Дозировка
Препарат вводят в/м и в/в (струйно или капельно). Для взрослых и детей старше 12 лет доза составляет 1-2 г 1 раз/ или по 0.5-1 г каждые 12 ч. Максимальная суточная доза - 4 г. Для новорожденных (до возраста 2 недели) доза составляет 20-50 мг/кг/ Для грудных детей и детей до 12 лет суточная доза составляет 20-80 мг/кг. У детей c массой тела 50 кг и более применяют дозы для взрослых. Дозу более 50 мг/кг массы тела необходимо назначать в виде в/в инфузии в течение 30 мин. Длительность курса лечения зависит от характера и тяжести заболевания. При бактериальном менингите у грудных детей и детей младшего возраста доза составляет 100 мг/кг 1 раз/ Максимальная суточная доза – 4 г. Продолжительность терапии зависит от вида возбудителя и может составлять от 4 дней при менингите, вызванном Neisseria meningitidis, до 10-14 дней при менингите, вызванном чувствительными штаммами Enterobacteriaceae. Для лечения гонореи доза составляет 250 мг в/м, однократно. Для профилактики послеоперационных инфекционных осложнений вводят однократно в дозе 1-2 г (в зависимости от степени опасности инфицирования) за 30-90 мин до начала операции. При операциях на толстой и прямой кишке рекомендуется дополнительное введение препарата из группы 5-нитроимидазолов. Детям при инфекции кожи и мягких тканей препарат назначают в суточной дозе 50-75 мг/кг массы тела 1 раз/ или 25-37.5 мг/кг каждые 12 ч, но не более 2 г/ При тяжелых инфекциях другой локализации - в дозе 25-37.5 мг/кг каждые 12 ч, но не более 2 г/ При среднем отите препарат вводят в/м в дозе 50 мг/кг массы тела, но не более 1 г. У пациентов с нарушениями функции почек коррекция дозы требуется только при почечной недостаточности тяжелой степени (КК менее 10 мл/мин), в этом случае суточная доза цефтриаксона не должна превышать 2 г. Правила приготовления и введения инъекционных растворов Инъекционные растворы следует готовить непосредственно перед применением. Для приготовления раствора для в/м инъекций 500 мг препарата растворяют в 2 мл, а 1 г препарата - в 3.5 мл 1% раствора лидокаина. Рекомендуется вводить не более 1 г в одну ягодичную мышцу. Для приготовления раствора для в/в инъекций 500 мг препарата растворяют в 5 мл, а 1 г препарата - в 10 мл стерильной воды для инъекций. Инъекционный раствор вводят в/в медленно в течение 2-4 мин. Для приготовления раствора для в/в инфузий 2 г препарата растворяют в 40 мл одного из следующих растворов, не содержащих кальций: 0.9% раствора натрия хлорида, 5-10% раствор декстрозы (глюкозы), 5% раствор левулозы. Препарат в дозе 50 мг/кг и более следует вводить в/в капельно, в течение 30 мин. Свежеприготовленные растворы цефтриаксона физически и химически стабильны в течение 6 ч при комнатной температуре.
Передозировка
Для выведения препарата из организма гемодиализ неэффективен. При наличии клинических проявлений передозировки рекомендуется проведение симптоматической терапии.
Лекарственная форма
Порошок для приготовления раствора для внутривенного и внутримышечного введения
Состав
цефтриаксон (в форме натриевой соли) 1г
Фармакологическое действие
Цефалоспориновый антибиотик III поколения широкого спектра действия. Действует бактерицидно, угнетая синтез клеточной стенки микроорганизмов. Устойчив в отношении бета-лактамаз большинства грамположительных и грамотрицательных бактерий.
Активен в отношении грамположительных аэробных бактерий: Staphylococcus aureus (включая штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans; грамотрицательных аэробных бактерий: Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (в т.ч. штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis (в т.ч. штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (в т.ч. штаммы, продуцирующие пенициллиназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia spp. (в т.ч. Serratia marсescens), Pseudomonas aeruginosa (отдельные штаммы); анаэробных бактерий: Bacteroides fragilis, Clostridium spp. (кроме Clostridium difficile), Peptostreptococcus spp.
Обладает активностью in vitro в отношении большинства штаммов следующих микроорганизмов, хотя клиническое значение этого неизвестно: Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri), Salmonella spp. (в т.ч. Salmonella typhi), Shigella spp., Streptococcus agalactiae, Bacteroides bivius, Bacteroides melaninogenicus.
Метициллин-устойчивые стафилококки устойчивы и к цефалоспоринам, в т.ч. к цефтриаксону. Многие штаммы стрептококков группы D и энтерококков (в т.ч. Enterococcus faecalis) также устойчивы к цефтриаксону
Фармакокинетика
Биодоступность - 100%, Время достижения максимальной концентрации (TCmax) после в/м введения - 2-3 ч, после в/в введения - в конце инфузии. Максимальная концентрация (Cmax) после в/м введения в дозах 0.5 и 1 г - 38 и 76 мкг/мл соответственно. Cmax при в/в в дозах 0.5, 1 и 2 г - 82, 151 и 257 мкг/мл соответственно. У взрослых через 2-24 ч после введения в дозе 50 мг/кг концентрация в спинномозговой жидкости (СМЖ) во много раз превосходит минимальную подавляющую концентрацию (МПК) для наиболее распространенных возбудителей менингита. Хорошо проникает в СМЖ при воспалении мозговых оболочек. Связь с белками плазмы - 83-96%. Объем распределения - 0.12-0.14 л/кг (5.78-13.5 л), у детей - 0.3 л/кг, плазменный клиренс - 0.58-1.45 л/ч, почечный - 0.32-0.73 л/ч. Период полувыведения (T?) после в/м введения - 5.8-8.7 ч, после в/в введения в дозе 50-75 мг/кг у детей с менингитом - 4.3-4.6 ч; у больных, находящиеся на гемодиализе (клиренс креатинина (КК) 0-5 мл/мин), - 14.7 ч, при КК 5-15 мл/мин - 15.7 ч, 16-30 мл/мин - 11.4 ч, 31-60 мл/мин - 12.4 ч. Выводится в неизмененном виде - 33-67% почками; 40-50% - с желчью в кишечник, где происходит инактивация. У новорожденных детей через почки выводится около 70% препарата. Гемодиализ неэффективен.
Побочные действия
Со стороны ЦНС: головная боль, головокружение.
Со стороны мочевыделительной системы: олигурия, нарушение функции почек, глюкозурия, гематурия, гиперкреатининемия, повышение содержания мочевины.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, нарушение вкуса, метеоризм, стоматит, глоссит, диарея, псевдомембранозный энтероколит, псевдохолелитиаз (сладж-синдром), дисбактериоз, боль в животе, повышение активности печеночных трансаминаз и ЩФ, гипербилирубинемия.
Со стороны системы кроветворения: анемия, лейкопения, лейкоцитоз, лимфопения, нейтропения, гранулоцитопения, тромбоцитопения, тромбоцитоз, базофилия, гемолитическая анемия.
Со стороны свертывающей системы крови: носовые кровотечения, увеличение (уменьшение) протромбинового времени.
Аллергические реакции: крапивница, сыпь, зуд, экссудативная многоформная эритема, лихорадка, озноб, отеки, эозинофилия, анафилактический шок, сывороточная болезнь, бронхоспазм.
Прочие: суперинфекция (в т.ч. кандидоз).
Местные реакции: при в/в введении - флебиты, болезненность по ходу вены; при в/м введении - болезненность в месте введения.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Несмотря на подробный сбор анамнеза, что является правилом и для других цефалоспориновых антибиотиков, нельзя исключить возможность развития анафилактического шока, который требует немедленной терапии- сначала внутривенно вводят эпинефрин, затем глюкокортикоиды.
Исследования in vitro показали, что подобно другим цефалоспориновым антибиотикам цефтриаксон способен вытеснять билирубин, связанный с альбумином сыворотки крови. Поэтому у новорожденных с гипербилирубинемией и, особенно, у недоношенных новорожденных, применение цефтриаксона требует ещё большей осторожности.
При одновременной тяжелой почечной и печеночной недостаточности, у больных, находящихся на гемодиализе, следует регулярно определять концентрацию препарата в плазме.
При длительном лечении необходимо регулярно контролировать картину периферической крови, показатели функционального состояния печени и почек.
В редких случаях при УЗИ желчного пузыря отмечаются затемнения, которые исчезают после прекращения лечения. Даже если это явление сопровождается болями в правом подреберье, рекомендуют продолжение назначения антибиотика и проведение симптоматического лечения.
Во время лечения противопоказано употребление этанола - возможны дисульфирамоподобные эффекты (гиперемия лица, спазм в животе и в области желудка, тошнота, рвота, головная боль, снижение АД, тахикардия, одышка).
Свежеприготовленные растворы цефтриаксона физически и химически стабильны в течение 6 ч при комнатной температуре.
Пожилым и ослабленным больным может потребоваться назначение витамина К.
Показания
Бактериальные инфекции, вызванные чувствительными микроорганизмами:
— инфекции органов брюшной полости (перитонит, воспалительные заболевания ЖКТ, желчевыводящих путей, в т.ч. холангит, эмпиема желчного пузыря);
— заболевания верхних и нижних отделов дыхательных путей (в т.ч. пневмония, абсцесс легких, эмпиема плевры);
— инфекции костей и суставов;
— инфекции кожи и мягких тканей;
— инфекции мочевыводящих путей (в т.ч. пиелонефрит);
— бактериальный менингит;
— эндокардит;
— сепсис;
— гонорея;
— сифилис;
— мягкий шанкр;
— болезнь Лайма (боррелиоз);
— брюшной тиф;
— сальмонеллез и сальмонеллоносительство;
— инфицированные раны и ожоги.
Профилактика послеоперационной инфекции.
Инфекционные заболевания у лиц с ослабленным иммунитетом.
Противопоказания
— повышенная чувствительность к компонентам препарата;
— повышенная чувствительность к другим цефалоспоринам, пенициллинам, карбапенемам.
С осторожностью назначают препарат новорожденным детям с гипербилирубинемией, недоношенным детям, при почечной и/или печеночной недостаточности, НЯК, энтерите или колите, связанном с применением антибактериальных препаратов, при беременности, в период лактации
Лекарственное взаимодействие
Цефтриаксон и аминогликозиды обладают синергизмом в отношении многих грамотрицательных бактерий.
При совместном применении с НПВС и другими антиагрегантами повышается вероятность возникновения кровотечений.
При одновременном применении с "петлевыми" диуретиками и другими нефротоксичными препаратами возрастает риск нефротоксического действия.
Препарат несовместим с этанолом.
Фармацевтическое взаимодействие
Фармацевтически несовместим с растворами, содержащими другие антибиотики.
(376)
Дозування
Препарат вводять в/м і в/в (струминно або краплинно). Для дорослих і дітей старше 12 років доза становить 1-2 г 1 раз/ або по 0.5-1 г кожні 12 год. Максимальна добова доза - 4 р. Для новонароджених (до віку 2 тижні) доза становить 20-50 мг/кг/ Для грудних дітей і дітей до 12 років добова доза становить 20-80 мг/кг У дітей з масою тіла 50 кг і більше застосовують дози для дорослих. Дозу понад 50 мг/кг маси тіла необхідно призначати у вигляді в/в інфузії протягом 30 хв. Тривалість курсу лікування залежить від характеру та тяжкості захворювання. При бактери��льоном менінгіті у немовлят і дітей молодшого віку доза становить 100 мг/кг 1 раз/ Максимальна добова доза – 4 р. Тривалість терапії залежить від виду збудника і може становити від 4 днів при менінгіті, викликаному Neisseria meningitidis до 10-14 днів при менінгіті, викликаному чутливими штамами Enterobacteriaceae. Для лікування гонореї доза становить 250 мг в/м, одноразово. Для профілактики післяопераційних інфекційних ускладнень вводять одноразово у дозі 1-2 г (залежно від ступеня небезпеки зараження) за 30-90 хв до початку операції��. При операціях на товстій і прямій кишці рекомендується додаткове введення препарату з групи 5-нітроімідазолів. Дітям при інфекції шкіри і м'яких тканин препарат призначають у добовій дозі 50-75 мг/кг маси тіла 1 раз/ або 25-37.5 мг/кг кожні 12 год, але не більше 2 г/ При важких інфекціях іншої локалізації - у дозі 25-37.5 мг/кг кожні 12 год, але не більше 2 г/ При середньому отиті препарат вводять в/м в дозі 50 мг/кг маси тіла, але не більше 1 р. У пацієнтів з порушеннями функції нирок корекція дози потрібна лише при нирковій недостатності тяжкого ступеня (КК менше 10 мл/хв), у цьому випадку добова доза цефтріаксону не має перевищувати 2 р. Правила приготування і введення ін'єкційних розчинів Ін'єкційні розчини слід готувати безпосередньо перед застосуванням. Для приготування розчину для в/м ін'єкцій 500 мг препарату розчиняють в 2 мл, а 1 г препарату - у 3.5 мл 1% розчину лідокаїну. Рекомендується вводити не більше 1 г в одну сідничний м'яз. Для приготування розчину для в/в ін'єкцій 500 мг препарату розчиняють в 5 мл, а 1 г препарату - в 10 мл стерильної води для ін'єкцій. Ін'єкційний ра��твор вводять в/в повільно протягом 2-4 хв. Для приготування розчину для в/в інфузій 2 г препарату розчиняють в 40 мл одного з наступних розчинів, що містять кальцій: 0.9% розчину натрію хлориду, 5-10% розчин декстрози (глюкози), 5% розчин левулозы. Препарат у дозі 50 мг/кг і більше слід вводити в/в крапельно, протягом 30 хв. Свіжоприготовані розчини цефтриаксону фізично і хімічно стабільні протягом 6 год при кімнатній температурі.Передозування
Для виведення препарату з організму є гемодіаліз неефективний. При наявності клинических проявів передозування рекомендується проведення симптоматичної терапії.
Лікарська форма
Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введенняСклад
цефтріаксон (у формі натрієвої солі) 1гФармакологічна дія
Цефалоспориновий антибіотик III покоління широкого спектра дії. Діє бактерицидно, пригнічує синтез клітинної стінки мікроорганізмів. Стійкий щодо бета-лактамаз більшості грампозитивних і грамнегативних бактерій.
Активний відносно р��амположительных аеробних бактерій: Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans; грамнегативних аеробних бактерій: Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Escherichia coli, Haemophilus influenzae (у т. ч. штами, що продукують пеніциліназу), Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (у т. ч. Klebsiella pneumoniae), Moraxella catarrhalis (у т. ч. штами, що продукують пеніциліназу), Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae (у т. ч. штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Serratia spp. (в т. ч. Serratia магсеѕсепѕ), Pseudomonas aeruginosa (окремо�� штами); анаеробних бактерій: Bacteroides fragilis, Clostridium spp. (крім Clostridium difficile), Peptostreptococcus spp.
Володіє активністю in vitro відносно більшості штамів таких мікроорганізмів, хоча клінічне значення цього невідомо: Citrobacter diversus, Citrobacter freundii, Providencia spp. (в т. ч. Providencia rettgeri), Salmonella spp. (в т. ч. Salmonella typhi), Shigella spp., Streptococcus agalactiae, Bacteroides bivius, Bacteroides melaninogenicus.
Метицилін-стійкі стафілококи стійкі і до цефалоспоринів, у т.ч. до цефтриаксону. Багато штамів стрептококів групи D і ентерококів (у т. ч. Enterococcus faecalis) також стійкі до цефтриаксонуФармакокінетика
Біодоступність - 100%, Час досягнення максимальної концентрації (TCmax) після в/м введення - 2-3 год, після в/в введення - в кінці інфузії. Максимальна концентрація (Cmax) після в/м введення в дозах 0.5 і 1 г - 38 і 76 мкг/мл відповідно. Cmax при в/в в дозах 0.5, 1 і 2 м - 82, 151 та 257 мкг/мл відповідно. У дорослих через 2-24 години після введення дози 50 мг/кг концентрація у спинномозковій рідині (СМР) у багато разів перевищує мінімальну пригнічуючу концентрацію (МПК) для найбільш поширених збудників менінгіту. Добре проникає у СМР при запаленні мозкових оболонок. Зв'язок з білками плазми - 83-96%. Об'єм розподілу - 0.12-0.14 л/кг (5.78-13.5 л), у дітей - 0.3 л/кг, плазмовий кліренс - 0.58-1.45 л/год, нирковий - 0.32-0.73 л/год, Період напіввиведення (T?) після в/м введення - 5.8-8.7 год, після в/в введення в дозі 50-75 мг/кг у дітей з менінгітом - 4.3-4.6 год; у хворих, які перебувають на гемодіалізі (кліренс креатиніну (КК) 0-5 мл/хв), - 14.7 год, при КК 5-15 мл/хв - 15.7 год, 16-30 мл/хв - 11.4 год, 31-60 мл/хв - 12.4 ч. Виводиться в незміненому вигляді - 33-67% нирками; 40-50% - з жовчю у кишечник, де відбувається інактивація. У новонароджених дітей через нирки виводиться близько 70% препарату. Гемодіаліз неефективний.Побічні дії
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення.
З боку сечовидільної системи: олігурія, порушення функції нирок, глюкозурія, гематурія, гіперкреатинемія, підвищення вмісту сечовини.
З боку травної системи: нудота, блювання, порушення смаку, метеоризм, стоматит, глосит, діарея, псевдомембранозний ентероколіт, псевдохолелитиаз (сладж-синдром), дисбактеріоз, біль у животі, підвищення активності печінкових трансаміназ і ЛФ, гіпербілірубінемія.
З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, лейкоцитоз, лімфопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, базофилия, гемолітична анемія.
З боку системи згортання крові: носові кровотечі, збільшення (зменшення) протромбінового часу.
Алергічні реакції: кропив'янка, висип, свербіж, ексудативна багатоформна еритема, лихоманка, озноб, набряки, еозинофілія, анафілактичний шок, сироваткова хвороба, бронхоспазм.
Інші: суперінфекція (у т. ч. кандідо��).
Місцеві реакції: при в/в введенні - флебіти, болючість по ходу вени; при в/м введенні - болючість у місці введення.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Незважаючи на докладний збір анамнезу, що є правилом і для інших цефалоспоринових антибіотиків, не можна виключити можливість розвитку анафілактичного шоку, що вимагає негайної терапії - спочатку внутрішньовенно вводять епінефрин, потім глюкокортикоїди.
Дослідження in vitro показали, що подібно до інших цефалоспоринових антибіотиків цефтриаксон здатний витісняти білірубін, зв'язаний з альбуміном сироватки крові. Тому у новонароджених з гіпербілірубінемією і, особливо, у недоношених немовлят, застосування цефтриаксону вимагає ще більшої обережності.
При одночасній тяжкій нирковій та печінковій недостатності, у хворих, які перебувають на гемодіалізі, слід регулярно визначати концентрацію препарату в плазмі.
При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати картину периферичної крові, показники функціонального стану пе��ені і нирок.
У рідкісних випадках при УЗД жовчного міхура відзначаються затемнення, які зникають після припинення лікування. Навіть якщо це явище супроводжується болями в правому підребер'ї, рекомендують продовження призначення антибіотика та проведення симптоматичного лікування.
Під час лікування протипоказано вживання етанолу - можливі дисульфирамоподобные ефекти (гіперемія обличчя, спазм в животі та в області шлунка, нудота, блювання, головний біль, зниження артеріального тиску, тахікардія, задишка).
Свіжоприготовані розчини цефтриаксона фізично і хімічно стабільні протягом 6 год при кімнатній температурі.
Літнім і ослабленим хворим може знадобитися призначення вітаміну К.Свідчення
Бактеріальні інфекції, викликані чутливими мікроорганізмами:
— інфекції органів черевної порожнини (перитоніт, запальні захворювання ШЛУНКОВО-кишкового тракту, жовчовивідних шляхів, у т.ч. холангіт, емпієма жовчного міхура);
— захворювання верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів (у т.ч. пневмонія, абсцес легенів, емпієма плеври);
— інфекції коскісток і суглобів;
— інфекції шкіри та м'яких тканин;
— інфекції сечовивідних шляхів (у т. ч. пієлонефрит);
— бактеріальний менінгіт;
— ендокардит;
— сепсис;
— гонорея;
— сифіліс;
— м'який шанкр;
— хвороба Лайма (бореліоз);
— черевний тиф;
— сальмонельоз та сальмонеллоносительство;
— інфіковані рани та опіки.
Профілактика післяопераційної інфекції.
Інфекційні захворювання у осіб з ослабленим імунітетом.Протипоказання
— вище��ва чутливість до компонентів препарату;
— підвищена чутливість до інших цефалоспоринів, пеніцилінів, карбапенемів.
З обережністю призначають препарат немовлятам з гіпербілірубінемією, недоношеним дітям, при нирковій і/або печінковій недостатності, НЯК, ентериті або коліт, пов'язаний із застосуванням антибактеріальних препаратів, при вагітності, в період лактаціїЛікарська взаємодія
Цефтриаксон і аміноглікозиди мають синергізмом щодо багатьох грамнегативних бактерій.
При спільному застосуванні з НПЗЗ та іншими антиагрегантами підвищується ймовірність виникнення кровотеч.
При одночасному застосуванні з "петльовими" діуретиками та іншими нефротоксичними препаратами зростає ризик нефротоксичної дії.
Препарат несумісний з етанолом.
Фармацевтична взаємодія
Фармацевтично несумісний з розчинами, що містять інші антибіотики.