Дозировка
Препарат назначается внутривенно или внутримышечно. Доза препарата устанавливается индивидуально, с учетом тяжести течения заболевания, локализации инфекции и чувствительности возбудителя, возраста и массы тела, функции почек. Взрослым и детям старше 12 лет назначают по 1 г каждые 8-12 ч или по 2 г с интервалом 12 ч. При тяжелом течении инфекций, особенно у пациентов со сниженным иммунитетом (включая пациентов с нейтропенией) - по 2 г каждые 8 ч или по 3 г каждые 12 часов. При неосложненных инфекциях мочевыводящих путей - 0.25 г 2 раза в сутки. При осложненных инфекциях мочевыводящих путей - 0,5-1 г 2 раза в сутки. При муковисцидозе, пациентам с инфекциями дыхательной системы, вызванными Pseudomonas spp. - по 30-50 мг/кг 3 раза в сутки (максимальная доза 9 г/сут). При операциях на предстательной железе в профилактических целях вводят перед индукцией анестезии 1 г, повторяют введение после удаления катетера. Детям старше 2 мес. и до 12 лет назначают по 30-100 мг/кг/сут (за 2-3 введения), максимальная доза - 6 г/сут; детям со сниженным иммунитетом, муковисцидозом и менингитом - 150 мг/кг/сут в 3 введения, максимальная суточная доза - 6 г. Новорожденным и младенцам в возрасте до 2 мес. назначают 25-60 мг/кг/сут в 2 введения. Пациентам пожилого возраста - учитывая возможное снижение клиренса креатинина,— рекомендованная доза цефтазидима не должна превышать 3 г/сут, особенно у пациентов старше 80 лет. При нарушении функции почек начальная доза - 1 г. Поддерживающую дозу подбирают в зависимости от значений клиренсакреатинина. Пациентам с инфекциями тяжелого течения разовую дозу можно увеличить на 50%, при этом у них следует контролировать концентрацию цефтазидима в плазме крови (не должна превышать 40 мг/л). Для детей клиренс креатинина рассчитывается в соответствии с идеальной массой тела или площадью поверхности тела. На фоне гемодиализа поддерживающие дозы рассчитывают с учетом клиренса креатинина, введение проводят после каждого сеанса гемодиализа. На фоне перитонеального диализа и непрерывного амбулаторного перитонеального диализа помимо внутривенного введения цефтазидим можно включать в диализный раствор (125-250 мг на 2 л диализного раствора). У пациентов с почечной недостаточностью, находящихся на непрерывном гемодиализе с использованием артерио-венозного шунта, и у пациентов, находящихся на гемофильтрации высокой скорости в отделении интенсивной терапии, рекомендуемые дозы - 1 г/сут ежедневно (за одно или несколько введений). У пациентов, находящихся на гемофильтрации низкой скорости, применяют дозы, рекомендуемые при нарушении функции почек. У пациентов с почечной недостаточностью, находящихся на гемодиализе или гемофильтрации с использованием вено-венозного шунта, рекомендуемые дозы расчитываются (см. инструкцию). Длительность лечения цефтазидимом составляет 7-14 дней. При инфекциях, вызванных Pseudomonas aeruginosa (пневмония, инфекционные осложнения при муковисцидозе, менингит) курс лечения может быть увеличен до 21 дня. Приготовление растворов 1.«Первичное» разведение 1,0 г\0009 3 мл воды для инъекций, 0.5% или 1% раствор лидокаина при внутримышечном введении. 10 мл воды для иньекций при внутривенном введении. 2. «Вторичное» разведение\0009 Дня внутривенного капельного введения полученный вышеописанным способом раствор препарата дополнительно разводят в 50-100 мл одного из следующих растворителей, предназначенных для внутривенного введения: 0,9% раствор натрия хлорида, раствор Хартмана, 5% и 10% раствор декстрозы, 5% раствор декстрозы с 0,9% раствором натрия хлорида, Использовать только свежеприготовленный раствор!
Передозировка
Симптомы: головокружение, парестезии, головная боль, судороги, отклонения в результатах лабораторных анализов. Лечение:\0009поскольку специфический антидот отсутствует, лечение симптоматическое и поддерживающее. Концентрация цефтазидима в крови может быть уменьшена при помощи гемодиализа.
Лекарственная форма
белый или белый с желтоватым оттенком порошок
Состав
Состав на 1 флакон:\0009
Количество, г
Действующее вещество:
Цефтазидима пентагидрат 1,165\0009
в пересчете на цефтазидим 1,0\0009
Вспомогательное вещество: Натрия карбонат безводный 0,118
Фармакологическое действие
Цефтазидим является цефалоспориновым антибиотиком III поколения для парентерального применения. Действует бактерицидно (нарушает синтез клеточной стенки микроорганизмов). Обладает широким спектром действия. Устойчив к действию большинства бета-лактамаз. Действует на многие штаммы, устойчивые к ампициллину и другим цефалоспоринам. In vitro наблюдается синергизм действия цефтазидима и аминогликозидов в отношении некоторых штаммов микроорганизмов, а также аддитивное действие.
Распространенность приобретенной резистентности бактерий к цефтазидиму варьирует в зависимости от региона и с течением времени, у определенных видов микроорганизмов устойчивость может быть очень высокой. Предпочтительно иметь локальные данные по чувствительности, особенно при терапии тяжелых инфекций.
Препарат активен in vitro в отношении следующих микроорганизмов:
Бактерии, обычно чувствительные к цефтазидиму:
грамотрицательные аэробы: Haemophillus influenzae, Haemophillus parainfluenzae, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis', Proteus vulgaris', Providencia rettgeri, Salmonella spp., Shigella spp.
грамположительные аэробы: Streptococcus pyogenes1 (группа A), Streptococcus agalactiae1 (группа В).
Бактерии, для которых вероятно развитие приобретенной резистентности:
грамотрицательные аэробы: Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp. (в том числе Klebsiella pneumoniae), Pseudomonas spp., (включая Pseudomonas aeruginosa'), Serratia spp.Morganella morganii, Yersinia enterocolitica.
грамположительные аэробы: Staphylococcus spp. (включая Staphylococcus aureus), Streptococcus pneumoniae'. Streptococcus spp. группы viridans.
грамположительные анаэробы: Clostridium spp. (не включая Clostridium difficile), Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp
грамотрицательные анаэробы: Fusobacterium spp.
Бактерии, обладающие природной устойчивостью к цефтазидиму:
грамотрицательные аэробы: Campylobacter spp.
грамположительные аэробы: Enterococcus spp., включая Enterococcus faecalis, Enterococcus faecim, Listeria spp.
грамположительные анаэробы: Clostridium difficile.
грамотрицательные анаэробы: Bacteroides spp. включая Bacterioidesfragilis.
прочие: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.
Фармакокинетика
Максимальная концентрация (Стах) цефтазидима при внутримышечном введении 0,5 г или 1 г достигается быстро и соответственно составляет 18 мкг/мл и 37 мкг/мл. Через 5 минут после внутривенного болюсного введения препарата в дозе 0,5 г, 1 г или 2 г Стах соответственно 46 мкг/мл и 87 мкг/мл и 170 мкг/мл. Терапевтическая концентрация в плазме крови сохраняется в течение 8 -12 ч после внутривенного или внутримышечного введения. После введения препарат быстро распределяется в организме человека и достигает терапевтических концентраций в большинстве тканей и жидкостей, включая синовиальную, перикардиальную и перитонеальную жидкость, а также в желчи, мокроте и моче. Распределение также происходит в костях, миокарде, желчном пузыре, коже и мягких тканях.
Плохо проникает через неповрежденный гематоэнцефалический барьер, но при менингите достигаемый препаратом в спинномозговой жидкости терапевтическая концентрация составляет 4-20 мг/л. Легко проникает через плаценту и выделяется с грудным молоком.
Связь с белками плазмы - менее 10%.
Препарат не метаболизируется в печени, нарушение функции печени не отражается на фармакокинетике препарата.
Период полувыведения при нормальной функции почек около 2 ч; у новорожденных - в 3-4 раза продолжительнее; при гемодиализе - 3-5 ч.
Выводится в неизмененном виде почками до 80-90% в течение суток путем клубочковой фильтрации; с желчью - менее 1 %.
При нарушении функции почек рекомендуется снижение дозы.
Побочные действия
Аллергические реакции: крапивница, озноб или лихорадка, сыпь, зуд, бронхоспазм, эозинофилия, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), ангионевротический отек, анафилактический шок.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, диарея, боль в животе, колит, дисбактериоз, нарушение функции печени (транзиторное повышение активности «печеночных» трансаминаз, щелочной фосфатазы, гипербилирубинемия), псевдомембранозный колит, желтуха, холестаз, неприятный вкус во рту.
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, нейтропения, агранулоцитоз, тромбоцитопения, тромбоцитоз, гемолитическая анемия, лимфоцитоз, гипокоагуляция, панцитопения, апластическая анемия.
Со стороны мочевыделительной системы: нарушение функции почек (азотемия, гиперкреатининемия, повышение содержания мочевины в крови), токсическая нефропатия, интерстициальный нефрит, острая почечная недостаточность, олигурия, анурия.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, парестезии, судороги, энцефалопатия, "порхающий" тремор, кома, нейромышечная возбудимость, миоклония. Местные реакции: флебит, тромбофлебит, болезненность по ходу вены при внутривенном введении; болезненность и инфильтрат в месте внутримышечного введения.
Прочие: носовые кровотечения, кандидоз (кандидозный вагинит, орофарингеальный кандидоз), суперинфекция, ложноположительная прямая проба Кумбса, увеличение протромбинового времени, ложноположительная реакция мочи на глюкозу, снижение артериального давления.
Особенности продажи
рецептурные
Особые условия
Перед началом лечения препаратом необходимо собрать подробный анамнез, касающийся предшествующих реакций повышенной чувствительности на цефтазидим, цефалоспорины, пенициллины и другие препараты. У 3-7% пациентов с аллергией на пенициллины в анамнезе отмечена перекрестная повышенная чувствительность к цефалоспоринам.
При развитии аллергических реакций к цефтазидиму препарат следует немедленно отменить, в тяжелых случаях может потребоваться применение эпинефрина, глюкокортикостероидных гормонов, антигистаминных препаратов или проведение других экстренных мероприятий. Одновременное применение цефалоспоринов с нефротоксическими препаратами, такими как аминогликозиды, диуретики (фуросемид), может приводить к увеличению риска нефротоксического действия.
Поскольку цефтазидим выводится почками, то у пациентов с нарушением функции почек его доза должна быть снижена в соответствии со степенью нарушения.
Цефтазидим может препятствовать синтезу витамина К вследствие подавления кишечной микрофлоры, что может вызвать снижение уровня зависимых от витамина К факторов свертывания крови, и в редких случаях привести к гипотромбинемии и кровотечению. У пожилых и ослабленных пациентов, у пациентов с нарушением функции печени и у лиц с неполноценным питанием риск развития кровотечений наиболее высок. У таких пациентов необходимо контролировать протромбиновое время. Назначение витамина К устраняет гипотромбинемию.
У некоторых пациентов во время или после применения цефтазидима может развиваться псевдомембранозный колит, вызванный токсинами, вырабатываемыми Clostridium difficile. Степень тяжести может варьироваться от легкой до угрожающей жизни. Поэтому важно учитывать возможность развития псевдомембранозного колита у пациентов с диарей во время или после применения препарата. В легких случаях достаточно отмены препарата, а в более
тяжелых - рекомендуется восстановление водно-солевого и белкового баланса; назначают метронидазол, бацитрацин или ванкомицин. Применение препаратов, тормозящих перистальтику кишечника, противопоказано.
Длительное применение антибактериальных препаратов широкого спектра действия, в том числе цефтазидима, может привести к увеличению роста нечувствительных микроорганизмов (например, Enterococci, Candida), при этом может потребоваться прекращение лечения или проведение соответствующей терапии. Во время лечения необходимо постоянно оценивать состояние пациента.
Как и при лечении другими бета-лактамными антибактериальными препаратами широкого спектра действия, при применении цефтазидима у некоторых изначально чувствительных штаммов микроорганизмов (например, Enterobacter spp., Pseudomonas spp, Serratia spp.) может развиваться резистентность. Поэтому при лечении инфекций, вызванных этими микроорганизмами, следует периодически проводить исследование на чувствительность к антибактериальным препаратам.
Возможна ложноположительная проба Кумбса и ложноположительная реакция мочи на глюкозу (тест Бенедикта, Фелинга, Клининтест).
Цефтазидим не влияет на количественное определение креатинина щелочно-пикратным методом.
Во время лечения нельзя употреблять этанол из-за возможности появления дисульфирамоподобных реакций (внезапный «прилив» крови к лицу, спастические боли в животе, тошнота, рвота, головная боль, тахикардия, одышка).
Влияние на способность управлять транспортными средствами, механизмами.
Следует соблюдать осторожность при вождении транспортных средств и занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Показания
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к цефтазидиму микроорганизмами.
Тяжелые инфекции: перитонит, септицемия, инфекции у пациентов с иммунодефицитом, инфицированные ожоги, тяжелые гнойно-септические состояния, менингит.
Инфекции нижних дыхательных путей: пневмония, абсцесс легкого, эмпиема плевры, инфицированные бронхоэктазы (в том числе у пациентов с муковисцидозом).
Инфекции ЛОР-органов: средний отит, мастоидит, синусит.
Инфекции мочевыводящих путей: пиелонефрит, пиелит, простатит, цистит, уретрит, абсцесс почки.
Инфекции костей и суставов: септический артрит, остеомиелит, бактериальный бурсит. Инфекции колеи и мягких тканей: раневые инфекции, флегмона, рожа, мастит.
Инфекции желудочно-кишечного тракта, брюшной полости и желчных путей: забрюшинные абсцессы, холангит, эмпиема желчного пузыря, холецистит, дивертикулит, энтероколит. Инфекции, связанные с проведением диализа: гемо- и перитонеального диализа и непрерывного амбулаторного перитонеального диализа.
Инфекции органо
Противопоказания
Повышенная чувствительность к цефтазидиму, другим компонентам препарата, другим цефалоспоринам, пенициллинам.
С осторожностью
нарушение функции почек; период новорожденности; кровотечения в анамнезе; колит в анамнезе; синдром мальабсорбции (повышен риск снижения протромбиновой активности, особенно у пациентов с выраженной почечной и/или печеночной недостаточностью); комбинация с петлевыми диуретиками, аминогликозидами.
Применение при беременности и в период лактации
Применение при беременности возможно только в тех случаях, когда предполагаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода.
При необходимости применения препарата в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Лекарственное взаимодействие
Фармацевтически несовместим с аминогликозидами (значительная взаимная инактивация: при одновременном применении эти препараты следует вводить в разные участки тела), ванкомицином (образует осадок в зависимости от концентрации; при необходимости вводить два препарата через одну трубку, между их применением систему для внутривенного введения следует промыть).
Нельзя использовать раствор натрия гидрокарбоната в качестве растворителя! Фармацевтически совместим со следующими растворами: при концентрации от 1 до 40 мг/мл -0,9% раствор натрия хлорида; раствор натрия лактата; раствор Хартмана; 5% раствор декстрозы; 0,225% раствор натрия хлорида и 5% раствор декстрозы; 0,45% раствор натрия хлорида и 5% раствор декстрозы; 0,9% раствор натрия хлорида и 5% раствор декстрозы; 0,18% раствор натрия хлорида и 4% раствор декстрозы; 10% раствор декстрозы; 10% раствор декстрана с молекулярной массой 40 тыс. дальтон в 0.9% растворе натрия хлорида или в 5% растворе декстрозы; 6% раствор декстрана с молекулярной массой 70 тыс. дальтон в 0,9% растворе натрия хлорида или в 5% растворе декстрозы.
При концентрации от 0,05 до 0,25 мг/мл цефтазидим совместим с раствором для интраперитонеального диализа (лактат).
Для внутримышечного введения цефтазидим может быть разведен раствором лидокаина гидрохлорида 0,5% или 1 % (для взрослых).
Если цефтазидим в концентрации 4 мг/мл добавляют к следующим растворам, то оба компонента сохраняют активность: гидрокортизон 1 мг/мл в 0,9% растворе натрия хлорида или в 5% растворе декстрозы; цефуроксим (цефуроксим натрия) 3 мг/мл в 0,9% растворе натрия хлорида; клоксациллин (клоксациллин натрия) 4 мг/мл в 0,9% растворе натрия хлорида; гепарин 10 МЕ/мл или 50 МЕ/мл в 0,9% растворе натрия хлорида; калия хлорид 10 мЭк/л или 40 мЭк/л в 0,9% растворе натрия хлорида.
При смешивании раствора цефтазидима (500 мг в 1,5 мл воды для инъекций) и метронидазола (500 мг/100 мл) оба компонента сохраняют свою активность.
«Петлевые» диуретики, аминогликозиды, ванкомицин, клиндамицин снижают клиренс цефтазидима, в результате чего возрастает риск нефротоксического действия. Бактериостатические антибиотики (в т.ч. хлорамфеникол) снижают эффективность препарата. Цефтазидим может нарушать кишечную микрофлору, что может приводить к снижению реабсрбции эстрогенов и снижению эффективности комбинированных пероральных контрацептивов.
(437)
Дозування
Препарат призначається внутрішньовенно або внутрішньом'язово. Доза препарату встановлюється індивідуально, з урахуванням тяжкості перебігу захворювання, локалізації інфекції і чутливості збудника, віку і маси тіла, функції нирок. Дорослим і дітям старше 12 років призначають по 1 г кожні 8-12 год або по 2 г з інтервалом 12 год. При важкому перебігу інфекцій, особливо у пацієнтів зі зниженим імунітетом (включаючи пацієнтів з нейтропенією) - по 2 г кожні 8 год або 3 г кожні 12 годин. При неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів - 0.25 г 2 рази на ��качки. При ускладнених інфекціях сечовивідних шляхів - 0,5-1 г 2 рази на добу. При муковісцидозі, пацієнтам з інфекціями дихальної системи, викликаними Pseudomonas spp. - по 30-50 мг/кг 3 рази на добу (максимальна доза 9 г/добу). При операціях на передміхуровій залозі в профілактичних цілях вводять перед індукцією анестезії 1 г, повторюють введення після видалення катетера. Дітям старше 2 міс. і до 12 років призначають по 30-100 мг/кг/добу (за 2-3 введення), максимальна доза - 6 г/добу; дітям зі зниженим імунітетом, муковісцидозом і менінгітом - до 150 мг/кг/добу в 3 введення, ��аксимальная добова доза - 6 р. Новонародженим і немовлятам у віці до 2 міс. призначають 25-60 мг/кг/добу в 2 введення. Пацієнтам похилого віку - з огляду на можливе зниження кліренсу креатиніну,— рекомендована доза цефтазидиму не повинна перевищувати 3 г/добу, особливо у пацієнтів старше 80 років. При порушенні функції нирок початкова доза - 1 р. Підтримуючу дозу підбирають залежно від значень клиренсакреатинина. Пацієнтам з інфекціями тяжкого перебігу разову дозу можна збільшити на 50%, при цьому у них слід контролювати концентрац��ю цефтазидиму в плазмі крові (не повинна перевищувати 40 мг/л). Для дітей кліренс креатиніну розраховується у відповідності з ідеальною масою тіла або з площею поверхні тіла. На тлі гемодіалізу підтримуючі дози розраховують з урахуванням кліренсу креатиніну, введення проводять після кожного сеансу гемодіалізу. На тлі перитонеального діалізу та постійного амбулаторного перитонеального діалізу крім внутрішньовенного введення, цефтазидим можна включати в діалізний розчин (125-250 мг на 2 л діалізного розчину). У пацієнтів з нирковою недолі��чностью, які перебувають на безперервному гемодіалізі з використанням артеріо-венозного шунта, та у пацієнтів, які знаходяться на гемофільтрації високої швидкості у відділенні інтенсивної терапії, рекомендовані дози - 1 г/добу щоденно (за один або декілька введень). У пацієнтів, які знаходяться на гемофільтрації низької швидкості, застосовують дози, що рекомендуються при порушенні функції нирок. У пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі або гемофільтрації з використанням вено-венозного шунта, рекомендовані дози розраховуються (с��. інструкцію). Тривалість лікування цефтазидимом становить 7-14 днів. При інфекціях, викликаних Pseudomonas aeruginosa (пневмонія, інфекційні ускладнення при муковісцидозі, менінгіт) курс лікування може бути збільшений до 21 дня. Приготування розчинів 1.«Первинне» розведення 1,0 м\0009 3 мл води для ін'єкцій, 0.5% або 1% розчин лідокаїну при внутрішньом'язовому введенні. 10 мл води для ін'єкцій при внутрішньовенному введенні. 2. «Вторинне» розведення\0009 Дня внутрішньовенного краплинного введення отриманий вищеописаним способом розчин препарату додатково ра��водять в 50-100 мл одного з таких розчинників, призначених для внутрішньовенного введення: 0,9% розчин натрію хлориду, розчин Хартмана, 5% і 10% розчин декстрози, 5% розчин декстрози з 0,9% розчином натрію хлориду, Використовувати тільки свіжоприготовлений розчин!Передозування
Симптоми: запаморочення, парестезії, головний біль, судоми, відхилення в результатах лабораторних аналізів. Лікування:\0009поскольку специфічний антидот відсутній, лікування симптоматичне та підтримуюче. Концентрація цефтазидиму в крові може быть зменшена за допомогою гемодіалізу.
Лікарська форма
білий або білий з жовтуватим відтінком порошокСклад
Склад на 1 флакон:\0009
Кількість, г
Діюча речовина:
Цефтазидиму пентагідрат 1,165\0009
у перерахуванні на цефтазидим 1,0\0009
Допоміжна речовина: Натрію карбонат безводний 0,118Фармакологічна дія
Цефтазидим є цефалоспориновим антибіотиком ІІІ покоління для парентерального застосування. Діє бактерицидно (порушує синтез клітинної стінки мікроорганізмів). Проладает широким спектром дії. Стійкий до дії більшості бета-лактамаз. Діє на багато штами, стійкі до ампіциліну та інших цефалоспоринів. In vitro спостерігається синергізм дії цефтазидиму і аміноглікозидів відносно деяких штамів мікроорганізмів, а також адитивна дія.
Поширеність набутої резистентності бактерій до цефтазидиму варіює залежно від регіону і з плином часу, у певних видів мікроорганізмів стійкість може бути дуже високою. Бажано мати локальные дані щодо чутливості, особливо при лікуванні тяжких інфекцій.
Препарат активний in vitro відносно таких мікроорганізмів:
Бактерії, зазвичай чутливі до цефтазидиму:
грамнегативні аероби: Haemophillus influenzae, Haemophillus parainfluenzae, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis', Proteus vulgaris', Providencia rettgeri, Salmonella spp., Shigella spp.
грампозитивні аероби: Streptococcus pyogenes1 (група A), Streptococcus agalactiae1 (група В).
Бактерії, для яких ймовірно розвиток придбаної резистентності:
грамнегативні аер��б: Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Enterobacter spp., Escherichia coli, Klebsiella spp. (у тому числі Klebsiella pneumoniae), Pseudomonas spp., (включаючи Pseudomonas aeruginosa'), Serratia spp.Morganella morganii, Yersinia enterocolitica.
грампозитивні аероби: Staphylococcus spp. (включаючи Staphylococcus aureus), Streptococcus pneumoniae'. Streptococcus spp. групи viridans.
грампозитивні анаероби: Clostridium spp. (не включаючи Clostridium difficile), Peptostreptococcus spp., Propionibacterium spp
грамнегативні анаероби: Fusobacterium spp.
Бактерії, що володіють природною стійкістю до цефтазидиму:
грамнегативні аероби: Campylobacter spp.
грампозитивні аероби: Enterococcus spp., включаючи Enterococcus faecalis, Enterococcus faecim, Listeria spp.
грампозитивні анаероби: Clostridium difficile.
грамнегативні анаероби: Bacteroides spp. включаючи Bacterioidesfragilis.
інші: Chlamydia spp., Mycoplasma spp., Legionella spp.Фармакокінетика
Максимальна концентрація (Стах) цефтазидиму при внутрішньом'язовому введенні 0,5 г або 1 г досягається швидко і відповідно становить 18 мкг/мл і 37 мкг/мл Через 5 хвилин після внутрішньовенного болюсного введення препарату в дозі 0,5 г, 1 г або 2 г Стах відповідно 46 мкг/мл і 87 мкг/мл і 170 мкг/мл Терапевтична концентрація в плазм�� крові зберігається протягом 8 -12 год після внутрішньовенного або внутрішньом'язового введення. Після введення препарат швидко розподіляється в організмі людини і досягає терапевтичних концентрацій у більшості тканин і рідин, включаючи синовіальну, перикардіальну і перитонеальну рідину, а також у жовчі, мокротинні і сечі. Розподіл також відбувається в кістках, міокарді, жовчному міхурі, шкірі і м'яких тканинах.
Погано проникає через неушкоджений гематоенцефалічний бар'єр, але при менінгіті досягається препаратом у спинномоз��овою рідини терапевтична концентрація становить 4-20 мг/л. Легко проникає через плаценту і виділяється з грудним молоком.
Зв'язок з білками плазми - менше 10%.
Препарат не метаболізується в печінці, порушення функції печінки не впливає на фармакокінетику препарату.
Період напіввиведення при нормальній функції нирок близько 2 год; у новонароджених - в 3-4 рази триваліше; при гемодіалізі - 3-5 ч.
Виводиться в незміненому вигляді нирками до 80-90% протягом доби шляхом клубочкової фільтрації; з жовчю - менше 1 %.
Прі порушенні функції нирок рекомендується зниження дози.Побічні дії
Алергічні реакції: кропив'янка, озноб або гарячка, висип, свербіж, бронхоспазм, еозинофілія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок.
З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, біль у животі, коліт, дисбактеріоз, порушення функції печінки (транзиторне підвищення активності «печінкових» трансаміназ, лужної фосфатази, гіпербілірубінемія), псевдомембр��нозный коліт, жовтяниця, холестаз, неприємний смак у роті.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз, гемолітична анемія, лімфоцитоз, гіпокоагуляція, панцитопенія, апластична анемія.
З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок (азотемія, гіперкреатинемія, підвищення вмісту сечовини в крові), токсична нефропатія, інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність, олігурія, анурія.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, судоми, енцефалопатія, "пурхаючий" тремор, кома, нейром'язова збудливість, міоклонія. Місцеві реакції: флебіт, тромбофлебіт, болючість по ходу вени при внутрішньовенному введенні; біль та інфільтрат у місці внутрішньом'язового введення.
Інші: носові кровотечі, кандидоз (кандидозний вагініт, орофарингіальний кандидоз), суперінфекція, хибнопозитивна пряма проба Кумбса, збільшення протромбінового часу, псевдопозитивна реакція сечі на глюкозу, зниження артеріального таквиготовлення.Особливості продажу
рецептурніОсобливі умови
Перед початком лікування препаратом необхідно зібрати детальний анамнез щодо попередніх реакцій підвищеної чутливості на цефтазидим, цефалоспорини, пеніциліни та інші препарати. У 3-7% пацієнтів з алергією на пеніциліни в анамнезі відзначена перехресна підвищена чутливість до цефалоспоринів.
При розвитку алергічних реакцій до цефтазидиму препарат слід негайно відмінити, у важких випадках може знадобитися застосування епінефрину, глюкокортикостероїдних гормонів, антигістамінних препаратів або проведення інших екстрених заходів. Одночасне застосування цефалоспоринів з нефротоксичними препаратами, такими як аміноглікозиди, діуретики (фуросемід), може призводити до збільшення ризику нефротоксичної дії.
Оскільки цефтазидим виводиться нирками, у пацієнтів з порушенням функції нирок його доза повинна бути знижена відповідно до ступеня порушення.
Цефтазидим може перешкоджати синтезу вітаміну К внаслідок пригнічення кишечної мікрофлори, що може призвести до зниження рівня залежних від вітаміну К факторів згортання крові, і у поодиноких випадках призвести до гіпотромбінемії та кровотечі. У літніх та ослаблених пацієнтів, у пацієнтів з порушенням функції печінки та в осіб з неповноцінним харчуванням ризик розвитку кровотеч найбільш високий. У таких пацієнтів необхідно контролювати протромбіновий час. Призначення вітаміну К усуває гіпотромбінемію.
У деяких пацієнтів під час або після застосування цефтазидиму може розвиватися псевдомембранозний коліт, викликаний токсинами, що виробляються Clostridium difficile. Ступінь тяжкості може коливатися від легкого до загрозливою життя. Тому важливо враховувати можливість розвитку псевдомембранозного коліту у пацієнтів з діарей під час або після застосування препарату. У легких випадках достатньо відміни препарату, а в більш
важких - рекомендується відновлення водно-сольового і білкового балансу; призначають метронідазол, бацитрацин або ванкоміцин. Застосування препаратів, що гальмують перистальтику кишечнику, протипоказані.
Длительве застосування антибактеріальних препаратів широкого спектра дії, в тому числі цефтазидиму, може призвести до збільшення росту нечутливих мікроорганізмів (наприклад, Enterococci, Candida), при цьому може знадобитися припинення лікування або проведення відповідної терапії. Під час лікування необхідно постійно оцінювати стан пацієнта.
Як і при лікуванні іншими бета-лактамними антибактеріальними препаратами широкого спектра дії, при застосуванні цефтазидиму у деяких спочатку чутливих штамів микроорга��ізмів (наприклад, Enterobacter spp., Pseudomonas spp., Serratia spp.) може розвиватися резистентність. Тому при лікуванні інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами, слід періодично проводити дослідження на чутливість до антибактеріальних препаратів.
Можлива хибнопозитивна проба Кумбса і псевдопозитивна реакція сечі на глюкозу (тест Бенедикта, Фелінга, Клининтест).
Цефтазидим не впливає на кількісне визначення креатиніну лужно-пикратным методом.
Під час лікування не можна вживати етанол із-за можливості появи дисульфирамоподобных реакцій (раптовий «приплив» крові до обличчя, спастичний біль у животі, нудота, блювота, головний біль, тахікардія, задишка).
Вплив на здатність керувати транспортними засобами, механізмами.
Слід дотримуватися обережності при водінні транспортних засобів і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.Свідчення
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до цефтазид��му мікроорганізмами.
Тяжкі інфекції: перитоніт, септицемія, інфекції у пацієнтів з імунодефіцитом, інфіковані опіки, тяжкі гнійно-септичні стани, менінгіт.
Інфекції нижніх дихальних шляхів: пневмонія, абсцес легені, емпієма плеври, інфіковані бронхоектази (в тому числі у пацієнтів з муковісцидозом).
Інфекції ЛОР-органів: середній отит, мастоїдит, синусит.
Інфекції сечовивідних шляхів: пієлонефрит, пієліт, простатит, цистит, уретрит, абсцес нирки.
Інфекції кісток і суглобів: септи��еский артрит, остеомієліт, бактеріальний бурсит. Інфекції колії та м'яких тканин: ранові інфекції, флегмона, бешиха, мастит.
Інфекції шлунково-кишкового тракту, черевної порожнини і жовчних шляхів: заочеревинні абсцеси, холангіт, емпієма жовчного міхура, холецистит, дивертикуліт, ентероколіт. Інфекції, пов'язані з проведенням діалізу: гемо - та перитонеального діалізу та постійного амбулаторного перитонеального діалізу.
Інфекції органоПротипоказання
Підвищена чутливість до цефтазидиму, інших компонентів препара��а, інших цефалоспоринів, пеніцилінів.
З обережністю
порушення функції нирок; період новонародженості; кровотечі в анамнезі; коліт в анамнезі; синдром мальабсорбції (підвищений ризик зниження протромбиновой активності, особливо у пацієнтів з вираженою нирковою та/або печінковою недостатністю); комбінація з петльовими діуретиками, аміноглікозидами.
Застосування при вагітності і в період лактації
Застосування при вагітності можливо тільки в тих випадках, коли передбачувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.
При необхідності застосування препарату в період лактації слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.Лікарська взаємодія
Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами (значна взаємна інактивація: при одночасному застосуванні ці препарати слід вводити в різні ділянки тіла), ванкоміцином (утворює осад в залежності від концентрації; при необхідності вводити два препарату через одну трубку, між їх застосуванням систему для внутрішньовенного введення сліду��т промити).
Не можна використовувати розчин натрію гідрокарбонату в якості розчинника! Фармацевтично сумісний з наступними розчинами: при концентрації від 1 до 40 мг/мл -0,9% розчин натрію хлориду; розчин натрію лактату; розчин Хартмана; 5% розчин декстрози; 0,225% розчин натрію хлориду і 5% розчин декстрози; 0,45% розчин натрію хлориду і 5% розчин декстрози; 0,9% розчин натрію хлориду і 5% розчин декстрози; 0,18% розчин натрію хлориду та 4% розчин декстрози; 10% розчин декстрози; 10% розчин декстрану з молекулярною масою 40 тис. дальтон в 0.9% розчині натрію хлориду або у 5% розчині декстрози; 6% розчин декстрану з молекулярною масою 70 тис. дальтон у 0,9% розчині натрію хлориду або у 5% розчині декстрози.
При концентрації від 0,05 до 0,25 мг/мл цефтазидим сумісний з розчином для интраперитонеального діалізу (лактат).
Для внутрішньом'язового введення цефтазидим може бути розведений розчином лідокаїну гідрохлориду 0,5% або 1 % (для дорослих).
Якщо цефтазидим в концентрації 4 мг/мл додають до таких розчинів, то обидва компоненти зберігають активність: гидрокорти��1 мг/мл в 0,9% розчині натрію хлориду або у 5% розчині декстрози; цефуроксим (цефуроксим натрію) 3 мг/мл в 0,9% розчині натрію хлориду; клоксацилін (клоксацилін натрію) 4 мг/мл в 0,9% розчині натрію хлориду; гепарин 10 МО/мл або 50 МО/мл в 0,9% розчині натрію хлориду; калію хлорид 10 мек/л або 40 мек/л у 0,9% розчині натрію хлориду.
При змішуванні розчину цефтазидиму (500 мг у 1,5 мл води для ін'єкцій) і метронідазолу (500 мг/100 мл) обидва компоненти зберігають свою активність.
«Петльові» діуретики, аміноглікозиди, ванкоміцин, кліндаміцин знижують ��лиренс цефтазидиму, в результаті чого зростає ризик нефротоксичної дії. Бактеріостатичні антибіотики (в т. ч. хлорамфенікол) знижують ефективність препарату. Цефтазидим може порушувати кишкову мікрофлору, що може призводити до зниження реабсрбции естрогенів та зниження ефективності комбінованих пероральних контрацептивів.
