
Порошок от белого до белого с желтоватым оттенком цвета.
Состав
цефтриаксон натрия (в пересчете на активное вещество) – 1,0 г (1 г цефтриаксона соответствует 1,079 г цефтриаксона натрия)
Фармакологическое действие
Цефалоспориновый антибиотик III поколения широкого спектра действия для парентерального введения. Бактерицидная активность обусловлена подавлением синтеза клеточной стенки бактерий. Отличается устойчивостью к действию большинства бета-лактамаз грамотрицательных и грамположительных микроорганизмов. Активен в отношении- следующих микроорганизмов: грамположительные аэробы -Staphylococcus aureus (включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. группы viridans; грамотрицательные аэробы: Acinetobacter calcoaceticus, Borrelia burgdorferi, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (в т.ч. штаммы, образующие пенициллиназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis, (включая пенициллиназопродуцирующие штаммы), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (в т.ч. штаммы, образующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia spp. (в т.ч. Serratia marcescens); отдельные штаммы Pseudomonas aeruginosa также чувствительны; анаэробы: Bacteroides fragilis), Clostridium spp. (кроме Clostridium difficile), Peptostreptococcus spp.
Обладает активностью in vitro в отношении большинства штаммов следующих микроорганизмов, хотя клиническое значение этого неизвестно: Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Providencia spp. (т.ч. Providencia rettgeri), Salmonella spp., включая Salmonella typhi, Shigella spp.; Streptococcus agalactiae, Bacteroides bivius, Bacteroides melaninogenicus. Метициллиноустойчивые стафилококки устойчивы и к цефалоспоринам, в т.ч. к цефтриаксону, многие штаммы стрептококков группы D и энтерококков, в т.ч.. Enterococcus faecalis, также устойчивы к цефтриаксону.
Фармакокинетика
Биодоступность - 100 %, время достижения максимальной концентрации после в/м введения - 2-3 ч, после внутривенного введения - в конце инфузии. Максимальная концентрация после в/м введения 1 г - 76 мкг/мл. Максимальная концентрация при в/в введении 1 г - 151 мкг/мл. У взрослых через 2-24 ч после введения в дозе 50 мг/кг концентрация в спинномозговой жидкости во много раз превосходит минимально подавляющую концентрацию для наиболее распространенных возбудителей менингита. Хорошо проникает в спинномозговую жидкость при воспалении мозговых оболочек. Связь с белками плазмы - 83-96 %. Объем распределения - 0,12-0,14 л/кг (5,78-13,5 л), у детей -0,3 л/кг, плазменный клиренс - 0,58-1,45 л/ч, почечный - 0,32-0,73 л/ч. Период полувыведения после в/м введения - 5,8-8,7 ч, после внутривенного введения в дозе 50-75 мг/кг у детей с менингитом - 4,3-4,6 ч; у больных, находящихся на гемодиализе (клиренс креатинина 0-5 мл/мин), - 14,7 ч, при клиренсе креатинина 5-15 мл/мин - 15,7 ч, 16-30мл/мин-11,4 ч, 31-60мл/мин-12,4 ч.
Выводится в неизмененном виде - 33-67 % почками; 40-50 % - с желчью в кишечник, где происходит инактивация. У новорожденных детей через почки выводится около 70 % препарата. Гемодиализ неэффективен.
Побочные действия
Аллергические реакции: сыпь, зуд, жар или озноб, анафилаксия, бронхоспазм, сывороточная болезнь, аллергический пневмонит.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, судороги.
Со стороны пищеварительной системы: диарея, тошнота, рвота, нарушение вкуса, диспепсия, вздутие живота, псевдомёмбранозный колит, абдоминальная боль, желтуха, "сладж- феномен" желчного пузыря, холелитиаз.
Со стороны органов кроветворения и сердечно-сосудистой системы: анемия (в т.ч. гемолитическая), лейкопения, лимфопения, нейтропения, тромбоцитопения, носовое кровотечение, тромбоцитоз, эозинофилия, агранулоцитоз, базофилия лейкоцитоз, лимфоцитоз, моноцитоз, сердцебиение.
Со стороны мочеполовой системы: кандидоз влагалища, вагинит, глюкозурия, гематурия, нефролитиаз.
Местные реакции: при внутривенном введении - флебит, болезненность, уплотнение по ходу вены; внутримышечное введение - болезненность, ощущение тепла, стянутости или уплотнение в месте введения.
Лабораторные показатели: увеличение (уменьшение) протромбинового времени, повышение активности "печеночных" трансаминаз и щелочной фосфатазы, гипербилирубинемия, гиперкреатининемия, повышение концентрации мочевины, наличие осадка в моче. Прочие: повышенное потоотделение, "приливы" крови.
Постмаркетинговый опыт: стоматит, глоссит, олигурия, сыпь, аллергический дерматит, крапивница, отек, мультиформная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
При сочетанной тяжелой почечной и печеночной недостаточности, а также у пациентов, находящихся на гемодиализе, следует регулярно .определять концентрацию препарата в плазме.
При длительном лечении необходимо регулярно контролировать картину периферической крови, показатели функционального состояния печени и почек. В редких случаях при УЗИ желчного пузыря отмечаются затемнения (преципитаты кальциевой соли цефтриаксона), которые исчезают после прекращения лечения. При развитии симптомов или признаков, указывающих на возможное заболевание желчного пузыря, или при наличии УЗИ-признаков "сладж-феномена" рекомендуется прекратить введение препарата.
При применении препарата описаны редкие случаи панкреатита, развившего, возможно, вследствие обструкций желчных путей. У большинства пациентов имелись факторы риска застоя желчных путей (предшествующая терапия препаратом, тяжелые сопутствующие заболевания, полностью парентеральное питание); при этом нельзя исключить пусковую роль образования преципитатов в желчных путях под влиянием цефтриаксона. При применении препарата описаны редкие случаи изменения протромбинового времени. Пациентам с дефицитом витамина К (нарушение синтеза, нарушение питания) может потребоваться контроль протромбинового времени и назначение витамина К (10 мг/нед) при увеличении протромбинового времени до начала или во время терапии.
Описаны случаи фатальных реакций в результате отложения цефтриаксон-Са2+ преципитатов в легких и почках новорожденных. Теоретически существует вероятность взаимодействия цефтриаксона с кальцийсодержащими растворами для внутривенного введения и у других возрастных групп пациентов, поэтому цефтриаксон не должен смешиваться с кальцийсодержащими растворами (в т.ч. для парентерального питания), а также вводится одновременно, в т.ч. через отдельные доступы для инфузий на различных участках. Теоретически на основании расчета 5 периодов полувыведения цефтриаксона интервал между введением цефтриаксона и кальцийсодержащих растворов должен составлять не менее 48 ч. Данные по возможному взаимодействию цефтриаксона с пероральными кальцийсодержащими препаратами, а также цефтриаксона для внутримышечного введения с кальцийсодержащими препаратами (внутривенными и пероральными) отсутствуют.
При лечении цефтриаксоном могут отмечаться ложноположительные результаты пробы Кумбса, пробы на галактоземию, при определёний глюкозы в моче (глюкозурию рекомендуется определять только ферментным методом).
Исследований по оценке влияния препарата на способность управлять транспортными средствами и занятия другими потенциально опасными видами деятельности, требующие повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, не проводилось.
Влияние на способность управлять трансп. ср. и мех.:
Учитывая побочное действие цефтриаксона на нервную систему (возможно возникновение головокружения, судорог) на период лечения следует воздерживаться от управления автотранспортом и сложными механизмами.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к цефтриаксону микроорганизмами: инфекции органов брюшной полости (перитонит,' воспалительные заболевания желудочно-кишечного тракта, желчевыводящих путей, в т.ч. холангит, эмпиема желчного пузыря), инфекции органов малого таза, инфекции верхних и нижних дыхательных путей и лор-органов (в т.ч. острый и хронический бронхит, пневмония, абсцесс легких, эмпиема плевры, острый средний отит, эпиглоттит), инфекции костей и суставов, кожи й мягких тканей (в т.ч. инфицированные раны и ожоги), инфекции челюстно-лицевой области, инфекции мочевыводящих путей (осложненные и неосложненные), неосложненная гонорея, в т.ч. вызванная микроорганизмами, выделяющими пенициллиназу, мягкий шанкр и сифилис, бактериальный менингит и эндокардит, бактериальная септицемия, болезнь Лайма, сальмонеллезы и сальмонеллезоносительство.
Профилактика послеоперационных инфекций.
Инфекционные заболевания у лиц с ослабленным иммунитетом.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к цефтриаксону (в т.ч. к другим цефалоспоринам, пенициллинам, карбапенемам), гипербилирубинемия у новорожденных, новорожденные, которым показано внутривенное введение кальцийсодержащих растворов.
С осторожностью:
Недоношенные дети, почечная и/или печеночная недостаточность, язвенный колит, энтерит или колит, связанный с применением антибактериальных лекарственных средств.
Беременность и лактация:
При беременности возможно, если ожидаемая польза для матери превышает потенциальный вред для плода.
Категория действия на плод по FDА - В.
На время лечения следует прекратить грудное вскармливание (проникает в грудное молоко).
Лекарственное взаимодействие
Бактериостатические антибиотики снижают бактерицидный эффект цефтриаксона. Антагонизм с хлорамфениколом in vitro.
Фармацевтически несовместим с кальцийсодержащими растворами (в т.ч. раствор Хартмана и Рингера), а также с амсакрином, ванкомицином, флуконазолом и аминогликозидами. Цефтриаксон не содержит N-метилтиотетразольной группы, поэтому при взаимодействии с этанолом не приводит к развитию дисульфирамоподобных реакций, присущих некоторым цефалоспоринам.
(367)
Дозування
Внутрішньовенно, внутрішньом'язово. Не використовувати для розведення препарату кальцієвмісні розчини! У дорослих початкова добова доза в залежності від типу і ступеня тяжкості інфекції становить 1-2 г 1 раз на добу або розділена на 2 прийоми (кожні 12 год), загальна добова доза не повинна перевищувати 4 р. Хвороба Лайма: дорослим та дітям - 50 мг/кг (але не більше 2 г) 1 раз на добу протягом 14 днів. При неускладненій гонореї - 250 мг внутрішньом'язово одноразово. Для профілактики післяопераційних ускладнень - одноразово 1 г за 30-60 хв до початку операції��. При операціях на товстій і прямій кишці рекомендується додаткове введення препарату з групи 5-нітроімідазолів. Доза для новонароджених - 20-50 мг/кг/добу. Для лікування інфекцій шкіри і м'яких тканин рекомендована добова доза у дітей -50-75 мг/кг, розділена на 2 прийоми (кожні 12 год). Сумарна добова доза у дітей не повинна перевищувати 2 р. При важких інфекціях ін локалізації - 25-37,5 мг/кг кожні 12 год, не більше 2 г/добу. При бактеріальному менінгіті у дітей початкова доза - 100 мг/кг (але не більше 4 г) 1 раз на добу, надалі 100 мг/кг/добу (але не більше 4 г) 1 р��з у день або розділені на 2 прийоми (кожні 12 год). Тривалість лікування - 7-14 днів. При лікуванні гострого середнього отиту у дітей рекомендується одноразове внутрішньом'язове введення в дозі 50 мг/кг (але не більше 1 г). При лікуванні інших інфекцій у дітей рекомендована добова доза - 50-75 мг/кг, розділена на 2 прийоми (кожні 12 год). Сумарна добова доза у дітей не повинна перевищувати 2 р. У дітей з масою тіла 50 кг і вище застосовують дози для дорослих. Дозу понад 50 мг/кг маси тіла необхідно призначати у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хв. При хронической ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза не повинна перевищувати 2 г; пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, не потребують введення додаткової дози після сеансу гемодіалізу, однак, необхідно контролювати концентрацію цефтриаксону в плазмі, оскільки його виведення у таких пацієнтів може сповільнюватися (може знадобитися корекція дози). Лікування цефтріаксоном має тривати ще як мінімум 2 дні після зникнення симптомів і ознак інфекції. Курс лікування зазвичай становить 4-14 днів; при про��ложненных інфекціях може знадобитися більш тривале введення. Курс лікування при інфекціях, викликаних Streptococcus pyogenes, повинен становити не менше 10 днів. У пацієнтів з нирково-печінковою недостатністю добова доза не повинна перевищувати 2 г без визначення концентрації препарату в плазмі крові. Правила приготування та введення розчинів: слід використовувати тільки свіжоприготовані розчини. Для внутрішньом'язового введення 1 г препарату розчиняють у 3,5 мл 1 % розчину лідокаїну. Рекомендують вводити не більше 1 г в одну сідницю. Для внутрішньовенної ін'єкції 1 г розчиняють у 10 мл води для ін'єкцій. Вводять внутрішньовенно повільно (2-4 хв). Для внутрішньовенних інфузій розчиняють 2 г в - 40 мл розчину, не містить Ca2+ (розчин натрію хлориду ізотонічного 0,9 %, розчин декстрози 5 %). Дози 50 мг/кг і більше слід вводити внутрішньовенно краплинно, протягом 30 хв.Передозування
Симптоми:запаморочення, парестезії, головний біль, судоми. Лікування: симптоматичне. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не ефективні.
Лікарська форма
Порошок від білого до білого з жовтуватим оттенком кольору.Склад
цефтріаксон натрію (у перерахуванні на активну речовину) – 1,0 г (1 г цефтріаксону відповідає 1,079 г цефтріаксону натрію)Фармакологічна дія
Цефалоспориновий антибіотик III покоління широкого спектра дії для парентерального введення. Бактерицидна активність обумовлена пригніченням синтезу клітинної стінки бактерій. Відрізняється стійкістю до дії більшості бета-лактамаз грамнегативних і грампозитивних мікроорганізмів. Активний щодо таких мікроорганізмів: грамположитель��ті аероби -Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus spp. групи viridans; грамнегативні аероби: Acinetobacter calcoaceticus, Borrelia burgdorferi, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (у т. ч. штами, що утворюють пеніциліназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (у т. ч. Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis, (включаючи пенициллиназопродуцирующие штами), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (у т. ч. штами, що утворюють пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia spp. (в т. ч. Serratia marcescens); окремі штами Pseudomonas aeruginosa також почуттівительны; анаероби: Bacteroides fragilis), Clostridium spp. (крім Clostridium difficile), Peptostreptococcus spp.
Володіє активністю in vitro відносно більшості штамів таких мікроорганізмів, хоча клінічне значення цього невідомо: Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Providencia spp. (т. ч. Providencia rettgeri), Salmonella spp., включаючи Salmonella typhi, Shigella spp.; Streptococcus agalactiae, Bacteroides bivius, Bacteroides melaninogenicus. Метицилінстійкі стафілококи стійкі і до цефалоспоринів, у т.ч. до цефтриаксону, багато штамів стрептококів групи D і ентерококів, в т. ч.. Enterococcus faecalis, також стійкі до цефтриаксону.Фармакокине��іка
Біодоступність - 100 %, час досягнення максимальної концентрації після в/м введення - 2-3 год, після внутрішньовенного введення - в кінці інфузії. Максимальна концентрація після в/м введення 1 г - 76 мкг/мл Максимальна концентрація при в/в введення 1 г - 151 мкг/мл У дорослих через 2-24 години після введення дози 50 мг/кг концентрація у спинномозковій рідині у багато разів перевершує мінімально пригнічуючу концентрацію для найбільш поширених збудників менінгіту. Добре проникає у спинномозкову рідину при запаленні мозкових оболонок. Зв'язок з білками плазми - 83-96 %. Об'єм розподілу - 0,12-0,14 л/кг (5,78-13,5 л), у дітей -0,3 л/кг, плазмовий кліренс - 0,58-1,45 л/год, нирковий - 0,32-0,73 л/год, Період напіввиведення після в/м введення - 5,8-8,7 год, після внутрішньовенного введення в дозі 50-75 мг/кг у дітей з менінгітом - 4,3-4,6 год; у хворих, які перебувають на гемодіалізі (кліренс креатиніну 0-5 мл/хв), - 14,7 год, при кліренсі креатиніну 5-15 мл/хв - 15,7 год, 16-30мл/хв-11,4 год, 31-60мл/хв-12,4 ч.
Виводиться в незміненому вигляді - 33-67 % нирками; 40-50 % - з жовчю у кишечник, де відбувається інактивація. У новонароджених дітей через нирки висновок��ться близько 70 % препарату. Гемодіаліз неефективний.Побічні дії
Алергічні реакції: висип, свербіж, жар або озноб, анафілаксія, бронхоспазм, сироваткова хвороба, алергічний пневмоніт.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, судоми.
З боку травної системи: діарея, нудота, блювання, порушення смаку, диспепсія, здуття живота, псевдомембранозний коліт, абдомінальний біль, жовтяниця, "сладж - феномен" жовчного міхура, холелітіаз.
З боку органів кровотворення і серцево-смокчудістой системи: анемія (в т.ч. гемолітична), лейкопенія, лімфопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, носова кровотеча, тромбоцитоз, еозинофілія, агранулоцитоз, базофилия лейкоцитоз, лімфоцитоз, моноцитоз, серцебиття.
З боку сечостатевої системи: кандидоз піхви, вагініт, глюкозурія, гематурія, нефролітіаз.
Місцеві реакції: при внутрішньовенному введенні - флебіт, болючість, ущільнення по ходу вени; внутрішньом'язове введення - хворобливість, відчуття тепла, стягнутості або ущільнення в місці введення.
Лабо��аторные показники: збільшення (зменшення) протромбінового часу, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини, наявність осаду в сечі. Інші: підвищене потовиділення, "припливи" крові.
Постмаркетинговий досвід: стоматит, глосит, олігурія, висипання, алергічний дерматит, кропив'янка, набряк, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, синдром Лайєлла.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
При поєднаної тяжкій нирковій та печінковій недостатності, а також у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, слід регулярно .визначати концентрацію препарату в плазмі.
При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, показники функціонального стану печінки і нирок. У рідкісних випадках при УЗД жовчного міхура відзначаються затемнення (преципітати кальцієвої солі цефтріаксону), які зникають після припинення лікування. При розвитку симптомів або ознак, що вказують на можливе захворювання желчного міхура, або при наявності УЗ-ознак "сладж-феномену" рекомендується припинити введення препарату.
При застосуванні препарату описані поодинокі випадки панкреатиту, що розвив, можливо, внаслідок обструкцій жовчних шляхів. У більшості пацієнтів мали фактори ризику застою жовчних шляхів (попередня терапія препаратом, важкі супутні захворювання, повністю парентеральне харчування); при цьому не можна виключити пускову роль утворення преципітатів у жовчних шляхах під впливом цефтріаксону. При застосуванні препараті описані рідкісні випадки зміни протромбінового часу. Пацієнтам з дефіцитом вітаміну К (порушення синтезу, порушення харчування) може знадобитися контроль протромбінового часу та призначення вітаміну К (10 мг/тиждень) при збільшенні протромбінового часу до початку чи під час терапії.
Описані випадки фатальних реакцій в результаті відкладення цефтріаксон-Са2+ преципітатів у легенях та нирках новонароджених. Теоретично існує ймовірність взаємодії цефтриаксон з кальцієвмісними розчинами для внутрішньовенного в��едения й у інших вікових груп пацієнтів, тому цефтріаксон не повинен змішуватися з кальцієвмісними розчинами (у т. ч. для парентерального живлення), а також вводиться одночасно, у т. ч. через окремі доступи для інфузій на різних ділянках. Теоретично на підставі розрахунку 5 періодів напіввиведення цефтріаксону інтервал між введенням цефтріаксону і кальцій вмісних розчинів повинен становити не менше 48 год. Дані щодо можливої взаємодії цефтріаксону з пероральними кальцієвмісними препаратами, а також цефтриаксона для внутрішньом'язового введення з кальцієвмісними препаратами (внутрішньовенними та пероральними) відсутні.
При лікуванні цефтріаксоном можуть відзначатися хибнопозитивні результати проби Кумбса, проби на галактоземію, при визначень глюкози в сечі (глюкозурію рекомендується визначати лише ферментним методом).
Досліджень з оцінки впливу препарату на здатність керувати транспортними засобами та заняття іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швид��оты психомоторних реакцій, не проводилося.
Вплив на здатність керувати transpose. пор. і хутро.:
Враховуючи побічна дія цефтріаксону на нервову систему (можливе виникнення запаморочення, судом) на період лікування слід утримуватися від керування автотранспортом і складними механізмами.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтриаксону мікроорганізмами: інфекції органів черевної порожнини (перитоніт,' запальні захворювання шлунково-кишкового тракту, желчевыводящих шляхів, у т.ч. холангіт, емпієма жовчного міхура), інфекції органів малого таза, інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів і лор-органів (у т. ч. гострий і хронічний бронхіт, пневмонія, абсцес легенів, емпієма плеври, гострий середній отит, эпиглоттит), інфекції кісток та суглобів, шкіри й м'яких тканин (у т. ч. інфіковані рани і опіки), інфекції щелепно-лицьової області, інфекції сечовивідних шляхів (ускладнені та неускладнені), неускладнена гонорея, в т.ч. викликана мікроорганізмами, що виділяють пеніциліназу, м'який шанкр і сифіліс, б��ктериальный менінгіт і ендокардит, бактеріальна септицемія, хвороба Лайма, сальмонельози та сальмонеллезоносительство.
Профілактика післяопераційних інфекцій.
Інфекційні захворювання у осіб з ослабленим імунітетом.Протипоказання
Підвищена чутливість до цефтріаксону (у т. ч. до інших цефалоспоринів, пеніцилінів, карбапенемів), гіпербілірубінемія у новонароджених, новонароджені, яким показане внутрішньовенне введення кальцій вмісних розчинів.
З обережністю:
Недоношені діти, почеч��а і/або печінкова недостатність, виразковий коліт, ентерит або коліт, пов'язаний із застосуванням антибактеріальних лікарських засобів.
Вагітність та лактація:
При вагітності можливе, якщо очікувана користь для матері перевищує потенційну шкоду для плода.
Категорія дії на плід по FDА - Ст.
На час лікування слід припинити грудне вигодовування (проникає в грудне молоко).Лікарська взаємодія
Бактеріостатичні антибіотики знижують бактерицидний ефект цефтриаксону. Антагонізм з хлорамфеніколом in vitro.
Фармацевтично несумісний з кальцієвмісними розчинами (у т. ч. розчин Хартмана та Рінгера), а також з амсакрином, ванкоміцином, флуконазолом та аміноглікозидами. Цефтріаксон не містить N-метилтиотетразольной групи, тому при взаємодії з етанолом не призводить до розвитку дисульфирамоподобных реакцій, властивих деяким цефалоспоринів.
